Загальні правила етикету в спілкуванні з людиною з особливими потребами

• Коли ви розмовляєте з людиною з особливими потребами, звертайтеся безпосередньо до неї, а не до супроводжуючого.

• При знайомстві цілком природно потиснути руку людині з інвалідністю - навіть ті, кому важко рухати рукою, або хто користується протезом, цілком можуть потиснути руку - праву або ліву, що цілком допустимо.

• Коли ви зустрічаєтеся з людиною, яка погано або зовсім не бачить, обов'язково називайте себе і всіх, хто з вами. Якщо у вас загальна бесіда в групі, не забувайте пояснити, до кого в даний момент ви звертаєтеся і назвати себе.

• Пропонуючи допомогу, зачекайте, поки її приймуть, а потім питайте, що і як робити. Якщо не зрозуміли, не соромтеся - перепитаєте.

• Звертайтеся до дитини зінвалідністю на ім’я.

• Спиратися або повиснути на інвалідному візку людини- те ж саме, що спиратися або повиснути на її володаря. Інвалідний візок - це частина недоторканного простору людини, який її використовує.

• Розмовляючи з людиною, що зазнають труднощі в спілкуванні, слухайте його уважно. Будьте терплячі, чекайте, поки він сам закінчить фразу. Не виправляйте і не договорюйте за нього. Не соромтеся перепитувати, якщо ви не зрозуміли співрозмовника.

• Коли ви говорите з людиною, яка користується інвалідним візком або милицями, постарайтеся розташуватися так, щоб ваші очі були на одному рівні. Вам буде легше розмовляти, а вашому співрозмовнику не знадобиться закидати голову.

• Щоб привернути увагу людини, яка погано чує, помахайте йому рукою або поплескайте по плечу. Дивіться йому прямо в очі і говорите чітко, хоча майте на увазі, що не всі люди, які погано чують, можуть читати по губах. Розмовляючи з тими, хто може читати по губах, розташуйтеся так, щоб на вас падало світло, і Вас було добре видно, постарайтеся, щоб Вам нічого не заважало і ніщо не затуляла Вас.

• Не хвилюйтеся, якщо ви випадково сказали: «Побачимося» або: «Ви чули про це ...?» тому, хто насправді не може бачити або чути.

Рекомендації батькам дітей з особливими потребам

• Дитина із особливими освітніми потребами потребує постійної батьківської підтримки. Вимагати від дитини загальноприйняті правила поведінки в суспільстві неможливо, тому треба навчитися діяти і спілкуватися з нею іншими способами.

• Пам’ятайте - дитина не винна в тому, що вона особлива. Не дивлячись ні на що, зберігайте позитивне ставлення і уявлення про свою дитину.

• Не жалійте дитину через те, що вона не як усі.

• Виховання та навчання дитини з особливими потебами – це довготривалий, складний процес, що потребує Вашого терпіння та знання.

• Для підтримки самооцінки даруйте дитині свою любов та увагу,однак не забувайте про інших членів родини,котрі її теж потребують.

• Давайте чіткі інструкції: вони повинні бути короткими, не більше 3-4 слів. В іншому разі дитина просто «виключиться» і не почує Вас.

• Не обмежуйте дитину в обов'язках і проблемах. Вирішуйте всі справи разом з нею.

• Слідкуйте за своєю зовнішністю. Дитина повинна пишатися вами.

• Не бійтеся відмовляти дитині, якщо вважаєте її вимоги надмірними.

• Разом з дитиною визначайте систему заохочень і покарань за хорошу і погану поведінку.

• Не вимагайте більше, ніж дитина може виконати.

• Частіше розмовляйте з дитиною. Пам'ятайте, що ніхто і ніщо не замінить їй вас.

• Не обмежуйте дитину в спілкуванні з ровесниками.

• Не бійтесь звертатись за порадами до педагогів та психологів. Передавайте свій досвід і переймайте чужий.

• Закріпіть щоденні завдання, по можливості, в ігровій формі. Допомагайте дитині, але не виконуйте за неї.

• Якщо дитина втомилася – дайте їй невеликий відпочинок, або займіть її іншою діяльністю.

• Пам'ятайте, що дитина коли-небудь подорослішає і їй доведеться жити самостійно. Готуйте її до самостійного життя.