Василь Стус

ІЗ ЗАБУТТЯ – В БЕЗСМЕРТЯ

«Кожна зірка має свій час – сходить й заходить»
В.Стус

Василь Стус

Історія української культури ще донедавна нагадувала розбиту, викривлену ґрунтову дорогу, яка прямувала до грандіозної тріумфальної арки, вибудуваної на честь тільки світоглядно непомильних класиків, яких, на жаль, старанно «очищували» від суперечностей, від болісних роздумів і сумнівів. Як би нам хотілося, щоб усі великі постаті, які творили національну культуру, були б гідно оцінені нашою владою.

Наш обов’язок на сьогодні і на завтра не лише згадати імена тих, хто в цих немилосердно важких умовах пробирався до світла, підносив голос на захист української мови, літератури і культури, хто виборював право на легальні українські видання, друкуючи їх російським алфавітом, тому що звучали вони все ж таки рідною мовою.

Січень багатий на дні народження відомих людей. 6 січня 1938 року народився Василь Семенович Стус - український поет, перекладач, прозаїк, літературознавець, правозахисник. Один із найактивніших представників українського культурного руху шістдесятників. Лауреат Державної премії ім.       Т. Шевченка (1990), Герой України (2005). 

За власні переконання щодо нербхідності збереження й розвитку укрїанської культури Василь Стус зазнав репресій з боку радянської влади, його творчість була заборонена, а він сам був засуджений до тривалого перебування в місцях позбавлення волі, де й загинув.

Цікаві факти з життя Василя Стуса:

  1.  Поет-дисидент.
  2. Під час прем'єри фільму "Тіні забутих предків" Сергія Параджанова звернувся до присутніх у кінозалі зі словами: "Хто проти тиранії, встаньте!" І підвівся увесь зал.
  3. Учасник Гельсінської спілки, відстоював права людини в СРСР.
  4. Написав листа "Я обвинувачую" до Президії Верховної Ради СРСР.
  5. Протестував проти свавілля в таборі, оголосив сухе голодування.
  6. Був ув'язнений двічі за свої погляди. Вдруге його засудили до 15 років позбавлення волі, проте прожити йому довелося лише 6.
  7. Поховали поета в безіменній могилі на табірному цвинтарі в Пермській області 3 вересня 1985 року.
  8. 19 листопада 1989 року відбулося перепоховання Василя Стуса та його побратимів Юрія Литвина й Олексія Тихого у Києві на Байковому кладовищі. 
  9. Генріх Бейлль у 1985 році висунув українського поета-політв'язня на здобуття Нобелівської премії. Але її присуджують тільки живим. 


Народе мій, до тебе я ще верну, 
і в смерті обернуся до життя 
своїм стражденним і незлим обличчям, 
як син, тобі доземно поклонюсь.
В. Стус 
ą
Оля Барбарош,
23 лют. 2016 р., 11:32
Comments