ЧАСОПИС‎ > ‎

Канівський природний заповідник

Повернення до стародавнього міста Родень.
 
        
„Археологічні дослідження дозволили поновити нестачу письменних джерел
 і відтворити далеке минуле Канева та його околиць. Вони засвідчили, що околиці Канева були заселені людьми з найдавніших часів – ще в епоху пізнього палеоліту.”

М.М. Бондар.

 
Канівські гори - це природна, культурна та історична спадщина, частина Придніпровської височини, центру України. Древні цивілізації і таємниці взаємин людини з природою відкривають нам унікальні подорожі по природній області Київського плато!
Знайдені артефакти створені рукою стародавньої людини свідчать, що ще в епоху енеоліту територія Канівщини була густо заселена.
 

У минулому на схилах Канівські гір, ріс ліс, де переважно зростали діброви. Степи, займали верхівки горбів і південні крутосхили. Лучні степи раніше красувалися на Княжій Чернечій і Мар’їній горах, Пластунці, Великому й Малому скіфських городищах, Верхніх і Нижніх Грушках. Зараз невеличкі місцини лучного степу, збереглися на Великому скіфському городищі, які моделюють, історичне середовище скіфського степу VІІІ—ІІІ ст. до н.е., що представляють величезний інтерес для археологів. Ще в кінці ХІХ століття М.Ф. Біляшівський автор проекту першого закону України про охорону пам`яток історії, культури і мистецтва, інформує громадськість про знахідки на Княжій горі. На основі пам’яток кам’яного віку і давньоруського періоду дослідник доводить, що на цьому місці стояв місто Родень.

І не випадково, місце де був колись Родень зараз називають Княжа гора, бо слово «князь» в давньому весільному лексиконі слов’янського народу означав «родовладник», засновник роду; нареченого звали князь, а наречену княгинею.
Родень згадується у давньому літопису, де говориться, що там деякий час переховувався син Святослава Ярополк.

 

І сказав же Блуд Ярополку:

«Кияни посилають до Володимира і говорять:

«Бери город приступом, і ми видамо тобі Ярополка»,—

Тікай із города».

І послухав його Ярополк, і утік із города,

І, прийшовши, закрився в городі Родині в гирлі Росі,

А Володимир ввійшов у Київ і обложив Ярополка у Родні.

І був голод великий у Родні,

І до сьогодні є притча: «Біда, як у Родні».

 

Археологічні  дослідження на княжій горі були продовжені з 1958 до 1965 р. експедицією київського університету, керівником якої була Мезенцева Г.Г. Ці дослідження розкрили загадку виникнення городища та його руйнування.

На Княжій горі виявлені знахідки, які датуються І тис. н. е. Це дозволило припустити, що городище виникло з поселення полян VІ—VIІІ ст., розташованого на відрозі крутого схилу Дніпра відкритого археологами біля підніжжя Княжої гори.

Родень був один з перших міст-фортець ремісних та військово-адміністративних центрів , які прикривали навколишні неукріплені слов’янські селища. Археологічні дослідження допомогли витворити страшну катастрофу. Оборонці фортеці не змогли захистити городище від ворогів. В жорстокій боротьбі воно було знищено зруйноване і спалене. Люди не повернулися туди і життя не відновилося.

Зараз територія Княжої гори входить в Канівський природний заповідник. З 1951 до 1968 роки ця територія була учбово-дослідним лісовим господарством Київського університету.

На канівщині тісно переплелися історія природи і людей, що населяли ці ландшафти. На початку ХХ століття на схилах канівських гір було вирублено всі діброви. Після знищення лісів у ярах почалася сильна ґрунтова ерозія. Тому на княжій горі був штучно висаджений ліс. З 1968 р. заповіднику було повернуто статус державного.

Важливим для заповідника є вивчення чужорідних видів (Introduced species) На місці колишніх дубняків зараз домінує граб, акація, клен. Нерідко інтродуковані види здатні  трансформувати екосистему регіону.
 
В заповіднику для туристів розроблено кілька маршрутів для організованих екскурсій. Один з таких маршрутів є похід до княжої гори довжиною до 3 кілометрів і це місце не є з багатьох бажаним для мандрівників.

 

Пройшовши через Мар’їну гору висота якої сягає 224,4 м над рівнем моря Вдосталь намилувавшись красотами панорами Дніпра і Лучного степу З’ясувалося що пройти до Княжої гори. не так-то легко! Справжня гущавина більше, того стежка сильно заросла. Нарешті ми дісталися пам’ятного знаку. Колись тут у Подніпрові з сивої давнини існувала своєрідна культура створена нашими далекими предками. Родень був розташований на перехресті торгівельних шляхів тому тут розвивалися ремесла

ювелірні, гончарні, ковальські та склоробні які увійшли в ряд основ нашої національної культури. Тепер це місце вподобали інші місцеві жителі козулі, лисиці і дикі кабанчики. цей унікальний природний куточок - недоторкане надбання нашої історії.

Щороку в канівському заповіднику  проходят практику студенти біологи, геологи, екологи, археологи Київського національного университету імені Тараса Шевченка та інших вузов.

У підніжжя Княжої гори розташований археодром, де проходять практику студенти історичного факультету, вони опановують техніку розкопок стародавніх комплексів, вивчають археологічні залишки матеріальної культури – історичної спадщини Канівських гір.

Людмила Тимошенко
істрик
Київ 2009

 
 

 

 

Для перегляду гайджетів потрібна програма Adobe Flash Player http://get.adobe.com/flashplayer/

   
За використаними джерелами
 

·        Чернець Києво-Печерського монастиря Нестор «Повісті врем'яних літ»: Літопис (За Іпатським списком)  Пер. з давньоруської, післяслово, комент. В. В. Яременка.— К.: Рад. письменник, 1990.—558 с.

·        Мезенцева Г.Г. Реконструкції Підніжжя скіфського городища. Місто Родень

·        М. М. Бондар. Минуле Канева та його околиць. Видавництво Київського університету, 1971.

·        Олександр Полішко завідувач музеєм природи Канівського природного заповідника

·        „Історична наука: термінологічний і понятійний довідник” навчальне видання Літвин В.М. Гусєв В.І. Слюсаренко А.Г. Вища школа. Київ 2002

·        Світлинии Тимошенко Л.О.
 
Використання матеріалів або уривків  в комерційних цілях без письмової згоди автора заборонено і переслідується за законом. 
 
Comments