2012 рік‎ > ‎

РівнеДІАЛОГ, №4

У зоні задобрювання


Що ще, окрім величезного ризику, дає жителям Рівненщини сусідство з двома атомними станціями? А надто тепер, коли перші два енергоблоки Рівненської АЕС експлуатуватимуться ще 20 років. До того ж, не забуваймо, що вже 2016 року постане питання про подальшу експлуатацію й третього енергоблоку Рівненської АЕС, а згодом і Хмельницької АЕС.

Ризик і компенсація за нього, незважаючи на значні досягнення кузнецовських і нетішинських атомників у підвищенні рівня ядерної безпеки, які високо визнані в світі, м’яко кажучи, виявляються далеко непропорційними.

Уже давно збір на соціально-економічну компенсацію ризиків населення, яке приживає в так званій зоні спостереження діючих атомних станцій, з повним правом можна назвати відкупним. Надто вже мізерний розмір цього збору.

Всього-на-всього 1 відсоток від обсягу реалізованої продукції, виробленої АЕС. Ось і вся компенсація за ризик жителям «зони».

Минулого року ці атомні станції своїм «рідним» територіям переказали 25 мільйонів гривень.

Найбільшу суму – 8 мільйонів отримали територіальні громади Володимирецького району. Кошти виявилися вельми доречними для втілення багатьох задавнених соціальних проблем. Наприклад, у селі Мульчиці за них перебудували будинок культури, школу та пришкільний інтернат. Фінансова підтримка атомників у кошторисі витрат на мульчицьку школу становить майже третину коштів.

А ще за «атомні» гривні відремонтували кілька відділень Володимирецької райлікарні, дороги, водогони, газопроводи, фельдшерсько-акушерських пункти тощо.

За таким принципом розподілили свої «доходи» від атомних ризиків у Кузнецовську, Сарненському та Костопільському районах. Місто атомників отримало понад 3 мільйони гривень, а сарненцям надійшло більше півмільйона такої компенсації. У Костопільський район, де зона спостереження найменша, надійшло лише 140 тисяч гривень.

Збір на соціально-економічну компенсацію ризиків населення, яке проживає на території розміщення ядерних об’єктів, також отримують мешканці Волинської області. Волинянам було компенсовано понад 7 мільйонів. Звичайно, жителі міст, містечок та сіл, в яких було вирішено низку соціальних проблем, своїм сусідам з обох АЕС вельми вдячні. Торік таким чином у нашій області було профінансовано 140 об’єктів соціальної сфери.

Однак, погодьтеся, одновідсотковий рівень компенсації за ядерний ризик не лише мізерний, але ще й сміхотворний. Такий порядок та розмір сплати компенсаційного збору був затверджений Кабінетом Міністрів у травні 2010 року.

Очевидно, що переглядати його київські столоначальники не збираються. Адже вже впродовж 2012 року Рівненщина за «сусідство» з атомними станціями отримає 27,5 мільйона гривень. Враховуючи інфляцію, цінові пертурбації, вийде навіть менше, ніж 2011 року.

А разом із тим, багатолітній генеральний директор РАЕС, ядерний енергетик з великим досвідом роботи, а згодом – міський голова Кузнецовська Володимир Коровкін, неодноразово висловлював слушну думку щодо компенсації за атомні ризики.

Якби наша державна влада дотримувалася усіх закордонних стандартів у галузі атомної енергетики, то зони спостереження для їхніх жителів перетворилися б на «рай». До речі, така «зона» довкола вітчизняних АЕС за всіма стандартами повинна бути не меншою за 70 кілометрів.

Немає сумніву, що ця проблема вкотре опиниться в центрі уваги під час виборчої кампанії до Верховної Ради. Тому нагадаємо нашим землякам, що якраз теперішня правляча коаліція за поданням «свого» Кабінету Міністрів скасувала раніше обов’язкові референдуми з питань продовження експлуатації атомних енергоблоків.

А справедлива вимога про зниження тарифів на електроенергію для жителів зони спостереження уже багато років лежить під товстим сукном у високих київських кабінетах.

Антон ВОЛИЦЬКИЙ


Едуард БОНДАРЬ: Соціальні виплати – піар-хід Партії Регіонів перед виборами


Президент України В. Янукович, виступаючи на засіданні Кабміну, заявив про проведення послідовних соціальних виплат для населення, про які він обіцяв, ідучи на вибори Президента у 2010 р., а саме: підвищення пенсій до 100 гривень на місяць, виплату вкладів Ощадбанку СРСР 6 мільйонам громадян, кредитування житла для населення по іпотечних програмах під 2-3%, збільшення розміру прожиткового мінімуму і т.д.

Це хороші справи, за які послідовно виступає партія «Об’єднанні ліві і селяни» протягом всієї своєї історії. Добре, що партія влади розуміє, що окрім кишень олігархів, треба думати і про простих людей.

Але якщо запитати, яким чином будуть виконані ці програми, то виникає дуже багато запитань. Звідки з дефіцитом бюджету 2012 р. візьмуть додатково 10-16 млрд. гривень? Цих коштів на сьогодні просто немає. МВФ також не дасть грошей на підвищення пенсії. Шляхи виконання намічених прожектів декілька.

Перший – це економічне зростання, яке апріорі неможливе за нинішньої економічної політики (згортання демократичних свобод, відтік інвестицій, корумпованість влади і т.д.).

Другий – це внутрішні джерела: люди праці, підприємці та вітчизняні підприємства (додаткові податкові навантаження, збільшення акцизів та відрахувань), що ще більше зажене підприємців у «тінь».

Третій – це просто надрукувати потрібні кошти, а це зростання інфляції і втрата купівельної спроможності.

Тож можемо підсумувати, що влада просто намагається підкупити українців і притупити протестні настрої, тим більше, перед Євро-2012. І, поза сумнівом, це є передвиборчою технологією.

Едуард БОНДАРЬ, член політради партії «Об’єднанні ліві і селяни»


Комунальний «лікнеп» у запитаннях і відповідях


Як повинна нараховуватись оплата за холодне та гаряче водопостачання, якщо в квартирі не прописано жодної особи і не встановлено лічильники (квартира є правом власності за заповітом)?

Відповідно до ст. 322 Цивільного кодексу України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Це означає, що незалежно від того, зареєстрований (прописаний) власник квартири за цією адресою чи ні, а витрати на утримання цього майна, в тому числі витрати на ремонт та сплату комунальних послуг він повинен нести. Відповідно до ст. 156 Житлового кодексу України власник квартири та члени сім'ї його зобов'язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири) та брати участь у витратах з утримання будинку (квартири) і прибудинкової території та проведення ремонту незалежно від реєстрації (прописки).

Відповідно до п. 21 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України 21.07.2005 року № 630, у разі відсутності у квартирі та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання: з централізованого постачання холодної та гарячої води і водовідведення - з розрахунку на одну особу – власника квартири; з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв. метр (куб. метр) опалюваної площі (об'єму) квартири та додатково за перевищення розрахункової потужності приладів опалення (радіаторів) згідно із законодавством.

За який період часу мають право стягувати борги з опалення (послуги тепломережі): тільки за останні три роки (2009-2011 рр.) або й за більш ранній період часу? І як потрібно діяти у цій ситуації?

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, а загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Однак, слід мати на увазі, що відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності, а сама позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Тому ніщо не забороняє комунальному підприємству подати позовну заяву до суду з вимогою стягнути заборгованість за всі минулі періоди, а не тільки за три останніх роки.

Майте також на увазі, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Тобто, якщо споживач на протязі, припустимо, останніх 7 років частково сплачував за отримані комунальні послуги, то борг, який сформувався протягом цих 7 років підлягає стягненню в повному обсязі.

Уже кілька років протікає дах! Затопило до третього поверху! Підкажіть, куди скаржитися?

У разі ненадання або надання послуг Виконавцем неналежної якості споживач має право викликати його представника для складення та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо. Це право гарантовано ст. 18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Зокрема, Представник виконавця повинен з'явитися за викликом споживача для підписання акта-претензії не пізніше ніж протягом двох робочих днів. У разі неприбуття представника виконавця у визначений цим договором строк або необґрунтованої відмови від підписання акт-претензія вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два інших споживачі.

Акт-претензія подається виконавцеві, який вирішує протягом трьох робочих днів питання щодо проведення перерахунку платежів або надає споживачеві обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензій. Спори між сторонами розв'язуються шляхом проведення переговорів або у судовому порядку.

До того ж, видається доцільним звернутися до органів місцевого самоврядування із відповідною скаргою на неякісне надання послуг. Зазвичай такі скарги закінчуються формальними відписками, але напередодні виборів восени 2012 року такі скарги розглядатимуться ефективніше.


Справи партійні


Об’єднані ліві і селяни дали оцінку соціальним ініціативам президента та ініціюють рух «За чесні вибори!»


Під головуванням Станіслава Ніколаєнка відбулось чергове засідання Політвиконкому партії «Об’єднані ліві і селяни». Члени Політвиконкому традиційно обговорили соціально-економічну, політичну ситуацію в державі, поділилися враженнями щодо спілкування з партійним активом на місцях.

Гостру дискусію викликало ставлення до соціальних ініціатив президента України. Політвиконком прийняв Заяву «Об’єднані ліві за справжню соціальну політику, а не лише за передвиборчі обіцянки».

Об’єднані ліві і селяни виступають за системний підхід до подолання соціальної кризи в Україні. Першочергово слід відмінити пільги чиновникам і заможним верствам населенням та забезпечити їх перерозподіл на користь дійсно бідних громадян.

Було прийняте рішення про вимогу до регіональних партійних організацій щодо завершення підбору кандидатів у народні депутати України, що будуть балотуватись у мажоритарних округах. Заступник голови партії Йосип Вінський повинен звести пропозиції від регіональних організацій партії та проінформувати на наступному засіданні Політвиконкому.

Олександр Баранівський та Дмитро Воронін запропонували провести кампанію щодо підвищення рівня впізнаваності партії серед населення, розташування біг-бордів. Зовнішня агітація вже активно працює в Житомирській, Херсонській, Миколаївській, Київській областях.

Сергій Ганжа, заступник голови партії та член Політвиконкому партії Олександр Кондратюк запропонували підготувати план відзначення Дня солідарності трудящих 1 травня, висвітлення його в ЗМІ.

Була підтримана ініціатива члена Політвиконкому Олександра Баранівського звернутись до лідерів опозиційних політичних партій України із пропозицією організувати рух «За чесні вибори!». Ця кампанія дозволить учасникам виборів запобігти можливим фальсифікаціям, отримати протоколи з усіх виборчих дільниць, запобігти порушенням та оперативно інформувати про них громадськість.

Прес-служба партії «Об’єднані ліві і селяни»



Заява


Політвиконкому партії «Об’єднані ліві і селяни»


від 13 березня 2012 року


Об’єднані ліві за справжню соціальну політику, а не лише за передвиборчі обіцянки


(Про соціальні ініціативи президента України)


Партія «Об’єднані ліві і селяни» послідовно виступає за підвищення добробуту громадян, соціального захисту населення, соціалізацію виробництва, розподілу та споживання. Ми вважаємо, що рівень соціальної захищеності населення в Україні є недостатнім та не відповідає середньоєвропейським показникам. Лише третина коштів, виділених на соціальний захист, потрапляє до справді бідних громадян.

Об’єднані ліві в цілому позитивно оцінюють ініціативи президента України щодо збільшення виплат, пенсій пенсіонерам, інвалідам, ветеранам та поверненню заощаджень, вирішенню житлових проблем. Разом із тим очевидно, що задекларовані ініціативи носять явно передвиборчий характер, оскільки протягом минулих двох років на цю тему представники влади не говорили, а часто-густо діяли лише на користь багатих. Втілення проголошених владою реформ так чи інакше негативно впливало на рівень соціальної забезпеченості українців. У 2012 році перед парламентськими виборами влада змушена повертатись обличчям до громадян. Але цього явно не досить, адже ситуація набрала характеру масштабної епідемії бідності, коли зростання цін з’їдає всі підвищення і покращення, а рівень заробітних плат залишається найнижчим в Європі. Навіть деклароване підвищення розміру внутрішнього валового продукту не веде до поліпшення життя людей.

Не новою є пропозиція частково повернути громадянам їхні вклади в колишньому Ощадбанку СРСР. Однак вона не вирішує цю проблему кардинально. Ми пам’ятаємо чим закінчилася аналогічна спроба уряду Тимошенко. Тепер же передбачається, що люди не будуть отримувати готівку, а їм відкриють депозитні рахунки. Це означає, що грошима не зможуть скористатися найнужденніші верстви населення, наприклад, заплатити за лікування. До речі, надмірне збільшення грошової маси в країні, виплати можуть знову розкрутити маховик інфляції. Потрібен комплексний підхід. По-перше, визнати борги по заощадженням внутрішніми державними боргами, а потім скласти графік їх повернення. Для цього використати кошти від приватизації, наддоходи олігархів, доходи від природних монополій, частину прибутків банків та інші.

Назрілою є ініціатива глави держави щодо забезпечення надання пільгових кредитів для придбання житла. Запропоновано видавати їх на 10-15 років та під 2-3% річних. Решту відсотків компенсуватиме держава. Ініціатива хороша. Проте ця програма є нереальною, тому що вона витягне з бюджету мільярди гривень. При наданні таких кредитів хоча б 100 тисячам сімей, щорічно виплати відсотків складуть майже 10 мільярдів гривень. Де буде брати ці кошти влада – невідомо. Актуальним залишається питання викорінення корупції з державної іпотечної установи та фонду молодіжного будівництва.

Об’єднані ліві і селяни пропонують системний підхід до подолання соціальної кризи в Україні. Для проведення такого рівня реформ першочергово слід відмінити пільги чиновникам і заможним верствам населення та забезпечити їхній перерозподіл на користь справді бідних громадян. Слід приймати новий Закон про оплату праці, закон про надбагатства, вводити прогресивну шкалу оподаткування доходів, зменшувати розрив між багатими і бідними українцями з 1:40 до 1:6. Потрібний Закон про обмеження ролі фінансово-промислових груп. Суттєво збільшить надходження до казни повернення в державну власність природних монополій, виробництво тютюнових виробів та горілки. Потужний економічний ефект дасть підтримка науці, запровадження енергоефективних технологій у комунальному господарстві, використання природнього газу власного видобутку в ЖКГ, вартість якого на порядок нижча від імпортованого. Весь газ і електроенергія повинні належати виключно державі.

Також виникає питання, як ці соціальні ініціативи Президента будуть узгоджені з Міжнародним валютним фондом, який жорстко виступає за обмеження дефіциту державних фінансів. Поряд із збільшенням дефіциту «Нафтогазу» ми знову можемо опинитись у кризовій ситуації зразка 2008-2009 років.

Об’єднані ліві підтримують ті пропозиції і реформи, які спрямовані на поліпшення життя людей та встановлення справедливості. Але ці кроки повинні бути системними, повсякденними, органічно притаманними владі. Це можливо лише коли країна буде рухатись шляхом соціальної демократії, а не шляхом ліберально-консервативної держави. Ми не підтримуємо ті дії, які є частиною виборчої технології та не підкріплені можливостями державного бюджету.

Голова партії Станіслав НІКОЛАЄНКО



Станіслав НІКОЛАЄНКО: Треба у парламенті не тільки визначати межі виборчих округів, а ще і визначитися із прізвищами переможців


Так прокоментував радіо «Ера» голова партії «Об’єднані ліві і селяни» Станіслав Ніколаєнко пропозицію голови Верховної Ради України визначити межі виборчих округів у парламенті.

Про те, що проблема існує, В.Литвин говорить правильно. Адже є правдою, що народні депутати України, особливо від влади, намагаються «вирізати» в регіонах округи під себе – це факт! Але ми не переконані, що розгляд цього питання у Верховній Раді Україні буде об’єктивним і може призвести до політичної корупції.

Партія «Об’єднані ліві і селяни» вважає, що треба повернути в Закон про вибори народних депутатів України норму про те, що виборчий округ (крім закордонних) повинен мати спільні кордони. Інакше може стати правилом нарізання виборчих округів шаховим, вибірковим порядком, що приведе до безладу, хаосу, корупції, стане першим кроком до недовіри громадян до виборів в Україні.

Деякі депутати, політичні сили взагалі не проти визначитись із переможцями виборів у Києві прямо у парламенті. Заплатив і став депутатом, навіщо агітація, зустрічі із виборцями, голосування…

Наприклад в Херсонській області до Каховського, Генічеського, Іванівського, Нижньосірогозького районів хочуть штучно доєднати Скадовський район, який із жодним з районів не має спільних кордонів. І такі випадки не поодинокі. Склад округів влада тримає, як засіб адмінресурсу. Адміністрації хочуть межі округів визначати без думки громадськості, незважаючи і на думку ЦВК. Цього допустити не можна.

Прес-служба партії «Об’єднані ліві і селяни»


Реалії

Гуртожиток приватизували з …людьми


У центрі Рівного «знайшлися»мешканці гуртожитку малосімейного типу без будь-яких законних прав на своє житло, хоча й прожили там більше 20 років. Йдеться про жилий будинок на вул. Княгині Ольги, 4.

Мешканці гуртожитку стали заручниками приватизації цього гуртожитку, який було внесено до статутного фонду будівельно-монтажного управління «Опорядбуд». Власне, зараз ця приватизаційна комбінація може завершитися логічним e таких «стандартних» випадках фіналом – тепер господарем 100-квартирного будинку в центрі міста, як видно зі звернення мешканців гуртожитку, може стати один власник – приватна особа. Для цього варто повністю перекупити всі права на майно в акціонерів «Опорядбуду». Можливо, пишуть тамтешні мешканці, цей етап зміни власника вже завершено.

Яка доля чекає на мешканців квартир, які в більшості своїй віддали трудове життя будівельній галузі, не важко здогадатися. Стоквартирний гуртожиток у центрі міста є надто вигідним, скажемо так, для інвестицій приватного капіталу.

На жаль, як видно з оприлюднених уже заяв місцевих відповідальних посадовців, перед людьми маячить, м’яко кажучи, доволі невесела перспектива. Вони запросто можуть поповнити ряди безхатченків, адже ніякого права на приватизацію свого житла не мають. Доведено найвищим судом. А по совісті?!

Не змогли допомогти людям і в регіональному відділенні Фонду держмайна в Рівненській області. Хоча взялися захищати житлові права там доволі ґрунтовно. Бачте, Господарський суд Рівненської області просто припинив судову справу за позовом регіонального відділення Фонду держмайна про визнання приватизації гуртожитку незаконною. Трапилося це ще на початку 2010 року.

Ну а решту надій на справедливість остаточно розвіяв Верховний Суд України. Головна Феміда вже «припечатала» чорним по білому, мовляв, гуртожиток внесено до статутного фонду й приватизовано на цілком законних підставах.

Свого часу члени Рівненської обласної організації партії «Об’єднані ліві і селяни” (на той час ще члени СПУ) на чолі з Леонтієм Самчуком зробили чимало для того, щоб відновити соціальну справедливість, повернути право на житло мешканцям тих гуртожитків, які були «приватизовані», як мовиться, разом із людьми.

Для вирішення цього болючого питання в Рівне навіть було запрошено тодішнього голову Фонду держмайна. У результаті спільних зусиль, та й завдяки активній громадській позиції мешканців багатьох рівненських гуртожитків, чимало таких житлових будинків вдалося повернути в комунальну власність. Згодом люди отримали право приватизувати свої скромні помешкання.


Важливо й те, що тодішнє керівництво регіонального відділення Фонду держмайна, вело активну претензійно-позовну роботу щодо захисту конституційного права громадян на житло.

Скажемо лише, що на цьому шляху до справедливості не обійшлося й без погроз фізичної розправи з боку деяких новоспечених власників приватизованих рівненських гуртожитків.

У Рівненській області ще є три десятки таких проблемних гуртожитків. І сьогодні їхні права захищені більш-менш тим, що восени минулого року Верховна Рада таки була змушена прийняти закон, яким продовжено мораторій-заборону на виселення мешканців гуртожитків із їхнього житла. Заборона діятиме впродовж трьох років.

На жаль, що стосується житлової проблеми мешканців конкретного в нашому випадку будинку № 4 на вул. Княгині Ольги, то новації цього закону роблять їхні житлові перспективи туманними.

Справа в тому, що гуртожитки, в яких держава має менше 50 відсотків майнових прав, або ж частка держави взагалі відсутня, повинні викуплятися за кошти державного бюджету. А їх, зрозуміло, немає й близько. До речі, така програма з викуплення житла в приватних власників, які набули його всіма правдами й не правдами, потягнула б на 1,2 мільярда гривень.

То чи варто людям у цьому випадку опускати руки, зневірюватися в тому, що вже не можна виправити цю, здавалося б, тупикову ситуацію? Переконані, що за справедливість варто боротися!

Вкрай важливо, щоб люди для досягнення мети виступали однією громадою. Можливо, за таких обставин варто пошукати певний компроміс із ПАТ «Опорядбуд».

Принаймні, досвід мешканців багатьох рівненських гуртожитків, в яких люди повернули-відвоювали своє право на житло, навіть потративши на це багато років, є доволі прикметним.

Олександр ЗАБРІДНИЙ



Ніч у потягу стане дорогим задоволенням


Міністерство інфраструктури розробило нову схему ціноутворення в сфері залізничних перевезень. При цьому до кінця 2013 року купе подорожчають на 14,3%, і буде введено гнучку схему зміни вартості квитків залежно від днів тижня.

Наказ міністерства передбачає поетапне підвищення рівня тарифів на перевезення пасажирів у купейних вагонах, кожного разу на 3,4%: з 30 березня, 1 квітня, 1 липня і 1 жовтня. Також планується ввести гнучке тарифне регулювання в залежності від класу пасажирських вагонів і часу перевезення: будуть вводитися коефіцієнти на 13 періодів року (0,7-0,95 або 1,01-1,1). Окрім цього, пропонується регулювати ціни на проїзд у залежності від днів тижня: зниження у вівторок і середу на 10% при підвищенні в п'ятницю і неділю на 10%.

Гендиректор «Укрзалізниці» Володимир Козак днями зробив заяву про те, що нічні поїзди мають коштувати дорожче денних згідно зі світовою практикою. По суті, в темний час доби поїзд стає «готелем на колесах», а за такого роду послугу потрібно доплачувати. З цього приводу залізничники готуються опитати пасажирів. Адже вони вважають, що майбутнє – за швидкісними поїздами (зараз вони в основному нічні), і з їхньою допомогою менша кількість потягів може перевезти більше пасажирів.

Як би там не було, у пасажирів є вибір, адже нічні поїзди залишаться в Україні ще надовго. При цьому, для того, щоб почати оновлення основних фондів, Укрзалізниці на найближчі 20 років, враховуючи всі можливі джерела, необхідно 100 млрд. грн. Про це повідомив перший заступник генерального директора Укрзалізниці Сергій Болоболін. Також, за його словами, якщо не розпочати реформування залізничної галузі, то до 2015 року залізничники будуть змушені зупинити 94% рухомого складу внаслідок фізичного зносу або витратити величезні кошти на проведення капітального-відновного ремонту, що дозволить лише на кілька років продовжити термін експлуатації техніки.


Тролейбусники хочуть нових квитків


Як мовиться, життя на місці не стоїть, а ціни й поготів. Отож, поки міська влада Рівного готується до впровадження автоматизованої системи управління дорожнім рухом, розробленої науковцями «водного» університету, комунальне підприємство «Рівнеелектроавтотранс» пропонує переглянути вартість квитка за проїзд у тролейбусі.

Обґрунтування для такого рішення вже «традиційне» - подорожчання паливно-мастильних матеріалів, електроенергії, зростання мінімальної заробітної плати тощо. Зрозуміло, дотацію з міського бюджету, як можливий вихід, ніхто серйозно не розглядає. У міському бюджеті Рівного й без того бракує коштів, позаяк делеговані державою повноваження в соціальній сфері цього року не підкріплені держкоштами аж на 34 мільйони гривень.

Тролейбусники пропонують встановити вартість проїзду на рівні 1 гривні 50 копійок.

Немає сумніву, щойно буде прийнято таке рішення, як про свої тарифні наміри заявлять автобусні перевізники.

Антон ВОЛИЦЬКИЙ


А служба зайнятості інформує…


Про втішні новини днями повідомили зі служби зайнятості Рівненщини: виявляється, кількість безробітних у нас потроху зменшується. Так, станом на початок березня в службі зайнятості в області на обліку перебувало 20,7 тисячі осіб. Якщо порівняти ці цифри з відповідним періодом минулого року, то кількість безробітних зменшилася на 2,6 тисячі. Це, звісно, тішить, але хотілося б дізнатися, куди саме поділися ті безробітні? Невже усім їм вдалося знайти роботу і налагодити своє професійне життя? Чи, можливо, просто закінчився той період, доки перебувати у службі зайнятості є певний резон, тобто безробітним надходить соціальна виплата. Бо як би гарно не виглядали статистичні звіти служби зайнятості, реалії у нашій країні насправді зовсім інакші. І левова частка почесних обов’язків цієї організації полягає саме у нарахуванні та виплаті допомоги на безробіття, а не в пошуку вакансій, які можуть задовольнити безробітного. Справедливості заради таки скажемо й про те, що у базі даних обласної служби зайнятості з початку року налічувалось 4,6 тисячі вакансій, що надійшли від 1,9 тисячі роботодавців. Порівняно з відповідним періодом 2011 року кількість вакансій зменшилась на 0,7 тисячі одиниць.

Позатим, перебуваючи у статусі безробітного, чи не кожна людина сподівається на власні зв’язки, пошук роботи через Інтернет, недешеві послуги кадрових агенцій, та аж ніяк не на державну службу зайнятості. Питається: то чому ж служба зайнятості у кожному найменшому райцентрі має штат з кількох десятків людей? Просто так, для статистичних звітів?


Відходи – у річки…


Вочевидь, не розуміє керівництво «Рівнеоблводоканалу» та «Березневодоканалу», що негативний вплив на екологію – то пиляння гілки, на якій ми усі разом сидимо. Днями з Державної екологічної інспекції області, повідомили, що ці два підприємства минулого року забруднювали річки. Зокрема, встановлено, що у 2011 році підприємства скидали речовини, котрі забруднювали річки Устя та Случ з перевищенням встановлених нормативів гранично допустимих норм по азоту амонійному, завислих речовинах, фосфатах та залізу.

Загальна сума збитків, заподіяних державі порушенням законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів внаслідок скидів недостатньо очищених стічних «Рівнеоблводоканалом» та «Березневодоканалом» у річки становить 22,6 тисячі гривень. У гривнях наче й небагато, а скільки шкоди від такого свавілля отримало навколишнє середовище?

Ольга БОЛОНСЬКА


Дискримінація гривнею


На Рівненщині 54,5% працюючих — жінки. Найбільше осіб слабкої статі, а саме 34,2 тисячі, зайнято в освіті, охороні здоров’я та наданні соціальної допомоги. У цих галузях їх понад 70%. Окрім того, більше жінок, ніж чоловіків, працює у готелях та ресторанах, галузі культури та спорту, у сфері відпочинку та розваг, фінансовій діяльності (80,9 — 68,5%). Серед працівників промисловості та сільського господарства? - третина жінок. Традиційно чоловічими сферами залишалося лісове господарство — 85,6% та будівництво — 83,3% чоловіків.

Продовжують зберігатися гендерні нерівності в оплаті праці. Якщо середньомісячна зарплатня чоловіків у 2011 р. становила 2528 грн., то жінкам нараховували в середньому по 1946 грн., що майже на чверть, або на 582 грн. менше. Це зумовлено умовами праці, зокрема, забороною використання праці жінок на особливо важких та шкідливих роботах. Також чоловіки зайняті переважно на посадах керівників, а праця жінок більше застосовується на посадах службовців і технічного персоналу. Про це повідомила Лариса Мельник, начальник управління статистики праці головного управління статистики у Рівненській області.

На часі

Європейський підхід та українські реалії


Чи дочекаються коли-небудь хворі українці дешевих ліків?


Чого тільки не намагалися за останні роки втілити у життя наші чиновники у питаннях регулювання фармацевтичного ринку. І закони змінювали, і списки ліків, які без рецептів не купиш, складали, і фармацевтичних магнатів лякали санкціями за невмотивовані «накрутки». А віз, як то кажуть, і нині там: лікуватися у нашій країні виходить неймовірно дорого, а аптеки продовжують відкривати на кожному куточку. Отже – вигідна це справа?

Чому ж ні, звісно вигідна… Пригадується, наприкінці минулого року наш прем’єр Азаров, проводячи спеціальну нараду з питань ринку лікарських засобів, обурювався, що проведені перевірки виявили завищення торгових націнок на ряд ліків. Тобто якщо нині у нашій країні дозволяється націнювати на медичних препаратах від 10% до 25%, то спритні аптекарі попіднімали ціни на 40%. Тоді прем’єр пообіцяв жорстоко боротися з тими хто наживається на корвалолах, і навіть відбирати ліцензії.

Що відбулося далі – годі й гадати. Не відбулося нічого, бо жоден з фармацевтів, як це зазвичай і водиться в нашій країні, цін не знизив. Ну нема у нас такої звички – ціни зменшувати, що тут зробиш…

Зрозуміло, що й урядовці на боротьбі з високими цінами на ліки не особливо наголошували. Прем’єр Азаров зокрема зазначив, що зростання частки вітчизняних (а, отже, відносно дешевих) ліків відбудеться протягом трьох-чотирьох років. Наразі ж маємо, що маємо. А саме: в Україні за останні сім років ціни на лікарські засоби виросли більш ніж утричі.

Днями регулювати ціни на ліки взявся вже президент, який уже поставив питання руба. На засіданні Кабміну навіть прозвучала сакраментальна фраза: «Доручаю уряду поступово впровадити європейський підхід референції цін до державного регулювання цін на ліки».

Що ж це за європейський підхід? Усе просто: у більшості країн Європи ціни на лікарські препарати контролює і регулює держава. Наші ж вирішили взяти приклад і змінити ситуацію на краще за рахунок розробки й впровадження системи референтних цін (тобто єдиних погоджених цін на однотипні ліки різних виробників). Над цією титанічною роботою саме зараз працює спеціально створена робоча група, яка складається з найвищих чиновників.

На проміжному етапі роботи цієї групи виявилося, що теоретично усе навіть більше аніж привабливо. Так, як повідомив голова Держлікслужби України Олексій Соловйов, після оцінки групи препаратів, які призначаються при артеріальній гіпертензії, виявилося, що за умови впровадження системи референтних цін для кінцевого покупця вартість ліків може знизитися на 15-30%. Для хворих та літніх людей така різниця більш ніж відчутна, чи не так?

Більше того, чиновники вивчають також можливість часткового відшкодування вартості ліків. Для цього збираються визначити перелік захворювань, де вартість ліків, підлягатиме такому відшкодуванню. А рівень повернення хворим коштів залежатиме від економічної ситуації в країні, від можливостей державного та місцевих бюджетів (!!!).

Стоп. Приїхали. Далі про наполеонівські плани й говорити не хочеться. Бо навіть якщо світлі чиновницькі та депутатські уми й ухвалять колись документ із такими постулатами, реального його втілення не побачать ні хворі, ні здорові. Адже «економічна ситуація в країні» самі знаєте, яка, а можливостей місцевих бюджетів, як, врешті, і державного, на соціальні статті ніколи не вистачало. Тут аби депутатську та чиновницьку гвардію прокормити… А хто сумнівається, згадайте хоча б «бородату» ситуацію з виплатами вкладів радянського «Ощадбанку» - надовго вистачило цього передвиборчого популізму з «тисячею»?

Можливо, приводом для оптимізму для когось із пенсіонерів, які витрачають більшу частину пенсії саме в аптеках, стане хіба що запевнення пана Соловйова у тому, що цінове свавілля на нашому фармацевтичному ринку вдасться здолати уже цього року. «Якщо президент поставив таке завдання, ми повинні його виконати в цьому році» - відрапортував чиновник. Чесне слово, аж на душі потеплішало…

Щоправда, ненадовго. Тому що услід натрапляю на куди реалістичнішу тезу. За словами керівника проекту «Фармконсалтинг» Сергія Орлика, згідно з прогнозами на 2012 рік, ціни на ліки в Україні зростуть у середньому на 15%. Експерт вважає, що черговий стрибок відбудеться в зв’язку з тим, що і вітчизняні виробники, й імпортери надалі перестраховуватимуться, піднімаючи відпускні ціни вище реального рівня інфляції. Тобто насправді наша економічна ситуація аж ніяк не сприяє передумовам появи дешевого корвалолу. Може, президент таки не ті завдання ставить?

Ольга БОЛОНСЬКА

А тим часом

Лікарні ДУС купили обладнання на 5 мільйонів
Клінічна лікарня "Феофанія" Державного управління справами закупила обладнання на 5 мільйонів гривень. Про це повідомляє "Вісник державних закупівель". Обладнання для офтальмології - 3 найменування - поставить ТОВ "Медична компанія "Медікус" за 1 236 682 грн. Хірургічне та ортопедичне устаткування - 2 найменування – поставить ТОВ "Шерл" за 4 012 000 грн. Слід відзначити, що тендери для інших лікарень в цьому ж випуску "Вісника" були на значно менші суми.

Здоров’я

Любіть своє серце


Останнім часом Рівненська центральна міська лікарня досягла напрочуд хороших результатів: завдячуючи новітнім методам лікування, смертність пацієнтів в цьому медичному закладі, порівняно з всеукраїнськими показниками, вдалося зменшити вдвічі. Лікування невідкладних станів, особливо захворювань серцево-судинної системи, було б ще успішнішим, якби можна було допомогти всім хворим.

Що ж заважає медикам рятувати життя більшості таких пацієнтів? Гроші, чи то пак – нестача, брак коштів у хворих людей на нашу «безкоштовну» охорону здоров’я.

Лікарі говорять про цю вкрай болючу проблему відкрито, не приховуючи того, що врятувати життя «незаможним» пацієнтам у таких крайніх випадках вони почасти не можуть. А разом із тим, лише впродовж кількох останніх років захворюваність серцево-судинної системи в нашій країні зросла втричі. Це дає сумний результат – збільшення смертності на 25 відсотків.

Про основні причини втрати здоров’я нашими громадянами вже сказано-написано чимало, але все одно, коли трапляється гостра серцева недуга, наприклад, то на перший план у порятунку життя сьогодні, на жаль, виступають гроші. Натомість нинішня влада дбає не про належне фінансування системи охорони здоров’я наших громадян, а, навпаки, про зменшення бюджетних видатків на медичну галузь. Ось звідки й взялася теперішня недолуга медична реформа, так звана оптимізація.

Тому що ніякою життєлюбністю, справжньою, а не удаваною турботою про здоров’я пересічних громадян тут і не пахне. Як і раніше, сподіватися на поліпшення в забезпеченні медикаментами в лікувальних установах області – марна справа. Скажімо, в обласному центрі з 6 мільйонів гривень, передбачених на ліки, третину витратять на невідкладну допомогу. Решту між собою «поділять» хворі на цукровий діабет та дітки з важкими хворобами.

Та й самі рівненські медики від цьогорічного бюджету також потерпатимуть. Уперше в міському бюджеті для них не вистачатиме коштів майже на 2 місяці… А таку статтю витрат як харчування хворих в міських лікарнях узагалі «доручено» профінансувати самим пацієнтам. Цього року з бюджету на харчі для них виділили лише по 2 гривні на день.

Водночас медична статистика обласного центру реєструє «стабільність» серцево-судинних захворювань. Тільки минулого року в лікувальних закладах, за даними управління охорони здоров’я Рівненського міськвиконкому, було зафіксовано 120 тисяч (!) подібних захворювань. Причому, в 16 тисяч пацієнтів хвороби серця було виявлено вперше.

Кардіологічна школа рівненських медиків нині на висоті. Це якщо говорити про їхню професійну майстерність. Те саме стосується медичного обладнання. Одна біда – їхні «послуги» не всім по кишені. Адже ту невідкладну безкоштовну допомогу пацієнтам повинні надавати лише в перший день перебування в лікарні. А далі настає тяжка реальність – боротьба за життя хворої людини, що прямо залежить від її платоспроможності.

Для прикладу, лише одне коронографічне діагностичне обстеження в центральній міській лікарні Рівного коштуватиме хворому майже 2 тисячі гривень. Ну як, скажіть, обійтися без цієї процедури. Тим паче, що від такої й подібних маніпуляцій прямо залежить людське життя. Понад те, майже повноцінне життя.

Але ж не забуваймо, що тільки один стент, а їх ставлять хворим для розширення закупорених серцевих судин під час лікування інфаркту, коштує від 5 до 30 тисяч гривень. І дуже часто обійтися лише одним таким пристосуванням просто не можливо…

Або ж таке. Торік у відділенні аритмії Рівненської центральної міської лікарні хворим було приживлено півтора десятка кардіостимуляторів. Самі лікарі кажуть, що в рік могли б провести 160 і більше таких операцій, як би ці рятівні пристрої, операції загалом не коштували таких захмарних сум.

З цього добре видно, який «соціальний курс» у системі охорони здоров’я насправді тримає теперішня влада.

…На відпочинок і медобслуговування одного депутата Верховної Ради в 2012 році з Державного бюджету передбачено виділити 785 тисяч гривень, а здоров’я пересічного українського громадянина, правляча коаліція та її Уряд, «охороняють» за 150 гривень.

Василь ЛУК’ЯНЧУК


На часі

В Україну прийшов "фінський" грип


Грип господарює в Україні. Як і припускали епідеміологи, цього року домінує вірус А/H3N2- його ще називають "фінським грипом".

Діагнози "ГРВІ" і "грип" за три з половиною місяці лікарі поставили майже чотирьом мільйонам українців. Але особливо ситуація загострилася з приходом весни - говорять терапевти.

Штам сезону - "А/H3N2" - його вже охрестили "фінським". Українські епідеміологи стверджують - з цією модифікацією стикаються третій рік поспіль. Від інших вірусів грипу він майже не відрізняється.

- Найголовніше - не запускати захворювання, то ніяких ускладнень не буде. А кожен грип він небезпечний своїми ускладненнями. Це вторинні інфекції, це занедбаність, неправильне лікування, ну і так далі, - наголошує завцентром грипу та ГРВІ центральної санепідемстанції МОЗ Андрій Александрин.

Але скептики продовжують твердити - епідемія ще можлива. Багато хто не довіряє офіційній статистиці. Реальну кількість хворих на грип встановити неможливо - кажуть вони. Лікарі не завжди можуть поставити точний діагноз.

- У практичній роботі дільничні педіатри, сімейні лікарі, терапевти, вони не можуть ставити діагноз "грип". Вони можуть припустити цей діагноз, але довести вони його не можуть. Тому це цілком цивілізований стан речей, коли лікар ставить діагноз "респіраторна вірусна інфекція", але конкретно слово "грип" не вимовляє, - зауважує лікар Євген Комаровський.

Медики-практики зберігають пильність. У столиці лікарів вже попередили - у разі епідемії працювати їм доведеться інтенсивніше.

Подробности-ТВ


З нашої пошти

Ще більше цікавих матеріалів!


Хочу привітати вас з виходом першого номера газети "Рівне Діалог", та побажати здоров'я та успіхів в творчій діяльності на користь лівоцентристів та всіх небайдужих громадян Рівненщини й України!

Дозвольте внести і кілька власних пропозицій щодо змісту та оформлення видання. Хотілося б частіше бачити рубрики "Зворотній зв'язок або Листи громадян" на сторінках газети, читати ще більше цікавих, інформативних матеріалів з партійних сайтів та інших лівих демократичних видань.

Що ж до висловлювань Р.Д. Василишина, інтерв’ю з яким я прочитав у газеті, то хочеться підтримати його у словах щодо гасла партії "За справедливу Україну без жебраків та олігархів". Він відмітив, що "лозунг дуже хороший, але втілити його в життя неможливо". Справді, багаті у владі просто так не поділяться, їх необхідно примусити повернути награбоване ними у народу і держави. Отже, чекаємо суттєвих змін, тому що людям сьогодні справді необхідний "лікнеп".

Михайло ЛУЖАНСЬКИЙ



Пора міняти владу!


Довелося нещодавно їхати з Києва потягом «Луганськ-Львів». Люди, добрі, скажіть, про яке «Євро-2012» можна говорити, коли такий сором досі їздить по коліях «Укрзалізниці»? Бруд і сморід у вагонах, вагон-ресторан взагалі відсутній, хоч потяг пересікає фактично цілу Україну. В туалет взагалі зайти бридко. Що ми хочемо довести і показати людям з цивілізованих країн, коли самі допускаємо таке неподобство? При цьому, наша «Укрзалізниця» не гребує з завидною періодичністю піднімати ціни на квитки. Після таких поїздок на душі залишається якийсь тягар – невже ж ми настільки далекі від цивілізованого світу, що не маємо можливості ні жити, ні працювати, ні їздити у відносно цивілізованих умовах? А тим часом на тендерах на будівництво стадіонів, доріг, готелів вже точно збагатилося купа осіб, наближених до владного корита. Висновок один: їх треба змінювати, і змінювати кардинально.

Оксана БОРИСЮК, м.Рівне

Від редакції: Аналогічні вислови щодо цього потяга доводилося чути від багатьох людей, яким доводилося користуватися його послугами. Так, в одному із інтерв’ю відомий рівненським вболівальникам футзаліст згадав історію, коли йому довелося цим потягом добиратися на гру в Донецьку область. Разом із ним в команді виступав легіонер, який, звичайно, не звик до таких умов. Бідолаха так перестраждав у дорозі, що навіть не зміг вийти на гру і весь час просидів на лаві запасних через поганий стан здоров’я. А коли на зворотному шляху наші хлопці вирішили перекусити, то навіть зауважив: «Як ви ще можете їсти, я ледве живий, а ви, українці, почуваєтеся наче у своїй тарілці». Після повернення «додому» футболіст ще довго згадував ту подорож і просив більше його у таку дорогу не брати…

Вірю у краще


Дякую за те, що ви тепер зі Станіславом Ніколаєнком! Завжди хотілось, щоб партійний лідер був не заплямований минулим і викликав у людей довіру. Вірю, що тепер все буде по-іншому. Ліві тепер знову мають шанс на злет до влади, і хочеться побажати всім, щоб люди зрозуміли, наскільки нам це потрібно.

Олександр, по e-mail

Comments