№ 542

№48, 9 липня 2010

Володимир КУЧМА: «Діти війни йдуть пліч-о-пліч зі соціалістами»


Цими днями гостем редакції став голова Рівненської обласної організації Всеукраїнської партії «Дітей війни» Володимир Кучма.
Не так давно в Києві відбувся позачерговий з’їзд цієї партії, котра, якщо хочете, просто приречена на те, щоб вже найближчим часом стати активним політичним гравцем в нашому суспільстві. Одним із головних рішень делегатів цього форуму стало підтвердження курсу партії «Дітей війни»,  започаткованого з моменту її створення,  на тісну співпрацю з Соціалістичною партією України.
- Отож, маємо ще одну молоду партійну структуру, котра ставить за мету «досягти спільної мети», тобто задовольнити інтереси своїх партійців, а, отже, набути владних повноважень.
- Справді, Всеукраїнська партія «Дітей війни» за часом її створення - одна з наймолодших. Проте це правильно тільки з формального боку, позаяк  установчий з’їзд відбувся в середині квітня минулого року. Якщо ж взяти до уваги політичний досвід моїх однопартійців, їхню активну життєву позицію, а головне – жагу до утвердження соціальної справедливості,  торжества закону в нашому суспільстві, то, переконаний, «старі» партії можуть нам позаздрити.
Зрештою, не такі ми вже й новачки в суспільному житті країни. Дивіться, основний кадровий резерв партії «Дітей війни» становлять члени однієї з наймасовіших в Україні громадських організацій -  «Захист дітей війни». Дозволю собі нагадати, що вона бере свої витоки ще з 1996 року. До того ж, те, що почесним головою організації всі ці роки був і залишається Олександр Мороз, гадаю, вельми промовистий факт. До речі, Голова Соціалістичної партії взяв участь в роботі нашого позачергового з’їзду, виступив зі змістовною патріотичною промовою. Також з вітальним словом до делегатів звернувся Перший секретар Політради СПУ Микола Рудьковський.
Вкрай важливо й та обставина, що партію «Дітей війни» очолює Герой України Анатолій Пачевський. Ця людина належить до покоління талановитих українських хліборобів, які присвятили розвою рідної землі, своєї Батьківщини все своє життя. Тому-то, як любить повторювати Анатолій Пачевський, геть сумніви і вагання! До праці!
- Володимире Пилиповичу, даруйте, але чому ж потрібно було створювати ще одну партію, коли є така, як Ви самі сказали, потужна і дієва громадська організація, коли налагоджено багаторічну тісну співпрацю з СПУ?
- Це болюча для нас тема, адже партія  «Дітей війни» справді постала на основі однойменної громадської організації. Однак колишні  попутники СПУ, які своїми невиваженими, політично шкідливими діями поставили себе поза партією соціалістів, вдалися до відвертих і цинічних спроб «прихватизації» ще й громадської організації «Захист дітей війни». Як справедливо зазначив наш лідер Анатолій Пачевський, ці горе-діячі, які нині блукають політичними манівцями, шукаючи тих, кому могли б продатися в черговий раз, зрадили інтереси дітей війни.
Мені дуже прикро, що виникла така, м’яко кажучи, нездорова ситуація. Але впевнений, діти війни вже розгледіли справжню суть тих політичних перевертнів. Як доказ цьому – невпинне зростання лав партії «Дітей війни».
- А яка ситуація з цим на Рівненщині?
- В усіх районах та містах нашого краю Всеукраїнська партія «Дітей війни» має свої організаційні структури. Вкрай важливо, що серед однопартійців є чимало людей молодого та середнього віку. Багатьох із них делеговано до партійних  представницьких органів різного рівня. Досвід і молодість йдуть поряд.
Наприкінці травня до  Всеукраїнської партії «Дітей війни» вступило майже 30 тисяч чоловік. Активно триває цей процес і на Рівненщині, де своє бажання приєднатися до політичної структури «Дітей війни» висловило вже близько 1300 наших земляків. Поки що однією з найчисельніших є Сарненська організація партії «Дітей війни».
 - Думається, було б правильним ще раз уточнити нинішній статус громадської організації «Захист дітей війни»,  аби ваші прихильники, як мовиться, були краще «озброєні» проти цинічних хитрощів  політичних інтриганів.
 - Виступати від імені дітей війни можуть тільки ті, хто уповноважений цією мужньою когортою громадян України. Спекуляції навколо подвигу покоління наших співвітчизників з метою нагріти руки, здобути сумнівні політичні дивіденди не пройдуть. Заявляємо про це прямо й відкрито. Тому наприкінці травня в Києві було створено нову Всеукраїнську громадську організацію «Діти війни». Звісно, ми визнаємо, що це - хід вимушений, який, можливо, внесе короткочасне непорозуміння в середовище тих, хто має статус дітей війни. Але вже такими, на жаль, є наші вітчизняні реалії, коли недосконалість законодавства стає в нагоді різного роду перекинчикам та зрадникам.  Водночас зазначу, що чесним і порядним людям нічого хвилюватися, адже нова громадська організація « Діти війни», як і її попередниця, будує свою роботу на активній співпраці з СПУ.
 - Слід розуміти, що основні програмні завдання партії «Дітей війни» та нової однойменної громадської організації в  основному співпадають?
- Це справді так, хоча природно, що партія «Дітей війни» як виразник політичних інтересів  великої частини громадян ставить перед собою набагато вищі програмні цілі та завдання. Якщо узагальнити, то можна сказати, що в основі нашої Програми – всебічний захист і турбота про людину праці.
Звісно, інтереси громадян, які вже мають державний статус «діти війни», є для нас одним із пріоритетних напрямків. Запевняю, що й надалі головним напрямом роботи партії «Дітей війни»  залишається ґрунтовний юридичний захист цієї багаточисельної категорії  наших громадян – 5 мільйонів співвітчизників -  через суди. Тим паче, що тут є чимало як старих, так  і нових штучних перепон на шляху реалізації законних прав дітей війни. Але давайте про це детальніше поговоримо наступного разу.
Сьогодні вкрай важливо, щоб наші прихильники, решта дітей війни, які, можливо, з якихось причин не зрозуміли суть нових організаційних перемін, вагаються в своєму виборі, бачили хто не на словах, а на ділі відстоює їхні інтереси та гарантовані Конституцією України та її законами права й свободи.

Олександр ПРИВІТНИЙ

№48, 9 липня 2010

Чи триватиме безоплатна приватизація землі?


Очевидно,  що безоплатного оформлення державних актів на право власності на земельну ділянку цьогоріч не буде.
У державному бюджеті на 2010 рік про такі видатки жодного слова. Таким підходом наші люди, по суті, заскочені зненацька, вони стурбовані тим, що за той держакт, як і рік тому, знову доведеться платити чималі кошти. Тільки за мінімальними розрахунками за виготовлення технічної документації, оформлення та реєстрацію державного акта  доведеться заплатити не менше 300 гривень. Торік виготовлення державного акта на право  земельної власності проводилося коштом Стабілізаційного фонду.  У Рівненській області  право на безкоштовну приватизацію мають  понад 190 тисяч чоловік. А враховуючи, що державним коштом можна було оформити ділянки під житловими будинками, а також землю, що виділялася під особисте селянське господарство (у межах  населених пунктів), ділянки для ведення садівництва, підрозділи Держкомзему в Рівненській області  мали б видати понад 350 тисяч безоплатних актів. Враховуючи важливість цієї проблеми та чисельні звернення читачів, редакція «Рівненського діалога» звернулася до Рівненської обласної громадської організації  «Комітет виборців України». Ось що повідомив юрист Вячеслав Горбенко:
- Нині є правочинною  Постанова Кабміну від 5 серпня 2009 р. № 844 про «Деякі питання реалізації права власності на землю громадянами України». Цим документом затверджено Порядок безоплатних оформлення та видачі громадянам України державних актів на право власності на земельні ділянки. Також ним схвалено Порядок використання у 2009 році коштів Стабілізаційного фонду для здійснення заходів з безоплатних оформлення та видачі таких документів. Проте на практиці ці порядки в 2010 році не діють, тобто громадяни не можуть реалізувати своє право.
Водночас, повинен сказати, що  в держбюджеті на 2010 рік передбачено  понад 21 мільйон гривень зі Стабфонду на виконання рішень Кабінету Міністрів, прийнятих до набрання чинності Законом про держбюджет на 2010 рік. Простіше кажучи, якась частина з цих коштів  мала бути використана й на продовження безоплатного оформлення та видачі державних земельних актів. Однак ніякого рішення з цього приводу Кабмін так і не ухвалив.  Ми вже звернувся за відповідними роз’ясненнями  до Уряду.
 З часу дії «безоплатної» постанови Кабміну в Рівненській області   більше 20 тисяч чоловік  встигли безоплатно оформити державні земельні акти.  За словами начальника Головного управління Держкомзему в Рівненській області Світлани  Богатирчук-Кривко, на рахунках цього відомства знаходиться 5 мільйонів гривень. Ці кошти надійшли торік як аванс зі Стабфонду. Однак їх вистачить  на те, щоб виготовити близько 40 тисяч держактів. Простіше кажучи, тільки половина жителів краю з тих, які вже офіційно подали необхідні документи на виготовлення земельних актів, зможуть скористатися правом на безкоштовну приватизацію.
Насамкінець потрібно зазначити ще й таке. На виготовленні земельної документації до згаданої постанови про безоплатну приватизацію неабияк набили свої кишені приватні комерційні структури. Уявіть лише, спритники однієї з таких фірм пропонували геодезичні послуги з розрахунку 280 гривень за одну соту землі. До цієї такси потрібно було ще додати 3-3,5 тисячі гривень  за виготовлення проекту. Отож, нинішній Уряд повинен внести ясність, оприлюднити свою позицію щодо безоплатної приватизації земельних ділянок.

Василь ЛУК’ЯНЧУК

№48, 9 липня 2010

За чорницями у ... Білорусь


На рівненському Поліссі в розпалі чорничні «жнива». На них поліщуки виходять всім миром, бо за ягодою не йдуть тільки немічні, а всі – від малого до старого відправляються за чорницями.
Заробітки від цього промислу начебто й поважні, у розпал сезону за один день можна назбирати ягід на три-чотири сотні гривень. А проте всяк, хто відправлявся за чорницями та іншими лісовими ягодами, добре відає, який то труд, скільки людського здоров’я вип’ють надокучливі комарі.
Нелегко цими днями доводиться й прикордонникам. Звісно, вартові наших північних рубежів самі чорниць не збирають, але клопоту з ними, чи, сказати точніше, зі збирачами смачнючої синьої ягоди, мають чимало. Справа в тому, що найурожайніші чорничні місця розташовані по той бік українсько-білоруського кордону, там, де раніше, ще за часів Союзу, знаходився військовий полігон. На прикордонників, як наших, так і чужих – білорусів, поліщуки майже не зважають. Навпаки, люди нарікають, що вартові кордонів лише заважають їм збирати ягоди-гриби, заробляти на сяке-таке прожиття. Відомо ж, що пристойні заробітки зі збору, наприклад, чорниць мають лише перекупники.
Отож, тільки впродовж двох вихідних наші  прикордонники затримали більше 400 жителів кількох найпівнічніших сіл Рокитнівського району, чим доводять, що з порушниками таки борються. Білоруська варта також не дрімає, завертаючи назад наших громадян.  Ну а ті, перечекавши якусь годину-другу, знову беруться за великі кошелі. Отаке часте спілкування з прикордонниками двох сусідніх країн в поліщуків триває аж до пізньої осені, коли закінчується сезон збору журавлини. До речі, місцеві бюджети сільрад з чорничних жнив також отримують чималі надходження. Та й підпільний бізнес також процвітає.
Цікаво, що основна маса зібраних на Поліссі чорниць, перекупниками доставляється, як це не дивно, в сусідню Білорусь. Річ у тому, що  там менш жорсткі протирадіаційні норми законодавства, до того ж, тамтешні переробні підприємства, на відміну від наших, білоруси зберегли. Ото й варять ягоду-чорницю, переправляючи її на експорт далі на захід, тобто в Польщу. А кінцева точка поліського продукту за великим океаном – в США. Що ж роблять з чорниць там, запитаєте? Дивна річ, американські науковці навчилися виготовляти з них протирадіаційні медпрепарати. Ось такий виходить міжнародний розподіл праці на чорничному ринку з нашого рівненського Полісся.

Василь ЛУК’ЯНЧУК

№48, 9 липня 2010

Козацький редут – символ волі й звитяги


На Дубенщині минулої неділі вже вкотре традиційно вшанували пам’ять трьох сотень козаків-богунців, що загинули в бою з польським військом між селами Плоска та Семидуби, ціною власного життя прикриваючи відхід знекровленої, але непереможеної козацької армії Богдана Хмельницького з поля Берестецької битви.
Діялося це далекого і пам’ятного 10 липня 1651 року. Богунці зупинили марш війська польського Яна Казимира, чим дали можливість уцілілим козацьким полкам відійти без бою у напрямі Вінниці. Дуже скоро Богдан Хмельницький зібрав нову армію, продовживши визвольну боротьбу українського народу проти чужинців-поневолювачів. 
Тепер на місці колишнього козацького укріплення - редуту, де німими свідками лютої січі й подвигу козаків-побратимів й досі стоять старезні кам’яні хрести, вдячні нащадки на пошану своїх героїчних предків поставили каплицю, нові хрести з тесаного каменю. Пам’ятний знак, що формою  нагадує дзвіницю, спроектував дубенський письменник Микола Тимчак. Достойно  вшановувати пам’яті козаків-героїв стало можливим лише на  початку минулих 90-х років.
З того часу щороку на початку липня до «Козацького редуту», немов на прощу,  з усіх куточків Дубенщини, з теренів Рівненщини, сусідніх областей, звідусіль йдуть люди, аби вклонитися пам’яті мужніх козацьких лицарів-звитяжців. За переказами ніхто з козаків у полон не здався: вони загинули всі, як один.
Цьогорічна програма свята на «Козацькому редуті» розпочалася поминальними службами Божими в храмах сіл Семидуби й Плоска. Потім двома колонами всі люди вирушили до  пам’ятного місця. Добре, що з Дубна впродовж дня сюди регулярно  курсували автобуси. Після панахиди, до пам’ятного хреста  було покладено квіти та вінка. Потому відбувся мітинг та мистецька композиція, козацькі забави, а насамкінець - традиційний куліш.
На козацькому святі  побували також члени Дубенської районної організації СПУ, які схилили голови перед величчю невмирущої слави наших предків. Прикметно, що політичні спекуляції на таких святих місцях потроху відходять в минуле, а на перший план врешті-решт виступає усвідомлене та органічне бажання до об’єднання, пошуку спільних патріотичних ідеалів задля єдиної мети -  духовного піднесення нашого народу. 

Олександр ЗАБРІДНИЙ

№48, 9 липня 2010

Дитячий оздоровчий сезон запізнився через політиків


Цьогорічна кампанія з оздоровлення маленьких жителів Рівненської області розпочалася зі значним запізненням.
На заваді стали перипетії з ухваленням державного, а відтак і місцевих бюджетів. Простіше кажучи, дітлахи виявилися заручниками політичних ігор на владному вкраїнському Олімпі.
Втім, щоб  двадцять  дитячих таборів нашого краю отримали право на використання державних та місцевих кошті на оздоровлення дітей, ще потрібно провести конкурсні закупівлі цих самих послуг.
Результат вже відомий: путівки на дитяче санаторно-курортне лікування для пільгових категорій (діти-сироти, інваліди,  діти із багатодітних та малозабезпечених сімей, потерпілі від наслідків катастрофи на ЧАЕС) до їхніх розпорядників ще не надходили, або їх лише починають виділяти.  Кажуть, триває огляд-перевірка оздоровниць. От і виходить, що за даними відділу у справах сім'ї та молоді Рівненської облдержадміністрації, торік у цю пору в табори вже було відправлено майже 12 тисяч дітей із чорнобильським статусом, а нині все ще тривають бюрократичні процедури.
У 2010 році з обласного та місцевих бюджетів на організацію та проведення відпочинку дітей має надійти понад 2 мільйони гривень. До речі, торік ця сума була майже такою самою. Проте, враховуючи подорожчання нашого з вами життя, вийде так, що дітей оздоровити вдасться менше, ніж минулоріч, коли в таборах їх побувало майже 100 тисяч.  Для прикладу, маленькі спортсмени Рівненщини – всього 220 дітей - проведуть літні оздоровчі вакації в санаторії «Верховина»  на Івано-Франківщині. Майже 80 діток, які мають захворювання опорно-рухового апарату, зможуть поїхати в спецсанаторій «Любінь», що в Тернопільщині. Один із батьків має право супроводжувати таку дитину. Відрадно, що майже півтисячі дітлахів уже відбуло до «Артека» та «Молодої гвардії». Для дітей-сиріт та неповносправних такий відпочинок повністю безкоштовний,  а решті трапляється доплатити третину, а то й більше від вартості путівки. Для порівняння: якщо в двох причорноморських оздоровницях дитяча путівка коштує від 180 до 240 гривень на добу, то в рівненських  - «якихось» 70-90.

 Василь ЛУК’ЯНЧУК

Comments