№597, 20 жовтня 2011 року

До 20-річчя СПУ

Соціалісти - за відповідальну і чесну владу


Якщо у Рівному засновниками СПУ були Олег Торкунов, Євгеній Гербольд і Юрій Луценко, на Здолбунівщині – В’ячеслав Розенбаум, то такою людиною на Рокитнівщині є перший секретар Рокитнівського районного комітету Соціалістичної партії України Іван Крук.

- Іване Васильовичу, Ви - один із фундаторів районної організації Соціалістичної партії в Рокитнівському районі. Пригадайте, будьласка, ті, без перебільшення, бурхливі часи?

- Думаю, я та мої соратники зі створення осередків Соціалістичної партії України на Рокитнівщині, пригадують день 4 вересня 1991 року…

- І чим же він був прикметним?

- Справді, цей день не міг не вкарбуватися в пам’яті, чи, якщо сказати точніше, в історії нашої країни. Якраз цього дня в Україні було заборонено діяльність Комуністичної партії.

- Цікаво, як таке рішення сприйняли пересічні члени тодішньої правлячої партії?

- Рядові комуністи, серед яких був і я, підтримали звернення тодішнього депутата Верховної Ради України Олександра Мороза щодо створення на «новій основі» партії трудящих.

Як на мене, то головну, вирішальну роль у створенні в нашому районі Соціалістичної партії України відіграла соціально-політична атмосфера і практика розвитку України в роки так званої перебудови тодішнього радянського суспільства, започаткованої Михайлом Горбачовим.

- Час був переломний…


- О, звичайно, ми ж, без перебільшення, починали писати історію нашої Вітчизни з чистого аркуша. Зауважу, що серед інтелігенції – учителів, службовців, керівників сільськогосподарських підприємств, низки тодішніх громадських організацій велися жваві дискусії про те, яким шляхом мала розвиватися Україна.

Тоді ми зрозуміли, що справжнього соціалізму в нашій країні не було. Це був, якщо можна так сказати, соціалізм сталінського зразка.

- Що маєте на увазі?

- Тверезомислячим людям стало очевидним, що становище безпосередніх виробників продукції не змінилося. Вони як були наймитами, так ними і залишилися. Тоді до соціалізму й демократії нам було ще вельми далеко. Переконаний, що саме економічне «рабство» тодішнього часу, коли робітник чи, як кажуть сьогодні, людина праці, був відчужений від засобів виробництва, тобто був наймитом, що і призвело до економічного розвалу тодішньої держави. Пануюча партія не змогла провести справжніх політично-економічних перетворень у ключі демократії.

Сьогодні досвід передових країн доводить, що лише утвердження в Україні базових основ соціалістичного способу виробництва є стратегічною метою діяльності СПУ.

- Іване Васильовичу, хто з ваших земляків був першим поборником соціалістичної ідеї в Рокитнівському районі?

- Це – Іван Галицький, Леонід Морозов, Іван Невойт. До активних організаторів перших осередків соціалістів в Рокитнівському районі також слід зарахувати Юрія Климента та Микиту Кулакевича. Так, у вересні 1992 року був створений оргкомітет районної організації СПУ, а вже до кінця 1993 року в Рокитнівському районі постала дієва й потужна районна організація Соціалістичної партії України. Через районну газету, редактором якої на той час був Віктор Татусь, ми звернулися із запрошенням до жителів Рокитнівського району подавати заяви про вступ до новоствореної Соціалістичної партії України.

За період з 1994 року до 2003 рік Рокитнівська районна організація СПУ нараховувала понад 250 соціалістів. Первинні організації було створено в 24 селах нашого району. Сьогодні чисельність соціалістів на Рокитнівщині становить понад 300 чоловік. У нас діє 43 первинних партійних організації.

- Результати виборів до Верховної Ради України 2007 року зумовили зміну настроїв до керівництва СПУ. На вашу думку, яка політична перспектива лівого руху в Україні?

- Я переконаний в тому, що Соцпартія поверне собі роль основної лівоцентристської політичної сили в Україні. Цей процес уже розпочався, адже основні цілі СПУ залишаються незмінними: це – утвердження повновладдя людей праці, створення політичних економічних та соціальних умов для реалізації участі громадян в управлінні державою та суспільством. СПУ виступає за побудову в Україні такого суспільства, в якому пануватимуть демократія, права людини та соціальна справедливість. Альтернативи соціалістичній ідеї та соціалістичному розвитку України не має. І я в цьому переконаний.

Антон ВОЛИЦЬКИЙ


До 20-річчя СПУ

В’ячеслав РОЗЕНБАУМ: «Люди повинні відчути, що Соцпартія – єдина команда»


В’ячеслава Розенбаума з усією впевненістю можна назвати одним із найповажніших соціалістів Рівненщини. Адже до лав членів СПУ він приєднався ще тоді, коли партія лише формувала свою структуру в Україні. Зараз, майже двадцять років по тому, В’ячеслав Августович входить до обласної Ради ветеранів партії і має чимало слушних думок щодо того, як соціалістам здолати застій і повернутися до активної політики.

- В’ячеславе Августовичу, вам, як ветерану партії, вочевидь, доводиться часто передавати свої знання менш досвідченим колегам?

- Дуже добре, що напередодні двадцятої річниці Соціалістичної партії України згадали про ветеранів партії та поспілкувалися з ними. Однак у нас уже давно на рівні області існує Рада ветеранів, яка була створена саме з консультативною метою. І саме тоді, коли у партійному житті ухвалюються важливі рішення, бажано було б радитися з ветеранами, у яких є багатий досвід партійного життя. І, звісно, звертати увагу на їхні думки і поради. Така форма роботи була б досить ефективною.

А тоді, «на зорі», у 1992 році на установчих зборах Рівненської обласної організації СПУ я був єдиним делегатом від Здолбунівського району. До лав соціалістів мене запросив нині покійний Віталій Луценко. Звісно, що на той час шлях становлення партії був нелегким, траплялися і погрози, і тиск. Але ми працювали на ентузіазмі – ні кабінетів, ні автомобілів, ні навіть такої необхідної оргтехніки - у нас тоді не було взагалі. Але результати роботи на той час просто вражали. Для прикладу, у передвиборчий період у 1996 році до Києва приїхала електричка, два вагони якої зовні були повністю заклеєні наочною агітацією нашої партії. Це спричинило справжній фурор.

- На посаді першого секретаря Здолбунівського районного комітету СПУ Ви пропрацювали близько шести років. У той час соціалісти фактично перебували в опозиції, організовувались акції протесту. Важко було розбудовувати районну партійну організацію?

- До районного «керма» я прийшов не одразу. Спочатку, у 1992 році, першим секретарем Здолбунівського РК СПУ став Віктор Мороз. Згодом його змінив Георгій Козачок, а я очолив районну партійну організацію в 1998 році. Тоді до Соцпартії люди вступали охоче, тому за період моєї роботи кількість соціалістів у районі зросла в десять разів. Про ефективність роботи свідчить хоча б те, що на кожній із 57 виборчих дільниць від нашої партії свого часу працювали по два члени дільничної комісії та по одному спостерігачу. А кожному соціалісту та прихильнику СПУ було поставлено завдання з агітувати по 5-10 осіб. Тому й відносно багато краян підтримували нас.

- Але згодом соціалісти втратили необхідну прихильність громадян…

- На жаль, тоді, коли в розпорядженні соціалістів на місцях з’явилися офіси, комп’ютери та інші необхідні для якісної роботи елементи, партії не вдалося досягти основного. Здавалося, були створені структурні одиниці в районах, працювали первинні організації в селах – отже й підсумок мав би бути вагомий та позитивний. А натомість ми отримали мізерний результат. Але найбільше засмучує те, що за двадцять років в ідеологічному плані партія не досягла мети. Потенційно 40% електорату мали б бути нашими виборцями. А якщо взяти тих, хто підтримує позицію «лівих», тих, хто опинився за межею бідності і прагне соціально справедливості, то по суті 70 відсотків населення мали б підтримати лівий рух.

Ось є яскравий приклад – партія СДПУ(о). Вони не зуміли втриматися «на плаву», оскільки соціальної бази та твердої ідеології не мали, хоч і називали себе поборниками соціальної справедливості.

- А як ви ставитеся до запланованого об’єднання лівоцентристських сил нашої держави? Чи не відбудеться конфлікт ідеологій у цьому непростому процесі?


- Для того, щоб об’єднання стало по-справжньому цивілізованим, і, як наслідок, максимально ефективним, насамперед потрібно вивчати досвід світового лівого руху. Не хотілося б, щоб таке об’єднання стало просто перепусткою до депутатських крісел кількох лідерів від кожної партії, які увійдуть до нього і, відповідно, поділять місця в партійному списку. Моє особисте бажання - щоб до нашої партії повернулися ті авторитетні і мудрі люди, які свого часу з певних причин залишили її лави. Маю на увазі Станіслава Ніколаєнка, Йосипа Вінського, Олександра Баранівського.

- То ж напрошується висновок про те, що партійне керівництво «нагорі» далеко не завжди ухвалює виважені рішення?

- Треба визнати, що наші керівники, насамперед, зробили чимало помилок у кадровій роботі. Адже в серйозній, солідній партії повинен бути створений потужний кадровий резерв, до якого б увійшли авторитетні люди. А в нас його взагалі немає. Тому цілком логічним було б створення чогось на зразок вищих партійних шкіл часів СРСР, які готували майбутні кваліфіковані кадри для партійної роботи. До того ж давно час залучати до партії молодь. А то іноді дивишся в зал, де зібралися учасники партійних заходів, і бачиш в основному сивочолих соціалістів.

- Для того, щоб до партії йшла молодь, потрібно, вочевидь, змінити чимало принципів роботи.


- Ось про це і йдеться. Наприклад, я був делегатом багатьох з’їздів СПУ. І що ж? На з’їздах до тих делегатів, які приїжджали безпосередньо з місць і, відповідно, могли б порадити справді практичні і життєві речі, завжди дослухалися дуже мало. А це треба було робити обов’язково, не шкодуючи часу, тому що якраз ці люди, які безпосередньо причетні до партійно роботи, знають, як зробити краще. А на таких зібраннях як правило, не бралися до уваги ті критичні зауваження, пропозиції, які ми, делегати, висловлювали письмово та усно. Тому відчували себе часто такими собі учасниками-статистами. А такого у сучасній, демократичній партії не повинно бути взагалі.

- В’ячеславе Августовичу, Ви як людина досвідчена, вочевидь могли б дати поради своїм однопартійцям щодо того, як знову завоювати прихильність громадян уже на двадцять першому році існування СПУ.

- Перш за все всім потрібно наполегливо працювати, і чітко розуміти, з чим ми ідемо до людей, роз’яснюючи їм, хто такі соціалісти і чому саме ми можемо вплинути на ситуацію в державі. А для цього потрібно на рівні області проводити кущові семінари для тих агітаторів, які працюватимуть на виборах.. І важливо готувати кадри, які прийдуть на зміну і ефективно працюватимуть.

А ще я хотів би привітати з такою славною датою всіх соціалістів – і ветеранів, і молодь, і тих, кому близькі наші переконання. Звісно, ситуація в партії нині складна, та ми сподіваємося, що все зміниться на краще, і люди зрозуміють, кого потрібно підтримувати, щоб забезпечити лад у державі. Хочеться, щоб у нашій партії було якнайбільше щирості, справедливості, взаєморозуміння. Якщо люди відчують, що Соцпартія – це монолітна команда, всередині якої не відбувається незрозумілих рухів, ось тоді вони обов’язково нас підтримають.

Ольга БОЛОНСЬКА

Справи партійні

Об’єднання лівоцентристських сил триває


Об’єднання лівих партій, ініціатором якого є Соціалістична партія України, реалізується. На сьогодні партія Дітей війни, партія «Козацька слава» на своїх з’їздах вже ухвалили рішення про припинення політичного функціонування і об’єднання на базі Соціалістичної партії України.

Олександр Мороз підкреслив, що процес переговорів з іншими партіями лівих та лівоцентристських сил наразі продовжується.

Так, 13 жовтня підписано договір про об’єднання із Селянською партією України. «Попереду у них з’їзди та інші заходи, передбачені статутом і законом про партії. Але ми вважаємо, що потрібно об’єднувати зусилля селян, соціалістів, «дітей війни» та інших партій, що сповідують принципи соціальної справедливості. І цей процес буде продовжуватися. Я в цьому глибоко переконаний» – заявив лідер Соціалістичної партії України Олександр Мороз.

Натомість за словами лідера партії «Козацька слава» С. Селіванова, рішення про саморозпуск і злиття було прийнято на з’їзді « Козацької партії» і одноголосно підтримано. Селіванов відмітив, що приводом стала ініціатива Соцпартії стосовно об’єднання лівих сил, яка відповідає очікуванням більшості українців. «Об’єднана ліва сила набагато спростить вибір людей і дасть чітку відповідь на запити громади, яка очікує появу нового політичного «просвіту» в середовищі, так званих «реформаторів», і разом усім нам буде значно легше відстоювати соціальні права і гарантії громадян України», - підкреслив С. Селіванов. Він також виразив впевненість, що СПУ обов’язково прийде до влади та виграє парламентські вибори. На його думку, попит на ліву ідею в Україні викликаний непродуманими реформами, лібералізацією економіки, скороченням соціальних гарантій, які проводить влада. «Політика влади, ситуація соціальної несправедливості викликали в українському суспільстві серйозні запроси на нову ліву політичну силу, яка очолить протестуючу частину населення вже цією осінню», - відмітив лідер партії «Козацька слава».

Георгій ПАВЛОВСЬКИЙ

Нарада керівників громадських організацій


У Києві 15 жовтня відбулася Нарада керівників громадських організацій, головною метою якої було спрямування зусиль громадських об’єднань на консолідацію дій у відстоюванні індивідуальних і соціальних прав людини, гарантованих Конституцією України, у боротьбі за вирішення соціально-економічних та правових проблем різних соціальних груп населення.

У роботі Наради взяли участь: керівники ВГО, їх регіональних відділень, місцевих осередків та члени колегіальних органів семи Всеукраїнських громадських організацій (об’єднань), створених за сприяння Соціалістичної партії України.

З доповіддю виступила Перший заступник голови Соціалістичної партії України, Голова Союзу жінок України «За майбутнє дітей» Валентина Семенюк-Самсоненко.

Учасники Наради провели відкриту дискусію та обмінялися кращими практиками представлення інтересів та захисту прав людини, у т.ч. вразливих груп населення.

Учасники Наради вирішили створити Координаційну раду громадських організацій «За захист конституційних прав» та підписати Спільну угоду про підтримку один одного при захисті інтересів тієї чи іншої категорії населення.

Громадянам України, Керівникам громадських організацій України

РЕЗОЛЮЦІЯ,

прийнята учасниками наради громадських об’єднань «За захист конституційних прав»


м. Київ 15 жовтня 2011 року

Місія кожного громадянина України полягає в тому, щоб творити історію. Кожну мить приймаються рішення, відбуваються події, які визначатимуть життя десятків мільйонів співвітчизників на майбутні роки.

Криза поставила перед Україною жорсткі виклики, які перевіряють життєздатність країни. Водночас держава має такий тягар політичних, економічних та соціальних, роками накопичених, проблем, що її порятунок більше не залежить ані від державних керманичів, ані від закордонних. Необхідне нагальне і широке наше громадянське втручання – необхідне народовладдя в дії.

Переломний момент у долі України покладає на нас з вами величезну відповідальність. Кожен з нас своєю думкою, ініціативою та дією сьогодні може врятувати Україну, або її знищити.

Вважаємо, що Основними методами роботи громадських об’єднань мають стати наступні п’ять напрямів:

1. Мобілізаційний – громадські об’єднання мають залучити і активізувати тисячі громадян по всій Україні.

2. Просвітницько-пропагандистський – необхідно вести постійну пропаганду конструктивних цілей, позитивного мислення, роз’яснювати людям їх права, знайомити їх з ненасильницькими методами боротьби, пропагувати оновлення і модернізацію України.

3. Метод тиску – громадські об’єднання мають озвучувати і захищати інтереси широких верств населення, які на сьогодні страждають від економічної, політичної і соціальної кризи. Це можливо зробити лише шляхом організації акцій у межах чинного законодавства, тиску на парламент, державні органи влади та органи місцевого самоврядування.

4. Ініціативний – організована громадськість у формі різноманітних об’єднань має започаткувати нові соціально-політичні процеси, ідею соціальної справедливості в Україні.

5. Інформаційний – громадсько-політичні об’єднання мають стати інструментом поширення інформації про громадські ініціативи, про соціально значущі події в умовах, коли більшість ЗМІ підконтрольна або владі, або олігархам і жорстко цензурована.

Головним організатором проведення спільних заходів стане новоутворена Координаційна рада громадських організацій «За захист конституційних прав».

Забезпеченню проведення заходів у правовому полі сприятиме Спільна Угода про підтримку один одного при захисті інтересів тієї чи іншої категорії населення.

Таким чином, об’єднавши зусилля, Всеукраїнські громадські організації зможуть забезпечити вплив на підготовку та проходження законопроектів, що торкаються конституційних прав людини.

Аналогічним чином, на регіональному рівні, будуть діяти місцеві осередки Всеукраїнських громадських організацій при прийнятті рішень органами місцевого самоврядування.

Найважливішим завданням громадських організацій усіх рівнів є здійснення тотального контролю за виконанням законів та рішень, прийнятих на місцевому рівні.

В умовах майнового розшарування суспільства, відсутності соціальної справедливості в розподілі результатів економічної діяльності, масового порушення конституційних прав, державні органи продовжують наступ на законні права людей, що розпочався ще за попереднього Уряду, на зниження рівня їх соціального захисту, зменшення чи ліквідацію інвестиційних та соціальних зобов’язань під час приватизації, порушення прав молоді, ветеранів, учасників бойових дій, дітей війни, ліквідаторів та постраждалих від аварії на ЧАЕС мешканців гуртожитків, наступ на приватних підприємців, закликаємо всіх не бути байдужими до зазначених вище проблем і включитись у боротьбу за свої права. Все це викликає в суспільстві протестні настрої та підриває довіру до влади.

Тільки наша згуртованість і активність можуть завадити таким підступним намірам та відстояти права трудящої людини, членів її сім’ї, дітей, молоді, людей старшого покоління.

Будуймо Україну разом!
Comments