Батьківський всеобуч

Як покращити успішність дитини у школі           

                                                                                                                                Успішність вашої дитини падає з року в рік або вона отримує лише середні оцінки, хоча, на вашу думку, могла би претендувати на вищий бал? Знаючи її здібності, ви впевнені, що вона може бути більш успішною у школі. І це не дає вам спокою, адже ви розумієте, як важливо добре вчитися зараз, щоби потім вступити в університет або просто гідно закінчити школу. Ви переживаєте, сваритесь і дорікаєте їй за лінь, відсутність мотивації й безвідповідальність. Ви просто не розумієте, чому дитині настільки нецікаво вчитись, і придумуєте різні способи додаткової мотивації. Але найчастіше ситуація не покращується, а стає лише гірше.

Нам, батькам, складно не турбуватися про академічні успіхи наших дітей, тому що ми знаємо, як це важливо для їх майбутнього. З нашої точки зору, той факт, що дитина цінує друзів або електронні гаджети більше, ніж навчання, просто абсурд. Правда полягає в тому, що більшість дітей насправді мотивовані, хоч і не тим, чим, на наш погляд, повинні. Спробуйте подивитись на це з іншого боку: коли справа доходить до чогось захоплюючого, такого як відеоігри, музика, соціальні мережі чи вибір крутих джинсів, дитина демонструє високу мотивацію й повну відсутність будь-якої ліні. Тут є один нюанс: якщо ви тиснете на дитину, щоб її мотивувати, ситуація зазвичай тільки погіршується.

Зрозумійте: діти повинні самі усвідомити цінність праці. Подумайте про це з точки зору власного життєвого досвіду. Ви прекрасно знаєте, що харчуватися треба правильно, але не завжди дотримуєтеся здорового харчування! Ваша дитина повинна сама усвідомити важливість академічних успіхів. Звісно, є й об'єктивні чинники, які можуть перешкодити отриманню хороших оцінок (наприклад, розумові або фізичні недуги, нездатність до навчання чи поведінкові розлади, сімейні проблеми та зловживання деякими шкідливими речовинами). Їх теж треба враховувати.

Є люди, в яких зосередились усі компоненти успіху – мотивація, відповідні навички, уміння досягати результату й отримувати максимальну користь. Але для більшості з нас шлях до мотивації й успіху значно звивистіше і тернистіше. Якщо подумати, не кожна дитина звертається по допомогу до вчителів, вчасно робить домашні завдання, щовечора повторює пройдений матеріал і відкладає вбік усе, що її відволікає від навчання. Тому що так діють діти, в яких більш розвинена передня частина мозку і яким, відповідно, притаманні так звані хороші виконавчі функції, саме вони відіграють значну роль у шкільних досягненнях.

Виконавчі функції головного мозку допомагають регулювати емоції, сприяють концентрації уваги, наполегливості та гнучкості. У багатьох дітей ці функції розвиваються пізніше – лише в підлітковому віці. І, звісно, батькам дуже важко бачити, як їх дитина протягом довгого часу відстає в успішності. У це важко повірити, але такі діти не ледачі, не безвідповідальні й не відчувають відсутності мотивації. Якщо ви не згодні або не вірите в це, то, ясна річ, будете дратуватися, засмучуватись і гніватись у відповідь на гадану лінь дитини, що, у свою чергу, сприятиме її опору й боротьбі з вами. Далі пропонуються поради, які допоможуть вам уникнути подібного негативу.

Зберігайте з дитиною відкриті, товариські й позитивні взаємини. Завжди залишайтесь на боці дитини, не займайте позицію по той бік барикад. Це дозволить зберегти ваш авторитет і вплив, що є найважливішим інструментом виховання. Покарання, моралізаторство, погрози й маніпулювання приведуть у нікуди, зруйнують ваші взаємини й мотивацію дитини. Звісно, ваша фрустрація, почуття тривоги та страху нормальні і зрозумілі. Але реагувати на поведінку дітей подібним чином абсолютно неефективно. Пам'ятайте: ваша дитина поводиться так зовсім не для того, щоби зробити ваше життя нещасним, або тому, що вона нікчемна нероба. Наступного разу, коли ви відчуєте, що починаєте гніватися, спробуйте сказати собі: «Моя дитина просто ще не прийшла до цього». Пам'ятайте: ваше завдання – допомогти їй навчитись бути відповідальною. Якщо ви негативно налаштовані й перетворюєте це на моральну проблему, ваша дитина буде грубити вам, не намагаючись замислитись над суттю проблеми.


Введіть правило «коли». Один з уроків життя свідчить: ми отримуємо задоволення тоді, коли робота завершена. Якщо ви тренуєтеся забивати гол, то в результаті набираєте більше балів, і команда виграє. За роботу теж платять після її виконання. Тому почніть казати наступним чином: «Коли закінчиш заняття, можеш піти в гості до Дмитрика». Або: «Коли зробиш домашнє завдання, можемо разом подивитись той фільм, про який ти згадував». Введіть це правило й дотримуйтесь його. Якщо ваша дитина ще не здатна самостійно планувати й ініціювати, наполегливо дотримуйтеся цього правила. Тим самим ви допоможете їй навчитись робити те, що її власний мозок поки що не може забезпечити, – навчите її структурувати час.


Долучайтесь до навчального процесу. Якщо ваша дитина погано вчиться і її успішність падає, вам доведеться долучитись до навчального процесу. Вам необхідно підключитися превентивно й допомогти їй створити оптимальну структуру занять, яку сама дитина створити ще не може. Ця структура передбачає продуманий розклад із зазначенням часу, відведеного для занять, і часу на відпочинок. Вам доведеться простежити за його дотриманням. Наприклад, вимикайте комп'ютер і кажіть: «Жодних відеоігор або телевізора, доки не виконаєш домашнє завдання». Також треба буде подумати й вирішити, яку кількість часу дитина повинна присвятити навчанню. Протягом цього часу не допускайте використання електронних пристроїв (телефон, планшет і т. п.), оскільки ніщо не повинно відволікати увагу дитини. Ви можете ввести таке правило: навіть якщо дитина виконала всю домашню роботу, а навчальний час не пройшов, вона повинна продовжувати вчитись. Нехай повторює, читає або перевіряє помилки. Введіть правило «Півтори години тиші» – без електронних пристроїв, лише навчання. Деякі діти краще вчаться, слухаючи музику, але під час навчання будь-які інші електронні пристрої необхідно вимкнути. Ці правила не повинні нагадувати покарання, вони покликані допомогти дитині виробити ефективний робочий режим і зосередитись на шкільних предметах.


Запитуйте вчителя. Якщо оцінки та працездатність вашої дитини не на висоті, ви можете разом з її вчителями розробити план порятунку ситуації. Наприклад, учитель може перевіряти, чи забрала дитина все необхідне зі школи, а ви перевіряйте, чи добре вона зібрала портфель до школи. Як тільки ви побачите, що дитина почала краще розпоряджатись і керувати своїм часом, виконувати домашні завдання, повторювати матеріал перед контрольними роботами, це буде сигналом про те, що вам час трохи відступити.


Визначте місце для занять. Можливо, вам треба буде посидіти біля дитини, доки вона робить домашню роботу або, принаймні, перебувати поруч з нею, щоб у потрібний момент допомогти їй. Може, дитині знадобиться тихе місце для занять, подалі від галасливих братиків і сестричок. А може, навпаки, дитина буде краще займатись у спільній кімнаті з усіма членами сім'ї. Допоможіть їй перевірити це на практиці. Але як тільки ви визначите, яке місце для занять буде кращим, нехай дитина знаходиться саме там. Не треба виконувати домашню роботу замість дитини. Ваша допомога може полягати в тому, щоби перевірити виконане завдання й розпитати дитину, як вона засвоїла той чи інший матеріал.


Розділяйте великі завдання на дрібні частини. Разом з дитиною подумайте й вирішіть: можливо, буде краще, якщо ви розділите завдання на невеликі частини, і вона буде виконувати їх щодня. Для запису щоденних завдань можна використовувати великий настінний календар або білу дошку. Ви можете також залучити допомогу вчителя або найняти репетитора.


Будьте добрими, але непохитними. Робіть усе можливе, щоби бути добрим, корисним, послідовним батьком, і непохитно чиніть опір спокусі покарань, надмірного втручання й контролю. Після кожної негативної взаємодії з дитиною спробуйте створити десять позитивних. Постарайтеся зробити акцент на підтримці й заохоченні дитини замість неспокою та претензій. Коли ви починаєте рефлексувати й думати, що академічна успішність вашої дитини є відображенням вас самих або якості вашого виховання, і що саме ви й тільки ви несете відповідальність за його результат, то, як наслідок, опиняєтесь на місці дитини, а не на своєму, батьківському місці. А це шкідливо й неефективно.


Відсутність мотивації чи тривожність? Іноді відсутність мотивації (або те, що виглядає як безвідповідальність) насправді може бути тривогою дитини чи соромом за неуспішність у предметах, або невиконання домашнього завдання. Більшість людей тривожаться із приводу виконання якихось справ та уникають їх, як чуми. Іноді діти просто не можуть цього пояснити, бо не завжди усвідомлюють свої хвилювання, тривоги, страхи й занепокоєння. Ось типовий випадок. Припустимо, дитина каже вам, що сьогодні їй не задали жодної домашньої роботи, хоча це не так. Брехня змушує вас турбуватись. І якщо ви реагуєте криком і критикою, ваша дитина під впливом тривожних емоцій ще більше дистанціюється і від вас, і від домашньої роботи. Незначний прояв тривоги здатний мотивувати людину, але занадто сильний її прояв блокує здатність дитини думати, а також ту частину мозку, яка відповідає за мотивацію. Тримайте свої емоції під контролем, пам'ятайте про те, що тривога (страх) дитини – це не лінь. Ваша мета як батька полягає в тому, щоби стримувати свої емоції і правильно реагувати на хвилювання дитини.


Іноді почуття сорому, неповноцінності або тривоги, яке відчуває ваша дитина, може хибно тлумачитись вами, і ви можете прийняти його за негативне ставлення до навчання, відсутність мотивації та безвідповідальність. Ігнорування таких емоційних реакцій дитини може призвести до її протидії, замкнутості, відмови або демонстративної непокори. Пам'ятайте: те, що відбувається зараз, може виглядати зовсім по-іншому, коли ваша дитина подорослішає. А поки що в позитивній формі допоможіть їй оптимально структурувати навчальний процес. І, розуміючи всю картину того, що відбувається, заспокойтеся самі.

Навчіть дитину знайти баланс інтересів. Не забувайте тримати в голові загальну картину того, що відбувається. Замість того щоби гніватися з приводу оцінок вашої дитини, допоможіть їй знайти життєвий баланс між дружніми відносинами, навчанням, волонтерською роботою й сімейними заходами. Візьміть участь у шкільних справах дитини, проявіть інтерес до шкільних проектів.


Не проектуйте майбутнє. Коли ми бачимо, що наша дитина нічим не цікавиться в житті, легко почати проектувати таку поведінку на майбутнє. Якщо в неї немає жодних інтересів, крім відеоігор і друзів, ми думаємо, що вона ніколи не досягне успіху й навіть навряд чи зможе самостійно функціонувати в суспільстві. Це нарощує наше занепокоєння і страх. Але правда полягає в тому, що ми не можемо передбачити майбутнє. Якщо ви акцентуєте свою увагу на негативі, це лише посилює напругу у відносинах між вами й дитиною. Краще зосередьтесь на її позитивних рисах і допоможіть дитині розвивати їх. Вона товариська, завжди поспішає на допомогу або любить тварин? Зосередьтесь на тих якостях, які виховують розвинену, успішну людину, а не тільки на шкільних оцінках. Допоможіть дитині розвиватися соціально, творчо, емоційно.

 Коли дитина відстає в навчанні, батьки настільки турбуються,що найчастіше за все це призводить до постійних сварок, але успішність так і не покращується.Якщо ви як батько заспокоїтесь і зрозумієте, що причина слабкої успішності не тільки в поганому ставленні до навчання й відсутності мотивації, а ще й у тому, що ви не можете примусити дитину бути вмотивованою, то станете краще до неї ставитись і допомагати дитині, коли вона цього потребуватиме. Пам'ятайте: ваша мета – зупинити розвиток негативної реакції й вирішити проблему.
Пам'ятка батькам від дитини
Ось так розмірковують малюки....

1. Не робіть для мене та за мене те, що я у змозі зробити для себе сам. Я можу швидко звикнути до цього.

2. Не вимагайте від мене негайних пояснень. Я іноді й сам не знаю, чому поводжусь так, а не інакше.

3. Не піддавайте занадто великому випробуванню мою чесність. Будучи заляканий, я легко перетворююсь на брехуна.

4. Нехай мої страхи та побоювання не викликають у вас занепокоєння. Інакше я буду боятися ще більше. Покажіть мені, що таке мужність.

5. Не давайте обіцянок, яких ви не зможете виконати, - це похитне мою віру у вас.

6. Не захищайте мене від наслідків власних помилок. Я, як і ви, вчусь на власному досвіді.

7. Не забувайте: я люблю експериментувати, не лайте, якщо розібрав нову машину (іграшку), допоможіть мені її зібрати.

8. Не виховуйте мене у присутності сторонніх людей, поговоріть зі мною пізніше, наодинці.

9. Не намагайтесь від мене відгородитись, коли я поставив відверті запитання. Якщо ви не будете на них відповідати, я взагалі перестану ставити їх вам і буду шукати інформацію десь на стороні.

10. Я відчуваю, коли вам важко та складно. Не ховайтесь від мене. Довіряйте мені - і я буду довіряти вам.

11. Не турбуйтесь, що ми проводимо разом занадто мало часу. Для мене важливо, як ми його проводимо.

13. Не лякайте мене покаранням.... Це привчить мене до того, що враховувати треба тільки силу.

Джерелоhttp://Освіта.ua

ЗОЛОТІ ПРАВИЛА ВИХОВАННЯ ЩАСЛИВИХ ДІТЕЙ
  • Не марнуйте часу дитини.
Створивши сприятливе середовище, можна підвищити коефіцієнт розумового розвитку малюка на 25-30 одиниць чи, навпаки, знизити його на 50-80 одиниць, якщо життя дитини нудне, одноманітне, безрадісне. 
Тому не гайте часу. У ранньому дитинстві мозок найкраще сприймає нове, накопичує знання. Пізніше засвоїти їх набагато важче. 
Пильнуйте, щоб дитина не стала «телеманом». Телевізор, відео, як злі чарівники, здатні вкрасти в неї години, дні, роки. За соціологічними даними, малюк перебуває перед блакитним екраном у середньому 50 годин на тиждень. Отож, на час вступу до школи він витратив на сидіння біля екрану часу більше, ніж студент коледжу на чотирирічне навчання. 
Перегляд телепередач гальмує в дітей розвиток лівої півкулі головного мозку. А вона визначає розвиток мовлення. Отож, з часом можуть виникнути ускладнення при спілкуванні. Телепередачам слід протиставити заняття спортом, музикою, читанням, корисною домашньою працею тощо. 
  •   Привчайте дитину до праці.
Певною мірою ви можете запрограмувати життєвий успіх своїх дітей. Отож, подбайте, щоб вони без примусу набули трудових навичок, допоможіть заповнити їхнє життя цікавими й корисними справами, що вимагають певних зусиль на шляху до успіху. Хай вчаться долати труднощі, переконуються, що можуть впоратися з будь-якою справою. 
Але все це має бути цікавою, захоплюючою грою, а не важкою необхідністю. 
  • Не робить за дітей те, що вони можутьзробити самі. 
Нехай все перепробують, нехай вчаться на власних помилках. Треба, щоб вони якнайчастіше брали участь у сімейних нарадах. Нехай якнайраніше привчаються робити щось для інших, зокрема те, що в них добре виходить. 
  • Спілкуйтеся з дітьми ! якщо у важку хвилину ви опинитеся поруч як друг, дитина, можливо, довірить вам найпотаємніше і прислухається до ваших порад.
  • Навчіть дитину спілкуватися.
Є шість умов, за яких у дитини виробляються корисні навички : 
- щира любов до батьків ( дає відчуття захищеності ); 
- приязне ставлення до навколишніх ( не лише до близьких та рідних ); 
- зовнішня привабливість ( одяг, манери ); 
- можливість спостерігати правильне соціальне спілкування 
( поведінка батьків, учителів, ровесників ); 
- висока самооцінка, а звідси – впевненість у собі ; 
- середній ( як мінімум ) запас слів, уміння підтримувати розмову. 
  • Будьте вимогливими.
Діти із високою самооцінкою, почуттям власної гідності, вмінням робити щось краще за інших виховуються, як правило, у сім’ях, де до них ставлять високі вимоги : дотримуватися порядку в домі, організовувати своє дозвілля, гідно поводитися. 
Навчіть дитину шанувати сім’ю. 
Щоб виростити ніжних і люблячих дітей, оточіть їх піклуванням, ласкою з перших днів життя. 
Гармонійне сімейне життя – це насамперед рівноправність у стосунках, відповідальність перед коханою людиною, бажання робити для неї добро, ніжність та взаємна повага. 


Джерело: http://myclass.at.ua

Пропонуємо до уваги батьків фрагмент книги Гері Чемпена та Роса Кемпбела «5 шляхів до серця дитини»
5 шляхів до серця дитини. Поради батькам

Іноді діти розмовляють мовою, яку нам, дорослим, важко зрозуміти. Це може бути їм лише зрозумілий сленг, але i нас – дорослих – також не завжди розуміють діти, тому що, розмовляючи з ними, ми не завжди можемо висловити свої думки. Але ще гipше, коли ми не завжди можемо виразити дитині свої почуття i любов на зрозумілій їй мові.
Чи вмієте ви говорити на мові любові?
Кожній дитині властиво розуміти любов батьків по-своєму. I якщо батьки знають цю «мову», дитина краще зрозуміє їx.
Любов потрібна кожній дитині, інакше їй ніколи не стати повноцінною дорослою людиною. Любов – це найнадійніший фундамент спокійного дитинства. Якщо це розуміють дорослі, дитина виростає доброю i щедрою людиною.
Основне батьківське завдання – виростити зрілу та відповідальну людину. Але які б якості ви не розвивали в дитині, головне – будувати виховання на любові.
Впевненість у любові оточуючих.
Коли дитина впевнена у любові оточуючих, вона стає більш слухняною, допитливою. 3 цієї впевненості малюк бере сили, щоб протистояти труднощам, з якими зустрічається. Ця впевненість для нього – як бензобак для автомобіля! Дитина зуміє реалізувати свої здібності лише за умови, якщо дорослі регулярно наповнюють цією впевненістю її серце. Як цього досягти? Звичайно, любов’ю. Проявляти саме той спосіб прояву любові, який є найбільш зрозумілим для дитини, знайти для неї індивідуальний, особливий шлях вираження почуттів.
Батьківська любов повинна бути безумовною, адже справжня любов умов не виставляє. Безумовна любов – це найвища форма любові! Адже ми любимо дитину просто за те, що вона є, незалежно від того, як  вона поводить себе. Ми всі це розуміємо, але іноді не відаємо собі звіту в тому, що нашу (батьківську) любов дітям доводиться завойовувати. Батьки люблять дитину, але з поправкою: вона повинна добре навчатися i гарно себе поводити. I лише у цьому випадку вона отримує подарунки, привілеї та схвалення. Звичайно, ми повинні навчати i виховувати дитину.
Але спочатку необхідно наповнити серце дитини впевненістю у нашій безумовній любові! I робити це треба регулярно, щоб ця впевненість не випарувалась. Тоді у дитини не виникає страху, провини, вона буде відчувати, що потрібна. Безумовну любов ніщо не може похитнути. Ми любимо дитину, навіть якщо вона некрасива i зірок з неба не дістає. Ми любимо її, якщо вона не виправдовує наших надій. I найважче – ми любимо її, щоб вона не зробила. Це не означає, що будь-який вчинок дитини ми виправдовуємо. Це означає, що ми любимо дитину i показуємо їй це, навіть якщо її поведінка не найкраща.
Спілкуючись з дітьми, необхідно частіше нагадувати собі:
1. Перед нами діти.
2. Вони поводять себе як діти.
3. Буває, що їхня поведінка діє нам на нерви.
4. Якщо ми виконуємо свої  батьківські обов’язки i любимо дітей, незважаючи на їx витівки, вони, подорослішавши, виправляються.
5. Якщо вони повинні догодити мені, щоб заслужити любов, якщо моя любов умовна, діти її не відчують. Тоді вони гублять впевненість у собі й не здатні правильно оцінювати власні вчинки, а значить, не можуть контролювати їx, поводитись більш зріло.
6. Якщо перш, ніж заслужити любов, вони повинні стати такими, якими ми хочемо їx бачити, вони стануть невпевненими у собі: «скільки не намагайся – вимоги надто високі». А в результаті – невпевненість, тривожність, занижена самооцінка та озлобленість.
7. Якщо ми любимо їx, не дивлячись ні на що, вони завжди зможуть контролювати свою поведінку й не піддаватися тривозі.
Найголовніше – ЛЮБИТИ!
Перші роки. Для немовляти молоко i ніжність – синоніми. Воно не розрізняють такі речі, як їжа та любов. Без їжі дитина не виживе, i без любові також. Якщо дитина не знає прихильності, вона помирає емоційно, вона не здатна жити повноцінним життям. Майже усі дослідження доводять, що емоційний фундамент закладається протягом перших півтора років. Особливо вагому роль тут відіграють взаємини дитини з матір’ю. Їжа, яка забезпечує майбутнє емоційне здоров’я, це:
• дотик;
• ласкаві слова;
• ніжна опіка.
Та дитина росте. Вчиться ходити, говорити, вона все більше усвідомлює себе як особистість. Вона відокремлює себе від інших – є вона, є інші. Вона, як i раніше, залежить від матері, але тепер розуміє, що вона i мама – це не одне й теж саме.
Дитина стає старшою i тепер може любити більш активно. Тепер вона не просто отримує любов, вона може на неї відповісти! Дитина ще не готова до самовіддачі. Вона по-дитячому егоїстична. Але протягом наступних років її здатність виражати любов зросте. I якщо дитина, як i раніше, відчуває любов старших, все частіше вона буде ділитися своєю.
Підлітковий вік. Перехідний вік сам по собі не загрозливий, але дитина, яка вступає в нього без впевненості у любові оточуючих, особливо вразлива. Вона не готова зустрітися з такою кількістю проблем. Діти, які не знали безумовної любові, самотужки привчаються давати любов «по бартеру» – в обмін на щось. Вони дорослішають, стають підлітками, в ідеалі оволодіваючи до того часу мистецтвом маніпулювання батьками. Доки такій дитині догоджають, вона мила й привітна, любить батьків, але як тільки щось не по її норову, вона перестає любити їх. У відповідь на це батьки, які також не вміють любити безумовно, позбавляють дитину любові взагалі. Погодьтеся – це порочне коло, у результаті якого підліток стає озлобленим i розчарованим.
Щоб дитина відчула вашу любов, ви повинні знайти особливий шлях до її серця i навчитися проявляти свою любов, виходячи з цього. Діти по-різному відчувають любов, але кожна дитина потребує її. Існує 5 способів (основних), якими діти виражають любов:
1)   дотик;
2)   слова заохочення;
3)   час;
4)   подарунки;
5)   допомога.
Якщо в сім’ї декілька дітей, то навряд мови їхньої любові співпадають. У дітей різні характери, i любов вони сприймають по-різному. 3 кожною дитиною необхідно говорити на її рідній мові любові. Але для того, щоб успішно впровадити даний шлях, нам необхідно ще раз підкреслити необхідність безумовної любові до дитини. I важливо пам’ятати, що до п’яти років у дитини неможливо встановити лише один шлях до його серця.
Дотик - один із найважливіших проявів любові людини. У перші роки життя дитини необхідно, щоб дорослі брали її на руки, обнімали, гладили по голівці, цілували, садовили її на коліна тощо. Тактильна ласка однаково важлива як для хлопчиків, так i для дівчаток. Тому, коли ви виражаєте свою любов за допомогою ніжних дотиків, поцілунків, цим можна сказати набагато більше, ніж словами «Я тебе люблю».
Слова заохочення. Коли ми хвалимо дитину, ми дякуємо їй за те, що вона зробила, чого досягла сама. Проте не треба хвалити дитину надто часто тому, що слова втратять усю силу i сенс. Пам’ятайте, що кожна похвала має бути обґрунтованою та щирою. У спілкуванні з дитиною намагайтеся говорити спокійно i м’яко, навіть тоді, коли ви незадоволені. Слід менше вимагати від дитини i частіше просити її: «Ти не міг би…», «Може зробиш…», «Мені було б приємно, коли ти…». Якщо у вас вирвалося грубе зауваження, слід вибачитися перед дитиною. Пам’ятайте, що постійна критика шкодить їй; бо вона аж ніяк не є доказом батьківської любові Кожного дня даруйте дитині приємні слова підтримки, заохочення, схвалення, ласки, які свідчитимуть про любов до неї.
Час - це ваш подарунок дитині. Ви ніби говорите: «Ти потрібна мені, мені подобається бути з тобою». Іноді діти роблять погані вчинки саме з метою, щоб батьки звернули на них увагу: бути наказаним все ж краще, ніж бути забутим. Проводити час разом – значить віддати дитині свою увагу сповна. Форми сумісного проведення часу в кожній сім’ї різні: читання казок, бесіда за сімейною вечерею, гра у футбол, ремонт машини, допомога на дачі тощо. I як би ви не були зайняті, хоча б кілька годин на тиждень подаруйте не лише хатнім справам, телевізору, іншим власним уподобанням, а в першу чергу – своїй дитині.
Подарунок - це символ любові тоді, коли дитина відчуває, що батьки дійсно турбуються про неї Багато батьків використовують подарунки, щоб відкупитися від дитини. Діти, які одержують такі подарунки, починають думати, ніби любов можна замінити різними речами. Тому пам’ятайте, що справа не в кількості. Не намагайтеся вразити дитину ціною, розмірами i кількістю подарунків. Якщо ви хочете віддячити дитині за послугу – це плата, якщо намагаєтеся підкупити її – хабар. Справжній подарунок дається не в обмін на щось, а просто так. Сюрпризами можуть бути тільки різдвяні подарунки та подарунки до дня народження. Інші подарунки краще вибирати з дітьми, особливо якщо це одяг. Подарунки не обов’язково купувати. Їх можна знаходити, робити самим. Подарунком може стати все, що завгодно: польові квіти, камінчики, чудернацької форми гілочки, пір’ячка, горішок тощо. Головне – придумати, як його подарувати.
Допомога. Материнство та батьківство багато в чому подібні до професій, i дуже нелегких. Можна сказати, що кожний з батьків несе відповідальність за виконання довгострокового (принаймні до досягнення дитиною 18 років) контракту, що передбачає ненормований робочий день. Кожного дня діти звертаються до вас із різноманітними запитаннями, проханнями. Завдання батьків – почути їx i відповісти на них. Якщо ми допомагаємо дитині й робимо це з радістю, то душа її наповнюється любов’ю. Якщо батьки буркотять i сварять дитину, така допомога її не радує.
Допомагати дітям – не означає повністю обслуговувати їx. Спочатку ми дійсно багато робимо за них. Проте потім, коли вони підростуть, ми мусимо навчити їх всьому, щоб i вони допомагали нам.
На кожному етапі розвитку дитини ми використовуємо різні «мови» нашої любові Тому для батьків важливо обрати саме ту «мову» (дотик, слова заохочення, час, подарунки, допомога), яка веде до серця дитини.

Джерелоhttp://kzo121.dp.ua


Що робити, коли дитина не хоче вчитися

Багато батьків скаржаться на те, що їхні діти відчувають труднощі у навчанні. Одні говорять про те, що шкільні програми стали занадто складними. Але багато хто впевнений, що вся справа в психології, і їхня дитина не хоче вчитися в школі, тому що йому там просто нецікаво. Хоча в саму школу багато дітей ходять із задоволенням лише через те, що там вони можуть спілкуватися з ровесниками, грати з ними і веселитися. Однак немає ніякого інтересу до отримання нових знань і, зрозуміло, немає бажання робити домашні завдання. Такі батьки, стурбовані тим, що дитина не хоче вчитися, записуються на консультації до дитячих і шкільних психологів, в надії отримати професійні рекомендації. Які ж поради дають психологи в подібних ситуаціях?
Потрібна щира розмова
Батькам треба постаратися вивести дитину на довірливу і відверту розмову, щоб спробувати знайти причини цієї проблеми. Не виключено, що хтось із дорослих нерідко говорить про те, що не було ніякого сенсу витрачати багато років на навчання за спеціальністю, за якою він не працює. Не варто думати, що діти слухають нас і не розуміють до кінця сенсу наших слів. Адже такі необережні висловлювання знижують у дітей мотивацію до отримання шкільних знань.
Увага на молодших школярів
Особливо уважними психологи рекомендують бути тим батькам, чиї діти навчаються в молодших класах. Діти такого віку, як правило, навчаються з великим інтересом і бажанням, адже в цьому віці навчання є провідним видом діяльності. Якщо така дитина не хоче вчитися, перше, що слід зробити - разом з ним відвідати дитячого психолога. Не виключено, що у малюка не складаються стосунки з однокласниками, є які-небудь конфліктні ситуації з однокласниками або викладачами. А, можливо, на небажання вчитися впливає якесь неврологічне захворювання, про яке батьки ще не знають.
Якщо не хоче вчитися підліток
У тих випадках, коли дитина, що не бажає вчитися, знаходиться в підлітковому віці, причин може бути набагато більше. Це і часто зустрічаються проблеми з тими хлопцями, які для нього є авторитетами, і труднощі, пов'язані з першою закоханістю. Але нерідко, якщо дитина не хоче вчитися, це може бути пов'язано з його новими знайомими, про які батьки навіть не підозрюють, що є додатковим чинником ризику. Як же краще вести себе в такій ситуації? Психологи і педагоги радять зайняти улюблене чадо спортом, зробити його дозвілля більш активним. Найкраще, якщо цей час батьки будуть проводити разом з дитиною, тоді вони зможуть вчасно дізнаватися про його проблеми і вирішувати їх на самому початковому етапі.
Загальні рекомендації
Якщо ваша дитина не хоче вчитися і приносить у щоденнику погані оцінки, не слід його за це лаяти. Ще гірше, коли в такій ситуації батьки радять своїм дітям брати приклад з інших однокласників. Не виключено, що на проблеми з навчанням впливають таланти дитини. Якщо, приміром, він має гуманітарні здібності, що проявляється в хороших оцінках з  мови та літератури, то у нього, можливо, труднощі з освоєнням математики або фізики. Батькам необхідно зрозуміти, що багато успішних людей не були круглими відмінниками, а багато з відомих людей мали в шкільному атестаті навіть трійки. Крім того, батькам слід знати, що їх проблема не є винятковою, і зараз багато сімей, де дитина не хоче вчитися. Що робити в цій ситуації, зрештою, кожен визначає для себе сам. Але зовсім не обов'язково повторювати помилки інших людей, якщо є можливість їх уникнути. Допоможуть у цьому консультації з психологами та педагогами, а також пошук корисної інформації та літератури.

Поради для батьків: як правильно виховати дітей

Дуже багато батьків вважають, що знають, як правильно виховати дітей, адже в даний час досить багато інформації з даної проблеми. Однак не завжди на практиці виходить застосовувати всі поради, які дають психологи і педагоги. Нерідко в якості виховної міри з'являються фізичні покарання, так як ніщо інше, як здається дорослим, вже не діє. Давайте розглянемо, чому ж так трапляється.

Думаючи про те, як правильно виховати дітей, батьки хочуть, щоб їхні чада вийшли успішними, розумними, порядними і т. Д. Але що ці поняття означають для них самих? Найчастіше дорослі в доньці чи синові бачать себе в дитинстві і, відповідно, намагаються реалізувати свої нездійснені бажання або надії. Одна з головних заповідей виховання свідчить, що дитина - це неповторна, унікальна особистість, у якої є власні потреби та мрії. Давайте частіше прислухатися до дітей, показуючи, що ми поважаємо їх і приймаємо на рівних, особливо це важливо в підлітковому віці.

як правильно виховати дітей

Звичайно ж, повністю обійтися без заборон і покарань не вийде. Говорячи про те, як правильно виховати дітей, на цьому моменті варто зупинитися докладніше. Фізичні покарання, як не дивно, досі практикуються в деяких сім'ях. Потрібно сказати, що це один з найбільш неефективних методів впливу на дітей. Забороняючи що-небудь дитині, потрібно обґрунтовувати цю міру. Причому починати можна вже в ранньому віці. Малюк повинен знати, чому він не може взяти ту чи іншу річ ("вона гаряча", "може розбитися, і ти поранишся" і т. Д.). Якщо поведінка дитини вам не подобається, слід сказати йому про це. Для дітей у ранньому віці, та й постарше, авторитетом є дорослі, зокрема батьки. Такі фрази, як "я засмучена", "ти мене засмутив", в більшості випадків дають набагато більше ефекту, ніж крик і погрози.

як виховати сина

Даючи рекомендації, як правильно виховати сина чи дочку, багато психологів рекомендують батькам в першу чергу контролювати свою поведінку і показувати особистий приклад у всьому. Якщо дорослий сам не робить те, що вимагає від дитини (наприклад, мити руки перед їжею), то, швидше за все, і малюк не привчиться дотримуватися дане правило.

Говорячи про те, як правильно виховати дітей, потрібно згадати таке правило, як систематичність. Послідовність у вимогах дуже важлива, тільки так можна привчити дитину до порядку і слухняності. Межі дозволеного встановити просто необхідно. При цьому вимоги повинні пред'являтися дитині однакові з боку всіх членів сім'ї.

як правильно виховати сина

Не слід постійно вказувати малюкові на його недоліки. Якщо ви задумалися про те, як виховати сина або доньку, щоб вони стали впевненими в собі та успішними, пам'ятайте, що на похвалу скупитися не варто. Промах дитини можна не помітити, а от досягнення в якій-небудь області, навіть найменше, відзначити просто необхідно.

Дорослі повинні пам'ятати, що саме від них, від їхнього виховання та поведінки по відношенню до дітей багато в чому залежить майбутнє їхнього сина чи дочки.

Як спілкуватися з дітьми правильно

Психологи і педагоги вже давно помітили, що все більше дітей стають некерованими. Вони не тільки не слухаються і пустують, а й просто не чують того, що їм говорять дорослі. І вина в цьому лежить насамперед на самих батьках. Тому всі тата й мами повинні знати, як спілкуватися з дітьми.як спілкуватися з дітьми

Більшість батьків роблять помилки у спілкуванні з дитиною з кількох причин:

1. Вони вважають, що повинні виховувати його, і дисципліна перш за все. Тому читають багато нотацій і моралей, а просто поговорити по душам їм ніколи.

2. Лаючи дитину, вони відіграються на ньому за свої невдачі і неприємності в житті.

3. Батьки вважають, що раз їх самих так виховували, то так і потрібно вести себе з дитиною. Адже ніхто їм не розповідав, як спілкуватися з дітьми правильно.

Наслідки такого спілкування частіше за все не подобаються не тільки дітям, а й самим батькам. З часом дитина просто перестає помічати їх, абсолютно не слухаючи, що вони говорять. У підлітковому віці такі діти грублять дорослим, поводяться агресивно. Такого б не було, якби всі батьки знали, як правильно спілкуватися з дитиною.

Психологи вважають, що для цього їм потрібно дотримуватися кількох правил.як правильно спілкуватися з дитиною

Правило перше: ніколи не можна висміювати або принижувати дитину. Вразлива дитяча психіка сприймає всі слова мами і тата, навіть сказані жартома чи в пориві гніву, за правду. Якщо батьки часто повторюють своїй дитині, що вона погана, недотепа, товста або незграбна, це не тільки призведе до низької самооцінки у неї, але й буде причиною того, що дитина просто перестане їх слухати.

Правило друге: ніколи не порівнюйте свою дитину з іншими і не кажіть, що сусідський хлопчик краще за неї. Дитині обов'язково потрібно знати, що її люблять такою, якою вона є, а не за те, що вона хороша чи красива. Частіше повторюйте своєму малюкові, як ви його любите і як він вам потрібен.

Правило третє: якщо дитина помилилася або зробила щось не так, ніколи не обговорюйте її саму, а тільки її вчинок. І ні в якому разі не можна узагальнювати: "вічно ти запізнюєшся", "ти знову все зробив погано", "все через тебе". Такі фрази, кинуті батьками зопалу, можуть повністю порушити взаєморозуміння їх з дитиною. Тому знання того, як спілкуватися з дітьми, допоможе уникнути багатьох проблем.

Правило четверте: не вимагайте від дитини того, що вона не може зробити в силу свого віку, відсутності знань чи досвіду. Адже діти вміють тільки те, чому їх навчили дорослі, і не можна їх лаяти за невміння, інакше вони просто будуть уникати такої роботи, а потім і батьків.

Правило п'яте: дитина така ж людина, як і ви. Вона потребує нормального людського спілкування. Ніколи не бійтеся сказати їй прямо, що вас щось турбує, у вас щось болить або ви чимось незадоволені. Завжди, якщо ви були не праві, потрібно попросити у дитини пробачення. Не турбуйтеся, що вона не зрозуміє вас, навпаки: вона буде вам більше довіряти.

Психологи, пояснюючи батькам, як спілкуватися з дітьми, підкреслюють, що психіка дитини дуже ранима, тому потрібно уважно стежити за своїми словами. Часто випадково кинута оцінка або звинувачення сильно кривдять дітей. Психологи також вважають, що не можна при спілкуванні з дитиною говорити дуже багато. Дорослі звикли в розмовах вживати багато  порівнянь, епітетів і натяків.вчимося спілкуватися з дитиною  Але діти, особливо маленькі, приймають ці слова за правду.

Хочеться вірити, що скоро кожна сім'я зможе сказати: "Ми вчимося спілкуватися з дитиною правильно". У цьому випадку менше буде конфліктів, нещасних дітей і самогубств серед підлітків. Батьки, вчіться слухати свою дитину, і тоді вона буде чути вас!





Comments