«Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці» М. Старицького:
135 років із часу публікації драми
Embedded Files
Михайло Старицький (14.12.1840–27.04.1904)
«Огрядна, мальовнича, характерно-українська постать Михайла Петровича Старицького… Вже своїм зовнішнім виглядом – типовим українським обличчям з довгими вусами, в сивій шапці, в синій чумарці з сивою смушевою оторочкою – се була жива реклама українця для того часу, коли все українське штучно заховувано або само воно соромливо ховалося. Де б не появилася та характерна українська постать, на літературних або громадських зборах, чи просто навіть на вулиці, зараз звертала на себе увагу – і чулося звідусюди – «Старицький, Старицький»
Зі спогадів Олександра Лотоцького.
Цьогоріч відзначаємо 135-ту річницю з часу публікації драми Михайла Старицького «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці». Ким же був її автор? Всесвітньо відомий письменник Михайло Старицький народився 14 грудня 1840 р. у с. Кліщенці Золотоніського повіту (нині – Черкащина). Інтелігентна шляхетна родина двоюрідного дядька – Віталія Лисенка, в якій жив, коли залишився сиротою, дала майбутньому драматургу культурне, літературне, музичне виховання та вплинула на долю.
Михайло Старицький відомий як поет, либретист, перекладач, видавець та театральний благодійник. А дружні й родинні стосунки Михайла та Миколи Лисенка, якого вважають засновником української національної музики, дали Україні і світу неоціненний літературний скарб та заклали підвалини для розвитку культури та самобутньої ментальності українського народу.
Серед драматургічного доробку М. Старицького найпопулярнішою і такою, що не втратила популярності донині, є п’єса, або драма «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці», про яку піде розповідь.
Історія написання драми
Михайло Старицький написав сценарій «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці» для театральної постановки в 1887 році і тоді ж відбулася прем’єра, яка стала справжньою подією. Через три роки, у 1890-му, її було вперше надруковано у збірці п’єс М. П. Старицького «Малоросійський театр» у видавця С. Рассохіна.
Це все, що відомо про прижиттєвий друк п’єси.
Із сайту електронної бібліотеки DIASPORIANA.ORG.UA дізнаємося про видання 1919 року. Наступне, рідкісне видання 1927 року, взято з фонду Наукової бібліотеки Львівського національного університету ім. Івана Франка.
Видання 1919 р.
Видання 1927 р.
Сюжет драми Старицький взяв із народної пісні та переказу про Марусю Чурай. У своїй першій редакції твір називався іменем героїні. Оскільки цензура заборонила виставляти п’єсу, письменник був змушений вступити у складні стосунки з автором уже дозволеної оперети з подібним сюжетом «Не ходи, Грицю, та й на вечорниці» В. Александровим. Письменники дійшли згоди, що драма піде під назвою п’єси Александрова, а Старицький натомість поліпшить його другу оперету – «За Немань іду». Обіцянку було виконано, і п’єса («За Немань іду») стала виставлятися, і за «Не ходи, Грицю, та й на вечорниці» В. Александров продовжував майже 3 роки отримувати авторський гонорар.
Однак згодом, оскільки «Гриць» ішов під іменем Старицького, Александров став судитися з автором переробки. Як відомо, суд визнав п’єсу оригінальним твором Михайла Петровича. Опонент взяв свої слова назад, вибачився. До слова сказати, Старицький завжди на театральних афішах вказував «за мотивами такого-то автора». Письменник неодноразово «повторював» вже написані твори інших авторів, за що його звинувачували в плагіаті. Але переклади й запозичення творів інших авторів він сам називав «переспівами».
«Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці» ставилася спочатку аматорськими гуртками М. Старицького, а згодом колективом театрів М. Кропивницького та М. Старицького. Постановка драми посідала одне з чільних місць серед класичних творів української драматургії.
Об’єднаний колектив театрів М. Кропивницького та М. Старицького,
Єлисаветград (Кропивницький), 1882 р.
Пісня Марусі Чурай «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці» була основою для творів українських письменників: «Малоросійська Сафо» О. Шаховського, «Маруся Чурай – українська піснетворка» Г. Бораковського, «Дай серцю волю – заведе в неволю» М. Кропивницького, «Чарівниця» Л. Боровиковського, «Маруся Чурай» Л. Костенко, «В неділю рано зілля копала» О. Кобилянської, «Розмай» С. Руданського, «Маруся Чураївна» В. Самійленка та інших.
Хто така Маруся Чурай?
Про життя Марусі Чурай, яку вважають авторкою і виконавицею пісні, немає прямих документальних підтверджень, окрім історичних розвідок українського поета Івана Хоменка, який знайшов у матеріалах козацького законодавства ХV–ХVІІ століть вирок полтавській піснетворці (була засуджена 1648 року на смерть за отруєння коханого). Текст документа, стиль і мовні особливості дають підставу вважати його справжнім історичним джерелом.
Маруся Чурай – напівлегендарна народна поетеса-піснярка. За переказами, народилася близько 1625 року в родині козака Гордія Чурая, який брав участь у багатьох протипольських повстаннях. Потрапив у полон і був страчений. Маруся виростала з матір’ю, їх обох шанували в Полтаві через батька, якого вважали народним героєм.
Маруся мала славний дар – складати і співати пісні. Одна з них ؘ– про себе і своє трагічне кохання до Гриця.
Сюжет драми
Багатий та підстаркуватий Хома, закохавшись у 18-річну сільську дівчину Марусю, незважаючи на її відразу, будь-якими засобами добивається її, та хоче одружитися. Намагається грішми заслужити її прихильність. Він діє мерзенними засобами, розводить навмисні брехливі плітки, чим розбиває щастя та любов закоханих Марусі й Грицька. Спричиняє отруєння парубка і божевілля дівчини. І в результаті гине сам.
Весь твір – цікава інтрига, наповнений народними піснями, звичаями, іграми, танцями. Українська молодь, збирається на вечорниці (що були традиційними для українського села у 17–19 століттях). Для цього підшуковується простора хата, господиня якої – жінка (бабуся або вдовиця) стежить за дотриманням усіх звичаїв та традицій під час такого проведення часу. В одній із таких хат, у Степаниди, і відбуваються події.
Хома заздрить молоді, хоче заволодіти Марусею, і від безсилля плете інтриги, розводить плітки, із-за чого утворюються любовні трикутники. Навіть задумує знищити Гриця руками самої Марусі. «Пекельний план», тонко розрахований на кінцевий успіх, зазнає краху на самому його завершенні. Маруся задумує отруїти коханого Гриця, тільки пересвідчившись, що навіки втрачає його, та й то зважується вмерти разом з своїм коханим від тієї ж отрути. Цього не сталося тільки тому, що Гриць розлив решту отрути. Маруся, побачивши бездиханного коханого, збожеволіла. Співає «Ой не ходи, Грицю...», чим доводить до нестями Хому, – який вихоплює ножа та кінчає самогубством.
Такий кінець драми, який показує, що ні за які гроші краси й кохання не придбати, що носія підступності чекає ганебний крах, а тих, хто піддається їй, – тяжка кара. Своєрідність такого літературного жанру свого твору, сам Старицький називав «народною драмою, з музикою, співами, танцями». Такою вона з великим успіхом проходила довгі роки на театральній сцені, і тепер не втратила своєї актуальності та сердечності.
Тому ця пісня була близькою темою для багатьох українських письменників, бо відображає нашу ментальність, показує всю щиру українську душу, безмежну любов до свого краю, своїх традицій, віри. Яких не вбити, не знищити. А нести вже багато століть і продовжувати плекати і зараз, коли ми маємо відстоювати своє право на свободу і волю.
Із фондів бібліотеки
Старицький, М. П. Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці : драма з давніх часів, народна, з музикою, співами, танцями, на 5 дій / Старицький М. П. – Київ : Держлітвидав УРСР, 1959. – 107 с.
Старицький, М. П. Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці : п’єса // Старицький М. П. П’єси. – Київ, 1979. – С. 101–[164].
Старицький, М. П. Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці : п’єса // Старицький М. П. Поетичні твори ; Драматичні твори. Київ, 1987. – С. 202–[262].
Старицький, М. П. Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці : п’єса // Старицький М. П. Твори : у 6 т. – Київ, 1989. – Т. 2 : Драматичні твори. – С. [421–486].
Запрошуємо прочитати твір онлайн
https://www.myslenedrevo.com.ua/uk/Lit/S/Starycky/Dramas/OjNeKhodyGrycju/Act2-NaVechornycjakh.html
Перегляньте художній фільм «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці» режисера Р. Синька.
https://www.youtube.com/watch?v=6iCjoghsBlo
Бібліографічні джерела з фонду бібліотеки про М. Старицького та його п’єсу:
1. Богодух, С. І. Художня інтерпретація сюжету народної балади «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці» у п’єсі М. Старицького [Електронний ресурс] / Богодух С. І. // Rusnauka : вебсайт. – Режим доступу: http://www.rusnauka.com/15_APSN_2010/Philologia/67875.doc.htm (дата звернення: 14.02.2025). – Назва з екрана.
2. Закіпна, Г. Старицький Михайло Петрович – директор першого українського театру [Електронний ресурс] / Галина Закіпна // Одеський літературний музей : вебсайт. – Режим доступу: https://museum-literature.odessa.ua/project/starytskyj-myhajlo-petrovych-dyrektor-pershogo-ukrayinskogo-teatru/ (дата звернення: 14.02.2025). – Назва з екрана.
3. Михайло Старицький – засновник першого українського професійного театру [Електронний ресурс] // Золотоноша історична : [вебсайт]. – Режим доступу: http://ist.zolotonosha.ck.ua/2014/09/mixajlo-starickij-avtor-pershogo-ukrayinskogo-profesijnogo-teatru/ (дата звернення: 14.02.2025). – Назва з екрана.
4. Старицький Михайло Петрович : [біографія та віхи життя] [Електронний ресурс] // Укрліт. ORG. : публіч. електрон. б-ка укр. худож. літ. : вебсайт. – Режим доступу: http://ukrlit.org/starytskyi_mykhailo_petrovych (дата звернення: 14.02.2025). – Назва з екрана.
5. Старицький Михайло Петрович : письменник, видатний театральний і культурний діяч, меценат [Електронний ресурс] // Черкас. обл. універс. наук. б-ка ім. Тараса Шевченка : вебсайт. – Режим доступу: http://new.library.ck.ua/index.php/component/content/category/kraieznavstvo/vydatni-kraiany/s/starytskyi-mykhailo-petrovych?Itemid=350 (дата звернення: 14.02.2025). – Назва з екрана.
6. Хропко, П. Керманич української культури : [про драматургію М. Старицького та, зокрема, п’єсу «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці»] / П. Хропко // Українська мова і література в школі. – 1991. – № 10. – С. 36–42.
7. Шевченко, І. Т. Особливості художньої реалізації баладного сюжету в драмі Михайла Старицького «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці» [Електронний ресурс] / І. Т. Шевченко, В. А. Просалова // Вісник студентського наукового товариства ДонНУ ім. Василя Стуса. – 2019. – № 1. – Режим доступу: https://jvestnik-sss.donnu.edu.ua› article › view (дата звернення: 14.02.2025). – Назва з екрана.
Підготувала Вікторія Поліщук-Левченко, завідувачка відділу наукової інформації та бібліографії Черкаської ОУНБ імені Тараса Шевченка
Використано матеріали з фонду бібліотеки та з вільних інтернет-джерел
Page updated
Report abuse