2012 рік‎ > ‎

РівнеДІАЛОГ, №1

Об’єднані ліві звертають увагу на проблеми селян

Заява
Політвиконкому партії «Об’єднані ліві і селяни»

від 21 лютого 2012 року


Про невідкладну допомогу селянам України для подолання наслідків екстремальних зимових погодних умов

Останні роки погодні умови сприяли врожаям в Україні, що привело до благодушного ставлення до проблем галузі з боку Уряду і профільного міністерства. Минула суха осінь серйозно зашкодила отриманню сходів озимини, а жорстокі цьогорічні морози привели до їх вимерзання. Особливо критичне становище склалося на півдні України – Криму, Херсонській, Миколаївській, Запорізькій областях, де під час морозів був відсутній сніговий покрив. За інформацією, що надходить з місць, також постраждали молоді сади та виноградники. Збитки заподіяні аграрному сектору по всій державі селянським, фермерським господарствам сягають сотень мільйонів гривень. Ріст цін на паливно-мастильні матеріали, засоби захисту рослин, хімічні добрива, різке збільшення площ посіву ярових культур потребують колосальних коштів, яких у селян не має.

Партія «Об’єднані ліві і селяни» вважає, що держава не адекватно реагує на ці природні катаклізми. Потрібно негайно ретельно вивчити ситуацію, скласти план подолання шкоди, заподіяної селянам. Зробити страхові закупки продовольчого зерна врожаю 2011 року у сільськогосподарських виробників, щоб перекрити недобір продовольчого зерна врожаю цього року. Слід виділити кошти з держбюджету на здешевлення паливно-мастильних матеріалів, хімічних засобів, допомогти господарствам придбати додаткові обсяги насіння зернових, особливо насіння кукурудзи. Нагальною стає потреба надання селянам, які постраждали від морозів та посухи, безвідсоткових кредитів для проведення весняно-польових робіт. Особливу увагу уряд мусить звернути на підготовку і роботу зрошувальних систем, обов’язкову оплату за рахунок бюджету електроенергії, яка затрачається на подачу води.

Звертаємося до парламенту України переглянути бюджет щодо збільшення державної підтримки аграрного сектора. При чому мова не повинна йти про крупні аграрні монополії, а перш за все допомогу сільгосппідприємствам, селянським, фермерським господарствам, кооперативам.

Звертаємося до всіх політичних партій підтримати наші пропозиції і зробити реальні кроки щодо підтримки села, його виробничої сфери.

Ми закликаємо Президента розглянути ситуацію, яка склалася в агропромисловому комплексі країни на позачерговому засіданні Ради національної безпеки та оборони, де визначитися із заходами щодо забезпечення продовольчої безпеки населення України, комплексного розвитку всіх галузей сільського господарства.

Партія «Об’єднані ліві і селяни» виступає за кардинальний перегляд державної аграрної політики, перехід від стимулювання вирощування монокультур новітніми латифундистами до комплексного розвитку українського села, його виробничої і соціальної сфери. Мова не може йти про обезземелення селян, скупку української землі спритниками, збагачення одних за рахунок інших. Потрібно виділяти на ці потреби не менше десятої частини держбюджету, на часі прийняття серйозної програми відродження українського села.

Голова партії  С. Ніколаєнко


Роман Василишин: «Я вірю, що очолюване Станіславом Ніколаєнко об’єднання - має перспективи»


Спілкуванням з Романом Даниловичем Василишиним на сторінках нашого тижневика ми започатковуємо дискусію, щодо актуальності та реальності втілення в життя країни лозунгу партії «Об’єднані ліві та селяни» - «Справедлива Україна без жебраків та олігархів».

- Романе Даниловичу, Ваше ставлення до лівого руху в Україні і оцінка цього руху від людини, яка пропрацювала досить довгий час на державній роботі і чудово розуміє всі механізми політичної кухні, як на місцях так і в Києві.

- Я вийшов родом із глухого заходу, із бандерівського краю. Проте Радянська влада дала мені освіту, ця ж влада, дала можливість відчути свою значимість, заробити, створити сім’ю та матеріальні блага для неї. Я не сприймаю, коли говорять що тоді все було дуже поганим. Так, можливо, щось і було, але ж не все. Тому те, що погане потрібно засудити, а хороше навпаки перейняти і в живити в сучасному українському суспільстві – в незалежній Україні.

По духу я націоналіст, але в кращому розумінні цього слова. Я абсолютно сприймаю, як соціалістичну ідеологію так і майже капіталістичну економіку, хоча по-моєму вона в нас ні соціалістичною не була нормальною, ні капіталістичної зараз не має. Адже це не капіталізм, а щось, що межує з безладом, такого просто не повинно бути. Якщо людина сповідує соціалістичні ідеї хіба ж це погано. Нічого в цьому поганого не бачу. Єдине, щоб все йшло на благо українського народу. А якщо йде не на благо, а він каже: «Та я ж націоналіст, я ж за…». Але ж ти робиш проти свого народу, то кому потрібний такий подвійний-чоловік. О це моя відповідь.

- Якщо говорити про об’єднавчі процеси лівих, які зараз проходять в Україні і зокрема в Рівненській області. Як ви оцінюєте цю ситуацію? Рівненська обласна організація Соціалістичної партії України саморозпустилась і прийняла рішення об’єднатися з партією «Об’єднані ліві та селяни», яку очолює Станіслав Ніколаєнко. Ця партія створена лише в грудні 2011 року після об’єднання на базі партії «Справедливість» (Ніколаєнка) – 5 партій.

- Ви самі дали відповідь на своє запитання. Партія «Об’єднані ліві і селяни» недавно створена. Яку оцінку я їй можу дати? Я її не як не можу оцінити. Чому? Тому що я не знаю її практичних кроків. Я прекрасно знаю Ніколаєнка – це чудова людина, хороший організатор. Коли він працював Міністром – зробив багато хорошого. Це людина з якою можна спілкуватися, яка вислуховує думку інших. Відпрацьовуючи певну програму він враховує не лише думку однодумців, а й опонентів. І я вірю, що ця людина, якщо вона створила, а точніше очолила це об’єднання, то в цього об’єднання є перспектива. У цьому я впевнений, адже знаю Ніколаєнка, як чоловіка, як державного діяча.

- А як вам лозунг, висунутий цією партією, автором якого є Ніколаєнко - «За Україну без жебраків і олігархів»?

- Лозунг дуже хороший, як би ще можна було б його втілити в життя. Але на мою думку це не можливо. Чому? Ми ж уже бачили лозунги – багатий повинен поділитися з бідним. І, щось ніхто не ділиться, а навпаки в того бідного краде. Ми бачили лозунг – наше покоління буде жити в Комуністичному суспільстві. Але вже минуло 30 років від того часу, коли це повинно було статися і що. Я не вірю, що це коли-небудь станеться і в те що, можна буде побудувати таку державу, де не було б бідних і олігархів.

Розглянемо бідного. Є люди, хоча й маленька частина, які ніколи не працювали і працювати не будуть. Вони навіть самі не захочуть, щось змінювати, щоб не бути бідним. Але є така частина, яка завжди залишиться бідною, щоб ти не робив. Бо ти йому даєш, а він все про п’є, про їсть, прогуляє, а потім ще й скаже – дай ще.

І я не вірю, що ми зможемо зробити так, щоб у суспільстві не було олігархів. Чому я не вірю в це? Тому що не може бути, щоб не було таких людей, для яких гроші понад усе. І сьогодні, є ще частина людей для яких гроші понад усе. Дай ще, дай ще. Ну на навіщо?

Історія демонструє, що нажите за рахунок когось – пропадає, розсипається і від нього не залишається майже нічого.

Я не кажу, що не повинен бути певний запас у людини. Але ж треба мати міру. Якщо пенсія 800 гривень, якщо інвалід отримує 1000 гривень. Ну люди добрі, опам’ятайтеся в кінці то кінців. Треба щось дати цим людям… Я не кажу, що я не хотів заробити, коли займався комерцією. Я і зараз в комерції. Але коли заробив, потрібно і поділитися. І я завжди ділився, і сьогодні якщо зароблю ділюсь. Якщо маєш, то десятину віддай. Віддай на добре діло, чи на церкву, чи людині яка не має за що жити. І я вітаю тих олігархів, які сьогодні діляться, які віддають значну частину грошей. Подивимося наш онкодиспансер, на інші програми. Це прекрасно. Але коли людина лише гребе під себе – це страшно. І я не вірю, я сотий раз кажу про це, що ми зможемо прийти до того, що в Україні не буде олігархів. Вони будуть завжди.

- Повертаючись до партійного лозунгу – це перефразований лозунг Богдана Хмельницького: «Без пана і холопа».

- Як би там не було, але і пани, і холопи лишилися. Лозунг цей хороший, і сама ідея хороша. Над цим необхідно працювати, але знаючи аперед, що все одно в ідеалі в нас і правий, і лівий берег залишиться, хоча можливо один із берегів вода і буде змивати.

Юрій Рачковський
Від редакції.
Запрошуємо читачів продовжити дискусію і висловитися з цього приводу на шпальтах нашого тижневика.


Об’єднані ліві інтегруються в міжнародну соціал-демократичну спільноту


21 лютого відбулось чергове засідання Політвиконкому партії «Об’єднані ліві і селяни». У ході наради учасники обмінялись думками щодо гострих соціально-економічних та політичних проблем держави.

Була заслухана інформація заступника голови партії Йосипа Вінського щодо проведення об’єднавчих конференцій місцевих партійних організацій. На його думку, цей процес набрав потрібну динаміку і за деякими винятками йде відповідно до графіку.

Члени Політвиконкому розглянули та затвердили Заяву щодо необхідності надання невідкладної допомоги селянам України для подолання наслідків екстремальних зимових погодних умов. Як зауважив член Політвиконкому Василь Сухий, профільному міністерству потрібно негайно ретельно вивчити ситуацію, скласти план подолання шкоди, заподіяної селянам. Слід виділити кошти з держбюджету на здешевлення паливно-мастильних матеріалів, хімічних засобів, допомогти господарствам придбати додаткові обсяги насіння зернових.

Олександр Баранівський, член Політвиконкому партії проінформував колег щодо проведеної роботи по підготовці документів для вступу в Соціалістичний інтернаціонал. Партія «Об’єднані ліві і селяни» в своїй програмі розділяє позицію світового соціал-демократичного співтовариства, яке своїми основними цінностями вважає соціальну справедливість, свободу, рівність і солідарність. Політвиконком партії завершив формування заявки та направить відповідний лист до керівництва Соцінтерну.

Також учасниками засідання була підтримана пропозиція голови партії Станіслава Ніколаєнка запровадити систему планування роботи Політвиконкому.

Прес-служба партії «Об’єднані ліві і селяни»


Резонанс

А скільки там тої зими…


Як тільки розвіялися двадцятиградусні морози і виглянули перші відносно теплі промінці сонця, як нашим дорожнім службам раптом стало працювати легко та комфортно.

Так у вівторок, 20 лютого, в управлінні з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації відзвітували, що проїзд забезпечено всіма дорогами Рівненщини. У режимі чергування та роботи перебували 64 одиниці техніки та 93 робітники, а в обласному центрі працювали 10 піскорозкидачів та 12 робітників. Ситуацію контролює диспетчерською службою облавтодору.

Молодці, що й казати… Тим паче що у вівторок зранку на шляхах уже було помітно покращення ситуації, як то кажуть, неозброєним оком. Воно й зрозуміло, кілька відносно погожих днів, і автомобілі, що називається, «роз’їздили» і сніг, і лід. А дорожники вже й відзвітувалися – мовляв, це все ми…

У будь-якому разі, лютий ще лютуватиме, і березень покаже зимові хуртовини, кажуть синоптики. Ось тоді й побачимо, як насправді мобілізувалися наші дорожники.
Ольга БОЛОНСЬКА



Щоб молоко на губах не просохло


Ой і жваво йде молочна торгівля в обласному центрі. А ще краще, вельми гінко торгують молоком у самісінькому середмісті Рівного – на центральному продовольчому ринку. Справді, от де ринок, як кажуть, бере своє, де формується більш-менш справжня, щоправда, далеко не на весь товар, рівновага між пропозицією та попитом.

Шкода тільки, що в гаманці пересічного покупця не густо, чи, якщо казати прямо, свище хронічний недохват. І так усі двадцять років нашої Незалежності. Дивина, бо рівно стільки ж часу «рідна» влада, яку ми самі садовимо собі на шию, невтомно бореться з народною бідністю. Результат бачить всяк: «сім’ї» олігархів-твістерів і далі прибирають загребущими руками «заводи, газети, пароплави», а народ країни - світової житниці живе в злиднях.

Продавці молока на рівненському ринку оцінюють свій продукт недешево – по 7-8 гривень за один літр. Покупці здебільшого навіть не торгуються, бо з того молока мають ще й трохи сметани. Звісно, трапляється на ринку й молочна «липа». Однак цінові шальки тут «грають» відмінно. Більшість наших земляків – сільських жителів, які тримають корів, можуть тільки позаздрити таким ринковим відносинам, бо вони оминають їх десятою дорогою. Селяни, чи, як тепер модно казати, товаровиробники сільгосппродукції на своїй рідній землі геть не почуваються вітчизняними підприємцями, позаяк молоко дешевше за воду.

Ось днями під орудою самого першого заступника голови облдержадміністрації було проведено чергову «молочну» нараду. І добре, що провели, бо обговорювали на ній керівники молокопереробних та сільськогосподарських підприємств, торгової мережі «вічне» питання цінової політики. То де ж ті справедливі гроші на молоко, скажіть, який здавач молока їх де бачить? Невже ж цей молочний Гордіїв вузол не може розрубати жодна владна команда-верхівка нашої області, зрештою України за всі роки незалежності? Сьогодні переробники, яких, зауважимо заради справедливості, ринок також не балує, платять селянам за літр молока в середньому 2 гривні. До цього рівня ціна почала падати з початку року. У результаті цінові ножиці планомірно, рік за роком, вирізають молочне стадо.

Тваринництво в області ледь-ледь животіє. Дієвої державної підтримки ця галузь не відчуває вже давно, а місцевих ресурсів не вистачає. Ось лише один вражаючий факт, який було наведено на цій нараді в облдержадміністрації: за останнє десятиріччя поголів’я корів у нашому краї скоротилося наполовину. На початок 2012 року в господарствах усіх категорій, за даними Головного управління статистики в Рівненській області, нараховувалося 115 тисяч корів, до того ж, упродовж минулого року їхня чисельність зменшилася ще на 8 відсотків. Отака-ось «стабільність» тваринницької галузі, підтримка сільськогосподарського товаровиробника.

Ну що ж, у черговий раз один із керівників області закликав молочарів та торговельників цим продуктом до совісті та цінового порозуміння з селянами. Присутні навіть пообіцяли (у котрий раз!) невеличку надбавку до нинішніх закупівельних цін на молоко. Але що буде на ділі, чи не дарма скликали нараду, побачимо з часом.

Звичайно, серед головних причин цьогорічного зниження закупівельних цін називалася торгова «сирна» війна. Так, це справді велика торгово-політична сутичка, яка за різними підрахунками експертів, українським виробникам сиру може коштувати 2,5 мільярда гривень на рік. Тож місцевих молокопереробників обласна влада просить дочекатися «сирного» перемир’я. Хоча, як не крути, а рветься завше там, де тонко, тобто в селянському господарстві. Не забуваймо, що в господарствах населення Рівненщини виробляється 90 відсотків (!) молока.

І ще одне. Зовсім не факт, що ціна сирів на вітчизняному ринку через ту «війну» почне знижуватися на 20-30 відсотків, як на цьому наголошує директор Асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» Єлизавета Святковська. Скажімо, в рівненській торговій мережі твердий сир як коштував 55-80 гривень, так і коштує.

А разом із тим, як зауважив директор підприємства «Радивилівмолоко» Анатолій Грисюк, збут сирів почав відчутно падати ще восени минулого року. Переконані, що кожному зовсім не важко здогадатися в чому криється причина такого «сиропаду». Як кажуть, на прилавку сирів густо, а в кишенях покупців – пусто. Тому посмакувати цим продуктом досхочу, як і належить у цей сиропусний тиждень, випадає далеко не всім.

Василь ЛУК’ЯНЧУК


Соціалісти Радивилівського району приєднались до «Об’єднаних лівих і селян»


21 лютого в Радивилові відбулися установчі збори ініціативної групи громадян по створенню районної організації партії «Об’єднані ліві і селяни», більшість в ініціативній групі складали бувші члени Рівненської обласної організації СПУ і безпосередньо перший секретар Радивилівського райкому СПУ Йосип Голоюх. На установчих зборах ініціативної групи громадян були присутні голова обласної організації партії «Об’єднані ліві і селяни» Леонтій Самчук та його заступник Павло Труш.

Соціалісти були одностайні в оцінках перспектив перебування в лавах Соцпартії, в якій вже давно назріло питання зміни одноосібного керівництва партією та припинення ігнорування думки рядових членів партії, тому в жодного з них не виникало питань з переходом в партію «Об’єднані ліві і селяни». Всіма присутніми було підтримано рішення об’єднавчого з’їзду п’яти партій 17 грудня 2011 року, які утворили партію «Об’єднані ліві і селяни». Екс-соціалісти Радивилівщини закликали всі районні та міські партійні організації Рівненщини приймати рішення про злиття з партією «Об’єднані ліві і селяни».

Під час проведення зборів голова обласної організації партії «Об’єднані ліві і селяни» Леонтій Самчук заявив, що партія продовжує взятий курс на об’єднання лівоцентристських сил, створення потужної партії, яка здатна захистити людей найманої праці і повернути в державу соціальну справедливість.

Після обговорення нагальних питань було прийнято рішення про створення районної організації партії «Об’єднані ліві і селяни», а також сформовано керівні органи організації. Так головою Радивилівської районної організації партії «Об’єднані ліві і селяни» одноголосно обрано Голоюха Йосипа Ярославоввича, а його заступником Мартинюка Миколу Вікторовича. Ревізором районного осередку обрали Салійчука Вадима Володимировича.

У свій час Радивилівська партійна організація СПУ вважалась однією з кращих в області, оскільки в цьому регіоні області соцпартія отримувала найкращі результати в районну та міську ради, а мером Радивилова був Микола Карапетян, якого обрали за палкої підтримки соціалістів.

Юрій Рачковський



Одним мільярдом менше, одним – більше…


На «Рівнеазоті» виникла нештатна фінансова ситуація. Найбільше підприємство Рівненської області може відразу втратити більше одного мільярда гривень власних коштів. Як повідомила прес-служба обласної прокуратури, «Рівнеазот» зобов’язали сплатити 1,1 мільярда гривень боргу компанії «Газ України». Це дочірній підрозділ вітчизняного гіганта «Нафтогаз України».

Ухвалу про сплату боргу на початку лютого прийняв Рівненський апеляційний господарський суд. Власне, такий борговий присуд спершу дещо раніше ухвалив Господарський суд Рівненської області. Природно, що мова йде про оплату хімічним гігантом спожитого газу впродовж ще 2010 року.

Окрім того, за повідомленнями центральних засобів масової інформації, «Газ України» позивається не лише з «Рівнеазотом», а має судові претензії й до інших виробників азотних добрив, які входять до групи підприємств, що перебувають під «контролем» відомого підприємця Дмитра Фірташа. Загальна сума боргу, яку відсуджує «Газ України» за відпущений газ впродовж 2010-2011 роки в цієї групи, за повідомленням інформаційних агентств, становить 2,6 мільярда гривень.

Однак Феміда свого остаточного вироку ще не винесла, адже виробники азотних добрив можуть оскаржити винесені судові постанови в судах вищих інстанцій. І правда ще цілком може бути на їхньому боці.

А проте, чим може загрожувати втрата таких величезних коштів для «Рівнеазоту»? Наразі його керівництво від коментарів утримується. Тож можна лише припустити, що в разі стягнення боргу підприємство почуватиметься не кращим чином.

Сьогодні на цьому виробництві зайнято до 4 тисяч працівників. «Рівнеазот» - один з найбільших бюджетних платників у Рівненській області, а його частка в бюджеті Рівного становить не менше 40 відсотків.

Звісно, про якусь можливу техногенну катавасію на підприємстві зовсім не йдеться. Однак на пам’ять приходять події 2009 року. Тоді виникла відома так звана газова блокада «Рівнеазоту», коли Уряд на чолі з Юлією Тимошенко побив горшки з Дмитром Фірташем. У підсумку заручниками виявилися працівники «Рівнеазоту» та жителі Рівного, власне, вся Рівненська область.

Обсяги постачання газу впали в чотири рази, «Рівнеазот» отримував мінімум – 20 тисяч кубометрів газу на годину замість колишніх 80 тисяч. Цього було недостатньо навіть для підтримання нормального технологічного процесу. Тоді, щоб остаточно не зупинити це виробництво, застрахуватися від, м’яко кажучи, неприємних несподіванок, керівництво облдержадміністрації терміново домовилося з постачальниками газу про його обмеження для підприємств комунальної галузі нашого краю. Благо, що зима була теплою…

Однак тодішні неодноразові заяви керівництва «Рівнеазоту» щодо можливого розвитку ситуації на випадок продовження протистояння, умовно кажучи, по лінії - Уряд Юлії Тимошенко – Дмитро Фірташ лихоманило та холодило велику кількість наших земляків. Адже в тих заявах прямо йшлося про загрозу техногенної аварії (!) на хімічному гіганті.

Проте нині є ще одна не менш серйозна проблема, яка не обіцяє нічого доброго для 250-тисячного міста Рівне. Справа в тому, що обласне комунальне підприємство «Рівнеоблводоканал», яке закінчило минулий рік з 15-мільйонним збитком, окрім цього, ще й винне «Рівнеазоту» 21 мільйон гривень. Простіше кажучи, це багаторічна заборгованість за користування очисними спорудами, які, до речі, було приватизовано разом з «Рівнеазотом». Це міна уповільненої дії, від запуску якої рятують лише усні й тимчасові (!) домовленості керівництва області з «Рівнеазотом», а точніше кажучи, з його справжнім власником.

У будь-який момент господарський суд може винести ухвалу про стягнення з «Рівнеоблводоканалу» цього боргу, і все полетить шкереберть.

З іншого боку, в цих заборгованих за газ 2,6 мільярдах гривень «сидять» велетенські податки до Державного бюджету. А це – зарплати працівникам бюджетної сфери, пенсії, інші соціальні виплати тощо.

У сумнозвісній війні Уряду Юлії Тимошенко з Дмитром Фірташем за право розпоряджатися мільярдами кубометрів російського газу колишній Кабмін та його керманичка потерпіли повну поразку. Один з найбагатших в країні чоловіків втрачене майно собі повернув.

Зрештою, для них – одним мільярдом більше, одним мільярдом – менше. А що з того виграли Україна та її народ?

Нинішня ситуація схожа до попередньої…

Максим ЗАПОРОЖЕЦЬ


Отакої

Дай в руку, першокласнику!


Освітянські дірки ще більше затикатимуть батьківськими коштами?
Як би важко і недешево не було виховувати малюків, які щойно навчилися ходити, справжні сюрпризи на батьків чекають тоді, коли дитя вирушає до дитсадка, а пізніше – до школи.
Тут уже пачкою памперсів не обійдешся: витрати зростають просто неймовірно. Адже освіта в нас, як відомо, не гірш медицини: у Конституції - безкоштовна, а насправді ой яка недешева… Власне, про побори у садочках ми зараз говорити не будемо, адже більшість мам і тат чудово знають, що без батьківських внесків при вступі до дитячого закладу, та подальшого збору коштів на усі свята та будні обійтися нереально.
Виявляється, батькам цьогорічних першокласників варто вже зараз почати відкладати кровні гривні для першовересневих клопотів. Бо інакше може й не вистачити. Усі ж знають, наскільки матеріально важко зібрати першачка до школи. Але ж міністрам чомусь невтямки, як воно – бути батьками у державі, де поняття «соціальний захист» існує лише на сторінках офіційних документів.
Так ось, днями керівники обласних, міських, районних управлінь освіти нашої країни отримали офіційне епістолярне послання від Міносвіти з назвою «Про невідкладні завдання на найближчий час». Спочатку освітянам стало смішно. Ще б пак, приходить у лютому-місяці лист, який починається зі слів «Скоро 1 вересня!». Проте з’ясувалося, що у листі йдеться власне про майбутніх першокласників, яким цього року доведеться вчитися за новими програмами і підручниками. Ось у листі освітян заздалегідь і вирішили попередити про такі нововведення. Виявляється, нині навіть Всеукраїнська акція "Дай руку, першокласнику!" триває – щоб гідно до Першовересня підготуватися.
Позатим, домінує у листі інша вимога: школам пропонується провести бесіди з батьками першокласників. І, окрім іншого, поговорити з батьками треба так, щоб «максимально залучити усіх-усіх до забезпечення сучасної матеріальної бази навчального середовища для наймолодших школярів». Тобто виходить, що здаючи у лютому-березні заяви про прийом до першого класу дітлахів, батьки змушені будуть почути про те, що матеріальне забезпечення шкіл катастрофічне, і нікуди їм від внесків не подітися.
Іншого виходу в освітян просто немає. Адже в тому ж таки листі сказано, що в результаті такої «роботи» і, як наслідок, наявність покращення своєї матеріальної бази, перевірятимуть районні, обласні і всеукраїнський рейди-огляди. А підсумки рейдів розглядатимуть на спеціальній колегії МОНМС.
Ось і виходить, що достатньо грошей на шкільну освіту держава не дає, натомість вимагає добре підготуватися до нового навчального року. Наприкінці ж згаданого листа зазначається «Читайте, думайте, а головне — потрібно діяти! Рецепт для кожної школи в Києві не виписують…». Мабуть, будь-які інші коментарі зайві: «додуматися» у цій ситуації зможуть хіба що до ще більш ретельного витрушування коштів з батьків.

Ольга БОЛОНСЬКА
Comments