Рекомендуємо прочитати, переглянути, прослухати:

Про пісні на слова Т. Шевченка
Українські рок-гурти співають пісні на вірші Тараса Шевченка
Про гурт:
Відео про гурт «Кому Вниз»

Вікіпедія - «Кому Вниз»
Сторінка гурту на Rock.ua
Стаття на Uain.press

Інтерв’ю:
Інтерв'ю на Rozmova

Інтерв'ю з лідером гурту Андрієм Середою
«КОМУ ВНИЗ» з оркестром. Концерт до 35-річчя гурту:
Відео концерту

Наталя Волченко, педагог-організатор Єланецького ліцею № 1 Єланецької селищної ради Вознесенського району Миколаївської області

Предмет / напрямок : мистецтво, музичне мистецтво

Компаративний (музично-літературний) аналіз твору «Садок вишневий коло хати»

на вірші Тараса Шевченка та музику Якова Степового

«Садок вишневий коло хати…» — вірш видатного українського поета Тараса Григоровича Шевченка з циклу «В казематі», написаний 1847 року. Вважається перлиною української та світової ліричної поезії.

Тема вірша: показ гармонії української природи і щасливого родинного життя.

Ідея: уславлення чарівності природи рідного краю, уславлення людей праці.

Основна думка: мрія про щасливе життя українського народу.

Жанр: пейзажна лірика. Вірш написано у народному стилі.

У цієї поезії є кілька авторських назв, які зафіксовано у різних автографах твору: «Весенній вечір», «Майський вечір», «Вечір», проте саме перший її рядок дає таку до болю рідну картину рідного села, сімейного затишку, і чудової української природи: «Садок вишневий коло хати...».

Цей вірш вважається вершиною світової пейзажної лірики, хоча зовсім не споглядальні настрої побудили його до життя — вірш написаний у петербурзьких казематних застінках у травні 1847 року, коли Т. Шевченко був заарештований за причетність до діяльності Кирило-Мефодіївського братства й чекав на вирішення своєї долі. Саме тоді з’являється цикл поезій «В казематі», перлиною якого стала ця пейзажна замальовка. Ми знаємо, що сталося з поетом потім: позбавлений права писати й малювати, поет був за особистим указом царя відданий у солдати — безстроково... А поки що, чекаючи вироку, він у думках лине в Україну...

Поезія, як не дивно, небагата на художні засоби: поет відходить від традиційних народнопісенних засобів та образів і малює картину... звуками (гудуть хрущі, співають дівчата, щебече соловейко, нічна тиша) й зоровими деталями (вишневий садок, повертаються з поля плугатарі, жанрова сценка сімейної вечері після трудового дня, спокійний сон). Усе це складається у просту до геніальності картину, яка є втіленням мрії поета про щасливе, гармонійне життя.

Віршовий розмір твору — ямб.

Цю поезію, яка стала популярною народною піснею, поклали на музику багато композиторів – серед них і Яків Степовий.

Яків Степанович Степовий (1883-1921) — український композитор, педагог і музичний критик, народився 20 жовтня 1883 р. у Харкові. Його по праву вважають одним із фундаторів національної композиторської школи й продовжувачем традицій Миколи Лисенка. Він — майстер солоспівів, хорових і фортепіанних творів, автор музичних збірок для дітей.

Часто приїздивши на свою малу Батьківщину, щоб поспілкуватися з родичами та, слухаючи спів дівчат у Пересічному, Степовий написав музику до твору Т. Г. Шевченка «Садок вишневий коло хати», який увійшов до циклу «Барвінки» (1905-1907) — серія солових співів, дуетів і тріо в звичайному для української музики мелодійному стилі, ліричного змісту.

У своїй творчості Степовий здебільшого орієнтувався на вокальну музику малих форм з переважанням мінору. «Садок вишневий коло хати» — це трьохголосний вокальний твір для виконання жіночими партіями (S1. S2, A) в ре мінорі та помірному темпі Moderato. Жвавість цій пісні надають восьмі та шістнадцяті тривалості. Динаміка від mf  на початку твору і до p в кінці (показуючи настання тиші).

Пісня «Садок вишневий коло хати» припадає  до душі з особливою силою, вкорінена у серці як невичерпне джерело почуттів та роздумів. Вона, немов мелодія весняного вітру, розгортає  відомий пейзаж дитинства, відзначений ніжною аурою ностальгії.

У кожному рядку Шевченкового твору закладені малюнки вишневих гілок, ніжних квітів і тепла родинного вогнища. «Садок вишневий» стає своєрідним символом невинності та безтурботності, а "коло хати" обрамляє цей образ як обійми рідного дому. І в цьому основний таємничий чарівник — відчуття повернення до коріння, до перших запахів та звуків.

Задумавшись про життєву мету,  «садок вишневий» як символічний шлях, який нагадує про важливість коріння в кожному з нас. Така перспектива дарує  віру в себе та глибокий зв'язок із своїм життєвим шляхом.

Незважаючи на свою скромність, ця пісня викликає нескінченний потік емоцій та роздумів. Вона, мов чарівна пташка, прилетіла у серце, залишивши там свої пісні, які лунають у ритмі  життя.

Світлана Григорук, учитель, педагог-організатор Первомайської гімназії № 3 Первомайської міської ради Миколаївської області

Предмет / напрямок: музичне мистецтво (1-4, 5-7 класи), мистецтво (8-9 класи)

«Зацвіла в долині червона калина» сл. Т. Шевченко, муз. А. Філіпенка

Зробити компаративний (музично-літературний) аналіз творів, за наступними пунктами: 

➢ Дані про автора музичного та літературного творів

Аркадій  Філіпенко народився в невеликому селищі Пуща-Водиця, сьогодні — частина Києва. Змалку захоплювався грою на сопілці діда-пастуха. Цей інструмент і став першим, на якому Аркадій навчився грати. У гімназії він опанував гру на гітарі, мандоліні і балалайці, грав у шкільному оркестрі. У 1926 році Філіпенко вступив до професійно-технічного училища на факультет річкового транспорту. Після закінчення почав працювати на суднобудівному заводі. У вільний час він грав і ставив аматорські вистави. В той час на Аркадія звертає увагу композитор Ілля Віленський, який був директором місцевої музичної школи. Віленський запропонував Філіпенку відвідувати школу. Там майбутній композитор вчився грати на фортепіано і вивчав теорію музики та композицію, в той же час працюючи токарем на суднобудівному заводі. Зважаючи на успіхи Філіпенка, Віленський відправляє талановитого учня до Музично-драматичного інституту ім. М. Лисенка (сучасна консерваторія). Почавши заочником, Філіппенко згодом отримує дозвіл на денну форму навчання. Його головними вчителями були Л. Ревуцький, В. Косенко і Б. Лятошинський.

Тарас Шевченко — видатний український поет, прозаїк, драматург, художник, політичний і громадський діяч. Він був людиною універсальних обдарувань та інтересів. Все його життя і творчість були присвячені українському народу. Поет мріяв про ті часи, коли його країна буде незалежною суверенною державою, коли в Україні шануватимуться мова, культура та історія народу, а люди будуть щасливими.

➢ Історія написання (коротко) творів

Це певний уявний образ, своєрідний повчальний приклад. Писана у творі картина не була безпосереднім малюнком із натури, зробленим поетом. Літературознавець з української діаспори  Леонід Білецький  писав про вірш: «Це — зародок поеми, ніби тема для поеми й зародок сюжету. Шевченко змальовує один образок. В неділю вранці вийшла з біленької хати в долину дівчина. Весело в природі: цвіте червона калина і пташечка щебече; радісно на душі у дівчини. До неї вийшов із зеленого гаю козак молоденький, цілує, вітає, за руки бере і йдуть обоє по долині,  як діточок двоє. Прийшли до калини, посідали й поцілувались. Рай та й годі!..» Як зазначив дослідник, малюючи цей образок, Шевченко милується тим, як чудовим, ідилічним спомином із свого рідного краю, як ідеалом любові і взаємин української молоді, що розвиваються природно і вільно на хвилях нормального почуття, коли до цих взаємин не втручається сваволя пана. Вірш «Зацвіла в долині»  надихнув не одного композитора, і Аркадій Філіпенко створив мелодію на ці рядки, і ця чудова  пісня стала популярною серед дітей.

➢ Дата написання творів (літературного та музичного)

«Зацвіла в долині» — вірш Тараса Шевченка, написаний у першій половині 1849 року на острові Косарал. Музику до вірша А. Філіпенко написав у 60- х роках.

➢ Жанри творів

Вірш належить до лірично-рефлексійних поезій  Шевченка. Пісня — лірична.

➢ Чи використав композитор літературну основу повною мірою, чи частково?

Так, використовував повною мірою

➢ Основні художні образи в їх системі і внутрішні зв’язки (чи всі образи збереглися у двох творах)  

Образ калини-дівчини та краса  природи, бачити гармонію на рідній землі — нестримне прагнення поета.

➢ Власні враження:

o   Чи залишився розкритий у музичному творі початковий намір поета?

 У поезії Тараса Шевченка «Зацвіла в долині…» говориться про червону калину. Червона калина — це рослина символ для українців, так само як і верба. Недаремно ж кажуть у народі: «Без верби й калини нема України». А ще Червона калина — це символ дівоцтва. Калиною прикрашають коровай на весіллі, хліб, печуть пироги з калиною. Т. Г. Шевченко дуже любив калину і змалював її в своїх віршах. Кобзар згадував у своїх творах калину 385 разів. Музичний намір поета розкритий  повною мірою.

o   Чи передає музика закладений поетом характер?

Краса природи передається гарним настроєм дівчини.

o   Чи є актуальними твори в сьогоденні?

Т. Г. Шевченко залишається живим у серці й душі українського народу та є символом незборимої свободи для України, яка з новою силою зростає у своїй гідності. І сьогодні до нас долинають зі сторінок «Кобзаря» послання та одкровення великого поета, який пропускав крізь своє серце увесь біль українського народу. Ми відчуваємо у творах Т. Шевченка велику силу і заклик не боятися, не падати духом і боротися до кінця.

Тетяна Коленченко, вчитель Миколаївської гімназії № 45 Миколаївської міської ради Миколаївської області

Предмет / напрямок: музичне мистецтво (6 клас)

Вокальні жанри: балада Т. Г. Шевченка «Тополя»

Автор: Т. Г. Шевченко (слова), П. І. Майборода (музика)

Історія написання: Шевченкові був відомий народний переказ про дівчину, яка, чекаючи повернення милого, перетворилася в тополю (переказ пов'язаний з обрядом «вести тополю»). У «Тополі» фантастичний елемент органічно поєднується з реально-побутовим. В основі балади, зрештою, типовий соціальний конфлікт: мати силує дочку вийти заміж за багатого старого (мотив примусового одруження відомий і в народній пісні).  

Народна легенда не залишила байдужим і композитора.

  Дата написання: Шевченко (1839), Майборода (1960).

  Жанр: балада.

  Композитор використав літературну основу повною мірою.

  Основні художні образи: дівчина, матір, ворожка.

Тополя — це символ життя, жіночої долі, а також вірності та терпіння. Образ чабана — це посередник між природою та людьми. Зілля — символ магії, смерті і відродження, що впливає на долю людини.

П. Майбороді вдалося зберегти всі літературні образи в музиці.

Цей твір викликає сильне враження у слухачів. Але сучасній молоді ближче рок-виконання цього твору. У наш непростий час, коли рідна земля охоплена війною, тема вірності та закоханих є дуже важливою і актуальною.

Для більш детального ознайомлення з твором та його виконанням, перегляньте відео на YouTube:

Відео 1: Виконання «Тополі» Аркадієм Філіпенком

Відео 2: Інше виконання «Тополі»

Олена Кураса, концертмейстер, учитель Миколаївського ліцею «Академія дитячої творчості» Миколаївської міської ради Миколаївської області

Предмет / напрямок: сценічні мистецтва (духові інструменти)

Компаративний (музично-літературний) аналіз творів: 

Т. Г. Шевченко «Тополя»

М. В. Лисенко «По діброві вітер виє»

Музикальність є визначною рисою менталітету українців. Мабуть не знайдеться жодного українця, який би не любив співати.

9 березня 1814 року в селі Моринці Черкаської області народився український поет, прозаїк, мислитель, живописець, гравер, етнограф, національний герой і солоспів України Тарас Григорович Шевченко. 

Співав Тарас Григорович протягом усього життя. У народній пісні Шевченко знаходив розраду, знаходив втіху і задоволення. За свідченням сучасників Шевченко міг слухати співи годинами в якомусь вдячно молитовному настрої.

П. Куліш згадував, що коли Шевченко співав усі довкруж замовкали і зачаровано слухали, дехто плакав. Шевченко мав голос приємного сріблястого тембру — тенор. Він знав дуже багато народних пісень, протягом життя збирав і записував їх. Його улюбленою піснею була «Ой, зійди, зійди зіронько та й вечірняя». Спів Тараса вражав щирістю, а його м’який, сповнений суму голос торкався найпотаємніших струн душі.

Т. Шевченко був одним з перших фольклористів, який зумів побачити в народній пісні феномен української нації.

Наша дума, наша пісня

Не вмре, не загине...

От де, люде, наша слава.

Слава України!

Поетична спадщина Тараса Шевченка виросла з української народної пісні. Про глибокий органічний зв'язок поезії Шевченка з народною творчістю свідчить той факт, що назва «Кобзар», яку дав Тарас невеликій ранній збірці своїх творів, перейшла на весь доробок митця.

У період заслання українська пісня стала для Шевченка розрадою для його стражденної душі. Навіть ліричні поезії тоді були створені у жанрі народної пісні.

Шевченко був інтелігентною людиною, спілкувався з видатними вченими, літераторами й музикантами, часто відвідував концерти, вистави.  Улюбленим композитором нашого поета був Фридерик Шопен. Музика композитора приваблювала його щемливою тугою за батьківщиною.

Шевченко добре орієнтувався в класичній музиці, досконало знав сучасне музичне мистецтво, фахово розбирався у виконавській майстерності вокалістів та інструменталістів. Сам грав на торбані та бандурі.

Першим українським композитором, що свідомо підійшов до музичного втілення поезії Шевченка, став Микола Лисенко (1842-1912). Видатний український композитор, піаніст, хоровий диригент, педагог, збирач пісенного фольклору, основоположник української класичної музики.

Поезія Тараса Шевченка – волелюбна за тематикою, народна за характером, інтонаційно наспівна – стала для молодого композитора імпульсом для розгортання його власного таланту. В процесі роботи над шевченківськими текстами М. Лисенко відчув творчодайну силу віршів Кобзаря, зрозумів, що мовою музики можна збільшити резонанс Шевченкових ідей серед народу. В митця виник намір написати музичний цикл з творів на слова великого поета.

М. Лисенко глибоко відчував народну основу поезії Шевченка і розумів неможливість відтворення її на абстрактному музичному ґрунті. Його основним творчим методом стає поєднання виражальних засобі класичної та народної музики.

Завдяки впливу поезії Т. Шевченка у музичному стилі М. Лисенка з’явились оригінальні ритмо-інтонаційні, ладо-гармонічні формули, що згодом утвердилися як національно визначені художні прикмети українського музичного мистецтва.

На ґрунт української пісенності М. Лисенко також переніс улюблений романтиками жанр баркароли. Акварельна прозорість баркарольного звучання характеризує й солоспів «По діброві вітер виє». 

Лірико-епічна балада «Тополя» з казково-фантастичними подіями, була написана Тарасом Шевченко у 1839 році.  Через 33 роки, у 1872 році Микола Леонтович поклав ці слова на музику і створив романс «По діброві вітер виє».

Балада «Тополя» побудована за мотивами народної творчості і стародавніх уявлень народу. У творі письменник звертається із сумною розповіддю про глибокі переживання дівчини, розлученої з коханим, її звернення до ворожки, розмова з тополею і, нарешті, перетворення самої дівчини на тополю під впливом чудотворного зілля. Тут наявні й народна символіка, і міфологічні метаморфози (перетворення дівчини на тополю), і народні ворожіння.

Поширений у народній пісенності поетичний паралелізм «тополя – дівчина» в музиці М. Лисенка ототожнюється з поетичною ідеєю, за якою стоїть драма особистості, життєвий конфлікт. Психологізації сюжету, що залишається «за кадром», сприяє інструментальна партія. Саме в епізодах, де замовкає голос, потужно розкривається підтекст шевченківського вірша.

Композитор використав експозицію, вступну частину до твору, де поет описує із сумом тополю.

По діброві вітер виє,

Гуляє по полю,

Край дороги гне тополю

До самого долу.

Стан високий, лист широкий —

Нащо зеленіє?

Кругом поле. як те море

Широке, синіє.

Чумак іде, подивиться

Та й голову схилить;

Чабан вранці з сопілкою

Сяде на могилі,

Подивиться — серце ниє:

Кругом ні билини!

Одна, одна, як сирота

На чужині, гине!

Основною ідеєю твору є возвеличення краси, вірності, незнищенності світлих, благородних людських почуттів, висвітлення невмирущості справжнього кохання. Кохання не тільки як щирого почуття, а й того, через яке любляче серце страждає у поневіряннях. 

Пісні на слова Тараса Григоровича Шевченко не втрачають актуальності і в сьогоденні. Навпаки, вони молодіють, набувають нових сенсів, продовжують надихати людей у всьому світі жити і мріяти. 

Тетяна Здражевська, вчитель Юріївської гімназія з початковою школою та дошкільним підрозділом Снігурівської міської ради Баштанського району Миколаївської області

Предмет / напрямок: українська мова і література, історія, правознавство, образотворче мистецтво

Практична робота

Компаративний аналіз поезії Т. Г. Шевченка «Зоре моя вечірняя»

Наталія Грищенко, вчитель Миколаївського ліцею І–ІІІ ступенів № 19 Миколаївської міської ради Миколаївської області

Предмет / напрямок: зарубіжна література, мистецтво, українська мова

Модельна навчальна програма «Література. Інтегрований курс літератур (української та зарубіжної). 5-6 класи» для закладів загальної середньої освіти / Яценко Т.О., Тригуб І. А. 

Тарас Шевченко (1814—1861). «І досі сниться: під горою…». Візуалізований образ України у вірші. Пейзажні картини українського села

Клас: 6 клас

Інтеграція:  музичне мистецтво — «І досі сниться під горою» (слова — Тарас Шевченко, музика — Леся Тельнюк).

Зробити компаративний аналіз творів за наступними пунктами:

➢  Дані про автора музичного та літературного творів

Слова: Т .Г. Шевченко

Народився 9 березня 1814 року у селі Моринці Звенигородського повіту Київської губернії в закріпаченій селянській родині. Рано став сиротою: мати померла, коли йому було 9 років, а батько — у 11. Його доглядала сестра Катерина.

Восени 1822 року починає вчитися грамоти у місцевого дяка.

У 1828 році потрапив в число прислуги поміщика Енгельгардта, спочатку як кухарчук, а згодом як козачок. Поміщик, помітивши талант Шевченка до живопису, вирішив зробити його придворним художником і допоміг здобути відповідну освіту. Навесні 1838 року Карл Брюллов і Василь Жуковський викупили молодого поета з кріпацтва.

Шевченко помер 10 березня 1861 року в Петербурзі. Його спершу поховали на Смоленському кладовищі, але 10 травня того ж року, згідно із заповітом, прах поета було перепоховано в Україні, на Чернечій горі (м. Канів).

Музика Лесі Тельнюк

Народилась: 26 лютого 1980 року.
Місце народження: м. Київ

Короткі відомості: Леся Станіславівна Тельнюк зростала в родині інтелігентів. Разом з сестрою Галиною з дитинства займалася творчістю, створивши дует «Сестри Тельнюк». Вони виступають не лише в Україні, а й у багатьох країнах світу. Леся пише музику на вірші класиків української поезії (Т. Г. Шевченка, В. Сосюри, В. Симоненка, Л. Українки, Л. Костенко), а також на твори свого батька Станіслава Тельнюка та сестри Галини.

Досягнення: дипломант Всеукраїнського фестивалю «Червона рута» (1989, м. Чернівці; 1991, м. Запоріжжя).
➢ Історія написання творів

Поезія: вірш «І досі сниться під горою…» написаний Т. Шевченком в Оренбурзі навесні 1850 року, до арешту поета.

Пісня: Сучасні митці, зокрема сестри Тельнюк, популяризують твори Шевченка, виконуючи його поезії у музичній інтерпретації для школярів і молоді.

➢ Дата написання творів

Вірш: 1850 рік.

Пісня: Ймовірно, музика була написана у 1982 році.

➢ Жанри творів

Поезія: ліричний вірш.

Пісня: лірична пісня.

➢ Чи використав композитор літературну основу повною мірою, чи частково.

На мою думку, творча манера виконавців пісні на слова Т. Г. Шевченка  є дуже вдалою. Музика та виконання доповнюють задум автора слів, підсилюючи емоційне сприйняття твору.

➢ Основні художні образи в їх системі і внутрішні зв’язки (чи всі образи збереглися у двох творах).

У пісні збереглися всі образи, які присутні в поезії.

➢ Власні враження:

Музичний твір гармонійно доповнює зміст вірша. Завдяки голосу і музичному супроводу, він викликає нові почуття й образи, поглиблюючи емоційне сприйняття твору. Таким чином, інтегроване навчання на основі літературного й музичного матеріалу є ефективним і виправданим.

  Ольга Трофименко, вчитель Мостівського ліцею Мостівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області (основна посада)

  Предмет / напрямок: українська мова і література