Як і багато інших елементів залізо має дві сторони медалі – одну блискучу, гарну і корисну , а другу – заржавілу, неприглядну та шкідливу.

    Лицева сторона заліза – це давно відомий засіб від недокрів'я. Цей мінерал є найважливішим компонентом гемоглобіну — речовини крові, що переносить кисень до всіх клітин організму. Можливо, саме присутністю заліза пояснюється ефективність багатьох загальнозміцнюючих препаратів , що появились на початку XX сторіччя. 

    Навіть незначна недостача заліза приводить до погіршення здатності до навчання, постійної втоми, послаблення імунітету, зниження температури тіла, зниження фізичної витривалості.

    Від заліза залежать: дія ферментів, стан еритроцитів, клітинне дихання, нормальна серцева діяльність, процеси клітинного розподілу, гормональний обмін, розвиток м'язової тканини, стан імунологічної системи, постачання кліток киснем.

    Залізо є антагоністом таких токсичних елементів як свинець, кадмій, алюміній та ртуть. Воно зменшує їх поглинання і збільшує виведення з організму.

    Сильним антагоністом заліза є кальції. Значний надлишок кальцію в організмі залізо, як правило, супроводжується недостачею заліза. Така ситуація є причиною багатьох анемій, коли препарати заліза, які приймаються на протязі довгого часу не засвоюються. 

    Потреба організму в цьому мінералі підвищена в дитячому і юнацькому віці, а також у жінок у період вагітності. Залізо губиться при кровотечах, у тому числі внутрішніх, і при менструаціях. У середньому за менструацію жінка втрачає близько 30 мг заліза.

    Розвитку дефіциту заліза сприяє відсутність у раціоні м'яса при великому вживанні вуглеводів або клітковини. Засвоєння заліза погіршується при одночасному вживанні продуктів, багатих кальцієм і залізом, або надлишком кальцію в організмі. Прийом аспірину й інших нестероїдних протизапальних засобів також може спровокувати або збільшити дефіцит заліза, тому що ці препарати часто стають причиною внутрішніх кровотеч, виявити які вдається далеко не завжди. Автори одного дослідження виявили, що 52 відсотки хворих ревматоїдним артритом мають низький рівень заліза в організмі.

        Найбільше заліза знаходиться в таких продуктах: печінка, нирки, м’ясо, пивні дріжджі, яблука, горох, пшоно, цільнозернові вироби.

    Друга сторона медалі – це надлишок заліза. Кожному відомо: що забагато, те не здорово. Занадто багато корисного може бути дуже шкідливим. Ці слова з повним правом можна сказати й про залізо : потрапивши в організм, воно виявляється «у безвихідному положенні». Основна частина заліза не виводиться й не витрачається, а використається організмом повторно. Із сечею, потом, що відмерли клітками шкіри виводиться лише незначна кількість заліза. Губиться залізо й при деяких хворобах.

    З шкільного курсу хімії ви, напевно, пам’ятаєте, що залізо, як і мідь, легко переходить із закису (двовалентне залізо, тобто із двома електронами) в окис (тривалентне залізо, тобто із трьома електронами) і назад. Дані процеси називаються окислювально-відновними реакціями. Ця властивість заліза використовується для транспортування кисню від легенів до кожної клітки тіла. Однак через цю ж властивість залізо може діяти як вільний радикал, окисляючи тканини й наносячи їм ушкодження.

    Надлишок заліза, який не зв'язаний з гемоглобіном крові або з іншими білками і не використовується для біохімічних потреб організму, блукає по ньому у вигляді «вільного заліза», піддаючись процесу вільнорадикального окислення. Попросту говорячи, надлишок заліза в організмі «ржавіє». Після цього молекули заліза, самі перетворившись у вільні радикали, починають ушкоджувати всі клітки, з якими зіштовхуються. 

        Регулярне виведення з організму заліза під час менструації відіграє ключову роль у зниженні ймовірності коронарної хвороби серця в жінок дітородного віку, і саме через залізо зростає ризик розвитку цього захворювання в жінок після настання менопаузи або операції видалення матки.

    Джером Салліван, патолог з Медичного центру ветеранів війни в Чарльстоні (Південна Кароліна). уперше висунув цю теорію в 1981 році. Він вважає, що ймовірність серцевих нападів росте прямо пропорційно кількості заліза, що зберігається в організмі. Наприклад, він підкреслює, що в чоловіків серцеві напади починаються вже у двадцять-тридцять років, коли вони досягли повної зрілості й залізо починає накопичуватися в їхній крові й печінці. У жінок, які втрачають залізо щомісяця під час менструації, до клімаксу серцевих нападів буває менше. Як це не дивно, менструація їх начебто захищає. Після клімаксу, коли менструація припиняється й залізо починає накопичуватися в організмі, серцеві напади чекають і жінок, хоча, звичайно, тут відіграють роль і інші фактори, наприклад эстроген.

    Залізо є також антагоністом необхідних для організму мінералів та вітамінів: хрому, кобальту, кальцію, фосфору, цинку, марганцю, міді, вітамінів D, E, В12.

                Збільшується його шкідливий вплив при недостачі організмі міді. Суттєвими елементами антиоксидантного бар’єру є селен, мідь, цинк, марганець. Високе співвідношення заліза до міді свідчить про утворення в організмі великої кількості вільних радикалів.

        Не виключено, що з дією заліза в якійсь мірі зв'язана ефективність методів лікування, відомих із глибокої давнини, - кровопускання і п'явки. 

    Чоловіки і жінки після клімаксу можуть оберігатись від надлишку заліза здаючи донорську кров три раз в рік. 

    Для того, щоб мати «залізне здоров’я» треба тримати рівень заліза на оптимальному рівні.

   Олег Мальований
заступник голови міжнародного   товариства
пропагування здорового  способу життя 
 «Людина+Природа»

                                                                       E-meil: biomol@ukr.net

           8 067 340 27 64
 
Газета «Народна медицина»
№ 16(24) 22-31 серпня 2007р