Троцевич Владимир Алексеевич

Життєвий шлях Троцевича Володимира Олексійовича - взірець безкорисливого служіння українському народу

Шлапак І.П.,Ващук Ф.С., Бондар М.В.

Троцевич Володимир Олексійович народився 03.04.1936 р. в с.Бірки, Решетилівського р-ну, Полтавської області.

Батько Олексій працював учителем в місцевій школі, викладав німецьку мову. Мати Ольга Олексіївна працювала в колгоспі на різних роботах.

Після закінчення військових дій на Полтавщині Володимир став навчатись в школі і допомагав матері по господарству.

Після загибелі підлітка-сусіда від вибуху знайденого в лісі снаряду, Володимир вперше задумався над вибором спеціальності медика.

Після закінчення 8-го класу школи Володимир вступає до Полтавської фельдшерсько-акушерської школи, яку закінчує в 1954 році з відзнакою. В 1955 році Володимир вступає до Київського медичного інституту імені О.О.Богомольця, на лікувальний факультет. Під час навчання в інституті Володимир Олексійович працює на станції швидкої медичної допомоги фельдшером, навчається в науковому гуртку на кафедрі акушерства, займається плаванням - виконує норматив майстра спорту. В 1960 році закінчує медінститут і отримує диплом з відзнакою.

Після закінчення медінституту за направленням працює хірургом в Поліському обласному тубдиспансері, а в 1961 році призначається завідувачем хірургічного відділення. В 1962 році Троцевич В.О. був переведений на роботу в Київську обласну клінічну лікарню на посаду завідувача відділенням анестезіології.

Спеціалізацію з анестезіології В.О. Троцевич отримує на робочому місці в м. Ленінград в клініці професора П.А. Купріянова (до речі, там де проходив первинну спеціалізацію і А.І. Тріщинський) і на циклі спеціалізації на кафедрі анестезіології-реаніматології Київського інституту удосконалення лікарів. В КОКЛ В.О. Троцевичу прийшлось організовувати анестезіологічну службу практично з нуля: приміщення і оснащення не було, за хірургічними відділеннями числилось по 0,5 ставок анестезіологів, на яких фізично працювали сумісники - 3 лікарі з хірургічних відділень.

В 1963 році В.О. Троцевич організовує перше в Україні науково-практичне товариство анестезіологів Київської області, яке в наступному трансформувалось в НПТ анестезіологів Київської області і м. Києва.

Вже тоді Товариство мало усі необхідні атрибути: штамп, печатку, бланки та інше. Одночасно В.О. Троцевич виконує велику консультативну роботу в районних лікарнях Київської області.

Практичну роботу в операційній В.О.Троцевич пов'язує з науково-дослідною роботою: вивчається на собі і лікарях-добровольцях фармакодинаміка нових анестетиків - епонтолу (сомбревіну), фентанілу, дроперідолу; м'язевих релаксантів - дитиліну і диплацину.

1967 рік - В.О.Троцевич стає асистентом кафедри анестезіології-реаніматології КІУЛ.

1968 рік - під керівництвом професорів Кальченка І.І. та Тріщинського А.І. захищає кандидатську дисертацію на тему: "Клинико-фармакологическое исследование анальгетического ефекта лекарственных средств и их сочетаний, наиболее часто применяемых для премедикации».

Будучи головним спеціалістом МОЗ, В.О.Троцевич організовує перше в Україні відділення клінічної токсикології з власною токсикологічною лабораторією, яке відкрилось 01.08.1985 року в КМКЛШМД.

В.О.Троцевич мріяв, щоб у відділенні працювали лікарі-анестезіологи. Тому всі лікарі, які розпочали роботу у відділенні, а саме: Курашов О.В., Падалка В.М., Новосаденко І.М., Кротов О.С., Помаз А.Ф., Терлецький С.Я., Небор Я.Я., Проценко О.І. пройшли курс навчання на циклах загального удосконалення з анестезіології та реаніматології.

В подальшому, завдяки відданості і наполегливості В.О. Троцевича, токсикологічне відділення КМКЛШМД було трансформоване в токсикологічний центр, до складу якого входили: токсикологічна лабораторія, відділення ІТ гострих отруєнь, відділення токсикології, відділення екстракорпоральних методів детоксикації з ГБО терапією. В.О.Троцевич стимулював до наукової роботи всіх лікарів відділення: під його безпосереднім керівництвом була захищена кандидатська дисертація Курашовим О.В., присвячена питанням ІТ гострих отруєнь дихлоретаном.

Віддаючись щоденній педагогічній і практичній роботі, В.О.Троцевич продовжував наукові дослідження і писав монографію з клінічної токсикології, яка, на жаль, залишилась рукописом, доля якого залишилась невідомою.

У великих справах чи в дрібницях - цю людину неможливо забути. В.О. Троцевич жив скромно, ніколи не скаржився на життя. Хочеться сподіватися, що численні учні Володимира Олексійовича Троцевича не розгублять у своїх серцях тих золотих зерен, що лишив їм у спадок Учитель.

В.О.Троцевичу - товаришу і вчителю

Від нас ти сам пішов і дуже передчасно –

Залишив справи, плани і життя,

Твоєї доброти вогонь завжди не гаснув -

I ти не згаснеш - підеш в майбуття.

Ти з люду вийшов самого простого,

Тому і все складне було в тобі простим,

Не вберегли тебе ми молодого –

Відправили на той світ - та святим.

Святим ти був для нас та своїх рідних -

За все переживав, допомагав чим міг,

Був дуже безкорисливий і бідний,

На вічний відпочинок ти приліг.

Тож спочивай, наш щирий милий друже,

Хоч нам без тебе важко на душі.

Все те, що ти віддав, хотів віддати людям,

Тобі віддасться піснею в вірші.

Так, це судьба, що не підвладна волі,

Та ми й самі живем, а вона поруч йде,

Чи ти в Полтаві, в Африці чи в полі,

Вона не скаже: хто, коли і де ...

Ф.С. ВАЩУК 09.02.1994 р., Тріполі, Лівія

trotsevich.pdf