власні назви людей, тварин, планет, географічні й інші поняття: Анжела, Віктор, кінотеатр «Київ», Пірат, Сірко, Дністер, Юпітер, Тернопіль, Чорне море.
Іноді названі іменники утворюють форму множини, але при цьому відбуваються зміни в лексичному значенні.Іменники, що вживаються тільки в однині, набувають форми множини, коли вони позначають:
• види, сорти, типи речовин, вироби з речовини, велику кількість чогось або є термінами: сири вищого сорту, технічні масла, мінеральні води, сухі вина, високоякісні сталі;
• різні прояви абстрактних ознак: швидкість — швидкості;
• співвідношення величин за масою, розміром або інтенсивністю вияву: жито — жита, пісок — піски, біль — болі; • узагальнення на основі характерних ознак, пов’язаних із відповідними власними назвами: Гей, нові Колумби й Магеллани, напнемо вітрила наших мрій! (В. Симоненко).
Іменники, що вживаються тільки в множині:
назви будівель та їхніх частин: ворота, двері, сходи
назви знарядь праці й предметів домашнього вжитку: ваги, вила, граблі, носилки, ночви
назви парних предметів і частин тіла: в’язи, груди, ножиці, окуляри, тиски назви взуття й одягу бриджі, бутси, панталони, труси, штани
назви речовини, матеріалу, продуктів: вершки, дрова, консерви, макарони, прянощі
назви відрізків часу, свят, обрядів, дій, що повторюються: іменини, канікули, обжинки, оглядини, переговори, перегони, роковини, сутінки
назви ігор, дій та процесів: відвідини, городки, дебати, жмурки, посиденьки, пустощі, хвастощі, шахи
назви почуттів, емоцій, станів: гордощі, жалощі, труднощі, ревнощі
власні географічні назви : Альпи, Карпати, Черкаси, Дарданелли
Значення числа в невідмінюваних іменниках виражається тільки синтаксично (за допомогою контексту): В одному купе сиділо кілька дітей. З усіх купе повиходили пасажири.
Есе (фр. еssai — спроба, нарис) — прозовий твір, у якому автор висловлює свої міркування
з приводу суперечливого, неоднозначного питання щодо проблеми, не претендуючи на вичерпне висвітлення теми.
В есе треба створити ефект розмови, легке спілкування з читачем. Тут немає вигаданих
героїв і сюжету, що властиві оповіданню. Ви можете інформувати про події (а не переказувати їх), інтерпретувати їх, висловлюючи свої пояснення й переконання. Есе може бути про
що завгодно, тут головне — висловити своє «Я», думки, емоції, ставлення до подій та людей.
І головне — не бійтеся бути суб’єктивними, адже скільки людей, стільки й думок, як писав
В. Симоненко: «Ми — не безліч стандартних “Я”, а безліч всесвітів різних».
Будова: вступ — основна частина — висновок.
Стиль мовлення: публіцистичний або художній.
Види есе: вільне та формальне1 есе.
Вид есе К-сть слів Час для написання Особливості
Вільне 50–70 (0,5 с.) 10–15 хв вільна форма й стиль викладу, довільна структура, наявність позиції автора
Отже, у формальному есе, на відміну від вільного, передусім важливо подбати про форму:
структуру, послідовність викладу, чіткість.
«Правила написання есе»
Тільки позитивна мова (описувати краще те, що є, а не те, чого немає).
Слова-зв’язки (вони допомагають плавно переходити з однієї частини до іншої).
Різна структура речень. (Читати речення однакової структури нудно. Додайте кілька інверсій. Складіть речення різні завдовжки.)
Зрозумілі слова. (Розумійте значення слів, які ви вживаєте в есе. Ви пишете, щоби вразити змістом, а не словниковим запасом. Вишуканість гарна, але в міру.)
Різні слова (Використовуйте синоніми.)
Лаконічність.
Кожне слово важливе (без повторів; кожне речення має нести унікальний зміст).
Активна життєва позиція.
Домашнє завдання:
1.Вивчити правила параграфа №49.
2. Написати есе про явище природи, що викликає найбільше захоплення і здивування.