№604, 8 грудня 2011 року

6 грудня - День Збройних Сил України

Відзначення Дня Збройних Сил України започатковано відповідною Постановою Верховної Ради України в 1993 році. Це свято відмічається щорічно 6 грудня — у день прийняття в 1991 році закону України «Про Збройні Сили України».
Народжена в пам’ятному 1991 році, українська армія пройшла історичним маршем складний шлях становлення. Зараз продовжує тривати процес реформування Збройних Сил України, які повинні відповідати сучасним вимогам демократичної держави і суспільства.
Наші військові виконують бойові завдання для охорони миру і спокою у різних куточках світу, демонструючи високий професіоналізм і піднімаючи міжнародний авторитет України. Миротворча місія є однією із визначальних рис нашої ролі на світовій арені, важливою рисою нашої військової політики. Український прапор у гарячих точках планети став символом любові до миру, стабільності і відповідальності.

Редакція «Рівненського ДІАЛОГУ» щиро вітає наших воїнів зі святом. Бажаємо їм міцного здоров’я, мирного неба і життєвих гараздів.

Досить знущатися!

Антисоціальний поворот

Чорнобильці протестують проти соціальної політики уряду
Ще 30 листопада чорнобильці оголосили голодування біля будівлі Кабміну з вимогою соціальних виплат за рішенням судів. Станом на вівторок, 6 грудня, у безстроковій акції голодування в Маріїнському парку біля Кабміну брали участь близько двадцяти осіб. Як повідомив один з чорнобильців, у понеділок двоє людей планують припинити голодування і вирушити додому у зв'язку з поганим станом здоров'я. Однак більшість учасників акції налаштовані вкрай рішуче. Акція триватиме доти, доки влада не почне виконувати закони України та рішення судів держави, кажуть чорнобильці. Луганські чорнобильці вже звернулися до послів ЄС з проханням вплинути на українську владу з питаннь дотримання прав і свобод людини в Україні.

«Стабільна» влада розпочала ще один наступ на дітей війни та чорнобильців
Тепер законники-буквоїди заходилися вносити зміни до Кодексу адміністративного судочинства щодо розгляду справ з пенсійного забезпечення.
Коротко кажучи, порядок судових спорів пропонують так «вдосконалити», аби будь-який громадянин України, який надумає домагатись справедливості стосовно рівня пенсійного забезпечення, залишився біля розбитого корита, тобто з мінімальною пенсією. Для прикладу: в Рівному зараз проживає майже 55 тисяч пенсіонерів. Так ось, 7 тисяч  отримують мінімальну пенсію у розмірі 784 гривні, а ще 26 тисяч мають пенсію по 1000 гривень. Та це ж просто рівень фізіологічного виживання!Відповідний антисоціальний законопроект 2 листопада цього року внесено до Верховної Ради. Бачите, теперішнє керівництво Пенсійного фонду просто обурює той факт, що поворот постанови про присудження виплати пенсій не допускається.
Отож, з Кодексу вони хочуть вилучити положення про негайне виконання «пенсійних» постанов суду, що були ухвалені в порядку скороченого провадження.
За даними Рівненського обласного комітету Соціалістичної партії України, в нашому краї близько 90 тисяч громадян мають статус «дітей війни». Замість законної надбавки до пенсій у розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком, ці люди фактично отримують якусь дещицю. Ця сума така мізерна й убога, що морально принижує самих дітей війни. Судіть самі. Замість щомісячної надбавки простій дитині війни в сумі 230 гривень (30 відсотків від величини прожиткового мінімуму за віком – нині 764 гривні), літній громадянин отримує лише 49 гривень 80 копійок.
Між тим, понад 2 мільйони наших громадян – дітей війни отримали рішення судів про присудження їм пенсійних виплат. У Рівненській області понад 25 тисяч дітей війни вже отримали такі судові документи. Частині з них за виконавчими листами до початку осені було виплачено понад 3 мільйони гривень. А що ж буде з рештою? Адже Кабінет Міністрів категорично заборонив Пенсійному фонду проводити надалі такі виплати за рішеннями судів. Мовляв, у бюджеті таких коштів немає. Стривайте, а хто ж тоді постійно переконує нас у небувалому економічному зростанні, як не керівник Уряду Микола Азаров?! То, може, ніякого економічного піднесення й немає, а громадянам, даруйте, просто вішають на вуха урядову локшину?!
Між тим, за підрахунками фахівців, на річні доплати дітям війни потрібно 6 мільярдів гривень. Як бачимо, ціна питання не така вже й значна, щоб через неї Кабінет Міністрів та золота рать мільярдерів-мільйонерів із Верховної Ради пішли з торбами по світу. Тільки за приблизними підрахунками, наші товстосуми щороку благополучно виводять з України близько 80 мільярдів гривень на свої закордонні рахунки. Державний бюджет із цих надприбутків немає жодної копійки.
Чому ж теперішня влада, яка перед виборами обіцяла покращення життя «вже сьогодні», не зупинить цю вакханалію? Тому що це влада мільярдерів-мільйонерів, яка нізащо не бажає працювати на Україну та її народ.

Ось свіжий приклад. Власник «Рівнеазоту», керівник Федерації роботодавців України Дмитро Фірташ днями висловися проти введення так званого податку на розкіш. Дарма, що пропоновані ставки цього податку смішні та манюні! Очевидно, навіть і така дещиця є справжнісіньким ґвалтом для магнатів. Мовляв, для чого ще товстосумам сковувати руки, якщо вони й так, за велінням своїх добрих сердець, покращують життя народу?
А про те, що частка заробітної плати в собівартості продукції в українській перевернутій економіці становить не більше 16 відсотків, голова Федерації роботодавців Дмитро Фірташ на форумі цієї організації чомусь особливо не наголошував.
То чим наповнити державний бюджет, якщо нашим людям платять мізерні зарплати, а надприбутки легально виводяться за кордон?
Влада запевняє, що вона не сидить, склавши руки. Це правда, як у Донецьку «вирішували» проблеми дітей війни та чорнобильців, добре бачила вся країна. На стариків, хворих літніх людей дебелі молодики, подібно до бандитів, накинулися вночі.
А що ж тамтешні стражі порядку, які кажуть, що вони завжди з народом? Донецька міліція як органічна структура виконавчої влади стояла по інший бік від народу.
Антон ВОЛИЦЬКИЙ

На часі

Справедливість таки є, і за неї варто боротися

Днями в Рокитному сталася надзвичайна подія, яку з повним правом потрібно визнати найзнаменнішою в державно-суспільному та громадсько-політичному житті нашого краю впродовж 2011 року. Вона наочно демонструє, що справедливість є, і за неї таки варто боротися!
У понеділок, 28 листопада, на посаду селищного голови Рокитного офіційно заступив Віктор Татусь. Так-так, шановні читачі, це той самий Віктор Татусь, якого жителі Рокитного в черговий раз переважною більшістю голосів обрали законним лідером своєї територіальної громади ще… 31 жовтня 2010 року.
Отож, спершу на сесії Рокитнівської селищної ради було заслухано голову Рокитнівської селищної виборчої комісії І.Парчука, який і зробив правдиве повідомлення про законні результати ще торішніх виборів. Відтак сесія схвалила рішення про визнання обраним Рокитнівським селищним головою на виборах 31 жовтня 2010 року Віктора Татуся.
У довготривалій судовій епопеї, в якій Віктор Татусь мужньо та самовіддано відстоював справедливість та законність, право своїх земляків-виборців на вільне волевиявлення, гарантоване Конституцією України, поставлено логічну крапку. Нам залишається ще раз привітати з цим торжеством справедливості всю селища Рокитне та особисто Віктора Татуся, яким бажаємо нових плідних здобутків у соціально-економічному розвитку рідного їм селища. Нехай разом із цим міцніє віра в торжество демократії решти жителів Рівненщини.
Наші читачі та прихильники Соціалістичної партії чудово знають, що «Рівненський діалог» як друкований орган соціалістів нашого краю приділяв цій темі першочергову увагу. Адже торішні вибори в Рокитному стали показовими для нашої області, чіткою ілюстрацією грубої фальсифікації результатів волевиявлення виборців, брутальним порушенням виборчого законодавства.
Цей факт було встановлено судами різних інстанцій, у підсумку яких Центральна виборча комісія прийняла низку постанов, які виявилися просто вбивчими для багатьох «отців демократії» з правлячого Олімпу як на Рокитнівщині, так і в Рівненській області загалом.
Мова, звісно, йде про місцевих представників Партії регіонів.
Нехай віднині «рокитнівська справа» про вибори селищного голови стане застереженням для тих місцевих можновладців, яким, можливо, знову закортить піти проти законної волі територіальних громад нашого краю. Переконані, що після цього місцева організація Партії регіонів, представники якої стали фігурантами виборчого скандалу в Рокитному, мала б вибачитися перед виборцями. Але, це вже, як кажуть, інша історія, поки що, на жаль, зовсім не вітчизняна.
Проте, наші земляки-виборці, гадаємо, геть не здивуються, якщо ті, кому жителі селища відмовили в довірі на виборах 31 жовтня 2010 року, хто впродовж майже цілого року своїми діями, м’яко кажучи, ганьбив дух і букву Закону, й далі перебуватиме на владній «верхотурі» чи то Рокитнівського району, чи то Рівненської області.
Така вже природа в цієї «стабільної вертикалі влади». І та обставина, що на сесію, у ході якої Вікторові Татусю було вручено офіційний мандат на посаду селищного голови Рокитного, згідно з протоколом, з 30 депутатів селищної ради прибуло лише 18 чоловік, лише підтверджує цей «здогад».
Максим ЗАПОРОЖЕЦЬ

Політика

Вибори по-українськи

У листопаді Верховна Рада схвалила закон про вибори народних депутатів. Відповідно до нього, парламентські вибори-2012 року відбуватимуться за змішаною пропорційно-мажоритарною системою. Новий закон також передбачає збільшення прохідного бар’єру з 3% до 5% та забороняє приймати участь у виборах виборчим блокам. Окрім того, у виборчих бюлетенях не буде графи «Проти всіх».
Зміну виборчого закону не варто розцінювати, як спробу якісно реформувати виборче законодавство. Насправді, це зроблено щоб забезпечити Партії регіонів перемогу на виборах та допомогти їй сформувати в новому парламенті пропрезидентську більшість.
Практика зміни виборчого законодавства під певну політичну силу зовсім не нова. Це свого роду пристосування виборчих процедур для реалізації інтересів правлячої політичної еліти щодо завоювання й збереження влади. До основних методів належать: визначення виборчої системи; стимулювання переміщення виборців з одних виборчих округів до інших; маніпулювання межами виборчих округів; добір лояльного до правлячої еліти складу виборчих комісій і т. ін.
Фактично усі вищезгадані технології передбачені новим законом. Зокрема, у законі закріплена можливість зміни виборчої адреси та місця голосування виборця за 5 днів до голосування. Ця норма може буде використана для масових міграцій виборців з одного виборчого округу до іншого. Також у новому законі закріплене право за парламентськими фракціями формувати дільничні виборчі комісії. Так, у провладних фракцій (Партія регіонів, Народна партія, КПУ) практично у всіх комісіях буде більшість. Це може бути дуже важливим фактором при визначені результатів голосування на дільниці.
Проте найбільше значення має саме виборча система. Адже вона визначає порядок конвертації голосів виборців у депутатські мандати. Можна припустити, що в умовах падіння рейтингів Партії регіонів і зростання підтримки опозиційних партій, пропорційна система не гарантує перемогу партії влади, навіть якщо підняти виборчий бар’єр з 3 до 5%.
На зміні виборчої системи також наполягали опозиційні партії. Зокрема, пропонувалося запровадити пропорційну систему з відкритими регіональними списками, як альтернативу змішаній пропорційно-мажоритарній системі. Опозиційні політики, мабуть, припустили, що в умовах проведення виборів за відкритими списками опозиційні партії будуть мати непогані шанси на перемогу і шанс утворити більшість.
Проте ця, безумовно, прогресивна виборча система не знайшла підтримки у провладних партій. Мабуть, це відбулось через те, що передбачити результати виборів в умовах пропорційної системи з відкритими списками дуже важко. Погодившись на такий експеримент, можна втратити владу, а в такому розвитку подій влада не зацікавлена. І саме через це парламентська більшість зробила свій вибір у бік вже добре знайомої змішаної системи.
Тепер безпосередньо розглянемо змішану виборчу систему, за якої відбуватимуться парламентські вибори у 2012 році. Вона передбачає, що 225 депутатів обиратимуться за пропорційним принципом закритих партійних списків. Інших 225 – в одномандатних виборчих округах. Виборчий бар’єр для пропорційної складової становитиме 5%.
Опираючись на результати соціологічних досліджень, можна констатувати, що для Партії регіонів найбільш оптимальний 5% виборчий бар’єр, який мінімізує кількість партій, які пройдуть до парламенту та кількість депутатських мандатів отриманих опозицією.
Стратегічне значення для визначення переможця виборів матиме мажоритарна складова. Вибори в одномандатних округах відбуватимуться на основі відносної більшості. Тобто обраним стає той кандидат, який отримує більше голосів, ніж будь-хто з його конкурентів.
Таким чином, змінивши виборчу систему Партія регіонів сподівається утримати владу та сформувати  у новому парламенті більшість, можливо, навіть і конституційну (300 депутатів). Що ще раз підтверджує, що зміна виборчого законодавства відбулася під партію влади.

Comments