№608, 2 лютого 2012 року


Нам пора жити в Україні без жебраків та олігархів


Немає сумніву, що 16-та конференція Рівненської обласної організації Соціалістичної партії України, яка відбулася 27 січня, має вирішальне і, без перебільшення, історичне значення для справжньої консолідації всього лівого руху як у нашому краї, так і в Україні загалом.

Бо це мужня й водночас патріотична відповідь на нагальну вимогу сучасної доби. Як писав великий Каменяр, настала пора для України жить!

Форум носив драматичний і воднораз оптимістичний характер. Найперше соціалісти Рівненщини прийняли рішення об’єднатися з обласною організацією партії «Об’єднані ліві та селяни».

Як відомо, цю нову всеукраїнську політичну силу лівого спрямування, яка стрімко набирає вплив та авторитет серед громадян, віднедавна очолює відомий політик, державний та громадський діяч Станіслав Ніколаєнко. Наступним логічним кроком конференції сстало те, що як повноправний і найвищий керівний орган обласної організації соціалістів, вона прийняла офіційне рішення про припинення діяльності обласної організації СПУ та її керівних органів в нашому краї. За таке кардинальне рішення в проголосувала переважна більшість делегатів.

Знаменно також, що конференція пройшла в демократичному та відкритому руслі, а всі без винятку її делегати, як це нижче видно з виступів промовців, мали не тільки можливість висловити свою думку з обговорюваних питань, але й проголосувати, не побоїмося цього сказати, по-совісті.

Додамо, що нічого подібного в діяльності політичних сил Рівненської області спостерігати раніше не доводилося. Тож фундамент нового політичного руху – Рівненської обласної організації «Об’єднані ліві та селяни” закладено надійний та добрий.

Пропонуємо нашим читачам, усім прихильникам лівої ідеї самим скласти думку про цю небуденну подію, оцінивши її значення та перспективу як для себе особисто, так і для своїх родин, зрештою, всієї України.

(Виступи подаються з незначними скороченнями та стилістичними правками. -- Ред.).

З доповіддю перед делегатами конференції виступив перший секретар Рівненського обласного комітету СПУ Леонтій Самчук:

- Таких питань і проблем, вирішення яких ми пропонуємо увазі делегатам конференції, тих подій, які їм передували, сьогодні в лівому русі, взагалі в політичному житті України ще не було. Ці питання настільки серйозні та складні, що я звертаюся до серця й розуму кожного делегата, щоб ми всі разом прийняли мудре рішення. Для того, щоб потім, навіть через багато десятиліть, нам не було соромно перед своїми дітьми й онуками.

Дещо з передісторії, без якої, переконаний, неможливо оцінити суть нинішнього моменту. 1999 року, перед черговими президентськими виборами, робиться спроба об’єднати лівий рух в Україні. На жаль, вона завершилося «канівською четвіркою», тобто безрезультатно.

Надалі наша країна сповна спізнала сумнозвісні наслідки тих канівських домовленостей, а СПУ протягом п’яти років проводила акції «Україна без Кучми!», «Повстань, Україно!» І тоді було не до об’єднання.

Після цього була, -- я оцінки цьому не даю, нехай скажуть історики, - підтримка Ющенка, потім союз з Партією регіонів і т. д.

Зрештою, 4 роки тому група товаришів – Станіслав Ніколаєнко, Олександр Баранівський, Микола Садовий з Кіровограда та ваш покірний слуга -- Леонтій Самчук почали виступати за оновлення СПУ, приведення Статуту та Програми партії до сучасних вимог. На превеликий жаль, усі наші конференції, пленуми нічого не дали. Один лише приклад – пам’ятна для нас конференція обласної організації СПУ в приміщенні Федерації профспілок області. Ми запросили всіх керівників партії, а прибули до нас лише Станіслав Ніколаєнко та Валентина Семенюк-Самсоненко.

Було прийнято зважене рішення про необхідні зміни в партії як на рівні первинних організацій, так і на рівні міських, районних та обласних, центральних органів СПУ. Даруйте, можливо це звучить грубо, але О. Мороз те рішення – спільне напрацювання всіх соціалістів Рівненщини… викинув в корзину.

На Політраді мене було звинувачено в спробі розвалу партії, позаяк ми запропонували формувати «первинку» на території конкретної сільради, а не створювати її в кожному селі.

Згодом керівництво партії на чолі з О. Морозом, скориставшись відомим виступом у пресі Станіслава Ніколаєнка та Олександра Баранівського, прийняло рішення про їх виключення з партії, а щодо Миколи Садового обмежилися доганою. Про Самчука О. Мороз сказав, що «він діяв відповідно до Статуту».

Не дивлячись на це, ми таки продовжили роботу задля об’єднання лівих сил та проведення якісних змін в партії.

Чого вартий той факт, що соціалісти 18-ти областей приєдналися до нашої позиції – керівником партії став Василь Цушко. На жаль, конкретних кроків для змін в партії, об’єднання лівих так і не було зроблено. Скоро в результаті партійних «ігор» усе завершилося розколом на відомому з’їзді, коли з перевагою в 5 голосів (!) головою СПУ знову став О. Мороз. І пішло-поїхало, -- поповнення керівних органів партії персонами, відданими О. Морозу, мета якого – груба арифметична більшість в Політраді.

Окремо змушений наголосити на усталеній надалі практиці грубого порушення вимог Статуту СПУ, норм партійного життя з боку керівництва СПУ, особисто О. Мороза. Чого варте те, що до Політради та Політвиконкому СПУ вводять навіть не членів партії (!), ба більше – першим заступником голови СПУ стає також не член партії. А замість одного першого заступника, передбаченого Статутом, чомусь раптом з’являється 2 чи 3. Натомість на всі мої нагадування про норми Статуту О. Мороз відповідає приблизно так: «Ну Статут є, але так треба!»

Врешті, 5 місяців тому якісь чинники все-таки спонукали О. Мороза вступити в переговори по об’єднанню лівих. У результаті було прийнято (18 листопада 2011 р.) Програмні засади такого об’єднання та підписано відповідну Політичну угоду керівників 11 лівих партій. Важливо зазначити, що об’єднання мало відбутися на базі СПУ.

Ці документи були схвалені 21 листопада Політрадою СПУ. Учасники переговорів зійшлися також на трьох ймовірних назвав нової політичної сили. 26 листопада Політрада з великими потугами (!) схвалила рішення про проведення 17 грудня 2001 року об’єднавчого з’їзду лівих.

Що з того вийшло? 17 грудня п’ять партій, як і належало, зібралися на з’їзд для об’єднання, яке відбулося на базі партії «Справедливість». Нова партія отримала назву “Об’єднані ліві та селяни”. Лідером партії було обрано Станіслава Ніколаєнка.

А що ж СПУ? СПУ –провела свій окремий (?!) об’єднавчий з’їзд вже наступного дня – 18 листопада. Зазначу, що з цього часу й донині до Рівненської обласної організації СПУ жодна людина з тих інших партій – «Діти війни», «Козацька слава» (вона діє лише в двох областях), «Соціалістична Україна», двох селянських партій, які прибули на той об’єднавчий з СПУ з’їзд, так і не прийшла. Я кажу так, як воно є, тобто це – імітація!

(Нагадаю, що 10 листопада 2011 року відбувся пленум РОО СПУ, де відповідно до Статуту партії ми прийняли рішення про об’єднання лівих сил).

Відразу після з’їзду СПУ (18 листопада) делегація соціалістів Рівненщини, обговоривши його рішення й нову ситуацію, дала мені доручення провести переговори щодо продовження об’єднання. На зустрічі зі Станіславом Ніколаєнком – головою партії «Об’єднані ліві та селяни» ми дійшли, на жаль, невтішного, але об’єктивного висновку, що об’єднання лівих у всеукраїнському масштабі на базі СПУ насправді не вийшло. Тому потрібно рухатися вперед!

Бюро Рівненського обкому СПУ 29 листопада, якому я зробив доповідь про виконання згаданого вище доручення, вирішило напрацювати принципи, умови, причому рівноправні умови (!) нашого підходу до об’єднання.

Відтак ми погодили всі пункти співпраці, які знову ж таки було схвалено на черговому засіданні бюро Рівненського обкому СПУ. Ним також визнано за доцільне не затягувати процес об’єднання, а проводити його й надалі. Результатом цього стали спільна нарада перших секретарів міськкомів та райкомів обласної організації СПУ, наступне обговорення цього питання серед активу на місцях – збори, наради, пленуми. Мета такого широкого обговорення одна – почути думку кожного активіста щодо вкрай важливого для всіх нас питання -- подальшої долі всього лівого руху.

Зазначу, що я особисто відвідав товаришів-однопартійців в Дубровиці, Костополі, Корці, Рокитному та Рівному. Був на спільній зустрічі нашого активу з Острога та Острозького району.


Несподіваних поглядів, свіжих думок, яскравих образних порівнянь щодо теперішнього стану СПУ, перспективи нашого об’єднання з партієї «Об’єднані ліві та селяни» в ході такого широкого обговорення з активом ми почули доволі багато.

Але загальна думка така: об’єднання з партією «Об’єднані ліві та селяни» треба проводити.

Були й такі, хто виступив категорично проти, або такі, хто ще вірить, що керівництво СПУ нарешті їх почує.

Наприклад, Олексій Шраменко з Дубровиці зауважив, що я «недопрацював» з О. Морозом, якому варто було написати особистого листа, щоб він пішов з посади голови партії. Мушу сказати: стривайте, але ж до О. Мороза як лідера СПУ з відповідними пропозиціями вже зверталися 3 конференції соціалістів Рівненщини, понад 10 пленумів, уже не кажучи про численні бюро ОК СПУ. Мало того, у січні 2010 року О. Мороз «прийняв» групу 20-ти перших секретарів обкомів СПУ, відвівши для спілкування з ними аж… 5 хвилин. У результаті дискусію в партії він просто забалакав.

На превеликий жаль, мусимо визнати, що СПУ -- ще донедавна найбільш структуризована політична партія України, найбільш впізнавана серед громадян, сьогодні стала збірним носієм негативного образу. Результати кількох минулих виборів тому пряме підтвердження. Що ж робити?

На бюро обкому ми дійшли думки, що потрібне об’єднуватися з партією «Об’єднані ліві та селяни».

(Промовець зачитав Політичну угоду «Про порядок об’єднання Рівненської обласної організації СПУ та Рівненської обласної організації партії «Об’єднані ліві та селяни»).

Не перебільшую, якщо ми приймемо правильне, зважене рішення, то процес об’єднання лівих в Україні почне поширюватися з новою хвилею, і тоді його вже не можна буде зупинити.

За Україну без жебраків та олігархів!

Перший секретар Зарічненського райкому СПУ Володимир Царук:

- Перед нами стоїть питання – бути чи не бути? Воно болюче для всіх нас, хто пишається своєю приналежністю до СПУ. Я в цій партії тому, що вірив у прекрасну ідею, за втілення якої в життя ми боролися, бачив, що вона мала, а можливо, ще й досі має авторитет. Але зараз вона, якщо не вмирає, то точно зупинилася в розвитку, тобто перебуває в стані застою.

За останні роки утворився певний розкол між керівництвом партії та рядовими членами СПУ.

Ось уже два роки поспіль керівництво партії фактично бездіяльне. Нам це важко спостерігати й усвідомлювати, тому ми не маємо іншого виходу, аніж полишити СПУ.

Є такий вислів: «У боротьбі людина може програти, але програє той, хто не бореться». Виникає думка, або цих керівників влаштовує нинішня ситуація, або, що ще гірше - ця ситуація інспірована-керована ззовні нашої партії. Тому вийшовши з СПУ сьогодні ми отримуємо реальний шанс поборотися. А вже саме життя покаже, до чого приведе ця боротьба.

Перший секретар Острозького райкому СПУ Микола Шаповалов:


- Пройшло багато років, протягом яких було витрачено багато зусиль, зроблено багато роботи, логічним підсумком чого є наша конференція. Пригадую, що ще чотири роки тому на партійній нараді соціалістів ми започаткували цей процес. Нарада ця відбулася в Острозькому районі. Якраз тоді й було прийнято рішення про потребу оновлення партії. Відомо чим все закінчилося особисто для одного з тодішніх керівників СПУ Олександра Баранівського.

Разом із тим, нам сьогодні боляче, адже ми зрослися, зріднилися, якщо можна так висловитися, зі словами «Соціалістична партія». Здравомислячій людині не просто прийняти таке кардинальне рішення. У нашому районі була повноцінна конференція, й ми прийняли рішення, що не може бути ніяких інших варіантів, окрім самоліквідації організації. Після чого необхідно буде написати заяви, об’єднавшись в єдиній потужній лівій партії.

І це буде чітким сигналом для виборців - немає більше Соцпартії в Рівненській області, а є – ліві. Тобто немає вже інших політичних сил на лівому фланзі, окрім партії «Об’єднані ліві та селяни».

Ось тоді, власне, ми й займемо притаманну нам (лівій партії) політичну нішу, тоді й будемо мати своїх виборців.


Головний редактор газети «Рівненський діалог», член бюро обкому СПУ Юрій Рачковський:

- Чимало з нас уже не один рік є членами партії. Ми - як одна сім’я. І напевно кожному з нас вихід з СПУ болюче питання. Але зараз потрібно прийняти кардинальне рішення, щоб рухатися вперед, а це якраз і є об’єднання з партією «Об’єднаних лівих і селян», на даному етапі це є вимогою часу!

Звичайно, рішення про вихід з СПУ приймати досить складно, але на даний час це потрібно робити, адже йти далі попереднім шляхом – смерті подібно і цей шлях немає ніякої перспективи і жодного сенсу.

Другий секретар обкому СПУ Павло Труш:

- Є такий політолог Дмитро Рац. Чи знаєте ви його, чи ні, але його слова, вважаю, справедливі. Цитую мовою оригіналу: «Проект Мороза не удался -- СПУ проиграла. Как нам стало известно, процес объединения левых сил во главе с СПУ дал трещину. Дитя заболело ещё не родившись. Кто виноват?

Любой непосвященный человек, мало-мальски интересующийся политикой, однозначно скажет – Олександр Мороз. И будет прав! Слабенький шахматист Мороз задумал мелкую комбинацию -- объединить всех вокруг СПУ, отбелить свой пожмаканный имидж. Участники объединения были подобраны «отменные», как и объединитель. Но эгоцентризм, нарциссизм, самовлюбленность белого лидера СПУ не дали ему это сделать. Подвела и косность актива СПУ, его затрапезность, политическая слепота и интелектуальная убогость, мелкотравчатость.

Левые объединятся всё равно. Но без политических питекантропов . Ясно, что СПУ ждет полный крах и провал, в стране неминуемо будут новые левые».

Цими реченнями сказано все, тут чиста істина й правда. Та все ж хочу нагадати з чого, так би мовити, розпочалося гріхопадіння нашого лідера та розвал лівого руху в Україні. Почалося воно 2006 року з ігнорування чотирьох (!) рішень Політради за входження депутатської фракції СПУ до парламентської коаліції демократичних сил. Тоді О.Мороз ці рішення Політради підмінив простим рішенням самої депутатської фракції (19 - «за», 10 – «проти»), у підсумку фракція СПУ ввійшла до складу Антикризової коаліції з Партією регіонів.

Прямим наслідком цього стало не здолання партією трьохвідсоткового бар’єру на позачергових виборах та не входження до парламенту.

На чергових президентських виборах кандидат від СПУ О.Мороз, набравши всього 0,38 відсотка голосів виборців, відповідно опустив партію, вибачте за вислів, «нижче плінтуса».

У питанні об’єднання лівих сил в Україні - Політрада СПУ й особисто О. Мороз зробили все, щоб справжнього та реального єднання не відбулося. Тому вважаю своє подальше перебування в рядах СПУ недоцільним.

Переймаючись долею лівого руху в Україні, а також долею наших дітей і внуків, для продовження політичної діяльності даю згоду на членство в партії «Об’єднані ліві та селяни».

Секретар обкому СПУ Ігор Пшеюк:

- Я не готувався до виступу, але таки змушений висловити свою думку щодо двох пунктів запропонованої постанови. Також прошу тих, хто виступає, чітко висловлювати своє ставлення до обговорюваних питань. Адже ті, хто лишаються в партії, повинні сказати своє слово.

Справді, не пройшло об’єднання лівих партій, і те, як його провели наші керівники, це - великий негатив для СПУ, водночас це й негатив для всього лівого руху. Тому цьому, думаю, потрібно дати оцінку. Адже всі, хто виходить, хто залишається, розуміють, що СПУ мала б стояти біля керма об’єднання лівого руху. Тому що необхідність цього визначається політичною ситуацією і це питання необхідно було розглядати окремо.

Я пропонував: давайте поважати меншість, тому що історія добре показала «правоту більшості» і що з того виходило.

Сьогодні нова ситуація, прийшли нові люди, і тепер ми вже об’єднуємося з ними, говоримо, що все нормально, що вони хлопці хороші. І це правильно. Усі, хто був у СПУ – люди хороші, просто хтось знає більше про ту чи іншу політичну ситуацію, а хтось менше, у когось просто надто багато емоцій, які відштовхують однодумців.

Сьогоднішня конференція потрібна, і питання важливі. Треба Олександру Морозу сказати, що він не правий, але й слід наступити на гординю та йти вперед. Тому що СПУ – це не один Сан Санич, а всі ми.

Закликаю, не робити кроків, за які, можливо, через рік-два доведеться жалкувати.

Вважаю, що конференція має приймати виключно правомочні рішення. Більшість конференції не може заставити мене, чи когось іншого, призупинити членство в СПУ.

Перший секретар Дубровицького райкому СПУ Ольга Волошина:

- Ми зібралися на таку конференцію, якої ще не було. Кожному потрібно добре подумати, перш ніж прийняти рішення. Але я не хочу, щоб ця конференція проходила так, як деякі наші партійні з’їзди, на яких, наприклад, давалися великі обіцянки та запевнення в перемогах на виборах. А вибори показували, самі знаєте що.

Я сама вчитель, педагог, тому поважаю Станіслава Ніколаєнка як професійного міністра освіти; це – вдумлива, порядна людина. Мені приємно сьогодні бачити саме тих людей, з якими ми хочемо об’єднуватися.

Але, вибачте, я тут приведу знайому всім схожість із життя, щоб усім було зрозуміліше. Кожна жінка, яка виходить заміж, з-поміж інших рис та здібностей свого обранця хоче бачити майбутнього чоловіка господарем. То я хочу відверто запитати Станіслава Ніколаєнка про те, яким він буде господарем у новій об’єднаній партії?

Якщо я піду з товаришами до нової партії, то, звичайно, хочу, щоб вона та її лідери були авторитетними, совісними, щоб їх поважали люди, щоб на нових виборах, наприклад, у Дубровицькому районі ми набирали, як це було завжди, по 12 і більше відсотків.

Другий секретар Млинівського райкому СПУ Олег Левчук:

- Історія нас вчить, що вона нас нічого не вчить. «Наша Україна» захворіла на вождизм, і де вона сьогодні?! Так само вождизмом хворіє О.Мороз, і ця «хвороба» в нього прогресує. У цьому всі проблеми. Усі причини розколів полягають у тому, що О.Мороз бачив у комусь своїх конкурентів, а потім робив усе можливе, щоб їх не було в партії.

Вважаю, що ця подія, яку ми творимо для об’єднання лівих сил, є правильною. Якщо О.Мороз об’єднанню лівих заважає, то давайте зробимо все, щоб такого лідера у нас не було. СПУ не може бути чиєюсь кишеньковою партією, бо партія – це всі ми, ті, хто прийшов туди за переконанням.

Член Рівненського міськкому СПУ, доктор філософії Анатолій Куковський:

- Я давно говорив, що наша партія повинна розвиватися без О.Мороза, принаймні, останніх 2-3 роки. Ще тоді я бачив, що О.Мороз веде партію не туди, куди хочуть йти більшість членів партії. Утворився розрив між партійним керівництвом і рештою членів партії – простими робітниками, селянами, інтелігенцією. А саме вони, а не партійні функціонери, становлять основу партії, прийшовши в її ряди через свої ідейні переконання. І нікуди від цього факту не дітися.

Чи потрібно об’єднуватися з лівими силами? Безумовно, треба! Якою буде ця партія – час покаже.

В СПУ я вже 14 років, і не кажу, що мені боляче виходити. Бо не ототожнюю партію особисто з О.Морозом. Час показав, що доки він буде очолювати СПУ, то ніякого об’єднання цієї партії з лівими силами не буде. Тому я з чистою совістю виходжу з СПУ та йду в нову партію.

Лідери «Об’єднаних лівих і селян» по всій країні повинні бути людьми новими, які повинні представляти інтереси суспільства у законодавчій та виконавчій гілках влади, в органах місцевого самоврядування. Якщо цього не буде, то ідея нового соціалізму загине. Тому що крупний капітал потужно наступає, йде крута зміна соціальних стандартів життя в гірший бік.

Єдина сила, яка може цьому протистояти – об’єднані ліві. Чітко треба розуміти: сама СПУ ці вибори програє, а коли є шанс об’єднатися, то давайте це робити.

Щодо голови партії «Об’єднані ліві і селяни» Станіслава Ніколаєнка. Це людина чесна, порядна, незаплямована. Він користується заслуженим авторитетом серед освітян, має широкий кругозір, позаяк набув досвіду державного, політичного діяча. Йому притаманні такі людські риси, що дозволяють об’єднувати людей, а зводити їх лобами.

Наше гасло - «За Україну без жебраків та олігархів!» В Україні ніколи не було такого соціального розшарування, як сьогодні. Цей згубний процес треба зупинити. Тому я - за об’єднання з партією «Об’єднані ліві і селяни»!

Член Здолбунівського райкому СПУ Вячеслав Розенбаум:

- Сьогодні маємо прийняти дуже важливе рішення. Зробити це вкрай важко. Особливо тим людям, які стояли біля витоків партії. І питання не стоїть про лідерство чи якісь амбіції. Найстрашніше те, якщо ми втратимо цю ідею, яку за 20 років існування нашої партії, потрібно визнати, ми так і не зуміли донести до більшості наших людей.

Двадцять років ми топчемося на місці. Основна причина цього, звісно, полягає в О.Морозі та інших керівниках партії. Він допустив дуже багато грубих кадрових помилок.

Зараз ми стоїмо біля витоків чергового політичного проекту. Дай Бог, щоб він увінчався успіхом. Проте особисто я не можу покинути ту партію, яку я створював своїми руками. Тому я залишаюся в Соцпартії, і буду робити все для того, щоб оновити керівництво на рівні Києва та області.

Станіслав Ніколаєнко, голова партії «Об’єднані ліві і селяни»:

Шановні товариші, побратими! Ми з повним розумінням, з товариською взаємоповагою маємо сприйняти всі ті рішення, які будуть схвалені. Не будемо один одного судити. Не потрібно сьогодні зациклюватися на таких речах, як назва партії, на тому, що ми, мовляв, були серед засновників СПУ. Я теж там був. Але якщо ми бачимо, що 42% людей своїм світоглядом вважають соціал-демократію, то це – половина виборців. А їхнє представництво у місцевих радах, у парламенті становить менше п’яти відсотків.

Ми розпочали цей об’єднавчий процес, наступивши на горло власній пісні. Керівники 11 партій погодили усі документи щодо об’єднання. Ці документи погодив навіть О.Мороз, з яким ми зустрічалися віч-на-віч. Ми домовилися не згадувати старі кривди, відкинути амбіції та провести єдиний об’єднуючий з’їзд. А вже через два дні його перший заступник повідомив, що ніякого об’єднання не буде. Сьогодні йдеться не суто про Рівненську область, а йдеться про сигнал для усього українського суспільства.

Ми завершили об’єднавчий процес по усій Україні, маємо станом на 21 січня цього року об’єднані парторганізації в 27 областях. У нас є усі шанси виконати стратегію розвитку партії та вдало завершити виборчу кампанію. Ми розуміємо, що ці вибори – не головне, хоча їх потрібно вигравати. Хтось думає, ніби це нереально. Однак у нашому суспільстві, у цілому світі відбувається небачене до цього полівіння в умонастроях людей. В Україні сьогодні пік олігархічного капіталізму, який може продукувати тільки бідність. Тому ми зробимо все для того, щоб ідея соціальної справедливості була втілена у життя. Наше гасло – «За Україну без жебраків та олігархів». Це гасло Богдана Хмельницького, 1648 року, стилізоване до нинішнього життя. А Богдан казав: «За Україну без холопа і без пана».

Я глибоко переконаний, що миз робимо на шляху до виборів серйозні кроки, які дозволять партії «Об’єднані ліві і селяни» представляти інтереси людей праці в усіх гілках влади, у європейському співтоваристві.

Так, ми – ідеологічна опозиція, ми не воюємо з конкретними особами, ми не відстоюємо інтереси ні Росії, ні Америки, а відстоюємо інтереси українського народу.

Для нашої партії, особисто для мене найголовнішими є життєві інтереси нашої України, наших батьків. Ми є українська партія. «Об’єднані ліві і селяни» - за національну ідею, єдність українського народу на основі його економічного благополуччя та духовного піднесення.

Відповідно пп.2 п. 4.3.1. Статуту СПУ, Закону України «Про політичні партії в Україні» соціалісти Рівненщини припинили свою діяльність шляхом саморозпуску Рівненської обласної, районних та міських організації Соціалістичної партії України.

На Рівненській обласній конференції СПУ було прийнято рішення про об’єднання, яке підтримала переважна більшість районних та міських партійних осередків. Оголосивши саморозпуск, обласна організація Соціалістичної партії України влилася до лав партії "Об’єднані ліві і селяни" під час проведення об’єднуючої конференції обласних організацій партії «Об’єднані ліві і селяни» та Рівненської обласної організації Соціалістичної партії України таким чином, ратифікувавши політичну угоду «Про порядок об’єднання Рівненської обласної організації Соціалістичної партії України та Рівненської обласної організації партії «Об’єднані ліві і селяни», підписану напередодні об’єднуючої конференції.

На конференції був обраний склад обласної ради партії, виконкому та ревізійної комісії. У роботі конференції взяли участь голова партії «Об’єднані ліві і селяни» Станіслав Ніколаєнко, член Політвиконкому Олександр Баранівський. Головою обласної організації партії "Об’єднані ліві і селяни" одноголосно обрано тепер вже екс-першого секретаря обкому Соцпартії Леонтія Самчука. Вихід зі складу соціалістів під лідерством Олександра Мороза, його колишні соратники назвали єдино правильним кроком, пояснюючи це тим, що обласна парторганізація вичерпала всі наявні можливості впливу на керівництво СПУ з питань зміцнення лівого руху в Україні.

На членів ради обласної організації партії «Об’єднані ліві і селяни» покладено відповідальність за проведення об’єднавчих процесів у районах, містах Рівненської області, реєстрацію в органах юстиції, організацію політичної роботи з формування позитивного іміджу об’єднання. Загальна організація об’єднавчого процесу в низових ланках забезпечується виконкомом обласної організації партії «Об’єднані ліві і селяни». «Об’єднані ліві і селяни» Рівненщини взяли курс на соціальний захист населення, відродження поліського села, підтримку чорнобильців, соціальний розвиток краю.

Лівоцентристські партії “Справедливість”, “Народна влада”, “Відродження села”, Українська селянська демократична партія та “Всеукраїнський патріотичний союз” 17 грудня 2011 року об’єдналися в партію “Об’єднані ліві і селяни”. Новостворену партію очолив лідер “Справедливості” Станіслав Ніколаєнко. Ідеологічною основою партії є Стокгольмська Декларація Соцінтерну (1989 р.). Її ключові речі – це демократія, свобода, справедливість і солідарність. Об’єднавчий з’їзд прийняв програмну Заяву «За єдність і благополуччя українського народу, справедливість і рівність!». Найперше, йдеться про збереження єдності народу, недопущення його розколу. Партія виступає за благополуччя українців на основі соціальної справедливості та рівності. Гаслом виборчої кампанії може бути вираз: «За справедливу Україну без жебраків і олігархів!».

На відміну від керівництва СПУ, політична сила під керівництвом Станіслава Ніколаєнка активно працює в напрямку об’єднання лівих сил, при цьому йдучи на поступки та компроміси з метою досягнення позитивного результату. Обласна організація партії «Об’єднані ліві і селяни» відкрита для об’єднання з іншими обласними організаціями партій лівоцентристського спрямування. Таке об’єднання відбуватиметься на основі окремої політичної угоди, де суб’єктом виступатиме обласна організація партії «Об’єднані ліві і селяни», а об’єднавчі процедури здійснюватиме рада партії на основі чинного Статуту.

Підготував Олександр ГОЛУБ

16-та конференція Рівненської обласної організації СПУ, 27 січня 2012 року


16-та конференція Рівненської обласної організації СПУ, 27 січня 2012 року




Прихильники лівого руху, об’єднуйтесь!!!


Доки грім не гряне, мужик не перехреститься! А в цьому випадку він уже давно вдарив в особі і від імені групки людей, які володіють заводами, пароплавами та шахтами, мають газ, нафту та бензин.

Скориставшись слабкістю помаранчевих паростків української демократії, вони швиденько монополізували владу не лише в центрі, а й на місцях, в судах та правоохоронних органах. Окрім того, використали їх в боротьбі не лише з опонентами, а й в усуненні своїх зайвих, таким чином імітуючи боротьбу з корупцією. Вони встановили свій правопорядок, у якому немає місць для дітей, пенсіонерів, найманих робітників, людей вільної професії та малого бізнесу, щоб ті не створювали зайвих проблем і, відповідно, не заважали. Вони розглядають Україну, як острів, на якому можна заробляти, а не жити. Вони, як не прикро, ніколи не були патріотами.

Хто може цьому протистояти? Відповідь одна: народ України. Може, але лише теоретично. Хтось повинен організувати українців, повести за собою. Хто це виконає? У класичному розумінні це мають зробити праві - на зразок «Фронту змін», «Нашої України» і т.п. Або популістські партії на кшталт тих, які об’єднуються навколо Юлії Володимирівни і не менш відомого українського боксера, та їм подібні. Чи достатньо цього? Зрозуміло, що ні.

Мало говорити розумні слова, пропонувати мудрі рішення, потрібно ще й достукатися до кожного українця, щоб той зрозумів ступінь загрози, її зміст і був готовий діяти, усвідомлюючи мету та шляхи її досягнення.

Але історичний досвід свідчить, що правий консерватизм та популістські дії - не настільки ефективний інструмент стримування апетитів національних товстосумів, адже одні лише змінювали інших на своїх. І все розпочиналося спочатку. Такий собі Броунівський рух.

Натомість, європейський досвід нагально демонструє, що лише носії соціал-демократичної ідеології досягали встановлення рівноваги між інтересами капіталу та людиною праці, завдяки дотриманню принципів соціальної орієнтації ринкової економіки.

Тому ключовим питанням реальності позитивного сценарію розвитку України є консолідація всіх політичних сил, котрі сповідують соціал-демократичну ідеологію, та тих, хто насправді дотримується соціалістичних принципів справедливості, рівноправ’я, солідарності та патріотизму.

Якраз ця ідеологія здатна не лише стримати диктат капіталу, а й спрямувати його на задоволення загальнонародних потреб, разом із тим, встановлюючи рівновагу між приватним та суспільним інтересом, задовольняючи і тих, і інших. Вона пропонує доктрину балансу та гармонізації суспільних відносин у сфері економіки, соціальної політики та в гуманітарній сфері. Ми наразі говоримо про європейський варіант реалізації ідеології, а не про прорахунки радянської доби. Хоча весь світ, окрім нас, реалізував все те позитивне, що було у радянські часи.

Саме тому дії будь-кого, хто генерує та реалізує об’єднавчі процеси в лівому русі України, відповідають інтересам нашої держави та українського народу. Тому лозунгом сьогодення повинне бути гасло: «Прихильники лівого руху, об’єднуйтесь!».
Comments