2012 рік‎ > ‎

РівнеДІАЛОГ, №5


Повернення вкладів? Ні, скуповування голосів


Прикметна ознака виборів по-українському: влада згадала про ошуканих вкладників, дарма що в Державному бюджеті на поточний рік жодної гривні на ці видатки геть не передбачено. Аж тут, немов з рога достатку, посиплються на вкладників мільярди українських гривень. Потрібно лише діждатися змін до Держбюджету.


Як не крути, а ці кошти – то дешева розмінна монета на парламентських виборах. Можновладці-жмикрути, по суті, купують голоси виборців за рахунок бюджетних коштів. До речі, колишні кандидати на посаду Президента України також навперебій обіцяли чільним представникам «Всеукраїнської спілки ошуканих вкладників», що в разі перемоги розпочнуть поступовий процес повернення «заморожених» заощаджень, навіть угоду підписали та скріпили своїми підписами.

Уповноваженим представником нинішнього переможця минулої президентської кампанії був ніхто інший, як теперішній Прем’єр-міністр України. Тоді, 29 листопада 2009 року, нинішній глава Кабміну на зустрічі з керівниками Спілки ошуканих вкладників дав обіцянку проіндексувати вклади у… 8 разів за 1 карбованець.

До слова, такі ж щедрі обіцянки-цяцянки давала в ході президентської виборчої гонки й лідерка БЮТу…

За даними Управління Національного банку України в Рівненській області, упродовж 1997-2008 років нашим землякам, що наділені «статусом» ошуканих вкладників, було виплачено компенсацій за втраченими вкладами на суму 53 мільйони. Окрім того, було жителям Рівненщини списано комунальних боргів за рахунок ощадних вкладів на 22 мільйони гривень. Це, звісно, тим вкладникам, які погодилися на таку пропозицію.

Нарешті в 2008 році настала черга так званої «Юлиної тисячі». Спершу тодішня влада затіяла катавасію з реєстрацією вкладників. На Рівненщині відділення Ощадбанку взяли на облік майже усіх, хто звернувся до них. Виявилося, що нашим землякам – ошуканим вкладникам - держава мала б повернути 1,2 мільярда гривень. Але втіха з того мала, позаяк «Юлину тисячу» встигли отримати якихось 16 відсотків зареєстрованих ошуканих вкладників.

А далі, як заціпило: упродовж трьох останніх років жодних урядових постанов про виплату боргів за ощадними книжками не було.


Понад те, влада цинічно зневажила свій обов’язок перед померлими вкладниками. У 2009-2010 роках кошти на поховання не виплачували. Лише такої «відумерщини» для родин наших земляків вже накопичилося понад 3 мільйони гривень.

Нині непогашений борг держави перед ошуканими вкладниками Рівненської області становить більше 2 мільярдів гривень. На початку минулого року жителів Рівненської області тільки одних компенсаційних рахунків було відкрито більше одного мільйона.

У Державному бюджеті на 2012 рік про ошуканих вкладників немає жодного слова. А раптом людям повідомляють, що вже начебто є кошти, варто лише внести зміни до Держбюджету. Яким буде механізм повернення «азарівської» тисячі, поки що невідомо. Ймовірно, ці гроші зарахують вкладникам як депозит, отож, нужденні верстви так і не зможуть скористатися цим подарунком. А що ж далі? Хіба така, даруйте, одноразова стимуляція виборців-вкладників вирішує кардинальним чином проблему повернення пограбованих коштів? Та жодним чином.

Голова партії «Об’єднані ліві і селяни» Станіслав Ніколаєнко, проаналізувавши цю соціальну ініціативу, вважає її суто передвиборчою обіцянкою. Адже влада чомусь не поспішає визнавати борги з заощаджень – внутрішнім державним боргом з усіма наслідками, які виникають із цього рішення. Найперше йдеться про графік повернення таких коштів, визначення джерел їхнього надходження до бюджету. Але ж цього немає.

Як відомо, ота «тисяча від Юлі» претендентку на посаду Президента до заповітної мрії не привела. Не сумніваємося, що так буде й цього разу. Влада в нас теж дворука: однією рукою начебто дає, а іншою спритно витягує з кишені ще більше.

Василь ЛУК’ЯНЧУК

А тим часом

Тисяча без ажіотажу? Тільки-то президент України виголосив свої соціальні ініціативи, як на Рівненщині одразу ж почали готуватися до їх втілення у життя. Щоправда, наразі йдеться тільки про компенсації коштів вкладникам Ощадбанку колишнього CРCР. Доки Кабмін розробляє механізм часткової компенсації коштів вкладникам Ощадбанку колишнього CРCР, голова ОДА Рівненщини Василь Берташ доручив проаналізувати, скільки людей не встигли отримати у 2008 році «Юлину тисячу». І як тільки в столиці опрацюють зручний та зрозумілий для рівнян порядок повернення знецінених вкладів, кошти почнуть виплачувати, запевнив очільник області. До того ж «Вітину тисячу», як охрестили майбутнє повернення крихт від вкладів цього разу, збираються повертати без ажіотажу, черг і збирання довідок, акцентував голова РОДА. Одним із можливих варіантів може бути видача банківських карток, на які й будуть перераховані компенсовані кошти. Вже нині відомо, що передусім на повернення грошей можуть розраховувати літні люди. Утім, на практиці може виявитися, що ажіотажу уникнути таки не вдасться. Бо й за попередньої видачі, пам’ятається, обіцяли, що грошей вистачить усім.


Освіта

Коли «вчитель» звучатиме гордо?


Про «нову гуманітарну політику» та «старі» освітянські проблеми


Озвучуючи днями глобальні соціальні ініціативи як черговий шлях до покращення життя, президент нашої країни не забув згадати і про проблеми освітянські.

Щоправда, у контексті майбутніх соціальних перетворень наш гарант побіжно пригадав про освіту лише на з’їзді рідної йому партії. Дозволимо собі зацитувати декілька фраз: «Готуються комплексні зміни в системі освіти. Ця свята справа має стати своєрідним «кроком у майбутнє» для всієї країни. Адже мова йде про навчання та виховання наших дітей, майбутнього покоління громадян України. Розвитку та підтримки потребує вся національна навчально-виховна інфраструктура - від дитячого садка до університету. Але це - тільки частина нової гуманітарної політики».


Вочевидь, доповідь президентові писали люди розумні, бо звучить все це непогано. Принаймні, очікування «нової гуманітарної політики» мало б втішити тих, хто має безпосередній стосунок до «святої справи» виховання майбутнього покоління. Особливо ж якщо творці цієї політики нарешті зважать, що українська освіта – це не статистичні зведення та урочисті віршики дітлахів на зустрічі з черговим міністром. Це – цілий пласт проблем, за які вже давно варто взятися всерйоз і нарешті довести до ладу хоч частково. Проте…

Село є село…


…Проте щоб зрозуміти, куди котяться освітянські перспективи, і президентові, і урядовцям варто було хоча б раз вийти «в люди» та відвідати не урочисте відкриття новобудови, а стареньку школу в глухому поліському селі, де в класах із першого вересня звично протікає стеля, а вчителі під час перерв між поясненнями, топлять грубку дровами. Таких «ситуацій» у сільській глибинці – хоч греблю гати. І дарма, що за вікном двадцять перше століття, ера Інтернету і високих технологій. І навіть першочергове оснащення сільських шкіл комп’ютерною технікою, на чому урядовці наголошували на парламентських слуханнях “Освіта в сільській місцевості: кризові тенденції та шляхи їх подолання”, навряд чи вирішить проблему. Адже насправді селу катастрофічно не вистачає іншого – нормальних шкільних приміщень, достойної матеріальної бази, досвідчених кадрів. От з чого потрібно починати. Врешті, сільським дітям взимку куди важливіший туалет, аніж Інтернет. А тим часом на Рівненщині із 690 шкіл лише в 204 школярі мають можливість ходити до внутрішніх туалетів. Решта користується вуличними «нужниками».

Не солодко і педагогам. Сьогодні близько половини учителів нашої країни, 230 тисяч, працюють на селі. Проте молоді кадри їхати на периферію не поспішають. Взагалі, на Рівненщині склався такий собі парадокс: місцеві ВНЗ випускають у світ надмір педагогів (зокрема у нашій області особливий «перебір» спостерігається з філологами та психологами), а у сільських школах немає ким заповнити вакантні місця. Чому так мабуть пояснювати не потрібно. Хіба ж можуть спокусити молодого спеціаліста «підйомні» кошти розміром у п’ять вчительських окладів та примарні перспективи на сільське майбутнє?

Невисока вчительська зарплатня – не єдина проблема (до слова, за поточний рік бюджетникам пообіцяли підвищення зарплатні аж на цілих 19 відсотків). Тому що вчителям, які наважилися поїхати за щастям до провінції, ще й жити десь потрібно, а більш-менш прийнятного житла для педагогів у більшості сіл катма. Мало того, бідкаються вчителі зі Здолбунівського району, з якими довелося поспілкуватися днями, цього року більшості сільських вчителів ще й відмінили у пільговій оплаті комунальних послуг. То ж наперекір статті 57 Закону України «Про освіту», у якому йдеться про те, що сільським педагогам «держава забезпечує безкоштовне користування житлом із опаленням і освітленням у межах встановлених норм», добрячу частку зарплатні доводиться віддати ще й за «комуналку».

До речі, на початку цього року Верховна Рада відхилила законопроект, згідно з яким пропонувалося забезпечити додаткові 25-відстокові надбавки для лікарів, вчителів та працівників культури, які працюють у сільській місцевості. Документ цей назвали популістським - мовляв коштів, на його втілення немає і близько. Неважко здогадатися, що жодні «соціальні ініціативи» цього постулату не змінять, що б там не говорив президент з урочистої трибуни.

Тому виходить, що сільських дітлахів сьогодні навчають або ті, хто за покликом серця повернувся на малу батьківщину, або ж ті, у кого іншого виходу у житті просто немає. І цим педагогам треба віддати справжню, щиру шану за їх повсякденний героїзм.

За власний рахунок…


Міським вчителям теж є чого обурюватися. Все та ж 57-а стаття освітнього законодавства не виконується і в іншому пункті: щорічної грошової винагороди, розмір якої складає один посадовий оклад, у минулому році місцеві педагоги так і не отримали. А цього року, кажуть керівники навчальних закладів, вже й традиційні «оздоровчі» кошти отримають не всі: у зв’язку зі скороченням фінансування цієї статті шкільному технічному персоналу тепер виплат на оздоровлення «не положено».

- «Турбота» держави про педагогів відчувається не на словах а на ділі, - з неприхованим сарказмом розповідає одна із співрозмовниць. – Днями дізналася про необхідність незабаром їхати на курси вдосконалення педпрацівників до Рівного. Виявилося, що тепер учителям навіть вчитися треба за власний рахунок: якщо раніше на період навчання нам повертали кошти за дорогу та виплачували добові, то нині таких виплат уже не передбачено.

А ще держава «забуває» про необхідність шкільних ремонтів, купівлі канцтоварів та наочного обладнання, обслуговування комп’ютерної техніки… Пошук коштів на усі ці статті – «на плечах» господарів кожної конкретної школи. І як тут не обурюватися батькам, на чиї плечі падає левова частка цього фінансового тягаря? Але ж дітей вчити треба, то ж і «скидаються» щомісяця на ремонти, покупки, виплати. Ось така «нова гуманітарна політика»…

Проте є й приємне. Може бути, що незабаром, у деяких школах області з’являться нові «бюджетні» парти. Нещодавно з’явилася інформація, що на одній із сесій Рівненської облради буде проведено розгляд програми із забезпечення навчальних закладів Рівненщини шкільними партами та дошками. Адже добра частина з семидесяти тисяч наявних у місцевих школах парт вже давно потребує заміни. То ж якщо обласні обранці виділять кошти з бюджету, будуть школярам нові меблі. А ось щодо «нової гуманітарної політики», то тут все куди складніше. Тому що передвиборчі обіцянки влади, як правило, випаровуються одразу ж після всенародного волевиявлення.

Ольга БОЛОНСЬКА


Офіційно

Освітяни мають відчути себе не соціальними утриманцями, а потужною силою творення


Виступ Станіслава Ніколаєнка на парламентських слуханнях у Верховній Раді України, присвячених освіті в сільській місцевості 14 березня 2012 року


Дорогі освітяни, вся українська громадо!

Добре, що Комітет започаткував ці слухання, адже найскладніша нині ситуація в освіті – це на селі. Я довго думав, радився із колегами про які головні проблеми сказати, адже скрізь де не кинь, всюди клин! Застаріла база, бідність дітей і вчителів, аварійні садки, школи, профтехучилища, закриття шкіл – все це наявне і все це пече до болю. Вчитель недоотримує сьогодні майже 1,5 тис. грн. щомісяця у відповідності із Законом. Працюючий педагог сьогодні є бідним. Бідними є й батьки дітей. Як бути в цьому становищі?

Найперше, що потрібно зробити – це рятувати саме українське село, радикально поліпшити економічну ситуацію, демографію, бо якщо ця наша житниця зав’яне, то школи та дитсадки в пустому селі не потрібні. Якщо раніше школа – це був освітньо-культурний центр села, то нині вона стає і соціальним центром, останнім редутом боротьби за долю села.

Тому уряд, парламент мусять затвердити програму відродження села. Погляньмо, як захотіли владці, то і під час кризи на Євро-2012 знайшли більше 50 мільярдів гривень. Тому, навіть попереду всіх соціальних ініціатив президента, потрібна ця програма – «Українське село-2015».

Слід щорічно, не менше 30 мільярдів гривень спрямовувати на створення робочих місць, будівництво житла, доріг, водо і газогонів, ФАПів, дитсадків, шкіл, спортивних споруд, закладів культури. Якщо ми виділимо кредити, піднімемо до 5-6 разів глибину переробки сільськогосподарської продукції, то валові доходи, а отже бюджети села, районів, областей виростуть у рази. Село не тільки буде себе утримувати, а й дотувати місто.

Нехтування крупними землевласниками соціальних проблем селян, відсутність виробництва - безробіття у 80%, обезлюднення сіл, п’янство, наркоманія позбавляють всіляких перспектив українське село, роблять пустопорожньою балаканиною всі розмови про майбутнє освіти на селі. І це ми мусимо зрозуміти. Дивує, що МінАПК замість конкретних справ вирішило знищити аграрну основу. Із 20 університетів хочуть залишити 7, решту зробити філіями. Землю і майно підпорядкувати т.з. Центрам, тобто обезземелити, роззути технікуми і вузи.

Щодо інших проблем. Не чекаючи слід розробити державну програму «Сільська школа», як складову порятунку села, з такими розділами: ліквідація цифрової відсталості, під’єднатися до Інтернету, бо 50% шкіл його не мають), оновлення технічних засобів навчання (80% застаріло), запровадження економічних опалювальних систем, соціальний захист дітей і вчителів. Давно уряду треба відмінити драконівську норму про обмеження у наданні безкоштовних комунальних послуг сільській інтелігенції, до речі, як це було і за царя, і за Брежнєва.

А то маємо парадокс – є право вчителів на оплату послуг комунальних послуг, а скористатися ним не можна. В Знам’янському районі, що на Кіровоградщині, із 400 вчителів комунальними послугами користуються лише 19 осіб, в Каховському на Херсонщині із 530 - 40. Треба вдвічі, з 5-ти до 10-ти окладів підняти виплату підйомних молодим вчителям і в селі, і в місті. Вирішення потребує пенсійне забезпечення, так як його мають держслужбовці.

Педагоги не повинні чекати у моря погоди, а ініціювати проведення щорічних освітянських зборів, віче за участю влади, депутатів, громадськості. Потрібно мати в кожному районі, місті, області постійно діючу освітню Раду району, яку очолить принципова людина, патріот справи. Тоді буде кому турбуватись про житло, підписку, харчування, довіз, ремонти і т.д. Негайно треба ініціювати створення в кожному районі Фондів розвитку освіти в розмірі не меншому 3-5% від місцевого бюджету. Але для цього потрібно не боятись боротись за свої права, займати громадянську позицію. Освітяни повинні відчути себе не соціальними утриманцями, а потужною силою творення.

Не можу не сказати про дошкільні і позашкільні установи. Їх давно слід фінансувати як школи. Це треба вписати в Бюджетний Кодекс. Потрібно налагодити харчування дітей. Ганьба – на найкращих землях в Європі не можемо нагодувати якісною продукцією своїх дітей. Невже Міністерство аграрної політики, місцева влада не може організувати, щоб кожного дня дитина з’їдала яблуко, морквину та вживала склянку молока. І діти будуть здоровими!

І останнє. Життя потребує нових підходів до формування дитячої моралі, душі кожної дитини. Без виховання працелюбності, повернення продуктивної праці в школу, цілеспрямованого національно-патріотичного виховання добрих змін в країні не буде.

Отже, життя вимагає не плачів Ярославни, а дій. Дій активних, рішучих і професійних з боку всіх гілок влади. Треба уряду врешті-решт затвердити Стратегію розвитку освіти, схвалену з’їздом вчителів, та братись до проблем сільської освіти. Часу не має, втрати від бездіяльності не поправні. З цим миритися не можна!


На часі

Об’єднавчі процеси на Рівненщині не припиняються


Днями в Березнівському районі Рівненської області відбулися установчі збори ініціативної групи громадян зі створення районної організації партії «Об’єднані ліві і селяни». Як і зазвичай, більшість в ініціативній групі складали колишні члени Рівненської обласної організації СПУ. В установчих зборах ініціативної групи громадян в Бережному, за традицією, взяв участь голова обласної організації партії «Об’єднані ліві і селяни» Леонтій Самчук.

Всі учасники зборів дали оцінку нинішній політичній ситуації в країні, у якій вже давно назріло питання створення потужної лівої сили, якою цілком може стати партія «Об’єднані ліві і селяни» під керівництвом Станіслава Ніколаєнка. Усі присутні підтримали рішення об’єднавчого з’їзду п’яти партій від 17 грудня 2011 року, які утворили партію «Об’єднані ліві і селяни».

Під час проведення зборів голова обласної організації партії «Об’єднані ліві і селяни» Леонтій Самчук заявив про необхідність завершення уже найближчим часом об’єднання лівоцентристських сил. А це обов’язково повинно привести до створення потужної партії, здатної захистити людей найманої праці і повернути у державу соціальну справедливість.

Після обговорення нагальних питань було ухвалене рішення про створення Березнівської районної організації партії «Об’єднані ліві і селяни», а також одноголосно обрано головою районної парторганізації Юрія Дмитровича Гуменюка.

Юрій РАЧКОВСЬКИЙ

Комуналка

Чому в Рівному зростає квартплата?


Попри всі запевнення влади в успішності свого соціального курсу, суворі вказівки щодо недопущення зростання цін і тарифів, на ділі все відбувається з точністю до навпаки. У Рівному реально зросла квартплата.

Оце отримав рахунок «витрат на утримання будинку та прибудинкової території», як схопився за голову. Ну хоч ґвалт кричи, тому що тими тарифами просто викручують людям руки. Це ж неприхований, не побоюся цього слова, грабунок серед білого дня. Якщо раніше ми з дружиною сплачували 80 гривень квартирної плати, то в квитанції за лютий вже значиться 108.

З якого ж це дива, шановні члени Рівненського міськвиконкому, ви прийняли таке рішення? Хіба ви ж не обіцяли навперебій захищати інтереси своїх виборців-земляків? Це просто безсовісно чинити так щодо бідних людей, які й так ледь-ледь зводять кінці з кінцями. Начальники-чиновники експериментують на людях, і знати нічого не хочуть про наслідки своїх дій.

Якого це лиха моя пересічна рівненська родина повинна віддати ЖКП «Галицьке» ще майже 30 гривень?! А дзуськи!

Бо що реально робить наше ЖКП для людей? Двірники прибирають прибудинкову територію, маємо освітлення місць загального користування, а ще вивозять сміття. Ось і всі витрати. Решти технічних послуг, включно з поточним ремонтом, нам як не надавали, так і не надають.

То в чому ж полягає раціональне зерно запровадження нового способу обрахунку тарифів. Це ж справжнє їхнє подорожчання майже на третину, яке його ініціатори безсоромно хочуть замаскувати. Тому я закликаю рівнян, яким накидають нове тарифне ярмо, не укладати з ЖКП жодних кабальних угод.

Така ж нахрапистість проглядається й щодо формування витрат на вивезення відходів. Тепер їх «розбили» на тверді, великогабаритні та ремонтні. Виходить так, що останні два види відходів ми продукуємо щомісяця. Ну це ж просто абсурдно! Якраз великі габарити не в простих людей, а тих можновладців, які в такий спосіб накидають нам додаткову квартплату.

Вважаю, що цю ситуацію потрібно терміново виправляти. Начальник управління житлово-комунального господарства Рівненського міськвиконкому Іван Гема, реагуючи на звернення обурених рівнян, сказав, що розміри тарифів, які виявилися зависокими, вже переглядаються. Це прозвучало в середині лютого.

Однак ми добре бачимо, що ніхто нічого не зробив, тому що в рахунку на відшкодування вартості витрат про це написано чорним по білому - такі зміни людям не потрібні.

І в першу чергу потрібно припинити маніпуляції з розширенням виключно на папері дворових територій. По-перше, їх прибирання влітає в ого-го яку копієчку, а по-друге, статус дворових територій дуже сумнівний та чітко не окреслений.

Повідомлялося, що по будинкові тарифи запроваджено за рішенням суду, позаяк рівнянин Сергій Пінчук, який очолює громадську організацію «Рівненський центр «Соціальне партнерство», виграв спір у міської влади.

Якщо це так, то таке соціальне партнерство якраз заслуговує бути названим - антисоціальним.

Станіслав ПЕТРЕНКО, м. Рівне



Один із лідерів партії “Об’єднані ліві і селяни” Йосип ВІНСЬКИЙ: “Ті, хто завів Україну у глухий кут, із нього її не виведуть”



- Йосипу Вікентійовичу, Україна відзначила 20 років Незалежності. За цей час відбулось чимало подій... Проте наша держава, замість того, щоб перебувати серед розвинутих країн, і досі нагадує людину, яка по вуха загрузла у болоті.

- Кожна людина, яка хоче для себе знайти правильну відповідь, має хоча б на місяць вимкнути телевізор та радіо і оцінити ситуацію прагматично.

Треба почергово дати відповідь на декілька простих запитань:

- Як живу сьогодні я та моя сім’я, чи є в мене хороша робота, пристойна зарплата (чи пенсія), чи я захищений соціально, чи можу я впевнено планувати своє життя на 10-20 років наперед?

- Як живе моє село чи місто, як воно розвивалось за останні роки, чи створено в моєму селі (місті) комфортні умови для життя, чи є в ньому доступ до благ цивілізації?

- Як живе моя країна, як вона ставиться до мене, до моїх дітей, батьків, вона мені матір чи мачуха?

- Як живуть люди в селах та містах тих країн, що розташовані поруч із нами. Наприклад в Польщі, Білорусії, Чехії, Австрії, Німеччині?

На жаль ми, українці, за рівнем соціального, економічного, політичного розвитку серйозно відстали від наших сусідів і пасемо задніх у Європі. А той факт, що рівень внутрішнього валового продукту в Україні за 20 років не збільшився, а навіть зменшився на 30 відсотків, взагалі є ганебним. Ми тут єдині і беззаперечні рекордсмени зі знаком «мінус».

За сьогоднішній стан справ у країні, безумовно, відповідальна влада, тобто всі Президенти, всі Прем’єри, всі Верховні ради, органи місцевої влади. Правляча верхівка держави, виявилась нездатною керувати державою, забезпечити достойне життя людям. Це головна відповідь на Ваше питання.

- Що ж, на Ваш погляд, будувала влада протягом останніх 20 років?

- Якщо говорити коротко, то кримінальний кланово-олігархічний капіталізм. Безумовно, ключова роль у цій чорній справі належала сумнозвісному Леоніду Кучмі та його прислужникам. Але і ті, що керували після нього, нічого, аби це явище знищити, не зробили.

Я твердо переконаний: без знищення системи кримінального кланово-олігархічного капіталізму і системи влади, яку він сформував, перспектив в Україні немає.

Не може любити народ країну і владу, у якій різниця в доходах між 10% бідних і 10% багатих складає 40 разів (якщо взяти село, то ця різниця досягає 60 разів). До речі, у провідних Європейських країнах – не більше 6-10.

Фактом є те, що кількість людей, які підтримують державність, за останні роки зменшилась, а натомість кількість людей, що готові назавжди виїхати з держави Україна - росте невпинно.

Україна, її народ, отримає шанс на майбутнє, коли гасло “За Україну без олігархів і жебраків” стане практикою нашого життя. Це моє тверде переконання.

- В чому ж суть небезпеки такої системи для українців?

- Звідки багатство у олігархів?

По-перше, це вкрадені у людей заводи і фабрики (нагадую, що ще 20 років тому вся власність була загальнонародною, тобто належала людям, а тепер це наше багатство у власності 200 сімей).

По-друге, вкрадені гроші з бюджету України та недоплачені олігархами до бюджету податки (коли влада проголошує боротьбу з тіньовою економікою та корупцією не чіпаючи олігархів, то я просто з цього сміюся. Як можуть олігархи боротись самі з собою, щоб віддати гроші в бюджет, тобто людям, коли вони звикли їх виводити в офшорні зони?).

По-третє, це вкрадені у народу надра та корисні копалини. Лише особливо наближені до влади користуються ними, не даючи практично нічого державі і людям. Сьогодні під загрозою найцінніше народне багатство – земля. Мета та ж сама - обдурити людей і забрати у них землю.

По-четверте, це вкрадена у людей зарплата і пенсії. Людям платять штучно занижені зарплати і пенсії. Щорічно найманим працівникам і пенсіонерам недоплачують понад 400 млрд. гривень (це більше ніж усі видатки Пенсійного фонду). Спеціалістами пораховано, що за 20 років кожний працівник і пенсіонер недоотримав по 20 тисяч доларів зарплат і пенсій.

Висновок однозначний: все, що в наших олігархів є, вкрадено ними або у людей, або у держави.

Для того, щоб так жорстоко грабувати власний народ, олігархам потрібно спиратись на силу державної влади та за будь-яку ціну не допускати масового супротиву чи, тим більше, жорстких революційних дій від народу, з другого боку.

Саме тому вони сьогодні, з одного боку, взяли під контроль державну владу, а з іншого, фактично скупили і взяли під контроль всі основні телеканали, радіостанції, газети, щоб з допомогою засобів масової інформації заблокувати правду, спрямувати думки людей на що завгодно, окрім того, хто і як їх щодня грабує і принижує.

Саме тому має таку гостроту боротьба за чесні вибори та боротьба за свободу слова. Безумовно, олігархи спокійно за цим спостерігати не будуть. І якщо люди організовано не стануть на свій захист, небезпека їхньому життю стане реальністю.

- Які соціально-економічні наслідки має політика влади?

- Уже порушився баланс споживання, зруйновано зародки середнього класу, продуктивність праці зменшилася з 20 тис. доларів на одного працюючого у 1991 році до 6 тисяч. Впали обсяги виробництва. Як я вже говорив, за роки незалежності внутрішній валовий продукт скоротився на 30 відсотків.

Світ умовно поділяється на дві частини: країни так званого «Золотого мільярду» і «бананові республіки». Перші принципово проводять політику «дорогої» робочої сили. Бо, по-перше, дешева робоча сила — це низька якість продукції. По-друге, не можна нарощувати продуктивність праці, скорочуючи заробітні плати. По-третє, рівень зарплат визначає ступінь внутрішнього споживання. Тому в розвинутих країнах частка зарплат у структурі ВВП є дуже високою. Саме тому самодостатні економіки країн «золотого мільярду» — це економіки справедливості. Якщо світовий ВВП у 1993 році становив 23 трильйони доларів, з них 18 трильйонів продукувалося у країнах «золотого мільярду», решта у 170 країнах. Останні називають «банановими». Чому? Бо через недосконалі соціально-економічні моделі, низькі заробітні плати вони не змогли створити конкурентоспроможні економіки. У кожної з цих відстаючих країн свої «банани». В Росії — нафта і газ, в Україні — зерно, мінеральні добрива і метал. 80 відсотків своїх «бананів» вони продають за кордон. Чи хочуть українці жити в «банановій» республіці? Я гадаю, що ні.

Коли я кажу, що хочу, щоб Україна пішла шляхом соціалізму, я, перш за все, розумію під цим рівень життя країни «золотого мільярду» - їхні зарплати, пенсії, соціальний захист, освіту, медицину. Тому будь-які реформи, модернізації, прориви, кроки мають розпочинатися з відмови від політики дешевої робочої сили і низьких пенсій.

- Є питання, які дуже турбують людей і постійно на слуху. Одне з них – так звана пенсійна реформа Тігіпка. Як Ви оцінюєте пенсійні експерименти Уряду?

- Хочу одразу застерегти, що цей експеримент над сьогоднішніми, а особливо завтрашніми пенсіонерами не є реформою. Адже реформа – це зміна на краще, а тут зміна на гірше. Отже, «реформа» - прикрито грубий наступ на соціальні права українців. І якби у мене була можливість вплинути на Верховну Раду, перше, що я би зробив, це відмінив пенсійний закон Тігіпка.

Що зробили автори закону по суті:

- По-перше, підвищили пенсійний вік, чим хочуть зменшити кількість пенсіонерів. Я не здивуюся, коли у 2013 році це питання знову стане на порядок дня. Так що ті, кому 35-55 років, мають добре подумати, щоб не обрати таких народних депутатів, які піднімуть їм пенсійний вік до межі, до якої більшість з них не доживе.

- По-друге, підняли трудовий стаж на 10 років. Тобто, тим, кому сьогодні 35-50 років, доведеться працювати на десять років більше. Якби у нас не було реального масового безробіття – це одне, але я ставлю питання: де знайти, наприклад, у подільському селі чи райцентрі офіційну роботу із сплатою внеску в пенсійний фонд, щоб заробити 35 років стажу. Зрозуміло, що за такого підходу більшість сільських мешканців необхідного стажу не зароблять, а, отже, всі вони приречені отримувати мінімальну пенсію. Яка мінімальна пенсія, всі знають. І як на неї прожити, питання риторичне.

- По-третє, пенсійні реформатори ввели так звану накопичувальну систему. Я, до речі, не проти неї як такої. Але про яке накопичення пенсії може говорити вчитель, коли у нього зарплата 1700 гривень, чи медсестра, у якої доходи ще менші, чи механізатор, поштарка, які отримують мізерні зарплати. Тобто, через накопичувальну пенсію будуть ще додатково до 7% забирати із мізерних зарплат в накопичувальний фонд. В інших країнах, де є накопичувальні фонди, до них платять тільки ті, в кого зарплата вища від певного рівня. У країні, де середня зарплата 2300 гривень, вводити накопичувальну систему можна тільки для багатих.

- Ваші аргументи свідчать про те, що пенсійна реформа найбільше вдарить по найслабших, по хворих, по тих, у кого немає роботи, по матерях, які виховують дітей, і особливо по сільському населенню.

- Ви точно зауважили. Пенсійна реформа С.Тігіпка найболючіше вдарить по сільському населенню, тому її слід негайно відмінити.

- Ви - аграрник за першою освітою і за першою роботою. Ваш батько був бригадиром, а бабуся - ланковою в колгоспі. У Верховній Раді завжди стояли за селян і навіть створили блок соціалістів і селян, а зараз, займаючись об’єднанням лівоцентристських сил, активно працюєте над розбудовою партії «Об’єднані ліві і селяни». Що на Вашу думку слід зробити, щоб село не виживало, а жило повноцінним життям?

- Так, не дивлячись на всі зигзаги моєї долі, життя села і селян завжди було для мене важливим. Навіть перший мій публічний конфлікт з президентом Л.Кучмою був саме через його сумнозвісний указ, який дав широку дорогу до руїни на селі.

У селі живе 30 відсотків населення України, село – це колиска українства, в селі знаходиться генофонд української нації. Тому моя позиція непохитна: той, хто нищить село і селян, той нищить Україну. У деяких головах визріла ідея добити село остаточно. Практично знищити фізично і морально селян. Звільнити від них землю.

Це підступний і по суті злочинний план дуже ретельно готується і маскується. Фактично наших селян заганяють в умови середньовіччя до системи натурального господарства, забирають систему соціального захисту.

Якщо переможе курс на латифундистський спосіб ведення сільського господарства, коли великі агрохолдинги заберуть землю (чи в оренду, чи скуплять, не має значення), в селі буде просто масове безробіття. Тоді мільйонам людей продуктивного віку доведеться кидати свої домівки і їхати на заробітки. А оскільки в містах України з роботою не густо, скоріше всього наші селяни поповнять лави остарбайтерів. Ще раз стверджую: українське село може перетворитися в пустку, а люди будуть доведені до краю знедоленості, якщо не вдасться зламати цей злочинний план.

- Останнім часом активно пропагується ідея чергового експерименту над селянами. Я маю на увазі запуск механізму продажу земель сільськогосподарського призначення. Яке Ваше ставлення до цього експерименту?

- Як до добре підготовленої спецоперації проти селян. Ті, хто задумав цю аферу, найменше думають про інтереси селян. Штовхають тему ринку землі дві категорії злочинців. Перші – це ті, що хочуть на спекуляції землею заробити мільярди. Другі - це ставленики світового капіталу, які хочуть під будь-яким приводом забрати в українських селян землю заради бізнесу на світових ринках зерна, олії тощо. І перші, і другі реальних грошей за землю селянам не заплатять, але залишать українського селянина без землі.

Потрібно чітко зрозуміти, що селянин без землі вижити не зможе. За землю селянам потрібно триматись, як то кажуть, зубами.

Жодним чином не можна допустити, щоб українська земля потрапила в руки земельним спекулянтам або стала власністю іноземців.

Хочу селян застерегти – як тільки закон відкриє можливість, щоб у селян забрали землю, відразу в селах з’являться групи бритоголових нахабних молодиків на джипах, які силою заберуть за безцінь землю у беззахисних селян. А що від влади, міліції, прокуратури, суддів допомоги не буде - це, сподіваюсь, ясно вже всім.

Тому мораторій на продаж землі має бути продовжено. А з часом потрібно створити можливість, щоб кожен селянин, який бажає продати землю, міг її продати державі або сільській громаді. Я не бачу проблеми, коли в межах одного населеного пункту один власник земельного паю продасть свою землю іншому, власне своєму сусіду.

Важливо, щоб земля, яка відносилась до того чи іншого населеного пункту, в тому чи іншому вигляді залишалась під контролем сільської громади жителів цього села, і щоб прибуток від виробленого на цій землі, залишався в селі.

Селянам слід зрозуміти, що якщо вони втратять землю, то в них вже ніколи не буде можливості налагодити сільськогосподарське виробництво в своєму селі. Не буде виробництва в селі, то й через короткий час не буде села взагалі.

Земельне питання дуже просте, але і дуже складне. Як кажуть, диявол тут ховається в дрібницях. І поки держава, державна політика на боці олігархів, а не селян, тут, як кажуть, «сім разів відміряй, а один раз відріж!»…

Розмову вів Олесь СЕРГІЙЧУК


Коротко

Панчішний інвестор виїжджає


Уже більше місяця не працює панчішна фабрика в Корецькому районі. Для цього невеликого району – це одне з небагатьох підприємств, яке підживлювало місцеві бюджети, надавало робочі місця місцевим жителям. Що ж трапилося з успішним інвестиційним проектом, якщо власники швейного бізнесу вирішили його припинити?

Офіційних повідомлень щодо причин зупинення виробництва керівництво Корецького району немає. Фабрика не лише простоює більше одного місяця, але й взагалі згортає свою діяльність. Принаймні, саме такий висновок напрошується після повідомлення проте, що з підприємства вже почали вивозити обладнання. Щоправда, на всі розпитування про таку несподівану «евакуацію», в дирекції господарського товариства «Тібро Україна» пояснюють наміри потребою оновити обладнання.

У селі Жадківка ситуацію навколо панчішного виробництва сприймають з неабиякою тривогою. Люди можуть втратити робочі місця, а сільська рада суттєві надходження до бюджету територіальної громади – майже 30 тисяч гривень у рік.

Однією з головних причин згортання виробництва, яким донедавна пишалися в Корецькому районі, може бути ускладнення стосунків фабрики з митниками.

Антон ВОЛИЦЬКИЙ


Соціалка

Багатодітним родинам ліки продаватимуть зі знижкою


Багатодітні родини Рівненщини тепер зможуть придбати медичні препарати вітчизняного виробництва з 10-відсотковою знижкою. Знижка на ліки буде доступною також родинам, котрі виховують дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Найуразливіші категорії населення зможуть скористатися пільгами у 135 аптеках міста і області. Це мережі аптек «Сальве», «Рівнеліки», окремі аптеки «Рівнефармації» та ін. Щоправда, аби скористатися пільгами, потрібно мати при собі документ, який підтверджує статус. Більшість багатодітних сімей вже мають відповідні посвідчення, а от родинам, які виховують дітей-сиріт і позбавлених батьківського піклування, потрібно звернутися до облдержадміністрації для отримання довідки з вклеєною фотографією. На сьогодні в області мешкає 20 750 багатодітних сімей, у яких виховують 79 тисяч дітей. Є також 49 прийомних сімей та 19 дитячих будинків сімейного типу, де виховують 232 сиріт та позбавлених батьківського піклування. Зрозуміло, що така економія цим родинам буде незайвою.

Ольга БОЛОНСЬКА


Оце так

Депутати Верховної Ради у минулому році відпочили за рахунок держави на 56 млн. грн.


Апарат Верховної Ради витратив на забезпечення своєї діяльності в 2011 році 897,5 млн. гривень за передбачених у державному бюджеті на 2011 рік 911,7 млн. грн. Відповідна інформація опублікована в парламентській газеті "Голос України" від 14 березня.

У тому числі видатки на законодавчу діяльність Ради становили 492 млн. гривень. На організаційне, інформаційно-аналітичне і матеріально-технічне забезпечення діяльності парламенту витрачено 179,5 млн. грн. Видатки на організацію та здійснення офіційних прийомів становлять 2,4 млн. грн., візити депутатів Ради за кордон обійшлися в 7,2 млн. грн.

Окрім того, обслуговування діяльності парламенту в 2011 році коштувало 133,8 млн. грн., у тому числі автобаза - 43,8 млн. грн., інститут законодавства - 9,3 млн. грн., управління адміністративними будинками - 74,2 млн. грн., їдальня - 3,2 млн. грн., управління житловими будинками - 3,3 млн. грн.

Фінансова підтримка санаторно-курортного комплексу управління справами Ради становила 56,4 млн. гривень, у тому числі санаторного комплексу "Дюльбер" - 26,5 млн. гривень, санаторію "Нижня Ореанда" (обидва - Ялта, Крим) - 29,9 млн. гривень.

Окрім того, парламент витратив 11,8 млн. грн. на висвітлення діяльності депутатів за допомогою телебачення і радіомовлення, а також 11,5 млн. грн. на фінансову підтримку видання газети "Голос України" і 3 млн. гривень - журналу "Віче".

Нагадаємо, у проекті державного бюджету на 2012 рік закладено, що видатки апарату Верховної ради складуть понад 865 млн. грн.

Як відомо, на утримання апарату Верховної Ради України у 2010 році було витрачено 852 мільйони гривень.

«Українські новини»



Вагітних пропонують штрафувати за паління


Вагітних та неповнолітніх, які палять або вживають алкоголь, пропонують обкладати штрафами.

Про це йдеться у законопроекті №10210 від 15.03.2012, зареєстрованому у Верховній Раді.Так, законопроектом накладається "заборона щодо володіння або споживання алкогольних та тютюнових виробів особами, які не досягли 18 років та вагітними жінками". За порушення цієї норми у разі прийняття законопроекту вагітних та неповнолітніх підлягатимуть стягненню штрафу в розмірі від 3 до 5 неоподаткованих мінімумів, тобто від 51 до 85 гривень.

Водночас повторне порушення протягом року тягне за собою накладання штрафу від 7 до 10 неоподаткованих мінімумів, тобто від 119 до 170 гривень.

Якщо злочин скоїла неповнолітня особа, штраф стягується з "батьків, або осіб, які їх замінюють".


Комунальний «лікнеп» у запитаннях і відповідях


Хто регулює ціноутворення на водопостачання та водовідведення, та які складові туди входять?


Відповідно до листа НКРЕ України від 17.09.2010 року № 5881/23/17-10 «Щодо розподілу обов’язків», якщо Ваш водоканал надає послуги з централізованого водопостачання та водовідведення не менше ніж ста тисячам фізичних осіб, то ціни/тарифи на послуги встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг. Якщо ж кількість споживачів менше від ста тисяч, тарифи на послуги встановлюються органами місцевого самоврядування.

Відповідно до п. 3 Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 869 від 01.06.2011 року, структура тарифів - це складові економічно обґрунтованих витрат, пов'язаних із провадженням у планованому періоді певного виду ліцензованої діяльності, які групуються за статтями, визначеними уповноваженими органами відповідно до стандартів бухгалтерського обліку, та складові планованого прибутку, на основі яких розраховуються та встановлюються тарифи.

До повної планованої собівартості централізованого водопостачання та водовідведення включаються витрати на амортизацію, визначені відповідно до вимог Податкового кодексу України, ремонт та інше поліпшення основних фондів.

До складу планованої виробничої собівартості включаються:

Прямі матеріальні витрати:

- витрати, пов'язані з використанням електроенергії для технологічних потреб, що визначаються виходячи з обсягів підйому та/або подачі води, пропускання стічних вод, їх очищення, норм питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів, установлених відповідно до галузевих нормативів та вимог законодавства з урахуванням особливостей технологічних процесів, які застосовуються на відповідному підприємстві, діючих цін (тарифів) на паливно-енергетичні ресурси;

- витрати на придбання води в інших підприємств та/або очищення власних стічних вод іншими підприємствами, які плануються відповідно до укладених договорів виходячи з необхідного обсягу подачі питної води та обсягу відведення стічних вод, передбачених річним планом ліцензованої діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення, і діючих цін підприємств-постачальників;

- витрати на придбання таких витрат реагентів для очищення і знезараження питної води та стічних вод. Обсяг визначається, виходячи з планованих обсягів подачі води, пропускання стічних вод, доз реагентів та цін на них у планованому періоді з урахуванням транспортно-заготівельних витрат;

- інші прямі матеріальні витрати, пов'язані з використанням сировини, основних і допоміжних матеріалів, запасних частин, придбаних комплектувальних виробів, напівфабрикатів та інших матеріальних ресурсів, необхідних для забезпечення основного технологічного процесу, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат (відповідно до виду діяльності);

- прямі витрати на оплату праці (заробітна плата та інші виплати працівникам, безпосередньо залученим до технологічного процесу централізованого водопостачання та водовідведення) відповідно до Закону України «Про оплату праці»;

- основна заробітна плата виробничого персоналу відповідно до встановлених норм праці, тарифних ставок (окладів), відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для керівників, фахівців, технічних службовців;

- додаткова заробітна плата за працю понад установлені норми, трудові досягнення, особливі умови праці у вигляді доплат і надбавок до тарифних ставок і окладів, премій, пов'язаних з виконанням виробничих завдань і функцій, та компенсаційних виплат;

- виплати виробничому персоналу.

Інші прямі витрати:

- внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування для виробничого персоналу;

- амортизація основних засобів, інших необоротних матеріальних і нематеріальних активів виробничого призначення;

- інші прямі витрати виробничої собівартості, до складу яких включаються всі необхідні виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати:

- витрати на управління виробництвом;

- амортизація основних засобів, інших необоротних матеріальних і нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничного) призначення;

- витрати на утримання, експлуатацію, ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів та інших необоротних активів загальновиробничого призначення;

- витрати на удосконалення технології та організації виробництва;

- витрати на опалення, освітлення, дезінфекцію, дератизацію, вивезення сміття та інші заходи, пов'язані з утриманням виробничих приміщень;

- витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці, розрахована відповідно до цього пункту, відрахування на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, оплата службових відряджень виробничого персоналу, окрім апарату управління цехів; витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю централізованого водопостачання та водовідведення);

- витрати на охорону праці, дотримання вимог техніки безпеки і охорону навколишнього природного середовища;

- витрати на пожежну і сторожову охорону об'єктів виробничого та загальновиробничого призначення, утримання санітарних зон;

- витрати на оплату послуг спеціалізованих підприємств з проведення планових перевірок стану обладнання, виконання регламентних робіт, зокрема ремонтно-налагоджувальних та інших, передбачених проектно-технічною документацією, освоєння нових потужностей, необхідних для забезпечення централізованого водопостачання та водовідведення;

- сплата податків, зборів;

- інші витрати загальновиробничого призначення.

До складу адміністративних витрат включаються загальногосподарські витрати, пов'язані з обслуговуванням та управлінням підприємством.



Вітаємо!!!


Щиро вітаємо з 60-річним ювілеєм голову правління приватного акціонерного товариства «Рівнеінвестпроект» Мирослава Степановича Чабака - шановану людину, прекрасного керівника та організатора, знаного реалізатора архітектурних задумів, які дарують естетичне і практичне задоволення усім людям не лише у Рівному, а й за його межами.

Хочеться побажати, аби Ви отримували радість від спланованого і збудованого Вами. Щоб усі прекрасні задуми завжди втілювалися в життя і ніколи не залежувалися у папці. Нехай негаразди і невдачі ніколи не вибивають із обраної колії, а нелегка робота архітектора завжди виводить на дорогу, побудовану Вами ж!

Бажаємо Вам та Вашій родині міцного здоров'я, щастя і добробуту. Нехай великі успіхи і здобутки супроводжують у всіх справах. Нехай доля шле Вам добро і щастя, міцне здоров’я та достаток, а віра, надія та любов будуть вірними супутниками на життєвому шляху. Хай тепло і затишок родинної оселі надійно захищає Вас від негараздів, а в майбутньому на Вас чекає ще багато наповнених корисними справами і земними радощами років.

Наснаги та натхнення, довгих років життя у міцному родинному колі,серед вірних друзів і надійних партнерів.

Друзі, колеги, виконком Рівненської обласної організації партії «Об’єднані ліві і селяни», редакція газети «Рівне ДІАЛОГ»



Шкідливе чи корисне: поширені міфи про їжу


Розвіяти деякі поширені міфи та хоч трохи допомогти розібратися з питанням, що ж можна їсти, намагається Джоанна Блітман, яка присвятила понад 20 років журналістським розслідуванням у галузі харчування.

Міф перший. Знежирене молоко корисніше від незбираного

Чимало людей уникають незбираного молока через його жирність. Насправді ж жирність молока від середньостатистичної корови становить лише 3,7 - 5%. Тож, якщо ви не п’єте його літрами, на загальну кількість спожитих вами жирів це не дуже вплине.

Міф другий. У салаті мало вітамінів

На жаль, багато хто недооцінює салат та не вважає його за їжу. Між тим він дає нам величезну кількість антиоксидантів, мінералів та поживних речовин. Салат ромен багатий на вітамін С, а в крес-салаті, крім вітамінів С та Е, є ще й бета-каротин, що допомагає нейтралізувати негативний вплив на організм вільних радикалів.

Міф третій. Від штучних замінників цукру не гладшають

Штучні підсоложувачі позиціонують як такі, що дають солодкий смак, але без калорій. Однак учені виявили, що таким чином обдурити нам вдається лише язик, але не мозок, а люди, що їх вживають, таки гладшають.

Міф четвертий. Соя не містить токсинів

Крім користі соєві боби несуть у собі природні токсини, так звані антинутрієнти. А ще в них є фітинова кислота, яка може знижувати здатність організму засвоювати кальцій, магній, мідь, залізо та цинк, та інгібітори трипсину, що заважають засвоювати білок.

Міф п’ятий. Патока не корисна

Усім добре відомо, що багато цукру в раціоні – це погано. Водночас патока, побічний продукт переробки цукрового очерету чи буряку, містить надзвичайно велику кількість заліза, кальцію, міді, марганцю та калію, а ще вітаміну Д.

Міф шостий. Будь-який цільнозерновий хліб є кориснішим за білий

Деякі види хлібу з цільного зерна мають високий глікемічний індекс, отже, як і білий хліб, можуть спричиняти стрибки рівня цукру в крові.

Міф сьомий. Спреди кращі за вершкове масло, бо в них менше холестерину

Мантра "насичені жири – це погано" уже застаріла, і чи треба знижувати рівень холестерину в крові – це питання. Спреди ж містять фітостероли або станоли, які можуть перешкоджати засвоєнню певних вітамінів, зокрема вітаміну Е.

Міф восьмий. Сидячи на дієті, можна їсти печену картоплю

На превеликий жаль, картопля має високий глікемічний індекс, тобто швидко підвищує рівень цукру в крові, спричиняючи викид інсуліну, який, у свою чергу, спонукає організм накопичувати жир.

Міф дев’ятий. Рафінована олія безпечна

Поліненасичені жири дуже корисні, коли вони містяться, наприклад, у жирній рибі. Вони знижують тиск, боронять від інсультів та серцевих хвороб, поліпшують роботу мозку.Оброблені чи рафіновані поліненасичені жири, що містяться в рафінованих рослинних оліях – геть інша річ. Вони стають нестійкими та легко можуть згіркнути під дією тепла, кисню чи вологості. Тоді в них утворюються небезпечні вільні радикали, які шкодять організму та збільшують ризик ожиріння, раку, діабету та серцевих захворювань.

Міф десятий. Треба їсти менше яєць

Мова, знову ж таки, піде про холестерин, який міститься в жовтках, та про шкоду якого для здоров’я сперечаються вчені. Між тим яйця – це джерело високоякісного протеїну та вітамінів. Вони поживні, і ними чудово снідати. Тож, якщо ви з’їдаєте по одному яйцю на день, вам немає про що хвилюватися.

Comments