Вогонь карикатури на екран

Агніт. Вогонь карикатури на екран // Кіно. — 1931 р. — № 11-12.

„Кіно найважливіше з мистецтв“ говорив Володимир Ілліч. Екран найліпша трибуна для пропаґанди комуністичних ідей, найкраща катедра перевиховання широких мас трудящих в комуністичному дусі. Коли сьогодні, в реконструктивний період, перед радянською кінематографією поставлено ряд видповідальних величезних завдань, використання екрану з метою ще більшої аґітації набуло особливого значіння.

•

Факти уперта річ, вони найбільше переконують.

Цифри зростання нашої промисловости й наочний показ найкращих зразків ентузіязму мас — ось головний стрижень роботи кіно-хроніки сьогоднішньої доби.

Якщо досі й були спроби подавати ці факти, то в цілому в роботі кіно-хроніки не було певної цілеспрямованости, а, головне, не було оперативности, вона ”плавала“ по екранах так собі „між іншим“. Глядач сприймав хаотично подані окремі кадри, оздоблені нудними „титрами“ (написами), що від них не лишалося ніякого вражіння. В той самий час чималий успіх має кожний анонс нового фільму, бо цей анонс демонстрували майстерно виконаним мультиплікатом.

•

Мультиплікат в рекламі — цей американізм — тепер найменш потрібний. Його треба застосувати насамперед до організованої подачі кіно-хроніки.

Мультипліковане оперативне зведення за 1-2 декади по вугільному Донбасу, П.З.З. тощо, разом із натурним фільмуванням, це єсть систематизований політично-виховний матеріял, що без нього хронікальний кадр сам собою втрачає половину своєї політичної вартости, й коли тепер рішучо взяти курс на популяризацію образотворчої статистики (в Москві засновано інститут образотворчої статистики), кіно-громадськість повинна її бачити на екрані.

•

„Карикатура — скривджене мистецтво“ — так колись писав Вадім Лісовий в книжці А. Радакова „Карикатура“ (вид. 23 р.). Писав про те, що на превеликий жаль, і досі панує погляд на карикатуру, як на щось несерйозне, що не заслуговує особливої уваги.

Як дивно читати ці рядки сьогодні, коли з усього сатиричного арсеналу карикатура являється найгострішою зброєю. Її лезо загострено з двох боків — словом (підпис) та малюнком. Сьогодні карикатуру дорівнено в правах з її рідною сестрою — літературною сатирою, і вона бере участь у боротьбі на сторінках нашої преси за здійснення гасел 3-го вирішного.

•

Динаміка — вихідний момент виразности малюнка, його насичености. Екран має всі можливості показати злободенний побутовий чи політичний сюжет у динамічній, живій карикатурі. Глядач сприйматиме на екрані цілий процес, тоді як на малюнку він бачить лише певний момент тої чи іншої ситуації. Мультиплікація дає неосяжні простори для розвитку й виявлення творчої думки карикатуриста.

Звукове фільмування ще більш поширює ці простори, воно дає змогу замінити підпис або дотеп живим словом. Отже застосовання мультикарикатури в звуковому кіні утворить новий шлях до кіно-фейлетону.

Звичайний політшарж на екрані, мультиплікація перетворює на цілу характеристику діяльности людини.

Візьмемо для прикладу хоча б шарж на диктатора Угорщини — ката Хорті (малюнок було клішовано й видруковано до 10-ліття кривавої його діяльности).

Спочатку фільмують окремі деталі — шибениці, ґрати, нагаї, ланцюги — всі атрибути його „славетньої“ професії. Далі все це, пересуваючись на екрані, займає певні місця, з шибениць утворюють брови, з ґрат — очі, нагаї й ланцюги вирисовують лінії носа й рота, контур надає остаточної схожости з об'єктом.

•

На порядку денному сьогодні буряк. Несвоєчасна доставка буряків до цукрованень загрожує зірвати виробництво.

Плян сценарія такий: За об'єктивними причинами — „відсутністю тягової й робочої сили“ ховається опортуніст. Буряки, висовуючись із землі, дуже здивовані чому їх досі не викопують. Вони самі вилазять із землі, йдуть... Гр. Самопливко радіє, сподіваючись, що буряки самі підуть на завод, але... вони сипляться йому на голову, руйнуючи всі „об'єктивні прикриття“. Логічний фінал — натурне фільмування — „складають буряки в кагати“. Останній кадр — кагата у формі магили, на ній напис — „тут поховано маловірів опортуністів і т. інш.

Актуальність такої теми триває 2½ місяці, отже часу більш, як досить для того, щоб зробити мультифільм на 150-200 метр. і він не втрачає на своїй злободенності

Щодо тем із зовнішньої політики, то тут таксамо треба, враховуючи складність роботи мультиплікації, добирати таку тематику, що довго житиме, як от: „наступ капіталу на зарплатню“, „економічна криза“, „роззброєння“ або останні події на Сході (японо-китайський конфлікт).

Навряд чи доведеться обговорювати політичне значіння мультикарикатури, бо це означало б ревізію потреби самої сатири на екрані. Краще обговороити, як найлегше й найближче підійти до вирішення цидвох проблем.

•

Насамперед потрібно налагодити певний контакт з редакціями наших газет, утворивши відповідні групи чи бриґади з представників кіна й робітників преси, аби вони заходились навколо вирішення цих питань і намітили шляхи спільної роботи, щоб озброїти екран артилерією оперативних зведень та кулеметним вогнем карикатури.

Агніт.

Редакція вважає пропозицію т. Агніта щодо організації при Київській кіно-фабриці бриґади кіно-фейлетону за дуже актуальну й просить фабрику обговорити це питання й повідомити редакцію про наслідок цього обговорення.

Редакція „Кіна“