Управління — це цілеспрямований вплив керівної підсистеми (суб’єкт управління) на керовану (об’єкт управління). Як керівна виступає підсистема менеджменту підприємства. Керованою підсистемою можуть бути виробництво, трудові ресурси, збутова діяльність, фінанси тощо. Взаємодіють ці підсистеми між собою на ґрунті прямого та зворотного інформаційних зв’язків.

Подумайте, яка інформація рухається в прямому напрямку, а яка — у зворотному.

Наука управління має тривалу історію розвитку. Серед головних концепцій ми можемо виокремити такі.

Сучасна наука про управління — менеджмент — має складну структуру. Ознайомимось детальніше з головними сферами управління на підприємстві.

Управління виробництвом — це регулювання процесу виробництва з метою підвищення його ефективності, зростання продуктивності праці, поліпшення якості продукції.

Цілі управління виробництвом можуть визначатися так: удосконалення характеристик продукції; скорочення всіх видів витрат на виробництво продукції; підвищення якісних і споживчих характеристик за зниження цін на продукцію, що виробляється; зниження витрат у всіх ланках виробничо-збутового циклу за постійного впровадження в серійне виробництво нових виробів, розширення номенклатури продукції, що виробляється, і зміни її асортименту.

Управління персоналом — це стратегічне й оперативне управління діяльністю персоналу підприємства, що спрямоване на підвищення ефективності використання трудових ресурсів. Управління персоналом є однією з найважливіших складових. Згадаймо слова Сталіна: «Кадри вирішують усе». Як ви їх розумієте? Головні завдання управління персоналом: формування системи управління персоналом; планування кадрової роботи; проведення маркетингу персоналу; пошук, залучення та відбір персоналу; найм, навчання і звільнення кадрів; аналіз діяльності персоналу; управління оплатою праці; забезпечення мотивації; навчання й розвиток персоналу; сприяння розвитку соціально-трудових відносин у колективі.

Управління фінансами — це управління фінансово-господарською сферою діяльності підприємства. Управління фінансами передбачає: розроблення й утілення в життя фінансової політики підприємства; інформаційне забезпечення на базі фінансової звітності; оцінювання і формування інвестиційних проектів, витрат на капітал, фінансове планування і контроль; організацію структури управління фінансово-господарською діяльністю підприємства. Управління фінансами дозволяє оцінити ризик і вигідність вкладення коштів, ефективність роботи фірми, швидкість оборотності капіталу та його продуктивність.

Під функціями управління розуміють певний розподіл праці, спеціалізацію у сфері управління.

►► Головні функції управління

1. Планування

Воно може бути:

♦ стратегічним — комплекс дій і рішень керівництва, спрямованих на розробку і подальшу ефективну реалізацію довгострокових планів розвитку підприємства;

♦ тактичним — розробка короткострокових планів, підпорядкованих реалізації стратегії.

Чи плануєте ви щось у своєму житті, наприклад, розпорядок дня, справи, які необхідно зробити? Чи вдається вам виконувати свої плани?

Процес планування зазвичай передбачає такі етапи:

1) цілепокладання (формулювання цілей);

2) підбір, аналіз і оцінювання способів досягнення поставлених цілей;

3) складання переліку необхідних дій;

4) складання програми робіт (плану заходів);

5) аналіз ресурсів;

6) аналіз розробленого варіанта плану;

7) підготовка детального плану дій;

8) контроль над виконанням плану, внесення за необхідності певних змін.

2. Організація (поєднання видів діяльності й виконавців)

Організація передбачає делегування повноважень та встановлення рівня відповідальності для виконавців. Головними складовими організаційного процесу є такі:

- розподіл праці;

- групування робіт і видів діяльності;

- делегування повноважень;

- визначення кількості працівників, що безпосередньо підпорядковуються окремому менеджеру;

- створення механізмів координації.

Мотивація (процес стимулювання людини або групи людей на досягнення цілей підприємства).

Контроль (отримання впорядкованої інформації про діяльність підприємства та визначення ступеня досягнення цілей).

У процесі контролю виокремлюються три етапи:

1) визначення стандартів і нормативів діяльності;

2) порівняння отриманих результатів зі стандартами;

3) розробка напрямів управлінського впливу.

Контроль може бути як поточним (під час виконання завдання), так і підсумковим — після його завершення.

Який із видів контролю, на вашу думку, є найбільш інформативним?

Приклади змістовного наповнення функцій представлено на рисунку.