№34, 2 квітня 2010

До свята

Світле свято Воскресіння


Традиції, звичаї, обряди, рецепти…
Переважно з квітнем пов'язане одне з найбільших християнських свят — Великдень. 
Великодневі дні не дотримуються певного числа — вони можуть бути зміщені в часі. Чому ж саме Паска та Трійця не мають сталої дати святкування?

Біблейська історія Великодня
Як відомо, з Великоднем пов'язана біблейська історія воскресіння Ісуса Христа. На тайній вечері — себто напередодні Паски, у четвер, зібралося дванадцять апостолів. Серед них був і сумнозвісний Іуда. Христос сповістив присутніх, що один з учнів сьогодні зрадить його за тридцять срібних. Усі, в тому числі й Іуда, поклялися у вірності. Коли ж на таємне зібрання натрапили слідчі, котрі полювали за проповідником віри, вони не змогли розпізнати, хто є справжній Ісус Христос. Тоді Іуда, підійшовши до вчителя у саду, поцілував його. Як оповідає Євангеліє, так Іуда за тридцять срібних підступно зрадив свого вчителя. Того ж вечора над Христом було вчинено жорстоку розправу — його живцем розіп'яли на хресті. 
Ганебний вчинок учня, отже, ввійшов у історію як зразок класичної зради. Відтак «поцілунок Іуди» сприймається в народі як моральна нечистоплотність і підступність.
Як стверджує християнське вчення, Ісус Христос свідомо взяв на себе цю кару. Він три дні «ніс розп'яття», а в неділю, коли тричі проспівали півні, воскрес. Отже, Великдень вважається великим днем — воскресінням із мертвих.

Чому Паска та Трійця не мають сталої дати?
Справа в тому, що ми нині користуємося календарним літочисленням, яке об'єднує дванадцять місяців. Натомість астрономічний рік має на один більше — тринадцять. Відтак числа календарного та астрономічного ліку не збігаються. Святкування великодніх свят провадиться лише за астрономічним циклом. Крім того, Паска має обов'язково збігтися з молодим місяцем. Звідси, отже, і рухливість свята. А як бути з Великим постом, адже він має сталу кількість — сорок днів (так звані чотиридесятниці)? Для того, щоб відрегулювати таку рухливість між різдвяними й великодніми святами, відповідно, збільшують чи зменшують м'ясниці. Вони можуть бути не менше трьох і не більше п'яти тижнів. Саме за рахунок м'ясниць і регулюють великоднє свято. Відповідно з Паскою визначають і Трійцю. Вона має «тримати відстань» у п'ятдесят днів (так звана п'ятдесятниця). 


Писанки та крашанки
У суботу, напередодні Великодня, жіноцтво готувало писанки та крашанки. Писанкарство на Україні було поширене в усіх без винятку регіонах. Кожна майстриня мала свої рецепти приготування рослинних барвників і оздоблення сюжетних малюнків. Це було нелегке заняття, яке вимагало неабиякого хисту й уміння. Тільки особливо майстровиті дівчата й жінки могли оволодіти цим мистецтвом. За допомогою бджолиного воску і писачка  на яйця наносились вигадливі сюжети різноколірних відтінків. Процес цей вимагав безліч повторів.
Крім писанок, на Великдень фарбували і крашанки. Вони мали однотонні кольори. Яйця опускали у відвар з цибулинного лушпиння чи в інший природний барвник. Проміжними між писанками і крашанками вважалися мальованки — шкаралупу яйця розмальовували звичайними фарбами. Але вони не мали в народі особливого поширення і вважалися дешевими підробками. 
Виготовляли писанки переважно дівчата. У перший день Великодня, зібравшись біля церкви або в центрі села, юнки дарували хлопцям свої вироби. За це парубки мусили на храмове свято (воно здебільшого випадало на осінь) причастити своїх коханих купленою медівкою — спеціально звареним за старим рецептом медом (по-народному «медовухою»). Зібравшись осібно, парубки нерідко хизувалися один перед одним отриманими дарунками. Якщо хлопець мав образу на дівчину, то повертав писанку або ж привселюдно розбивав її. 

Веселощі на Паску
В ці дні дівчата починали водити хороводи під супровід розлогих пісень. Власне, початок веснянок переважно збігався з Паскою. 
З особливим нетерпінням чекали великодніх свят підлітки. Вони заздалегідь готували собі моцаки — міцні яйця. Пофарбувавши, набирали їх в кишені і, зібравшись у гурт, грали «навбитки». Той, чиє яйце розіб'ється, мусив віддати його задарма. Але при цьому не обходилось і без хитрощів: замість яєць підшуковували подібної форми камінці або ж наповнювали звільнену від рідини шкаралупу воском чи смолою. Застигла згодом речовина робила яйце вельми міцним. Тому досвідчені гравці, перш ніж грати «навбитки», ставили умову — обмінятися яйцями, щоб у такий спосіб виявити підробку. 
Також у давні часи хлопці поперемінно забиралися на дзвіницю і дзвонили в дзвони: вважалося, що у того, хто зробить це раніше і голосніше за інших, краще уродиться гречка.
 

Печемо паску 
Випікання паски – справжнє таїнство. Досвідчені господині присвячують цьому дійству цілий день і намагаються дотримуватися певних правил. 
Паски мають різні розміри і форму. Вони є круглі, прямокутні, овальні, шестигранні. Випікають їх з найкращих сортів пшеничного борошна. святого хліба. При випіканні паски використовують переважно однакові продукти, але в різних пропорціях. Спекти добру паску вважалося найважливішою подією на Великдень, бо з того, якою вона буде, судили про долю всієї сім'ї. Тому цього дня потрібно дотримуватися всіх народних звичаїв: 
До тіста додають масло, олію, молоко, яйця, цукор, різні спеції (гвоздику, імбир). Кожна господиня випікає паску по-своєму. З покоління в покоління сотні років передаються секрети приготування. 
Рідні в цей день не повинні гніватися і лаятися між собою. З випіканням паски господиня пов'язувала долю свою та родини. За її зовнішнім виглядом визначали майбутнє: 
- якщо паска збоку трошки надтрісне — на добро і багатство; 
- зверху трісне — чекай біди протягом року; 
- западеться — хтось із близьких неодмінно захворіє.
Великодню паску печуть у четвер і суботу, і майже ніколи у п'ятницю, бо "Великодня П'ятниця більше свято як Великдень".
Паски гарно прикрашати хрестом, кісками, сонечками, голубами... Крім прикрашання тістом, верх паски можна оздоблювати збитими білками з цукром, кольоровим пшоном, маком. У кожному регіоні прикрашають по-різному. 
Як тільки паску освячували, всі поспішали додому, щоб скоріше поснідати, бо постували всю п'ятницю і суботу. Вірили, чим швидше повернуться до оселі, тим "краще буде йти господарство", "скоріш робитиметься робота". 
За столом, після молитви, господар відрізав від великої паски шмат і ділив між рідними. Різали лише освяченим ножем. Відрізати три цілушки, які потім ставили у насіння пшениці, жита, льону, — щоб гарно росли, щоб зерно було повним і "мушка не чіплялася". Крихти з паски висівали під хатою, щоб там виросло пахуче зіллячко — маруна. І нині паски в Україні — найбільш знаний і вживаний обрядовий хліб, що є справжнім витвором мистецтва. 

Найпопулярніші рецепти 
Паска великодня 
Інгредієнти: 
1 кг муки, 0,5 л молока, 100 г дріжджів, 200 г вершкового масла, 2-3 ст. ложки олії, 10 жовтків, 0,5 чайної ложки солі, сік лимонний, цедра, 
200 г цукру, 50 г спирту(горілки), 100 г родзинок, 20 г ванільного цукру. 
Приготування: 
Дріжджі розвести у теплому молоці з 1 столовою ложкою цукру і 3 столовими ложками муки. Коли розчин почне „доходити”, влити його у посуд з мукою, додати розтерті з цукром жовтки, посолити і ретельно замісити. Місити до появи пухирців у тісті, влити розтоплене масло і знову добре перемісити, щоб тісто увібрало жир, додати промиті родзинки, цедру, олію, спирт. Вимісивши, накрити і поставити, щоб підійшло. Коли тісто збільшиться в об'ємі вдвоє, поставити його у форми, прикрасити виробами з прісного тіста, і залишити на 30-40 хвилин, щоб підійшло. Після цього змастити тісто яйцем і поставити у гарячу духовку (200 градусів) на 45 хвилин. Готовий виріб змащується цукровим сиропом або поливою і прикрашається різнокольоровими посипками. 
Глазур для паски 
Цукор — 0,5 склянки, вода — 1/5 склянки, лимонний сік — 1-2 ст. ложки, або лимонна кислота — 1/8 ч. ложки (розчинена у 2 ст. ложках води). 
Цукор насипати у невелику миску, залити водою, нагрівати на вогні доти, доки не розчиниться. Варити сироп 5 хвилин, охолодити до кімнатної температури (якщо при охолодженні цукрова маса починає застигати — сироп переварений. В цьому випадку потрібно додати 2-3 ст. ложки води й швидко розмішати їх з сиропом) й розтерти у мисці, додаючи потроху 1-2 ст. ложки лимонного соку або лимонної кислоти доти, доки сироп не побіліє й не стане густим. Готовою глазур’ю вкрити паску, зверху посипавши товченими горіхами або цукатами. 
Можна зробити шоколадну глазур, додавши 2-3 ст. ложки натертого шоколаду або апельсинову, додавши цедру апельсина й столову ложку апельсинового соку. Можна додати 1 ст. ложку рому або підфарбувати глазур ложкою сиропу з варення. Дуже гарно виглядатиме, якщо спочатку поллєте паску білою, а потім кольоровою глазур’ю. 
Паска без дріжджів 
Цей рецепт відрізняється від звичайного, але він не менш смачний та ще й оригінальний. Борошно — 400 г, вершкове масло — 60 г, молоко — 1 і чверть склянки, яйця — 2 шт., цукор — 1 склянка, мигдаль — 0,5 склянки, цукати — 0,5 склянки, лимонний сік — 4 ст. ложки, ванілін — чверть пакетика, сода — півчайної ложки, цедра з половини лимона. 
Масло розтерти, жовтки розтерти з цукром, з’єднати з маслом, добре вимішати все разом, додаючи поступово сік лимона. Додати борошно й молоко, ванілін, цедру, дрібно нарізані мигдаль і цукати, соду. Білки збити, обережно замісити тісто, викласти тісто у форми, змазані маслом й обсипані сухарями або манною крупою. Відразу ставити у добре нагріту духовку на середній вогонь. Форми краще брати невеликі. Випікати 40-50 хвилин, перевіряючи готовність дерев’яною шпичкою. Готову паску вкрити глазур’ю, посипати горіхами й цукатами. З наведеної кількості продуктів виходить одна паска середніх розмірів. 
Сирна паска 
1 кг домашнього сиру, 10 домашніх яєць, 400 г цукру, дрібка солі, 200 г масла, 1 скл. розпарених родзинок, 1 ст. ложка крохмалю. 
Сир двічі пропустити через м’ясорубку. Масло розтопити. Всі продукти добре вимішати. Можна додати ванільний цукор і корицю. Якщо маса буде надто рідкою, всипати жменю манки. Форму змащувати маргарином. Випікати сирну паску в тортівниці. Зверху полити збитим яйцем. 

№33, 27 березня 2010

Комуналка 

Гарячої води знову не буде? 

Черговий ультиматум  рівнянам висунуло КП «Теплотранссевіс». 
Днями його директор повідомив, що централізоване постачання гарячої води в оселі рівнян можуть припинити вже наступного тижня, якщо тільки споживачі не розрахуються з боргами. У кращому випадку підігріту воду постачатимуть за графіком. Тож виходить, кажуть сумлінні споживачі, які платять вчасно і сповна, що за їхнє жито їх і побито, адже вони стають заручниками чужих проблем.  
На початку  квітня «Теплотрассервіс» на вимогу НАК «Нафтогаз України» має заплатити за блакитне паливо 4 мільйони гривень, а до кінця цього місяця – ще 10 мільйонів.  Грошей в підприємства, як завжди, катма, адже з початку цього року  вчасно розраховуються тільки 70 відсотків споживачів. Загалом рівненське теплопостачальне підприємство заборгувало за газ вже 45 мільйонів гривень, причому більша половина цієї суми – то  борги минулих років. 
Сумлінні споживачі дивуються: і що воно таке, як тільки настає чергове велике річне свято, то керівники «Теплотранссервісу» починають говорити з рівнянами мовою ультиматумів. Дозвольте, але ж 70 відсотків споживачів платять за тепло й гарячу воду вчасно, а за підсумками року, звісно, з врахуванням старих боргів, сума нарахованих «Теплотранссервісом»  платежів відшкодовується платниками майже повністю. Та й чому ця переважна частина споживачів тепер, коли минули зимові холоди з 25-градусними морозами, коли закінчується сам опалювальний сезон, мають залишитися без гарячої води чи отримувати її за графіком тільки через те, що третина людей вчасно не розрахувалася за теплоносій?! Даруйте,  це вже не ринкові партнерські стосунки, а не злісний монополізм!   
Звісно, державницька  політика в комунальній галузі давно відсутня, але керівникам «Теплотранссервісу», на нашу думку, варто навчитися поважати сумлінних платників.  Натомість двічі на рік – на початку та в кінці чергового опалювального сезону керманичі теплопостачального підприємства, на нашу думку,  прилюдно розписуються у власній неспроможності. Зрештою, нагородити  180 чоловік за вчасну сплату послуг електрочайниками, як це днями зробило КП «Теплотрассеріс», то не велика штука. Набагато  складніше спонукати третину тих боржників до своєчасної оплати. І не лише методом батога, але й пряника також. Скажімо, є добрий досвід міського керівництва Черкас, яке різними тарифними знижками, заохочує споживачів до активніших розрахунків за послуги. Ба більше - сумлінні платники навіть масово вносять аванс. Подібне практикувала влада сусіднього Луцька. У Рівному, виходить, тільки те й уміють, що принижувати тих, хто розраховується за тепло своєчасно.  А це 70 відсотків споживачів! До того ж, варто зазначити, що мешканці половини багатоповерхових будинків Рівного стабільно оплачують теплопостачальні послуги на 90 відсотків. 
Незабаром делегація в складі міських посадовців Рівного, депутатів міськради відвідає Черкаси саме з метою вивчення досвіду управління житлово-комунальним господарством. Можливо, якісь добрі новації в цій галузі буде започатковано і в нашому обласному центрі.   
Василь ЛУК’ЯНЧУК



Підсторінки (1): № 528a
Comments