Історія округи

Хронологія Брошнева

Село Брошнів існувало вже у XVI столітті. Вся ця округа була, здебільшого, лісистою, тому довкола поселення росли дрімучі ліси. З поширенням індустріальної епохи на терени Галичини сюди рушили ділові та підприємливі люди з Австрійської імперії та Німеччини. Та у 80-х роках XIX століття поблизу Брошнева було засновано деревообробний завод Шраєра та Іштера. Кілька будиночків для адміністрації та бараків для робітників поклали початок новому селищу. Тодішніми спеціалістами на заводі були переселенці — німці, угорці, поляки, яких тутешній люд називав осадниками. З тих пір і їхнє селище стали називати Брошнів-Осадою.......

детальніше ТуТ

Історія околиць

В Болехові баталія,

Там Кобринська Наталія...

Іван Франко

На порозі бойківського краю, обабіч гірської річки Сукелі, притоки Свічі і Дністра, та головного прикарпатського тракту, що перетинає її, в підніжжі найнижчого пасма гір, на висоті 375 метрів над рівнем моря розташувалося містечко з привабливою назвою Болехів.

Болохівники і волохи, Болохівська земля і Волощина - котре з цих, на наш погляд, не позірних, а справді споріднених понять має визначальний вплив на походження назви, сьогодні сказати важко, бо виникнення Болехова сягає в глибину століть, найвірогідніше, в часи правління князя Данила, коли він у 1256 році востаннє погромив і розпорошив по своєму князівстві непокірних болохівців, що жили у верхів`ях Південного Бугу. Доболехівське поселення, очевидно існувало тут і раніше, про що свідчать декілька місцевих мікротопонімів з назвами Городище (в тому числі й на території нинішнього міста, й на межі з Тисовом).

Відтоді Болехів пережив свої злети й падіння. Ті, хто ставить перед собою благородну мету пізнавати свій край,................детальніше ТуТ

Історію творить Людина

Перша письмова згадка про Поляницю належить до 1578 року. Вірогідніше за все, перші поселенці появилися тут в часи правління князя Данила Галицького, першій половині ХІІ ст. Це мусіли бути лісоруби, мисливці. Навколишня місцевість багата лісами, дичиною а поруч, в Болехові, почало розвиватись ремісництво: солевиварювання, деревообробка, вичинка шкір. Ліс можна було доставляти як кіньми так і сплавом по річці. А ще тут, на границі князівства, подібно до природної, скельної фортеці Тустань, могла стояти залога. Сюди, через Болехів, Тисів на Труханів, древньо відоме Синевидське проходить сама пряма і зручна, оминаюча часто повноводні річки дорога з Галича на великий шлях, до Карпатського перевалу. Якраз тут знаходиться укріплений скельний масив, відомий загалу як «Скелі Довбуша». А що це скельна фортеця, облаштована для тривалої оборони сумніватись не приходиться.....................

Село, як і навколишні, вірогідно мало час свого занепаду і нового розвитку. Причиною могли послужити ті-ж завойовники а також якийсь мор – холера, що викосили практично все населення. До даного часу збереглись сліди кладовища, який так і називають – холерний. Це як наслідок що не все збереглось в народній пам’яті, не передалось через покоління. Наприклад, про вказаний скельний массив, роль його укріплень так і нікому не відомі, підземелля, яке починається біля русла річки і веде кудись в глиб гори… Подібне має місце і в сусідньому Сукілі. Яка доля церкви-лаври, крупиці інформації про яку збереглось, що це за підземельні ходи під горою Лаврівка, випадково відкриті внаслідок зсуву грунту – залишається тільки здогадуватись. Знаходили тут і римські монети, срібну чашу з якимось малюнком, древню шаблю.......................детальніше ТуТ

Історичні цікавинки

Цвинтар Січових Стрільців біля Болехова

Українські Січові Стрільці (УСС) в перших же боях супроти царської росіянської армії показали себе, як добре організоване та дисципліноване військо.

....................................

Наприкінці травня вони були відправлені на передову і з 25 по 30 травня 1915 року, переслідуючи ворога, що відступав, провели важкі бої на фронті: Стрий – Болехів. Перший Стрілецький курінь Григорія Коссака потрапив в оточення і втратив 180 стрільців (поранено, полягли та зникли безвісти). Другий курінь Василя Дідушка не допустив москалів до Болехова і став центром опору при контрнаступі росіян. Тоді й полягли 19 стрільців, які були поховані на окремому стрілецькому цвинтарі на околиці села Лисовичі на Стрийщині, біля старого дуба при шосейній дорозі до Галича.

детальніше ТуТ