Голокост

«Це Голокост – всього одне лиш слово, Та його сенс – пекучий болі жар, Вбивали всіх!.. старого і малого, І мало хто життя порятував. Дивились в вічі, не щеміло серце, Пуста душа і всі думки пусті, «Як можеш ти стрілять? Скажи, убивце! Вони ж прийдуть до тебе уві сні!» Чи їх вина, що родом із євреїв? Чи їх вина, що не такі, як всі? Невже ж і смерть заслужує трофеїв? І щастя можна віднайти в сльозі? Постане між думками знову прірва, Над Яром смерть махне своїм крилом, Якщо убивства - це є ваша віра, Тоді скажіть: «Що ви назвете Злом?»….

«Тож збережімо пам’ять про страждання й катування мільйонів вбитих дітей, жінок, чоловіків, літніх людей. Хай світла пам’ять замучених буде грізною пересторогою добра, хай попіл спалених стукає в серця живих та закликає до єдності людей та держав»,- наголосила у виступі Ксенія Желем, яка взяла участь у Національному уроці пам’яті «Гірка правда Голокосту», що проводився у 8 класі.