Як відрізнити булінг від конфлікту?
Конфлікт — це ситуація, у якій обидві сторони перебувають у рівних умовах. Булінг — це систематичні образи, залякування або агресія, де одна сторона має перевагу й діє свідомо.
Ознаки булінгу:
· повторюваність і систематичність;
· свідомий намір нашкодити;
· різниця в силі між сторонами (фізична або психологічна);
· наявність ролей: кривдник, постраждалий, свідки.
У ситуації булінгу завжди беруть участь три сторони: той, хто переслідує, той, кого переслідують та ті, хто спостерігають.
Як розпізнати булінг, якщо дитина про нього не розповідає?
Діти не завжди діляться проблемами через страх, сором або переконання, що їм не повірять. Будьте уважні, коли дитина:
· не хоче йти до школи, вигадує причини залишитися вдома;
· уникає однолітків, більше часу проводить наодинці;
· приходить із синцями, зламаними речами й не пояснює, що сталося;
· стає тривожною, часто плаче або дратується;
· нервує, коли надходять повідомлення на телефон;
· каже про себе щось образливе: «Я нікому не потрібна», «Усі кращі за мене»;
· раптово втрачає інтерес до навчання чи улюблених занять;
· скаржиться на болі, хоча немає для них видимої причини.
Як допомогти дитині у випадку булінгу?
Ваше головне завдання — бути поруч і показати, що ви на боці дитини. Спокійно вислухайте, не перебиваючи, подякуйте за довіру і запевніть, що ви разом упораєтеся. Скажіть: «Я дуже ціную, що ти мені розповів(-ла)», «Це не твоя вина», «Разом ми подумаємо, що робити далі».
· Зберігайте спокій, будьте терплячими, не потрібно тиснути на дитину.
· Поговоріть з дитиною, дайте їй зрозуміти, що ви не звинувачуєте її в ситуації, що склалася, готові її вислухати і допомогти.
· Запитайте, яка саме допомога може знадобитися дитині, запропонуйте свій варіант вирішення ситуації.
· Поясніть дитині, до кого вона може звернутися за допомогою у разі цькування (психолог, вчителі, керівництво школи, поліція, батьки інших дітей, охорона, ).
· Повідомте керівництво навчального закладу про ситуацію, що склалася, і вимагайте належного її урегулювання.
· Підтримайте дитину в налагодженні стосунків з однолітками та підготуйте її до того, що вирішення проблеми булінгу може потребувати певного часу.
Не залишайте цю ситуацію без уваги. Зверніться до класного керівника, а в разі неспроможності владнати ситуацію, до директора школи та інспектора ССОБ. Найкраще написати і зареєструвати офіційну заяву.
Ваша дитина — кривдник? Що робити?
Це складна ситуація, але важливо зберегти спокій і розібратися разом із дитиною:
· Відверто поговоріть з дитиною про те, що відбувається, з’ясуйте мотивацію її поведінки.
· Уважно вислухайте дитину, з повагою поставтеся до її слів.
· Поясніть дитині, що її дії можуть бути визнані насильством, за вчинення якого настає відповідальність.
· Чітко і наполегливо попросіть дитину припинити таку поведінку, але не погрожуйте обмеженнями і покараннями. Повідомте їй, що будете спостерігати за її поведінкою.
Для булінгу немає виправдання, але дуже важливо зрозуміти, чому дитина вирішила діяти саме так. Можливо, вона також когось боїться або сприймає ситуацію, як жарт.
Якщо впоратися самостійно складно — не соромтеся звернутися до шкільних фахівців або психолога. Разом ви можете допомогти дитині змінити поведінку й не повторювати її в майбутньому.
Якою є відповідальність за булінг?
Пам’ятайте: булінг — це не просто «погана поведінка» у школі чи в інтернеті, а порушення закону. Якщо дитина або дорослий — інший учень, учитель, працівник школи чи навіть батьки — систематично принижує, ображає, залякує тощо, тобто вчиняє фізичне, психологічне, економічне або сексуальне насильство, вона/він може зазнати покарання:
· штрафом від 850 до 1700 гривень;
· або громадськими роботами — від 20 до 40 годин.
Ви вже зробили важливий крок — дізналися більше, щоб захистити свою дитину. Уважність, спокій і готовність діяти — це найголовніше, що їй потрібно саме зараз. Не залишайте дитину наодинці з проблемою.
Потрібна допомога?
· до поліції за номером “102”
· дорослим, кому ти довіряєш (це можуть бути батьки, вчитель або спортивний тренер, медіатор, старший брат/старша сестра, інші родичі)
· до психолога, соціального педагога або классного керівника
· до шкільного офіцера поліції
· до Центру соціальних служб для сім’ї дітей та молоді
· до дільничного офіцера поліції
· до служби у справах дітей
· до працівників ювенальної превенції
· до працівників медичного закладу
· до громадських організацій, які працюють в сфері захисту прав та інтересів дітей
Телефонна лінія психологічної підтримки для дітей і родин фонду «Голоси дітей»: 0 800 210 106
Національна гаряча лінія для дітей та молоді: 0 800 500 225 (зі стаціонарного) або 116 111 (з мобільного)
