Історія‎ > ‎

УЕТ в 1950-1970-і роки

1. 1949–1975 р. Українське відділення у складі Всесоюзного ентомологічного товариства

 
У перші ж роки після закінчення ІІ світової війни перед українськими ентомологами постали завдання відновлення дієздатної системи захисту рослин у сільському господарстві України як найважливішого аграрно-промислового регіону Радянського Союзу, що вимагало концентрації зусиль і на практичних завданнях боротьби із шкідниками, і на створенні теоретичних засад прогнозів динаміки чисельності шкідників як частини екології, і на розробці надійних методів ідентифікації практично важливих груп комах та з’ясуванні складу фауни, і на підготовці кваліфікованих фахівців-ентомологів.

 

Щойно відновив роботу Інститут зоології АН УРСР після повернення з Уфи до Києва — відділи екології комах під керівництвом Володимира Петровича Поспєлова і Євгена Володимировича Зверезомб-Зубовського (1890–1967) і систематики та фауністики під керівництвом Івана Дмитровича Білановського (1978–1958) і Київський державний університет ім. Т. Г. Шевченка (кафедра зоології безхребетних біологічного факультету, де екологічні і ентомологічні дослідження проводив Олександр Пилипович Кришталь (1908–1984) з учнями). 1946 р. було організовано першу в Україні (і третю в СРСР) кафедру ентомології біологічного факультету Харківського державного університету ім. М. Горького на чолі з Сергієм Івановичем Медвєдєвим; його учень, Кирило Ксенофонтійович Фасулаті (1902–1978) очолив кафедру зоології безхребетних Ужгородського університету невдовзі після її створення. У 1946 р. на основі двох відділів Інституту зоології у Києві було створено Інститут ентомології і фітопатології сільськогосподарського відділення АН УРСР, першим директором якого став член-кореспондент АН УРСР Є. В. Зверезомб-Зубовський.

Для координації ентомологічних досліджень в Українській РСР і напередодні скликання I Всесоюзної ентомологічної наради, 1949 р. було утворено Українське відділення Всесоюзного ентомологічного товариства (ВЕТ) при Академії наук СРСР, а 3 червня 1949 року Президією Академії наук УССР (протокол № 15, § 7) було затверджено його статут. Головою відділення було обрано Є. В. Зверезомб-Зубовського. Більшість робіт з організації і підготовки документальної бази виконав доцент кафедри зоології безхребетних Київського університету О. П. Кришталь.

У лютому 1950 р. делегація України у складі 8 провідних науковців з Києва, Харкова, Львова та Дніпропетровська брала участь у I Всесоюзній ентомологічній нараді в Ленінграді (Росія), де Є. В. Зверезомб-Зубовського було обрано віце-президентом ВЕТ. У зв’язку з колосальним зростанням потреби в ентомологічних дослідженнях для народного господарства перед Товариством було поставлено на меті залучати нових членів, включаючи усіх співробітників, що працюють в ентомологічній галузі, молодь, що цікавиться ентомологією і аматорів, а також сприяти популяризації ентомологічних знань. Поміж іншим, в постанові наради наголошувалося на необхідності завершення організації Українського відділення ВЕТ і утворення Кримської філії ВЕТ у Сімферополі.

Про те, наскільки великою була зацікавленість держави в ентомологічних дослідженнях, свідчить і той факт, що до них залучали фахівців найвищого ґатунку, котрі з політичних міркувань вважалися «неблагонадійними»: Є. М. Савченка і М. А. Теленгу (які працювали під час війни в окупованому німецькими військами Києві), О. П. Кришталя (який був військовополоненим) і С. М. Гершензона (якого після горезвісної сесії ВАСГНІЛ 1948 р. було затавровано як прибічника «вейсманізму-морганізму»). Але перш за все, це було можливим тому, що у складі ентомологічного товариства перебували ентомологи, чиї моральні якості були такими ж високими, як і фахові.

У перше п’ятнадцятиріччя увагу ентомологів України було зосереджено майже виключно на дослідженнях шкідників, розробці і тестуванні хімічних засобів боротьби з ними, а також на фундаментальних фауністичних і екологічних дослідженнях родин комах, представники яких мають велике господарське значення. Після виходу друком монографічних оглядів І.Д.Білановського про тахін (включно із саркофагідами) (1951; 1953) та конопід України (1956) і М.П.Дядечка про сонечок (1954), у другій половині 1950-х рр. було розпочато публікацію серії «Фауна України»; арахноентомологічну її частину відкрили монографії Є.М.Ємчук (1960), В.Г.Пучкова (1961) і В.І.Юркіної (1961), присвячені іксодовим кліщам, клопам-щитникам і блохам. Водночас, українські ентомологи друкують масштабні зведення у серії „Фауна СССР”: С.І.Медвєдєв (1949, 1951, 1952, 1960, 1964, 1968), М. А. Теленга (1955[1]) про їздців-іхневмонід і Є. М. Савченко (1961; 1964) про комарів-довгоногів. М.А.Теленгою було також закладено основи для широкого використання трихограми і біологічної боротьби з кров’яною попелицею, а Є.М.Савченком — хімічних методів боротьби проти шкідників буряків та інших технічних культур.

У 1950-і рр. з’явилися фундаментальні фауністико-екологічні огляди шкідників садових насаджень (Васильєв, 1955) і цукрових буряків (Зверезомб-Зубовський, 1956). У цей період на базі Інституту захисту рослин та Інституту цукрового буряку було випробувано найбільш ефективні і розроблено нові хімічні методи захисту рослин від шкідників.

Водночас, період з 1949 по 1958 рік позначився формуванням кількох ентомологічних шкіл, які надалі визначили все багатство і розмаїття української ентомології, і з яких першорядними були, безумовно, Харківська і Київська.

Під керівництвом С. І. Медвєдєва в Харкові у 1950-і рр. працювали або розпочинали свою наукову діяльність І. К. Лопатін, І. В. Мальцев, В. Б. Захаренко, О. О. Лісецький, Д. С. Шапіро, М. П. Божко, В. М. Логвиненко, А. Е. Штандель, Ю. П. Коршунов, В.С. Солодовникова, Г. М. Левчинська, О. П. Рибалко, В. М. Грама, Р. А. Огуль, Л. П. Істоміна, А. В. Мізер, Г. К. Шевченко, Н. С. Прудкіна, Г. О. Тімченко, Ю. П. Максимова і О. О. Міщенко.

Студентами-дипломниками О. П. Кришталя на кафедрі зоології безхребетних Київського державного університету у 1949–1960 рр. були Г. З. Осичнюк, Н. Г. Дашкіна, В. Г. Долін, З. Ф. Ключко, І. О. Левченко, Л. Г. Рогоча, О. В. Вікторов-Набоков, Л. І. Францевич, Л. В. Голубнича, Ю. О. Костюк, М. Д. Зе­рова, І. А. Акімов та ін.; пізніше, у більшості своїй, вони захистили кандидатські дисертації під керівництвом Олександра Пилиповича і стали знаними вченими.

Ще одна ентомологічна школа склалася на кафедрі зоології безхребетних Ужгородського університету, де працювали С.Ф. Сегеда, К.К. Фасулаті, В.Ф.Палій і Т.А. Тверітіна, і куди в 1952–1956 рр. прийшли учні К. К. Фасулаті — Г.М. Рошко, І.М. Ликович та І.І. Бокотей; випускником кафедри цього періоду є і В. М. Бровдій.

В Криму одразу після війни відновив свою діяльність відділ ентомології і фітопатології (з 1980 р. — захисту рослин) Нікітського ботанічного саду під проводом проф. І. З. Лівшиця, який поміж іншим досліджував питання систематики і фауни корисних груп комах та кліщів. До нинішнього часу в аспірантурі відділу було підготовлено 5 докторів і 50 кандидатів наук, теж складають вагому арахноентомологічну школу.

На кафедрі зоології та ентомології Харківського сільськогосподарського інституту ім. В. В. Докучаєва сформувалося три ентомологічних школи під проводом В. Г. Аверіна, О. О. Мігуліна та Б. М. Литвинова. Динаміку чисельності шкідників польових та овочевих культур вивчали З.П.Борисова, М.Н.Погорєлов, Н.Х.Борисенко, Т.Г.Єфремова, В. І. Цибулько та ін., шкідників плодових та ягідних культур — О. Г. Дегтярьов, Ю. В. Хижняк, В. С. Кудрявцев та ін., шкідників лісових культур — Й. Т. Покозій, В. Д. Бідний, О. І. Мезенцев; розпочинає роботу в галузі технічної ентомології О. З. Злотін.

 
Львівське відділення ВЕТ працює з кінця 1950-х рр., об’єднуючі ентомологів Львівського сільськогосподарського університету, НДІ землеробства і тваринництва західних районів УРСР, Львівського лісотехнічного інституту, станції захисту рослин, зональної карантинної лабораторії та Медінституту. Львівське відділення ВЕТ З початку 1970-х років очолив Іван-Йосип Корнилович Загайкевич (1923–2001). Після захисту кандидатської дисертації у 1954 в Інституті ентомології та фітопатології АН України під керівництвом Д.Ф.Руднєва, він повертається до Львова, де проводить дослідження комах-шкідників деревних і чагарникових порід, у т.ч. жуків-вусачів, залаток, короїдів, метеликів-склівок, тощо (1959), очолює ентомологічну групу при Державному природознавчому музеї АН УРСР і читає спецкурси лекцій у Львівському національному університеті ім. І. Франка, значною мірою сформувавши нинішню львівську ентомологічну школу, ядро якої відтоді базується в Державному природознавчому музеї НАН України (ДПМ НАНУ).

У різний час роботу Львівського відділення УЕТ очолювали Ф.І.Яценко, В.К.Фінаков, В.Ф.Палій, І.К.Загайкевич, членами були І.М. Антонюк, Е. М. Білокінь, Н. Л. Бойко, Я. В. Брицький, І. М. Бублик, М. С. Дудкіна, Р. В. Дячківська, К. В. Згерська, В. І. Здун, М. З. Калужняцька, Х. Г. Кияк, П. Ф. Кордуба, О. В. Лаврух, Л. М. Мельник, Н. І. Осипенко, Н. Г. Осмола, Р. С. Павлюк, С. Е. Пілявський, В. І. Плотніков, Т. Ф. Плужніченко, Д. П. Сажин, Л. А. Скоробогата, О. І. Солодовнікова, Л. О. Страдімова, Я. Й. Харамбура, Ф. І. Яценко, та ін.

Роботи у фауністичному напрямі продовжувалися в Київському державному університеті. О. П. Кришталь публікує монографічні огляди ентомофауни ґрунту та підстилки в долині середньої течії Дніпра (1956) і шкідників сільгоспкультур Лісостепу і Полісся України (1959); його учні, З. Ф. Ключко (1963) і В. Г. Долін (1964) публікують фауністичний огляд метеликів-совок Західної України і визначник личинок жуків-коваликів європейської частини СРСР. У НДІ захисту рослин М. П. Дядечком (1964) опубліковано монографічний огляд трипсів європейської частини фауни СРСР.

З 1958 по 1985 р. головою Українського відділення ВЕТ був член-кореспондент (а з 1964 р. — академік) АН УРСР Вадим Петрович Васильєв (1912–2003), під проводом якого виконувалися різноманітні дослідження шкідливих комах і розроблялися методи боротьби з ними (переважно в очолюваному ним УкрНДІ захисту рослин). Серед найбільш масштабних проєктів слід назвати тритомний монографічний огляд «

Вредители сельскохозяйственных культур и лесных насаждений» (1973–1975) під редакцією В. П. Васильєва, за яку колектив авторів було удостоєно Державної премії УРСР 1976 р.

У середині 1960-х рр. закінчується не тільки період т.з. «хрущовської відлиги» — закінчується і переможна хода хімічного методу захисту сільгосп­культур від шкідників: було виявлено надзвичайно негативні наслідки застосу­вання отрутохімікатів для довкілля і здоров’я людини. Змінюється соціальний попит на наукові продукти, які створює ентомологія: все більше йдеться про розвиток біологічних та інтегрованих методів захисту рослин.

У 1965–1975 рр. у зв’язку з розробкою біологічних методів, і особливо введенням у культуру окремих видів ентомофагів, виникає потреба у поглиб­лених фауністичних, екологічних і таксономічних дослідженнях складних та слабко вивчених груп ентомофагів — численних родин їздців, а також жуків, двокрилих, павуків, кліщів, і врешті-решт, запровадженні результатів цих досліджень у практику.

В цей період в Інституті зоології АН УРСР розпочинають дослідження їздців-евритомід, іхневмонід і сцеліонід М. Д. Зерова, В. І. Толканіц і С. В. Кононова.

Розпочатий у 1962 р. І. О. Левченком цикл робіт про передачу медоносними бджолами інформації щодо розташування джерела живлення був завершений у 1976 р. узагальнюючою монографією. У 1963 р. дослідження фізіології зору комах починає Л. І. Францевич.

В Ужгородському університеті протягом 1960-х рр проводять ентомологічні дослідження М. Погоріляк, В.О. Добей, А.А. Зубенко, З.Л. Анікіна та М.Ф. Мателешко.

Продовжуються фауністичні дослідження, розпочаті ще в 1950-і роки: виходять друком нові монографії у серіях „Фауна України” і „Фауна СССР” Є. М. Савченка (1966, 1973), В. Г. Пучкова (1961, 1962, 1969, 1974), Г. З. Осич­нюк (1970, 1972) і В. О. Мамонтової (1972). З’являються перші монографічні роботи В. М. Єрмоленка (1972, 1975), В. М. Бровдія (1973, 1977), Г. В. Бошка (1973), З. С. Гершензон (1974), Г. Д. Сергієнко (1974), В. М. Логвиненко (1975), Є. М. Терезникової (1975) присвячені пильщикам, листоїдам, ґедзям, іпономевтоїдним молям, вошам, фульгороїдним цикадам і червецям. Вже у перших томах колективної монографії „Определитель насекомых европейской части СССР” (1965, 1966, 1969) з'являються розділи, написані українськими ентомологами: С. І. Медвєдєвим, В. Г. Пучковим та Є. М. Сав­чен­ком.

З середини 1960-х рр. у Донецькому університеті цілеспрямовані ентомологічні дослідження були розпочаті З. В. Усовою, котра стала першим деканом відкритого у 1964 р. біологічного факультету і завідувачем кафедри зоології, заклала початок широким еколого-фауністичним дослідженням мошок в Україні і створила тут арахно-ентомологічну школу, підготувавши понад 20 фахівців, які вивчають мошок, кровосисних комарів, орібатидних і гамазових кліщів, колембол: О. Є. Рязанцева, М. М.Ярошенко, В.Є.Скляр, Є. Н. Маслодудова-Пушкар та ін.

У складі Одеського відділення УЕТ значну організаційну та пропагандистську роботу проводили Т.Н.Добрєцова, В.П.Рекач, П.І.Єгоров, І.А.Казас, О.І.Казас, А.С.Карпов, С.Романченко, М.П.Ніколенко, Є.А.Левченко, О.Є.Кутателадзе, Л.Г. Попова та ін. З початку 1960-х рр. в Одеському університеті В.Д.Севастьяновим започатковано акарологічні дослідження, описано понад 150 видів кліщів, складено визначники ряду груп кліщів, що живуть у ґрунті (лауреат Державної премії СРСР). Під його керівництвом виконували роботи О.К.Фурман, Т.Ф. Крутоголова, С.П.Ужевська, Д.А. Ківганов, В.С.Трач та ін. Зараз роботи продовжуються у напрямку вивчення паразитичних кліщів та педобіонтів.

В кінці 1960-х рр. при біологічному факультеті Київського університету— отримала нового розвитку організована і збудована за ініціативою О. П. Кришталя  лабораторія екології, основним напрямком роботи якої стали переважно фауністичні та екологічні дослідження кровосисних та синантропних комах, котрі проводили тут Н. Г. Дашкіна, Д. Б. Царичкова, В. П. Шеремет, З. С. Ходикіна, О. В. Вікторов-Набоков, Ю. Г. Вервес, Л. В. Карпенко та інші ентомологи.

Таким чином, протягом цього періоду, ентомологічні дослідження на теренах України стали більш масштабними і різноплановими, такими, що вимагали вже значної координації досліджень не тільки на союзному рівні, але вже й всередині республіки. Саме для цього у 1975 р. в Києві було скликано Перший з’їзд Українського відділення ВЕТ, який надав йому автономного статусу і перейменував в Українське ентомологічне товариство.
 


[1] Два випуски Hymenoptera Ichneumonidae вбуло випущено М. А. Теленгою ще до війни (1936, 1941)

Comments