Основа техніки безпеки для батьків: нам потрібно пам’ятати, що ми НЕ вчителі для наших дітей, у нас немає потрібних професійних навичок, ми не вміємо пояснювати предмети і, найголовніше (власне, чому батькам не можна навчати своїх дітей) — ми дуже емоційно залучаємось. Якщо дитина щось не розуміє, ми не можемо впоратись зі своїми емоціями: нам здається, що ми дурні, наша дитина дурна і таке інше. А дитина може просто не сприймати нас у ролі вчителя — і це НОРМАЛЬНО
.
1. День не має перетворюватись на суцільне виконання домашніх завдань.
2. У дитини, яка вчиться вдома, має бути окрема територія.
3. Треба слідкувати, щоб дитина будь-якого віку робила перерви — і краще, якщо ми зупинимо її трохи раніше, ніж вона втомиться. Підлітки втомлюються десь за півгодини.
4. Відчиняйте вікна, провітрюйте, дбайте про свіже повітря під час навчання дитини. У мозку є структури, що відповідають за відчуття безпеки — у разі нестачі свіжого повітря ці показники зменшуються. Якщо дитина перебуває в задусі, у неї знижується активність, вона втомлюється, закатує істерики.
5. Часто, коли дитина бачить велику кількість завдань (більше 8), у неї природно починається паніка і їй легше взагалі закрити завдання або месенджер. Наше завдання — допомогти структурувати підхід до навчання. Буквально скласти з дитиною план: ти починаєш робити оце, потім — це.
6. Часто дитина перед вибором: з якого завдання почати — з простого чи складного? Це залежить від того, як ваша дитина «вступає в діяльність». Щоб це зрозуміти, треба поспостерігати: як дитина прокидається?
Є діти, які швидко встають, умиваються і починають усе робити. Коли така дитина їсть, вона спочатку з’їдає всі найсмачніші шматки і залишає несмачні наостанок. У такому ж режимі вона «вмикається» в усе нове. Тобто дуже швидко «входить» в урок — але й швидко втомлюється. Вона швидко здає контрольну роботу — але не факт, що там не буде помилок. Про таких дітей кажуть, що вони все схоплюють миттєво, але не зрозуміло, наскільки довго будуть це пам’ятати. Таким дітям треба складне давати на початку. І робити зарядку після уроку.
Натомість, є діти іншого типу — які довше розганяються. Вони «вмикаються» не так швидко — але довше йдуть. Ці діти переважно встають поволі, не з першого разу, зазвичай спочатку з’їдають несмачне, а смачні шматочки залишають наостанок. Таким дітям треба на розгін давати легші завдання, а складні — потім. Їм навіть можна ставити під час навчання енергійну музику — якщо музика їх не відволікає. Або робити перед уроком зарядку.
7. Учні підліткового віку вже націлені на результат. Якщо дитина нормально розвивається і дорослішає, у неї вже формується внутрішня мотивація до навчання. Така дитина буде сама шукати, де ще знайти інформацію, що їй потрібна. Тут ми можемо допомогти, розповідаючи їй про онлайн-курси, які ми самі бачили, різні джерела інформації з питань, що цікавлять дитину.
Дитина підліткового віку вже може бачити власну користь. У нормі, до 14-15 років уже має визріти власна мотивація до навчання. Отже, цей вік має бути часом, коли ми вже не дуже контролюємо процес, дитина «вчиться сама».
У здобувача освіти 16-17 років — уже має сформуватися внутрішній контроль і є безпосередня навчальна мотивація. Він сам розуміє, заради чого все це робить.
П
одбайте про себе — це допоможе всій родині, бо мама, чи тато в хорошому стані — опора для всіх. Подбайте про себе — ви навчите своїм прикладом дитину бути турботливою і чутливою до самої себе, цей досвід їй дуже згодиться в майбутньому дорослому житті.
https://nus.org.ua/articles/praktychni-porady-dlya-batkiv-pro-navchannya-vdoma-vid-dytyachoyi-ta-simejnoyi-psyhologyni-svitlany-rojz/