13 березня

Виразне читання віршів напам’ять, надіслати віде

17 березня

1. Літературне читання

Тема: За Василем Скуратівським «Благослови, мати, весну зустрічати».

1. Прочитати казку і відгадати загадку.

— Послухайте казку, яку приніс ранковий вітерець.

За синіми морями, за високими горами, в густому лісі на узліссі стоїть хатинка. А ліс цей незвичайний. У ньому і птахи, і звірі, і навіть дерева розмовляють. Ось і розповіли вони, що живе в цій хатинці старий, але дуже мудрий дідусь. Є в нього чарівна палиця. Стукне він нею об землю і дива творяться: то сніг іде, то квіти розпускаються, то яблука достигають. А звати того дідуся — Рік. Є у нього чотири доньки. Та такі гарні, що й очей не можна відірвати: добрі, швидкі, ласкаві, але між собою не схожі. Найстарша сестра мете хуртовинами, полюбляє будувати чарівні снігові палаци і дарує дітлахам сніговиків. Це — Зима. Добра і весела, завжди з квітами і ягодами — це щедре Літо. Золотокоса красуня, в золотому намисті, що без пензля і без фарб скрізь малює золотом листя — це Осінь.

— Відгадайте загадку і скажіть, як звали наймолодшу Рокову доньку.

І весела, яснолиця

наймолодшая сестриця.

Роботящу вдачу має —

землю в зелень одягає.

Заквітчала луг, діброву,

принесла у ліс обнову.

Відгадали, хто вона?

Ну, звичайно, це ... За Марією Пономаренко

2. Гра „Доповни речення”.

— Багато ознак у красуні Весни. Все вище над горизонтом піднімається .... Тануть ... На деревах і кущах з'являються ... З вирію повертаються ... У лісі розквітають такі першоцвіти: ...

II. Повідомлення теми і мети уроку.

— Навесні природа пробуджується від зимового сну. Поступово сходить сніг, та земля недовго лишається чорною та голою. Тільки-но теплішає, звідусіль починає пробиватися молода яскраво-зелена трава, на деревах набухають бруньки та згодом перетворюються на маленькі листочки. На водоймах швидко тане лід. Крига гойдається на воді, доки зовсім не перетвориться на неї. Весняне небо зазвичай чисте, блакитне, і но ньому швидко пливуть сніжно-білі хмаринки, схожі на тварин — лева, черепаху, різні предмети, навіть обличчя людей.

А згодом починається справжня краса. Усюди розпускаються квіти — проліски, фіалки, кульбабки... Весняний сад — це чарівне місце! У дрібних ароматних квіточках стоять дерева, аж здається, що вони закутані в легкий пахучий туман. Особливо красиво, коли розквітають персики та груші — їхні квітки рожеві, і вони виділяються з-поміж інших дерев. Звідусіль лунає спів та щебет птахів, які повернулися з далеких країв і тепер, здається, розповідають одне одному про свої пригоди. Навесні все навколо наповнюється кольорами, звуками, запахами, усім стає весело на душі.

Саме тому люди з давніх-давен з нетерпінням чекали весну, закликали її у веснянках і закличках. Адже оновлення природи пробуджувало радість, нові почуття і спонукало до праці. Про звичаї, пов'язані з весною, ми дізнаємося з твору Вадима Скуратівського „Благослови, мати, весну закликати!”.

III. Опрацювання оповідання В. Скуратівського „Благослови, мати, весну зустрічати!”

«Благослови, мати, весну зустрічати!»

Весна чи не найулюбленіша пора року не тільки дітвори, але й дорослих. З її приходом оживає природа, повертаються з далеких відлітних країв птахи, зодягаються в зелень, квітують дерева й левади, гаї перегукуються голосним пташиним співом...

Не випадково наші пращури у давнину пов’язували з весною і новолітування. Саме в березні вони відзначали Новий рік. Тільки-но левади звільнялися від снігу і починала тужавіти земля, дітлахи зверталися до своїх неньок: «Благословіть, мати, весну зустрічати!»

Матері й бабусі випікали для дітей та онуків смаковите печиво у формі жайворонків. Хлопчики й дівчатка, тримаючи в руках символічного птаха, вибігали на околицю села, щоб закликати в гості красну весну. Ставши в шеренгу, вони наспівували :

Пташок викликаю

З теплого краю: —

Летіть, соловейки,

На нашу земельку,

Спішіть, ластівоньки,

Пасти корівоньки!

Невдовзі, як природа одягалася в буйзелень, починали готуватися до веснянок і гаївок. Переважно їх справляли в квітні або травні. Це залежало, якою була весна — ранньою чи пізньою.

В кожному селі до цих дійств готувалися з особливою ретельністю. Хлопці виготовляли зиму-опудало із соломи, зодягали його в старе лахміття і вкопували посеред левади. Сюди ж сходилися й дівчатка у вишитих блузах і з віночками на голові. Натомість хлопці спалювали солом’яну ляльку, а попіл розсівали довкола. Це означало, що весна остаточно переборола зиму.

Нерідко весняні обряди тривали кілька днів. На розлогій луці дівчатка водили хороводи, співали пісень. Серед найбільш цікавих дійств були забавні сценки «Кривого танцю», «А ми просо сіяли...», «Мак», «Занадився журавель до бабиних конопель» та інші.

Веснянки та гаївки починалися й закінчувались масовим хороводом. Взявшись за руки, дівчата робили два великих кола. Посередині, заквітчана зеленню і першими весняними квітами, стояла весняночка (в деяких районах її називали подоляночкою). Дівчинка то вставала, то присідала. Присутні зверталися до неї:

Ой, весно, весно, днем краса,

Що ти нам, весно, принесла?

Подоляночка відповідала:

Принесла я вам літечко,

Щоб родилось житечко,

Ще й червонії квіточки,

Щоб квітчались дівочки...

Нині, коли ми намагаємося повернути із забуття наші добрі давні традиції, що опоетизовували найкращу пору року, варто, щоб і ви організували в своєму класі чи школі зустріч весни з «жайворонками» та цікавими весняночками. Такі свята запам’ятаються на все життя.

1.Тлумачення малозрозумілих слів.

- Знайти значення слів у „Тлумачному словнику”. Записати в зошит.

Левади -

Пращури -

Тужавіти -

Ретельність -

символічний птах -

2. Аналіз змісту статті учнями

— Про що йдеться у творі?

— Коли наші пращури святкували Новий рік?

— З яким проханням діти зверталися до своїх матерів і бабусь?

— Коли діти просили дозволу у неньок зустрічати весну?

— Що випікали мами й бабусі?

— Що діти робили з цими символічними птахами?

— Прочитайте пісню, яку виконували діти.

— Коли співали веснянки й гаївки?

— Які сценки ставили дівчата?

— Прочитайте опис масового хороводу.

2. Переказування тексту

18 березня

Тема: Творчість Олександра Копиленка. Людина і природа.

О. Копиленко «Розбишака Чив».

С. 129 – 131, скласти план до уривку тексту, вміти переказувати за планом, відповідати на питання.

19 березня

Тема: Урок позакласного читання №13.

Василь Симоненко «Подорож у країну Навпаки».

1. Прочитати текст.

Подорож у країну Навпаки

(Казка)

Лесик, Толя й два Володі

Сумували на колоді.

Лесик скаржився: «Хлоп'ята,

Страх як тяжко жить мені —

Слухай маму, слухай тата,

Умивайся день при дні.

Ох, і тяжко жить мені!»

Толя теж сидить бідує,

Вилива жалі свої:

«Дуже Тоня вередує,

Розважай весь час її...»

А Володя скиглить:

«Тато Змусив квіти поливати...»

І зітхає вся четвірка:

«Як нам тяжко, Як нам гірко!»

Раптом трісь — і перед ними

Бородань малий з'явивсь,

Хитруватими очима

На четвірку він дививсь.

І сказав до них суворо

Цей химерний чоловік:

«Я почув про ваше горе

Й через доли, через гори

Свою бороду волік —

Поспішав мерщій сюди

Виручати вас з біди.

Недалеко звідсіля

Є чудна одна земля —

Там ні дня нема, ні ночі,

Кожен робить там, що схоче...»

Тут всі четверо до нього:

«Поможіть нам, поможіть!

Як пройти в оту країну,

Розкажіть нам, розкажіть!»

«Поможу я вам охоче,-

Каже власник бороди,

— Ви на мить заплющіть очі —

Я відправлю всіх туди».

Тільки так усі зробили,

Всіх як вітром підхопило,

Закрутило, завертіло,

Заревло і загуло

Й над степами,

Над лісами

Аж під небом понесло!

Як розплющили всі очі,

Закричали:

«Тру-лю-лю!

Я роблю тепер, що схочу,

Що захочу, те й роблю!

Ми потрапили-таки

У країну Навпаки!»

Ну, а цей чудесний край

Для малечі просто рай:

Там в річках тече чорнило,

Там ніхто й не чув про мило!

Всі замурзані по вуха,

Галасують всі щодуху,

Оком чують, вухом бачать,

Догори ногами скачуть.

Сажотруси хати білять,

Землеміри небо ділять,

Косарі дерева косять,

Язиками дрова носять.

Взявши торби, малюки

Ходять в небо по зірки.

Наберуть їх повні жмені,

Ще й напхають у кишені

І додолу з неба — скік! —

Хто на скирту, хто на тік.

Лесик, Толя, два Володі,

Як малі телята в шкоді,

Цілий день брикали, грались,

Реготали і качались,

То з якимись хлопчаками

Воювали галушками,

То в густих чагарниках

Танцювали на руках.

І кричали: «Тру-лю-лю!

Що захочу, те й роблю!»

Потім, стомлені й щасливі,

Спали, висячи па сливі.

Одіспавшись, ласуни

Рвали з дуба кавуни

І з кущів серед левад

Смакували шоколад.

Якось їх біля млина

Стріла гвардія чудна —

Ці вояки в штанях синіх

Верхи їхали на свинях.

«Хто такі? — спитав похмуро

Найстрашніший мацапура.

— Це перевертні, не діти!

Гей, хапайте їх, в'яжіте!»

І вояки той наказ

Так і виконали враз

Та й погнали неборак

До палацу Невмивак.

Ждав їх в будці для собаки

Цар Великий Невмивака —

Він найстаршим тут вважався,

Бо сто років не вмивався.

Як побачив цар малих,

Закричав, завив на них:

«Що це в біса за прояви?

В них праворуч руки праві?!

Чом вони очима бачать?

Що це, слуги мої, значить?

Треба їх обмить чорнилом,

Бо від них одгонить милом.

Потім всім їм для науки

Треба викрутити руки,

Ще й відтяти треба вуха

Та навчить очима слухать.

Лиш тоді ці диваки

Зможуть жити в Навпаки.

А тепер цих недотеп

Замуруйте в темний склеп!»

Так, зіпершись на ломаку,

Гаркнув грізний Невмивака,

І дітей всіх чотирьох

Слуги кинули у льох.

У льоху в холодній тиші

Шаруділи сонні миші,

Од стіни та до стіни

Сновигали таргани

І, забившися в кутки,

Пряли пряжу павуки.

Пронизав усіх хлоп'ят

Страх нечуваний до п'ят,

Тож всі четверо щосили

У тюрмі заголосили.

І від тих солоних сліз

Льох увесь по швах поліз:

Спершу стіни тануть стали,

Потім двері з цукру впали.

І щаслива дітвора

З криком радісним «ура!»

Задала стрімкого дьору

Од царя страшного з двору.

А вояки в штанях синіх

Мчали назирці на свинях

І кричали, й докоряли,

Й помідорами стріляли.

Ось-ось-ось були б спіймали,

Але свині раптом стали

Й повернули до лози

Смакувати гарбузи.

Як вояки не галділи,

Свині й слухать не хотіли —

Тільки рохкали й хрумтіли,

Гарбузи все їли, їли.

А наївшись, як одна,

Всі чкурнули до багна.

Тож вояки всі чимдуж

Мчали слідом до калюж

Та благали: «Любі паці,

Вже пора ставать до праці!»

Свині добре все це чули,

Та й бровою не моргнули

І пролежали в багні

Дві секунди ще й два дні.

А тим часом наші діти

Мчали, мов несамовиті,

Через поле й сінокіс

Та й потрапили у ліс.

Тут, у лісі, на поляні,

Квіти бавились рум'яні —

Грали в гилки, в коперка,

Танцювали гопака.

Як побачили малих,

Прудко кинулись до них,

Застрибали, заскакали,

У листочки заплескали:

«Йдіть до нас! До нас у коло —

Потанцюєм, як ніколи!»

Квіти діток гратись кличуть,

А вони стоять кигичуть:

«Там вояки в штанях синіх

Доганяють нас па свинях.

Хочуть ці лукаві круки

Повикручувать нам руки.

Ой! Ой! Ой! Де наші мами,

Що без них тут буде з нами?»

Квіти з жаху стали сині:

«Нас також потопчуть свині!..»

Тут до них підскочив дід

Кущовик Червоний Глід:

«Не сумуйте, не кричіте,

Я поляну оточу,

І свиней топтати квіти Відучу!»

Глід, Шипшина й Терен дикий

Вмить без галасу і крику

Всю поляну оточили,

Нашорошили голки

Й заганяли їх щосили

Свиням в ноги і боки.

І воякам шматували

Пишний одяг і тіла —

Впало ранених чимало,

Кров з них ріками текла.

Вже вояки як не брались,

Тільки геть пообдирались —

В колючках, усі в крові

Повтікали ледь живі.

Розізлився Невмивака,

Що зірвалася атака,

І звелів поставить, клятий,

Круг поляни вартових,

Щоб зухвальців упіймати —

Хай чи мертвих, чи живих!

Він сказав:

«Дітей схопіть

І в чорнилі утопіть!»

І вояки в штанях синіх

Сновигали скрізь на свинях,

Доглядали, щоб малечі

Не було шляхів до втечі

Ну, а діти, бідні діти,

Стали худнути, марніти,

Стала їх бороти втома,

Закортіло всім додому.

І зітхала вся четвірка:

«Як нам тяжко!

Як нам гірко!»

Раптом трісь — і перед ними

Бородань малий з'явивсь.

Хитруватими очима

На четвірку він дививсь.

«Хто із вас додому хоче,-

Каже власник бороди, —

Хай лишень заплющить очі —

Віднесу його туди...»

Тільки всі отак зробили,

Всіх як вітром підхопило,

Закрутило, завертіло,

Заревло і загуло

Й над степами,

Над ярами

Попід небом понесло!

Як розплющили всі очі,

Гульк — уже в своїм дворі!

їх стрічають, обнімають

І бабусі, й матері,

І кричать мандрівники:

— Нас тепер ніяким дивом —

Навіть бубликом красивим! —

Не заманите ввіки

У країну Навпаки!

1. Словникова робота

Пояснення значень слів мацапура, проява, льох, гилка, каперон.

Мацапура — неохайна або незграбна людина.

Проява — те, що викликає подив, диво.

Льох — погріб, приміщення, що використовується для переховування або ув’язнення кого-небудь.

Гилка — давня народна гра в м’яч.

Каперон — гра.

1. Літературна вікторина за змістом твору «Хто? Що? Де? Коли? Як?»

2. Хто герої цієї казки?

3. На що нарікали хлопці? Що зробив із ними чарівник?

4. Як виглядала ця незвичайна країна? (Зачитати)

5. Як жилося у ній хлоп’ятам

6. Як хлопці потрапили до палацу Невмиваки?

7. Що звелів зробити з хлопцями Великий Невмивака?

8. Як діти вибрались на волю? (Зачитати)

9. Хто відбив атаку свиней?

10. Що сказав зробити з дітьми Невмивака?

11. Як закінчились пригоди хлопців?

12. Який висновок зробили діти?

1. Дом. завдання: написати поради героям твору у вигляді листа.

20 березня

Тема: Творчість Юрія Старостенка. Дива в природі.

Ю. Старостенко «Хто це такий?», «І трапиться ж таке..»

Підручник: с. 132 -133, читати, перазувати, відповідати на запитання.

24 березня

Урок № 89

Тема: Творчість Григора Тютюнника. Ми з природою єдині. Г.Тютюнник «Бушля».

1. Розучування лічилки

Летіла лелека,

Летіла здалека,

Та й сіла на хаті

Зірки рахувати.

Не їла, не спала,

Всю ніч рахувала,

А вдосвіта збилась,

Зоря покотилась,

Упала додолу

На піжмурці в колу.

2. Інформація про птаха (малюнок знайдіть самостійно)

Леле́ка бі́лий (лат. Ciconia ciconia) — птах родини лелекових, ряду лелекоподібних.

Окрім науково прийнятої назви, у цього птаха безліч народних назв: чорногуз, бусол, бусел, бусько, бузько, бусьок, бузьок, боцюн, боцян, гайстер.

Лелека — птах розміром від 80 до 100 см довжиною, розмахом крил 200—220 см та вагою від 2,5 до 4,5 кілограмів. Забарвлення пір'я біле, за винятком махових пір'їн на крилах, які мають чорне забарвлення. Коли крила птаха складені, то махові пір'їни покривають задню частину тіла, звідки і походить назва — чорногуз. Дзьоб та ноги чорногуза червонясті й довгі.

Голос слабкий. Птахи спілкуються клацанням дзьоба. Клацаннями птахи вітають один одного, також цими звуками захищають гніздо від конкурентів.

Лелеки харчуються переважно дрібними тваринами — дощовими черв'яками, комахами, жабами, мишами, рибами.

Поселяється білий лелека на відкритому ландшафті з придатними кормовими угіддями — луками, болотами, пасовищами; охоче селяться в населених пунктах.

Білий лелека — перелітний птах. У серпні зграї, керуючись інстинктом, починають тягнутися на південь.

Цікаво знати!

Головна їжа лелек — риба, проте не нехтують і іншими водяними істотами. Лелеки нерухомо вичікують здобич, а потім різким рухом вихоплюють її з води. Добова потреба у рибі — 300-500 г, але деякі ненажери можуть з’їсти і кілограм.

Легенда про лелеку.

Є одна легенда, що Бог зібрав усіх гадюк, вужів, отруйних комах у мішок і звелів чоловікові кинути його в море, але ні в якому разі не розв'язувати. Чоловік не витримав, розв'язав мішок, а звідти всі гади і виповзли. Тоді Бог перетворив того чоловіка на лелеку, щоб він зібрав усіх отих жаб, гадюк і вужів.

3. Ознайомлення із життєвим і творчим шляхом Григора Тютюнника.

На 49 років життя доля приготувала Григору багато випробувань, починаючи з раннього дитинства. Голод 33-ого не обминув і Тютюнників – забрав старенького дідуся, а півторарічний хлопчина перестав ходити, говорити, навіть сміятися.

Коли Григору було 6 років, він залишився без батька. Але усе своє життя письменник з теплотою і ніжністю згадував його. Хлопчика забрав до себе жити батьків брат. Під опікою дядька і його дружини почав майбутній письменник свою освіту.

Почалася Велика Вітчизняна війна, знову голод. В автобіографії письменник згадував: «Я їв тоді картопляну зав`язь, жолуді, пробував конину». В одинадцять років хлопчик пішки пішов додому з Донбасу на Полтавщину, у своє село Шилівка. Добирався два тижні, довелося від голоду навіть просити милостиню. А вдома, хату в якій жили Тютюнники, зруйнувала бомба, і вони опинилися в чужих людей.

Потім було навчання у ремісничому училищі , де давали 700 г глевкого хліба в день. Цей хліб допоміг вижити їм з мамою у сорок сьомому році. А потім ще важка хвороба – туберкульоз легенів. Всі ці випробування тягарем лягли на його зболену душу.

Тема добра й любові є основною у творах Тютюнника для дітей.

Майже більше половини написаного Григором Тютюнником – про дітей і для дітей, яких він любив по-особливому.

4. Робота над текстом (Підручник: с.134 – 136)

1. Словникова робота

Лантух — великий мішок з грубої тканини.

Лепешка, лепеха — трав’яниста багаторічна рослина з довгими мечоподібними листками й гострим запахом; аїр.

2. Читання оповідання.

3. Аналіз змісту тексту.

— Де ми зустрілися з головним героєм?

— Що він робив біля річки?

— Які зміни в природі сповіщали про наближення дощу?

— Чому риба не клювала?

— Як автор описує танок дощу на воді?

— Чому заснув Арсен?

— Знайдіть у тексті опис бушлі.

— Чому бушля сіла Арсенові на голову?

— Прочитайте, як автор описує мирний сон Арсена та бушлі.

4. Робота за ілюстрацією

— Подивіться на ілюстрацію до цього оповідання.

— Чи можемо ми віднести її до всього твору чи до певної його частини?

— Що художник зобразив на картині?

— Що він намалював у центрі картини? Удалині?

— Які фарби обрав? Який настрій вони створюють?

— Опишіть картину, використовуючи рядки з оповідання.

5. Домашнє завдання

1. Підручник: с.134 – 136, відповідати на питання, скласти план до твору, переказувати

2. Пофантазуйте, як можна продовжити цю історію.

Підсумок

- Який твір читали? Чому у нього така назва?

- Який цей твір за жанром: оповідання, казка чи науково-популярний твір? Доведіть свою думку.

- Чого навчає нас автор своїм оповіданням?

- Яка головна думка твору?

ОПИСУЮЧИ НЕЗВИЧАЙНІ ПРИГОДИ ЛЮДЕЙ І ПТАХІВ, АВТОР НІБИ ЗАКЛИКАЄ: ШАНУЙТЕ, ОБЕРІГАЙТЕ ПРИРОДУ, ТОВАРИШУЙТЕ З БРАТАМИ НАШИМИ МЕНШИМИ І ЦЕ СТАНЕ ОКРАСОЮ НАШОГО ЖИТТЯ.

25 березня

Урок № 90

Тема: Творчість Всеволода Нестайка. В.Нестайко «Просто Олесь друг» (скорочено).

1. Робота над чистомовкою
   Ас-ас-ас - в нас чудовий клас
   Зі-зі-зі - усі ми друзі
   Ем-ем-ем –нікого не підведем!
   Ім-ім-ім - нам весело усім!

2. Перевірка домашнього завдання

https://learningapps.org/display?v=p4oxf3ej518

1. Робота над твором В. Нестайка «Просто Олесь друг» (скорочено).

- Що означає вислів вміти дружити?

- Чому існує дружба між людьми?

1. Словникова робота

Кирпатий

всміхнувся

виявляється

просувається

хлоп'ят

враження

вищенький

штурманами

— Прочитайте дієслова, прикметники, іменники.

Кирпатий — говорять про людину, у якої короткий задертий догори ніс.

Штурман — фахівець з водіння кораблів.

2. Виразне читання оповідання. (Підручник: с.136 – 139)

3. Аналіз змісту тексту.

— Хто є його головними персонажами?

— У чому поклялись одне одному Олесь і Костик? (прочитати)

— Яку професію вони собі обрали? (прочитати)

― Як довго вони дружать? Що автор говорить про їх дружбу? (Зачитати).

— Чому вирішили бути штурманами, а не капітанами?(прочитати)

— Де провели літо хлопчики?(прочитати)

— Який подарунок приготували їм батьки?(прочитати)

— Чому хвилювалися хлоп’ята?(прочитати)

— Яка неприємність трапилась у Костика?(прочитати)

— Як ви розумієте виділений вислів? Водою не розіллєш

—Як ви гадаєте, чи одягне Олесь форму 1 вересня?

4. Тестування за змістом тексту.(у зошит записати тільки відповіді: 1. Б……..)

1. У чому поклялись одне Одному Олесь і Костик?

а) ніколи не сваритись;

б) ніколи в житті не розлучатися;

с) ніколи не ображати один одного

2. В чому був одягнений Олег?

а) у спортивному костюмі;

б) у шкільній формі;

с) у сірих штанях і синій курточці.

3. Де мешкали хлопчики?

а) на сусідніх вулицях;

б) на одній вулиці;

с) у різних районах міста.

4. Де зустрічалися хлопці щоранку?

а) біля магазину;

б) біля школи;

с) біля аптеки.

5. Яке почуття виникло у Костика при зустрічі з Олесем?

а) радості;

б) здивування;

с) заздрості.

6. Де провели літо хлопчики?

а) на березі Чорного моря;

б) на березі Азовського моря;

с) у бабусі на сусідній вулиці

5.Підсумок.

- А що для вас означає слово «дружба»?

Чи є що золота дорожче на землі? –

У мудреця спитали якось люди.

Не довго думав мудрий чоловік:

– Дорожча дружба – є, була і буде!

Тоді чому сказали: – Сталь міцна,

Міцніша над усе, це знає всяк і всюди, –

Подумав трохи й відповів мудрець

– Міцніша дружба – є, була і буде!

Йому сказали: – Ураган страшний,

Корчує він дуби, несе руїну всюди.

– Чи є сильніше, що за ураган?

– Сильніша дружба – є, була і буде!

Усім смакує не полин, а мед.

Мед люблять діти –

І дорослі люди.

Мед – найсолодший із земних дарів.

– Солодша дружба – є, була і буде!

(М. Мітаров)

У дружби багато крил, а закон у неї один – ВІРНІСТЬ.

• Вірний друг ніколи не відвернеться від тебе навіть тоді, коли всі інші відстороняться. Не використовує тебе для досягнення своїх цілей. Він приймає тебе з усіма твоїми недоліками. Знайде слова підтримки у важку хвилину, щиро радіє твоїм успіхам (це моя думка, а як думаєш ти?)

6. Домашнє завдання

1. Підручник: с. 136 – 139, відповідати на питання, скласти план до твору, переказувати

Обведіть у зошиті свою долоньку і напишіть на пальчиках невелике побажання своєму другу .

27 березня

Урок № 91

Тема: Творчість Миколи Трублаїні. Пригоди. М. Трублаїні «Яшка і Машка», «Омар», «Шоколад боцмана» (скорочено).

1. Перевірка домашнього завдання

https://learningapps.org/display?v=p6tkvm6u318

2. Робота з текстом

Підручник: с. 139 – 142

3 Словникова робота

Боцман — помічник капітана корабля, який стежить за порядком і чистотою.

Каюта — житлове приміщення на кораблі для команди і пасажирів.

Палуба — це горизонтальне перекриття в корпусі судна у вигляді підлоги.

Щогла — високий стовп на судні для встановлення вітрил, підняття прапора.

4.Гра „Найшвидший шукач”.

— Хто швидше знайде і прочитає абзаци з такими висловами?

• „біля берегів Африки”,

• „стали улюбленцями команди”,

• „любила чіплятися хвостом”,

• „хапала грудку цукру”,

• „рак, мов розмальований”,

• „опікшись на молоці”,

• „мавпа випустила коробку”,

• „сиділа на щоглі”.

5.Гра „Ловись, рибко!”.

-За описом відгадайте героїв твору.

„Він любив чіплятись хвостом за перекладини”.

„У нього довжелезні і тонкі, мов соломинки, вуса”.

„Він сховав у шухляді стола дві коробки шоколаду”.

„Вона раз у раз під час сніданку плигала на стіл”.

6. Домашнє завдання

1. Підручник: с. 139 – 142, відповідати на питання

1. Словникова робота

За тридев’ять – у віддаленій країні, дуже далеко;

гожі – приємні, красиві;

вдача – характер;

ятрили – терзали, роздирали;

сваволя – несправедливість

злидні – бідність

барак – тимчасове житло з дерева

сваволя – несправедливість

баркас – велике судно з веслами

баклан - водоплавний птах, з чорним оперенням

фелюга - невелике парусне судно

Вправи для очей

Око-тренінг

• Вгору – вниз;

• Зі сторони в сторону

• Обвести очима сторони прямокутника

• Роздивляємось велику арку чи веселку

• Покліпати віями

3. Аналіз змісту прочитаного.

- Якими росли брати?

- Що сказано про молодшого брата? Про старшого?

- Яке горе трапилось у сім’ї?

- Як переживав трагедію молодший брат? А старший?

- Як далі склалося життя братів?

- Яка знахідка трапилася на шляху молодшого брата?

- Чому він їй не зрадів?

- Яку народну мудрість пригадав?

- Як молодший брат використав жорна?

- Чому старший брат завітав до нього?

- Як він використав жорна?

Які почуття у вас викликали поведінка і характер старшого і молодшого братів?

4. «Цікавинка»

- У давні часи люди не вміли добувати сіль. Тому вона була дуже дорогою. Навіть розплачувались за будь-яку покупку грудочку солі. І нагороду видавали сіллю. У наш час існує чимало родовищ солі, і добувають її багато.

5. Тести (письмово в зошит)!

1) Де жив колись рибалка?

а) на хуторі;

б) в місті;

в) на морі.

2) Скільки синів було в рибалки?

а) один;

б) два;

в) три

3) Що вчинив старший брат, по відношенню до молодшого?

а) допоміг йому;

б) вигнав з дому;

в) дав гроші.

4) Як жив молодший брат?

а) добре;

б) був жебраком;

в) задовільно.

5) Яким у казці змальовано старшого брата?

а) турботливим;

б) жадібним та жорстоким;

в) добрим.

6) Що є в казці чарівним?

а) жорна працювали самі;

б) чудова знахідка;

в) завалилася оселя.

6. Текст для опрацювання

Чому в морі вода солона

Десь там, за тридев'ять земель,

де хвилі піняться між скель

і сохнуть біля моря сіті,

рибалка жив колись на світі.

Росли у нього два сини —

не пустуни, не плаксуни,

обидва і стрункі, і гожі,

а вдачею не дуже схожі.

Молодший — лагідна душа,

віддасть останнього гроша,

розділить радощі і болі,

окраєць хліба, дрібку солі.

А старший син — той навпаки:

ховав у скриньку мідяки.

В такого, скажемо для сміху,

не випросиш узимку снігу.

Літа спливали день за днем

за сонячним календарем.

Рибалки, чайки та баклани

стрічали бурі і тумани.

І ось неждано в літній час,

коли вечірній промінь згас

і сутінками вкрилось море,

братів спіткало люте горе.

З імли, пітьми, далечини

прийшли баркаси і човни

і лиш про батькову фелюгу

нема ні вісточки, ні слуху.

Мовчить байдужа глибина,

віщує лихо таїна.

Молодший брат змарнів од того,

а старший гримає на нього:

— Ти бач, розкис, похнюпив ніс,

до двору змалечку приріс,

немов торішній мох до скелі,—

і вигнав меншого з оселі.

Минув чи рік, чи два підряд —

і став заможним старший брат,

купив баркас, рибальську сітку

і вже не згадує сирітку.

А менший жив, немов жебрак:

замість оселі мав барак,

виконував тяжку роботу —

у наймах спину гнув до поту.

Усе терпів: і злидні, й бруд,

в сімнадцять літ зів'яв і схуд,

і серце ятрили до болю

думки про братову сваволю.

Міркуючи і сяк і так,

до моря квапився юнак,

спускався стежкою по схилу

і наштовхнувсь на круглу брилу.

Аж гульк — то жорна-камінці,

що мелють гречку на млинці,

а зерна стиглої пшениці —

на булочки і паляниці.

Чудова знахідка. Однак

не вельми їй зрадів юнак.

Народна мудрість неповторна:

«Нема зерна — навіщо жорна?»

— Прекрасна річ,— зітхнув бідняк,—

а скористатись нею як?

Візьму — не матиму спокою.—

І жорна він торкнув рукою.

І раптом жорна, як живі,

змахнули краплі дощові,

загуркотіли, закрутились

і... сіль молоти заходились.

Куди не глянь — біліє сіль,

як сніг серед зимових піль.

Уже гора тієї солі, і схаменувсь юнак:

— Доволі!

«Доволі» — то умовний знак,

хоч і не знав цього бідняк.

А жорна слухались наказу

і зупинялися одразу.

Юнак подався на базар,

бо сіль — це вигідний товар

Одвіз, попродав, гроші має,

живе собі та поживає.

І все, либонь, пішло б на лад,

якби не заздрив старший брат:

—Ага, так він торгує сіллю?

Зайду до нього у неділю.

Прийшов. Переступив поріг.

Зігнувся, ніби занеміг,

і мовив обережно: —Брате,

де солі зміг ти стільки взяти?

А той, хоч гостю і не рад,

але озвався (звісно, брат!):

— Та маю знахідку нівроку,—

і показав на жорна збоку.

Спідлоба глянув старший брат

і щось промимрив невпопад:

— Ай-ай, стоять без руху... долі,

а в мене — ані пучки солі.

Позич на день чи два мені

ці диво-жорна кам'яні.—

І менший брат махнув рукою:

— Бери на тиждень, Бог з тобою.

«Неждана вість, жадана вість»,—

пролепетав незваний гість,

забув про брата і про втому,

мерщій за жорна — і додому.

Гукнув дружині заодно:

— Неси мішка, стели рядно.

От заживем тепер з тобою! —

І жорна він штовхнув ногою.

Вони спокійно загули

і сіль молоти почали.

А брат радів, шептав: — Ще трошки...

Ну хоч відро... Ну хоч три ложки...

Заметами лягала сіль

на підвіконня, на постіль,

запорошила стіни, речі,

сягнула братові по плечі.

А він волає: «Ще!» та «Ще!»,

хоч сіль повзе, пливе, тече.

Вже півкімнати стало солі,

але не каже він: «Доволі!»

У вікнах задзвеніло скло,

а він мовчить, немов на зло.

Хитнулись крокви, стіни, стеля

і завалилася оселя.

А жорна вискочили з хати

і почали собі кружляти.

До моря потім завернули,

у воду — плиг і потонули.

І, кажуть, на морському дні,

де риби водяться чудні

і де вода густа і чорна,

сіль мелють, мелють, мелють жорна.

09 квітня

УРОК № 95

ТЕМА: Творчість Євгена Гуцала. Жанрові особливості загадки. Створення оповідання (вірша, казки) за аналогією. Є. Гуцало “ Прелюдія весни ”.

1. Налаштування на роботу

Я – ШКОЛЯР,

Я – ТВОРЧА ОСОБИСТІСТЬ,

Я – ДУМАЮ, АНАЛІЗУЮ,

Я – ВИСЛОВЛЮЮ СВОЇ СУДЖЕННЯ,

Я – ХОЧУ ВСЕ ЗНАТИ!

1. Робота над чистомовкою

Ло-ло-ло — я люблю своє село.

Ічка-ічка-ічка — протікає в ньому річка.

Си-си-си — є зелені в нас ліси.

Бе-бе-бе – є і небо голубе.

Хи-хи-хи – ми маленькі дітлахи.

Емо-емо-емо – ми природу збережемо.

1. Опрацювання статті про Євгена Гуцала (с. 142)

Євген Гуцало (1937- 1995)

1. Опрацювання оповідання Євгенія Гуцала «Прелюдія весни» (с. 143-145)

2. Читання тексту

Проблемне питання

• Хто кликав весну?

• Чи сподобалося вам оповідання?

• Які картини ви уявляли, читаючи його?

• Які почуття воно у вас викликало?

1. Словникова робота.

- До лівого стовпчика доберіть відповідні тлумачення з правого.

шпора - те, що попереду головного

дещиця -роговий загострений наріст на лапах у деяких

птахів, що є засобом захисту чи нападу

цямрина -трохи

прелюдія - край, окрайок відрізаного хліба

країна -верхня частина колодязного зрубу, складена з

дерев’яних колод

4.3. Робота за ілюстрацією.

• Подивіться на ілюстрацію до цього оповідання.

• Можемо ми віднести її до всього твору чи до певної його частини?

• Що художник зобразив на картині?

• Що він намалював у центрі картини? Удалині?

• Які фарби обрав? Який настрій вони створюють?

• Опишіть картину, використовуючи рядки з оповідання.

4.4. Творча робота «Улюблена пора року»

- Зараз ми побудемо в ролі поетів і письменників і створимо свій вірш, твір. Хто бажає?

ЗРАЗОК

Найбільше я люблю весну. Це, по- моєму, найпрекрасніша пора року. Весною все на землі пробуджується до нового життя. Розтає сніг, з’являється молода зелена травичка. На деревах і кущах розпускаються листочки. Весною до нас повертаються перелітні птахи: ластівки, дикі гуси, лелеки.

Я люблю спостерігати за весняною природою. Бачити як усе навколо оновлюється, прикрашається після зимового сну. Весело співають струмочки, на всі голоси прославляють прихід весни пернаті музиканти. Повітря наповнюється духмяним запахом рослин.

Весна-це оновлення у природі. Саме за це я її люблю.

Прихід весни

Весною все – все ожива

І мурашки, і трава.

Ми з тобою йдемо в ліс

Не впізнати ряд беріз.

Одягли сережки,

Розпустили коси,

І стоять красуні

Білокорі й босі.

По росі весняній

Хочуть походити, Щоб красу цю дивну

Назавжди лишити.

Зелень світ весь підкорила

І в блакитній вишині

Хмарки й сонце, мов на крилах

Усміхаються мені.

1. Підсумок

-Чого ж навчив нас цей твір?

Підручник: с. 142 – 145, відповідати на питання