№598, 27 жовтня 2011 року

Шановні товариші! 


26 жовтня 2011 року виповнюється 20 років Соціалістичній партії України.

Як делегат установчого з'їзду СПУ, як один із засновників партії, вітаю Вас із

цим знаменним ювілеєм, та бажаю партії подальшого організаційного та політичного зростання, поваги та підтримки у суспільстві.

За 20 років партія пройшла непростий шлях. Були злети і падіння, були

перемоги і поразки. Активна участь СПУ в акціях «Україна без Кучми!», «Повстань Україно!», у героїчному Майдані – це славні сторінки в історії партії, які мали величезний вплив на розвиток демократичних процесів в Україні.

Впевнений, що СПУ буде і надалі активним провідником ідеології

демократичного соціалізму в Україні, очолить процес об’єднання українських лівих, гідно представлятиме людей найманої праці в парламенті та уряді України.

Переконаний – головні політичні перемоги українських соціалістів ще

попереду.

Бажаю Вам успіху в здобутті для українців Свободи, Справедливості,

Солідарності.

Щиро Ваш, 

Голова партії «Народна влада» Й.ВІНСЬКИЙ

До 20-річчя СПУ

Ігор ПШЕЮК: «Чому СПУ в 2006 році вчинила саме так, а не інакше?»


Завершуючи рубрику, присвячену двадцятирічному ювілею Соціалістичної партії України, редакція газети «Рівненський ДІАЛОГ» пропонує читачам інтерв’ю ще з одним із засновників організації Соціалістичної партії у Рівному та Рівненській області, а нині секретарем Рівненського обласного комітету СПУ Ігорем Пшеюком.

- Ігоре Леонідовичу, що саме для Вас стало поштовхом до вступу в СПУ, і чому обрали саме Соцпартію, з якою Ви крокуєте нога в ногу вже близько 18 років?

- Читаючи останні номери «Рівненського діалога», з приємністю згадав свої молоді роки і перші кроки у лавах СПУ.

Ще в далекому 1991 році ми з Олегом Торкуновим вперше потрапили на навчання до «Школи молодих політиків» у Києві. Уже тоді, якраз після заборони ВЛКСМУ, на Рівненщині ми прагнули створити молодіжний рух із лівими поглядами. Тоді вперше я почув виступ на той час ще невідомого політика - депутата Верховної Ради Олександра Олександровича Мороза. Його виступ був співзвучним з моїми поглядами на ситуацію, яка на той час склалася у нашій державі. Тому я вже тоді вирішив вступити до нової партії, яку створював Олександр Олександрович. Своїми думками поділився з Юрієм Луценком, з яким разом працювали на заводі «Газотрон». Через певний час Юрій Віталійович повідомив, що в Рівному вже є організаційна група, яка займатиметься питаннями створення нової партії на Рівненщині. Згодом почув і виступ Олега Торкунова під час проведення круглого столу про створення нової партії, на той час єдиної партії лівого спрямування. А після першого з’їзду ми вже напевно знали, що партія буде підтримувати ідеологією лівого спрямування, і, як на мене, її назва цілком відображає бажання багатьох людей України, які прагнуть орієнтиру на соціальний курс України.

Такою партією, якраз і стала Соціалістична партія України.

- Які з епізодів партійного життя Вам запам’яталися найбільше?

- Перші зібрання проводили за участю всіх членів Рівненської міської партійної організації. Збиралися щотижня. Під час зустрічей обговорювали політичну ситуацію в Україні ( це було щось на кшталт політінформації).

Як на мене, то про себе СПУ в Рівненській області вперше гучно заявила, як вже зауважував Олег Торкунов, під час святкування 9 Травня. Тоді влада заборонила проводити святкову ходу, яка до цього була традиційною в обласному центрі. Тому на зборах міського бюро СПУ було вирішено обов’язково взяти участь у святкуванні дня Перемоги і таки пройти урочистою ходою під червоним прапором – прапором Перемоги, з яким наші діди та батьки здобували перемогу над ненависним загарбником. І, незважаючи на всілякі перепони, нам таки вдалося втілити задум у життя. Приємно також, що багато рівнян нас тоді підтримали. Таке ніколи не забувається. Дякуємо всім рівнянам, які і сьогодні не забувають історію, яку не можна викреслити з життя, і продовжують відзначати цю вікопомну дату.

Незабутні і перші вибори, в яких СПУ взяла участь як окрема сила, перші перемоги. Пригадую перші вибори до Верховної Ради, у яких брала участь СПУ, в Рівненській області і нашу маленьку перемогу: член СПУ Юрій Луценко програв у другому турі всього 6% голосів своєму конкуренту. Після цього нас помітили, і про СПУ почали говорити, як про серйозну політичну силу.

- На початку працювати доводилося у складних умовах, але результат завжди був. Чому, на Вашу думку, сталося так, що на певному етапі Соцпартія втратила свої позиції, до речі, не в найважчі часи?

- За 20 років життя СПУ пережила і злети, і падіння. Останнє, як на мене, траплялося через потужну інформаційну блокаду, від якої сьогодні страждають ті, хто колись її проводив стосовно соціалістів.

Якщо б наші співвітчизники ознайомилися сьогодні з чудовою книгою Олександра Мороза «Інтерв’ю для Вас», їм би стало багато чого зрозуміло. Чому СПУ в 2006 році вчинила саме так, а не інакше? Ще тоді Олександр Олександрович казав, що між двома олігархічними кланами, які рвуться до влади треба підтримати тих, хто свої кошти в Україні вкладає у виробництво. І в тій ситуації, яка склалася, якщо ввійти в коаліцію з Партією Регіонів, то Партія Регіонів буде змушена діяти на користь людей, якщо не матиме самостійної більшості, а лише коаліційну. І за умови, що партнери по коаліції будуть вести себе принципово, з’явиться можливість вирішувати багато соціальних питань. Скажу відверто, на той час СПУ так себе і вела, на відміну від нинішніх партнерів регіоналів по коаліції - НПУ та КПУ.
Ігор ПШЕЮК

До вашої уваги приклади роботи соціалістів у Верховній Раді на той час. Це і закон «Про соціальний захист дітей війни», який був прийнятий і виконувався на державному рівні, і реформи в освіті. Кожного року збільшувалися держзамовлення, з’являлися бюджетні місця для талановитої молоді, і на ці потреби в бюджеті з кожним роком виділялося все більше коштів. Це і приватизація – мораторій на продаж прибуткових держпідприємств.

А що ж робиться сьогодні? Соціалісти, вступивши в коаліцію, ставили перед собою і партнерами завдання зробити щось для людей, а не так, як Блок Литвина – втримати свого лідера на посаді. І нам, як на мене, сьогодні не соромно дивитися людям в очі. Натомість, історія все розставила на свої місця. Це можна прослідкувати навіть на такому прикладі, як дві різні коаліції з Партією Регіонів. Перша - 2006 року: Партія Регіонів, СПУ, КПУ. Друга – чинна сьогодні - Партія Регіонів, НПУ, КПУ.

Лише порівняйте, що робилося тоді, як жилося та працювалося людям, і як ведеться сьогодні? Давайте про це замислимося…

- І на завершення нашої розмови - Ваші побажання однопартійцям напередодні двадцятої річниці від дня створення СПУ?

- Головне – це щоб люди нарешті зрозуміли, хто по-справжньому дбає про них, а хто лише прикривається гучними гаслами, проводячи політику, яка суперечить здоровому глузду, не лише не піклуючись про покращення життя народу, а, навпаки, погіршуючи його і дбаючи про збагачення олігархічного клану.

І, звичайно, користуючись нагодою, вітаю усіх з визначним ювілеєм. Бажаю найперше міцного здоров’я, сімейного благополуччя і всіляких гараздів. Нехай все задумане здійсниться вже найближчим часом.

Юрій РАЧКОВСЬКИЙ

Важливо

Не слухай, що кажуть, дивись, що роблять...


Народ не візьмеш на макуху. 

Він зоддаля розрізнить чин: 

І хто є син його по духу, 

І хто по духу - сучий син. 

Б.Олійник 

У Верховній Раді України знову говорили про дітей війни. Мабуть, незабаром вибори без вибору. Чому? А тому що всі ті депутати, які нині перебувають у парламенті, нічого путнього для дітей війни не зробили, а лише значно погіршили ставлення влади до старшого покоління, в угоду чужоземцям хочуть позбавити пільг на 25% знижку в оплаті комунальних послуг, та разом з урядом обмежили виплати грошей навіть за судовими рішеннями. Такі депутати й не зроблять для людей нічого доброго.

Єдине, що правильно було сказано, це те, що нинішня влада, яка вже двічі формувала державний кошторис на 2010 та 2011 роки, проігнорувала свої виборчі обіцянки у повному обсязі виконувати вимоги законів.

Хочу нагадати, що член фракції від партії Регіонів Сухий ще 21.09.11 вніс на розгляд ВРУ законопроект за №8524, який стосується внесення змін до Закону "Про соціальний захист дітей війни", де передбачено підвищення до пенсії в розмірі 10% - однаковому для дітей війни і учасників, що, мовляв, сприятиме стабілізації в суспільстві та підняттю соціального статусу дітей війни. Законопроект, що зменшує права дітей війни, направлено на доопрацювання, але дітей війни та соціалістів не влаштовує таке «підняття» статусу.

А вже інші депутати (Ляшко) під куполом законодавчого органу 19.10.11 професійно займались мавпуванням і дешевим популізмом та далеко від фаховості й інтересів людей пропонували прийняти Закон "Про внесення зміни до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", згідно з яким дітям війни до пенсії виплачувати підвищення в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Тобто в меншому розмірі, що в порушення ст. 22 Конституції України, обмежить на законодавчому рівні як права дітей війни так і можливість відновити їх через рішення суду.

Саме тому не варто слухати таких крикунів, адже за їх бажанням пропіарити себе криється правовий нігілізм та реальність, що фактично позбавить дітей війни права на 30% надбавку до пенсії.

Всупереч чинному Закону, Конституції України та рішенню Конституційного суду України від 27.11.08 р. за №26-рп/08 по справі №1-37/08З дітям війни 30% надбавку (підвищення) вже обмежено п. 6 постанови нинішнього Кабінету Міністрів України від 06.07.11 р. за №745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету». А тому голова комітету ВРУ з питань бюджету В. Баранов рекомендував парламенту відхилити цей законопроект, оскільки він не містить конкретних пропозицій щодо джерел компенсації додаткових видатків Державного бюджету.

Такі події і факти свідчать про те, що і авторам таких законів і олігархам байдуже, як живуть прості люди, і лише соціалісти реально захищають і спроможні захистити соціальні права громадян України.

Саме тому віце-прем’єру Тігіпку громадськими організаціями, створеними за сприяння СПУ подано пропозиції, в яких зазначено, що додаткові грошові кошти для фінансування виплат дітям війни необхідно отримати через негайне прийняття провладною більшість у Верховні Раді закону про оподаткування багатства (майна) заможних громадян, як це робиться у багатьох європейських країнах. Проте буржуї не хочуть обкладати себе податком, але ми разом маємо змусити їх це зробити. Окрім того, на відміну від «жируючих» олігархів, діти війни столиці України, які самі потребують соціального захисту та допомоги, започаткували благодійну акцію «Діти війни – дітям сиротам»,.

Лише соціалісти, які виступали завжди і нині лише за безумовне виконання положень ст.ст. 5, 6 і 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за №2195-ІV в чинній редакції на 18.11.2004 р., за виплату дітям війни 30% надбавки у повному розмірі, а тому проти прийняття законів чи підзаконних правових актів, які всупереч Конституції України позбавляють громадян соціального захисту та державної допомоги.

Це лише соціалісти разом з дітьми війни підготували багаточисельні колективні звернення та направили їх до найвищих органів державної влади, аби уряд доопрацював законопроект «Про державний бюджет на 2012р.» за №9000, провладна більшість у парламенті проголосувала за нього, а Президент підписав закон, в якому буде передбачено у повному обсязі належне фінансування виплати надбавки до пенсії дітям війни в розмірі (0% надбавки, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за №2195-ІV в чинній редакції на 18.11.2004 р.

Яким буде державний кошторис на 2012 рік, таким і буде справжнє ставлення влади до простих людей, Конституції та чинних законів України. А, відповідно, таким має бути і ставлення людей, права яких порушено, до влади, яка конституційні права громадян України порушує.

Валентин СМІХУН, голова громадської організації «Діти війни столиці України»

З перших вуст

Микола ШАПОВАЛОВ: «Дорожники не звикли пасувати перед труднощами»


День автомобіліста і дорожника — професійне свято працівників автомобільного транспорту і дорожнього господарства України. Згідно з указом президента, виданим ще у 1993 році, цей день відзначається щороку в останню неділю жовтня.

Звісно, що практично кожне професійне свято певним чином стосується усіх громадян. Проте саме робота автомобілістів та дорожників має надзвичайно важливе значення у житті кожного з нас, адже дороги – це артерії життя держави. До того ж автомобілістом сьогодні є чи не кожен другий житель України. І саме від стану доріг напряму залежить розвиток економіки, соціальної інфраструктури регіонів, потік інвестицій, зрештою, повсякденна зручність кожного з нас.

Звичайно, що серед соціалістів є немало автомобілістів, а от яскравим представником професії дорожника є перший секретар Острозького райкому партії Микола Шаповалов.

Свою трудову діяльність Микола Миколайович розпочав ще в далекому 1978 році на посаді майстра Острозького районного лісгоспу, згодом, з 1985 по 1988 роки очолював колгосп «Червона зірка», а з 1988 по 1990 роки був секретарем Острозького райкому КПУ. У 1990 році Микола Шаповалов почав трудитися вже безпосередньо на «дорожній» ниві, очоливши Острозьке районне управління доріг. Згодом доля закинула його до інших областей, де з 1995 по 2002 рік очолював сільськогосподарські структури Черкаської та Тернопільської областей. З 2003 по 2005 рік – трудився на Хмельницькій АЕС.

А з 2005 року і досі Микола Шаповалов - начальник філії «Острозький райавтодор». Свого часу на керівну посаду у цій структурі його рекомендував обласний комітет СПУ. Напередодні професійного свята ми вирішили поспілкуватися з Миколою Шаповаловим про особливості його почесної професії.

- Миколо Миколайовичу, вже більше 5 років Ви очолюєте філію «Острозького райавтодору». Розкажіть нашим читачам, як працюється дорожникам за нинішніх умов?

- Одразу запевню читачів, що дорожники району свідомі покладеної на нас величезної відповідальності перед всіма учасниками дорожнього руху, незалежно від того, чи це автомобіліст, чи пішохід. І, незважаючи на мізерне фінансування доріг місцевого значення, вони намагаються зробити все можливе, а часом і надможливе для покращення проїзної здатності доріг.

На сьогодні у філії «Острозький райавтодор» трудиться 38 працівників. У нашому розпорядженні є два вантажних авта та чотири спецавтомобілі, чотири колісні трактори, автогрейдер та навантажувач. Щоправда, техніка, м’яко кажучи, не нова. Судіть самі: «наймолодшому» трактору – шість років, «найстаршому» автомобілю ЗІЛ -157 вже майже 50 років.

Враховуючи умови, у яких доводиться працювати, незадовільний стан застарілої техніки, нерегулярне фінансування через кризу в нашій державі, сьогодні треба щиро подякувати всьому колективу за сумлінну, самовіддану працю.

Зусиллями наших працівників вдалося забезпечити безперебійний рух транспорту на дорогах району у важкі місяці минулої зими. Декому декілька діб довелося працювати безперебійно, розчищаючи дороги від снігових заметів.

- Якою є ситуація з фінансуванням галузі, і що вдалося зробити протягом найближчого часу?

- Ситуація, яка склалася на сьогодні в нашій державі з фінансуванням дорожньої галузі, бажанням колишніх «державних мужів» штучно довести до банкрутства державну дорожню галузь, і навіть знищити її, не могла не позначитись негативно на стані справ у нашому колективі. Однак ми не звикли пасувати перед труднощами і знаходили шляхи вирішення поставлених перед нами завдань.

Як результат, зроблено було чимало. Так, докорінно покращився стан автомобільних доріг Рівне-Тучин-Гоща, Шубків-Бугрин-Оженіно-Острог, Бродівське-Плоска, Завидів-Плоска, Болотківці-Кутянка-Теремне, Гремяче-Грозів, Країв-Оженин, Оженин-пристань річки Горинь, Почапки-Черняхів та ряд інших. На комунальних дорогах на сьогоднішній день виконано об’ємів майже на мільйон сто тисяч гривень.

Відзначу і те, що серйозним важелем для більш швидкого покращення стану доріг району став нещодавно відкритий кар’єр щебено-каменевої продукції на території Кутянківської сільської ради. Тут ми всі маємо віддати належне наполегливості і витримці голови СФГ «Мрія», члену обласного комітету СПУ Аполлінарію Сокотуну, який зі своїми однодумцями майже 20 років долав чиновницько-бюрократичні бар’єри. Відкриття кар'єру дозволяє докорінно міняти концепцію ремонту доріг, покращувати їх технічні характеристики за значно менших затрат. Лише завдяки матеріалам, які виробляються на новому підприємстві, нам за останні 3 місяці, вдалося якісно відремонтувати близько 20 км доріг.

- Окрім важкого фінансового стану, вочевидь, існують і інші проблемні моменти?

- Переконаний, що найважливіше, аби у державі врешті визначитися, чи потрібна державна дорожня галузь взагалі, а якщо потрібна, то якою має бути її організаційна структура. Тобто, хто буде направляти і контролювати потоки коштів, які виділяються на дороги – чиновник чи місцеві громади? І поки на ці питання не буде відповіді, порядку не буде.

Микола ШАПОВАЛОВ
У цьому році тільки з відомих мені джерел на будівництво та ремонт доріг місцевого значення виділені чималі кошти. Ця сума перевищує сто мільйонів грн. Для нормальної роботи середнього райавтодору необхідно мати об’єм виконання будівельно-монтажних робіт близько 5 млн. грн., за дотримання таких можна було б подумати і про зміцнення матеріальної бази. Виходить, що необхідна кількість коштів для нормального функціонування дорожньої галузі в області практично вже є, кошти виділяються. Але разом із тим, на сьогоднішній день нам виділено близько 40 відсотків від наших мінімальних потреб і можливостей.

Скажу більше, якби не дві останні суворі зими, про нас уже напевно б забули. Перед тим, як полишити Кабмін, Юлія Володимирівна здивувала всіх своїм висловлюванням: для чого, мовляв, реформувати галузь, яка практично з нульовим фінансуванням вижила сама і дала можливість вижити державі в таку люту зиму? Справді, на хлопський розум, для чого реформувати, якщо можна просто забезпечити роботою і хоча б наполовину фінансуванням? Принаймні, все для цього у державі є. Будемо сподіватись, що все ж таки переможе здоровий глузд. Адже сьогодні "приватний капітал" продовжує паразитувати на чужому тілі, і лише одиниці почали створювати технічну базу та готувати кадри. Та й кому з "приватників" у різдвяну ніч захочеться залишати теплу оселю з чарчиною на столі та усілякими святковими наїдками? Ми ж - люди державні, і подібних думок не припускаємо. Потрібно, щоб проїзд був без перешкод скрізь і завжди, і ми все для цього робимо і в свято, і в будні.

- І на завершення нашої розмови - кілька гарних слів та щирих побажань колегам-дорожникам та звичайним автомобілістам?

- Що потрібно для простого людського щастя – добре слово і добрі справи. Ми, дорожники, творимо добрі справи, добрі ж слова отримуємо за свою роботу – отже, ми і є творці щастя. І в цей передсвятковий день, ми бажаємо всім дорожникам, автомобілістам, пішоходам, членам їхніх сімей великого людського щастя. Творіть його хорошими словами і справами заради процвітання України.

Окрім того, користуючись нагодою, як перший секретар Острозького райкому СПУ, вітаю всіх з 20-річчям Соціалістичної партії України, адже цей визначний ювілей якраз співпав з професійним святом працівників автомобільного транспорту і дорожнього господарства України. Зичу всім міцного здоров’я, родинного щастя та всіляких гараздів.

Юрій РАЧКОВСЬКИЙ


Шановні автомобілісти і дорожники!


Прийміть найщиріші вітання з нагоди Вашого професійного свята!

Відтоді, як автомобіль став щоденним помічником людини, разом із ним у наше життя прийшла і турбота про вдосконалення цього винаходу, а також про безпечне його співіснування з людиною – та благородна справа, якій Ви сьогодні віддаєте уміння.

Це свято об’єднує професіоналів та автолюбителів. Вітаю усіх, хто вдень і вночі працює на громадському, легковому та вантажному транспорті. Ви сидите за кермом різних автомобілів, але усі ви – на одній дорозі. Від вашої майстерності та якості роботи дорожників, які забезпечують будівництво та ремонт доріг, залежить своєчасність здійснення перевезень та безпека пасажирів.

Саме тому щиро бажаю всім працівникам автомобільного транспорту та дорожнього господарства щастя, добробуту, нових трудових здобутків, невичерпної енергії, міцного здоров’я, подальшої успішної та безаварійної роботи! Нехай усі дороги будуть рівними і ведуть Вас до успіху. Будьте завжди керманичами свого життя і ніколи не ставайте учасниками дорожньо-транспортних пригод!

Перший секретар Рівненського обкому СПУ 

Леонтій САМЧУК

Отакої

Про ошуканих вкладників уже не згадують


Про повернення ощадних вкладів колишнього Ощадбанку СРСР нині ніхто й не згадує. Таке враження, наче ці кошти «зависли» десь у часі чи просторі. Ні, облік боргових зобов’язань перед колишніми вкладниками держава веде більш-менш ретельно, але й поготів.

Якась дещиця цих коштів, як відомо, неодноразово загравала з так званими ошуканими вкладниками, м’яко кажучи, злий жарт - слугуючи дешевою розмінною монетою на парламентських та президентських виборах. Правда в тому, що можновладці-жмикрути, по суті, купували голоси виборців за рахунок бюджетних коштів.

Тепер-ось нинішні «олімпійці» закликають пересічних громадян України ще тугіше затягнути паски, мовляв, це потрібно для їхніх економічних реформ. Але куди ж затягувати, якщо більше 75 відсотків наших громадян нині живуть за межею бідності.

А було ж… було, що кандидати на посаду Президента України навперебій обіцяли чільним представникам «Всеукраїнської спілки ошуканих вкладників», що в разі перемоги розпочнуть поступовий процес повернення «заморожених» заощаджень. Ба більше – навіть угоду підписали та скріпили своїми підписами. До речі, найголовнішим уповноваженим представником нинішнього переможця минулої президентської кампанії був ні хто інший, як нинішній Прем’єр-міністр України. А виявилося, що папір стерпить все…

За даними Управління Національного банку України в Рівненській області, упродовж 1997-2008 років нашим землякам, що наділені «статусом» ошуканих вкладників, було виплачено компенсацій за втраченими вкладами на суму 53 мільйони.

Нарешті в 2008 році настала черга так званої Юлиної тисячі. Але спершу тодішня влада затіяла катавасію з реєстрацією вкладників. На Рівненщині відділення Ощадбанку взяли на облік майже усіх, хто звернувся до них. Виявилося, що нашим землякам – ошуканим вкладникам - держава заборгувала 1 мільярд 200 мільйонів гривень. Але втіха з того мала, позаяк «Юлину тисячу» встигли отримати лише якихось 16 відсотків зареєстрованих ошуканих вкладників.

А далі, як заціпило: упродовж трьох останніх років жодних урядових постанов про виплату боргів за ощадними книжками не було. Понад те, влада цинічно зневажила свій обов’язок перед померлими вкладниками. У 2009-2010 роках тих 500 гривень на поховання не виплачували.

У проекті Державного бюджету на 2012 рік про ошуканих вкладників знову жодного слова… Нині непогашений борг держави перед ошуканими вкладниками Рівненської області становить більше 2 мільярдів гривень.

Антон ВОЛИЦЬКИЙ
До речі

Наприкінці минулого місяця президент таки знову запевнив громадян, що вклади Ощадбанку СРСР знову повертатимуть, і навіть пообіцяв до кінця року розробити механізм компенсації знецінених заощаджень. Раніше у Верховній Раді пропонували передбачити в проекті Держбюджету на 2012 рік, щонайменше, мільярд гривень на виплату компенсацій, а самі збереження визнати внутрішнім боргом України. Щоправда, далі розмов справи так і не пішли. За інформацією парламентського комітету з питань соціальної політики та праці, держава має виплатити за знеціненими вкладами ще понад сто двадцять мільярдів гривень.
Comments