ІВАНУ ГНАТОВИЧУ ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ

Педагог, науковець, світлий розум для нас,

Він невтомно трудився для людства весь час.

І цій справі складній все життя присвятив,

Бо натхненно і щиро дітей він любив.

І мандруючи з ним довгий час крізь роки,

Любомудру науку вивчали з ним ми.

Сродну працю і дружбу відкривши для всіх,

Іскру творчості він педагогам приніс.

Ми сьогодні в майбутнє будем твердо іти

Та ідеї його в школі втілювати….

Педагогіка життєтворчості, педагогіка переконання…

Саморозвиток, дитиноцентризм і самопізнання…

Скільки сплине років, скільки пройде століть,

Але в нашому серці завжди буде жить

Його слово палке, його думка стрімка,

Що освітить дорогу усім на віка…

В. Охматенко

Дітей немає, є люди.

Януш Корчак

Іван Гнатович Єрмаков – багатогранна особистість, мудрий наставник, умілий організатор, життєлюб, талановитий вчений-педагог у галузі комплексного підходу до виховання молоді, компетентісно спрямованої освіти, теорії і практики педагогічної інноватики, педагогіки та психології життєтворчості, який понад 30 років віддав науково-педагогічній діяльності.

Він народився 18 серпня 1949 року в с. Мала Лепетиха Великолепетинського району Херсонської області у сільській родині. Там же  закінчив школу, після − філологічний факультет Херсонського педагогічного  інституту та аспірантуру Київського державного університету імені Тараса Шевченка, де у 1982 році захистив кандидатську дисертацію, отримав вчений ступінь кандидата історичних наук.

Понад двадцять років він працював у провідних наукових установах нашої країни – Інституті педагогіки Національної академії педагогічних наук України і Державній науковій установі «Інститут модернізації змісту освіти», де його інтерес зосереджувався на проблемах психології і педагогіки життєтворчості, експериментальної та реабілітаційної педагогіки, зокрема, розробці експериментальних, методологічних, прогностичних і технологічних засад становлення й розвитку нової школи «як простору життя дитини, де вона не готується до життя, а живе, реалізуючи свої базові потреби і інтереси».

Іван Гнатович – основоположник нового теоретичного напряму педагогіки життєтворчості, в центрі якого – особистість дитини з її потребами, життєвими проблемами і драмами. Він зазначав, що гуманістична функція сучасної освіти полягає  в тому, що вона «повинна вчити особистість життєтворчості, вчити людину життю і як вчитися жити впродовж усього життя».

Сформульовані принципи та ідеї педагогіки життєтворчості стали однією з ключових парадигм сучасного наукового мислення та знайшли відображення в Концепції Нової української школи як школи життєвої компетентності, де пріоритетом стає розвиток і саморозвиток учнів на основі найповнішого використання внутрішнього потенціалу особистості, здатної до самотворення й визначення  власних життєвих пріоритетів та цінностей.

Іван Гнатович обґрунтував нові підходи до розуміння нової школи як життєвого простору, де особистість, проектуючи своє життя і реалізуючи задумане, оволодіває не лише необхідними знаннями, а найвищим мистецтвом – мистецтвом жити, як особливим вмінням і високою майстерністю у творчій побудові власного життя. Він постійно опікувався проблемою переведення існуючих педагогічних систем у якісно новий стан щодо змісту навчання і виховання, організації та управління.

На основі нової освітньої парадигми, що ґрунтується на ідеях педагогіки і психології життєтворчості, вчений дослідив і визначив життєтворчі засади компетентнісно спрямованої освіти, нові орієнтири розвитку життєвої компетентності учнів як суб’єктів життя, з’ясував сутність і структуру життєвої компетентності, її місце в технології життєздійснення, що відображено у численних наукових творах.

Загалом, науковий доробок ученого становить понад 180 друкованих праць, серед яких: науково-методичні та навчально-методичні посібники та збірники, програми, методичні рекомендації, статті, матеріали доповідей тощо.

Серед них можна виділити ключові: «Виховання в контексті життєтворчості особистості», «Психологія і педагогіка життєтворчості», «Мистецтво життєтворчості: на шляху до себе», «Життєва компетентність у технології життєздійснення», «Педагогіка життєтворчості – стратегічна основа освітніх технологій школи ХХІ століття», «Життєтворчий потенціал реабілітаційної педагогіки», «Програма спецкурсу «Психологія індивідуального життя особистості: теорія і технологія життєтворчості», «Феномен компетентнісно спрямованої освіти», «Крок за кроком до життєвої компетентності та успіху», «Українська наукова школа психології та педагогіки життєтворчості: досягнення, проблеми та перспективи розвитку» та інші. Його наукове надбання становить цілісну систему поглядів на освіту, де учень є активним проєктувальником власного життя.

Впродовж всього життя Іван Гнатович був не лише талановитим вченим, а й натхненником і візіонером у галузі педагогіки життєтворчості, щедро ділився своїми науковими надбаннями щодо створення та розвитку в Україні Шкіл життєтворчості, простір яких сприяв впровадженню ідей самоцінності дитинства та культури життєвого самовизначення особистості.

Так, ідеї життєтворчості стали концептуальною основою інноваційних перетворень у багатьох навчальних закладах України, зокрема:

- м. Києва та Київської області: Академічному ліцеї № 47, Кловському ліцеї №77, Київському обласному ліцеї (раніше Володарської загальноосвітньої санаторної школи-інтернат), Предславинському ліцеї № 56, Ліцеї міжнародних відносин № 51, Ліцеях № 272, № 133 та № 167, спеціалізованих школах «Еллада», «Інтелект»,  гімназіях №117, №59, № 32, №86 «Консул», №178,  № 75, №13, Центрі позашкільної роботи Києво-Святошинського району та Києво-Святошинської районної класичної гімназії;

- Чернігівської області: Ріпкинському ліцеї імені Софії Русової;

- Черкаської області: Уманському гуманітарно-педагогічному  фаховому коледжі імені Т.Г. Шевченка,  Коврайському  навчально-виховному комплексі імені Г.С. Сковороди, «Скородистицької гімназії «Школа життєтворчості», Москаленківському навчально-виховному комплексі;

- Рівненської області: Корнинському ліцеї імені Свіржевського;

- Дніпропетровської області: Навчально-виховному комплексі «Вальдорфська середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів-дитячий садок»,  Синельниківських загальноосвітніх школах №1 й №4, гімназії № 35,  Васильківському  навчально-виховному комплексі №1, Брагинівській загальноосвітній школі, Марганецькій загальноосвітній школі № 3;

- Запорізької області: Хортицькому навчально-реабілітаційному багатопрофільному центрі (наразі Хортицькій національній академії) та інших.

Справжньою симфонією життєтворчості, вершиною педагогічних здобутків понад двадцяти років можна назвати досвід Хортицького навчально-реабілітаційного багатопрофільного центру, а наразі, Хортицької національної академії, де, починаючи із 1993 року, у процесі експериментально-пошукового поступу під безпосереднім супроводом Івана Гнатовича було створено експериментально-педагогічний майданчик Інституту змісту і методів навчання.

Педагогіка та психологія життєтворчості стала концептуально-методологічним фундаментом розбудови нового освітнього закладу, у центрі якого – особистість дитини, її актуальні потреби та перспективні можливості самоактуалізації, спрямовані на підтримку ідей самоцінності дитинства, культури життєвого самовизначення особистості, досягнення вершин власного акме, як найвищого для неї рівня фізичного, інтелектуального та особистісного розвитку, що забезпечує максимальну самореалізацію людини як індивіда, особистості та суб’єкта діяльності.

Особлива увага приділялась проектуванню та апробації освітньо-реабілітаційного простору, експериментальній перевірці реабілітаційних, корекційно-розвивальних технологій, освоєнню нових підходів до підвищення професійної компетентності педагогічних працівників.

Здобутками багаторічної експериментальної діяльності колективу Хортицької національної академії під керівництвом Івана Гнатовича стали:

− розробка та експериментальна перевірка системи роботи інноваційного загальноосвітнього навчального закладу – школи життєтворчості;

− обґрунтування і впровадження в освітній процес моделі безперервного життєтворчого зростання особистості від перших років життя до здобуття вищої освіти;

− дослідження психолого-педагогічних умов успішного життєвого проектування саморозвитку і самореалізації особистості;

− розробка організаційно-педагогічних умов становлення особистості як суб’єкта пізнання в навчальному процесі і як суб’єкта колективних відносин – у виховному процесі;

− дослідження чинників акмеологічного спрямування навчально-виховного процесу;

− розробка та апробація програмно-технологічного забезпечення розвитку життєвої компетентності учнів з особливими освітніми потребами в освітньо-реабілітаційному процесі інноваційного навчального закладу – школи життєтворчості.

   Своєю творчою науково-педагогічною діяльністю Іван Гнатович Єрмаков зробив суттєвий внесок у розвиток національної освіти і науки. Науково-педагогічний колектив Хортицької національної академії пам’ятає та цінує кожен день плідної, важливої співпраці з Єрмаковим Іваном Гнатовичем на благо освіти України. І безперечно, Українська наукова школа педагогіки і психології життєтворчості, що сформувалася на базі закладу протягом 30-річного періоду, продовжуватиме реалізацію довгострокової науково-дослідної програми, яка багато років була стрижнем плідного партнерства з Іваном Гнатовичем виступає важливим чинником спрямування вітчизняної освіти на забезпечення її життєтворчої місії – становлення кожної дитини як творця та проєктувальника власного життя.