Цікаво знати

Сузір'я Плуга (Оріона) в космології давньоукраїнського світотворення. 22 грудня-народження молодого світла.

опубліковано 16 груд. 2011 р., 09:12 Люа Твардовська   [ оновлено 19 груд. 2011 р., 23:34 ]

По книзі Олекса Воропай  "Звичаї нашого народу"

21-22 грудня — Різдво Божича-Коляди, народжується молоде сонячне світло, воно щодня прибуває й поборює темряву своїми ніжними промінчиками, які навесні оживляють землю і всю природу. Закінчення Корочуна — найтемнішої частини року. Разом із житнім снопом, Дідухом, входять до нашої оселі Духи нашого Роду. На столі дванадцять (або тринадцять) страв, за числом місяців року. Першу ложку куті старійшина Роду підкидає до стелі. "Дідів кутею пом'яніте і чаркою не обминіте". Колядування. Колядки розповідають про Сотворення Світу. 


Графічним символом українського календаря може бути восьми-променева зірка. Календар цей напрочуд стрункий, симетричний: 4 пори року, 4 найбільші сонячні свята, що відповідають кожній із чотирьох сонячних фаз (сонцестояння і рівнодення).Якщо рік зобразити у вигляді кола, то вгорі позначимо Різдвяний цикл (Коляда), провівши від нього вертикаль, позначимо літній Купальський цикл, а — горизонталь — весняний Великодній цикл і осіннє велике Свято Врожаю, яке наші Предки-язичники присвячували Світовиду.На цей графічний хрест накладемо ще один косий хрест, щоб утворилась восьмипроменева зірка — так ми позначимо інші симетричні свята. Це весняно-зимовий Колодій (Масляна) і літньо-осінні Боги-Спаси, весняно-літній Зільник (Русалії, Трійця) і осінньо-зимова Калита.

Кожне з цих свят має свої контрасти: якщо Великдень символізує пробудження матінки-Землі від зимового сну, то осінні свята (під впливом християнства перенесені на Покрову) символізують
 початок зимового сну Землі, після якого йдуть свята, що замикають осінній хліборобський цикл. Після листопадової Повні люди вже не насмілювалися копати землю, брати глину, прати білизну в річці, щоб не турбувати землю і воду, бо це могло в майбутньому зашкодити нивам (християни вже орієнтувалися на свято Введення — 21 листопада). Маємо достатньо переконливих свідчень про те, що це були найдавніші космічні знання. Із втратою та ігноруванням цих глибинних надбань народу ми лише за одне століття катастрофічно порушили екологічну рівновагу в природі.

Між великими зоряними святами було ще багато менших, які також мали свої обряди.
Усі сузір'я українського неба обожнювалися. Батьком усіх Зодій є Сварог. Він, Бог ковальства, землеробства і шлюбу, викував золотий плуг для скіфів. У досварожу еру (кам'яний вік), на думку деяких вчених, у слов'ян був груповий шлюб. Ось як описує літописець епоху Сварога: "... в час царювання його упали кліщі з неба. І стали кувати оружжя.., Сварог закон установив жінкам: виходити заміж за одного чоловіка і поводитись стримано. А якщо перелюбство чинить — він повелівав скарати, за шо прозвали його богом Сварогом".Тут маємо пізнішу народну етимологію цього імені, літописець уже не розумів значення Сварога, знаком якого є Сварга. Це був ключ до таємниць небесної Зодії. Зображення Сварги є на стінах Софійського собору в Києві. Слово "зварганити", яке нині вважають просторіччям, колись означало "створити". І це ще раз узгоджується зі святом Різдва (створення, народження світу), яке відзначається 23-25 грудня (Різдво Світу, День Сварога).У цей день приноситься 12 або 13 жертв кожній Зодії. Це дари, що мають умилостивити всіх Богів на майбутній рік. Звідси й ритуальні 12 стран або 13 (у тринаднятнмісячному році)', які ми іі досі готуємо на Різдво.


За прадавніми легендами, світотворення мало три періоди: народження зоряних галактик, Місяця і Води. Християнська церква протягом цілого тисячоліття намагалася надати цим звичаям християнського вигляду, бо викорінити їх було неможливо. Тому ми повинні розгледіти за пізнішою церковною термінологією ті предковічні знання, що дійшли до нас у пам'яті народу. Як бачимо, світотворення триває 12 священних ночей. Кожна ніч символізує одну космічну епоху, яка тривала 1000 років. У день народження Місяця, відбувається ритуал ходіння з плугом — засівання. За описами Геродота, культ Золотого Плуга з'явився у скіфів близько 1500 р. до н. ч. (можливо, раніше). Нині ми забули значення цього ритуалу, проте (диво-дивне!) — ще до сьогодні в українських селах на Різдво кладуть під святковий стіл якщо не плуг, то леміш від нього. За часів Київської Русі був звичай кликати "Плуг" (сузір'я), який ніби падас у цей час на Землю (опускається низько над обрієм).
Зимове обрядодійство розпочиналося у Святвечір

"Коли не було з нащада світла, Дажбоже!
Тоді не було неба ні землі, А лише було синєє море.
А серед моря зелений явір. На явороньку три голубоньки,
Радоньку радять як Світ сновати: "Та спустімося на дно моря,
Та дістанемо дрібного піску, Дрібний пісочок посіємо ми,
Та нам станеться чорна землиця, Та дістанемо золотий камінь,
Золотий камінь посіємо ми, Та нам станеться ясне небонько:
Ясне небонько, світле сонечко, Світле сонечко, ясен місячик,
Ясен місячик, ясна зірниця, Ясна зірниця, дрібні звіздочки". 

Скільки ж тисячоліть могли співати наші Предки цю різдвяну пісню? Адже принаймні протягом тисячі років їм нав'язують зовсім інші міфи про створення Всесвіту, міфи, які записані в Біблії. А колядки, перероблені в сотнях варіантів від біблійного "Син Божий народився" до комуністичного "Рік Новий народився", все ще співаються, як і тисячі років тому.Біблія датує Сотворення світу близько 6 тисяч років тому. Заселення України відбулося 400—300 тисяч років тому, а створення Землі в науці визначається близько 3,5-4 мільярдів років тому".Це відчуття безкінечності Всесвіту, своєї малості порівняно з космосом і бажання прилучитися до нього, спонукало людей шукати своєрідну точку опори — так виникає обряд прилучення до Бога, до його безмежності іі вічності.
Цікаво, що міфологічний сюжет, відображений у цій архаїчній колядці, досить часто використовувався і в мистецьких виробах найдавнішої доби: на одній знахідці зі скіфського кургану (бронзовий рельєф) бачимо створення світу птахами. Тут і дерево-явір, і сонце, і місяць. Можна ще іі нині знайти подібні сюжети на стародавніх рушниках, збережених якимось дивом серед нашого, перетвореного на хаос, розбурханого лихоліттями світу.
До Сонця в колядках звертаються як до Дажбога, хоча в давніших уявленнях народу воно було жіночого роду — Сонячна панна.
Місяць також міняв свій рід. Інша назва цього Божества — Місяць-Василя. В українців він спочатку був жіночого роду, бо Місяць уявлявся як наречена Сонця. Про це йдеться в стародавній колядці:

"Свята Василля діжу місила. Пироги пекла букатії, рогатії".

Назву Місяця "уаціля" залишили в Україні ще давні племена кіммерійців. Пізніше вона перетворилася у чоловіче ім'я Василь. Крім того, у цій колядці відображений звичай наших Предків приносити жертву Місяцю у вигляді ліплених пирогів, вареників.З часом уявлення про Місяць і Сонце змінювалися. Сонце виступало як жінка, а Місяць — як чоловік: Ясен місяць - пан господар, Красне сонце — жона його, Дрібні зірки — його дітки.
Християнська церква з перших років свого існування переслідувала язичницькі вірування і свята. Тим більше, що першими єпископами Русі-України були греки. За колядки, щедрівки, писанки, веснянки вони до крові карали людей. У 1274 р. Київський митрополит Кирило III накладав прокляття "на народні пісні, щедрівки, колядки, бо вони бісовські, поганські". У книзі "Церковні настанови" також читаємо: "Хто колядує: "Уроди, Боже, жито, пшеницю" — хай буде проклятий. Колядування походить від скоту, а не від людей".
Проте й нині у багатьох колядках є заспіви, що починаються: "Ой, дай Боже", в яких чуємо відгомін "Ой, Дажбоже". Те ж саме — у новорічних побажаннях: "На щастя, на здоров'я та на Новий рік, щоб родило краще, як торік — жито, пшениця та всяка пашниця... Дай, Боже!"
Християнські священики, відчуваючи своє безсилля перед одвічними народними звичаями, намагалися підпорядкувати язичницькі свята християнському календарю.
Про це йшлося і на Нікейському соборі (325 р.). День народження Місяця-Василя призначили днем святого Василя і почали давати це ім'я людям. У Чехії головним Богом був Святовіт. Коли побудували церкву, то її назвали церквою Святого Віта, щоб народ не помітив зміну релігії. У Новгороді церкву, споруджену на місці капища Велеса, назвали церквою святого Власія. Так, поступово і в колядках та щедрівках з'являються образи Матері Божої, Ісуса Христоса, а в народній драмі, вертепі — образи Ангела, Чорта, Ірода. Олекса Воропай на Херсонщині записав:
"А в полі, полі сам Господь ходив, Сам Господь ходив, зерно розносив. Діва Марія Бога просила: "Уроди, Боже, жито, пшеницю, Жито, пшеницю, усяку пашницю..."
Отже, з часу хрищення України-Русі поступово змінюється й символіка колядок та щедрівок. Міф про створення світу також набув християнізованої форми: замість птахів виступає сам Христос, а замість Явора — кедрове дерево, на якому він був розіп'ятий, або з якого будують диво-церкву. Мотив побудови Всесвіту перетворився на мотив побудови церкви. Божественними ознаками наділяють людину (історичну особу).Колядки мають здебільшого 10-складовий вірш із дворядковою строфою (5+5)2. Іноді він записується як чотиривірш з 5-складовими рядками.
Що ж означає слово коляда? В українців це і сам обряд, і різдвяна пісня, і винагорода за колядування. Як стверджували давні автори Інокентій Гізель, Дмитро Туптало та Микола Карамзін, *Коляда — один із язичницьких Богів, що символізував початок року. Можливо, від Коляди походить і слово календар (річне коло). У римлян тотожним Коляді був бог Янус, а від нього — назва першого місяця року "януаріс" (січень). Слово коляда є в усіх слов'янських народів із тим же значенням, що і в українців. На думку Олександра Знойка, Коляда - це річне "Коло Лада".
Щедрівка — слово українського походження, його значення прозоре. У щедрівках звучать щедрі побажання рідним і близьким, а також наявні мотиви весняних господарських робіт, тому що в дохристиянські часи Новий рік святкувався навесні. Щедрівки виконуються на Щедрий вечір (Новоліття). Але коли Новий рік був перенесений на січень, тоді, мабуть, і відбулося зміщення у часі святкування Новоліття, а обрядові пісні весняного щедрівочного циклу стали співати разом із колядками (і тепер зовсім недоречно звучить посеред зими: "щедрик-щедрівочка, прилетіла ластівочка...")Досить часто щедрувальники звертаються до господаря:

Пане господарю, чи спите, чи чуєте, чи дома ночуєте? Чи скажете щедрувати, свій дім звеселяти?

А отримавши дозвіл, починали щедрувати. Щедрівки так само, як і колядки, є стародавні (язичницькі) і ті, що були створені після прийняття християнства, тобто мають біблійні сюжети й образи.Зразком стародавньої колядки може бути ось ця:

Ой там, за горою, Та й за кам'яною, Щедрий вечір, на добрий вечір!
Ой там виходило Три товариші.Щедрий вечір, на добрий вечір!
Що перший товариш — То яснеє сонце. Щедрий вечір, на добрий вечір!
Що другий товариш — То ясен Місяць.Щедрий вечір, на добрий вечір!
Що третій товариш — То дрібен дощик.Щедрий вечір, на добрий вечір!
Що сонечко каже: "Як я ізійду -То зрадується Старее й малеє".
А місяць каже: "Як я ізійду -То зрадується Весь звір у полі.
Ой звір у полі, Чумак в дорозі, Чумак в дорозі, Хазяїн у домі".
А дощик каже: "Як я ізійду — То зрадується Жито й пшениця. Жито й пшениця і всяка пашниця".

До сьогодні дожила й первісна народна драма, яка має глибинне коріння в українському фольклорі — "водіння Кози". Коза - постать, яка сприяє врожаю, вірогідно, так, як і щедрівки, належала до весняних обрядів:

"Де Коза ходить, там жито родить, Де Коза туп-туп, там жита сім кіп."

За сюжетом пісенної драми, коза вмирає і воскресає під загальну радість учасників дійства і глядачів:

"Уставай, коза, вставай, сірая..."

Воскресіння Кози символізує відродження природи, смерть старого і народження нового року. Практична мета цього обряду — забезпечити майбутній урожай, добробут родини. Щодо походження образу Кози існують різні думки: тотем одного з племен ("козиний народ"); сузір'я Козерога (в якому відбувається новорічне дійство); Цап, який супроводжує Перуна (з часу, коли Перун був мисливцем), або коза — жертовна тварина (іноді "козою" називали останній сніп пшениці, який так само символізує умирання рослини та її відродження після сівби). Вірогідно, обряд водіння Кози також належав до весняної народної драми, яка виконувалася на Новоліття.
Різдво. Свят-вечір
Отже, Різдво — перше з новорічних свят, воно має давню історію і як свято народження Всесвіту відзначалось ще у часи, віддалені від нас не одним тисячоліттям. Сучасна українська назва не відображає його християнської сьогоднішньої суті. У давнину це слово звучало як Род'здво і означало народження з двох стихій всього живого. Самі обряди і ритуали Різдва свідчать про його давню космогонічну суть. Так, для приготування святкової вечері бралось 12 полін, які були жертвою 12 сузір'ям зодіаку, готували 12 священних страв: кутю з медом, узвар, вареники, голубці, рибу, картоплю з товченим часником, горох з олією і часником, ячмінну кашу з олією або медом, пшоняну кашу, варену кукурудзу, пироги з маком, варені боби. Те, що до переліку страв включені зернові культури прадавнього походження, свідчить, що різдвяна вечеря — жертовна трапеза на честь Коляди. Цікаво, що 12 священних ночей творення Всесвіту теж відповідають кількості сузір'їв зодіаку, а те, що господар дому, за звичаєм, виходив на подвір'я і обертався на місці проти годинникової стрілки або обходив хату, прямо вказує на імітацію видимого руху сонця через сузір'я. На покуті ставили сніп жита або пшениці, що має кілька назв, а серед них Коляда (Сонце) та Дідух (Місяць). Напередодні свята або безпосередньо перед свят-вечерею вносили плуг і клали під святковий стіл або біля снопа. Цей плуг виконував важливу роль у наступному святі на Щедрий вечір. Зміст язичницького Різдва полягав у народженні немовляти-сонця з голови Лади, народженні Місяця (Василя) на Щедрий вечір та народженні богині води Дани на Водохреща (Ордань).

За віруваннями наших пращурів, у ніч на Різдво активізовувались сили хаосу, всяка нечисть, яка може перешкодити визріванню світлої сили. Тому колядники одягали на себе маски, щоб злі сили їх не розпізнали, ходили по хатах і співали величальні пісні Коляді, відганяючи темну нечисть. Ці магічні відлякування та величання і звуться колядками, у них збережено суть уявлень про оновлення світу, а сам процес колядування — імітація космічного акту сонценародження. Колядники уособлюють предків роду, віщунів просвітлення, тому обрядова кутя, яка призначається і мертвим і живим, є жертвою, за допомогою якої можна здолати темні сили. Те, що у давнину Коляда виявлявся у двох іпостасях — Сонця і Місяця, свідчить про існування давнішого за сонячний — місячного культу і розуміння небесних світил як уособлення світла — Сура. У колядках та щедрівках зустрічається і прославлення -триєдиної сутності Всесвіту — сонця, місяця, дрібного дощику (вогонь, земля, вода) і створення життя. За праслов'янським мисленням, світ створювався так: не було ні неба, ні землі, тільки синє море, «а серед моря синій явір» — дерево життя. На дереві три птаха (сокіл, голуб, півень), вони спускаються на дно моря. Виносить кожен часточку піску, з якого творяться чорна земля, чисте небо, ясен Місяць. Людина ще не могла уявити створення чогось інакше, як через ріст, тому дерево фігурує як основа життя. Птахи символізують один із чинників життєвої сили, яку уособлювали сонце, місяць, зірки, пізніше з'явилось поняття душі, а до того існувало абстрактне поняття сукупного світла Сура, від якого дуже близько до Ора — енергії світла, космосу тощо. Елементи космогонічних уявлень українців чітко простежуються на прикладі давньої колядки:

Як ще не було початку світа,
То ще не було неба ні землі,
А лише було широке море,
А на тім морі явір зелений,
А на тім яворі три голубки,
Три голубочки раду радили:
— Як би ми, браття, світ поставили?
Ой, ходім, браття, аж на дно моря
Та там добудем дрібного піску.
Toy пісок дрібний посієм всюди,
Та встане з него свята землиця,
Та буде тамки золотий камінь,
З того каміння то буде сонце,
То буде сонце і місяць ясний,
Рум'яна зоря і звізди прекрасні.

Відповідно до космології язичників світотворення було пов'язано з моментом, коли з 24 на 25 грудня починає збільшуватись світловий день. Виникнення і розвиток космічного світу ділиться на три періоди — три свята: народження Сонця (7 січня за новим стилем); народження Місяця (14 січня) і народження Води (19 січня). За християнською традицією це відповідно Різдво Христове, св. Василя та Маланки, Йордань.
Різдвяні колядки з часом набувають відчутного християнського звучання, оскільки цей день вважається днем народження Ісуса Христа, наповнюються і відповідною символікою деякі обряди: це і сіно, що підкладалось під скатертину (сіно було в яслах при народженні Христа), і вертеп тощо.
Вечір напередодні Різдва має назви Святвечір, Багата кутя, Вілія. Підготовка до Свят-вечора, починається ще вдосвіта із розпалення вогню в печі. Раніше цей священний вогонь добували тертям, цим вогнем розпалюється у печі вогонь з 12 полін, що припасаються протягом 12 днів. Всяка інша робота; крім готування страв, у цей день неприпустима. Господар ходить по сусідах, збирає і віддає все позичене, у цю ніч ніщо не повинно ночувати поза домом, вся родина теж мусить бути вдома. Саме в цей час добре миритись із ворогами, щоб у новому році було мирно, а проти тих, з ким миру бути не може, виконуються магічні дії: затикаються всі дірки у лаві з примовкою:

«Не дірки затикаю, але роти своїм ворогам, аби їх напасті не ловили мене цілий цей рік».

Щойно на небосхилі з'являється перша зірка, всією родиною сідають за стіл, який звуть багатим, бо на ньому має бути дванадцять різноманітних страв. Звідси й назва "Багата кутя" чи "Багатий Святвечір".На столі обов'язково має бути кутя – це основна обрядова їжа. Її готують з пшеничних або ячмінних зерен. До звареного зерна додають солоду. На особливу увагу заслуговує обряд внесенняд куті, яку зазвичай несе господиня:

Кутю на покутю, узвар - на базар, а пироги – на торги.

Горщик із кутею ставлять на покуті в кублище, яке роблять з найзапашнішого сіна. Горщик прикривають хлібом та дрібком сол
і.
Як зайде сонце, господар вносить до хати обжиночний сніп, який від закінчення жнив перебував у хліві чи на горищі. Коли господар заносить Дідуха до хати, то вітається з усіма, ніби вперше побачив:

—Дай Боже здоров'я!
—Помагай, Боже,— відказує господиня.— А що несеш?
—Несу злато, щоб увесь рік ми жили багато!

З цими словами господар віншує свою родину:

—Віншую вас щастям, здоров'ям, із цим Святим вечором, щоб ви у щасті й здоров'ї ці свята провели та других дочекались — від ста літ до ста літ, поки Бог назначить вік!

Сніп ставиться на покуті перев'язується залізним ланцюгом, а біля нього кладуться ярмо, чепіги від плуга, сокира та інші залізні речі, які, за повір'ями, захищатимуть дім від злої сили. Потім стіл застеляється скатертиною, під яку на чотири кути столу кладуться голівки часнику з тією ж метою захисту. На стіл викладають спечені калачі і хліби. За Святвечірній стіл першим, як і годиться, сідає господар, а за ним інші члени родини. Під час святкової вечері намагаються не виходити з-за столу, розмовляють тихцем. Вставши, глава сімейства пропонує пом'янути предків і запросити їх до Святвечора. Вважається, що саме в цей час усі предки мають прийти до оселі, а відтак для них звільняють місця на лавах, ліжках, стільчиках, ставлять на ніч страви й кладуть ложки. Слідом за господарем усі присутні виголошують молитву, яка звернена до тих, хто заблукав у лісі, втопився у морі чи не повернувся з далекої дороги або війни.Наступну молитву виголошують усім нині сущим членам родини. Їм зичать здоров'я і щастя, бажають, щоб гуртом і в злагоді дочекались наступного Різдва. Після цього господар бере свічку та миску з кутею і,поклонившись до чотирьох кутів, передає страву дружині. Кожен з присутніх мав з'їсти по три ложки куті.
Далі з кожної страви набирається потроху у велику миску, господар виносить це до худоби, даючи їй покуштувати «святої вечері» та благословляючи її хлібом. Щоб охоронити двір від злих сил, хазяїн сам чи з усією родиною, з новоспеченим хлібом, маком, медом і водою обходить усе своє господарство, обкурюючи усе ладаном. Інколи господар замість обходу обертається з хлібом проти годинникової стрілки. Хліви та стайні обсипаються маком, щоб відьми, визбируючи його, не приступили до худібки, на кінець обходу зарубується поріг хліва, стайні, щоб не переступила його ворожа сила. Після цього відбувається заклинання злих сил: господиня набирає у полумисок потроху з усіх страв, поверх кладе калач, чарку з медом, чарку з водою, горіхи і яблука. Господар в одну руку бере полумисок, в іншу батіг або сокиру і йде закликати «гостей». Повертаючись за сонцем, господар кличе тричі:


«Морозе, морозе, ходи до нас кутю їсти! Коли не йдеш, то не йди й на жито, пшеницю і всяку пашницю!
Буря, буря, будь ласкава і виходь до нас на святу вечерю! Коли тепер не ласкава прийти на святу вечерю, на дари Божі, на ситі страви, на палені горілки, на велике добро, як ми тебе просимо, то не приходь до нас в літі, як ми тебе не потребуємо!
Вовче, вовче, ходи до нас до оброку! А не прийдеш до оброку, аби і не йшов до моєї худоби до року».

Після цього, погрожуючи батогом чи сокирою, треба обернутись проти сонця і йти до хати не оглядаючись, щільно зачинити двері, до кінця вечері ніхто не повинен виходити з хати.Після свят частину сіна віддають худобі, а решту тримають для кубел, де мають нестися кури чи висиджуватися курчата.Потім починаються ігри: діти ставлять на сокиру ногу, «щоб були тверді, як залізо», залазять під стіл і квокчуть, «щоб квочка сідала», а мати за це кидає їм гроші та цукерки. Під кінець уся сім'я співає колядки.Після вечері діти повинні однести обрядову їжу своїм хрещеним батькам, баб

усям-дідусям. Матері кладуть дітям до куті ще книш та калачі, іноді цукерки. Діти, зайшовши до хати, кажуть:

– Добрий вечір! Мамо й тато прислали вам хліб, сіль і вечерю.

Ощедрені куштують кутю, хвалять її, беруть частину інших гостинців, дякують, що принесли вечерю. В свою чергу вони обдаровують дітей горіхами, яблуками, цукерками, грішми та ін.

Деякі обряди, спільні для всієї України, мають регіональні відмінності, наприклад, у деяких місцевостях після вечері діти розносять кутю по родичах, у інших заможні господарі розносять вечерю бідним. Так само і колядувати починають у різний час: прямо на Свят-вечір або ж перший вечір Різдва. Колядують дитячі та молодіжні ватаги, водить таку ватагу «береза», у компанії ще є «виборець» — скарбник, «міхоноша» — носій подарунків, «звіздар» — хлопець, що носить традиційну восьмикутну зірку із свічкою та дзвіночками. Колядники починають обходом навколо церкви з колядками. Потім діти йдуть під вікна проситись поколядувати, одержавши дозвіл, колядують усім членам родини на замовлення. Господарі пригощають дітей яблуками, горіхами, цукерками та іншими ласощами, дають гроші. Колядників частують, вони співають гуртом колядки на всіх членів родини, кінчається все це віншуванням. Щоправда, у деяких районах Україні навпаки, із віншування починають:
— Віншуємо вас, аби у вашій загородці було стільки овечок, скільки в хлібі кришок, віншуємо вас многая літа, сими святками, сим Новим роком, святим Різдвом. Дай вам, Боже, здоров'я, а в дому склінно, у кіннику — коні, у кошарі — вівці, у пасіці — бджоли. Дай, Боже!

По цьому можуть бути танцювальні колядування, коли один з колядників, танцюючи на одній нозі обходить всіх, вимагаючи подарунків:

Ой, скачу, скачу, бо гроші бачу!
Як маєш сина — накрай сира!
Як маєш дівку — шли по горілку!
Ой дай же, дай же, як маєш дати,
Не маєш дати — вижени з хати!
Ой хоч ожогом, хоч кочергою,
Хоч дівчиною кострубатою.

Обряди колядування можуть мати варіанти, але їхній зміст залишається однаковим — віншування господарів та обдарування колядників, які символізують посланців царства померлих, недаремно традиційно колядники притишують голоси та обмазують обличчя сажею, одягають маски та ін.
Коляда - Бог зимового Сонця, який повертає Коло Свароже до Весни. Густинський літопис — мабуть, чи не єдине писемне джерело, що вказує на Коляду як на Бога. Слово коляда багатозначне: Святий Вечір, обряд славлення на Різдво, сама пісня, винагорода за колядування, різдвяний подарунок. Сучасне мовознавство, пов'язує значення слова коляда з коло, колокол, а також латинським calendae — календар, різдвяні канікули тощо. Коло — можливо, від коло — сонце, а також небо (подібне до гр. polos - вісь, полюс, небо, оберт; пор. слов'янське Сварга — небесний коловорот).
Але в народному уявленні існує також жіноча постать — Богиня Коляда — не тільки як уособлення свята, але і як Богиня-Мати, яка народжує сина Божича-Коляду, тобто молоде зимове Сонечко. У західних слов'ян існує свято Божича (Різдво), якому випікають "Божичний коровай". Про теїстичні риси Коляди як Всевишнього Бога можемо судити з текстів деяких слов'янських колядок. Наприкла
д, у сербів і хорватів співають:

Дай нам, Боже Колядо! Добре пасовище, Колядо! Для корівок, Колядо! І овечок, Колядо!..

Є образ Богині Коляди і в українських колядках:

Ішла Коляда та й по вулиці,
Коляда! Коляда!
Та й по вулиці, по метелиці.
Прийшла Коляда на тисовий двір:
А чи спиш, чи лежиш, пан господарю?

у колядках Коляда згадується як персоніфікація свята або як постать Богині:

Прийшла Коляда наперед Різдва. Коляда! Коляда!
Ой ходила Коляда, ой гуляла Коляда По зеленому саду, по багатому двору!

За давніх часів людям, народженим на свято Коляди (21—22 грудня), надавалися відповідні імена. Нині існує прізвище Коляда, а також відомі імена давніх русичів і міфологічних істот, пов'язаних із поняттям кола: Колобуд — пробуджуючий сонце; Коловрат — коловорот (знак Сварги, Сварога); документальне ім'я хороброго русича, який відзначився у битвах із полками Батия.
Припускають, що й ім'я скіфського царя Колоксая, можливо, означало "Сонце-цар". За Геродотом, він — наймолодший син першого чоловіка Таргітая, який узяв небесні дари (золоті чашу, сокиру, плуг і ярмо). Завдяки цьому він успадкував батьківський трон і став родоначальником племені паралатів, яке відносять до праслов'ян. Грецький поет VII ст. до н. ч. Алкман згадує "швидконогих Колоксаєвих коней", де коні, вірогідно, є метафорою Сонця. Отже, Колоксай — не тільки культурний герой скіфів, але, можливо, і астральне Божество, пов'язане з сонячними святами. До речі, Різдвяні свята Коляди, пов'язані зі славленням плуга, який ніби-то "падає з неба", відомі з писемних джерел XVII ст. Ці обряди астрономічно пов'язані з сузір'ям Плуга (Оріона).
За часів Київської Русі на Різдво Коляди кияни масово виходили на вулиці міста, на високі пагорби зустрічати це красиве сузір'я, яке уособлювало дарунок Сварога-коваля. Недаремно християнська церква заборонила "кл
икать плугу" на Різдво.


Дідух. На різдвяні свята обов'язковим символом є Дідух (сніп-рай), який виготовляють з обжинкового снопа. Дідуха урочисто вносил
и у світлицю і ставили на Бабу – оберемок соломи, якою застеляють долівку.Дідух символізує культ роду предків. Вважається, що добрі душі пращурів мають оберігати посіви та врожай від всіляких бід: повені, граду, бурі, вогню тощо.
Оскільки вважається, на час народин Сонця, тобто на Різдво, духи пращурів з настанням сутінків оселяються в помешканнях, то на їхню честь і ставлять на почесне місце (покуті) Дідуха, біля якого обов'язково мають бути кутя та узвар, які є поминальними стравами.Напередодні Щедрої куті (з 31 грудня на 1 січня) Дідуха виносять з оселі. В одних випадках його спалюють, в інших - обмолочують і насіння змішують з тим, яким засівають оселі на Новий рік або тримають до Благовісника і змішують з посівним зерном

Найдавніша українська календарна одиниця та місячний календар

опубліковано 4 лист. 2011 р., 15:40 Люа Твардовська   [ оновлено 5 лист. 2011 р., 03:49 ]

Про найдавнішу українську календарну одиницю та місячний календар
На українських землях за Трипільської доби існував 7-денний тиждень, який був поширений серед усіх пелазгів аж до Малої Азії, а також у єгипетських жерців.

Щоправда, деякі народи (греки, римляни) робили спроби впровадження 5-ти, 6-ти, 8-ми, 10-ти, і навіть 20-денного тижня, але зрештою вони повернулися до природного 7-денного тижня. 

За сім днів відбувається збільшення фази місяця від тоненького серпа (Молодика) до першої чверті; ше за сім днів — від першої чверті до повного місяця (Повні); ще за сім - зменшення до останньої чверті; і, нарешті, ще за сім днів місяць "старіє" зовсім. Цей видимий для людини процес відбувається за 28 діб, хоча астрономічно повна зміна фаз місяця завершується за 29,53 доби. 

Семиденний тиждень добре узгоджується із психофізичними ритмами людського організму. Відомо, що магнітні поля Сонця, Місяця, Землі, як і інших планет, змінюються залежно від їхнього положення у просторі. А зміна магнітного поля одного тіла завжди викликає зміну магнітного поля самого середовища. Тому спостерігаються зміни в життєдіяльності людей, тварин, рослин: змінюється самопочуття, настрій, активність, підвищується чи знижується тиск тощо. 

Тиждень на стародавніх малюнках зображали у вигляді семипроменевої зірки. Число сім стало священним: 7 кольорів веселки, 7 чудес світу, 7 нот, 7 струн на лірі Орфея. 

Пелазги помітили, що на небосхилі, крім нерухомих сузір'їв, є 7 зірок, які рухаються ("блукають") по небу. Ці зірки обожнювалися, бо кожна з них керує своєю годиною. 

Першій годині неділі покровительствує Сонце. 

Далі на кожну годину дня впливають планети в такому порядку: 
2 год. — Венера, 
3 год. — Меркурій, 
4 год. — Місяць, 
5 год. — Сатурн, 
6 год. — Юпітер, 
7 год. — Марс. 

Далі повторюється в тому ж порядку: 
8 год. — Сонце, 
9 год. — Венера і т.д. 

Доба неділі закінчується годиною Меркурія (24 год.). 

Отже, понеділок починається годиною Місяця, тому він присвячений Місяцю. Так кожен день отримав свого покровителя-охоронця. 

Розглянемо ж дні тижня з їхніми планетами-охоронцями, як їх уявляли наші Предки. 

Неділя перебуває під знаком Сонця. Як писав Олександр Потебня, Богиня Неділя була шанованою в українців, її уявляли в образі дівчини-красуні з довгим золотавим волоссям — це Сонячна панна, донька Святої П'ятниці (або Богині Роду — Баби Яги). Вірили, що людина, яка народилася в неділю, буде щаслива, гарна, здорова. Волхви могли, знаючи точно годину народження дитини, передбачити її вдачу, пророкувати її майбутнє. 

Головними Богами неділі завжди вважались Дажбог, знаком якого є сонячне колесо, і Сварог, знаком якого є Сварга. 

Ці символи знаходимо серед найстародавніших орнаментів пелазгів, трипільців, троянців, скіфів. Сварга (санскритське svarga) означає "найвище небо Богів", "той, хто рухає небо". У Сварзі знаходиться Рай — Луки Сварожі. 

Понеділок присвячений Місяцю, який розпочинає цей день. Місяця уявляли світловолосим юнаком, струнким, блідолицим. Оскільки місяць час від часу змінює свій вигляд, він вважається непостійним і тому починати щось важливе у понеділок не наважувалися, бо буде невдача. Досі існують такі приказки, як: "Понеділок - важкий день", "У понеділок роботи не починай і в дорогу не вирушай". Понеділок - це чоловічий день. Однак, за Звичаєвим правом, жінки мали звичай "понеділкування" — звільнення від важких домашніх робіт і навіть подружніх обов'язків. 

Християнство ж остаточно ліквідувало цей залишок матріархату, приписавши жінкам у цей день постувати. 

Головним Богом понеділка, можливо, був Хорс. 

Вівторок. Планета-охоронець — Марс (Apec). Вівторок в українців завжди вважався легким днем, щасливим. Назву свою отримав від "вторий" — другий день тижня. Це також чоловічин день. Праукраїнська назва планети Apec, або Арей, — захисник воїнів. 

Головним Богом вівторка вважається Симаргл. 

Середа, або, як казані в давнину, "третійник" знаходиться у середині тижня. Їй покровіітельствує Меркурій (Єремис), який вважався посланцем Богів, захисником мандрівників, торгівлі, мистецтва тощо. За давньоукраїнськими звичаями, цей день присвячувався Богині Дані. Це жіночий день. Можна робити все на городі, в хаті: прати, ткати, шити. 

Головним Богом середи вважається Велес. 

Четвер розпочинається годиною Юпітера — найбільшої планети Сонячної системи. У всіх слов'ян це був день Перуна — він найголовніший Бог четверга. Саме в четвер йому приносили жертви біля священних дубів; мужчини-воїни просили охоронити в бою, дати силу, відвагу, чоловічу снагу. Назва дня від "четвертий". 

У цей день також можна робити все і навіть застерігати від безділля або надмірних веселощів: "Хто в четвер скаче, той у п'ятницю плаче". Але всі четверги, починаючи від Чистого четверга (перед Великоднем), вважалися несприятливими для виїзду в дорогу або для початку якогось діла, жінки не робили зачинок для прядіння чи ткацтва, це краще робити в жіночі дні. Не можна у будь-який четвер виварювати білизну, виймати сажу з печі. Зате останній четвер місяця сприятливий для лікування дітей, особливо від переполоху. 

П'ятниця названа від "п'ятий", їй покровительствє Венера (Афродіта). Це цілком жіночий день. У слов'ян він пов'язаний з Мокошею (в християнстві її заступила Свята П'ятниця), яку надзвичайно шанують українці, бо вона є покровителькою шлюбу, Богинею Роду, хранителькою домашнього вогнища.

П'ятницю уявляють літньою жінкою з вінком на голові. Її зображення здавна чіпляли біля криниці. Кожна п'ятниця є поминальним днем - саме в цей день тижня згадують своїх покійних родичів. Тому в п'ятницю не можна працювати голкою, ножицями, веретеном, щоб не проколоти душі померлих.

Богині П'ятниці в сиву давнину передувала Баба Яга. Проте за останні кілька століть її образ набув негативного чи навіть дещо страшного вигляду, хоча в усіх казках вона завжди допомагала героєві, котрий виявився сміливим і проявив свою кмітливість. За дослідженнями Олександра Потебні та інших фольклористів, Баба Яга є родоначальницею, Предкинею - саме такою вона під різними іменами шанувалася і це в трипільців, скіфів, слов'ян. 

Субота - жіночий день. Її захисником є Сатурн, або Кронос, який вважається Богом Часу, охоронцем посівів, плодючості. Покровителями суботи і часу загалом у слов'ян вважаються Числобог і Стрибог. Дослідники погоджуються, що назва цього дня походить від старослов'янського "со+битіє". тобто "буття (моління) разом", оскільки в цей день наші Предки вирушали до своїх святинь, щоб поспілкуватися з іншими людьми та з Богами. 

Тиждень у церковнослов'янській мові називався сідмицею, так вій зветься і нині в церковних календарях. 

Назви днів тижня за їхніми порядковими числами збереглися у всіх слов'янських народів. Назва неділя, що означає неробочий день, також збереглася у всіх слов'ян, крім росіян, які неділею називають увесь семиденний тиждень, а воскресеньем (за аналогією до християнської Пасхи воскресіння Ісуса) називають кожну неділю року (тобто 52 дні на рік). 

Кожному дню тижня відповідає свій колір. На жаль, у різних джерелах немає одностайності щодо кольорової гами тижня. 

Подаємо найпопулярніші в Україні: 
неділя — золотий, жовтогарячий; 
понеділок — срібпо-зеленавий, світло-фіолетовий: 
вівторок - малиновий; 
середа -синій; 
четвер - темно-червоний, багряний; 
п'ятниця світло-жовтий; 
субота — зелений, темно-фіолетовий. 

Цю символіку кольорів використовувані щодня, оскільки вона несе відповідну до дня тижня енергетику. Але різнобій у визначенні цих кольорів пояснюється неоднаковим сприйняттям кольору різними людьми.
МІСЯЧНИЙ КАЛЕНДАР 

Поділ року на місяці зафіксований археологічними знахідками в Україні: ритуальні чаші II—IV ст.. наприклад, у с. Ленесівка Волинської обл., календар полян у с. Ромашки Київської обл. Більшість стародавніх календарів зображалися навколо глиняних глечиків у вигляді своєрідних орнаментів із 12 прямокутних рамок, що мають різні малюнки, які означають ті чи інші сезонні роботи або фази місяця. Так, наприклад, на одній скіфській чарці зображено 12 півмісяців у різних фазах. Найбільше календарів знайдено при розкопках поселень Черняхівської культури. 

Одвічною проблемою будь-якого календаря є те, що число діб в астрономічному календарі не ціле, а дробове. Місяць складається з 29,53059 доби. Помноживши це число на 12 місяців, отримаємо 354,36706 доби за рік. Але ж астрономічний рік має 365 днів. Куди ж подіти цю різницю? Відомо, шо певний час в Україні існували 13-місячні роки, які чергувалися з 12-місячними. 

У 13-місячному році праукраїнців був ще знак Змієносця, в який Сонце входить 30 листопала і виходить 18 грудня, а далі перебуває у сузір'ї Стрільця. 

Слід зауважити, що сучасний поділ екліптики на 12 знаків є досить умовним: кожному місяцю відведено 30'' річного кола. Хоча межі впливу кожного сузір'я зовсім не однакові: наприклад, Скорпіон має найменший час впливу (8 днів), а Діва - найбільший (44 дні). Крім того, частина сузір'я Скорпіона розміщена майже паралельно сузір'ю Змієносця. Чи не тому серед людей, народжених під сузір'ям Скорпіона, існує найбільша різноманітність типів і характерів: від жорстоких, хижих до вразливих і беззахисних або закомплексованих осіб, які нібито самі себе "жалять своєю ж отрутою". 

Поділ року на тринадцять місяців існував, крім слов'ян, і в інших народів. Кількість днів у місяці залежала від зовнішніх природних ознак, найчастіше від фази місяця. Кожен місяць починався з Молодика, тому нині не завжди сучасні числа відповідають тому розташуванню небесних світил, яким керувалися в давнину. 

Тринадцятимісячні роки дуже лякали християнську церкву, тому язичницький трінаднятимісячніїй рік, як і взагалі число тринадцять, вважали "чортовою дюжиною". Однак ще в 1036 р. диякон Кирик написав працю під назвою "Учення, ним же відати чоловіку число всіх літ", де пояснював, звідки береться тринадцятий місяць: "Хай буде відомо, що в одному літі книжних місяців 12 і небесних лун ісходить 12, а в кожному літі лишається 11 днів, і з тих днів на четверте літо припадає луна тринадцята". 

Час перебування Сонця в зодіакальних сузір'ях не відповідає прийнятому в астрології поділу року на 12 рівних місяців, тому поруч з українськими народними назвами Зодіаку подаємо також астрономічні періоди перебування Сонця у цих сузір'ях. 

Овен — українські народні назви Apec, Варан, Скоп: 18 квітня 14 травня (26 днів). 

Тілець - Бик, Тур, Волос, Волосожар, Стожари, Квочка, Квочка з курчатами, Курочка, Баби, Баби-звізди: 14 травня - 21 червня (38 днів). 

Близнюки - Рожаниці, Близнята: 21 червня - 20 липня (29 днів) 

Рак - Рак: 20 липня - 11 серпня (22 дні). 

Лев - Лев: 11 серпня - 17 вересня (37 днів). 

Діва - Діва, Панна, Діва-Лілея, Крилата Діва: 17 вересня - 30 жовтня (44 дні). 

Терези - Ваги, Волопас, Дівка воду несе: 31 жовтня - 22 листопада (23 дні). 

Скорпіон - Скорпіон, Ведмідь, Ведмелюк, Змієносець: 22 листопада — 30 листопада (8 днів). 

Змієносець (13-й знак) - Змія, Змієносець, Скорпіон: 30 листопада — 18 грудня (18 днів). 

Стрілець - Стрибог. Стрілець, Перун: 18 грудня — 19 січня (32 дні). 

Козеріг — Коза, Пан, Хрест: 19 січня — 16 лютого (27 днів). 

Водолій — Мокоша, Водник, Водяник: 16 лютого — 12 березня (24 дні). 

Риба - Риба, Рибала: 12 березня — 18 квітня (37 днів). 

Кожен місяць за язичницької доби мав знак головного Бога цього періоду: 

березень - Лада, 
квітень — Ярило, 
травень — Дажбог, 
червень — Купайло, 
липень - Перун, 
серпень — Боги Спаси, 
вересень — Світовид, 
жовтень — Мокоша (Мати Слава), 
листопад — Доля (Ясна), 
грудень - Сварог (Род), 
січень — Дана, 
лютий — Велес. 

Хоча ми не завжди можемо дослідити й точно визначити час настання цих періодів, проте мусимо зберегти все, що тільки можливо: стародавні назви знаків Зодії, сузір'їв та окремих планет. Наші Пращури, користуючись давніми календарями, пов'язували виконання тих чи інших господарських робіт, вживання конкретних ліків із певними знаками Зодіаку. Тому стародавні назви допоможуть із часом зрозуміти стародавні календарі іі пов'язані з ними справи. 

У кожній місцевості, вірогідно, існували свої народні назви Зодії. Зодіак у житті стародавніх мешканців нашої землі займав значно більші місця, ніж це вважалося досі. Адже археологи підтверджують це знахідками із "ображенням різних знаків Зодії". 

Наша Україна успадкувала від індоєвропейської цивілізації знак Бика (Тільця). Чи не тому саме в цього знаку збереглося найбільше назв, даних сузір'ю нашим народом. Це сузір'я (астрономічна назва — Плеяди) складається із семи зірок, згуртованих так, неначе курчата навколо квочки, —звідси народна назва Квочка, Курочка, Квочка з курчатами. Назва Баби, або Баби-звізди відповідає розумінню Плеяд як групи жінок, яке відоме в багатьох інших народів світу. Змієносець в народі нині змішується зі Скорпіоном. 

Чимало можуть розказати нам назви знаків Зодіаку та пов'язані з ними назви понять, що стосуються нашої історії й культури. Ось, приміром, Іоаникій Галятовський у XVII ст. записав переказ про походження назви козаків:"Козаки названи суть от Козорожца, бо Козорожець єсть знак в Зодіяку небесном"

В усіх слов'янських народів, крім росіян, збереглися і до сьогодні прадавні назви місяців. Росіяни ж запозичили їх у римлян. 

Розглянемо деякі назви місяців, котрі існували в різних куточках України, а почнемо з весни — давнього початку нового літа (року). 

Березень. Інші назви: березоль, березозорь, сочень, соковик, протальник, "з гір потоки", заграйярочки, капельник. У слов'ян переважають назви цього місяця від слова береза. Біла береза в цей час уже дає сік. Михайло Максимович записав назву цього місяця як "місяць-чернець" і пояснив, що в народі вважають таким тільки той місяць, який народжується і сходить у Великий піст. Проте таке пояснення нас не зовсім задовольняє. Існує приказка: "Як буде місяць-чернець, то буде й світу кінець". Значення її значно глибше — народ вклав у цей вислів стародавні астрономічні знання, пов'язані з сонячним затемненням, коли Місяць, закриваючи Сонце, стає чорним. 

Астрономи підтверджують вірогідність глобальних природних катаклізмів саме в момент збігу весняного рівнодення і затемнення Сонця. Такі збіги відбуваються кожні: 532,1 596,7 980,9 576 років. Причому найбільші природні катастрофи відбуваються саме в 7980-річні й 9576-річні періоди: таким був катаклізм межі палеоліту й мезоліту. 

На думку Миколи Чмихова, Зодіак виник як спосіб виживання людства: уміння розрахувати й передбачити час настання стихійного лиха вселяє віру в можливість такого виживання. Глобальні катастрофи найчастіше відбуваються тоді, коли найбільше порушується екологічна рівновага в природі. Проте після кожного космічного катаклізму людство вступає в нову епоху свого відродження, встановлюється природна рівновага, збагачується знання людства на новому, іншому ступені розвитку. 

Квітень. Інші назви: цвітень, краснець, снігогін, дзюрчальник, водолій, лукавець. Як бачимо, всі назви виникли завдяки спостережливості наших Пращурів, їхній любові до природи. Квітень — це пробудження лісів, гаїв, цвітіння садків, яким поклонялися українці. 

Травень. Майже у всіх слов'ян цей місяць названий від "трави". Але існують і деякі інші назви: май, травник, пісенник, місяць-громовик тощо. У деяких районах Росії він ще має назву мур (від "мурава" — трава). В українців є й назва май, проте вона не латинського походження, як у росіян, а давньослов'янськрго: "май" означає зелень, буяння дерев, трав, квітів. Римляни ж запозичили цю назву в аборигенів завойованої країни — нащадків пелазгів та етрусків, і так само, як і вони, вшановували Богиню Maйю. На честь Maiї, яка вважалася матір'ю природи, влаштовували свята іі інші нащадки аріїв — індійці. Отже, це одна з найдавніших традицій і назв. 

Червень. Має назви: кресник, червець, ізок, гнилець. "Кресник" означає літній сонцеворот. Походить це слово від "кресати" вогонь, тобто запалювати купальське вогнище, іноді мовознавці пояснюють назву червень від назви личинки з якої в минулому виготовляли червону фарбу. Але більш переконливими і правдоподібними є пояснення назви від червоний: час достигання ягід, плодів, квітів, які в ней час червоніють. 

Липень. Інші назви: липець, сінокіс, косень, грозовик, іллюх (від юдейського пророка Іллі, якого адаптувало християнство). Народна ж назва прозора — в цей час цвіте липа, збирають липовий цвіт, який є цілющими ліками від застуди та інших хвороб. Інші назви походять від назв літніх робіт та погодних явиш. 

Серпень. Майже у всіх слов'ян назви нього місяця пов'язані зі жнивами, серпами (у білорусів — "жнивень"). Інші народні українські назви: копень, гедзень, хлібочол, жнивець, спасівець. у росіян його називають "прибериха-припасиха", що також зрозуміле як збирання запасів на зиму. 

Вересень. Означає "вересовий місяць", тобто час збирання вересового меду та винограду. Інші давньоукраїнські назви: сівень, вереснець, ревун, "бабине літо* (від давнього свята). 

Жовтень. Місяць жовтого листя. Інші назви: падзерник, костричник, весільник, зазимник. у цей час починали м'яти льон, коноплі, справляти весілля. 

Листопад. Прозора загальнослов'янська назва, пов'язана з опаданиям листя із дерев. Називають його ще падолистом, напівзимником. Назва листопада "братчин", вірогідно, пов'язана з язичницькими братчинами, які присвячувалися мисливським святам. 

Грудень. Названий від мерзлих грудок землі, що іноді серед дослідників викликає сумнів. Проте в літописі знаходимо пояснення: "... поидоша на коліхъ, а по грудну пути, бі бо тогда місяцъ грудень"". Інші назви місяця: хмурень, мочавець, солоноворот, андріець (від християнського апостола Андрія). У цьому місяці сонце "повертає па літо", тобто дні починають збільшуватися. 

Січень. Інші його назви: тріскун, сніговик, льодовик, просинець. Остання назва за деякими версіями означає "просити в Богів добра", бо в цей час випадають різдвяні свята. Однак це не відповіла* дійсності, оскільки у січні різдвяні свята стали відзначали лише в ХХ сл. 

Лютий. Названий так через люті морози, лютих вовків, які в цей час найбільше голодують. Інші народні назви: крутень, зимобор, бокогрій, криводоріг, громник. Остання назва походить від свята Стрітення (Громниця), коли, за народними повір'ями, Зима зустрічається з Весною. 

Отже, як бачимо, усі назви місяців вказують на одвічний зв'язок українців із природою, сезонною працею хліборобів.

Прогнозування пожежі в Лондоні Уільяма Ліллі

опубліковано 27 груд. 2010 р., 03:58 Люа Твардовська   [ оновлено 19 жовт. 2011 р., 06:21 ]

Вперше надруковано в астрологічному журналі
Січень / лютий 1990 року. XXXII тому № 1
http://www.tara-astrology.com
 

On Friday, October 25, 1666, the famous English astrologer William Lilly was ordered to appear in the Speaker's Chamber of the House of Commons to give testimony before the special Committee set up to examine the cause of the great fire which had devastated the city of London in September. Lilly, it was claimed, had successfully predicted the outbreak of the fire fourteen years before when he had published Monarchy or No Monarchy in England a book containing nineteen hieroglyphic drawings giving carefully disguised predictions. As a consequence of one of these, featuring a large fire (see figure below), Lilly was seriously suspected of causing the fire. It was also thought that he wished to obtain credit for forecasting the event. Being fearful of what might happen to him, Lilly persuaded the committee that his prediction had not been precise and he was allowed to go.

For over three hundred years Lilly's hieroglyphic prediction of the Fire of London has been dismissed, even by astrologers unable to work out his code, and no one has attempted to interpret it. Now, however, the code has been deciphered and the hieroglyphics shown to be a disguised horoscope for the moment of the outbreak of the great fire on Sunday, September 2, 1666.

 
The Great Fire of London was the biggest single calamity in the history of the city. It had destroyed 13,200 houses, 87 parish churches, 6 chapels, 44 Company Halls, the Royal Exchange, the Custom House, St Paul's Cathedral, the Guildhall, the Bridewell and other City prisons, the Session House, four bridges across the Thames and Fleet rivers, three city gates and made homeless 100,000 people, one sixth of the inhabitants.

Within days the angry citizens wanted someone to blame for the destruction - the Dutch, perhaps, with whom England was at war? Catholic agitators or someone else? Before the authorities settled for a scapegoat in the person of a 26 year old French silversmith, Robert Hubert, who was executed at Tyburn for setting London ablaze, numerous suspects were brought before a special Committee.

There had been a lot of prophecies of the destruction of London by fire. Samuel Pepys, in his diary, noted that Prince Rupert, when told of the fire, recalled Mother Shipton's prophecy of 1641. Nostradamus was also believed to have written about the event.

But some recalled the trial of Colonel John Rathone in April of the same year. Rathbone and a group of former Parliamentarian officers had been arrested and tried for conspiring to overthrow the King and Government and restore the Commonwealth. The London Gazette, reporting the trial, revealed that the plan involved setting fire to London on September 3. The date had been selected by the conspirators as auspicious when they consulted the almanac of William Lilly for that year. It was claimed that this was a horoscope which was interpreted to show the fall of the monarchy. It was also a date close to the hearts of the English republicans, being the anniversaries of two of Cromwell's victories at Dunbar and Worcester. Rathbone and eight fellow officers were found guilty and executed.

Now people recalled the plot, the date, and William Lilly's horoscope. Suspicion fell on him. Had he been involved in the fire simply in order to enhance his reputation as an astrologer? Lilly needed little enhancement to his reputation. This was an age when astrology was a respected science and Lilly was a man of substance and political influence. His portrait was the most widely circulated, through his almanacs, in England, after the picture of Charles himself.

Lilly was born in Diseworth in the year 1602 the son of a poor yeoman farmer. At the age of 11 his father took him to be educated at the grammar school in Ashby-de-la-Zouch where the headmaster John Brinsley was among the finest school teachers of his time. Here he learnt Latin which later proved essential for the study of astrology as almost all textbooks were written in Latin.

Upon arriving in London in 1619, having walked for a week all the way from Leicestershire, he worked as a servant in the service of Gilbert Wright who lived in the Strand. Lilly married Wright's widow in 1627 and became owner of his master's house when after six years of marriage he inherited the property upon her death.

At the age of 30 his studies in astrology began with lessons from the Welshman John Evans and within three years he was teaching and practising professionally. His first almanac appeared in 1644 and was a great success. Soon his astrological almanacs were appearing in Swedish and German translations.

He enjoyed a good deal of political influence and numbered among his clients some of England's leading figures, such as Lady Jane Whorewood, a childhood friend of Charles I who consulted Lilly about the King's attempted escape from the Parliamentarians. Also Bulstrode Whitelock, to whom he dedicated his masterpiece Christian Astrology and who was appointed ambassador to Sweden through Lilly's influence. Others were Richard Overton, Sir Thomas Myddleton of Chirk and James, Lord Galloway, The Earl of Macclesfield. Among his supporters were Denzil Holles, Sir Arthur Hazelrig, Walter Strickland, Richard Salway, Hugh Peter and Oliver Cromwell.

Though a staunch parliamentarian, he was consulted by people of various political views and could rightly claim to have one or two friends on the Royalist side, the most famous being Elias Ashmole, a fellow astrologer and founder of the Ashmolian Museum in Oxford. Lilly later studied medicine and Ashmole used his influence with the Archbishop of Canterbury to obtain a licence for him to practice. The two men remained firm friends until Lilly's death in 1681.

Realising he was suspected of setting the fire, Lilly admitted in his autobiography to being extremely nervous of the Committee.

"I was timerous of Committees being ever by some of them calumniated, upbraided, scorned and derided".


He obtained Ashmole's, help realising that several of the Committeemen were aquainted with his friend. He hoped that Ashmole could use his influence.

Sir Robert Brook, the chairman, questioned him about the hieroglyphics in Monarchy or No Monarchy. The astrologer was careful not to offend the committee in any way and pointed out that following the beheading of the King he had used his art to gain some insights into England's future.

"Having found, Sir, that the City of London should be sadly afflicted with a great plague, and not long after with an exorbitant fire, I framed these two hieroglyphics as represented in the book, which in effect have proved very true".


When asked if he had foreseen in which year the fire would break out, Lilly said

"I did not, or was desirous. Of that I made no scrutiny".


The Committee appeared to have been satisfied with his explanation and much to his relief, was thanked for his evidence, then dismissed.

But had Lilly been completely honest with them? A close inspection of the hieroglyphic in question reveals that he was not.


The exact date of the worst disaster that had ever befallen London and the time, within a few hours, were secreted within the drawing ... and he knew it!

He also knew that he could not publish nineteen drawings without some form of explanation, nor could he resist teasing his public and especially his fellow astrologers with his secret knowledge.

"Had the curtesie of the present times deserved it at my hands, thou hadst seene an Explanation of the sixteen Pages following, which in Aenigmaticall Types, Forms, Figures, Shapes, doth perfectly represent the future condition of the ENGLISH Nation and Commonwealth for many hundreds of years yet to come. I have borrowed so much time from my morning sleepe, as hath brought forth these Conceptions. You that read these Lines must know I doe no new thing, I doe herein but imitate the ANTIENTS, who so often as they resolved to concele their intentions from prophane hands, used HEIROGLIPHICKS, IMAGES, &C. The AEGYPTIAN PRIESTS were herein excellant, and their judgement commendable; our Savour also himself commandeth; NE DETUR SACRUM CANIBUS. If Providence shall hereafter assigne me a quiet life, and prolong my years, I may then perhaps leave unto the Sons of Art the several Changes of every Kingdome and Commonwealth in EUROPE, in such CARACTERS as these which now follow".


The reference to the "Sons of Art" meant astrologers, in as much as astrology was often called "art" by its practitioners in the 17th century. To date, those Sons of art have been unable to decipher Lilly's mysterious illustration. But now the secret has been unravelled and his prediction is made clear.

The first clue to the riddle is the square on the left hand side of the sketch which contains a smaller square in the centre, with a number of triangles around it. This is a blank horoscope commonly used by 17th century astrologers but now out of fashion. Lilly had placed it there to tell his readers that this particular hieroglyphic was a horoscope in disguise.

There are seven people in the drawing, one for each known planet, the Sun, Moon, Mercury, Venus, Mars, Jupiter and Saturn. The two babies suspended upside down above the fire represent the sign of Gemini, believed to be the traditional ruler of London. Opposite to the children at the bottom of the page are five logs burning in the fire, if turned sideways the roman letters lXV appear. As this is not a Roman numeral in this form it must be re-interpreted. It could either stand for IX.V meaning the numerals 9 and 5, the 9th month and 5th day, Lilly's predicted date for when the fire would burn itself out, or it may more likely be an anagram for XIV, Latin for 14, for, according to Lilly, London was ruled by the 14th degree of Gemini. Finally, by suspending the two babies upside down Lilly showed that the drawing, or rightly the horoscope, should be inverted, which would time it for the early hours of the morning.

Besides the children, the most striking image to catch an astrologer's eye is located at the extreme left side of the sketch. Here a man is pouring a vessel of water over the flames. On his right side he carries a dagger, symbolised by the planet Mars, the god of war and the weapons of war. Next, it would appear that he is pouring water into the fire, but his left hand which seems to be holding the jar could instead be holding his penis as he urinates. This is very descriptive of the sign of Scorpio which has rulership over the sexual organs. Therefore these two clues lead one to conclude that Lilly was describing Mars in the sign of Scorpio.

Next to Mars is a figure of a man who can only be symbolic of the Sun, though there are no obvious indications which would tell an astrologer that this was so. The legs of the Martian man and the legs of the solar man are intertwined and look like the symbols used in astrological shorthand to represent Virgo and Scorpio, Virgo & Scorpio . In the chart of the fire of London the Sun was at 21 degrees Virgo approaching a sextile to Mars at 22 degrees Scorpio, within one degree of a perfect angle. Maybe the similar height and postures of the two men were purposely so, in order to describe the near perfect sextile. Six buttons on Mars tunic may have been Lilly's way of telling us that there was a sextile separating that planet from the Sun. The artist had a limited number of tricks with which to describe the technical terms of a horoscope yet the results are impressive.

Opposite to the figure representing the Sun, on the other side of the fire, is the tall upright figure of another man wearing a hat with a curved crown. He is the only one looking backwards. One reason why he was portrayed looking backwards was perhaps to show that the planet was retrograde, or appearing to go backwards in the heavens at the time. The water from his container and the water from the container held by the solar man, meet in the middle of the flames. Here is a good description of an opposition aspect, an angle of 180 degrees, that connects the two together. It so happens that in the horoscope for the fire Jupiter was in Pisces, the opposite sign to Virgo.

Immediately standing behind Jupiter is a tall elongated man pouring water above his head. This is the Moon, since it was also in Pisces at the time of the fire and therefore close to Jupiter. Another clue to the Moon's position can be gained by looking at his feet which have been drawn pointing in the opposite direction. Pisces has long been regarded as ruling the feet, and the reason why this man is so tall 9r at his greatest height could be the astrologers way of telling us that the Moon was full.

The crooked ugly man crouched beneath Jupiter must then be Saturn. He is wearing a turban which seems to be a rather graphic way of describing the Englishman's' dislike of foreigners. This figure is also reminiscent of Lilly's unflattering description of Saturn in his book Christian Astrology,

"He is leane, crooked, or beetle-browed, a thin whay Beard, great lips, like the black-Moores; he looks to the ground, is slow in motion, either is bow-legged, or hits one leg or knee against another."


Dominating the hieroglyphic are the two young children precariously suspended upside down above the bonfire. The remaining two planets, Mercury and Venus, which are in Libra in the horoscope, can be designated to them. The child on the left is obviously male and since Venus is a feminine planet, she must therefore be the child on the right. Mercury as ruler of Gemini, the sign of duality, is drawn with two eyes and two arms while Venus has only one eye and one arm visible. The male child has his left hand placed on Venus' neck, the area of the body associated with Taurus which is ruled by Venus.

Finally, by suspending the two babies upside down Lilly showed that the drawing, or rightly the horoscope, should be inverted, which would time it for the early hours of the morning. By inverting the horoscope the 14th degree of Gemini appears at the all important Midheaven. We may therefore infer that Lilly predicted that the time of the blaze would be about 5.26 am on the 2nd September 1666.

Therefore, in an interpretation of Lilly's hieroglyphic, his horoscope prediction of the event, date and time are correct. How had he arrived at this method of deduction?

Dr. Bernard, the astrologer and physician to James II, had written to Lilly at one time declaring that he had discovered a method for forecasting fires of great cities. Fortunately he had not published his thoughts and so avoided facing the Committee enquiring into the cause of the fire. He had collected all the data available to him at that time concerning fires of cities, and believed that if he examined the horoscope for each fire he would find correspondences that would enable him to predict future fires with a reasonable amount of accuracy. The one great difficulty, he said, was discovering the birth date and time of each town in order to draw the horoscope correctly. Perhaps Lilly used Dr. Bernard's method or, indeed, had found a similar method that had helped him to confidently predict the 1666 fire.

William Lilly was one of the most enigmatic and influential astrologers, whose prediction of the Great Fire of London nearly brought him to an untimely end. Only the fact that the prediction was made in a code which, for three centuries, has remained unbroken, kept him from finishing his career on the gallows tree at Tyburn, like young Robert Hubert, as a victim to London's hysterical cry for vengeance over what was, by all the evidence, a tragic accident which turned into a catastrophe of major proportions.

Bibliography:

Bell, Walter, G. The Great Fire of London. London: John Lane, The Bodley Head. New York: John Lane Company. 1920.

Ellis, P. B. Great Fire of London, New English Library, London, 1976.

Hearsey, John, E. N. London and the Great Fire, London, John Murray. 1969.

Lilly, William. History of his Life and Times, London, 1752.

Lilly, William. Monarchy or No Monarchy in England, London, 1652.

Lilly, William. Christian Astrology, London, 1647.

Значення води для життя

опубліковано 16 груд. 2010 р., 15:36 Люа Твардовська   [ оновлено 16 груд. 2010 р., 16:27 ]

Джерело публікації «Руське православне коло»

Зав. вечірнім відділенням Запорізького мед. коледжу,
провізор П.А. Варванський
Знахар-характерник А.А.Верещака


„Вода - в тебе нема смаку, кольору, запаху, тебе неможливо описати, тобою насолоджуються, не відая, що ти є. Не можна сказати, що ти необхідна для життя, бо ти – і є життя. Ти наповнюєш нас радістю, котру неможливо пояснити нашими відчуттями. З тобою повертаються до нас сила, з твоєї милості в нас починають бурлити високі джерела нашого серця. Ти - самий великий скарб на світі”.
                                                                                                                                                                            Антуан де Сент-Екзюпері.

З цієї цитати ми хочемо почати розмову про воду, як одну з 4-х могутніх стихій, що нас оточують. Про воду з давніх-давен писали видатні вчені, філософи, лікарі – Лао Цзи, Леонардо Да Вінчі, Авіценна, Уільям Кеннон, багато інших.

Вода – це щось більше, ніж фізична субстанція, бо вона має безпосередній зв'язок з ідеєю життя.

Зупинимося на питанні, яку роль відграє ця речовина в житті біологічних організмів. Отже, вода це:

- розчинник для речовин, що необхідні для нормальної життєдіяльності організмів та тканин;

- середовище, де відбуваються всі реакції обміну речовин;

- транспортна система, яка переносить живильні речовини, ензими, продукти метаболізму, гази;

- підтримує стан гомеостазу (внутрішньої рівноваги в організмі);

- теплообмін організму з навколишнім середовищем через випаровування води з поверхні шкіри та через легені;

- зберігання структури та функцій ДНК та РНК.

Всі біологічні організми складаються з води. Організм людини на 50-70% складається з води, 60% цієї води знаходяться в клітинах, а 40% - в складі міжклітинної рідини. Коли дефіцит води в організмі сягає 20-25%, наступає смерть. З віком кількість води в тілі людини зменшується. Якщо в тілі 3-х місячного плода міститься до 95% води, то у новонароджених – 70%, у дорослих – 60%, у літніх людей – 50%.

А тепер перейдемо від біологічного аспекту до фізичних властивостей води. Вони теж унікальні:

1) Вода є єдиною в світі речовиною, що має 3 агрегатних стана – рідкий, твердий, газоподібний.

2) На відміну від інших речовин вода при t0 ↓ збільшується в обсязі, і може розколювати каміння, про це було добре відомо стародавнім будівничим. При t0 ↑ вода зменшується в обсязі.

3) Гаряча вода швидше замерзає, аніж холодна. Цей феномен був зафіксований в 60-х роках ХХ ст. при приготуваннях сумішей для морозива. Але ще раніше цей ефект описували Аристотель, Рене Декарт, Френсіс Бекон.

4) Феномен суперохолодження. Це властивість дуже чистої води бути рідиною навіть при t0 нижче 00 С. Цей ефект місце, тому що нема ніяких речовин, газів, які б формували центри кристалізації. Феномен супернагрівання. Це означає, що вода не випаровується будучі нагрітою до t0 вище межі закипання.

5) При t0 (-120 0С) вода в'язка та текуча, при t0 (-135 0С) вода скловидна. Але це стосується тільки дуже чистої води.
Фізичні властивості води плавно походять від хімічних. Незважаючи на дуже просту хімічну формулу H-OH, вода – це речовина з нетривіальними властивостями. Причина цього в тому, що молекули води зв'язані одна з одною водневими зв'язками. Ці зв'язки – спонтанні, короткоживучі, швидко рвуться та формуються знову. Молекули води можуть об'єднуватися в невеликі групи з молекул, зв'язаних водневими зв'язками, так звані кластери, які є нестабільними системами. Ці кластери плавають у морі звичайних простих молекул води.

В 1999р. російський дослідник води С.К.Зенин захистив в інституті медикобіологічних проблем РАН докторську дисертацію, присвячену кластерній теорії. Він на основі даних отриманих методами рефрактометрії, рідинної хроматографії та протонного магнітного резонансу побудована та доказана геометрична модель основного структурного утворення (структурована вода), а далі було отримано зображення цих структур за допомогою контрастно-фазового мікроскопа. Структурною одиницею такої води є кластер. В структурі кластерів закодована інформація про взаємодію з молекулами води. Вода, яка складається з багатьох кластерів різного типу, утворює ієрархічну просторову рідкокристалічну структуру, що може сприймати та зберігати великі обсяги інформації.

Переносниками інформації можуть бути фізичні поля різної природи. Встановлена можливість дистанційно-інформаційної взаємодії рідкокристалічної структури вода з об'єктами різної природи за допомогою електромагнітних, акустичних та інших полів.
Діючим об'єктом може бути і людина.



Отже, ми підходимо до основного, тобто до пам'яті води, взаємодії її з людиною.

Феномен структурної пам'яті води.

Отже, кластери мають своєрідні заглиблення для пам'яті. В кластерах закладено сотні тисяч інформаційних панелей, кожна з них відповідає за свій вид взаємодії з зовнішнім світом. Тобто кластер – це своєрідна комп'ютерна пам'ять, він має в собі інформацію про всю нашу планетарну систему, всі живі організми. А оскільки людина складається з води, вона є також програмованою системою.

Таким чинним, пояснюються звичаї замовлення на воду, терміни „жива” та „мертва” вода, „свята” вода, багато цікавих методів водолікування, різні цікаві факти взаємодії людини та води.

Згадаємо, що в багатьох релігіях світу, вода безпосередньо застосовується в різних обрядах, обов'язково освячується. Ці звичаї є і в Українській Православній Традиції, в юдо-християнстві, іудаїзмі, ісламі, буддизмі, індуїзмі, традиційних віруваннях індіанців, полінезійців, африканців.

В 90-х роках в японських лабораторіях проводилися досліди з опромінення води різними впливами, зокрема музикою різних стилів та напрямів. Після такого опромінення, та миттєвого заморожування та фотографування кристали води мали різну форму, якщо це була класична, духовна музика – то це були правильні геометричні сніжинки, якщо важкий рок – спостерігалася хаотична будова.

Також у японських лабораторіях, робилися досліди, коли в 3 склянки насипали рис, наливали воду, потім одній склянці казали – „Спасибі”, другій – „Дурень”, на третю не звертали уваги. Через місяць, в першій склянці рис почав бродити та виділяти приємний запах, в другій – почав гнити, в третій – рис почорнів. Оскільки вода сприймає інформацію і передає її, то люди можуть впливати один на одного через воду як позитивно, так і негативно. Треба відзначити, що через загальне енергоінформаційне поле вода зберігає зв'язок з людиною де б вона не була. Ніде в світі немає однакової води, бо кристалічні грати збудовані з кластерів мають різну структуру. Водна структура організму людини дорівнює воді того місця, де вона народилася.

Якщо впливати на воду, яка запам'ятала іншу людину, а це може бути вода після купання, вмивання, а також біологічна рідина іншої людини, – то можна впливати на загальний стан цієї людини.

З цього беруть витоки так званих „білої” та „чорної” магії, маніпуляції з водою, замовлення на воду.

Невипадково також, деякі релігії забороняють переливання крові, адже донор та реципієнт можуть бути взаємопов'язані.

Вода може насичуватися енергією космосу, і чим швидше вона тече, рухається, тим більше насичується, тим сильніше її біоенергетичне поле. Під впливом води швидкого потоку вирівнюється аура людини, зливається енергетичний бруд, але при цьому вода обов'язково повинна іти в землю.

Треба пам'ятати, що швидка вода може змивати також і позитивні емоції. Зазначте, що українці ніколи не співали веселих пісень над річкою, вода таким чином забирала тугу та печаль.



Вода народження.

В час приходу людини в цей світ, світ Яви, за давньоруською традицією, формується зоряна карта людини, інакше кажучи, її доля, її майбутній життєвий шлях. Вона починає формуватися від моменту запліднення, і в момент народження вона майже сформована. В час появи дитини на світ його зірка - володарка, берегиня, вступає в свої права. За яких-небудь 20 хвилин відображається увесь життєвий шлях людини на її долонях, і кожен рік її життя надає енергію, достатню для виконання життєвих уроків людини.

Характерники знайшли спосіб, як цю силу максимально зібрати, зконденсувати і зберегти та використовувати для особистих завдань.

Перед днем народження та після нього протягом від 3-х до 13-ти днів біополе людини спочатку розм'якає, загублює свою чітку конфігурацію, а потім, після дня народження, починає знову набувати свій старий стан та вид.
Потрібно сказати, що в цей період багато людей можуть бути вразливими, тому незнайомим людям бажано не повідомляти про свій день народження, тим більше про його час.

Характерники ретельно готувалися до цього дня. Кожний мав своє особисте джерело води (криниця, джерело), де він найбільш повноцінно почував витоки свого життя, навколишнього середовища, Всесвіту. Ці місця були таємними. Найчастіше характерник сам знаходив воду та діставав її з-під землі. Вода набиралася опівдні та опівночі, за 2-3 дні до потрібної дати. За водою приходили поодинці, без зайвих думок. За один день до дня народження вода змішувалася в першу ніч до дня народження, друга – в другу ніч. На світанку після другої ночі води змішувалися. Коли вода набирається в денний час, вона має активний чоловічий заряд, уночі – жіночій. При змішуванні має місце потрібна реакція з інформаційним полем води. Властивості води запам'ятовувати інформацію підсилюються. Якщо людина була народжена уночі, то воду починають ділити за добу. Вдень ділять, ніч вона стоїть, потім переноситься в потаємне місце. Проходить ніч, коли людина народилася, знову день і в наступну ніч виставляється друга порція. Зранку вони змішуються та виставляються на зберігання. Коли людина народжується в денний час, то воду виставляють на ніч до та ніч після дня народження.

Момент народження людини вранці відноситься до народження в денний час, а ввечері – до народження уночі. Ранок вважався до перших півнів, вечір – коли кури збиралися на насісти. В деяких випадках спостерігали за горобцями. Ці невеличкі птахи першими зустрічають сонце, сповіщаючи про це цвіріньканням (коли сонце ще не на видноколі). Ввечері птахи припинають свою метушню.

Декілька слів про потаємне місце. Характерники мали дерева-покровителі. В більшості випадків їх саджали ще попередники цих характерників. Також, роль потаємного місця грало особисте місце Сили, де характерник заряджався енергією, спостерігав Всесвіт, в молитвах зливався з ним.

В сучасних умовах життя пропонуємо Вам наступний спосіб підготовки води. Треба знайти джерело, де б Ви почували себе комфортно та затишно. За 2-3 дні до свого дня народження набираєте воду за схемою та змішуєте. Воду, яка стояла під зорями не повинні торкатися сонячні промені. Для цього посуд накривають сорочкою іменинника та ставлять в те місце вдома, де він себе найкраще почуває. Сорочка повинна бути трохи ношеною, щоб мала енергетичний зліпок. Після того, коли обидві порції води змішуються, вона ставиться в те місце, де немає ніяких шумових та інформаційних сплесків, в Ваше найзатишніше місце.

Вода приймається кожен місяць в числа Вашого народження та в час Вашого народження рівними порціями. Використовуючи цей метод, Ви наче вливаєте в своє біополе додаткову кількість особистої першородної енергії. Ця енергія буде Вам в пригоді для виконання Ваших життєвих цілей.

Тепер, поговоримо, як повинна себе вести людина в цей період. Вона повинна знаходитися в стані внутрішнього спокою, мінімізувати всі агресивні прояви. Треба підійти до цього процесу дуже відповідально. Від цього залежить якість та кількість тієї енергії, котра буде накопичуватися у воді. Влаштовувати свято не бажано, краще його перенести. Під час проведення усього дійства треба думати про те, як Ви будете жити наступний Рік, як Ви хочете влаштувати особисті справи. Думки бажано чередувати з мантрами та молитвами, тим самим Ви надаєте воді вірний векторний енергетичний напрям.



Ефект текучої води.

В стародавній українській духовній традиції багато архетипів зв’язано з текучою водою, і це не випадково. Дійсно, вода може забирати із собою інформацію, вона тече, до всього торкаючись і ніде не затримується. За допомогою води, що тече, лікували душевнохворих, лікували від тяжких депресій, знімали печаль та тугу, привороти та зурочення.

Навіть тоді, коли людина сидить біля широкого потоку води, вона почуває себе спокійно, врівноважено. В воді розчинена суть усього Всесвіту, цей світ сам народився з світового океану. Вода в невеликій кількості знайдена, навіть, в космічному пилу. Вода, що тече, дуже сильно насичується космічними енергіями, енергіями Землі-Матінки, тим самим створюючи власне біополе. Чим сильніше та швидше потік, тим сильніша його аура. Під дією цієї сили гармонізуються біополя всіх живих організмів, що знаходяться біля води.

Розглянемо декілька методів роботи з текучою водою.

Усі ми можемо спостерігати, як сонце або місяць, відбиваючись в річці, створюють світову доріжку. Концентрація енергії на доріжці активно підсилюється в декілька разів у відношенні до людини, що її спостерігає. Ідеально, як що на поверхні річки або моря є легкі брижі від вітру. Світова доріжка буде повністю блищати. Дивитися треба, не фокусуючи увагу, погляд повинен повільно плисти від початку доріжки до обрію. Виникає почуття повного розчинення в потоці світла. Бажано,щоб світило (сонце або місяць) сходило або заходило. Дуже добре плисти по цій доріжці назустріч світилу, але потрібно бути обережним, можна загубити почуття реальності та заплисти дуже далеко. Подібна практика дозволяє насичуватись не тільки енергіями сонця та місяця, але й розвивати паронормальні здібності. Запорозькі характерники використовували цю методику для різноманітних магічних практик, в тому числі, для спілкування з Предками і Богами, оскільки світові доріжки – це брами в інші світи.

Коли у Вашому житті наступає чорна смуга і вона на довго затягнулася, коли у Вас не вистачає сил зробити потрібний крок, коли на ваші плечі навалюється купа проблем, спробуйте звернутися до текучої води. Знайдіть джерело з чистими берегами, без болотяної рослинності, виберіть потрібний день – понеділок або п’ятниця, нічого не плануйте, не забивайте голову різними проблемами. Прокиньтеся вдосвіта, з першими півнями, не вмивайтеся, осмислюючи свої проблеми, подумки одягаючи їх собі на ноги, та повільно ідіть до джерела. Ваші ноги почнуть ставати почнуть ставати ще важчими. Коли Ви прийдете до джерела, зверніться до Землі-Матінки з проханням прийняти Вашу інформацію, Ваші проблеми і перетворити їх в енергію життя та гармонії. При цьому ваші ноги почнуть ставати легкими, а тіло буде відчувати вібрації які ідуть від Землі-Матінки.

Потім перейдіть на другий бік джерела, поверніться до нього та подякуйте землі та воді за допомогу. Після цього ідіть до дому і до ранку ні з ким не розмовляйте.

Сновидіння відіграють значну роль в житті людини, можуть змінювати його в той чи інший бік. Якщо Вам наснився поганий сон, опустіть руки під проточну воду і розкажіть їй цей сон. Вода віднесе негатив від Вас. Якщо в родині виникли суперечки, можна піти до річки удвох, по черзі розмовляти з річкою, не перебиваючи один одного та не сперечаючись, розповідати їй про свої сімейні проблеми. Приходити до річки та повертатися до дому треба не розмовляючи. З наступного ранку Ви починаєте Ваше родинне життя з нового аркушу.



Тала вода.

Існує багато способів її приготування, ми зупинимось на одному з них. Беремо чистий посуд, наливаємо воду, якщо з водопроводу, то її треба не менше доби відстояти , щоб розклалися хлорорганічні сполуки. Потім цю воду ставимо на холод протягом 4-6 годин. За цей час замерзає 10-15% води, одразу замерзає так звана «важка вода» (з солями важких металів). Воду, що залишилась, зливаємо в інший чистий посуд і знову ставимо на холод, за цей час замерзає 70-80% води. Воду, котра не замерзла, зливаємо, бо в ній багато шкідливих речовин. Ту воду, що змерзла, розтоплюємо, вона є доброю, структурованою водою.



Золота та срібна вода.

Козацькі характерники вміли виготовляти золоту та срібну воду, що є своєрідними аналогами води «живої» та «мертвої». В першому випадку золоту («живу») воду застосовували для лікувань хронічних захворювань, глибоких депресій, вона підвищувала імунітет та здатність до роботи. В другому випадку вода срібна («мертва») застосовувалась для загоєння ран, при лихоманці, зниження артеріального тиску, для профілактики інфекцій та гострих отруєнь (приймати перед їжею), при виразкових хворобах шлунка та дванадцятиперстної кишки, при пухлинних та запальних процесах.

Отже, перейдемо до способу виготовлення.

Беремо близько 10 грамів золота, бажано, щоб воно належало до вашого роду, спадку. Очищаємо його харчовою содою, на ніч засипаємо сіллю. Сіль є великим акумулятором сонячної енергії. Сіль – Сонце. Уявіть собі , скільки мільйонів років сіль через води Світового Океану насичувалась енергією Сонця. Вранці золото промивають проточною водою. Далі, кладуть в емальований посуд, доводять до молочного кипіння (коли вода перед закипанням стає молочного кольору), кидаємо в посуд 100-150 гр. жовтого воску та витримуємо на невеликому вогню 20-25 хв. Коли вариво застигає, віск та золото забирають, а вода готова до застосування. Пити треба вранці та ввечері не більше 100-150 мг. Може виникнути запитання – чому треба додавати віск? Справа в тому, що віск має властивість знімати інформацію з астрального та ментального планів, ось чому практикують виливання воском на воду. В нашому випадку віск приближує властивості води до магічних властивостей металу.

Срібна вода готується аналогічно, з тією різницею, що з солі срібло бере відображене від Місяця сонячне світло, оскільки на Світовий океан світить не тільки Сонце, але й Місяць, відбиваючи промені Ярила від себе. Ми пам’ятаємо, що золото – сонячний метал, а срібло – місячний. Завершимо цей нарис тим, що при виконанні усіляких магічних та лікувальних дій з водою треба входити в медитативний стан, або читаючи молитви чи мантри.



Грозова вода.

З давніх-давен українські характерники вміли застосовувати явища природи для своїх потреб та потреб людей, котрі до них зверталися. Одно з таких явищ – це громовиця, блискавка. Вона єднає в собі стихії води, вітру та вогню. Приведемо один з прикладів. Всі ми спостерігали, що весінні та осінні грози несуть потужну хвилю яскравих почуттів, емоцій, тому що навесні природа прокидається після зимового сну, та восени в’яне, готується до довгої зими, всі життєві процеси уповільнюються.

Для практичних потреб бажано використовувати воду перших та останніх гроз. Посуд для води виставляють надвір до початку стихії та прибирають, коли впаде остання крапля дощу. Зберігати треба в темному місці, ізольованому від агресивного середовища (гучна музика, лайка, шум транспорту, робота телевізора та інших приладів). Воду з весінньої громовиці застосовують для швидкого набирання сили, енергії, що корисно і для здоров’я та вирішення життєвих ситуацій. Ця вода має велику енергетичну потужність, викликає сплеск життєвої сили, виводить зі стану покою. Вода після осінньої грози добра для знімання зурочення. Вона має міцний потенціал, для того, щоб лавиною зійти в потрібному напрямі для пригнічення чужих навіювань. До речі, осінню грозову воду в давнину використовували для змочування насіння перед посадкою, тим самим оберігаючи від хвороб та даючи їм більший потенціал для проростання.

Перед осмисленим зачаттям нового життя жінки приймали осінню грозову воду, щоб пригнічувати негативні процеси в організмі та психіці, а потім починали пити весінню грозову воду, щоб додати потужної енергії для майбутньої дитини.

Є досить багато варіантів застосування осінньої та весінньої грозової води, до цього ми будемо ще повертатися в інших публікаціях, в тому числі і для магічних дій.



Єднання із стихією води.

Вода грає велику роль в житті нашого Всесвіту, вона є його материнською утробою. Вода, як і наш Всесвіт, має жіночий початок, також вона має властивість запам’ятовувати та вмикати програми зародження та розвитку життя. Людина, котра вміє слухати воду, відчувати себе частиною стихії води, вміти з нею спілкуватися та працювати, може придбати дар текучості, вміння вирішувати різні конфлікти, або внутрішні, або зовнішні. Ця людина буде, як вода обтікати та заповнювати своєю увагою усі форми подій, що відбуваються навколо. Також людина придбає дар ясновидіння, стрімкого розвитку інтуїції, оскільки відбиває в собі минуле, сьогодення та майбутнє. Характерники вміли розмовляти з водою, керувати водною стихією та налаштовувати її до себе в помічники та спільники. Вода не любить насильства, на кожну агресію вона відповідає агресією. Тому до води треба відноситися бережно, як до коханої жінки.

Хочемо запропонувати вам один спосіб налаштування на стихію води, як завжди максимально наближений до нашого життя. Сідайте зручніше, щоб вам ніхто не заважав, при бажанні можна увімкнути записи звуків природи з шумами моря, річки, водоспаду тощо. В руках у вас склянка з водою. Закрийте очі, уявіть,що ви сидите на скелі на березі океану, моря або великої річки. Дихайте морським або річковим повітрям, розчиняючись з ним, заповнюючи не тільки легені, але й усе тіло цією вологою. Потім постарайтеся повністю розчинитися у воді. Верніться у своє тіло і повністю відчуйте його кордони, уявіть собі, що на обрії встає сонце, відчуйте його теплі промені. Почуйте, як стукає ваше серце, відчуйте пульс в кінчиках пальців рук та ніг. Удари вашого серця – це хвилі Світового океану. Морське або річкове повітря, яке наситило вас, нагрівається від кіпчика до кінчиків пальців рук та ніг. Океан навколо вас перетворюється в окріп, ви перетворюєтеся на пару. Вас піднімає в простір, де ви остигаєте і починаєте випадати дощем, снігом, росою в океан, гори, ліс та швидкими потоками рухаєтесь до своєї скелі. Коли досягнете її, відчуйте корені рослин, що там ростуть та по ним підійміться на самий верх, всотуючи в себе саму скелю. Ви самі стаєте цією скелею. По завершенні процесу треба випити воду з склянки повільно та з насолодою. Працювати з стихією краще по понеділкам та п’ятницям. Не можна працювати, коли Місяць проходить під знаками Козерога, Лева, Скорпіона, можна працювати, коли Місяць проходить під Раком, Тільцем, Водолієм, Терезами.



Робота з хмарами.

В усних джерелах стародавньої традиційної магії (легенди про запорозьких характерників, карпатських мольфарів) досить часто можна зустріти перекази про можливість розігнати хмари, змінювати погоду. Пропонуємо Вам випробувати себе в подібній якості, осягнути одну з давніх методик.

Прийдіть до струмка, знайдіть на березі камінець, можна принести його з собою, але перед цим дійством він має полежати кілька годин в воді. Візьміть цей камінець в робочу руку (праву або ліву). Розміщуйтесь зручніше, відключитесь від зовнішніх факторів. Злийтеся з навколишнім середовищем, зупиніть внутрішній діалог, і ви будете відчувати легку прохолоду, що йде від води. Виберіть сторону світу, звідки найчастіше приходять дощові хмари, відчуйте хмару, відчуйте в ній воду, уявіть, що дощ обов’язково піде, і вітер гонить до Вас. Відчуйте хмару, образно знайдіть її пульс, та з’єднайте зі своїм в унісон. Під час усього дійства Ви паралельно концентруєте увагу на камінці в вашій руці, там виникає пульс. Це буде загальний пульс Вас та джерела. Тягнемо хмару на себе, читаємо молитву звертаючись до рідних Богів. Можна також читати замовляння такого змісту: «Сюди, сюди вода, визиваю жаб’ячою мовою, будь вода навколо. Визиваю з моря-океану, річок, проток, струмків, та болотної осоки, жаб’ячою мовою та кам’яним товчком». Таким чином Ви можете визивати через деякий час дощ.



Розігнати хмари.

Знаходимо зручну поляну або пагорб, стаємо в центр, входимо в енергетичний потік. Ваші долоні на рівні грудей, звернуті до неба. Уявляємо промені сили, що йдуть від долонею до неба. Через деякий час відчуєте в долонях легкий поштовх - це зворотній сигнал, відбитий від хмар. Ви починаєте обертатися проти годинникової стрілки. Читаємо молитву до рідних Богів, або замовляння наступного змісту: «Хай впаде остання крапля, хай гряне останній грім, хай перестане небо литися проливним дощем. Дощ я люблю, тільки краще сила сонця розгонить хмари». Таким чином ви можете вплинути на зміни в погоді, розігнати хмари.

У багатьох арійських народів вода стояла в хатах біля дверей, зверху висів дзвоник. Коли хтось заходив до хати, вода як дзеркало відбивала ауру людини, знімаючи з неї відбиток перших відчуттів, думок, емоцій. Звуки дзвіночка руйнували цю психоматрицю. Людина, що заходила з поганими намірами, обеззброювалася.



Кілька порад з нашої практики.

Пропонуємо Вам техніку проведення обряду по роботі з водою з метою передбачення майбутнього, лікування хвороб, зв’язаних з спадковістю по роду.

Стихія води асоціюється з заходом. Вибираємо пагорб, з якого добре видно обрій.

Стаємо обличчям на захід. Погляд повинен бути розсіяним, але концентруватися на смузі обрію.

Вирівнюємо дихання, дихати треба повільно, черевом, поступово наповнюючи легені знизу вверх.

Поступово Ви відчуєте стан повної релаксації. Уявляємо навколо синій колір, дихаємо їм не тільки легенями, але й усім тілом. На заході уявляємо руну води (Леля - слов., Лагуз - сканд.), потім читаємо замовляння: "Вода, ти прозора та чиста, ти текуча та мудра, люди тягнуться до тебе по всій окрузі та Землі. Ти - основа всіх основ, тебе створив Род пречистий, зроби і мене чистим в творенні життя". Далі викладаєте своє прохання. Тільки не просіть грошей, влади, слави, бо вода дуже текуча і може розмити береги Ваших намірів.

Є формула, яка підсилює дію трав’яних настоїв та відварів. Тримайте склянку з настоєм або відваром біля рота та читайте наступне замовляння: "Вода зі мною, вода в мені, вода в руках, вода по тілу, вода по серцю, дай мені силу". Ці слова вимовляйте гучним шепотінням, таким чином, щоб вимовлені слова відбивалися від поверхні води, утворюючи легке хвилювання. Після цього повільно випийте ліки.

Наведемо Вам також приклад роботи з росою. Характерники використовували для своїх практик росу з вишні - дерева Вишня, сама назва промовляє за себе. Дерево повинно поодиноко стояти, йти до нього треба на світанку, з першими променями сонця, в чистих одежах, читаючи очисні мантри та молитви до Вишня. Починаємо струшувати на себе росу з дерева, починаючи з нижніх гілок, закінчуючи верхніми. Йдемо зі сходу, по ходу Сонця колами, закінчуємо знову на сході. Під час процесу читаємо мантри та молитви. В кінці дякуємо Рідним Богам - Вишню, Кришню, Ярилі тощо.

Виконуючи цей обряд, людина вирівнює своє біополе, вносячи в нього перворідну енергію Бога Вишня, насичуючи себе цією енергією. Цей обряд дуже корисний для зняття з людини енергоінформаційних уражень.



Сонячна та місячна вода (вода рівнодення).

Пропонуємо ще один варіант живої та мертвої (сонячної та місячної) води. Є декілька варіантів приготування сонячної води. Для цього вода береться з трьох джерел або криниць. Відстань між джерелами повинна перевищувати довжину відлуння в гарну погоду. Воду набирають наодинці, до джерела йдуть мовчки. Відповідно для сонячної води, воду починають набирати перед світанком. Бажано з останнього джерела взяти воду коли сонце вже зійшло, а місячну воду набирають перед заходом, при цьому з останнього джерела беруть воду після заходу. Є дещо простіший спосіб: воду треба брати в три світанки, або відповідно три заходи, потім змішують окремо. В ці дні не вживають важкої їжі (м'ясо, сало, яйця) і ведуть спокійний спосіб життя. В міських умовах структуровану воду ділять на три частини, та по черзі виставляють три світанки (сонячна), або три заходи (місячна) потім змішують. Роблять це перед весіннім або осіннім рівноденням. Вода, що буде заряджатися в ці дні повинна стояти на відкритому місті у відкритому посуді. Це буде давати максимальне насичення води геомагнітним полем Землі. Зберігають ці води окремо. Застосовують для вирівнювання біоенергетичного потенціалу, допомагають при енергоінформаційних зуроченнях та навіюваннях, при родинних сварках, затяжних хворобах. Сонячну воду вживають зранку, місячну – ввечері, цім рівняючи Яву та Наву. Дні рівнодення є природним фактором рівноваги між жіночим та чоловічим началом. Належить пам’ятати, що в сучасному світі ми постійно зіштовхуємося з агресивним середовищем (телевізор, транспорт, Інтернет, тощо). Ввечері наша аура схожа на місячній ландшафт. Воду вживають за необхідністю 3-5 днів підряд.

Відзначимо, що усі варіанти води, що пропонуємо не конфліктують, оскільки вони налаштовані на ваш біорезонанс, кожна виконує свою функцію. Сонячна вода заряджається в денний час, місячна – уночі.



Методики лікування душевнохворих людей за допомогою води.

Пропонуємо Вам стародавній характерницький обряд, який дійшов до нас з часів предковічної арійської магії.

В наш час, коли простір забруднений потоками непотрібної інформації (серіали, політичні шоу-шабаши тощо), багато людей психічно не витримують цього навантаження. Вони починають хворіти душею, вести себе неадекватно своєї природи. Для здійснення цієї методики треба прийти до річки опівдні, в сонячну погоду, берег річки повинен бути чистим. Цілитель повинен мати на голові зав’язану хустку з родовими емблемами. Хворий повинен знаходитися в 10-12 метрах від місця обряду, обличчям до води, повинен мовчати. Цілитель заходить в річку в тихому місці, дивитися треба вниз за течією. Він набирає води в глечик (зроблений своїми руками, начитаний замовлянням, якщо глечик не можна зробити своїми руками, він повинен бути розмальований сакральними символами). При цьому він промовляє тричі: «Бог Сонця! Допоможи мені в доброму ділі!» Потім тричі треба дунути на воду і вимовити стародавнє заклинання до води. Потім знахар виходить з води, тримає глечик перед собою, тричі обертається посолонь та промовляє інше стародавнє заклинання до води. Цими замовляннями та діяннями вода отримує сонячний сплеск чистоти. Весь цей час хворий знаходиться на відстані, а після зроблених маніпуляцій підходить на три кроки до води. Цілитель починає обходити його з спини, за стрілкою годинника і обливає хворого з ніг до голови, і одразу ж накриває йому голову білою тканиною. Після цього звертається до сонячних Богів за допомогою в лікуванні, просить дати хворому силу та розум Роду. За тиждень до проведення цього обряду треба обмежуватися в їжі (не вживати м’яса, яєць, сала, алкогольних напоїв тощо).



Деякі методики лікування водою (2).

Для насичення води життєвою енергією (праною) беремо талу воду або свіжий окріп чи любу структуровану воду (криниця, струмок, джерело). Цю воду переливаємо через сито 35-42 рази або кратну 7. Упродовж всього процесу переходимо в стан споглядання та читаємо молитву або замовляння. Цім самим ми в декілька разів підвищуємо енергетичне насичення води праною та киснем (за рахунок низьких вібрацій голосу). Так вода застосовується при кисневому голодуванні мозку, коли виникає головний біль і мозок ніби кричить: «Дайте повітря!» Взагалі цю методику можна використовувати, коли людина веде мало рухомий спосіб життя.

А зараз пропонуємо спосіб виготовлення магнітної води. Таку воду виготовляють за допомогою звичайних магнітів, бажано кільце образних, потім її виморожують (кип’ятити не можна, бо губляться властивості намагнічування). Магніти треба покласти в посудину, залити водою і потім переливати з посудини в посудину непарну кількість разів. Ця вода покращує проникність біологічних мембран клітин, має бактерицидні властивості, нормалізує артеріальний тиск, очищує судини від холестеринових бляшок та зменшує кількість холестерину в крові та печінці, покращує обмін речовин, подрібнює та виводить з організму конкременти та сольові відкладення. Пити треба обережно, не більше 200-300 грамів на добу. Таку воду краще вживати літнім людям, аніж молодим. Треба пам’ятати, що магнітна вода дуже швидко втрачає свої властивості, за 12 годин її біологічна активність спадає вдвічі. Цю воду треба випивати впродовж дня.



Вода і замовляння.

Замовлена вода для характерників була невід’ємною частиною їх життя. Замовлена вода має той же механізм дії, що й вода освячена. Цей механізм дії передбачає нейтралізацію негативної інформації в самій воді, а після застосування нейтралізується негативна енергія як в організмі людини, так і довкола нього. Така вода добре засвоюється організмом. Єдиною різницею між освяченою і замовленою водами, є те, що одна зазвичай має загальну дію, а друга – вибіркову.

Замовлена вода не може бути панацеєю від усіх хвороб, від смерті вона не лікує. Але може бути тією копною сіна, що як би знав, де впав то соломки підстелив. Не можна, наприклад, за допомогою такої води вирішити проблеми кармічного характеру, але можна ослабити дію негативної сторони долі, що дасть вам час та сили для прийняття правильних рішень завдань, котрі ставить перед вами ЖИТТЯ-РОД.

Для всіх земель, де тисячоліттями проживали арійські народи, змішуючись своїми біополями з геомагнітним полем землі, існують єдині добові години, коли має місце максимальна позитивна взаємодія біополів живих істот з геомагнітним полем землі.

Ці години не залежать від географічних координат. Має значення тільки зміна дня та ночі - з 7 до 8, 9-12, 15-16, 20-21 ,23-24.

Пропонуємо самий нескладний та розповсюджений спосіб замовляння води:

Набираємо в потрібний час воду, посуд ставимо на ліву долоню, опустити в воду кінчики середніх пальців правої руки. Читаємо замовляння, щоб дихання ледь-ледь торкалася води, одночасно уявляємо, що посуд заповнюється зцілюючою силою. Після прочитання ви відчуєте кома, що вода всотала усі ваші думки та бажання. Навіть посуд з водою стає трохи важчим, це може відчути стороння людина.

Замовлену воду треба пити 7, 14, 21, 28, а ще краще 40 днів. Пити треба по стакану в ранці та вечері натщесерце .Замовляння можна застосовувати до усіх видів води, що описувались в попередніх статтях. Щоб вода не губила своєї сили, посуд з водою треба брати та передавати тільки робочою рукою.

В зимовий час читають замовляння о півдні або після заходу, в літку – в зворотному напрямку. Час вважається від рівнодення до рівнодення. Якщо ви бажаєте звільнитися від хвороб, зурочень, бідності то замовляння читають на ущербний місяць, а на молодика підсилюють життєвий позитив (здоров’я, кохання, вдача). Можна читати три рази, по закінчені кажуть ОМ.

Замовляння мають силу коли вони спадкові, від старшого до молодшого. Якщо замовляння береться з книги, то його треба переписати не менше трьох раз. При читані замовляння промовляється тільки ім’я, бо в Вишньому Світі знають, хто є хто. Начитану воду не можна проливати, або щоб її пила інша людина, інакше вона губить свою силу. Перед застосуванням вода повинна бути непочата.

Людина, яка читає замовляння має бути повністю сконцентрована на своєму завданні. Не замовляйте воду для людини, до котрої ви негативно відноситесь, бо можете нашкодити і їй, і собі. Читають по пам’яті, з усіма знаками препинання. В залежності від напрямку замовляння, читають виразно або монотонно. Краще працюють замовляння, коли чоловік читає на жінку, далі, коли жінка на жінку, далі жінка на чоловіка, найгірше, коли чоловік на чоловіка. Забороняється замовляти вагітним, крім тих випадків, що пов’язані з народженням. Бажано не замовляти людині, що є вашою тезкою, бо можна перехопити чужі проблеми на себе. Коли працюєте з двійнятами або близнюками, треба починати зі старшого.

Читають замовляння обличчям на схід. Як що це в денний час, дивіться на сонце, якщо ввечері – то захід. Небажано читати на великі свята (сонцестояння, рівнодення тощо). По закінченні читання треба тричі подути на воду, тим самим фіксуючи інформацію, потім тричі сплюнути через ліве плече, розриваючи свій зв'язок з водою, наприкінці кажуть ОМ. Перед початком процесу треба звернутися до Богів та Предків.



Взаємодія холодної зброї та води в характерницькій практиці.

З давніх часів козацькі характерники використовували холодну зброю для лікування. Вона мала ритуальне, магічне значення. Застосування зброї з магічними цілями було дуже втаємниченим, оскільки офіційна церква боялася характерників та засуджувала їх, як Богопротивних дияволопоклонників. Пропонуємо вам методику виготовлення та застосування «залізної води».

Ця вода вироблялося за допомогою козацької бойової холодної зброї (шаблі, ножі). В нашому випадку можна використовувати замовлені ножі. Їх леза загартовували у вогні, а потім, розпеченими, опускали в воду. При цьому промовляли магічні замовляння. Такою водою лікували пропасницю, навіювання. Нею поїли знесилених, тяжкопоранених козаків, що втратили багато крові. Тією водою, з домішками іржі, лікували від болю у печінці, туги-нудьги. На ній, ще гарячій готували настої з трав, при цьому воду не варили, бо вона втрачала цілющість. Така вода повинна була зігріватися від розпеченого заліза. Вважалося, що вона відвертає нечисту силу, тамує жорстокість ворога. Жінка, що вмивалася водою, в якій козацька шабля охолоджувалася, уникала татарського полону. А коли ж ні – то ніде рабою не була. Найкращій приклад – Роксолана. Пропонуємо Вам кілька старовинних козацьких рецептів:

- Рецепт для живлення застарілих ран:

Взяти жменю трави безсмертника піщаного в період молодого місяця. Розпалити ватру, кинути в неї полин – чорнобильник, потім нагріти на вогні лист заліза. Розтертий безсмертник розкласти на ньому, а коли трава стане попелом, просіяти та змішати з невеликою кількістю залізної води та маслом оливи. Прикладувати до рани двічі на день.

- Рецепт для лікування анемії:

Чотири жмені перемелених жолудів з дуба , старішого 25 років перемішати з півлітрою залізної води. Вмістити в півлітрову банку і виварити до половини. Додати 3 столові ложки липового меду. Вживати 3 на день по чайній ложці перед їжею.

- Рецепт від нервових зривів:
Одну жменю сухої айстри ромашкової, або дико дикої, залити 200 мл гарячої мідної води (готують як і залізну). Настояти пів години. Вживати за необхідністю. На Січі цю воду давали визволеним з полону козакам.
Міцного усім здоров’я!
                                                                                                                                                                                    А.А.Верещака
Джерело публікації

Антикітер стародавній комп’ютер

опубліковано 11 груд. 2010 р., 02:37 Люа Твардовська   [ оновлено 31 серп. 2011 р., 11:28 ]

 
Більше ста років назад, дайвером,  біля острова Антікітер, на морському дні, був знайдений надзвичайний механізм. Він здивував все світове товариство спеціалістів по давності, бо датується 70-м р. до нашої ери.
Що це?- Астролябія, старовинні астрономічні часи чи щось інше?
За останні пів століття дослідження цього артефакту поступово відкриває його таємницю. За допомогою використання останніх технологій та методів дослідження Антікітер зараз розуміється, як складний механічний комп’ютер, котрий відстежує цикли Сонячної системи.
 
Джерело

1-5 of 5