"голодовка"


Лукаші звичайне українське село, - таких тисячі по всій Україні: тут не підписувались мирні угоди, не відбувались кровопролитні баталії, тут не родились і не жили визначні особи. Вже четверте століття стоїть воно на Лівобережжі  попри всі перипетії історії. Як і багато навколишніх сіл, Лукаші колись красувались козацькою славою, стогнали від кріпацтва, потерпали від воєн і помирали від голоду...
     "Голодовка", а не голодомор, власне так увійшов в свідомість лукашівців штучний голод 1932-33 років - найжахливіша сторінка в історії села.
За різними підрахунками з голоду померло в Лукашах від 500 до 750 чоловік, для порівняння на різних фронтах під час Великої Вітчизняної війни 1941- 45 років загинуло 231 лукашівець.
     Територія в гектар - власне стільки займають на сільському кладовищі поховання жертв голодомору. Без хрестів, без табличок порослі травою могили ховають жахіття нелюдського, злочинного відношення більшовицької влади до людей.



Жителька села Лукаші Каранда Марія Сергіївна 1922 року народження.
 В голодні 1932-33 роки  вимерла майже вся її родина: дід Каранда Гаврило Маркович, батько Карнда Сергій Гаврилович, сестричка Настя 1924 року народження, братики: Микола 1928 р.н.  та Іван 1932 р.н., залишилася тільки Марія і матір. Під час німецької окупації Марію Сергіївну насильно вивезли в Німеччину на роботу.


Марія Сергіївна до цих пір живе в тій самій хаті, де з голоду помирала її родина, і куди повернулися з німецької неволі по закінченні війни.

( свідчення брав настоятель сільської церкви прот. Павло Лисенко 20 лютого 2010 року, його ж і фото.)

 

 

 

Варвара Павленко з дочками і племінниками 1931 рік.

Праворуч від нас, на знімку, дівчинка Настя ( в світлій сукні) 1924 року народження, яка померла з голоду в 1933 році по дорозі в Керч. В Керчі працював її батько Григорій на рибному промислі. Він через товариша здобув паспорт і втік до Криму, рятуючись від переслідувань в рідному селі, поки родина перебувала в Керчі з голоду в Лукашах померла матір Варвари. Інша дочка - Ганна (ліворуч від нас) 1926 року народження, упокоїлась в січні 2008 року.

 



Чим менше діток в родині тим легше було їх прогодувати. Юрко Євдокія Пантелеймонівна 1927 року народження виховувалася однією матір'ю і голод пережили обидві.  Пам'ятає похорон двоюрідної сестрички Марусі, яка померла з голоду у віці 10 років. "Коли прийшли "активісти" то забирали не тільки зерно, а все що було в коморі. Усе награбоване клали на підводу. Поки вони повернулися туди-сюди мати нишком все своє забрала назад" - розповіла Євдокія  Пантелеймонівна.
(свідчення брав настоятель сільської церкви прот. Павло Лисенко 13 березня 2010 року, його ж і фото.)
Підсторінки (1): відеосвідчення
Comments