ГОЛУБОВИЧ ВСЕВОЛОД ОЛЕКСАНДРОВИЧ

Post date: Feb 29, 2012 8:47:51 AM

видатний український політичний і державний діяч

Всеволод Олександрович народився1885 року в селі Молдовці Голованівського району.

Після закінчення у 1914 році Київського політехнічного інституту Голубович працює начальником дистанції Південної залізниці, під час Першої світової війни його призначають начальником відділення водних та шосейних шляхів Румунського фронту. Всеволод обирався гласним Одеської міської думи, потім заступником її голови. У революційному русі Голубович – з 1903 року, у 1912 році стає членом київської групи Української партії соціалістів –революціонерів (УПСР), обирається депутатом до Російських Установчих Зборів від Херсонської губернії. 1917 рік наш земляк зустрічає одним із лідерів українських есерів. У першому українському уряді Голубович спочатку займає пост генерального секретаря шляхів сполучення, потім торгівлі й промисловості. У 1918 році він очолює українську делегацію на мирних переговорах у Брест – Литовську. У свою чергу, делегацію більшовицької Росії у Бресті очолював інший уродженець нашого краю Лев Троцький.

Як відомо, після IV Універсалу Генеральний Секретаріат було реорганізовано в Раду народних міністрів. 31 січня 1918 року Центральна Рада доручила сформувати новий кабінет міністрів есерові В. Голубовичу. Таким чином, Всеволод Олександрович став Головою Ради народних міністрів та міністром закордонних справ, перебуваючи на цих ключових постах до 20 квітня 1918 року.

Після поразки визвольних змагань Всеволод Олександрович залишається в Україні. Деякий час його не чіпали, і Голубович у 1919 – 20-х роках редагував газету «Трудова громада» у Вінниці. Та вже у серпні 1920 року його арештовують, а наступного року в Україні відбувся перший політичний процес над членами ЦК УПРС, відомий під назвою «Справа Голубовича». Ув’язнення було нетривалим, і після звільнення Всеволод Олександрович працював за фахом , зокрема завідуючим відділом капітального будівництва Ради народного господарства УРСР. Однак недовго. Терор проти «ворогів народу» набирав обертів і 1 березня 1931 року органи ГПУ «згадали» про Голубовича вдруге, арештувавши за звинуваченням у створені підпільного «Українського національного Союзу». Вирок – шість років ув’язнення. У 1937 році Всеволод Олександрович мав бути звільненим, але президія ЦВК СРСР продовжила його термін ув’язнення ще на п’ять років.

Рік та місце смерті Голубовича залишаються невідомими. Сьогодні історики відзначають, що «внесок Голубовича у процес українського право- і державотворення досить значний».

Він був одним із ініціаторів і розробників законів про землю, восьмигодинний робочий день, герб УНР, про новий адміністративний поділ України тощо. Водночас з його іменем пов’язане запровадження жорсткої «продрозверстки» на селі, надзвичайного судочинства, позасудових репресій.

Та безперечне одне: наш земляк – одна з центральних постатей тієї трагічної доби, яку з історії України уже не викреслити.