Embedded Files
Ми не можемо сказати, що цілком задовольняємо потреби наших радянських глядачів, як дітей, так і дорослих, кількістю і якістю мультифільмів. Але зате з цілковитою певністю ми можемо сказати, що мультифільм став одним із найулюбленіших фільмів наших екранів, і його появи чекає нетерпляче наш багатомільйонний глядач. За останній 1936 рік радянська мультиплікація зробила багато для правильної організації свого виробничого процесу, добору кадрів художників, які можуть забезпечити високу якість продукції.
Сильно пішла вперед і техніка руху в наших мультифільмах. З'явилась справжня майстерність. Наші режисери, художники опанували техніку монтажу звуку й зображення, техніку розшифрування фонограм, чим досягається виняткова синхронність. І до всього цього тепер додається ще один компонент художнього впливу (і сприйняття) — колір. Давня мрія художників мультиплікації здійснилась. Радянське кіно опановує й цю ділянку роботи, колір починає ставати повнокровним, невід'ємним компонентом мультифільмів, виготовлюваних у кіностудіях нашого Союзу. Починається робота над освоєнням кольору і в київській кіностудії. Крім великого художнього кольорового фільму «Сорочинський ярмарок» у київській кіностудії виготовлятимуться й кольорові мультиплікаційні фільми. Перший кольоровий мультиплікаційний фільм на одну частину — «Лісовий договір» ставлять режисери-мультиплікатори Є. Горбач і І. Лазарчук, за сценарієм Н. Алексеєва. Сценарій затверджений всіма інстанціями і запущений у виробництво. Створення першого кольорового мультиплікату на Україні ставить перед режисерами велике завдання якнайбільшого використання кольору у фільмі, щоб дати яскравий, барвистий фільм. При чому колір мусить бути органічною, невід'ємною частиною фільму, він мусить грати, мусить доповнювати характери й дії героїв, він мусить допомогти донести ідейне навантаження речі. Отже, колір аж ніяк не мусить мати самодовільного навантаження, а мусить доповнювати, допомагати розкрити й виявити суть твору. Тому при роботі над даним фільмом режисери, художники весь час повинні критично опрацьовувати кожен кадр, кожен малюнок, тональність малюнка, колір одягу, фарби декорацій, фонів, щоб уникнути зайвої нагромадженості кольору й різнобою тонального монтажу кадрів. Цим самим буде досягнуто можливість легкого і швидкого сприйняття глядачем матеріалу майбутнього фільму. Фактура фільму «Лісовий договір» — ліс дасть змогу художникам зробити дуже цікавий кольоровий фільм. Образи фільму, герої — їжак, їжачиха, їжачата, заєць, білка й лисиця — завдяки вдалому сюжетові фільму і його суто мультиплікаційному характерові ситуацій дають змогу зробити цей фільм цікавим. Глядач з задоволенням подивиться цей фільм, де, якщо буде вдало розв’язана акторами гра звірят, перед його очима пройде дуже цікава, весела історія групи звірів. Сюжет фільму нескладний, простий, цікавий.
Дія фільму — в лісі. Група миролюбних звірят: їжак із своєю родиною, заєць і білка уклали між собою договір, що вони будуть жити мирно, трудитись і захищати один одного в біді, тобто в разі нападу на них. Їжак — розумний, працьовитий, його господарське око скрізь проникає. Така ж його дружина — їжачиха. Їжачата — малі, веселі, допомагають батькам, але вони не від того, щоб і попустувати, як це звичайно буває з дітьми. Білочка — працьовита, урівноважена і вірний вартовий галявини в лісі. Вона працює — збирає горіхи, але ні на один момент не забуває, що вона повинна згори спостерігати, щоб ніхто не підкрався до їхніх жител і не напав на них зненацька. Заєць — веселий, легковажний, на все дивиться крізь пальці і все бачить у хорошому світлі. Він безтурботно співає пісеньку про те, що тепер він уже нікого не боїться.
Але в лісі живе найлютіший їх ворог — лисиця. Вона ні на хвилину не кидає думки знищити мирних звірят. Вона підкрадається до галявини, щоб напасти на працюючих, але її наближення виявила вірний вартовий галявини — білочка; вона дає сигнал, заходів вжито, всі сховались у свої домики. Лисиця не губиться — «перебудовується» на ходу і приходить на галявину згорблена, жалюгідна і звертається до звірів з проханням повірити їй, що вона вже не та, якою була раніше, вона, мовляв, хоче жити мирно, трудитись і чесно працювати. На доказ своїх гарних намірів вона навіть ладна підписати договір, який уклали між собою звірята, і вона його й підписує.
Лисиця йде собі. Їжак ні на одну мить не повірив лисиці і вживає всіх запобіжних заходів. Заєць же танцює і співає, що для нього тепер і лисиця друг, і йому нікого боятись. Їжак намагається напоумити зайця й переконати його, щоб він не був таким довірливим і не вірив хитрій лисиці, яка хоче приспати його пильність. Але заєць непохитний у своїх переконаннях і називає їжака боягузом. Заєць радісно танцює і співає.
Через деякий час лисиця приходить на галявину. Щоб приспати пильність звірят і більше схилити їх до себе, лисиця притягла з собою катеринку й заграла. Заєць, підбадьорюваний мелодією катеринки і приязними поглядами лисиці, підійшов до неї близько й почав підігравати їй на сопілці. Хоч як старався їжак відтягти його від лисиці, це йому ніяк не вдавалось. Заєць і слухати не хотів. Він усе грав і навіть почав пританцьовувати. Вибравши зручний момент, лисиця залишила катеринку й схопила зайця за вуха. Але тут на допомогу зайцеві прийшла білочка, яка кинула велику шишку з дерева і влучила лисицю по голові. На один момент лисиця розгубилась, але цього було досить для переляканого зайця, він рвонувся з лап лисиці й сховався у своїй хатці. Лисиця кинулась за ним і схопила його за шкуру. Між ними почалася боротьба, в наслідок якої розвалилась хатка зайця. Тоді знову на допомогу зайцеві прийшла білка із своїми шишками. Лисиця знову затрималась, а заєць встиг втекти до хатки їжака і сховатись у бочці. Лисиця кинулась до хатки їжака, але тут було не те: ця хатка не була подібна до хатки зайця, вона не подавалась під ударами й зусиллями лисиці. Двері були міцні, запори так само, вся хатка непорушна. Лисиця спробувала влізти через вікно, але дістала по заслузі. Після ряду ситуацій і положень, розв’язаних у суто комедійному плані, авторам фільму вдаєтьсся підійти до кульмінаційного пункту фільму, коли лисиця й їжак вступають у герць, і лисиця гине.
Всі звірята радісно танцюють, співають. Із своєї схованки вилізає й переляканий заєць, який переконався, що їжак мав рацію. Він повільно підходить до танцюючих, приєднується до кружка і всі разом співають пісню. Так закінчується фільм.
Як видно з викладеного змісту майбутнього фільму, у поставників є великі можливості для широкого використання кольорових ефектів. Робота над цим фільмом уже розгорнута тепер у майстерні рисованих фільмів, і на вересень цього року ми на екрані маємо побачити перший кольоровий мультифільм київської кіностудії «Лісовий договір».
Кілька слів про музику до цього фільму. Музика до цього фільму будується на матеріалі українських народних пісень і мусить бути не ілюстративним музичним супроводом зорового матеріалу, а мусить бути розроблена в плані розкриття внутрішнього змісту речі і підкреслювати характеристику кожного образу, взявши в основу дві теми: тему миролюбних звірят і тему агресивної лисиці. Отже, і на композиторів даного фільму тт. К. Менгельберга і А. Зноско-Боровського тут покладено велике й відповідальне завдання. Затверджені цими днями ескізи музики дають підстави думати, що композитори з цим завданням упораються, і фільм матиме високоякісний музичний супровід.
Тепер справа за вдалим режисерським трактуванням образів, їх характеристик і поведінки і за високоякісною роботою художників. Добір основного складу художників, організація групи, розроблення типажу, альбома й сценарія дають усі підстави думати, що наш глядач скоро побачить на екрані хороший кольоровий мультиплікаційний фільм.
Одночасно з цією роботою майстерня рисованих фільмів готується до запуску у виробництво другого кольорового мультиплікату
Таким чином питання про створення кольорових мультифільмів перестало бути проблемою або лабораторною роботою, а вклинилося у виробництво, завоювало собі місце в ньому і стало на виробничі рейки.
Наші мультифільми будуть кольоровими.
Ми будемо боротись за високу якість, за ідейну цінність наших фільмів, за майстерність і із за освоєння технічних досягнень кінематографії.
Кажучи про роботу над кольоровим фільмом, ніяк не можна обминути мовчки питання лабораторного опрацювання матеріалу, тобто технічної бази роботи над кольором. Який же стан технічної бази і чи готова вона до початку роботи? Треба прямо сказати, що на цій ділянці не все гаразд. Питання конструкції знімального апарата, прикріплення до нього диска для фільтрів, щоб мати змогу знімати по три кадри (знімання кольорових мультифільмів провадитиметься за методом оператора Мершина за методом триколірки) уже розв’язане. Апарат переконструйовано, перевірено, і тут ніяких сумнівів немає. Але хоч це й дивно, досі немає добре перевірених фільтрів до цього апарата, через що немає змоги налагодити нормальне знімання кольорових проб. Абсолютно немє устаткованої лабораторії, машини для оброблення кольорового зображення. Не зважаючи на те, що вже давно приступили до знімання кольорових проб (правда, з недоброякісними фільтрами) досі немає змоги доубти ці проби на позитиві, а через це немає й змоги остаточно встановити тони, кольори майбутнього фільму. Такий стан, звичайно, може багато в чому гальмувати дальшу роботу над створенням кольорового фільму.
Для нормальної роботи режисерів, художників необхідно організувати роботу так, щоб уже найближчими днями технічна база (знімальна апаратура, лабораторія для оброблення кольорового зображення) була готова виконувати завдання з перевірки кольору.
Попереду велика й відповідальна робота контрольного характеру з перевірки тональності типажу, декорацій, загальної тональності фільму. Адже це перша робота. Тут треба вчитись і створювати. На папері, в ескізах майже все вже зроблено, тепер залишається все це зняти, перевірити переглядом усього цього матеріалу в позитиві.
Google Sites
Report abuse