Щороку 22 січня в день проголошення Акта Злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки Україна відзначає День Соборності.
Офіційно це свято встановлене Указом Президента України «Про День Соборності України» від 13 листопада 2014 року № 871.
Акт Злуки став історичним об’єднанням українських земель в одній державі.
Він увінчав соборницькі прагнення українців обох частин України – Наддніпрянщини та Наддністрянщини – щонайменше з середини XIX століття. Це – основоположна віха українського державотворення.
24 серпня 1991 року позачергова сесія Верховної Ради УРСР ухвалила Акт проголошення незалежності України. Його підтримали українці на Всеукраїнському референдумі 1 грудня 1991-го. Втім, історики цілком справедливо відзначають, що 24 серпня відбулося відновлення державної незалежності України. Вперше у XX столітті її проголосила Українська Центральна Рада 22 січня 1918 року IV Універсалом. А за рік, 22 січня 1919-го, на Софійському майдані в Києві відбулося об’єднання в одну державу Української Народної Республіки й Західноукраїнської Народної Республіки.
Через невдачу Української революції 1917–1921 років державність зберегти не вдалося. Тому у XX столітті українці змушені були продовжувати боротьбу за неї, аж до відновлення незалежності в 1991-му.
Ключові тези
22 січня ми згадуємо дві рівнозначні за вагомістю події української історії: проголошення незалежності Української Народної Республіки й Акт Злуки українських земель.
105 років тому – 22 січня 1918 року – Українська Народна Республіка проголосила незалежність і боролася за право бути «самостійною, ні від кого незалежною, вільною, суверенною державою українського народу». Цей факт руйнує твердження російської пропаганди, буцімто Української держави не існувало, її вигадали більшовики.
22 січня 1918 року вперше у XX столітті українці проголосили незалежність власної держави – Української Народної Республіки. 24 серпня 1991-го відбулося її відновлення.
Проголошення соборності УНР і ЗУНР 22 січня 1919 року – історичний акт об’єднання українських земель в одній державі, що увінчав соборницькі прагнення українців, розділених кордонами тогочасних імперій. На початку ХХ століття після падіння імперій українці об’єдналися у власній державі. Сьогодні, через трохи більше століття після проголошення Акта Злуки, ми обʼєднані у відстоюванні своєї незалежності і держави. А після перемоги над російським агресором Україна відновить свою соборність.
Термін «соборність» має кілька значень. Це й об’єднання в одне державне ціле всіх земель, заселених певною нацією на суцільній території. І духовна консолідація всіх громадян держави, їх згуртованість, незалежно від національності. Соборність – це також територіальна цілісність держави. Тому звільнення від російського окупанта українських земель є нашою спільною метою.
Соборність невіддільна від державності, суверенітету й незалежності народу, які є фундаментом для побудови демократичної держави, запорукою виживання й існування нації.
Ідея соборності була й залишається базовою національною цінністю українців. А нині вона є передумовою успіху нашого спротиву зовнішній агресії.
Сьогодні соборність для України означає деокупацію всіх територій, захоплених ворогом, відновлення єдності з Донеччиною, Луганщиною та Кримом.
Соборність передбачає не лише пам’ять про спільне минуле, а й потребує згуртованої співпраці заради майбутнього. Коли ми, люди з різних регіонів країни, разом працюємо, створюємо знакове й важливе, боремося з окупантами.
Радянська та російська пропаганди завжди нав’язували переконання, що українці діляться на «східняків» і «западенців». Проте в сучасному спротиві російській агресії ми довели свою згуртованість і спільне прагнення жити у вільній державі, яка сама визначає своє майбутнє. Ця пропаганда зазнала краху.
Українська незалежність понад 100 років тому зазнала поразки від більшовиків, зокрема, через використанням ними методів гібридної війни: невизнання своїх військ на території УНР, створення маріонеткових псевдореспублік, підтримку антиукраїнських рухів. Але також – через періодичний брак згуртованості в діях, попри спільне бажання українців жити в обʼєднаній державі. Сьогодні Російська Федерація знову прагне знищити українську державність і окупувати нашу землю. Тож так важливо залишатися монолітними в боротьбі проти ворога.
Нині Україна продовжує боротьбу за незалежність. Тому соборність залишається на порядку денному національних завдань. Цілісність держави буде цілковито відновлена тільки після того, як Україна звільнить усі території, захоплені ворогом. Соборність – мета Перемоги.
Цьогорічна кампанія до Дня Соборності України проходить під гаслом «Україна соборна. Разом до Перемоги!».
Історична довідка
22 січня 1918 року. Проголошення незалежності
Лютнева революція 1917 року призвела до ліквідації імперського режиму та встановлення Тимчасового уряду. Майже по всій Україні були ліквідовані органи царської адміністрації – тепер на місцях керували комісари.
Повалення самодержавства відкрило можливості для створення або активізації громадських організацій та політичних партій. У Києві, Полтаві, Харкові, Одесі, Чернігові й інших містах відбулися багатолюдні мітинги та демонстрації під синьо-жовтими прапорами. Осередком згуртування громадських і політичних сил стала Українська Центральна Рада, створена 17 березня 1917 року в Києві. Поступово вона перетворилася на всеукраїнський представницький орган, а згодом – парламент Української Народної Республіки.
23 червня того ж року Центральна Рада I Універсалом проголосила автономію України й закликала створювати українські органи влади на місцях, а 28 червня створила Генеральний Секретаріат, який по суті був першим українським урядом революційної доби.
Більшовицький Жовтневий переворот, повалення Тимчасового уряду, формування Ради народних комісарів несли загрозу для України. Це підштовхнуло Українську Центральну Раду до подальшого оформлення держави. 20 листопада 1917 року ІІІ Універсалом вона утворила Українську Народну Республіку.
У грудні Рада народних комісарів у Москві висунула ультиматум Центральній Раді: дозволити переміщення більшовицьких військ із фронту на Дон і відмовитися від утворення Українського фронту. Українці відхилили вимоги та звинуватили Петроград у розпалюванні ворожнечі. Раднарком своєю чергою оголосив Центральну Раду «в стані відкритої війни проти Радянської влади в Росії і на Україні». 7 січня 1918 року більшовики розпочали військове вторгнення в Україну. На середину січня вони встановили контроль майже на всьому Лівобережжі. Готувалися виступати на Київ.
Бойові дії спонукали Центральну Раду остаточно відмежуватися від Росії. Під час засідання українського уряду 8 січня 1918 року Микита Шаповал заявив: «Раз армії нема, а треба боронити Україну, то єдиний вихід – проголошення незалежної України, що дасть можливість стати твердо на міжнародній арені і приступити до організації нової фізичної сили».
22 січня 1918 року Центральна Рада проголосила незалежність УНР IV Універсалом. Це стало логічним етапом визвольного руху доби Української революції. Документ містив чотири головні положення: 1) проголошення самостійності Української Народної Республіки; 2) доручення Раді Народних Міністрів укласти мир із Центральними державами; 3) оповіщення оборонної війни з більшовицькою Росією; 4) декларування основ внутрішнього соціально-економічного будівництва й окреслення заходів для припинення війни з Центральними державами.
Так уперше в XX столітті Україна проголосила незалежність. Постала держава, яка протягом трьох наступних років не припиняла боротьби за власне існування. Українцям вдалося утвердити державні кордони, мову, гроші, символіку (герб, гімн і прапор), збудувати національне боєздатне військо, добитися визнання світової спільноти.
22 січня 1919 року. Акт Злуки
Об’єднання двох українських республік – УНР і ЗУНР – почалося невдовзі після встановлення української влади у Східній Галичині та ще до того, як Директорія УНР переможно увійшла до Києва. 1 грудня 1918 року на залізничній станції у Фастові представники ЗУНР і Директорії підписали «Передвступний договір» (попередній). Статті угоди констатували непохитний намір ЗУНР «злитися в найкоротшім часі в одну велику державу з Українською Народною Республікою». Зі свого боку УНР проголошувала, що вона дає згоду «прийняти всю територію й населення Західно-Української Народньої Республіки як складову частину державної цілості в Українську Народну Республіку». Для урочистого проголошення цієї Ухвали та завершення юридичного оформлення об’єднання двох республік до Києва було відряджено представницьку делегацію на чолі з віцепрезидентом УНРади (Української Національної Ради ЗУНР) Левом Бачинським.
22 січня 1919 року, в першу річницю проголошення незалежності УНР, в Києві на Софійській площі відбулися урочисті збори. На них проголосили Універсал Директорії Української Народної Республіки про злуку із Західноукраїнською Народною Республікою. У зачитаному на зборах «Універсалі соборності», зокрема, відзначалося:
«Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України – Західноукраїнська Народна Республіка (Галичина, Буковина, Угорська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка».
Наступного дня, 23 січня 1919 року, в приміщенні київського Оперного театру (сучасна Національна опера України) Трудовий Конгрес України ратифікував документ – надав йому законного юридичного характеру. Президента УНРади Євгена Петрушевича незабаром обрали до складу Директорії. ЗУНР після об’єднання з УНР змінила назву на Західна область Української Народної Республіки. Розпочалася активна співпраця між двома державними утвореннями в економічній, військовій та культурній сферах.
Ідея соборності охопила українців у найвіддаленіших куточках. Відголосом історичного руху до Злуки на Закарпатті стали Всенародні збори у Хусті 21 січня 1919 року, які постановили об’єднати Карпатську Україну з Українською Народною Республікою зі столицею в Києві. В умовах перманентної боротьби за свободу та незалежність надзвичайно багато важило братерство по зброї українців із різних регіонів.
Вершиною співпраці та консолідації зусиль став спільний похід українських армій на Київ у серпні 1919 року. Однак через низку причин об’єднання УНР і ЗУНР в одну державу не було доведене до завершення. Продовжували існувати два уряди, дві армії. Республіки фактично перебували у конфедеративних відносинах. Відмінні геополітичні інтереси та цілі, зрештою, призвели до розвалу соборного фронту Української революції пізньої осені 1919 року. Проте Акт Злуки став символом і легендою для наступних поколінь борців за Україну.
Після проголошення об’єднання УНР і ЗУНР 22 січня 1919 року ідея цілісності української нації в українській політичній думці вже ніколи не ставилася під сумнів. Упродовж багатьох десятиліть Акт залишався символом віри, ідейним імперативом боротьби за незалежну, соборну державу.
День святого Миколая: історія свята, традиції та прикмети
День святого Миколая є невід’ємною частиною української культури та історії, знати яку не лише важливо, а й цікаво. Нині традиція святкувати цей день відроджується по всій Україні, а дітлахи нетерпляче чекають подарунків на свято 19 грудня. У школах напередодні свята проводяться уроки, на яких дітей вчать писати святому листа, а найбільше за все у цей день шануються прояви турботи про нужденних.
З Дня святого Миколая починається цикл зимових свят в Україні, однак доволі багато людей не знають, ким був Миколай та чому його канонізували. У пам’ять про милосердя святого Суспільне розповідає про це детальніше.
За історичними переказами Миколай народився десь між 270 та 286 роками нашої ери в місті Патарі на півострові Лікія, який є територією сучасної Туреччини. Хлопчик був єдиним сином Феофана та Нони — заможних і глибоко віруючих людей. Саме тому вони з перших днів ростили Миколая в релігійній атмосфері й похрестили його одразу після народження, що в ті часи було рідкістю.
Миколай виріс і став аскетичною та щедрою людиною, яка в будь-який час могла прийти на допомогу нужденним. З часом він переселився до міста Мира, воліючи присвятити себе науці, і саме там його дядько-єпископ висвятив Миколая у священники.
Незабаром після того, як хлопець досяг повноліття, його батьки загинули. А Миколай витратив свій великий спадок на допомогу іншим людям, приносячи час від часу до будинків бідняків їжу, теплі речі, іграшки тощо.
Усі добрі справи Миколай робив таємно, але одного разу городяни вистежили його. Коли всі в місті дізнались, хто здатен на такі милосердні вчинки, вони обрали Миколая єпископом — у 325-му році він відвідав Перший Вселенський Собор у Нікеї, який звів імператор Костянтин Великий.
За життя Миколай встиг зробити чимало добрих справ. Він визволяв полонених, рятував невинних від смертної кари, неодноразово допомагав бідним на суші та в морі. Завдяки цьому навколо Чудотворця з’явилася велика кількість легенд, і з часом Миколай став одним із найважливіших християнських святих.
Але ще більше добрих справ приписують святому вже після його смерті в 342 році. Вважається, що його мощі зцілювали хворих, тому церква канонізувала Миколая, а люди стали шанувати його як заступника та покровителя.
Коли святкують День Святого Миколая? Можливо, дехто з вас не знає, але його святкують не лише 19 грудня (в день його смерті), а й 22 травня, коли мощі Чудотворця перемістили до міста Барі, що в Італії. У народі це травневе свято ще називають “літнім” Миколаєм. Існує цікава притча, чому святкуванню Дня Святого Миколая присвятили відразу два дні на рік.
За легендою, після проливного дощу їхав дорогою бідний селянин. Його віз застряг у багнюці, і чоловік не міг витягти його самотужки, тому просив допомоги в перехожих. Першим на дорогу вийшов святий Касьян, але він відмовив селянину, бо поспішав на зустріч з Богом. Через деякий час повз ішов святий Миколай, який не замислюючись допоміг витягнути воза з багнюки.
Потім, коли обидва святих прийшли до Бога, той запитав у Миколая, чому він запізнився та весь брудний. Почувши історію, Бог запитав у Касьяна, чому він не допоміг селянину. Той відповів, що не міг дозволити собі запізнитися на зустріч з Богом. І вирішив Бог, що оскільки Касьян не допоміг чоловіку, то славитимуть його люди лише раз на чотири роки (29 лютого), а Миколая Угідника, швидкого на допомогу, славитимуть двічі на рік.
Якщо 19 грудня починає лити дощ — гарно вродить озимина. У разі сильного морозу або паморозі варто чекати на великий врожай та багатство.
Вважається, що Миколай приносить із собою Микольські морози, тому саме з 19 грудня зазвичай починається справжня зима. Якщо сніг випав ще до початку свята, вважається, що взимку буде холодно. Якщо було тепло, то зима, відповідно, теж буде теплою. Кажуть, що за кількістю снігу на 19 грудня можна передбачити, наскільки теплим буде 22 травня — на “літнього” Миколая.
Традиція святкувати День святого Миколая з’явилася в середньовічній Німеччині, де батьки дарували дітям новий одяг, ласощі, іграшки та шкільне приладдя. Аби малюки повірили в чудеса Божого Угідника, дорослі підкладали їм подарунки таємно, вночі. З Німеччини звичай шанувати Миколая розповсюдився на сусідні країни, зокрема на Польщу, звідки, скоріше за все, і перейшов на Правобережну Україну, яка тоді перебувала під Річчю Посполитою.За іншою притчею, традиція класти подарунки під подушку та вішати шкарпетки на камін з’явилася, коли Миколай вирішив допомогти трьом сестрам, з якими через бідність ніхто не хотів брати шлюб. Миколай підкинув їм вночі невеличкі мішечки з золотом, які впали у шкарпетки, що сохнули біля камінної труби. Згодом Миколай продовжив робити подарунки всім нужденним, залишаючись при цьому непоміченим.
В Україні існує багато традиції святкування Дня святого Миколая. У селян на Слобожанщині було заведено збиратися разом після служби в церкві та варити пиво. Дітям до цього свята готували особливе печиво — миколайчики. На Харківщині існував звичай святкувати триденні Миколині святки, готуючи кутю й узвар. На Поділлі чекали “полазника” — людину з позитивною енергією, яка першою має зайти до хати.
Ще однією доброю традицією є звичай миритися зі своїми ворогами: “На Микольщину клич друга, клич і ворога, обидва будуть друзі”. Дівчата, які готувалися йти під вінець, наводили лад у своїх скринях: готували одяг і прикраси, в яких мали зустрічати сватів.
Чоловіки мали першими прокинутися зранку, обійти свій двір, обов’язково нагодувати худобу та промовити: "Дай, Боже, добрий день. Щобись худібонька здорова була, та й я з тобою, ще й зі своєю жоною". Вважалося, що в іншому разі на сім’ю чекатиме велике горе. На Київщині худобу окропляли свяченою під час служби водою і просили вберегти господарство й усю родину від біди та нещастя. Миколай також вважається покровителем бранців та подорожувальників і, зокрема, моряків.
З часом серед дітей з’явилася традиція надсилати святому листи, в яких вони перераховували добрі справи, просили вибачення за погані та просили подарунків. Цю традицію натепер перейняли й дорослі.
Вважається, що це свято – останній день, коли можна віддати всі борги, інакше сім’я в наступному році бідуватиме.
Жовтень 2022
20.10.2022 Виховна година.
"ПРО ЗОВНІШНІСТЬ, МОВУ ТА ЗАГАЛЬНУ КУЛЬТУРУ СУЧАСНОЇ МОЛОДІ"
Як парость виноградної лози, Плекайте мову.
Пильно й ненастанно Політь бур'ян...
М. Рильський.
Мета: усвідомити значення мови в організації життя будь-якої спільноти, зрозуміти суть поняття «зовнішність і духовна культура», її роль у розвитку людини, розвивати бажання до вивчення рідної мови, спонукати до оволодіння її лексичним багатством. Поглиблювати розуміння учнями етики спілкування,
формувати негативне ставленні до лихослів'я, переконувати в потребі кожного підвищувати культуру свого мовлення — найголовнішу ознаку загальної культури. Виховувати в учнів патріотизм, любов до рідної мови, душевної щедрості, працелюбності, повагу до співвітчизників.
У сучасному суспільстві, особливо у молодіжному середовищі, нікого не обходять духовні запити особистості або які-небудь риси характеру, що їх відрізняють. Мірилом усіх цінностей є наявність товстого гаманця, тобто наявність великих грошових коштів. Ще необхідні міцні зв'язки де потрібно і модний одяг.
Недаремно в народі говорять: "Зустрічають за одягом, а проводжають за розумом". Досить часто дехто намагається помітним і модним одягом компенсувати сірість свого розуму. Не варто зациклюватись тільки на матеріальному благополуччі й турботі про красиву зовнішність і одяг. Не завжди наявність усього цього робить людину щасливою. Людина прекрасна не лише одягом, обличчям і своїм товстим гаманцем, але, як писав Антон Павлович Чехов, "душею і думками".
Отже, важливою для людини має бути і зовнішня, і внутрішня краса. Зовнішній вигляд - це те, що відразу впадає всім у вічі. По тому, наскільки охайно вдягнена людина, можна судити про рівень її культури. Гарний зовнішній вигляд свідчить про повагу людини до себе і до людей, які її оточують, про наявність у неї почуття власної гідності. Тому, як говорила Коко Шанель, "Догляд за собою має починатися з серця, в іншому випадку ніяка косметика не допоможе".
Як ви розумієте вислів грецького філософа Сократа: "Заговори, щоб я тебе побачив"?
В повсякденному житті нам завжди доводиться говорити. Ми спілкуємось про те, що ми бачимо, про те, що ми чуємо, про що мріємо та чим живемо. «Розумний ти чи дурний, великий ти чи малий, не знаємо ми, поки ти слово не сказав» - говорив стародавній філософ Сааді.
Послухайте невеликий текст. Висловіть свою думку щодо міркувань байкаря.
Знаменитий байкар Давньої Греції Езоп був рабом філософа Ксанфа. Одного разу Ксанф хотів запросити гостей і наказав Езопу приготувати найкраще. Езоп купив язики і приготував із них три страви. Ксанф запитав, чому Езоп подає тільки язики. Той відповів: "Ти звелів купити найкраще. А що може бути на світі кращим від язика? З його допомогою будуються міста, розвивається культура народів! При допомозі язика ми вивчаємо науки і отримуємо знання,... люди можуть порозумітися між собою, вирішувати різні питання, просити, вітати, миритися, давати, отримувати, виконувати прохання, освідчуватися в коханні. Тому, я думаю, що нема нічого кращого від язика". Таке міркування сподобалось Ксанфу і його гостям. Іншим разом Ксанф розпорядився, щоб Езоп придбав для обіду найгірше.
Езоп пішов і знову купив язики. Всі здивувались. Тоді Езоп почав пояснювати: "Ти звелів мені знайти найгірше. А що є у світі гірше язика? З його допомогою люди ображають і розчаровують один одного, лицемірять, брешуть, обурюються, хитрують, сваряться. Язик може зрадити і скривдити. Чи може бути щось гірше від язика?» А як ви вважаєте?
Ввічливість, скромність, простота, тактовність і т. ін. у сучасному етикеті всіх країн світу — загальноприйняті норми поведінки. Разом з тим ці норми можуть по-різному виявлятися у поведінці людей. Отже, можна говорити про різний стиль поведінки. Стиль поведінки — це сукупність норм, правил поведінки, які притаманні даному індивіду залежно від його моральних, естетичних, політичних, професійних поглядів, інтересів, настанов, його життєвих позицій. На стиль поведінки людини впливають і матеріальні умови її життя, тому в ньому розкривається соціальна сутність людини.
Стиль поведінки виробляється протягом усього життя і виявляється у спілкуванні, мові, вчинках людини.
Він дозволяє зробити висновок про інтелектуальний, моральний, естетичний розвиток людини, про її соціальну і професійну належність.
Стиль поведінки виявляється у манерах людини. Манера (з фр. — спосіб дій, спосіб, прийом поводження), перекладається майже так, як і слово «стиль», але стосується характеристики індивідуальних, одиничних, окремих особливостей поведінки конкретної особистості. Манери до певної міри вказують на характер людини і правлять за зовнішню оболонку її внутрішньої приро ди. Вони виявляються у ввічливому й привітному поводженні, але справжня й найкраща чемність така, що грунтується на щирості і виявляється у готовності сприяти щастю ближнього.
Добрі манери, стиль поведінки не виникають самі собою. Велике значення тут має соціальне мікросередовище, одержане у дитинстві виховання, та у будь-якому разі можна оволодіти добрими формами спілкування, якщо людина щиро в цьому зацікавлена, переконана в необхідності цього, якщо відповідно себе виховує. Якщо ж людина не замислюється над формою своєї поведінки, то жодні кодекси, правила не озовуться в її душі, не зумовлять ефективного зрушення в її поведінці. Щоб бути культурною людиною, цього слід прагнути і домагатися.
У житті кожної молодої людини настає час, коли їй важливо знати, як її сприймає оточення. Вона починає звертати увагу на саму себе. А це результат того, що в людині складається або вже склалося уявлення про те, якою вона хоче бути, якої мети домагається. На основі свого попереднього досвіду вона, безумовно, склала для себе якийсь ідеальний образ особистості і при критичному самоаналізі рано чи пізно зрозуміє, що і їй слід удосконалити свої манери у спілкуванні з людьми. Молодь у своїй поведінці не може керуватися тільки тим, що вважається нормою у молодіжному середовищі, вже у молодому віці слід засвоїти загальноприйняті норми суспільної поведінки. Молоді роки — коротка пора у житті, однак саме в цей час людина формується на все життя.
Інтерес до питань поведінки визначається рівнем духовного розвитку. Цей інтерес поглиблюється, коли людина розуміє, що дотримання правил поведінки забезпечує успіх як окремої особистості, так і всього колективу, всього суспільства. В умовах сучасного динамічного розвитку суспільства зміни у галузі правил поведінки відбуваються значно швидше. Люди виховані, культурні, активніше і свідоміше оволодівають новими правилами суспільних контактів і мають значно більше можливостей для того, щоб дотримуватися нових правил поведінки, розвиток яких зумовлений не лише високим рівнем міжнародного духовного життя, а й їх глибоким загальнолюдським змістом.
У сучасному світі склалися такі загальні правила етикету, які відбиваються у різних сферах життя людей і мають, як умову, цілеспрямовані, повторювані відносини між ними, а також разові, випадкові стосунки:
— уміти бути уважним до людини в усіх ситуаціях, які хоча б якось об’єднують її з вами, бачити і помічати її, виявляти цю увагу до неї зовнішніми знаками, доносячи їх до людини;
— ввічливо звертатися з проханням про будь-яку послугу і самому подякувати за таку послугу;
— співчувати людині у її невдачах, поділяти з нею радість успіху, виявляючи це відповідними формами; пропонувати їй свої послуги і допомогу у можливих формах;
— берегти робочий і вільний час інших людей, не марнувати його повільними, беззмістовними розмовами і ні в якому разі не примушувати людину чекати на тебе;
— розмовляти мовою, зрозумілою більшості присутніх (усім), не допускати перешіптування за присутності інших або ж розмови незрозумілою їм мовою;
— не сміятися безпричинно за присутності людини, не давати їй приводу гадати, ніби ви смієтеся з неї;
— намагатися не помічати фізичних вад людини, не розглядати і не розпитувати про них;
— не допускати ніяких погроз щодо людини, тим більше — фізичних дій;
— бути терплячим до інших думок, смаків, не допускати приниження людської гідності того, чиї смаки не відповідають вашим;
— терпляче вислуховувати того, хто говорить, не перебивати його і виявляти інтерес до його думки;
— не нав’язувати співрозмовникові тему розмови про себе як найцікавішу, прагнути більше запитувати і слухати, ніж говорити самому;
— не підкреслювати своєї шляхетності і жертовності у зробленій вами послузі, якою б важливою і значною вона не була, покажіть, що ви робите її легко, з задоволенням, без думки про взаємну віддяку;
— дбати про свій зовнішній вигляд, охайність і чистоту, пам’ятаючи, що неохайність, недбалість і неувага до себе — це форма неповаги до інших людей, зневаги до їх думки;
— не привертати до себе уваги екстравагантністю зовнішнього вигляду.
Ці правила відбивають загальну форму поваги до людини взагалі. Але вони можуть диференціюватись залежно від конкретних умов, ситуацій і характеру між тими, хто спілкується, набуваючи конкретного характеру.
Все це стосується тільки форми. Зміст у всіх випадках має бути вираженням поваги, доброзичливості й уваги до людини.
Найважливіший показник стану людини на роботі — її душевний комфорт, у створенні якого помітне місце посідає культура службових відносин, бо кожен працівник значну частину свого життя перебуває на роботі в оточенні людей, які зв’язані з ним спільною справою. Тому неабияку роль тут мають відігравати норми службового етикету, покликаного регламентувати відносини між людьми, об’єднаними спільною діяльністю. Якщо етикет містить правила спілкування усіх людей і у всіляких ситуаціях, то правила службового етикету діють у дещо вужчій галузі — вони визначають порядок поведінки працівників при виконанні ними професійних обов’язків. Службовий етикет диктує той стиль спілкування, ті норми ввічливості, які сприяють створенню у колективі здорової морально-психологічної атмосфери.
Існує істина: «Нічого не коштує нам так дешево і не цінується так дорого, як ввічливість. Вона відкриває замки людських сердець. Привітний вираз обличчя, уважне доброзичливе ставлення до співбесідника забезпечують відкритість стосунків та уникнення конфліктів». (Г. Песталоцці - Йоганн Генріх Песталоцці ( Johann Heinrich Pestalozzi , 12 січня 1746, Цюріх, - 17 лютого 1827, Бругга) - швейцарський педагог.
Вірний принципам наочності, Песталоцці вважає, щоб і навички, і вправності купувалися тим же шляхом, як і знання - шляхом наочності.
Мета виховання-розвивати всі природні сили і здібності людини.
Завдання виховання - створення гармонійно розвиненої людини.
Основний принцип виховання - згода з природою.
Засоби виховання - праця, гра, навчання.
Ми одержали у спадок сучасну українську літературну мову — багату, розвинену, гнучку.
Мова — наш вірний друг і помічник протягом усього життя. Нею можна висловити все: найновіших наукових відкриттів до найвеселіших віршів, пісень і оповідань; розповісти про зовнішність моду, довершити яскравий образ людяності.
Мова — дивний скарб. Любіть рідну мову, вивчайте і спілкуйтеся нею!
Отож, діти, звертаюся до кожного із вас:
Любіть, шануйте, підносьте до зір
Цю українську мову.
Нема солодшої — повірте, за неї, пречудову!
Сьогодні проблема культури мовлення є надзвичайно актуальною, саме тому її вирішення має залежати як від людей, так і від держави. Досконале володіння мовою є важливим компонентом загальної культури особистості, що сприяє грамотній підготовці фахівців у різних сферах, оскільки саме творче використання засобів мовлення повною мірою проявляє професійні обдарування особистості, сприяє її самотворенню та самовираженню. Н.Б. Кривець у своїй праці пропонує такі шляхи пiдвищення особистої культури мовлення: – виробити стiйкi навички мовленнєвого самоконтролю i самоаналiзу; – не говорити квапливо – без пауз, «ковтаючи» слова; – частiше «заглядати у словник», правопис, посiбники зi стилiстики; – вивчати мовлення майстрiв слова; – читати вголос, iз дотриманням усiх аспектів нормативностi; – заучувати напам’ять художнi твори, причому не тiльки вiршованi; – оволодiвати жанрами, видами писемного мовлення, зокрема ділового мовлення; – привчити себе до систематичного запису власних думок та спостережень, щоденникових записiв, сiмейної хронiки тощо; – виробити звичку читання з «олiвцем у руках» – жоден цiкавий i вартiсний вираз не повинен бути втрач Також однією з проблем реальності нашого суспільства, на жаль, є суржик. Звичайно, що всі ми бажаємо говорити літературною мовою, хоча б максимально наближено до неї, тому не можна допустити, щоб суржик претендував у майбутньому на мову світового спілкування. Тому необхідно більше працювати над удосконаленням індивідуального мовлення. Це насамперед читання якісної художньої літератури, підвищення ступеня відповідності мови нормам літературної вимови.
Про моду часто говорять у засобах масової інформації, можливо, саме тому вона стає надзвичайно привабливою для сучасних молодих людей. Утім, модні тенденції іноді призводять до проблем, пов’язаних із духовним та фізичним здоров’ям. Сьогодні ми поговоримо про те, які життєві пріоритети для нас важливіші. Яка вона, мода? Чи варто сліпо наслідувати її? Яка краса важливіша: зовнішня чи внутрішня? Спробуймо в цьому розібратися.
В усі часи люди намагались йти в ногу з модою й слідувати їй, мода змінювалась й змінювались еталони краси. Мода прийшла з Італії, і протягом тривалого часу столицею моли був Мілан, але пізніше ним став і до тепер центром світової моди вважається Париж у Франції, знаєте відомих модельєрів зі світовим ім’ям. А чи знаєте, які правила диктує мода у новому сезоні? Пропоную дізнатися, які ж нині тенденції в моді. ?????
Існує точка зору, що у сучасному суспільстві, особливо у молодіжному середовищі, інколи обходять стороною духовні цінності особистості або особливі риси характеру. Наявність грошей, зовнішність відіграють неабияку роль у житті будь – якої людини.
Якщо ти привабливий, модно вдягнений, ти ніколи не загубишся у сірій масі. Одяг допомагає людині почуватися впевнено, підкреслює її стиль та індивідуальність. Чи згодні ви з цією точкою зору???
Мода і краса в певній мірі взаємопов’язані, але не слід забувати, що все ж здоров’я - найбільша і найдорожча цінність у житті. Найкрасивіша людина – це здорова людина. Красивим можна стати, якщо дбати про своє тіло, тримати його в чистоті, розвиватися фізично. Звичайно, мода диктує нам свої правила, але варто знаходити розумний компроміс між модними тенденціями і здоров'ям. Адже у гонитві за модою багато людей жертвують власним здоров’ям. Прикладом є необґрунтоване захоплення дівчат схудненням, надмірне використання косметики, вдягання не по сезону.
Також серед сучасної молоді часто спостерігається модне захоплення татуювання та пірсинг. Саме про них ми й поговоримо детальніше. Що являють собою ці прикраси і як вони впливають на здоров’я?
Слово «татуювання» стали вживати в Європі після подорожі капітана Кука до Таїті. Це слово означає «рана», «знак». Та з'явилося татуювання значно раніше – ще у первісні часи. Воно служило не тільки прикрасою, але й знаком племені, вказувало на соціальну приналежність, служило маскуванням та мало, на переконання давніх людей магічну силу.
Найстаріші татуювання знайдені під час розкопок єгипетських пірамід у Гізі. Муміям близько 4 тис. років, але малюнки добре видно на висохлій шкірі. Найбільшого розквіту культура тату досягла в Японії, де й дотепер шанують татуйованих людей. Татуювання - це малюнок на шкірі, одержуваний шляхом введення в шкіру барвника через проколи її поверхні. Такий малюнок не змивається водою і не видаляється без наслідків для шкіри. Про татуювання довідалися в Європі завдяки мореплавцю Джеймсові Куку. В 1769 році він привіз із собою з мандрівок полінезійця, вкритого татуюванням із ніг до голови. Інші джерела стверджують, що мистецтво тату в Європу прийшло з Австралії, а саме з острова Самоа, ставши елітним серед європейської знаті.
Причини виникнення звичаю тату, можливо, криються в природних ушкодженнях шкіри: шрамах, фляках, що отримували в боях, на полюванні хоробрі воїни, яких прагнули наслідувати. Особливість культури татуювання — однаковою мірою вабити до себе, інтригувати й відлякувати — збереглась і донині. При цьому татуювання було присутнє практично на всіх континентах, у багатьох культурах і релігіях. Слід пам'ятати, що, роблячи татуювання, ви травмуєте шкіру, тому завжди ризикуєте завдати шкоди своєму здоров'ю.
Сподіваюсь, ця інформація змусить вас замислитись над тим, чи варто робити тату, чи справді це красиво і модно. Оскільки в майбутньому можна пошкодувати про необдумане колись навіяне модою рішення. Невідомо, як зміниться ваше життя, яку посаду ви займатимете і чи доречною для вас буде ця так би мовити прикраса.
Слово «пірсинг» означає «проколювання отворів у тілі» з подальшим носінням сережок, кілець та інших прикрас. Найстаріша мумія з пірсингом вуха була знайдена в Австрійському льодовику 1991 року. Її вік – більше 5 тис. років. Вуха муміфікованого тіла були проколені з ритуальною метою. Давні племена вважали, що демонипроникають у тіло людини через вухо, а проколювання вух і металеві прикраси допомагають запобігти проникнення демонів.Пірсинг - одне з наймодніших на сьогоднішній день напрямків в прикрашанні свого тіла. Під пірсингом розуміється вставляння предметів в отвори, зроблені на тілі або обличчі. Так називають і сам предмет, що вводиться в зроблений отвір, наприклад кільце. Мистецтво це надзвичайно стародавнє. Але в ті далекі часи ця процедура була більше поширена серед сильної половини людства, так як часто говорила про належність до племені або рангу, і служила для демонстрації влади і мужності.
Проколювання тіла було поширене і в інших стародавніх культурах. Ацтеки і майя з релігійних міркувань робили отвори в язиці. Проколювання губ досі поширене в Африці і серед індіанців Південної Америки. Вставляти декоративні предмети в ніс прийнято серед меланезійців і жителів Індії та Пакистану. В Ефіопії дівчата племені сурма протикають нижню губу і вставляють туди глиняні круги все більшого розміру. Величина губи вказує на кількість голів худоби, що віддаються дівчиною в придане.
На Заході всього кілька років тому пірсинг в основному зводився до того, що жінки проколювали мочки вух. Тепер же підлітки та молодь , обох статей, носять прикраси, мало не на всіх частинах тіла, до яких можна що-небудь прикріпити. Виникає питання. Чи небезпечно робити в собі дірки?
Найбільш поширений (і необразливий) вид пірсингу – це проколювання мочок вух. Останнім часом стало модним вставляти сережки також і у вушні раковини, брови,
ніс, пупок, губи, язик, а деякі носять їх і на грудях.
Слід пам'ятати, що, роблячи пірсинг, ви травмуєте шкіру, тому завжди ризикуєте завдати шкоди своєму здоров'ю. Серед небезпек, що виникають при ротовому пірсингу, можна назвати втрату відчуття смаку або взагалі здатності відчувати смак, тривала кровотеча, дроблення і руйнування зубів, надмірне виділення слини, її мимовільне витікання з рота, пошкодження ясен, порушення мови, забруднення дихання, пережовування їжі і ковтання.
Можливо, перед тим, як вирішити чи потрібно нанести на своє тіло подібну прикрасу, варто подумати не тільки про своє здоров'я, але й про свою кар’єру і репутацію.Як бачимо татуювання і пірсинг є не такими безпечними, якими здаються на перший погляд. І перш ніж прикрасити таким чином своє тіло, треба подумати про власне здоров’я, імідж, репутацію, відповідність обраній професії.
Отже в людині все має бути прекрасним: і зовнішність, і душа. А для цього треба докладати певні зусилля, мати почуття міри і здоровий глузд. І все ж таки вирішувати вам, зовнішня чи внутрішня краса важливіша, що обрати моду чи здоров’я. Оскільки ви - господарі власного життя, вам робити вибір і нести відповідальність за свої вчинки. Але пам’ятайте, що ви майбутні БАТЬКИ, і маєте бути еталоном для наслідування дітьми. І на завершення слова знаменитої Коко Шанель, які хотілось, щоб стали кредом вашого життя: «Я не думаю про те, щоб бути модною. Більшу частину свого часу я присвячую тому, щоб бути здоровою».
01.09.2022
Виховна година: Ми українці: честь і слава незламним.
Мета: почуття гордості й приналежності до незламного українського народу, який героїчно боронить власну державу, і як наслідок – готовності до посильної участі у справі захисту суверенітету України та відновлення її територіальної цілісності, долучення до волонтерського руху, допомога армії;
· - глибокої пошани до загиблих героїв і вшанування їх світлої пам’яті; поваги до Збройних сил України й усіх причетних до справи захисту нашої Вітчизни і вдячності їм;
· -до людей, скалічених війною, до родичів тих, хто загинув на війні, тих, хто втратив житло або був змушений його покинути;
· -стійкості до впливів пропаганди країни – агресора.
Навчання – це прихований скарб, це світ знань про людей та їх оточення. Треба навчатися, щоб знати, діяти, жити. Упевнена, що зерна науки зростуть у ваших юних душах урожаєм мудрості та натхнення. Нехай світлим, радісним і плідним буде кожен ваш день, кожен крок. Ростіть здоровими, досягайте високих результатів у навчанні!
Півроку тому з повномасштабним вторгненням російської армії розпочався новий етап російсько-української війни, яка триває з 2014 року. Вже півроку Україна живе в умовах найжорстокішої війни, яка була розв’язана росією. Для нашої країни вона стала народною війною за незалежність і суверенітет, за цивілізаційний вибір і приналежність до європейської цивілізації. Кожного дня ми платимо занадто високу ціну за свою свободу і незалежність – життя наших захисників і захисниць, життя дітей, зруйновані долі, міста і села.
Новий 2022/2023 навчальний рік розпочинається в умовах війни, у часи, коли Україна вистояла у протистоянні з однією з найпотужніших армій світу, заплативши за це тисячами людських життів, втративши частину своєї території. Стійкість та незламність українців на шляху до Перемоги сьогодні захоплюють весь світ. Ми – українці, наша любов до України за останній час зросла до неймовірних розмірів, а що ж для вас є Україна? Як сталося так, що у глобалізованому світі XXI століття, коли пам’ять про дві криваві світові війни ще жива, коли на міжнародному рівноцінності гуманізму і визнання життя людини проголошуються найвищою цінністю, стала можливою агресія небачених масштабів?
24 лютого 2022 року росія напала на Україну по всій довжині спільного кордону і з території білорусі. Широкомасштабне російське вторгнення в Україну, відкритий воєнний напад – частина російсько-української війни, розв’язаної росією 2014 року, участь у якій вона постійно заперечувала. Армія ворога обстріляла прикордонні застави, завдала удари з повітря по понад 40 об’єктах військової інфраструктури майже усіх регіонів України. Одночасно розпочався рух танкових колон і живої сили ворога. Російський масштабний напад на Україну став найбільшим випробуванням для нашої країни за весь час її незалежності. Йдеться про саме існування не тільки незалежної української держави, а й самої української нації. Для українців боротьба проти російської навали – це боротьба за майбутнє самого українського народу. Окупанти, посягнувши на українські землі, сподівались захопити Вільний Народ за декілька днів, забувши про те, що століттями чужинці дивувалися неповторній Звитязі Українського воїна. Так і сьогодні, коли за короткий термін, за підтримки потужного всеохоплюючого волонтерського руху, Збройні Сили України перетворилися на одну з найбільш боєздатних та дієвих армій, а український народ не припиняє дивувати світову спільноту своєю злагодженістю та звитягою. Дякуючи незламному духу наших воїнів, ми з вами маємо змогу розпочати навчання, проводити вільний час із користю, спілкуватись та інше.
Пдумайте та дайте собі вдповідь:
Як ви пережили ці важкі місяці війни?
Що ви знаєте про наслідки війни?
Про яких героїв ви знаєте або чули?
Ця війна стала війною за існування не лише України як держави, але й за існування українського народу в цілому, а також за існування Європи.
Ми переможемо і на нашій землі запанує мир та добробут!
Слава Україні!!!
27.04.2022
В умовах зумовлених стрімким розвитком суспільства. Щоденно створюється, поширюється та накопичується велика кількість інформації: нерелевантної, фейкової в тому числі й маніпулятивної. Така інформація просочується в усі сфери нашого життя. А питання медіа грамотності виходить на новий рівень. На сьогоднішній день, очевидно, що український медіа простір є нічим іншим як полем великої інформаційної війни. Щохвилини нами намагаються маніпулювати політики, комерційні структури і навіть військові.
Як же уникнути руйнівного впливу пропаганди?
Як убезпечити себе та рідних від маніпуляцій третіх осіб?
Людина реагує на світ, в тому числі і на його інформаційний аспект в перш за все емоційно, тому основним полем для маніпуляції є емоції людини, а основним ресурсом – увага. Щоб бути стійкими до маніпуляцій не потрібно знати супер формули, достатньо лише напрацювати звичку не робити швидких висновків, критично ставитися до інформації та перевіряти її, формувати гнучку позицію світосприйняття, перш ніж поширити якусь новину – подумати, і не дозволяти ввести себе в оману!
Напевне, останнім часом ви часто чули в медіа та в розмовах слово «пропаганда». Воно увійшло в активний словник громадян України з початком Революції гідності 2014 року. А чи знаєте ви, що пропаганда — не винахід сучасного інформаційного світу, а давній інструмент впливу на громадську думку?
Пропаганда — цілеспрямоване поширення ідей та моделей поведінки серед широких мас населення. Слово походить від латини і в перекладі означає «те, що має бути поширене».
Виникнення терміну пов’язують із буллою (посланням) Папи Римського від 22 червня 1622 року, яка мала назву Congregatio de Propaganda Fide. У ній ішлося про створення організації для координації місіонерської діяльності, тобто для поширення віри. Цікаво, що в цій буллі мова була, зокрема, про недопущення використання цієї діяльності в політичних цілях. За іронією долі, з часом пропаганда стала невід’ємною складовою саме політики.
Слова «пропаганда» та «маніпулювання» часто вживаються як синоніми, але це не зовсім коректно. Пропаганда завжди має на меті добитися від вас якось поведінки: перевиконувати показники на виробництві, воювати за державу чи віру, підтримувати партію чи уряд. Але можуть бути й такі речі, як мити руки перед обідом чи не вживати наркотиків. Тобто пропаганда може цілком відповідати вашим інтересам і потребам. Вона не завжди є чимось нечесним, шкідливим для вас. І вона не обов’язково пов’язана з брехнею.
Натомість маніпуляція — це вже викривлення інформації, створення неадекватної картини світу у ваших головах; культивація у вас «штучних потреб» (того, чого насправді вам не треба, але маніпулятор робить для вас це життєво необхідним), щоби змусити діяти в необхідному для маніпулятора напрямку. Маніпулятор добре знає ваші потреби і слабкості, страхи й комплекси. Він знає, що і як треба вам сказати чи показати, щоби спонукати до дії. Він знайде час і місце, щоби зробити це найбільш ефективно. У реальності пропагандисти дуже часто вдаються до маніпуляцій. Саме тому ці слова часто розглядаються як синоніми.
Пропаганда як діяльність виникла задовго до папської були. Вже в давні часи, в добу запеклих міжплемінних воєн, вояки всіляко намагалися злякати ворожих бійців, щоби скувати їхню волю й переконати у своїй перевазі. Деякі народи були настільки успішні в цьому, що про їхні пропагандистські штучки ми знаємо й нині. Американські індіанці з дитинства в нас асоціюються з розфарбованим обличчям і бойовими криками. Вікінги заточували собі передні зуби (на кшталт кликів): така усмішка в бою добряче лякала. Рогаті шоломи — теж спосіб налякати ворога, але це вже не вікінги. Такі речі були «в моді» у вандалів, а вікінгам їх приписали літератори-романісти ХІХ століття.
Володарі давніх країн активно вдавалися до пропаганди серед своїх же громадян — для підвищення свого авторитету і зміцнення влади. Давні хроністи переконували в божественному походженні влади фараона, хана, султана. У Давньому Римі повстанців і бунтівників розпинали на хрестах, і хрести ставили вздовж доріг на пострах іншим. Тимчасом як практика тріумфів (полководці-переможці урочисто, з парадом, входили у Рим, з усіма символами їхніх перемог, із закутими в кайдани заморськими царями і т. п.) підвищувала престиж влади в очах простих римлян. Варяги-русь обґрунтовували своє панування над слов’янами тим, що ті були неспроможні до врядування і самі їх запросили…
Мистецтво пропаганди відточували представники молодих релігій — християнства, ісламу, буддизму — для поширення своїх поглядів. Вони демонстрували дива, скоєні їхніми пророками, обіцяли людям вічне життя та інші блага, якщо ті перейдуть у їхню віру. Та релігійна пропаганда далеко не завжди була мирною. Ранні мусульмани насаджували її за допомогою своїх мечів, та й християни не шкодували єретицької крові для зміцнення своїх церков.
Із часом пропаганда ставала складнішою. З одного боку, це пов’язано з появою засобів масової інформації — каналом спілкування одночасно з мільйонами. З іншого боку, дедалі ширилося демократичне врядування, де громадянин не лише сплачував податки, а й голосував за різні політичні програми, брав участь у прийнятті державних рішень, а отже повинен розбиратися в політиці, економіці. Вже у ХІХ столітті політичні партії змагалися за вплив на ЗМІ, щоби мати можливість схиляти виборців на свою користь. У першій половині ХХ століття тоталітарні держави (СРСР, Німеччина, Італія) встановили контроль над ЗМІ і зробили пропаганду одним із головних інструментом державної політики. Переглядалося й використання пропаганди у війні; тепер пропаганда не лише деморалізувала ворожого солдата, а й збивала з пантелику його командувачів, стимулювала бунти в тилу, забезпечувала підтримку міжнародного середовища тощо.
На початку ХХІ століття вже сама інформація почала використовуватися як зброя. Відповідні технології та прийоми відпрацьовує Російська Федерація у війні проти України. Російські військові стають лише елементом військових дій. У першу чергу ведеться війна інформаційна — введення в оману українських громадян, сіяння паніки, залякування Європою та Америкою, дестабілізація всередині держави. Саме тому цей спосіб ведення війни називають гібридним: якщо раніше пропаганда виконувала допоміжну роль, то тепер перетворилася на один із основних способів ведення війни. Ба більше: в умовах, коли держави перебувають у стані постійної протидії й боротьбі за вплив одна на одну, маніпуляції та пропаганда стають елементом повсякдення. Тому так важливо розуміти, як нами можуть маніпулювати, і вміти вчасно виявляти, коли на нас здійснюється пропагандистський або маніпулятивний вплив.
Як маніпулюють інформацією?
Автор цього тексту в побуті має одну звичку: стискати пластикові пляшки, перш ніж їх викинути у смітник. Бо колись мав розмову з екологами, які розповіли про полігон під Києвом, на яке вивозять сміття. І пояснили, що ця величезна купа сміття — котлован глибиною як семиповерхова будівля, заповнена вщент. І величезний відсоток цього обсягу займають порожні пластикові пляшки. Це так мене вразило, що тепер я вимагаю від усіх своїх рідних і друзів ці пляшки жмакати.
Типова поведінка жертви маніпуляції, чи не так? Я отримав дані з джерела, яке мені здається достовірним (а звідки в цих людей ця інформація? хто цей обсяг рахував?). Я не можу перевірити цих даних і навіть в очі не бачив того полігону, але я повірив у це. На мене вплинули раціонально (показали цифри, порівняли з будинком) та емоційно (треба було чути, в яких апокаліптичних тонах мені це змальовували). І тепер я вже давно забув деталі, але мені здається, що я є носієм унікального знання, й переконую всіх навколо у своїй правоті.
Мета маніпуляторів і пропагандистів — добитися від нас потрібної їм поведінки. Хоч ми й говоримо часто про «пропаганду ідей», така пропаганда не має жодної користі, якщо ці ідеї не змушують нас діяти в якихось ситуаціях. Наша дія і наша готовність до дії (або навпаки відмова від неї) — ключовий показник, за яким пропагандисти вимірюють успішність своєї роботи. Головна особливість у тому, що вони нікого не примушують нічого робити. Вони роблять так, що це стає нашим власним бажанням. Людина, яка стала жертвою маніпуляції, вважає, що діє за власним бажанням і за власним вибором. Але це не так — до цього бажання її вміло підвели інші люди.
Як ви вже можете бачити з мого власного прикладу, вплинути на людину можна через знання (маніпуляція інформацією) та через почуття (маніпулювання емоціями).
Найпростіше, що можна зробити з інформацією, — її можна приховати, не повідомити.
Насправді в новинах на якомусь теле- чи радіоканалі або в якійсь газеті вам не можуть сказати про все, що відбулося у світі чи у вашому місті. Редакція сама обирає, що саме вам повідомити, а що не вартує вашої уваги. Тому вибірковий характер новин у ЗМІ є, з одного боку, абсолютно нормальним (і це треба розуміти, користуючись медіа). Та водночас є ризик, що ЗМІ, яким ви користуєтеся, спеціально замовчуватиме важливі події, які не вигідні йому чи його власнику. Тому варто користуватися кількома більш-менш достовірними джерелами інформації. Важливо, щоби ці джерела відносилися до різних сфер політичного чи бізнесового впливу (про медіавласників читайте у розділі «Медіавласність»). Тоді ви зможете отримати справді повну інформацію.
Фабрикування інформації або створення фейків. Друге, що можна зробити з інформацією, — це вигадати її, тобто повідомляти відверту брехню. Фейк — це сфабрикована інформація, розрахована на те, що читач або глядач навряд чи почне перевіряти факти, цифри, цитати. Детальніше про фейки і способи перевірки інформації ви можете прочитати в окремо.
Щоби змусити вас повірити у сказане, маніпулятор може апелювати до інших джерел. Це можуть бути організації з респектабельними назвами, «експерти», інші медіа. Але не всі ці джерела можуть бути достовірними. Часто для того, щоби зняти у вас всі сумніви, до імені людини допишуть «відомий спеціаліст із…», або «один із провідних експертів у сфері…». Це суперечить професійним стандартам якісної журналістики. Коли чуєте чи бачите такі «регалії», одразу вмикайте критичне сприйняття. Так само з посиланнями на інші ЗМІ, особливо закордонні. «Як повідомляють британські / французькі / німецькі ЗМІ…» — які саме? У Британії чи Франції багато низькоякісних газет, не вартих довіри. Один із прийомів кремлівської пропаганди — розміщувати в таких газетах фейкові новини, а потім у своїх ЗМІ посилатися на «європейські ЗМІ». Якщо у статті є назва цього ЗМІ, просто загугліть, чи він справді вартий довіри. Якщо гуглити немає часу, просто зауважте для себе, що новині вірити до кінця не варто — особливо якщо вона «сенсаційна». А іноді маніпулятори навіть не намагаються зберігати видимість правдивості й пишуть просто: «як повідомляє джерело». Про яке джерело мова — вони навіть не згадують. Достовірність таких новин можна відразу ставити під сумнів.
Ну й «найкраще» джерело — «люди кажуть». Якщо це ЗМІ, то передавати непідтверджені нічим чутки — непрофесійно. Не факт, що на іншій вулиці люди не кажуть іншого, правда? Але чутки ширяться соцмережами і просто від людини до людини. Тож коли вам повідомляють важливі факти чи аргументи, поцікавтесь: звідки в людини інформація, чи вона бачила щось на власні очі, чи «люди кажуть». Причому часто апелюють до начебто достовірних джерел. «У мене родичі в Криму, вони кажуть»; «у мене друг журналіст, то він розповідає». У мене був дуже показовий випадок у 2014 році. «Я не хочу в АТО, — каже мені знайомий бойовий офіцер. — Там за кожним підрозділом закріплені правосеки, які стріляють у потилицю всім, хто неблагонадійний». Я дивуюся цьому, але не повірити складно — людина ж армійська. «А ти звідки знаєш?» — питаю. Відповідь: «Та я до нашого лікаря зубного ходжу. Він багато читає в інтернеті, то він усе знає».
Уявляєте, скільки людей тепер ходить і каже: «Мій друг — бойовий офіцер — розповідає про армію, там таке коїться!» — а насправді йдеться про дешеві фейки з соцмереж, вичитані штабним дантистом.
Порушення балансу — мабуть, один із найпоширеніших видів маніпуляції в українських ЗМІ. Це коли в конфліктній ситуації журналіст висвітлює позицію лише однієї сторони або приділяє їй значно більше уваги. Це викликає в аудиторії більшу емпатію саме до цих людей — важко симпатизувати тим, про кого ти нічого не знаєш. Ну і як мінімум це позбавляє одну зі сторін можливості донести до людей своє бачення ситуації, тобто виключає її з дискусії. Дуже простий приклад. Масові протести в Україні, Грузії, Молдові за останні 15 років показують закономірність: провладні ЗМІ більше говорять про захисників правопорядку (які серед них настрої, хто зазнав яких травм тощо), а опозиційні — про побут і настрої протестувальників. Але можуть бути й більш витончені інструменти — наприклад, говорити про обидві сторони, але дати можливість сказати щось на камеру (тобто «зробити синхрон») лише одній із них. Ще більш витончена маніпуляція — формально дотриматися балансу й дати синхрон з обох боків, але зміст синхрону «небажаного» коментатора змонтувати так, щоби він сприймався або порожнім, або дурнуватим, або смішним.
Висмикнута з контексту цитата спотворює зміст, і новина відразу набуває вигідного маніпулятору значення. Є такий анекдот.* Відомий учений сказав, що все, що він каже, не має сенсу, якщо це вирвано з контексту; наступного дня газети вийшли з заголовком: «Вчений заявив, що все, що він каже, не має сенсу». * 2016 рік, Росія під тиском економічних санкцій Заходу після анексії Криму й інтервенції на Донбасі. Внаслідок санкцій вона втратила доступ до західних інвестицій і технологій, тож має чималі збитки. Російський уряд активно добивається скасування санкцій і переконує весь світ у тому, що вони неефективні й завдають шкоди в першу чергу самому західному бізнесу. *Представник Державного департаменту США каже, що деякі представники бізнесу «повідомляють про збитки через справедливі санкції проти Росії, але часто вони перебільшують або пов’язані з проросійським лобі»; російські ЗМІ відразу виносять у заголовок: «Санкції США проти Росії шкодять американському і європейському бізнесу»
Із контексту можна висмикнути не лише цитату, а й факти. Наслідки цього іноді набувають глобальних масштабів. *Після битви в Могадишо (Сомалі) в жовтні 1993 року було оприлюднено відео, як сомалійці знущаються над тілом загиблого американського спецпризначенця. Попри те, що сама операція була вдалою, американці виявили справжній героїзм у бою (а він був дуже складним), громадський шок від цих кадрів був надто великим. Він змусив президента Клінтона не лише вивести війська з Сомалі, а й потім не втручатися в трагічні події в Руанді (геноцид і громадянська війна) та наземну операцію НАТО в Югославії.
Цей прийом схожий на попередній, але тут ще висмикнуті з контексту речі роздувають до велетенських масштабів, роблять їх свідченням системної, глобальної проблеми чи твердження. *Так, російські ЗМІ під час української Революції гідності любили знімати агресивних молодиків, бажано зі свастиками. У такий спосіб створювалося враження, що на Майдан протестувати вийшли одні неонацисти, хоча люди з такими поглядами складали дуже незначну й далеко не найвпливовішу частину протестувальників.
Ще один типовий приклад цього інструмента — історія про російськомовну бабцю, яка буцімто мала клопіт, бо не розуміла україномовних етикеток на ліках, і замість нафтизину закрапала ніс борною кислотою. Смішно, але перед війною російська пропаганда та її адепти в Криму активно згадували цю стареньку, щоби довести «геноцид росіян» в Україні. Вона була буквально символом обмеження прав російськомовних. Тому якщо вам показують один випадок і на його основі виводять якесь твердження, будьте пильні: це популярний маніпулятивний хід.
Узагальнюючи, ми нехтуємо фактами, які, на нашу думку, є «нетиповими», і тим самим спрощуємо ситуацію й замовчуємо, що може бути інакше. Як і в попередньому випадку, маніпулятор може робити узагальнення на основі якихось одиничних фактів або просто не надто поширених. І переконувати, що це відбувається всюди і з усіма — і навіть наведе вам конкретні й реальні приклади. Але будьте обережні, коли вам кажуть про «всіх» громадян, про щось, що відбувається «всюди» і «з усіма». **Україна, лютий 2015 року. Держава захищається від російського військового натиску. Росія ж, у свою чергу, намагається розхитати її «зсередини», використовуючи, зокрема, українські ЗМІ. На фоні чуток про неминучу інфляцію ці медіа вибухають панічними новинами — гривня ось-ось упаде й буде катастрофа. Щоби посилити відчуття небезпеки, зробити страх масовим, деякі ЗМІ вдавалися до узагальнень та необґрунтованих тверджень: «В продуктовых магазинах опустели полки — скупали сахар, муку, крупы. Например, во Львове больше всего раскупали крупы на развес, подсолнечное масло коробками. Похожая ситуация и в Ужгороде — народ штурмовал супермаркеты» («Вести», 25 лютого, с.4); У такій ситуації навіть якщо в людини немає відчуття страху, вона не бачила в магазинах нічого подібного й дороги наче не порожні, вона все одн більш схильна вірити пресі, а не своєму досвіду. Отже, в решті магазинів паніка, думає вона. Отже, решта доріг порожні. І хай там як, але краще поміняти гривні на долари і гречки купити побільше — береженого бог береже… Так із нічого виникла споживча істерія, що була однією з причин падіння гривні. Цілі психологічної операції досягнуто.
Іноді варто назвати об’єкт якимось словом, порівняти з якимось іншим об’єктом — і ми вже навішуємо на нього всі ознаки, з якими це слово чи інший об’єкт асоціюється. Це активно використовується в політичній комунікації і є ефективним способом маніпулювання. Так, на будь-яких патріотів можна легко повісити ярлик «націоналістів», і це буде маніпуляцією — патріотизм і націоналізм не є тотожними речами. А звикнувши до «націоналістів», можна замінити ярлик на «неофашистів». Саме так діє пропаганда Кремля в низці країн Європи для дискредитації політичних сил, орієнтованих на національні інтереси. І саме так намагалася дискредитувати всю Україну в очах Криму та Донбасу в 2014 році.
Ярлики добре працюють і в рекламі. «Гей, дивися, наші джинси (окуляри, чіпси, напої — будь-що) модні і кльові! Ти ж хочеш бути в тренді, подобатися іншим і бути на висоті? Чи ти хочеш бути лузером і невдахою?» — за таким принципом працює багато реклами, особливо для молодіжної аудиторії. Оцей образ невдахи, який не слідує тренду, — той ярлик, яким вас лякає рекламодавець.
«Усім відомо, що…» — дуже поширена підводка до маніпулятивного твердження. Знання, яке навіть не потребує того, щоби його доводили. Згадується в тексті зі словами «зрозуміло, що…»; «як завжди, ….»; «як відомо, …». Є навіть тонший спосіб подати «загальновідоме» судження — зробити його «невисловленим припущенням». Тобто якась безсумнівна інформація, яка за замовчанням відома всім, а отже немає сенсу про неї говорити чи згадувати її. Чи режим в Україні авторитарний чи тоталітарний? — популярна тема для дискусій на російських телеканалах 2014–2015 років. Чи режиму Путіна лишилося два роки чи п’ять? — дискутують на українських телеканалах. Маніпуляцією є те, що сам факт недемократичності українського уряду та незворотності краху Путіна залишаються поза дужками (хоча обидві тези є надуманими), це вихідна точка дискусії, яка не підлягає сумніву. Заглиблюючись у деталі суперечки й аргументи сторін, глядач навіть не поставить під сумнів це безсумнівне твердження (й отримає купу аргументів на його користь від обох сторін дискусії, до речі).
Люди можуть не вірити словам, але вони дуже довіряють цифрам. Адже статистика — річ точна, і здається, що статистичні дані — це залізний аргумент у будь-якій ситуації. Та насправді існує безліч способів маніпуляцій, пов’язаних зі статистикою. Навіть якщо наявна вказівка на джерело даних, будьте пильні, бо:
джерела даних може не існувати взагалі. Особливо якщо йдеться про закордонні інституції, які в нас не «на слуху», а сам факт «закордонності» автоматично викликає довіру;
джерело може бути підставним або не вартим довіри. Нині будь-хто може зареєструвати громадську організацію, назвати її «центром соціологічних досліджень» і штампувати «дослідження»;
джерело може належати політичним лідерам, урядам тощо й давати викривлену інформацію.
До того ж, дані досліджень можна по-різному інтерпретувати, що підтверджує такий приклад: *Грудень 2015 року, «Громадське радіо» повідомило, що 75 % українців проголосували би за вступ до НАТО.
*Серпень 2016 року, російський сайт «Частные военные компании» повідомляє, що 52,7 % громадян України не хочуть вступу до НАТО. Що ж сталося? Невже за півроку ситуація змінилася так кардинально?
«Громадське радіо» використовує дані фонду «Демократичні ініціативи». Якщо не полінуватися й подивитися на результати опитування, стає зрозуміло: 75 % — це результати умовного референдуму, тобто це відсоток голосів тих, хто візьме в ньому участь. Разом із тим, опитування показує реальний рівень підтримки вступу — 46 % від усього числа громадян.
Російський сайт апелює до дослідження Інституту соціології НАН України. І якщо уважніше почитати український реліз, стає зрозуміло: росіяни просто сплюсували противників НАТО й тих, хто не визначився, й назвали їх усіх противниками. Хоча насправді «проти» НАТО були тільки 38 % — стільки ж, скільки прибічників.
Ось ми й виявили правду: рівень підтримки НАТО за півроку впав із 46 % до 38 %. Усе решта — результат маніпулювання цифрами.
Отже, коли йдеться про статистику, варто як мінімум загуглити джерело. Чи воно взагалі існує? Чи оновлюється його сайт? Кому воно належить? Як виглядають оригінальні результати дослідження? Хто проводив дослідження, коли, яка методологія? Таким чином ви зможете вберегтися від маніпуляцій.
Маніпулятори намагаються використати всі наявні способи, щоби довести людям свою правоту й завдати шкоди своїм жертвам. Іноді достатньо простої гри словами, замінити якесь слово двозначним синонімом, змінити структуру речення — і вже власні слова жертви використовуються для її дискредитації. **Наприклад, Президент України каже, що українська авіація має стати «тією силою, яка разом з іншими складовими оборони забезпечить стримування амбіцій Російської Федерації і яка буде здатна нанести адекватний удар у відповідь будь-якому агресорові»; російські ЗМІ виходять із заголовком: «Порошенко погрожує авіаударами по Росії». **Або інший приклад: ВВС знімають документальний фільм, присвячений трагедії «Боїнга» на Донеччині. У цьому фільмі автори доводять: літак справді був збитий «Буком»; вони розглядають різні «альтернативні» версії падіння літака (зокрема, що він був збитий іншим літаком) і доводять їхню неспроможність, наводячи переконливі аргументи. Отак новина «кочувала» по різних ЗМІ. Спочатку прокремлівська Daily Mail сформулювала доволі двозначний заголовок в новині про цей фільм; потім, посилаючись на Daily Mail, РІА «Новости» вже переконувала росіян у тому, що літак збили … українці.
На практиці маніпулювання інформацією, про яку ми говорили вище, дає мало, якщо його не посилити емоціями. І з вами це роблять частіше, ніж вам здається.
Як зробити себе більш захищеним від маніпуляційних упливів?
Перш за все треба розвивати в собі критичне мислення.
Не вірити всьому, що вам кажуть і навіть показують у ЗМІ.
Отримавши інформацію, критично зважте її й визначте для себе, що в ній справді варте довіри, а що слід поставити під сумнів.
Декілька порад: як зберегти здатність мозку мислити.
Читайте художню літературу. Постійний потік новин хаотичний і безсистемний, ми в ньому губимося і втрачаємо здатність аналізувати інформацію, що надходить. Натомість хороша художня книжка — це тривалий, розлогий і цікавий сюжет. Вона змальовує події, які пов’язані між собою й розвиваються в часі. Читаючи сторінку за сторінкою, ваш мозок отримує цілісну, логічну картинку. Так він відпочиває від стресу і знову вчиться мислити систематично.
Дотримуйтеся мінімальної інформаційної гігієни. Гігієна — це чистота тіла. Інформаційна гігієна — чистота свідомості. Ви не любите брати в руки брудні речі, правда? Так само намагайтеся вберегти себе від зайвої, непотрібної інформації. Намагайтеся не читати реклами в метро. Обмежте інтернет-серфінг, який іноді для нас — просто спосіб відволіктися на хвилину від роботи чи написання твору. Вимикайте звук на телевізорі, коли йде реклама. Ці прості звички звільнять ваш мозок від величезного масиву даних, які йому точно не потрібні.
Цікавтеся гуманітарними дисциплінами. Тепер можна знайти літературу, в якій у легкій, доступній формі вам розкажуть про те, як працює політична система, фінансова сфера тощо. Знаючи основи, ви легше сприйматимете (й розумітимете) новини зі світу політики й економіки — а саме з них складається основна маса новин. Приділіть увагу історії: вона показує, як речі змінюються в часі, як нинішні події пов’язані з минулим — в інформаційному хаосі ми давно втратили відчуття причин і наслідків, а це вміння дуже важливе. І тут ідеться не так про знання історії, як про збереження вашої здатності ці причинно-наслідкові зв’язки виявляти й давати сигнали тривоги, якщо маніпулятори намагаються порушити їх і переконати вас у своїй правді.
Спілкуйтеся офлайн. Живе спілкування — це теж тренування системного мислення. Ми дедалі більше звикаємо користуватися тільки текстом і «смайликами», які умовно позначають емоції. Психологи ж кажуть, що до 70 % інформації ми передаємо в так звані невербальні, тобто несловесні способи: поглядом, мімікою, паузою. Іноді мовчання може дати більше інформації, ніж слова. Коли ми спілкуємося наживо, мозок зчитує цю інформацію та обробляє її «у фоновому режимі», складаючи всі сигнали в одну картину. А це і є та функція мозку, яку ми втрачаємо в інформаційному хаосі.
Читайте не лише новини, а й аналітику. Новини дають вам відірвані від контексту факти й події; аналітика їх пов’язує в систему, виявляє причини й можливі наслідки подій, показує їх у динаміці. Але будьте обережні: дозволяючи іншій людині (журналісту, експерту) упакувати для вас факти в систему, ви ризикуєте потрапити під її маніпулятивний вплив. Ця людина може за вас вирішити, як вам розуміти ті чи інші речі.
26.04.2022
26.04.1986 О 01:23:47 36 років тому сталася страшна катастрофа на Чорнобильські АЕС. Ось уже 36 дзвони Чорнобиля стукають в наші серця, змушують зупинитись і озирнутись в той страшний 1986-й рік, що чорною датою увійшов до історії людства. На благодатній землі українського Полісся сталася найбільша в світі техногенна й екологічна катастрофа, руйнівні наслідки якої ще сотні літ будуть відчувати майбутні покоління.
На момент аварії 8 груп СПТУ № 28 проходили практику на ЧАЕС. Випускники ліцею разом з майстрами виробничого навчання приймали активну участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
У цей день вшануймо ліквідаторів, за їх сміливість та відвагу! Передаємо найщиріші слова вдячності та доземний уклін за високу громадянську позицію і схиляємо голови перед світлою пам’яттю тих, чиї життя обірвав смертоносний атом.
26 квітня – є днем пам’яті про найбільшу техногенну катастрофу та вшанування героїзму пожежників, експлуатаційного персоналу ЧАЕС, військовослужбовців, будівельників, учених, медиків, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Подвиг цих людей назавжди записано до літопису людської мужності, він навічно залишиться у пам’яті українського народу.
Вічна пам’ять тим, хто віддав своє життя задля порятунку людей!
07.04.2022
Ранок.... і новий день!
Життя продовжується завдяки нашим захисникам та захисницям.
Низький уклін усім батькам, чиї діти стали на захист України!
Фільми про супергероїв втратили свою актуальність! Виявилось, що ми живемо з ними в одній крвїні!
УКРАЇНЦІ ВИ НЕЙМОВІРНІ!!!
Ми з України!
Згадаємо що ж то за велична країна:
-Україна - це найбільша країна, що повність знаходиться в Європі;
-Українська мова є однією з найпоширеніших мов світу (фахівці рзрізняють близько 7000 мов) і за кількістю носіїв займає 26-е місце. Також українська мова зайняла друге місце в світі за мелодійністю пісоля італійської. ЇЇ визнали третьою найкрасивішою мовою у світі за такими критеріями, як фонетика, лексика, фразеологія і побудова речень після французської та перської мов на мовному конкурсі в Парижі.
-Україна посідає четверте місце у світі за кількістю громадян з вищою освітою (кількість людей з вищою освітою на душу населення - вища за середньоєвропейський рівень)
-Найстарішим навчальним закладом Східної Європи вважається Києво-Могилянська академія.
-Перший друкований буквар, виданий українським автором, мав назву "Наука до читання й розуміння слов"янського письма". Він вийшов у світ у Вільнюсі.
-Запорізька Січ - суспільно-політична та військово-адміністративна організація українського козацтва - по правц вважається одним з перших демократичних утворень у світі.
-Найперша Конституція в світі створена - Пилипом Орликом. 5 квітня 1710 р. і мала назву:
"Конституція ПРАВ І СВОБОД війська Запорізького". У США Конституцію прийняли в 1787р., у Франції та Польщі - 1791р.
-Найдовший музичний інструмент у світі - це трембіта. ЇЇ дожина може досягати чьотирьох метрів, а її звуки чутні більш ніж за десять кілометрів.
-Найдовша гіпсова печера у світі і друга за протяжністю (поступається лише Мамонтовій печері в США) - носить назву "Оптимістична" і знаходиться на Поділлі.
-На території України зосереджено 1/4 всіх чорноземів на планеті.
-Територією України пролягав один з найбільших історичних транспортних шлях -"шляг із варяг до греки" - система річкових шляхів і волоків між ними завдовжки 3 тис.км, що пов"язувала північні землі Давньої Русі з південними руськими землями та Балтійське море з Чорним. Протягом усієї давньої історії Україна-Русь виступала мостом між світами Східної Європи і Давнім Сходом, Європою античною, візантійською і латинською.
-З 12 лавр світу 4 знаходяться в Україні. Три православні та одна греко-католицька.
-Україна займає місце в трійці світових лідерів виробництва меду. Також є одночасно першою в світі з виробництва меду на душу населення.
-Найглибша станція метро знаходиться в Києві.
-Найкоротша головна вулиця, але в той же час одна з найширших і мальовничих - вулиця Хрещатик у столиці України - м.Київ.
-Одна з найвідоміших у світі різдвяних пісень - це "Щедрик", народна пісня, записана українським композтором Миколою Леонтовичем.
-Одна з найбільших пустель Європи знаходиться саме в Україні.
-«Повість временних літ», також «Повість врем'яних літ», «По́вість мину́лих літ» — літописне зведення, складене в Києві в XI — на початку XII століття ченцем Нестором та іншими літописцями, яке лягло в основу всього наступного руського літописання. Одна з найдавніших літературних пам'яток в історії України, найдавніша велика літописна пам'ятка української мови . Згідно з легендами, назва Києва походить від імені Кия — найстаршого з трьох братів, яких вважають засновниками міста. Одна з цих легенд дійшла до нас у літописі XII ст. «Повість временних літ». У сагах Київ називався Koenugarðr. Назва Kænugarður (Кайнуґардур) залишилася за Києвом в ісландській мові. Київ також мав тюркську назву — «Манкермен»(«велике місто»), «Ківа-Манкермен», котра побутувала поряд з оригінальною назвою. 482 — офіційно прийнята дата заснування Києва[13] полянським князем Києм, його братами Щеком і Хоривом та сестрою Либідь, згідно з легендою про заснування Києва. (Історія Московського князівства пов’язана з ім’ям Юрія Долгорукого -1147 рік вважається офіційною датою заснування Москви. Помер засновник Москви в 1157 році в Києві. Хоч Москва і була створена в 1147 році, але як значиме для Русі місто вона утворилася тільки в 1319 році, коли її правителем був призначений Іван Данилович Калита, який успадкував вотчину від старшого брата Юрія. )
-Сучасна держава Україна відновила незалежність внаслідок розпаду Радянського Союзу й проголошення нею незалежності 24 серпня 1991 року, що закріпив результат усенародного волевиявлення 1 грудня 1991 року. Революція гідності, що відбулася взимку 2013—2014 років, призвела до відсторонення президента-втікача Януковича й створення нового уряду. Від лютого 2014 Україна захищається від збройної агресії Російської Федерації, складовими якої є окупація Криму та частини Донецької та Луганської областей.
Україна — унітарна держава. Вона складається з 24 областей, Автономної Республіки Крим і двох міст зі спеціальним статусом: Києва — столиці й найбільшого міста, і Севастополя. Україна є парламентсько-президентською республікою. Найвищим органом державної влади є Верховна Рада України, а главою держави — Президент України.[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B0]
Борітеся – поборете!
Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!
Т.Г.Шевченко
28.03.2022
Правила поведінки під час бойових дій
Документи, які необхідно мати при евакуації: паспорт, водійське посвідчення, свідоцтво
про народження, акти приватизації на землю, документи на авто, закордонний паспорт,
ідентифікаційний код, документи на отримання соціальних виплат. Все це потрібно
відсканувати та скинути на флешку.
Крім того, необхідно виписати телефони родичів та друзів в окремий блокнот і тримати
його при собі. Не забути також взяти стартові пакети мобільних операторів, радіо на
батарейках, ліхтарик, аптечку, гроші, цінності та необхідний запас їжі.
Правила поведінки на блокпостах
Під час огляду на блокпост зберігайте витримку, будьте ввічливі і спокійні. У вас
можуть перевіряти документи, питати прописку, оглядати на предмет наявності слідів від
зброї і пороху, проводити огляд особистих речей", - йдеться у пам"ятці.
- Під"їжджаючи до блокпосту, обов"язково скиньте швидкість і вимкніть дальнє світло -
по сліпучим фарам можуть стріляти без попередження;
- Увімкніть аварійне світло;
- Тримайте при собі паспорт, водійські права та довіреності, пред"являйте їх за вимогою,
намагаючись не давати в руки;
- Не розмовляйте по мобільному телефону;
- Не реагуйте на провокаційні фрази, давайте відповіді чітко і стримано, ввічливо;
- Не беріть з собою фото- і відеотехніку, не записуйте на інформаційні носії те, що
відбувається;
- Приберіть зі своїх речей будь-яку символіку, що виражає вашу прихильність до якоїсь зі
сторін конфлікту;
- Не тримайте руки в кишенях або відкритих сумках;
- Не з"ясовуйте скільки техніки і який склад підрозділу - це не Ваша справа;
- Намагайтеся не рухатися по трасах після настання комендантської години;
- Не піднімайте галас, якщо Вас не пропустили, беззаперечно виконуйте вимоги тих, хто
контролює блокпост.
Самозбереження
Якщо ви ще не вирішили залишити небезпечну зону, а місто (район, квартал) вже
знаходиться в зоні активних дій, пам"ятайте, що ви "язані берегти здоров"я самого
себе і своїх близьких.
Якщо Ви залишилися в місті:
- Уникайте стратегічних об"єктів, трас, колон автомашин, блокпостів, місць скупчення
людей - всі вони в будь-який момент можуть опинитися під вогнем;
- При собі завжди тримайте ДОКУМЕНТИ, що підтверджують вашу особу. У разі їх
відсутності Вас мають право затримати;
- Шибки посильте липкою стрічкою, скотчем і картоном, закладіть рами подушками.
Найпоширеніші рани - осколкові;
- Вкажіть місце вашого укриття на плакаті яскравою фарбою і помістіть на видному місці,
впишіть туди ваші номери телефонів;
- Утеплювайтесь, щільно закривайте вікна та двері. Залишаючи будинок, повідомляйте
близьким ваш детальний маршрут;
- Зміцнюйте місце свого перебування мішками з піском, поруч з житлом тримайте запас
дров чи вугілля, але не горючих матеріалів;
- Максимально запасайтеся водою, продуктами, теплим одягом;
- Не залишайте ДІТЕЙ без нагляду, не випускайте їх на вулицю, при пересуванні містом
тримайте за руку;
- Економте паливо;
- Тримайте біля себе аптечку, не виходьте без неї на вулицю;
- Не залишайте своє укриття під час денних обстрілів, навіть якщо Вам здається, що все
затихло;
- Рух транспорту може бути призупинено незалежно від часу доби. Будьте готові
проробляти будь-який шлях пішки, одягайтеся зручно;
- Ні в якому разі не носіть одяг захисного кольору або подібному йому за кольором.
Якщо Ви побачили людину у військовій формі, зі зброєю в позиції бойової
готовності, ОБОВ"ЯЗКОВО:
- Повільно покажіть чисті долоні, піднімаючи руки злегка над собою;
- Спокійно і стримано поясніть, що ви не маєте зброї;
- Якщо поруч з вами дитина, заспокойте і, обхопивши правою рукою, відведіть злегка
назад, станьте у напівоберт;
- Запитайте, як можна залишити лінію вогню;
- Негайно покиньте зону небезпеки;
- При прояві агресії, не заперечуйте, зберігайте спокій і чітко виконуйте вказівки.
Артобстріл та авіаудар
Якщо ви почули характерний свист або в нічний час побачили дію світлової гранати,
негайно сховайтеся в безпечне місце. В ідеалі - це бомбосховища, але їх можуть замінити
нижні поверхи приміщення з товстими стінами (сталінські будинки, підвали надійних
невисоких будинків (важливо, щоб з них було як мінімум два виходи), підземні переходи,
приміщення з несучими стінами (санвузол), чавунна ванна. Головне, щоб це місце було
подалі від вікон і оточене бетоном.
Артобстріл триває до двадцяти хвилин, авіаналіт - набагато менше. Сучасні
бомбардування не можуть тривати довго. Все завершиться максимум після сотого вибуху.
Рахуйте хвилини і кількість ударів.
Не залишайте своє укриття до закінчення обстрілу. Не знімайте обстріл на телефон і не
намагайтеся визначити кут попадання снаряду.
Будьте пильні! У зону обстрілу, як правило, потрапляють будинки, що знаходяться на
околицях міста і квартали, збудовані поруч зі стратегічними об"єктами. Якщо ваш
будинок старий, панельний, у ньому застарілі перекриття та балкони, він так само небезпечний і може бути зруйнований.
Завали
Якщо ви опинилися під завалами, постарайтеся очистити простір біля обличчя та грудей,
розслабте м"язи і заспокойте дихання, постарайтеся повідомити про себе, використовуючи
засоби зв"язку, або привертайте увагу галасом, наприклад,
стуком. Не кричіть, якщо ви в повітряному мішку, економте повітря - до зруйнованої
будівлі обов'язково прибуде бригада МНС і вас почують.
Вивільнення може зайняти більше часу, ніж хочеться потерпілому. Будьте терплячі, не
приймайте рішення самоевакуюватися в разі сильного завалу.
Артобстріл у дорозі
Негайно лягайте на землю туди, де є виступ (початок тротуару, бордюр), або хоча б в
невелике заглиблення. Якщо поруч є бетонна конструкція - лягайте поруч з нею, але
подалі від споруд, які можуть обрушитися або спалахнути
при прямому влученні.
Захист дають земляні щілини або траншеї, неглибокі підземні колодязі й широкі труби
водостоку, канави глибиною 1-2 метри на відкритому місці, оглядові ями відкритого (на
повітрі) гаража або СТО, а також каналізаційні люки.
Більшість снарядів розриваються безпосередньо над ґрунтом, тому осколки у момент
вибуху розлітаються на висоті менше 30-50 см над поверхнею.
Лягайте, обхопивши голову руками. Закривайте долонями вуха і відкрийте рот - це врятує
від контузії, вбереже від акустичного удару
Під час обстрілу В ТРАНСПОРТІ знаходитися небезпечно!
Легкова машина або автобус - помітна ціль. Найбільша небезпека - вибух бензобака.
Використовуйте шосе, дороги міжобласного значення, пересувайтеся шляхами інших
автомобілів. Дізнавайтеся стан дороги за добу - можливі руйнування мостів, повне
блокування доріг. Ніколи не залишайте автотрасу з машиною або без неї, не
наближайтеся до бордюрного каменя і не виходьте на узбіччя.
Якщо ви перебуваєте в автотранспорті, який став мішенню для прямого обстрілу,
зупиніться і негайно залишіть його, краще з протилежного від обстрілу боку. Лягайте на
землю, але не поруч з машиною, і поповзом перебирайтеся в більш надійне місце біля
узбіччя дороги, в кювет.
Рухайтеся короткими відстанями відразу ж після наступного вибуху.
Стежте за дітьми!
Їх можуть привабити незнайомі предмети на землі - осколки і снаряди. Залишаючи місце
притулку, уважно дивіться собі під ноги. Бойові елементи можуть розриватися при
падінні, в повітрі або від доторку. Загрозу можуть становити будь-які снаряди.
Вибуховий пристрій
Протитанкові міни встановлюються на дорогах, шляхах сполучення та призначені для
знищення транспорту. Вони об'ємні, мають складну конструкцію і дуже помітні.
Встановлюються в зелених насадженнях, полях, основними трасами і під мостами,
близько сільських населених пунктів.
Протипіхотні міни - найбільш небезпечні. За розміром вони набагато менше
протитанкових, можуть розірватися в будь-якому місці, де ходять люди. На вигляд вони
можуть бути чим завгодно: схожі на флягу, капкан, сталевий тюбик з пластиковою
"пелюсткою". Точне розташування мін і правила їх ліквідації можуть знати тільки
фахівці.
Якщо ви виявили підозрілий предмет (дерев'яний, пластмасовий, металевий) - повідомте
про це в МНС, позначте місце яскравим шматком тканини, гілками.
Перша допомога
Завжди тримайте при собі аптечку першої допомоги:
- Анальгін - 0,5 гр. (10 таблеток в упаковці)
- Валідол - 0,06 гр. (10 таб. В упаковці)
- Валокордин (корвалол)
- Нітрогліцерин - в таблетках
- Аерозоль або мазь (знеболююча, антибактеріальна, протизапальна) для обробки опіків
- Антисептичні краплі для очей - застосовується при опіках, травмах очей
- Валеріани екстракт
- Перекис водню
- Аміаку розчин
- Фізрозчин
- Лейкопластир бактерицидний 2,3 см х 7,2 см
- Бинт стерильний 5 м х 10 см
- Серветки кровозупиняючі №3
- Пов'язки і антимікробні
- Гумовий кровозупиняючий джгут
- Пакети перев'язувальні індивідуальні
- Ножиці тупокінцеві
- Рукавички стерильні
- Спирт
- Дексаметазон (протиалергічний, антигістамінний)
- Активоване вугілля (антидот) №20
- Зеленка
- Фталазол
Перша допомога при пораненні
Якщо Ви отримали пошкодження внаслідок впливу осколків, куль, дробу, картечі,
шрапнелі:
1. Перевірити чи безпечно перебувати в місці отримання травми.
2. Покликати на допомогу, постаратися викликати швидку допомогу.
3. Зупинити кровотечу: накласти джгут (ремінь і т.д.) на 5-10 см вище джерела кровотечі
(не так на голе тіло) там, де артерія найближче прилягає до кістки.
Через 30-40 хвилин послабити, закриваючи рану рукою. Якщо кровотеча поновитися,
знову затягнути. Якщо кровотеча незначна, то відразу приступати до перевірки дихання,
після чого тільки накласти пов'язку з того, що буде під рукою (шарф, хустку і т.д.), по
можливості промивши перед цим рану хоча б простою водою.
Підтримуйте один одного
Якщо ви живете в зоні, наближеній до бойових дій, будьте готові до екстремальних
ситуацій. Кожна людина - індивідуальність і його реакція на події може бути різною, аж
до глибокої депресії.
Пам'ятайте! Великою загрозою є страх, безнадія, відсторонення від проблем і
придушення емоцій.
Усвідомлення, контроль, самопоміч - основні правила виживання. Найважчі психологічні
травми народжуються від умисних дій людини. Вмійте вийти з глухого кута і допоможіть
іншим.
Правила допомоги при травматичному стресі
- Припиняйте чутки і паніку, зберігайте спокій.
- Не концентруйтеся на власних стражданнях.
- Економте сили. При гострих нападах - закривайте очі і глибоко дихайте через ніс.
- Повільно вимовляйте усередині себе фразу "я абсолютно спокійний", використовуйте
лічбу.
- Підтримуйте людей, які поруч з вами.
- Будьте мужні. Впоравшись з кризою, ви станете сильнішими.
- Ви не залишитеся наодинці зі своїми проблемами.
- Правильна поведінка в зоні конфлікту та дотримання елементарних правил безпеки
зберігає життя.
УВАГА! Міжвідомчий координаційний штаб з питань соціального забезпечення
громадян, які переміщаються з районів проведення АТО: 101
Працює Урядова гаряча лінія: 0800507309
ПАМ"ЯТАЙТЕ! Ви повинні зареєструватися в місці тимчасового перебування і отримати
відповідний документ. Реєстрація здійснюється в місцевому Управлінні праці та
соціального захисту населення УПСЗН (соцзабез).
Подати заяву на отримання щомісячної адресної допомоги для покриття витрат на
проживання необхідно уповноваженому члену сім'ї в тому ж районному Управлінні праці
та соціального захисту УПСЗН (соцзабез), де фактично знаходиться сім'я.
Якщо Вам необхідно відновити втрачений ПАСПОРТ, зверніться до найближчого
територіального підрозділу Державної міграційної служби. Гаряча лінія 044 278 50 30
Для реєстрації актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану,
їх поновлення та анулювання звертайтеся в відділи РАЦСів за місцем звернення заявника.
15.04.21
ЯК НЕ СТАТИ ЖЕРТВОЮ ЗЛОЧИНУ?
·
· Категорія: Поради здобувачу «Як не стати жертвою злочину?»
1. Перебуваючи на вулиці, будьте уважні: не підходьте до машини, що зупинилася, навіть якщо вас просять показати напрямок руху, або вказати точну адресу, чи незнайомі дорослі хочуть передати вам якесь доручення від батьків.
2. Завчасно обирайте найбезпечніший маршрут, обговорений із батьками, якщо ви будете пересуватися самі. Вулиці повинні бути освітлені та багатолюдні.
3. За можливістю уникайте маршрутів через безлюдні сквери та парки.
4. Ідіть по краю тротуарів або назустріч руху машин – таким чином ви зменшите можливість раптового нападу.
5. Оберніться перед тим, як увійти у двір, під’їзд, ліфт. Якщо в під’їзд заходить незнайомець і з вами чекає на ліфт, не поспішайте сідати в кабіну, краще підіть пішки.
6. Не користуйтеся без необхідності в салонах транспорту мобільними телефонами, це може спровокувати грабіжників вийти за вами та пограбувати вас.
7. Будьте уважні та обережні в годину пік у транспорті.
8. Гроші та документи носіть у внутрішніх кишенях одягу, задні кишені – легка здобич для грабіжника.
9. Не носіть мобільний телефон на шнурку на шиї – всі шнурки елементарно обриваються або зрізаються.
10. Не давайте свій мобільний незнайомцям, навіть для «дуже важливого дзвінка», або якщо вони представилися працівниками поліції. Діти мають право не давати без дозволу батьків цінні речі.
11. Якщо ви помітили, що вас переслідують, намагайтеся змінити темп та напрямок, зайдіть у людне місце: кафе, магазин, кіоск, за можливості попросіть своїх близьких зустріти вас (зайти за вами).
12. У випадку нападу якомога голосніше кличте на допомогу, кричіть слово «пожежа», на нього люди реагують швидше, визираючи у вікна, або «допоможіть».
13. Якщо ви впевнені, що самостійно подолаєте супротивника, використовуйте своє право на необхідну самооборону.
14. Перебуваючи вдома наодинці, в жодному разі не відчиняйте незнайомим двері, навіть якщо до вас завітала поліція. Передзвоніть і повідомте батькам про візит незнайомців. Якщо вас запитують, коли повернуться батьки, скажіть, що вони скоро прийдуть (вийшли у магазин чи до сусідів тощо), а самі в цей час зателефонуйте батькам.
15. Пам’ятайте, що ваші цінні речі, особливо вироби із золота і срібла можуть стати легкою здобиччю грабіжників, тому бажано носити цінні прикраси тільки в присутності батьків. Шахраї можуть виманювати під будь-яким приводом (узяти подивитися, порівняти їх зі своїми і т.п.). Пам’ятайте, що дитина зазвичай першою потрапляє в поле зору злочинця. Тому у стінах навчального закладу робітники та педагогічний колектив не несуть відповідальності за ваші мобільні телефони, цінні речі, дороге взуття та вбрання, золоті прикраси. Одяг та взуття сучасної дитини повинні бути безпечними та зручними.
16. Увага! У будь-якому випадку намагайтеся запам’ятати зовнішність злочинця, його вік, зріст, ходу, у що він був одягнений, напрямок руху та негайно повідомте про це в поліцію. Багато злочинів можна попередити, а ті, що сталися, – розкрити за «гарячими слідами», у разі вашого своєчасного звернення в поліцію.
Джерело: тhttps://dptnz-vpal.org.ua/poradi-uchnyam/672-yak-ne-stati-zhertvoyu-zlochinu.html
13.04.21
Громадський транспорт в Україні з кожним роком поповнюється новою технікою. Торік держава оголосила про масштабну закупівлю транспорту за кошти Європейського банку реконструкцій та розвитку і Європейського інвестиційного банку – відповідну угоду підписано 11 листопада 2016 року. Це добрий привід для того, щоб поліпшити безпеку пасажиро- перевезень, адже останніми роками ми дедалі глибше занурюємося в інфраструктурний колапс. Те, що ми часто називаємо громадським транспортом, викликає шок у зарубіжних транспортних експертів.
Громадський транспорт – міський транспорт, призначений для перевезення пасажирів за визначеними маршрутами
До громадського транспорту відносяться:
· трамваї, тролейбуси;
· автобуси;
· маршрутні таксі;
· метрополітен;
· залізничний транспорт;
· водний транспорт;
· фунікулер.
Більшість автобусів, які курсують маршрутами країни – це переобладнанні вантажівки. Так-так, ті, що мають вантажі перевозити, а не пасажирів. Українські автозаводи випускають техніку переважно на шасі вантажівок ISUZU чи Ashok Leyland. Міські приватні перевізники, купуючи техніку, надають перевагу їм через невелику вартість повноцінного низькопідлогового автобуса. Ситуація з трамваями та тролейбусами у нас трохи краща: хоч більшість техніки морально застаріла, але конструктивно – не переобладнана.
Безпечний пасажир
Здійснюючи поїздку громадським транспортом, пасажиру слід дотримуватися правил поведінки в ньому.
Пасажирам автобуса забороняється:
– відкривати двері автобуса до повної його зупинки;
– відволікати увагу водія від кермування автобусним засобом;
– блокувати закриття дверей автобуса;
– залишати багаж у тих місцях, де він заважає вільному пересуванню пасажирів салоном;
– здійснювати перевезення багажу або ручної поклажі на пасажирському сидінні;
– використовувати аварійне обладнання не за призначенням;
– порушувати громадський порядок (провокувати інших пасажирів на конфлікт або створювати паніку);
– курити в автобусі.
Крім того, щоб поїздка ваша та інших пасажирів у громадському транспорті була безпечною, дотримуйтеся таких правил.
1. Заходячи в транспорт, не варто розштовхувати інших пасажирів, шукаючи вільне місце в салоні: своїми діями ми можемо травмувати інших людей.
2. Не треба скупчуватися на майданчиках біля дверей. Розміщуйтеся салоном рівномірно, не створюючи незручностей для інших пасажирів на вході/виході.
3. У салоні не смітіть та не розкидайте сторонні речі чи предмети: інколи такі деталі можуть стати причиною падіння та травмування пасажира;
4. Якщо вам подобається читати у транспорті, робіть це так, щоб не створювати дискомфорту вашим сусідам.
5. Не спирайтеся на пасажирів. У салоні стійте боком до напрямку руху й тримайтеся за поручень. Якщо транспорт різко загальмує, ви зможете утримати рівновагу.
6. Заплічники, ранці чи сумки ліпше знімати з плечей й тримати попереду себе, щоб не заважати іншим.
7. Важкі сумки чи пакети потрібно ставити на підлогу. Тримаючи їх у руці, ви можете впустити їх на ноги іншій людині.
8. Якщо вільних місць для сидіння немає, дітей слід міцно тримати за руку.
9. Хатніх тварин перевозьте у спеціальних клітках чи сумках, собаці необхідно вдягти намордник.
10. До виходу на своїй зупинці готуйтеся завчасно, дотримуючись правила № 1 – не розштовхуйте людей.
11. У випадку дорожньо-транспортної пригоди надайте посильну допомогу постраждалим особам та поінформуйте уповноважені органи про те, що сталося.
12. Повідомте водієві транспортного засобу про забуті в салоні речі, документи, цінності.
Коли чекаєте на автобус або тролейбус, ніколи не стійте на краю тротуару і не вибігайте на проїжджу частину. Досвідчений пасажир не прагне в перший ряд, знаючи, що натовп може випадково виштовхнути його прямо під колеса.
Заходьте до транспорту через середні та задні двері, виходьте – через передні.
Не затримуйтеся біля дверей, відразу ж проходьте всередину салону, не заважайте іншим людям заходити до транспорту. Крім того, це небезпечно, адже двері зачиняються і відчиняються автоматично.
Тримайтеся за поручні! Підготуйтеся до виходу заздалегідь, щоб не довелося поспішати. Вийшовши з транспорту, не кваптеся. Особливо, якщо вам необхідно перейти на протилежний бік вулиці.
Навчіть себе правилу: переходити вулицю лише тоді, коли транспорт від’їде від зупинки.
Безпечний метрополітен
Перебуваючи на території метрополітену, слід бути уважним та обережним, щоб не зашкодити собі та іншим людям.
Перебуваючи на ескалаторі, потрібно:
– стояти праворуч, обличчям у напрямку руху, проходити з лівого боку, тримаючися за поручень, не затримуватися, коли сходиш з ескалатора;
– тримати малолітніх дітей за руку або на руках і стежити за тим, щоб вони не притулялись до нерухомих частин балюстради.
Перебуваючи на платформі, варто:
– рівномірно розміщуватися по всій довжині платформи й не заходити за обмежувальну лінію біля краю платформи до повної зупинки поїзда, а після його зупинки не заважати вільному виходові пасажирів із вагону;
– уважно слухати оголошення по гучномовному зв’язку;
– припинити посадку до вагонів після попередження про зачинення дверей.
Перебуваючи у вагоні,треба:
– не притулятися до дверей вагону, не заважати вільному входу та виходу пасажирів, а також відчиненню або зачиненню дверей;
– триматися за поручень;
– під’їжджаючи до станції призначення, приготуватися до виходу;
– не намагатися зайти до вагону після оголошення про зачинення дверей.
У разі виявлення задимлення або пожежі, а також ситуацій, які можуть вплинути на безпеку перевезень пасажирів або руху поїздів, негайно повідомте про це працівникові метрополітену, а перебуваючи в поїзді – машиніста через пристрій зв’язку «пасажир-машиніст»
Пасажирам метрополітену забороняється:(окремою колонкою)
– входити на станцію в нетверезому стані;
– курити на станціях і у вагонах поїздів;
– створювати ситуацію, яка заважає руху потоку пасажирів;
– бігати по ескалаторах, платформах та залах станцій;
– сидіти на східцях та поручнях ескалатора, притулятись та притуляти речі до нерухомих його частин, спиратися та ставити речі на поручень;
– кидати сторонні предмети на балюстради ескалаторів;
– спиратися на загородження, встановлене в торцях платформи;
– пересуватися територією метрополітену на велосипедах, самокатах, роликових ковзанах та інших подібних транспортних та спортивних засобах;
– самочинно проникати до виробничих приміщень та за огороджену територію метрополітену;
– спускатися на колії та ходити по коліях;
– кидати на залізничні колії сторонні предмети;
– відчиняти двері вагонів під час руху поїздів і навмисно заважати їх відчиненню або зачиненню на станціях;
– користуватися без нагальної потреби пристроєм зв’язку «пасажир-машиніст» у вагоні, вимикачем «стоп» на балюстраді ескалатора;
– псувати обладнання вагонів та станцій;
– прослуховувати аудіотехніку через гучномовець та грати на музичних інструментах;
– перебувати в метрополітені без взуття;
– входити на станцію з морозивом;
– смітити на пристанційних майданчиках, платформах станцій, коліях, ескалаторі, у вестибюлях, переходах, салонах вагонів;
– перебувати на станції в одязі та з багажем, що можуть забруднити або травмувати пасажирів, зіпсувати споруди станцій та обладнання вагонів;
– наносити написи та розклеювати без дозволу адміністрації метрополітену оголошення, плакати та іншу продукцію інформаційного змісту;
– здійснювати торгівлю, кіно-, відеозйомку на території метрополітену.
ЗАПИТАННЯ – ВІДПОВІДІ
Що робити, якщо людина впала на рейки в метро?
Якщо людина з якихось причин впала на рейки, однак почувається нормально і може встати, то їй потрібно рухатися у напрямку руху поїзда і просити про допомогу. Так машиніст зможе побачити людину на рейках і поїзд матиме достатній гальмівний шлях. У жодному разі не можна бігти назустріч поїзду чи намагатися світити ліхтариком. Самостійно вибиратися на платформу не варто. Занадто великий ризик ще більшого травмування себе та інших людей. Натомість інші пасажири мають повідомити про інцидент будь-якого працівника метрополітену або поліцію.
Чи варто звертатися по допомогу до співробітників станції, якщо до прибуття потягу залишаються лічені секунди/хвилини?
Якщо людина впала на рейки і не може рухатися (наприклад, зламала ногу), але не знепритомніла, треба голосно та чітко попросити її лягти в лоток між рейками та терміново повідомити про інцидент працівника станції або поліції. Якщо над вами рухається поїзд, це досить важкий психологічний момент, але спокій та дотримання нерухомого положення врятує життя.
Що робити, якщо під час зупинки потягу людина впала у проміжок між вагонами?
Якщо ви побачили це з вагона поїзда, слід оперативно зв’язатися з машиністом за допомогою пристрою зв’язку, що є у кожному вагоні.
Якщо ж ви побачили це, коли збиралися заходити до вагона, потрібно бігти до машиніста та повідомити про інцидент, також паралельно повідомити чергового по станції.
Сама людина, яка впала у цей проміжок, має спробувати встати на поручні між вагонами (якщо почувається нормально). Якщо ж потерпілий знепритомнів, іншим пасажирам необхідно лише не дати поїзду зрушити з місця.
Що робити, якщо ви самі впали на рейки в метро?
У жодному разі не торкатися до контактної рейки, яка знаходиться під напругою. Залежно від типу станцій вона розташована у різних місцях – на станціях закритого типу («Хрещатик», «Театральна» тощо) вона знаходиться під платформою, на станціях «Дніпро», «Вирлиця» та «Червоний хутір» – посередині колій. Натомість по двох інших рейках струм не проходить. Намагаючись самостійно вибратися на платформу, можна наступити на контактну рейку. Тому, якщо ви впали, ліпше кликати на допомогу.
Що робити, якщо якісь ваші речі впали на рейки?
У чергової по станції є спеціальний пристрій, що працює як кліщі, гумові рукавиці та інструкція щодо дій у таких випадках. Якщо ви впустили телефон, гаманець, сумку тощо, просто зверніться до чергового. Такі випадки у метро трапляються часто.
Що робити, якщо ви з вікна потяга побачили «зачепера»? Як його врятувати, якщо ви пасажир метро?
Про це одразу слід повідомити машиністу через пристрій зв’язку у вагоні. Наприклад, сказати: «Увага! Між 2-м та 3-м вагонами їде людина». «Зачеперу» ви більше ніяк не допоможете, головне – не налякати його. Адже людина може почати робити зайві рухи і травмуватися. Тому найліпше лише повідомити машиніста.
Через що люди найчастіше падають на рейки в метро? Як вберегти себе та своїх близьких від такої небезпеки?
Недарма в метро постійно наголошують, щоб пасажири не заступали за обмежувальну лінію. У поїзда є дзеркала, що виступають, а тому можуть не лише зачепити, а й серйозно травмувати пасажирів. Якщо ж пасажир не заходитиме за обмежувальну лінію, то навіть, якщо знепритомніє, впаде не під поїзд, а на платформу, де йому зможуть оперативно допомоги та викликати швидку допомогу.
Безпечних Вам подорожей!
https://ns-plus.com.ua/2017/04/25/bezpeka-v-gromadskomu-transporti/
08/04/21
COVID-19: що потрібно знати про коронавірус
Нова коронавірусна інфекція COVID-19 і грип мають схожу клінічну картину. В обох випадках розвивається респіраторне захворювання, що може мати як легкий перебіг, так і важку форму і навіть призвести до смерті.
COVID-19 не циркулює у повітрі
Вірус, який викликає COVID-19, передається через крапельки, що утворюються, коли заражена людина кашляє, чхає або говорить. Ці краплі занадто важкі, щоб циркулювати у повітрі. Вони швидко падають на підлогу або інші поверхні.
Ви можете заразитися, вдихнувши заражені вірусом краплі, якщо ви знаходитесь на відстані менше 1 метра людини, інфікованої COVID-19. Також вірус передається контактним шляхом, тож ви можете заразитися, торкнувшись забрудненої поверхні, а потім — очей, носа чи рота немитими або недостатньо ретельно помитими руками.
Більшість людей, що хворіють на новий коронавірус, переносять його, як звичайний ГРВІ. Власне, ця хвороба і є ГРВІ, але викликана невідомим раніше збудником.
Так, Всесвітня організація охорони здоров’я оцінює летальність від COVID-19 на рівні 3,4%. Але варто пам’ятати, що для 96,6% хворих ця недуга не матиме таких наслідків.
Новий коронавірус SARS-CoV-2 і віруси грипу передаються краплинним шляхом. Тому запобігти поширенню інфекції допоможуть такі заходи, як гігієна рук і дотримання етикету кашлю: руки треба мити з милом, часто і ретельно, а кашляти і чхати слід у згин ліктя або в одноразову серветку.
Послідовний інтервал для COVID-19 оцінюють у 5-6 днів, а для вірусів грипу він становить 3 дні. Це означає, що грип може поширюватися швидше, ніж COVID-19.
Передбачається, що інфікована вірусом SARS-CoV-2 людина може заразити від 2 до 2,5 осіб, — це більше, порівняно з грипом. Проте, оцінки як SARS-CoV-2, так і вірусів грипу дуже контекстні та специфічні для часу, що ускладнює прямі порівняння.
Діти є важливими факторами передавання вірусу грипу в суспільстві. Для вірусу SARS-CoV-2 початкові дані показують, що діти інфікуються рідше, ніж дорослі, і частота випадків у віковій групі до 19 років є низькою.
Попередні дані, отримані в КНР, показують, що діти заражаються від дорослих, а не навпаки.
Відома наразі інформація свідчить про те, що смертність внаслідок COVID-19 є вищою від рівня смертності грипу, особливо сезонного.
Наразі немає вакцини для захисту від нової коронавірусної інфекції. Найкращий спосіб уберегтися — уникнути впливу цього вірусу. Тобто якомога менше виходити на вулицю і тісно контактувати з іншими людьми.
Діти і COVID-19
Як повідомляє CDC Global, діти не мають вищого ризику захворіти на COVID-19, ніж дорослі. Деякі діти та немовлята хворіли на новий коронавірус, але саме доросле населення становить переважну більшість випадків.
Ще не відомо, чи можуть діти із важкими хронічними, чи, до прикладу, серцево-судинними захворюваннями, мати тяжчий перебіг нової коронавірусної інфекції.
Як можна захистити свою дитину від інфікування COVID-19?
Ви можете заохотити своїх дітей допомогти зупинити поширення нової коронавірусної інфекції. Розкажіть їм про правила, дотримуючись яких, можна залишитися здоровим:
· регулярно мити руки теплою водою з милом протягом 20-40 секунд. Якщо немає такої можливості, руки слід обробити дезінфектором із вмістом спирту не менше 60%;
· уникати контакту із людьми, які кашляють і чхають;
· щодня дезінфікувати поверхні до яких часто торкаються у побутових приміщеннях: столи, крісла з твердими спинками, дверні ручки, вимикачі, пульти, ручки, столи, туалети, мийки тощо.
· прати дитячі речі і плюшеві іграшки (які підлягають пранню) згідно з інструкціями виробника. Якщо можливо, прати речі варто при найвищих температурних режимах та ретельно їх сушити.
Чи мають діти та дорослі різні симптоми COVID-19?
Ні. Симптоми COVID-19 схожі у дітей та дорослих. Однак у дітей з підтвердженим COVID-19 зазвичай спостерігаються легкі симптоми. Повідомляється, що симптоми у дітей схожі на застуду: лихоманка, нежить та кашель. Повідомлялося також про блювання та діарею.
Як довго живе коронавірус на поверхнях?
Коронавіруси можуть жити на поверхнях до 5 днів. Але заразність вірусу значно знижується вже за 3 години. Конкретні терміни залежать від типу поверхні, температури й вологості навколишнього середовища. Тому важливо дезінфікувати контактні поверхні в приміщеннях загального користування — ручки дверей, поручні, кнопка зливного бачку, кнопки лифтів, ручки кранів тощо.
Використовуйте для дезінфекції звичайні побутові дезінфекційні засоби із 0,5% хлору або 60-80% спирту із дотриманням правил безпеки.
Одяг та білизну можна прати з порошком у машині за максимально можливої температури та ретельно висушувати.
Як уберегтися від інфікування?
1. Дотримуйтесь карантинних заходів!
2. Тримайте дистанцію не менше 1,5-2 метра від людей із симптомами ГРВІ.
3. Не торкайтеся свого обличчя руками. Особливо уникайте доторків очей, носа і рота, оскільки саме через них інфекції найлегше проникнути в організм.
4. Під час приготування їжі термічно обробляйте продукти.
5. Ретельно й часто мийте руки теплою водою з милом протягом 20–40 секунд. Немає можливості помити руки? Обробіть їх антисептиком із вмістом спирту щонайменше 60%.
6. Під час кашлю і чхання прикривайте ніс і рот не долонею, а згином ліктя чи одноразовою серветкою.
7. Якщо відчули симптоми ГРВІ, зателефонуйте своєму сімейному лікарю і дізнайтеся про подальші дії.
Самоізоляція
Самоізоляція – це утримання від контакту з іншими, щоб зменшити ризик інфікування. Самоізоляція передбачає будь-які ситуації, коли ви тісно контактуєте з іншими людьми (наприклад, близький контакт віч-на-віч на відстані менше ніж 2 метри).
Винятком є лише звернення за медичною допомогою (тільки після консультації телефоном).
Якщо ви не впевнені, чи потребуєте самоізоляції або не знаєте до кого звернутися, будь ласка, зателефонуйте на гарячу лінію Центру громадського здоров’я України щодо нової коронавірусної інфекції: 0 800 505 840
Для кого потрібна самоізоляція:
· для тих, хто очікує результати тесту на новий коронавірус;
· для тих, хто близько контактував з особами, що захворіли на COVID-19;
· для тих, хто нещодавно повернувся із країн, де зафіксовано новий коронавірус (навіть якщо відсутні симптоми).
Скільки триває самоізоляція?
Якщо вам рекомендував лікар або ви самостійно прийняли рішення про ізоляцію, вона повинна тривати не менше 14 днів із дати початку випадку, який став причиною самоізоляції: подорож, контакт з хворим тощо.
Як підготуватись до самоізоляції?
Спробуйте спланувати час самоізоляції так, щоб у вас не виникало необхідності виходити з дому чи приймати відвідувачів. Поясність це друзям та родичам, а також обговоріть можливість дистанційної роботи.
Збережіть контакти вашого лікаря та попередньо повідомте його про причини самоізоляції, а також оберіть контактну особу, до якої будете звертатись за допомогою.
Що робити, якщо вам необхідно покинути житло?
Якщо виникла необхідність покинути місце самоізоляції – одягайте маску та мінімізуйте контакти із людьми. Користуйтесь антисептиком для рук та дотримуйтесь гігієни кашлю.
За матеріалами Центру громадського здоров’я України
06.04.21
Правила безпечної поведінки дітей на природі
Щоб уникнути нещасного випадку, необхідно знати і дотримуватися наступних правил безпеки на природі:
1. Під час відпочинку на природі можливі такі небезпеки:
· механічні пошкодження сучками, хмизом, колючими рослинами;
· механічні пошкодження гострим камінням, осколками скла і т.д .;
· укуси отруйними тваринами і комахами (змії, павуки, скорпіони, комарі, оси і т.д.);
· падіння з висоти.
· отруєння отруйними рослинами, ягодами і грибами.
· травмування на водоймах, річках;
· травмування під час грози і блискавки.
2. На природі дітям необхідно:
· бути обережним, перебуваючи на природі: слід берегти природу, дотримуватися законів спілкування з навколишньою природою!
· необхідно одягати для прогулянок і походів на природу зручне взуття.
· надягати закритий одяг і головний убір, вирушаючи на природу, щоб уберегтися від укусів комах, особливо кліщів.
· побоюватися високої температури, задимленості, падіння підгоріли дерев і провалів в прогорілий ґрунті під час лісової пожежі.
· вміти надавати першу невідкладну долікарську допомогу потерпілому при механічних пошкодженнях сучками, хмизом, колючими рослинами, гострим камінням, осколками скла і т.д., а також при укусах отруйними тваринами і комахами (змії, тарантули, скорпіони і т.д.), при падінні з висоти і при опіках.
3. На природі дітям не слід:
· відставати від групи або тієї людини, з якою ви прийшли на природу.
· ходити в ліс не маючи при собі компаса;
· залишати після себе сміття і різні відходи після відпочинку на природі, слід завжди відносити їх з собою.
· ламати гілки дерев і засмічувати малі річки та джерела.
· знімати взуття і ходити по лісі або парку босоніж.
4. На природі дітям не дозволяється:
· збирати незнайомі рослини і гриби.
· брати в руки незнайомі предмети, так як вони можуть бути вибухонебезпечні. У разі виявлення вибухонебезпечних предметів, слід негайно повідомити про це дорослим.
· розпалювати багаття без присутності дорослих і не в спеціально відведених для цього місцях. Йдучи, не забувайте ретельно загасити його водою.
5. На природі дітям строго заборонено:
· відвідувати ліс або парк під час грози, дощу, туману і в темний час доби.
· пити воду з відкритих водойм. Необхідно заздалегідь взяти з собою (з дому) питну воду в пляшках.
· купатися в річках, озерах, водосховищах, на море без нагляду дорослих.
· відвідувати лісову зону в період найбільшої активності кліщів (травень-червень).
· Обов'язково після відвідування лісової і степової зони необхідно перевірити себе на наявність кліщів.
Будьте уважними та бережіть себе!
Джерело : https://osvita-docs.com/node/180
16.03 - 22.03.2020 Подорожі - це завжди яскраві пригоди, враження, а потім спогади, розмови з друзями, рідними , теплі почуття... Віртуальні подорожі привабливі тим ,що можеш обрати мрію , потім втілити ії в життя і знову пригоди ,враження спогади....
Почнемо свою подорож и з нашої домівки , рідненької України , славетної самобутньої держави майстрів, художників, акторів , співаків , та й в загалі талановитих людей. Відкриємо сайт - https:// autenticukraina.com.ua/, та заходимо на сторінк у " Усні тррадиції".
Чому народна творчість "усна"?
23.03 -29.03.2020 Сторінка " Виконавське мистецтво" - жива традиція народу. Украінський народний танець. Народні ігри. Вертеп.
сайт - https:// autenticukraina.com.ua/
30.03 - 05.04.2020 Сторінка "Звичаї,обряди ,святкування" - велике значення для утвердження національної самосвідомості українців мали народні звичаї, обряди,традиції святкування, які були навід"ємною частиною повсякденного життя і стали засобом збереження української ідентичності.
Календарна обрядовість,сімейна обрядовість.
сайт - https:// autenticukraina.com.ua/
06.04 - 12.04.2020 Сторінка "Знання та практики, що стосуються природи та всесвіту" - Українська хата - маленький всесвіт.
сайт - https:// autenticukraina.com.ua/
13.04 - 19.04.2020 Сторінка "Традиційні ремесла" - Ремесло на плечах не висить і хліба не просить, а хліб дає. Писанкарство
«О, писанко! Ти символ України, Життя і миру вічна берегиня…»
сайт - https:// autenticukraina.com.ua/
20.04 - 26.04.2020 Сторінка "Традиційні ремесла" - Декоративний розпис
«Хата як писанка». сайт - https:// autenticukraina.com.ua/
27.04 - 03.05.2020 Сторінка "Традиційні ремесла"-Ткацтво «Тонко прясти – довго ткати», Вишивка «Не лінуйся, дівонько, сорочки й рушники вишивати – буде чим гостей зустрічати». сайт - https:// autenticukraina.com.ua/
04.05 - 10.05.2020 Сторінка "Традиційні ремесла" - Художнє різьблення
«Різьба – не тільки ремесло, віддати треба до останку і розум свій, душі тепло...». Лозоплетіння «Таланту Божого краса – в людських руках жива лоза» . сайт - https:// autenticukraina.com.ua/
11.05 - 17.05.2020 Сторінка "Традиційні ремесла" - Ковальство
«Коли на дворі льодок, тоді ковалеві медок».
сайт - https:// autenticukraina.com.ua/
18.05 - 24.05.2020 Сторінка "Традиційні ремесла" - Гончарство «Не святі горшки ліплять». сайт - https:// autenticukraina.com.ua/
25.05 - 31.05.2020 Сторінка "Традиційні ремесла" - Виготовлення іграшки
«Чим би дитина не бавилась, аби не плакала».
сайт - https:// autenticukraina.com.ua/