До світла знань

 
 

Відгук і щира вдячність Ярославу Тирик за книгу «До світла знань»

 
  Книга Ярослава Васильовича Тирика дозволяє отримати цілісне уявлення про боротьбу за українську школу протягом історії України. Вивчивши композиції епохи, поданій в даній праці, можна дізнатися про те, що населення Західної України зробило для розвитку української школи і в якій вони були зацікавленості щодо цього.
На жаль, у більшості учбових закладів історія викладається в загальному плані, що стосується в основному політичних подій, воєн і державних осіб. Тому студентам не відомо те, що трапилося зі звичайним людьми, особливо в період бурхливих історичних змін.
Зокрема це стосується мого прадіда Андрія Сухоноса. Мене глибоко хвилює, що спогади про нього продовжують жити в пам'яті не тільки членів нашого роду, а і мешканців гірського бойківського села Лімна.
Закінчивши церковну школу на відмінно і продовживши навчання при зовсім іншому політичному устрої, він мав помірковану громадську позицію. Завдяки дослідженням Ярослава Васильовича зрозуміло, який тиск відчували на собі вчителі різних політичних устроїв в Україні і в які складні історичні події потрапив мій прадід. Але за покликом він був учителем і мав потребу викладати і давати енергію світла знань. Думаю, він не зважав на політичні колізії. Він подавав своїм учням, енергію знань з таким розумом, з такою силою характеру, з таким умінням, з таким світлом, з такою теплотою, що навіть режим радянської влади до певної пори його не займав. Але все ж таки дід потрапив під нагляд, і не зважаючи на нестачу вчителів в той час, йому не давали працювати два роки, він мусив тільки пасти худобу.
Мій прадід помер за рік до мого народження, але зі спогадів моєї мами Таїси Іванівні (онучка Андрія Сухоноса) він став близькою і дорогою мені людиною. Не кожна онука може похвалитися, що ходила зі своїм дідом на лижах по схилах скіфських курганів, і таким чином опановувала історію України. Андрій Сухонос мав четверо дітей і гадаю його прагнення до знань передалось сучасним продовжувачам роду, які штурмують університети України. Правнуки з Полтавщини, Сумщини, Криму, Київщини, навчались, а деякі і зараз навчаються в Полтавському медичному університеті, Львівському національному університет імені Івана Франка, Київському національному університеті імені Тараса Шевченко, Київському педагогічному університет імені Б. Д. Грінченка.
Учні директора Лімнінської школи Ярослава Тирика, прочитавши книгу, зможуть повністю зануритись у власну історію і насолоджуватись тим, що мають свій проект, який охоплює усі аспекти теми шкільництва в Західній Україні. Ярослав Васильович зібрав багатий фактичний матеріал і, як правило, в хронологічній послідовності подій (на прикладі доль своїх же односельчан минулих і теперішніх років). Ці дослідження допоможуть учням знайти свій інтерес в історії України.
На мою суб’єктивну думку, хотілось, щоб студенти учбових закладів мали змогу в історичному контексті порівняти аналіз різних типів освітянських шкіл, теорій. Тобто з’ясувати, на якій основі формувалась українська школа і під яким впливом. Потрібно дати можливість майбутнім і теперішнім вчителям виявити усе те цінне, що може бути використане ними в їхній праці. Читаючи „До світла знань”, вони можуть придбати більш глибоке розуміння історії своєї країни і зайняти активну громадську позицію у житті.

Правнучка директора школи бойківського села Лімна Андрія Сухоноса.

Людмила Тимошенко
Київ (жовтень2009)

Підсторінки (1): Зміст
Ċ
Людмила Тимошенко,
20 жовт. 2009 р., 22:38
Comments