Туристично-альпіністський клуб «Едельвейс»

В 90-х роках в Дрогобичі існував туристично-альпіністський клуб «Едельвейс». Очолював його Євген Кесельман. На цій сторінці його невеликі спогади і архівні матеріали, які в нього збереглись.

Євген Кесельман

Поскільки у 90-91 роках фінансування державно-профспілкових клубів типа “Бескиду” припинилось, а більшість профкомів підприємств втратили можливість оплачувати так звані “путівки” у походи – встала проблема виживання. Тодішнє керівництво клубу зосередилось на організації поїздок у Молдавію. Добре знайомі між собою туристи і альпіністи Дрогобича, в т.ч. з автокранового заводу, разом поміркувавши, вирішили організувати щось своє незалежне на зовсім інших принципах. Потрібна була юридична особа для акумуляції коштів на рахунку, заробляння коштів (якщо вдасться), оформлення туристичних та інших документів, організації заходів типу змагань, Говерлян та ін. Тодішнє законодавство дозволяло це зробити тільки у формі кооперативу.

Десь у грудні 1990р. перші чоловік 25 зібрали збори колективу, на яких прийняли рішення про створення фірми під назвою Спортивний туристично-альпіністський клуб (СТАК) «Едельвейс». Був затверджений Статут, емблема, обрано правління і голова-директор. Поскільки у мене був вже певний діловий та керівний досвід, певний туристичний рівень – мені запропонували це все очолити. Приблизно до травня долалися бюрократичні перешкоди, робились документи і, нарешті, клуб був зареєстрований. До того першого колективу належали: Бєльчикова Алла, Брезін Валентин, Гаєвський Віктор, Стеценко Олег, Хомич Володя, Мороз Юрій, Гарасим Роман, Звонарьов Володя, Совяк Віктор та ін.. Згідно статуту клуб був некомерційною організацією, котра усі отримані різним чином доходи направляє на організацію і проведення туристсько-альпіністських заходів (крім виплаченої зарплати робітникам, що заробили дохід). Таким чином, при дотриманні Статуту клуб податки не платив. Клуб трохи заробляв на висотних роботах, деяких роботах підвищеної небезпеки(як спеціаліст я отримав дозволи), наданні послуг віділу освіти – організація гуртків, змагань та ін..

Відтепер ми могли продовжувати свою туристичну діяльність. Ми ходили у категорійні походи(створили філію МКК), організовували дитячі змагання, приймали участь у дорослих змаганнях, організовували сходження.

До 1999р. стало ясно, що такі організації як наша – передчасні. Всі підприємства за послуги пропонували не гроші, а бартер(не мали грошей). Всі учасники втратили зарплати і можливість ходити/їздити у походи. Через повальну бідність вся діяльність заглохла, а податкова вимагала регулярних звітів. Оскільки ніхто з членів клубу нічого не пропонував і не хотів брати на себе, в кінці 1999р. клуб було закрито. Але на протязі 10 років клуб підтримував туризм і альпінізм!