Коли оживають малюнки

Лойко Г. Коли оживають малюнки // Кіно. — 1929 р. — № 14.Темрява. Заля кіно-театру.На темній поверхні екрану виблискує світла крапка.Виблискує, дріжить, перетворюється на квадрат, на коло й, з рештою, розсипалася сяйвом літер, що, рухаючись, раптом склалися в слова й утворили гасло.— Мультиплікація, — тихо прошепотіла заля.А на екрані знов діялося щось дивне: по самім звичайнісінькім столі, поважно ступаючи, широким кроком йшли ножиці й зникли за обрізом екрану.— І як оце воно робиться? — чути тихі запитання в залі.

— Як робиться? — А от як...

Стрічка кіно-фільму, як це багатьом відомо, складається з окремих маленьких фотографій (кадрів).

Кіно-зйомочний апарат, що знимає по 16 знимків на секунду, під час зйомки фіксує одну за другою фази будь-якого руху.

Між кожними двома суміжними кадрами є якась різниця в положенні зазнятого підчас руху об'єкту. Різниця між кадрами, при демонструванні їх на екрані, створює уяву руху.

Але звичайному кіно-операторові майже й думати не доводиться про те, як там рухатиметься об'єкт зйомки, аби не дуже швидко, бо змажеться.

Крутить він ритмічно корбу зйомочного апарату, перевіривши свої: фокус, діяфрагму, світло та композицію, — і все буде гаразд.

Мультиплікатарові діла більше: доводиться йому не тільки ураховувати те, що й операторові, а ще й стежити за темпом та швидкістю рухів „акторів“, що ніяк не хочуть рухатись самі.

Робота мультиплікатора полягає в тому, щоб в процесі зйомки мертвий матеріял, що його він знимає, займав не зовсім однакове місце або положення в двох суміжних кадрах і щоб різниця в положенні предмету в кадрах відповідала ритмові та швидкості руху, що його бажано передати на екрані.

Робиться це так: механізм звичайного кіно-зйомочного апарату ставиться в таке положення, що обертання корби робить один знимок замість восьми.

Звичайний оператор на секунду двічі обертає корбу і таким чином фіксує 16 знимків на секунду — нормальна швидкість натурального знимання.

Навівши апарат на об'єкт знимання, мультиплікатор робить один знимок, одну кліточку на плівці, один кадр.

Далі, коли апарат зробив знимок, об'єктив затуливсь,— й мультиплікатор, не боячись вже, що його руки буде знято, пересуває предмет просто руками в певнім напрямку та на певну відстань від попереднього положення, надаючи йому наступної фази руху.

Коли це все зроблено, руки забираються з поля зору об'єктиву й робиться дальший знимок.

Потім руки знов роблять своє, і знов зйомка, і так далі, і так далі...

От так, кадр за кадром, за 6-ти годинний робочий день мультиплікатор зможе зняти від 2-3 до 10-12 метрів мультиплікату (10 метрів йде на екрані 30 секунд)

Тепер про можливості мульти-зйомки.

Все, що є недосяжного в натурній зйомці, майже все можна виконати мультиплікацією.

Медицинські схеми, розрізи, препарування трупів, взаємовідносини частин організму людини або тварин, праця машин одночасово з показом унутрішньої будови, написи, що пояснюють хід процесу, живі показові діяграми, що наочно доводять свою перевагу над мертвою діяграмою, рухливі гасла та кіно-реклама, що їй рівної по силі майже нема.

Крім того, велику ділянку в мультиплікації займає художній мультиплікаційний фільм, що будується на жвавому, переконливому матеріялі карикатури та пожвавленого шаржового малюнку.

Найкраща з мультимайстерень нашого Союзу щодо технічного устаткування та механізації праці — це майстерня Київської фабрики ВУФКУ.

3 перших днів роботи було взято лінію на механізацію праці в мультиплікаційній зйомці.

За ініціятивою наших винахідників до зйомочного апарату, що ним робили мультизйомки, було виписано з Франції електричного мотора, який став за зразок для вироблення таких-же самих моторів у механічних майстернях ВУФКУ.

На сьогодні ми маємо вже два електромотори з приладдям для мультизйомки, що їх вироблено до останнього гвинтика в наших майстернях. Працюють вони, не відрізняючись в роботі від свого закордонного суперника.

В Москві, Ленінграді та на кіно-фабриках інших нацреспублік електромоторів у мультиплікації ще й досі не застосовано.

Цікаве вирішення конструкції станка до вдруковування мультиплікату в натурну зйомку винайшов художник-мультиплікатор Левандовський.

Оскільки мультимайстерня протягом кількох років працює в галузі культурного та наукового фільму, серед робітників майстерні утворився кадр людей, що з захопленням та любов'ю працюють в цій галузі.

Все це дає підстави гадати, що з цієї майстерні утвориться база культурного та наукового фільму.

Г. Лойко