Кадро-з’йомка

Гліб Затворницький. Кадро-з’йомка // Кіно. — 1927. — № 21/22 (33/34), листоп. — С. 6.

В словникові кожного кінематографіста є термін — мультиплікація. В перекладі з французької мови — це визначає — помноження, але на практиці в кіно під цим терміном розуміють фіксацію на плівку кожного складового елементу руху окремо і тому таку роботу — повільну з'оймку окремих кадрів — вірніше характеризує термін кадро-з'йомка.

Принціп кадро-з'йомки досить простий. Коли зробити по окремому знимку на кіно-плівку з цілої низки малюнків або обсяжних форм, що йдуть один за одним і відрізняються лише невеликими змінами в композиції, то при демонструванні малюнки або обсяжні форми оживуть: утвориться ілюзія (зорова) руху.

За цим принціпом і провадиться кадро-з'ймка. Кожному глядачеві відомі літери, діяграми, намальовані та обсяжні фігурки, що оживають на екрані і таке инше.

Для кадро-з'йомки пишеться спеціяльний сценарій, що в ньому тематична дія розбивається на окремі епізоди (дія в одній декорації), на кадри-ж розбиває дію сам кадро-з'йомщик, складаючи певний монтажний план з обрахуванням метражу й розбивки на плани. Коли кадро-з'йомщик складе монтажний план, він приступає до будування (малюнку) декорацій та дієвих осіб речей і т. инш.

Загальна вимога до натурного матеріялу полягає в тому, що малюнки та обсяжні фігурки повинні бути графічно-чіткими та виразними. В устаткуванні декорацій не повинно бути нічого зайвого. Найкраші наслідки кадро-з'йомки досягаються дотепним примітивом. Окрім звичайних тонів кадро-з'йомки — чорний, білий — припускається ще сірий тон, що на певному тлі може утворити глибину і зм'якшити різкість перспективи.

Формою виконання розрізняються два типи кадро-з'йомки:

а) Площинна.

б) Обсяжна.

Площинна: Все виконання малюнків або креслень, сама з'йомка малюнка в русі, або плескуватої фігурки на шарнірах провадиться лише на площині станка кадро-з'йомки.

Рух малюнка або намальованої фігурки на шарнірах підлягає законові двох вимірів. Плескуватий малюнок може бути графічно-лінейний або тушований з півтонами.

Обсяжна кадро-з'йомка досягає більшого враження, глибини, світло-тіни та ілюзії натурної з'йомки. Звичайно, для цього вживається макет з рухливими речами або ляльками (на шарнірах, або на тонкому, окові глядача непомітному, дроті).

Є ще змішаний тип з'йомки. Приклади цієї з'йомки різноманітні, найчастіше вживається вдрукування (на фоні справжньої натури — намальовані фігурки). Для цього беруться фото з кадрів справжньої натури і в кожну фотографію вкладається один з елементів руху певної намальованої фігурки. Підчас демонстрування на екрані буде повне враження руху намальованої фігурки по справжній вулиці, де ходять люди, їдуть трамваї і т. инш. (Зразки такої з'йомки можна бачити в американському багатосерійному фільмові „Пригоди Мурзилки“).

Кадро-з'йомка дає великі можливості для експериментів суто-формальних кінематографічних властивостей. В першу чергу кадро-з'йомка дає змогу утворити абстрактний фільм.

В цій галузі є цікаві роботи російського художника Старевича (що живе тепер у Франції), а также нашого українського графіка-кадро-з'йомщика ВУФКУ — тов. В'ячеслава Левандовського.

Тов. Левандовський у своїй останній роботі „Українізація“ дає окремі епізоди абстрактного побудування, надзвичайно майстерно та виразно зроблені. Прихильники абстрактного побудування в кіно вважають, що кадро-з'йомка повинна базуватися на ритмічно збудованому рухові, на закономірному наростанні пульсації та координуванні всіх рухів певної сцени або цілого фільму в певному метро-розмірі. Маючи на меті виключно ритмічний вплив на глядача, експериментатори вважають за необхідне повне абстрагування змісту.

Кадро-з'йомка є єдиною галуззю, кіно-кадри робітників якої потребують поповнення.

У нас в СРСР можна назвати поодинокі прізвища майстрів кадро-з'йомки: Бушкин, Меркулов, Левандовський, Макаров.

Гліб Затворницький