№ 563

№ 69, 17 грудня 2010

Від усього серця


Перший секретар Політради СПУ Микола Рудьковський та заснований ним благодійний фонд стали лауреатами конкурсу «Благодійник року–2010»
Днями у Чернігові відбулася урочиста церемонія нагородження переможців щорічного обласного конкурсу “Благодійник року” імені меценатів Тарновських, започаткованого 2008 року. У доброчинних справах з вирішення актуальних проблем області змагалися приватні особи, представники бізнесу, громадські і благодійні організації. Від Фонду Миколи Рудьковського нагороду отримала його представник у Чернігові Наталія Герасименко. Подяки адресовані як приватному благодійнику, так і засновнику Благодійного фонду Миколи Рудьковського.
«Високо цінуємо Вашу участь у конкурсі і віримо, що вона сприятиме поширенню позитивного досвіду доброчинності в Україні та формуванню суспільної поваги до людей, які займаються благодійною діяльністю. Завдяки зусиллям таких людей, як Ви, у нашій державі утверджуватимуться принципи гуманізму та милосердя, Україна відновить свою духовну міць і посяде гідне місце у світовій спільноті» - йдеться у подяці.
Фонд веде активну роботу на Чернігівщині. Упродовж останніх років спільними зусиллями соціалістів області та представників фонду облаштовано більше півтори сотні нових дитячих майданчиків у дитячих закладах, дворах житлових будинків Чернігова та райцентрів. Встановлено сотні лампочок і плафонів в рамках акції «СПУ – за світле майбутнє!». Постійно надається допомога закладам для дітей із вадами розвитку, дітей-сиріт, безпритульних: матеріалами і коштами на ремонт приміщень, придбанням необхідної техніки, спортінвентарю, іграшок тощо. Загалом завдяки фонду Миколи Рудьковського було втілено у життя чимало добрих справ.
Митрополит Володимир вручив засновнику фонду нагороду за збереження й відновлення будинку
Преподобного Лаврентія Чернігівського. Адже фонд Миколи Рудьковського не лише втілює в життя низку масштабних соціальних і освітніх проектів, а й постійно надає підтримку в ремонті та будівництві православних храмів і святинь Чернігівщини. За останні роки виділено кошти на будівництво церкви святої Варвари у Талалаївці, оновлення храму Успіння Пресвятої Богородиці у Новому Бикові Бобровицького району, Святомихайлівського храму в Бобровиці, церкви Покрови Пресвятої Богородиці у селищі Березному на Менщині, собору Різдва Богородиці в Козельці. Від Фонду храмам даруються нові та старовинні відреставровані ікони. Під керівництвом фахівців їх оновлювали й чернігівські діти-інваліди.
Влітку після ремонту був відкритий операційний блок Бобровицької центральної лікарні. Ремонт був здійснений коштом фонду Миколи Рудьковського. Під час урочистої церемонії відкриття було також презентоване нове обладнання, завдяки якому можна пересаджувати штучний кришталик при катаракті ока. Фонд допоміг придбати його для лікарні.
Микола Рудьковський та працівники фонду постійно допомагають інтернатам, закладам для інвалідів та спецшколам для дітей з обмеженими фізичними можливостями. Зокрема, проведені значні ремонтні, оздоблювальні роботи, встановлено нові вікна в двох дитбудинках «Надія» та «Сонечко», школі-інтернаті в селі Удайці, Прилуцькій гімназії №1. На потреби закладів передано необхідне обладнання та побутову техніку. Окрім того, фонд Миколи Рудьковського вручив новий автомобіль Прилуцькому територіальному центру соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян.


Чорнобиль – форевер?

Про реалії для ліквідаторів та перспективи для туристів

14 грудня в Україні вшановують учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. На жаль, дата ця – далека від «червоного» дня календаря, адже низка хвороб, яку ліквідатори отримали після пам’ятних подій у Чорнобилі, щороку зменшує їх лави. 
Залишився лише статус?
На жаль, героям-ліквідаторам, які практично голими руками загрібали смертельні рештки атомної катастрофи, так і не судилося відчути справжньої подяки від врятованої ними держави. Минуло майже двадцять п’ять літ, але досі у більшості з них – ні слізно обіцяного житла, ні належного щорічного оздоровлення. Лише кількість могил на кладовищах щороку збільшується…
Нині на Рівненщині статус ліквідаторів аварії на ЧАЕС офіційно мають 4,5 тисячі громадян. Проте, в останні роки ліквідаторам хіба що тільки статус і залишився. Адже більшість обіцяних і гарантованих державою пільг ці люди не бачать вже десятиріччями.
«Як нині держава ставиться до ліквідаторів? Та, можна сказати, ніяк, бо з задекларованого не виконується левова частка.» - говорить секретар Рівненського обласного комітету СПУ Павло Труш. Тоді, у далекому 1986-у, Павло Петрович тиждень пробув у самому осередку радіаційного пекла. Люди їхали до Чорнобиля робити свою роботу, не усвідомлюючи обсягу небезпеки. Там, у Чорнобилі, радіація відчувалася «на смак»: в горлі постійно дерло, паморочилася голова. Проте визначити рівень радіації змоги не було: дозиметрами користувалися тільки ліквідатори, які приїхали на ЧАЕС першими. Прилади з максимальною позначкою 50 мікрорентген, одразу зашкалювало, тому дозиметри групам ліквідаторам видавати перестали. Мовляв, очі не бачать… Однак невидима біда прошила наскрізь усіх, хто ступив тоді на заражену землю.
- Сьогодні зустрічаю своїх тодішніх колег, і гірко на них дивитися – хвороба на хворобі. - продовжує Павло Петрович. – Кажу товаришеві: то ж іди до лікарні, хоч трохи підтримай організм… А він: та хіба ти не знаєш, скільки грошей потрібно в тій лікарні, де ж їх узяти? А й справді, де? Адже виплат, які ліквідаторам мали б щороку виплачувати на оздоровлення, ми не бачили вже років десять. Та й путівки до санаторіїв можуть отримати одиниці: цього року лише в четвертому кварталі кілька путівок з’явилося, досі взагалі мови про них не було. А яка в нас «безкоштовна» медицина – кожен знає…
Нині чимало ліквідаторів аварії на ЧАЕС намагаються у судах відстояти своє право на підвищені пенсійні виплати згідно з Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Закон передбачає, що ліквідатори, які мають інвалідність, повинні отримувати: за першу групу по інвалідності – 10 мінімальних пенсій за віком та щомісячну додаткову пенсію в розмірі 100% мінімальної пенсії за віком, за другу групу – вісім мінімальних та 75% додатково, та третю – шість мінімальних та 50% додатково. Проте держава коштів на це не виділяє.
Так само теоретично виглядають гарантії держави щодо забезпечення чорнобильців житлом - черга на його отримання не рухається роками. Щоправда, у день вшанування ліквідаторів місцеві чиновники вкотре пообіцяли порушувати проблеми чорнобильців на усіх рівнях. Перший заступник голови Рівненської обласної ради Михайло Кривко запевнив, що обласна рада спільно з обласною державною адміністрацією невідкладно планує розглянути першочергові потреби ліквідаторів та їхніх родин, а також розібратися, чому тривалий час не вирішуються житлові проблеми цієї категорії громадян. Однак ліквідатори до таких обіцянок давно звикли. Для того й визначені урочисті дати, аби посадовці змогли квіти до пам’ятника принести та кілька гарних слів-обіцянок виголосити. Що не новий уряд – то гарніші обіцянки біля монументів. Пам’ятники ж мовчать собі, адже їм запізнілі обіцянки вже не потрібні…
По чорнобильських нетрях бродитимуть туристи
А тим часом Чорнобильську тему активно мусують у ЗМІ. На цей раз – з туристичним ухилом. Якщо досі зона відчуження була ласим місцем хіба для туристів-екстремалів, то нині зону хочуть офіційно відкрити для широкого загалу. Така світла думка прийшла в голову новоспеченому міністру з надзвичайних ситуацій Віктору Балозі. Мало того, пан Балога зазначив, що у Чорнобиль туристи мають їздити «систематично і системно». Мовляв, таким чином можна вбити купу зайців - і людям історію про ЧАЕС повідати, і грошей заробити на охочих до незвичайного туризму громадянах, особливо на іноземних гостях.
То що, більше вже в Україні показувати нічого – лишилася тільки криза, руїна та Чорнобиль. Тут в якості ліричного відступу і до честі наших місцевих владців треба сказати, що ті хоча б гарні проекти вміють складати – он одна «Західна брама» чого варта! Нехай на практиці нездійсненно, зате на папері гарно виглядає – етнопарк плюс аквапарк плюс бурштинова столиця України, і Рівненщина автоматично стає Західноукраїнським центром туризму. Знай наших! Дарма, що бурштин щодня гребуть нелегали вже десятиліттями, і схема збуту кожного шматка сонячного каменю давно налагоджена, і кожен копач має «дах», який захищає його право на грабіж держави за певний відсоток. Дарма, що фінансово до етнопарку нам, як до неба… Але ж мріяти не заборониш…
А ось пан Балога пішов значно легшим шляхом: маємо Чорнобиль – місце популярне, он навіть комп’ютерні ігри у світі з’явилися на кшталт «Сталкера», де герої бродять зоною і вбивають потвор. Маємо прагнення людей до патологічного споглядання людського горя. То чого б не відкрити двері до зони, мотивуючи це економічним потенціалом справи? То ж міністр-надзвичайник вже заявив, що МНС проводить значну роботу і до кінця року планує доповісти про її результати, щоб "у січні ці відвідування зробити систематичними і системними". Для туристів розроблять безпечні маршрути, на яких із радіоактивним забрудненням все гаразд. Лишається тільки скласти бутерброди до рюкзаків і вирушати в подорож по неходжених десятиліттями доріжках.
Благо, не всі у нашій державі пустилися берега. Після такої міністерської ініціативи чимало науковців та лікарів забили на сполох: зона – місце однозначно небезпечне, і їздити туди на оглядини аж ніяк не варто. Так, експерт із енергетичних питань Національного екологічного центру Дмитро Хмара наголосив, що у Чорнобильській зоні за понад 20 років не було проведено повної інвентаризації території, і водити туди туристів украй небезпечно. Адже перетворення об'єкта «Укриття» на екологічно безпечну систему досі у грандіозних планах. Щоправда, допомагати нам взялися вже у ООН, проте екологи вважають, що на гроші, передбачені для спорудження укриття, нічого путнього не збудують. Тому благословення міністерства для туристів виглядає як мінімум непродуманим. І хтозна, чи не вилізе згодом боком нашій державі міністерська ініціатива, коли Україні доведеться відповідати за підірване здоров’я іноземців, які повернулися з веселої подорожі до зони?
Врешті, і таку ініціативу можна було б виправдати, якби зароблені з того гроші пішли безпосередньо на конкретні корисні справи. Ну, наприклад, на виплати ліквідаторам. Але ж хіба у нашій «соціальній» державі це можливо?
Ольга БОЛОНСЬКА.
До речі
Свого часу видання «Форбс» назвало Чорнобильську АЕС найбільш «екзотичним» місцем для туризму на Землі. Нині тури до зони пропонують кілька приватних фірм. Ціна такого напівлегального маршруту - 70-170 доларів. Проте охочих їхати до зони небагато, а з іноземців до зони «рвуться» в основному росіяни та поляки.
Ольга БЛОНСЬКА

Уся президентька рать


На владному Олімпі гряде велика адміністративна реформа. Нині й тільки розмови, що про неї, та скорочення центрального чиновницького апарату на добру третину. Таку ініціативу Президента слід лише вітати, бо у світі немає жодної країни з таким розгалуженим бюрократичним апаратом.
Чиста цьогорічна економія бюджетних коштів від чиновницьких перетурбацій начебто становитиме приблизно 120 мільйонів гривень. Як буде потрачено зекономлені кошти, в Уряді поки що нічого не кажуть. А Президент на цьому не збирається зупинятися, проголосивши побажання-вимогу про скорочення чиновницької братії вже на місцях. Воно й зрозуміло, бо лише тоді люди нарешті й побачать, що собою насправді являє та адміністративна реформа.
Проте реальні будні в регіонах України свідчать про зовсім протилежне, а саме - місцеві керівники та їхня новоспечена команда до думки й побажань свого патрона дослухаються не вельми уважно. Ось заборонив Президент купувати чиновникам нові автомобілі, а МВС на це просто закриває очі, поставивши в міністерський гараж чи не найдорожчий автомобіль для керманича відомства. А щоб заспокоїти громадськість, людям пояснили, що, мовляв, шикарне авто керівництву МВС подарували меценати. Виявляється, є ще в нас такі добрі люди.
Багате меценатами й наше рівненське Полісся. Люди такі щедрі, що вирішили, за словами обласних керманичів, допомогти з ремонтом майдану перед будинком облдержадміністрації. Чи помітив Президент України Віктор Янукович оновлену площу, коли відвідував Рівненщину - хтозна?! Однак тільки тепер, майже через місяць після високих відвідин нашого краю Главою держави, регіональна влада знову була змушена повернутися до невирішених проблем «свого» майдану.
На черговій сесії обласної ради з цього приводу було ухвалено вельми вже промовисті рішення. Провладна більшість голосувала так зібрано та «одноголосно», що ніяких збоїв в бюджетному питанні навіть не виникло. Думку опозиції хіба що можна дописати окремим рядком у протокол сесійного засідання. Отож, гадаємо, виборцям – нашим землякам буде цікавим дізнатися про нові підходи новобраної влади до розподілу бюджетного «пирога».
Уже склалася добра традиція, що перед Новим роком та Різдвяними святами обласна рада на пропозицію облдержадміністрації виділяє кошти для придбання подарунків наймолодшим жителям Рівненщини. Щороку така сума коштів зростала, і минуло року депутати облради знайшли можливість виділити на дитячі подарунки вже аж 200 тисяч гривень.
Проте минулого тижня на сесії облради такого новорічного дива, на жаль, не трапилося. На подарунки наші обранці виділили всього-на-всього 90 тисяч гривень. Звісно, малеча нестачі не помітить, але щоб забрати в дітлахів 110 тисяч гривень, позбавивши їх на цю суму подарунків, то, погодьтеся, шановні читачі, потрібно бути справжніми «мудрагелями». Проте, що зробиш, коли така воля більшості депутатів обласної ради.
Не менш дивним бачиться ще одне бюджетне рішення, яке стосується соціальної сфери селища Клесів, що в Сарненському районі. У територіальної громади Клесова, яка жде й не діждеться водопровідної мережі, на сесії облради було відібрано 500 тисяч гривень. Обласні чиновники, які готували рішення, вирішили, що клесівці ще якийсь час поживуть без якісної питної води, тим паче, що мають чималий «досвід», а півмільйона гривень варто спрямувати на іншу нагальну справу. Депутатська більшість була заодно з цими чиновниками.
Куди ж було вирішено направити ці «вільні» кошти? Знову ж таки на реконструкцію майдану перед будинком облдержадміністрації. Півмільйона гривень отак просто, одним-єдиним голосуванням депутатської більшості поклали під асфальт. Отут вже, як мовиться, без коментарів.
Ревізори в таких випадках найперше запитають про те, чи ж проведено тендер для освоєння цих 500 тисяч гривень? Адже без цієї процедури авторам такої затії грозить неминуча зустріч із прокурорськими працівниками. Бо всі ж знають, що авансувати, тобто оплачувати наперед виконання робіт і послуги з державного чи місцевих бюджетів категорично заборонено.
Якщо ж тендер проведено, то цікаво буде бачити, який же це виконавець робіт тепер буде асфальтувати майдан перед приміщенням облдержадміністрації. Це ж просто дурня якась!
Не менше запитань викликає принцип розподілу бюджетних коштів на латання доріг в районах нашої області. Як і раніше, депутатська більшість не вважала за потрібне дискутувати це питання, схваливши пропозиції облдержадміністрації. У результаті левова пайка коштів дісталася кільком районам, причому два з них отримали по півмільйона гривень і більше, а решті кинули «обглодану кістку». Мовляв, кошти потрібно освоїти до кінця поточного фінансового року, а не всі райони до цього готові. От тобі й на! Пригадується, як раніше, в обласній раді попереднього скликання, представники нинішньої правлячої влади, доводили гостру необхідність пропорційного розподілу «дорожніх» коштів між районами та містами області, бо так, мовляв, було б справедливіше, а тепер, як бачимо, ділять їх майже в ручному режимі. Одне слово, на ділі спостерігаємо процес зміцнення вертикалі влади.
До речі, керівництво новообраної обласної ради має нечувані досі плани. Воно теж зміцнює, але вже свою, представницьку вертикаль органів місцевого самоврядування. Заступник голови обласної ради Олександр Чуприна запропонував створити ще один новий відділ, який «координуватиме роботу органів місцевого самоврядування». «Новий відділ має перевернути мислення в місцевих радах і нагадувати чиновникам, що вони повинні працювати на людей і для людей», - мовив Олександр Чуприна в інтерн’ю кореспонденту облрадівського друкованого видання «Вісті Рівненщини».
Щороку платникам податків «вертикаль» органів влади в Рівненській області обходиться все дорожче. Кілька років тому, управлінські «послуги» районних та обласної держадміністрацій обходилися державному бюджету в 40-45 мільйонів гривень. Торік платники податків виклали зі своїх кишень на адміністративну рать нашого краю майже 70 мільйонів. Скоро будуть свіжі дані. З усього видно, що утримання виконавчої та представницької влади в нашому регіоні потребує 10 відсотків бюджету Рівненської області.
Адміністративна реформа давно назріла, але робити її по-ющенківськи, означатиме тільки одне – чергове збільшення чиновницької раті.
Олександр ЗАБРІДНИЙ

“Банкет під час чуми”, або Газонокосарка за півмільйона


Поки влада звинувачує підприємців в егоїзмі та роз'яснює, що без сплати бізнесменами підвищених податків пенсіонери і бюджетники довго не протягнуть, різні держструктури без тіні сумнівів розкидаються бюджетними мільйонами. 
Робиться це шляхом проведення державних закупівель – виділення держкоштів на ті або інші цілі, що стоять перед держструктурами, на альтернативній або безальтернативній основі. Загалом, самі по собі держзакупівлі є абсолютно необхідною процедурою, без якої органи влади не змогли б нормально функціонувати. 
Проте на сайті "Державні закупівлі" (портал, на якому зводяться дані про всі держзакупівлі в країні) можна знайти масу цікавої інформації. Наприклад, можна дізнатися, що Міністерство фінансів витратило на сервер для зберігання архівних баз даних близько 4 млн. грн. Надзвичайно необхідні українській армії "тропічні" черевики купують за ціною втричі вищою ринкової (при цьому фірма, що тиждень тому виграла цей тендер на суму в 150 тис. грн., уже припинила своє існування), а ремонт туалетів у сільській школі на Львівщині обійшовся бюджету майже в 1 мільйон гривень. 
"Главред" вирішив скласти список найдорожчих купівель, які, на нашу думку, ну ніяк не допомагають владі краще виконувати покладені на неї народом функції. Особливу пікантність цим фактам додає липневе доручення Держказначейству від Прем'єр-міністра Миколи Азарова – блокувати фінансування міністерств і відомств, якщо ті купуватимуть дорогі автомобілі або меблі, робитимуть дорогі ремонти і т.д. 
Враховуючи великий резонанс, перше місце ми віддали історії про купівлю на самому початку осені держпідприємством "Інформаційний центр", що входить до складу структури Міністерства юстиції, автомобіля "Мерседес-Бенц" вартістю 1,1 мільйон гривень. Коли про це стало відомо широкій громадськості, влада нестримно увімкнула задній хід і відмовилася від купівлі машини – але автодилер спочатку цілком логічно відмовлявся розривати вигідну операцію. Ситуацію вирішило втручання самого глави Мін'юсту Олександра Лавриновича, який, по-перше, "наполегливо порекомендував" керівникові "Інформаційного центру" відмовитися від "Мерседеса", по-друге, зв'язався з керівництвом автофірми – і операцію все-таки було розірвано. 
На другому місці – марнортратство Державного управління справами (легендарної "ДУСі"). Ця установа не поскупилася на 6 млн. грн. для закупівлі в середині жовтня меблів для одного з кримських санаторіїв, що перебуває в підпорядкуванні "ДУСі". Закупівля здійснювалася в одного учасника – тобто ніякого конкурсу не влаштовували. У пояснювальній записці така терміновість пояснюється майбутнім візитом президентів Польщі та Словаччини і необхідністю забезпечити їм "належні умови". Ці "належні умови", якщо вірити документам, що опинилися у розпорядженні "Главреда", вражають уяву українського обивателя: "Меблі, що купуються, повинні відповідати інтер'єру палацового типу, меблі мають бути виготовлені з коштовних порід дерева, прикрашені різьбленням з позолотою і бронзовою фурнітурою, бути вирізаними по старовинних зразках", – так говориться в пояснювальній записці "ДУСі". Необхідні для "позолоти і бронзової фурнітури" кошти були знайдені в Стабілізаційному фонді, створеному для боротьби з кризовими явищами в економіці. 
Буквально тиждень тому санаторію "Феофанія" (що перебуває у розпорядженні тієї ж таки "ДУСі") терміново знадобилася газонокосарка. Оскільки це не звичайний санаторій, і в ньому лікуються сильні світу цього, то й газонокосарку придбали не звичайну, а тракторного типу – за півмільйона гривень. Елементарний пошук подібної техніки в Інтернеті доводить, що ціна тракторної газонокосарки – тисяч 50 грн. максимум. 
На третьому місці – Генеральна прокуратура. Цій установі в середині листопада терміново знадобився письмовий переклад, на який ГПУ витратила рівно півмільйона гривень. Очевидно, пересічні перекладацькі фірми не можуть надати необхідної ГПУ якості послуг – тому перемогла на торгах компанія "Український центр синхронного перекладу", клієнтами якої є "Майкрософт", "Оріфлейм" і "Дженерал Електрик". А на початку осені в Генпрокуратурі чомусь почав виходити з ладу годинник – ситуацію виправили закупівлею шести найменувань наручних та інших видів годинників на суму 1,2 мільйона гривень. 
Четверте місце ми відвели Службі безпеки України. У середині листопада ця структура придбала три новенькі автомобілі "Тойота Кемрі". При цьому СБУ явно вирішила, що звичайна комплектація машини не відповідатиме статусу установи, і зупинила свій вибір на одній із найдорожчих. На все про все було витрачено понад 1,2 мільйона гривень, тобто близько 400 тис. грн. за одну машину. 
Список розкішних держзакупівель був би неповним, якби в ньому була відсутня Верховна Рада, якій ми відвели п'яте місце. Після того, як на початку осені парламент спіткала серйозна криза – в кулуарах зникли бойлери з водою, у кабінетах закінчився папір для запису, а в туалетах – папір туалетний, фінансові справи Ради пішли на поправку. Спершу парламент повністю вирішив всі проблеми з папером – його придбали близько 75 тонн за мільйон гривень, а згодом ще мільйон парламент витратив на різну оргтехніку.
Тим часом занепад, мабуть, настав у автопарку Ради – і в листопаді довелося виділяти 350 тисяч гривень на ремонт "мерседесів". Але навіть відремонтованих "мерсів" парламенту виявилося не досить – і Рада подала заявку на купівлю 17 автомобілів "Тойота Кемрі".
Торги повинні відбутися в грудні. Враховуючи, що парламентарі навряд чи можуть дозволити собі їздити на гірших машинах, аніж працівники СБУ, держбюджету це обійдеться приблизно в 6,8 мільйонів гривень (400 тисяч множимо на 17). 
Це лише найяскравіші приклади "бенкету під час чуми". Щодня органи влади здійснюють десятки подібних держзакупівель – аби задовольнити їхні апетити, навіть нового Податкового кодексу буде, мабуть, замало.
Мілан Лєліч, "Главред"

Рівняння на кращих


Постійну комісію районної ради з питань агропромислового комплексу, земельних ресурсів та соціального розвитку села п´ятого скликання Радивилівського району очолював член Соціалістичної партії України Михайло Котюк.
Великий досвід роботи Михайла Федоровича на господарській, управлінській, громадській роботі та те, що він неодноразово обирався депутатом місцевих рад дозволяють йому фахово, високоефективно і з великою користю для спільної справи територіальних громад регіону будувати роботу постійної комісії. І це не випадково. Адже цьому передували довгі роки наполегливої роботи керівником великого  сільськогосподарського підприємства і першим заступником голови, начальником виробничого  агропромислового об’єднання та управління сільського господарства агропромислового розвитку.
Постійна комісія під його керівництвом  плідно працювала над підготовкою проектів рішень сесій ради з питань агропромислового комплексу та встановила дієвий контроль за їх виконанням. Особливу увагу було звернуто на недопущення випадків розбазарювання земель. Тому при підготовці питань на чергові сесії районної ради про погодження земельних ділянок, що надаються в оренду та затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки, до слова яких розглянуто більше 80, завжди треба було прислухатись до думки сільських та міської територіальних громад. А окремі звернення фізичних та юридичних осіб ще й додатково вивчити в управліннях та відділах виконавчої влади та на місцях. Про авторитет і фахову кваліфікацію Михайла Федоровича свідчить той факт, що з більшості питань основним доповідачем президія районної ради доручала бути голові постійної комісії, а не посадовцям райдержадміністрації. Особливо, коли це стосувалось спірних питань та проблемних питань, які потребували фахового дослідження і глибокого аналізу.
У полі зору комісії було здійснення контролю над виконанням Законів України, нормативних документів центральних та місцевих органів виконавчої влади та місцевого самоврядування з питань розвитку агропромислового комплексу, при потребі заслуховувались звіти керівників підприємств та організацій з питань дотримання Земельного Кодексу України, регулювання земельних відносин. Багато питань доводилося вирішувати спільно з міським та сільськими головами та депутатським корпусом місцевих рад, а поготів і з жителями сіл та територіальних громад.
Чимало цінних пропозицій було внесено комісією стосовно формування щорічних програм соціально-економічного розвитку району та при здійсненні контролю за його виконанням, а також при розгляді питань фінансування, оподаткування та при внесенні змін до бюджету.
У даний час Михайло Федорович, на заслуженому відпочинку. Однак життєрадісний характер, великий управлінський досвід та повага серед людей не дають йому права бути осторонь від проблем суспільства. 31 жовтня 2010 року Михайло Котюк обраний депутатом Радивилівської міської ради в якій очолив постійну комісію з питань земельних відносин та охорони навколишнього середовища.
Агатолій Тимошейко
Член Національної спілки журналістів України
Радивилів


Ядерним блокам дали ще 20 років.

А де ж референдум?


Перші два енергоблоки Рівненської АЕС експлуатуватимуться ще 20 років. Таке рішення днями схвалила виїзна колегія Державного комітету ядерного регулювання України. Голова цього відомства Олена Миколайчук відповідально заявила, що рішення ухвалено на підставі аналізу та досліджень незалежних експертів. Схвалює продовження роботи двох атомних енергоблоків і керівництво Рівненської області.
Результат іншим і не міг бути. Уже кілька років усі практичні кроки державних відомств, заяви високопоставлених чиновників державної атомної компанії, чиновників, керівників Уряду навіть не залишали жодних сумнівів, що енергоблоки в Кузнецовську можуть вивести з експлуатації. Точнісінько таке ж рішення, можна сміливо прогнозувати, буде прийнято щодо подальшої долі енергоблоків Хмельницької АЕС та інших атомних станцій.
Окрім того, не варто забувати, що вже 2016 році на черзі постане питання про подальшу експлуатацію й третього енергоблоку Рівненської АЕС. Цілком погоджуємося з думкою генерального директора Рівненської АЕС Михайла Колісниченка, який, як видно, щиро переконаний в тому, що 10 грудня Державний комітет з ядерного регулювання України прийняв у Кузнецовську просто епохальне рішення. Ще б пак, до нього прикута увага не лише вітчизняних та закордонних спеціалістів енергоатомної галузі, але й Міжнародного агентства з ядерної енергетики (МАГАТЕ), керівництва європейський держав та їхніх громадян. Бо йдеться про безпеку подальшої експлуатації двох перших енергоблоків Рівненської АЕС, які були введені в дію у 1980-81 роках. І все це на тлі Чорнобильської катастрофи та її страшних наслідків, хронічного недофінансування ЧАЕС, зокрема, робіт зі спорудження нового укриття пошкодженого реактора.
До того ж, світовий досвід, про який наша широка громадськість зовсім нічого не відає, виразно свідчить, м’яко кажучи, не на користь продовження експлуатації енергоблоків, які відпрацювали свій проектний ресурс. Тому, власне, чи було почуто голос нашої громадськості, екологів, тих самих незалежних експертів, зрештою, що найголовніше, чи попросила наша влада у жителів Рівненської області, яка розташована між двома атомними станціями, дозволу-схвалення на продовження дії перших енергоблоків?
На жаль, нічого подібного не сталося! Думку жителів нашого краю проігноровано; спеціалісти та чиновники, яким люди чомусь повинні бездумно й сліпо довіритися, своє рішення прийняли без жителів Рівненської області. А той голос екологічних організацій, їхніх експертів, які наводять докази супроти продовження роботи двох енергоблоків Рівненської АЕС, виявився голосом волаючого в пустелі, і не більше.
Так, рішення колегії Державного комітету з ядерної енергетики базується не на порожньому місці. Тут нам скажуть, що враховано світові правила та вимоги безпеки, сучасні стандарти МАГАТЕ, новітній досвід, наприклад, Росії, Чехії, Фінляндії, атомні електростанції яких мають подібний до кузнецовського тип реактора і т. д. і т. п.
Справді, якісних змін із метою досягнення міжнародних стандартів безпеки, оновлення систем управління реакторами, зокрема, ущільнення герметичної оболонки реакторів, тощо виконано надзвичайно багато. Усі вони, запевняють в один голос фахівці з ядерної енергетики, відповідають останньому слову техніки. До того ж, модернізаційні роботи здійснювалися планомірно та відповідно з графіком, під наглядом закордонних інспекторів із МАГАТЕ. Не дарма ж МАГАТЕ, як наголосила голова Комітету з ядерного регулювання України Олена Миколайчук, видало Рівненській АЕС свої гарантії.
Але ми наразі ведемо мову про довіру населення до цього багаторічного ядерного проекту. То хіба воля наших земляків не повинна бути однією з ключових складових рішення про доцільність чи недоцільність подальшої експлуатації енергоблоків?! 
Страсті «за реакторами» ніхто не збирається нагнітати. «Рівненський діалог» на відміну від декотрих місцевих видань не розміщує на своїх шпальтах сумбурних повідомлень, приміром, спершу про напад терористів на Рівненську чи Хмельницьку АЕС, а навздогін… доповнення про навчання антитерористичних та охоронних підрозділів атомних станцій. До речі, те саме стосується й подібних «гострих» повідомлень про навчальні «вибухи» на рівненському «Азоті». Звісно, це непрофесійна дурня провінційного штибу і не більше.
Недовіра жителів Рівненщини до планів ядерного відомства та Уряду після таких «епохальних» рішень лише зростатиме. Звичайно, як тут не погодитися, що колектив станції, за словами її генерального директора Михайла Колісниченка, під час виконання запланованих заходів, спрямованих на подовження «життя» двох реакторів, здобув просто унікальний досвід. А хто ж сумнівається в цьому, скажіть? Не дарма ж незалежні експерти переоцінили (!) рівень безпеки «новоспечених» ядерних блоків у бік її підвищення. До речі, це стало одним із головних аргументів на користь продовження їхньої експлуатації. Звісно, йдеться про офіційний висновок, без якого ніяк.
Однак усі розуміють, що керівництво країни та ядерне відомство, визначаючи доцільність подальшої роботи блоків, найперше керуються економічними, фінансовими та іншими не менш вагомими аргументами. Зрештою, МАГАТЕ, як бачимо, практично схвалила рішення. Проте незгідні з ним скажуть, що нічого дивного в тому немає, бо в агентства на умі найперше Чорнобильська АЕС.
Як бачимо, на далі, думка жителів Рівненщини нашим керманичам та керівникам ядерної галузі зовсім непотрібна, ба, можливо, навіть видається загрозливою їхнім планам. Гадаємо, не важко здогадатися, яким може бути рішення референдуму. До того ж, українська влада з того часу, як у квітні 2004 року Кабінет Міністрів схвалив програму заходів для продовження терміну дії енергоблоків марки ВВЕР - 440 (бачите, це практично відкриває шлях до модернізації всіх вітчизняних реакторів цього типу, які, до речі, багатьма фахівцями вважаються далеко не зовсім безпечними), - майже нічого не зробила, щоб привернути громадську думку на свій бік.
Ну що дає Рівненщині та 30-кілометрова зона спостереження, порівняно зі ймовірними ризиками. Та навіть суттєвого зменшення вартості електроенергії для жителів нашого краю наша обласна влада не може добитися. (Між іншим, таке зобов’язання перед виборцями нещодавно брали на себе практично всі місцеві партійні організації).
Ні, звернення до Кабміну та Верховної Ради на сесіях районних та обласної рад приймаються з цього приводу регулярно, але в Києві їх постійно кладуть під сукно, відмовчуються, ігнорують точнісінько так, як і сам референдум, чи, краще сказати, чинне законодавство та Основний закон України.
Подібних аргументів щодо компенсації жителям Рівненщини ризиків сусідства з двома АЕС є чимало. То яким може бути результат референдуму за такого зверхнього ставлення до думки людей?! Влада про це знає, а тому й чинить негідно, всупереч своїм недавнім зобов’язанням на місцевих виборах.
Перші керівники Рівненської області також не поспішають виказувати якусь більш-менш принципову позицію таким діям атомного відомства. Згадують, здебільшого, про поліпшення соціального благополуччя Кузнецовська. Це справедливо, але чого ж забувати про північні та південні райони нашої області, прилеглі до атомних станцій, інфраструктура яких (районів), не витримує ніякого порівняння з містами атомних енергетиків.
І якщо вже запозичувати кращий досвід передових країн у галузі ядерної енергетики, модернізації її об’єктів, як на цьому наголошує голова Державного комітету з ядерного регулювання України Олена Миколайчук, то чому ж ігнорувати тамтешній рівень суспільних гарантій жителям зон спостереження. Якось багатолітній генеральний директор РАЕС, ядерний енергетик із великим досвідом Володимир Коровкін, сказав, що коли б наша держава дотримувалася закордонних стандартів у галузі атомної енергетики, то зони спостереження перетворилися б на рай для їхніх жителів. Між іншим, така «зона» довкола вітчизняних АЕС за всіма стандартами повинна бути не меншою за 70 кілометрів.
Й останнє. То де ж, власне, той референдум щодо продовження експлуатації двох енергоблоків Рівненської АЕС на 20 років? Виявляється, ніякого волевиявлення жителів Рівненщини щодо цього життєво важливо питання не буде. Політика, яку проводять вітчизняний «Енергоатом», Державний комітет з ядерного регулювання та наші «рідні» Уряди в ядерній галузі, демократії чомусь не терпить. Верховна Рада своєю постановою скасувала раніше обов’язкові референдуми та громадські слухання з питань продовження експлуатації атомних енергоблоків.
То хто ж господар на цій землі!?
Максим ЗАПОРОЖЕЦЬ.






Comments