Урок  Вступний урок 

Патріотизм – багатогранне поняття любові до своєї Батьківщини, що умі­щує соціальні, правові, психологічні, а також військові аспекти.

Військово-патріотичне виховання передбачає вивчення військової історії України, основних зразків техніки й озброєння ЗСУ, набуття початкових нави­чок користування ними, підвищення фізичної загартованості в інтересах під­готовки до захисту Вітчизни та опанування компетенцій життязбереження.

Національна безпека — захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечують сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання й нейтралізацію реальних та по­тенційних загроз національним інтересам у всіх сферах діяльності.

Об’єктами національної безпеки є:

• людина і громадянин — їхні конституційні права та свободи;

•  суспільство  —  його духовні, морально-етичні,  культурні, історичні, інтелектуальні та матеріальні цінності, інформаційне та природне середовище й природні ресурси;

• держава — її суверенітет, територіальна цілісність і недоторканність.

Основними принципами національної безпеки є:

• пріоритет прав і свобод людини та громадянина й верховенство права;

• пріоритет договірних (мирних) засобів у розв’язанні конфліктів;

• своєчасність заходів захисту національних інтересів від реальних потенційних загроз;

• розмежування повноважень і взаємодія органів влади задля національної безпеки;

•  демократичний громадський контроль і нагляд за  Воєнною організацією держави  та іншими структурами в системі національної безпеки;

• використання в інтересах України міждержавних  систем  та  механізмів  міжнародної колективної безпеки.

Суб’єктами гарантування  національної безпеки  є:

• Президент України, Верховна Рада України (ВРУ), Кабінет  Міністрів  України  (КМУ),  міністерства  й  інші центральні органи виконавчої влади;

• Рада національної безпеки і оборони України;

• Національний банк України;

• суди загальної юрисдикції, прокуратура України;

•  місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування;

• громадяни України, об’єднання громадян;

•  Збройні сили України (ЗСУ), Служба безпеки України (СБУ), Служба зовнішньої розвідки України, Державна прикордонна служба України та інші військові формування, утворені відповідно до законів України.

• Опрацюйте визначення, запишіть у зошит

Національні інтереси — життєво важливі матеріальні, інтелектуальні і духовні цінності українського народу, визначальні потреби суспільства і держави, реалі­зація яких гарантує державний суверенітет України та її прогресивний розвиток.

Загрози національній безпеці — наявні та потенційно можливі явища і чинники, що створюють небезпеку життєво важливим національним інтересам України

Національні Збройні Сили

Розвиток національних Збройних Сил здійснюється відповідно до Закону «Про Збройні сили України».

Збройні Сили України забезпечують стримування збройної агресії проти Укра­їни та відсіч їй, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіальних вод України у випадках, визначених законом, беруть участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом.

Військове формування — створена сукупність військових з’єднань і частин та органів управління ними, комплектованих військовослужбовцями, що при­значені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежнос­ті і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності в разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосеред­нього ведення воєнних (бойових) дій.

Урок  Система національної безпеки України 

Система національної безпеки України (СНБ) є комплексною, багатогранною структурою, що забезпечує захист держави від внутрішніх і зовнішніх загроз. Вона складається з низки органів, установ та механізмів, які взаємодіють для гарантування стабільності, суверенітету, територіальної цілісності та соціально-економічного розвитку країни.

Основні елементи системи національної безпеки України

• Національні інтереси України:
  Національні інтереси є фундаментом політики безпеки. Вони охоплюють суверенітет, територіальну цілісність, економічну незалежність, гідність громадян, соціальну стабільність та підтримку прав людини.

Законодавча база:
Законодавча основа системи національної безпеки включає:

• Конституцію України.

• Закон України "Про національну безпеку України" (2018).

• Закон України "Про оборону України".

• Стратегію національної безпеки України.

• Різноманітні нормативно-правові акти, які регулюють функціонування силових структур і управління кризовими ситуаціями.

Інституційні елементи: 

• Рада національної безпеки і оборони України (РНБО):
  Центральний орган, який координує дії всіх силових структур та органів державної влади у сфері національної безпеки.

• Президент України:
  Головнокомандувач Збройними силами України, визначає стратегічні напрями політики національної безпеки.

• Уряд України:
  Відповідає за реалізацію політики в сфері національної безпеки та забезпечення економічної стабільності.

Силові структури: 

• Збройні Сили України (ЗСУ).

• Національна гвардія України (НГУ).

• Служба безпеки України (СБУ).

• Державна прикордонна служба України (ДПСУ).

• Державна служба з надзвичайних ситуацій (ДСНС).

Інформаційна та кібербезпека:

• Інформаційна безпека: Охоплює захист національного інформаційного простору від зовнішнього і внутрішнього впливу, захист правдивої інформації та боротьбу з пропагандою.

• Кібербезпека: Заходи щодо захисту інформаційних систем від кіберзагроз, включаючи захист критичної інфраструктури, розробку та впровадження відповідних технологій і стандартів.

Закріплення теми  Тест naurok.com.ua/test/start/562626

Урок  Національні інтереси України та загрози національній безпеці. Воєнна доктрина України. 

Національні інтереси України

життєво важливі інтереси людини, суспільства і держави, реалізація яких забезпечує державний суверенітет України, її прогресивний демократичний розвиток, а також безпечні умови життєдіяльності і добробут її громадян.

(ВР України, Закон "Про національну безпеку України" від 21.06.2018 N 2469-VIII)

Пріоритетами національних інтересів України є:

• гарантування конституційних прав і свобод людини і громадянина;

• розвиток громадянського суспільства, його демократичних інститутів;

• захист державного суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності державних кордонів, недопущення втручання у внутрішні справи України;

• зміцнення політичної і соціальної стабільності в суспільстві;

• забезпечення розвитку і функціонування української мови як державної в усіх сферах суспільного життя на всій території України, гарантування вільного розвитку, використання і захисту російської, інших мов національних меншин України.

 Загрози національній безпеці України

Військові загрози:

• Збройна агресія, військові конфлікти (зокрема, збройна агресія Російської Федерації, анексія Криму, війна на сході України).

• Технічні та технологічні атаки, такі як кібератаки на військові структури.

Економічні загрози: 

• Санкції, економічний тиск з боку інших держав.

• Порушення нормальної роботи економіки, енергетична залежність, зменшення інвестиційної привабливості.

Політичні та соціальні загрози: 

• Співпраця з агресором або іншими країнами, які можуть загрожувати незалежності.

• Соціальна напруга внаслідок економічних криз, безробіття, соціальної нерівності.

Екологічні загрози:  

• Катастрофи природного чи техногенного походження, зміни клімату, загроза від забруднення навколишнього середовища.

Інформаційні загрози: 

• Інформаційні війни, пропаганда, дезінформація, вплив на суспільну думку.

Органи управління національною безпекою

• Рада національної безпеки і оборони України (РНБО):
  РНБО координує і визначає політику в сфері безпеки, включаючи заходи протидії зовнішнім і внутрішнім загрозам. Під час кризових ситуацій може вводити надзвичайний стан, а також приймати рішення про введення санкцій проти осіб або держав.

Генеральний штаб ЗСУ:

Відповідає за оперативне управління Збройними силами, планування оборонних заходів і координацію з іншими силовими структурами. 

• Служба безпеки України (СБУ):
  Забезпечує безпеку держави, охороняючи її від тероризму, розвідки та диверсійної діяльності.

• Міністерство внутрішніх справ України (МВС):
  Координує поліцію, Національну гвардію, Державну прикордонну службу та інші сили, що забезпечують внутрішній порядок.

Тест naurok.com.ua/test/start/1640514 

Урок  Підготовка до Національного спротиву в Україні. 

Кабінет Міністрів України затвердив порядок організації та здійснення загальновійськової підготовки громадян України до національного спротиву.

Відповідно до Постанови уряду № 1443 від 29 грудня 2021 року «Про затвердження Порядку організації та здійснення загальновійськової підготовки громадян України до національного спротиву» (яка набрала чинності 13 січня 2022 року), загальновійськова підготовка громадян здійснюється у мирний час та особливий період незалежно від політичних та інших уподобань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання з метою формування у суспільстві готовності до сталого спротиву агресору, зокрема в інформаційному просторі, патріотичної свідомості та стійкої мотивації, набуття та підтримання громадянами знань та практичних умінь, необхідних для захисту України.

Загальновійськову підготовку проходять громадяни допризовного, призовного віку, військовозобов’язані, резервісти та інші категорії громадян, які виявили бажання долучитися до національного спротиву.

Загальновійськова підготовка поділяється на початкову та базову підготовку. 

Початкова підготовка здійснюється з метою формування у громадян первинних загальновійськових знань та спеціальних компетентностей щодо оборонної свідомості, ознайомлення громадян із місцем та роллю громадянина у зв’язку з усвідомленням свого обов’язку щодо збройного захисту України. 

Базова підготовка здійснюється з метою підготовки громадянина, здатного виконувати завдання і у мирний, і воєнний час у бойових умовах, та сприяння набуттю громадянами первинних знань, умінь та навичок щодо порядку поводження зі зброєю та її застосування, дій на полі бою (пересування та орієнтування на місцевості), надання домедичної допомоги, а також первинної психологічної допомоги (самодопомоги), поводження із саморобними вибуховими пристроями та формування стійких морально-психологічних якостей, необхідних для захисту України.

Загальновійськова підготовка організовується і проводиться згідно з вимогами Конституції України, Закону України від 16 липня 2021 року № 1702-IX «Про основи національного спротиву», Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов’язок і військову службу», Закону України від 6 грудня 1991 року № 1932-XII «Про оборону України», Закону України від 6 грудня 1991 року № 1934-XII «Про Збройні Сили України», інших нормативно-правових актів, а також цього Порядку.

Відео Президент підписав закон про «Про основи національного спротиву» та збільшив чисельність ЗС України

www.youtube.com/watch?v=-beibwSw24s 

Тест naurok.com.ua/test/start/1659112 

Урок  Історія українського війська періоду козаччини 

Українське козацьке військо XV–XVIII століть

Урок  Повномасштабне  російське вторгнення  2022

24 лютого 2022 р. – Початок повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року близько 4-ї години президент РФ Путін оголосив про початок „спеціальної воєнної операції”, метою якої він назвав „демілітаризацію і денацифікацію України” 

24 лютого – 01 квітня 2022 р. – героїчна оборона Києва. 

Початок квітня 2022 р. – звільнення Київщини, Чернігівщини, Сумщини.124 лютого – 20 травня 2022 р. – героїчна оборона Маріуполя. 

8 березня – 20 травня 2022 р. – героїчна оборона „Азовсталі”.вересень 2022 р. – звільнення більшої частини Харківської області (в ході Харківської наступальної операції).

8 жовтня 2022 р. – підрив Кримського моста.

11 листопада 2022 р. – звільнення Херсона (в ході Херсонської наступальної операції).6 червня 2023 р. – підрив росіянами Каховської ГЕС. Підрив Каховської ГЕС. Майже о третій годині ночі 6 чер-вня 2023 року російські війсь-кові здійснили підрив конструкцій Каховської ГЕС, що знаходиться в Херсонській області. Внаслідок затоплення водою, яка ринула з греблі, в зоні лиха опинилося близько 16 тис. людей, було підтоплено близько 80 населених пунктів, зокрема й частина Херсона.

У грудні 2023 року окупанти розпочали новий наступ широким фронтом на всій Донеччині. Ворог повністю захопив знищену Мар’їнку. Від жовтня 2023 року російські окупанти почали наступальні дії в районі Авдіївки.

поч. червня 2024 р. – одержання дозволу на використання західного озброєння дальної дії по території агресора (росії).  

10 травня 2024 р. армія РФ розпочала наступальну операцію на півночі Харківщини. Найбільше постраждало м. Вовчанськ. Російським військовим вдалося захопити кілька селищ і створити "сіру зону" біля кордону.  

Воєнний стан – особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності.

Закріплення матеріалу тест naurok.com.ua/test/start/3058013  

Урок  Особливості  ведення  воєнних  дій  з норм МГП. 

Міжнародне гуманітарне право (МГП) - галузь міжнародного права, що представляє собою сукупність принципів і норм, що регулюють відносини держав у період збройних конфліктів, а також направлені на захист жертв збройних конфліктів; заборону або обмеження методів і засобів ведення війни; відповідальність військовослужбовців та працівників Збройних Сил за порушення відповідних принципів і норм. 

Женевські конвенції (англ. Geneva Conventions) — міжнародний договір, який закріплює у міжнародному праві норми щодо гуманного ставлення під час війни. Першу конвенцію було підписано у 1864 році. На сьогодні договір складається з п‘яти угод та трьох додаткових протоколів. 

Мета МГП:

– полегшити страждання людей, які спричинені лихом війни чи збройного конфлікту;

– забезпечити  гуманне поводження та захист особам, які не приймають безпосередньої участі у воєнних діях (включаючи тих осіб, які припинили брати в них участь у результаті хвороби, поранення або з будь-якої іншої причини, незалежно від раси, кольору шкіри, віросповідання, походження, майнового становища тощо).

Принципи МГП:

• Гуманність збройних конфліктів;

• Обмеження воюючих в виборі засобів і методів збройної боротьби;

• Міжнародно-правовий захист жертв війни;

• Охорона цивільних об’єктів та культурних цінностей;

• Захист інтересів нейтральних держав;

• Співвідношення воєнної необхідності та підтримки суспільного порядку з повагою до людини;

• Недопустимість нанесення противнику втрат, які значно перевищують мету війни.

МГП розрізняє дві категорії осіб: ті, які не входять до складу збройних сил і не беруть участь у боях — цивільне населення, і, так звані, законні учасники війни, діям яких надається державний характер і вони належать до збройних сил воюючих сторін — комбатанти (фр. combattant — воїн).

 Комбатант — особа, яка входить до складу збройних сил країн, які перебувають у стані військового конфлікту, і має право безпосередньо брати участь у військових діях. 

Заборонені методи ведення воєнних дій 

Засоби ведення війни — це зброя й інші засоби, які використовують збройні сили у війні для перемоги над противником.

Методи ведення війни — це способи застосування засобів війни.

МГП цілком забороняє такі засоби ведення війни, як:

-розривні й запальні кулі, а також кулі, які перевертаються або сплющуються в тілі людини;

-хімічна зброя, зокрема хімічні засоби — отруйні, задушливі та інші гази, рідини й процеси;

-біологічна та токсична зброя;

-лазерна зброя, спеціально призначена для спричинення людині, яка не використовує оптичні прилади, постійної сліпоти;

-засоби впливу на природне середовище, що мають тривалі та надмірні наслідки щодо руйнації або заподіяння шкоди іншій державі.

Конвенція 1981 р. забороняє або обмежує застосування конкретних видів звичайної зброї, яка наносить надмірні ушкодження або має невибіркову дію.

Закріплення матеріалу тест naurok.com.ua/test/start/864396 

Урок  Міжнародний правовий захист жертв війни та цивільних об’єктів. 

Женевські конвенції 1949 р. і Додаткові протоколи до них про захист жертв війни. Для утримання в міжнародних відносинах одних держав від насилля проти суверенітету, територіальної цілісності чи політичної незалежності інших держав ухвалено чотири Женевські конвенції (1949) про захист жертв війни: «Про поліпшення становища поранених і хворих у діючих арміях» (Конвенція І), «Про поліпшення становища поранених, хворих і осіб, які зазнали корабельної аварії, зі складу озброєних сил на морі» (Конвенція II), «Про поводження з військовополоненими» (Конвенція III), «Про захист цивільного населення під час війни» (Конвенція IV) і Додаткові Протоколи до них.

Протокол І стосувався захисту жертв міжнародних озброєних конфліктів, Протокол II — захисту жертв збройних конфліктів неміжнародного характеру. У 2005 р. було ухвалено Протокол III — «Про введення додаткової розпізнавальної емблеми», який визначає додаткову розпізнавальну емблему Міжнародного руху Червоного Хреста та Червоного Півмісяця. Від імені України його підписали в Берні (Швейцарія) у 2006 р.

До жертв будь-якого збройного конфлікту (війни) належать:

• військовополонені чи інші особи, воля яких обмежена через збройний конфлікт;

• поранені та хворі;

• особи, які зазнали корабельної аварії (аварії літального апарата);

• безвісно відсутні особи, а також загиблі (померлі);

• цивільні, що перебувають у районі воєнних дій і на окупованій території.

Під захистом жертв війни розуміють забезпечення сторонами конфлікту міжнародно-правового захисту для вказаних вище категорій осіб і надання їм такого статусу, який гарантує гуманне поводження й унеможливлює насильство, знущання, глум тощо.

Запобігання порушення норм МГП. Військовополонені — це комбатанти, які опинились у полоні під час міжнародного збройного конфлікту, незалежно від їхнього стану — здорові, хворі або поранені. Поняття «поранені» і «хворі» стосуються як комбатантів, так і некомбатантів.

Крім того, до військовополонених належать захоплені супротивником:

а) особовий склад ополчення і добровольчих загонів, що входять до складу збройних сил;

б) особовий склад збройних сил, що підпорядковується уряду, не визнаному державою, яка тримає в полоні;

в) воєнні кореспонденти, постачальники, інші особи, які супроводжують збройні сили;

г) члени екіпажу торгового флоту та цивільної авіації; партизани;

ґ) населення неокупованої території, що взялося за зброю і ще не долучилося до регулярних військ, якщо воно відкрито носить зброю і дотримує законів і звичаїв війни.

Стосовно осіб, зазначених вище, МГП забороняє: • зазіхати на життя і фізичну недоторканність; • брати в заручники; • зазіхати на людську гідність; • без судового рішення засуджувати і застосовувати покарання.

Усім пораненим, хворим і особам, що зазнали ї аварії корабля (літального апарата), незалежно від того, до якої сторони вони належать, у максимально можливій формі та в найкоротші терміни надають медичну допомогу й догляд.

Поранених (хворих) армійців, які потрапили під владу ворога, вважають військовополоненими; до них мають застосовувати режим військового полону.

Військовополонені перебувають у владі ворожої держави, а не окремих осіб або військових частин.

Військовий полон — не покарання і не помста, це — тимчасове обмеження можливості брати участь у бойових діях.

Держава, що тримає в полоні, відповідає за поводження з військовополоненими. Військовополонені не можуть бути піддані каліченню, науковим і медичним дослідам. До них не можна застосовувати репресії. Військовополонені мають бути захищені від насильства і залякування, потрібно забезпечити повагу як особистості, так і честі.

Кожний військовополонений під час допиту зобов’язаний повідомити своє прізвище, ім'я, звання, дату народження й особистий номер або іншу рівноцінну інформацію.

Закріплення теми . Тест naurok.com.ua/test/start/923415 

Урок  Обов'язки  військовослужбовців  з дотримання  військової  дисципліни 

Військова дисципліна — це суворе й точне дотримання порядку та правил, встановлених законами, статутами та наказами командирів (начальників).

Дисципліна є основою боєздатності підрозділу та запорукою виконання бойових завдань.

Законодавча база

• Конституція України (ст. 65 – обов’язок захисту Вітчизни).

• Закони України:

  • "Про військовий обов’язок і військову службу";

  • "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України";

  • "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України".

• Накази та директиви Міністерства оборони України.

Основні обов’язки військовослужбовців

Відповідно до Дисциплінарного статуту ЗСУ, кожен військовослужбовець зобов’язаний:

• Неухильно виконувати накази командирів і начальників.

• Дотримуватися військової присяги, статутів, наказів і розпоряджень.

• Постійно підтримувати високий рівень дисципліни та бойової готовності.

• Дбати про честь і гідність військовослужбовця, берегти військову форму та знаки розрізнення.

• Не допускати порушень законів та правил співжиття в колективі.

• Сумлінно виконувати службові обов’язки як у мирний, так і у воєнний час.

Види заохочень і стягнень

Заохочення: подяка, дострокове зняття стягнення, нагородження грамотою, премія, дострокове присвоєння чергового звання.
Стягнення: зауваження, догана, позбавлення чергової відпустки, пониження у посаді, дисциплінарний арешт.

. Роль командира

• Особистий приклад дисциплінованості.

• Справедливість і неупередженість у заохоченнях і стягненнях.

• Піклування про підлеглих і створення умов для якісного виконання обов’язків.

Закріплення теми. Тест naurok.com.ua/test/start/57770 

ТЕМА Стройова підготовка та прикладна фізична підготовка