Герої нескореної України

Результати ІІ етапу проекту «Герої нашого часу»

 в рамках роботи над обласним проектом «Герої сучасності. Київщина»

Героями не народжуються, ними стають. Цю народну мудрість з дитинства знає кожен з нас. Війна дала нам зрозуміти, що справжні герої народились, росли і жили серед нас – вчорашні учні шкіл, профтехучилищ, ліцеїв, молоді хлопці, які сміливо взяли до рук зброю і стали на захист нашої держави.

Збір матеріалів про учасників АТО, зустрічі з ними були  і залишаються пріоритетними в роботі творчої групи Ржищівського професійного ліцею над проектом «Герої нашого часу».

На І етапі проекту було систематизовано необхідну інформацію про випускників нашого закладу – учасників АТО: фотоматеріали, вирізки з газет, їхні спогади, зустрічі з ними, створена нова експозиція «Герої нашого часу» у музеї ліцею, налагоджена співпраця з волонтерськими організаціями міста. 

Підсумки роботи навчального закладу з військово-патріотичного виховання були оцінені дипломом ІІ ступеня на обласній виставці «Калейдоскоп педагогічних ідей» у лютому 2017 року.

На другому етапі проекту ініціативна група у складі педагогічних працівників та учнів І-ІІІ курсів збирала  інформаційний матеріал у  Кагарлицькому, Обухівському, Миронівському районних військкоматах; проводила зустрічі з героями сучасності – випускниками ліцею; продовжувала співпрацю з волонтерськими організаціями; працювала над створенням фільму «Відважним серцям присвячується». 

Головним завданням стало зосередження уваги на особистостях Героїв– випускників ліцею,  їхніх вчинках, подвигах та спогадах.  

На 2.03.2018 року відомо, що в АТО  з Київської області загинуло 197 осіб.  За зібраною пошуковою групою інформацією у районних військкоматах учасниками АТО є 75 випускників ліцею з Кагарлицького району (з них 2 випускники загинули), 22 випускники з Миронівського району, 37 випускників з Обухівського, 14 випускників ліцею з м. Ржищева, серед них  майстер виробничого навчання Шульга Григорій Іванович. 

У навчальному закладі проходять тематичні зустрічі, уроки Мужності та інші виховні заходи. 

Розповіді «героїв нашого часу» скупі, бо в війні мало хорошого, а про загибель і каліцтво тих, хто був поряд, дуже болісно згадувати.

Перша звістка про загибель нашого земляка надійшла  в середині  липня 2014 року. Юрій Гладченко,  випускник нашого ліцею 1997 року, захищаючи незалежність України, загинув 15 липня 2014 року у с. Провалля Луганської обл.  

Про тата марить син ночами.

Дружина, наче нежива.

«Вертайся, сину»,- кричить мама.

А батько плаче: «Вже нема»…

Через рік героя посмертно було нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

У квітні 2015 року загинув у м. Авдіївці Донецької області випускник ліцею 1994 року Путаненко Василь, який служив у 40-й бригаді тактичної авіації (зведений загін повітряних сил Збройних сил України «Дика качка»).

В нашому закладі були відкриті меморіальні дошки на честь загиблих Гладченка Юрія та Путаненка Василя. Віддаючи шану загиблим, кожен може прочитати:

Хто б ти не був,-дорослий чи дитина,-

А тут хоч на хвилину зупинись.

Герою, що віддав життя за Україну,

Всім серцем щиро уклонись!

Наш заклад завжди тепло зустрічає своїх випускників, героїв АТО. Їм важко у своїх виступах говорити про війну, тому що дуже свіжі рани від тих втрат, про які вони знають, болючими є спогади, бо вони бачили криваве обличчя смерті. Але тільки вони можуть розказати молодому поколінню, як треба захищати Батьківщину.

Нещодавно в ліцеї відбувся захід «Пам’ятай, Україно, героїв своїх!», на який були запрошені мужні воїни – випускники ліцею різних років. Вони розповіли учням про своє життя там, на Сході України, і ці розповіді таких мужніх і дорослих наших учнів, які зовсім недавно навчалися в ліцеї і були повні світлих мрій, викликали сльози на очах присутніх в залі і величезну повагу до наших героїв. 

Серед них випускник 2013 року Ширков Сергій, спогади якого лягли в основу поетичних рядків практичного психолога Соломенцевої Лариси Миколаївни.

Прийшов простий хлопчина до ліцею,

Водить машину й хліб ростить хотів.

Енергією заряджав усіх своєю,

За мрією вперед іти умів.

Він намагався кращим буть в усьому,

Міг за собою лідерів вести.

У конкурсі брав участь обласному

І успіхів зумів там досягти.

Урівноважений, надійний, принциповий;

В ліцеї з усіма ладнав людьми;

Любив життя, щось дізнаватись нове – 

Таким Сергія знаємо всі ми.

                              Війни як привид в нас на Сході замаячив,

Він залишатись осторонь не міг.

Стискалось серце юне і гаряче – 

І військомату він переступив поріг.

Розглянуть його рапорт обіцяли,

Але чомусь намірились тягти.

Часу відтоді вже пройшло чимало,

Тож добровольцем вирішив піти.

Він, не чекаючи осіннього призову,

За серця покликом відважно вирушав

Й до легендарного потрапивши АЗОВа,

У роті танковій звитяжно воював.

Тяжке поранення, тривале лікування…

Нейрохірурга руки чарівні,

Що на життя давали сподівання

Й надію дарували день при дні…

Все витримав і швидко став на ноги,

Здолавши слабкість і тяжку утому.

Виконуючи всі перестороги,

Долікуватися вернувсь додому.

…Як важко говорити про війну

Тим, хто не раз дивився їй в обличчя

І втрату пережив там не одну.

Але обов’язок назад їх кличе.

«Як тільки долікуюсь, повернуся 

І до кінця залишуся в АЗОВі.

Інакше я не можу. Не здаюся!» –

Сказав Сергій своє тверде вагоме слово.

З самого початку воєнних дій потрапив у горнило війни випускник 2013 року Сергій Голдиш.  Служив за контрактом  у  м. Горлівці. Був навідником БМП 17 окремої танкової бригади, мав тяжке поранення, втратив око. На сторінках Канівського тижневика «Дніпрова зірка» він розповідає:  «Тримали оборону блок-посту біля Горлівки. Наші хлопці проривалися до поранених під мінометним обстрілом терористів. У цю мить у БМП влучив снаряд, виявилося, що ми потрапили у засідку. Від вибуху я відчув, що бачу лише одним оком. У шоковому стані, з пораненою рукою, я намагався витягнути з машини заблокованих у ній бійців. Втрачаючи останні сили, у напівпритомному стані заповз під бойову машину. Згодом підійшли бойовики та почали сперечатися, чи добити мене, чи взяти в полон. Тільки мій вік – 19 років – зміг врятувати мені життя. В Донецьку, уже в полоні мені зробили операцію – видалили праве око. Перебував у полоні один місяць і чотири дні, які були наповнені болем, страхом і відчаєм». 

15 вересня 2014 року "Центр обміну полоненими при СБУ" здійснив операцію по звільненню восьми полонених, серед яких був Сергій Голдиш. Його обміняли на полоненого ватажка бойовиків. 

 Колись Сергій самостійно обрав свою долю, підписавши контракт на військову службу і, гідно витримавши жорстокі випробування, сам став її обранцем.  Адже не один раз невидима сила вберігала його від смерті. Можливо, то були мамині й бабусині молитви, а може, й щось інше. До речі, народився Сергій 19 серпня,  на Спаса. Може, саме це і врятувало юнака від смерті. Нагороджений нагрудним знаком «За бойове поранення», медалями «Захиснику Вітчизни», «Учасник бойових дій», «В єдності сила держави», пам’ятним знаком «Кров за Україну», пам’ятним нагрудним знаком «Обов’язок виконано з честю».  

Ми тісно співпрацювали і продовжуємо співпрацю з волонтерськими організаціями м. Ржищева: відокремленим підрозділом «СУВІАТО», «СТРАУС», «ПЕРЕМОЖЕМО РАЗОМ», «Незламний дух», «Заради миру в Україні». 

На сторінках газети «Вісник Кагарличчини» журналіст та волонтер Наталія Кравець  розповідає про зустрічі з бійцями. «Дорогами Донеччини у шкірі волонтера», «З нами правда і з нами Бог!..», «Янголи війни, добровольці і сепаратисти», «На Донеччину - до земляків» - це все назви її репортажів.  Бійці завжди чекають волонтерів, бо це можливість  поспілкуватися, поділитися новинами та враженнями, посмакувати домашніми стравами. 

Так, через волонтерські організації у 2017 році  нашим захисникам, що на передовій, було передано 11  тортів обласного  конкурсу фахової майстерності серед учнів ПТНЗ Київщини з професії «Кондитер», а цього року Великодні паски, щоб віддати частину тепла і нагадати військовим, що тут  їх чекають і люблять.  

«Ржищівську кашу знає увесь фронт» - це стаття редактора газети «Ржищів» Зайченко Марини, у якій вона розповідає про діяльність міської громадської організації «Страус»: «Посеред двору розпалене багаття, там гріється великий казан, а навколо нього усі ті, хто прийшов попрацювати не за гроші, а за покликом серця. Чоловіки та жінки починають готувати майбутню тушонку або ржищівську кашу. Таке ім’я дали солдати «гостинцям у банках» з Ржищева».

                       Збирають небайдужі люди

                       По селам ближнім і містам

                       Часник, картоплю і варення,

                       А ми пакуємо бійцям. 

                      Тремо ми моркву вечорами

                      Й капусту квасим для бійців.

                      Вкладаємо ми душу в страви,

                      Знаходим час і для листів.

Це слова гімну громадської організації «Страус», опублікованому на сторінках газети «Вісник Кагарличчини».

Волонтерська діяльність навчального закладу не залишилася непоміченою.  За активну громадянську позицію, патріотизм та людяність, за вагомий внесок у підтримку української армії ліцей нагороджений подяками від громадських та волонтерських організацій міста. 

Щороку з метою патріотичного виховання молоді, проходить шаховий турнір, присвячений загиблим воїнам-землякам А. Мулявці, Б. Бондарю, Ю. Гладченку та В. Путаненку. До участі в змаганнях залучаються учнівська та студентська молодь навчальних закладів міста Ржищева та Кагарлицького району. 

Воїн – це професія, пов’язана з постійним ризиком. Тому з давніх часів люди виготовляли обереги, які створювали захисний енергетичний бар’єр, щоб відвести біду. Ми вирішили підтримати цю традицію і під час зустрічі з нашими випускниками вручили  їм стрічки з голубом миру, а також пряники у формі янголів, які випекли учні ліцею, наповнивши їх позитивною енергією та добрими побажаннями. 

Заходи в рамках роботи над проектом висвітлені на сайтах навчального закладу та Навчально-методичного кабінету професійно-технічної освіти у Київській області, у міській газеті «Ржищів», Кагарлицькій районній газеті «Вісник Кагарличчини», Миронівській районній газеті «Миронівський край», на сторінці навчального закладу в соціальній мережі Фейсбук.

Зібрані учнями тематичні матеріали ми розмістили в музеї навчального закладу, створивши експозицію «Герої нашого часу», а також підготували відеофільм «Відважним серцям присвячується» про героїв АТО – наших випускників, який можна переглянути на сайті навчального закладу. 

Проект «Герої нашого часу» згуртував учнів навколо єдиної мети - виховання глибоких патріотичних почуттів, причетності та відповідальності за все, що  відбувається в країні, пошани до тих, хто віддав за неї життя.

Ми віримо, що ця війна скоро закінчиться. Україна – мирна держава, українці – толерантні, ввічливі люди, які з повагою ставляться до кожної нації  і мови.  Ми – єдина країна! Нас зламати не можна. 

«Наші захисники – завжди на варті Батьківщини, - пише газета «Миронівський край». - Хай збудеться бажання воїна-захисника. Воно святе. Хай наша армія стане надійною бронею для України. Хай більше нікому не спаде на думку перевіряти її на міцність».

                    Вклоняюсь низько вам солдати:

                    Усім живим і неживим.

                    Нехай не плаче ваша мати.

                   Молюсь за вас, молюсь за мир…