Присвячується Лідії Василівні Сохань, президенту  української наукової школи  «Мистецтво життєтворчості»

«Хто я?», «Що я?» — навіщо з’явилась у морозний зимовий час?
Завірюха вила, лютувала, хуга дороги замела враз.
Але, мов чудодійна сила, крізь туман і тривогу днів,
Ніжно промінь золотистий глянув, мов освітлюючи шлях мій.

Фортуна, божа благодать, дарує спокій та надію,
І в душі моїй сплітаються сум і світ, немов у мрію.
Я шлях свій прокладаю в ритмі безмежних мрій,
З важким тягарем за плечима все важче душі моїй.

У світлі сонця, крізь темряву, відкриваю свій шлях,
Тому з любов’ю і ніжністю я шаную цю зиму в снігах.

Переспів поетичних рядків Лідії Василівни Сохань розкривають діалектику створення особистістю власного життя, тернистого шляху до своїх мрій.

Ця думка вже майже 30 років надихає наукову та освітянську  спільноту, до якої належить і  творчий колектив Хортицької національної академії на педагогічні звершення, на розвиток вищого закладу освіти на засадах реабілітаційної педагогіки, методологічним підґрунтям якої є  педагогіка та психологія життєтворчості.  У новій школі, побудованій на засадах педагогіки та психології життєтворчості  дитина не готується до життя, а повноцінно живе, розвивається,  переживає унікальні етапи особистісного становлення у збагаченому середовищі простору життєтворчості. Інноваційним  розвитком освітньо-реабілітаційного закладу стала філософська глибина концепції життєтворчості особистості, втіленою  міцним дослідницьким колективом під керівництвом відомого українського вченого Лідії Василівни Сохань.  Ця концепція з’явилась  на порозі ХХ століття, вона увібрала у себе мудрість тисячоліть, оскільки витоки ідей життєтворчості  сягають з глибокої давнини і беруть свій початок з перших наукових рефлексій. Вже в роботах Сократа, Аристотеля,  Платона є згадки про  індивідуальне життя людини, про життєвий шлях особистості як творчості. Пізніше ідеї життєтворчості знайшли своє втілення  у працях видатних вчених з філософії, культурології, соціології, психології та педагогіки.  Починаючи з 80-х років колектив відділу філософських проблем соціальної психології Інституту філософії Академії наук УССР під керівництвом Лідії Василівни остаточно став на шлях  дослідження індивідуального людського життя, який поклав початок розвитку педагогіки та психології життєтворчості.  Ця дослідницька проблема об’єднала плеяду видатних вчених, таких як  Ворона Валерій Михайлович,  Шульга Микола Олександрович, Злобіна Олена Геннадіївна,  Мартинюк Ігор Орестович, Соболева Наталія Іванівна, Єрмаков Іван Гнатович, Пузіков Дмитро Олегович,  Сагач  Галина Михайлівна,  Вознюк Лідія Володимирівна,  Несен Галина Михайлівна,  а також команду педагогів-новаторів зі всіх  регіонів України з проблеми створення нового типу навчального закладу у національній освітній системі. Початок експерименту зі створення нової  школи на засадах компетентнісного підходу  було покладено відповідно до Наказу  освіти та науки України. У Хортицькому навчально-реабілітаційному багатопрофільному центрі, на базі якого була організована розробка  та перевірка ефективності  життєтворчих технологій та цільових програм, запроваджено цілісну систему роботи через педагогічний супровід, антиципацію, проектування та творче життєздійснення учнями свого життя.  У рамках експерименту під керівництвом  Сохань Лідії Василівни з 1993 по  1999 роки  було проведено науково-дослідну розробку  та впровадження в практику  змісту та технологій  виховного процесу на засадах педагогіки та психології життєтворчості, забезпечено переведення санаторної школи-інтернату у нову функціональну якість – комплексний освітньо-реабілітаційний заклад, який інтегрує у своїй структурі декілька освітніх ступенів: обласний центр ранньої соціальної реабілітації,  санаторну освітню школу-інтернат з дошкільними групами, коледж І-ІІ рівня акредитації. Педагогіка життєтворчості  надихнула педагогічний колектив закладу  на розробку філософії виховання ціннісних та  акмеологічних аспектів  виховного процесу, який покликаний допомогти кожному вихованцю опанувати особливим видом мистецтва – мистецтвом життя, набути здатність  до свідомого життєвого самовизначення, опанувати всіма можливими ресурсами подолання власних проблем.

Наукова далекоглядність Лідії Василівни помножена на її  життєвий досвід дозволила сформувати фундаментальні філософсько-психологічні  засади, які  виявились надзвичайно актуальними на сучасному етапі розвитку суспільства в умовах демократизації та гуманізації освіти.

Закономірним  є той факт, що концепція життєтворчості особистості  набула методологічного  значення і стала тією педагогічною системою,  координат, у якій кожна дитина може реалізувати траєкторію  свого суб’єктного розвитку.  Під час проєктування свого життя людина  може здійснювати свідомі вчинки, замислюватись над проблемами добра та зла.  Мистецтво життєтворчості життя – це мистецтво віри, надії, любові, краси, істини, шляхетності.

Багаторічна практика повністю підтвердила істинність філософського положення, сформульованого Лідією Василівною. «Людина може і повинна бути режисером свого життя, творчо розробляти  свою стратегію, здійснювати свій життєвий проєкт, у якому необхідно  реалізувати  особистісні прагнення як окремої особистості та соціальні  установки як громадянина. Прагнення до самореалізації людини не переборне, воно живе у глибинах її душі, незважаючи на всі перешкоди,  випробування, страждання,   які затьмарюють людське життя, особливо на переломних етапах історії.  

 У безмежному океані життєвої компетентності  учні  наукового ліцею Хортицької національної академії вчаться рухатися  вперед не манівціями, а чітко визначеним оптимальним маршрутом. Цьому сприяє впровадження  інтерактивної виховної технології «Океан життєвої компетентності», яка спрямована на розвиток здібностей вибирати адекватні  та ефективні засоби вирішення  життєвих задач, знаходити нестандартні рішення, вносити у життя новизну,  вміти керувати собою та обставинами свого життя.   

Допомогти дитині створити свій життєвий проєкт – це тільки перша нота  симфонії життєтворчості. Поряд з цим необхідно готувати особистість до того, що  у процесі  реалізації свого життєвого проєкту  вона обов’язково зустрінеться  із   серією викликів, яким потрібно  вміти протистояти, долати життєві проблеми. Лідія Василівна  відмічає у статті «Психологічні отрути життя»:  «Людське життя за своїм задумом  зіткано з переплутаних ниток, добро і зло нероздільні в ньому». Як відмічає італійський  філософ Милола Обоняно: «Надія і страх, любов і ненависть, співчуття та жорстокість  у всіх своїх відтінках та формах вважаються станом життя, яке не можна пропустити». Через це мистецтво життя передбачає здатність протистояти згубному  впливу негативних феноменів життя, актуалізуючи проблему життєвої компетентності  особистості.

Одним із головних факторів життєтворчості особистості  є змістовність її життєпізнавальної  діяльності. Лідія Василівна справедливо  відімітила: «Філософи  не без підстав вважають,  що життя створене  із парадоксів, тому  воно повне таємниць і таке цікаве».  Життєві парадокси, таємниці  та колізії відкриваються учням у всій  різноманітності завдяки  їх участі  у дитячому реабілітаційному театрі «Інклюзив», який має почесне звання  «Народний художній колектив». Поєднання різних видів мистецтва забезпечує не тільки  розкриття  творчого потенціалу життя, але й якісний стрибок культурного зростання, викликає виникнення  цілого спектра позитивних емоцій, підтримує мотивацію,  життєздійснення. Завдяки театру здобувачі освіти пізнають  життєві явища у доступному емпіричному досвіді завдяки їх унікальності,  просторово-часової віддаленості  або небезпеці.

Як відмічав Андре Моруа: «Мистецтво пропонує людині те,  у чому життя йому відмовляє. Мистецтво – це єдність споглядання та душевного спокою».

Завдяки педагогіці життєтворчості у живу тканину педагогічної дійсності  долучаються ідеї самоцінності  особистості: діалогу, культури  життєвого самовизначення та толерантності. Мова йде про те,  що суб’єкт є носієм  особистісної моделі світу,  в основі якої – взаємодія  особистісних суб’єктів цього процесу, діалог образів життя.  

 Що таке школа життєтворчості? Це школа, у якій учителі відкривають скарбницю людської культури,  а викладачі академії готують до професійної діяльності. Школа життєтворчості відрізняється від  традиційної школи   рядом причин.

-                 По-перше, це – націленість на  життєву компетентність особистості, а не на визначний об’єм знань, умінь та навичок. Завдяки цьому  наші випускники не повторюють тих помилок, про які писав ще Бенжамін Франклін: «Тім був таким вченим, що міг назвати коня дев’ятьма мовами,  і таким невігласом, що собі під сідло купив корову».  Але це не означає, що у школі життєтворчості  знання та вміння знецінюються.  Навпаки, вони набувають нового змісту в контексті  життєвого проєкту життя. Учні школи життєтворчості намагаються  навчатись та  творчо реалізовувати своє життя.  Це дуже важливі якості. Недарма Станіслав Ежелець  вигукнув: « О! Якби  ми могли бачити життя, а не ситуацію!»

Ми, педагоги, допомагаємо набути  здобувачам освіти проєктне, прогностичне бачення  власного життя. І  головне,  педагоги школи життєтворчості допомагають дитині  відкрити своє вище «Я», навчатись мистецтву самопроєктування та самостворення. Як твердження вищого призначення людини звучать  слова нашого наукового керівника та вчителя Лідії Василівни Сохань: «Не кожний може стати  Рафаєлем, але чому б не спробувати?». 

У школі життєтворчості діти  вчаться  відкривати в собі  вище «Я» та втілювати  життєвий проєкт. Тільки люди, які є самоактуалізованими, змінюють світ на краще.  У цьому і полягає гуманістична  місія школи життєтворчості.

 У результаті багаторічної  експериментальної  роботи, яка проводилась у межах Хортицької національної академії, на засадах педагогіки та психології життєтворчості Хортицький центр здобув нову функціональну якість – національний інноваційний  навчальний заклад, який  представляє собою науково-пошукову лабораторію, у якій відпрацьовуються шляхи розвитку  життєвої компетентності здобувачів освіти.  Створена в процесі розвитку Хортицька національна навчально-реабілітаційна академія є alma mater педагогів-новаторів, які здатні розвивати освітню практику у напрямку підвищення життєтворчого потенціалу особистості.  Високого рівня професійної діяльності досягли багато педагогів закладу, керуючись засадами педагогіки і психології життєтворчості.

 Ідеї педагогіки та психології життєтворчості  системно викладені у  37 наукових посібниках, які узагальнюють багаторічний  досвід інноваційного  розвитку Хортицької національної академії  як школи життєтворчості.

Науково-педагогічний колектив Хортицької національної академії і надалі буде передавати своїм  здобувачам освіти   безмежну мудрість Лідії Василівни Сохань  та втілювати ідею життєтворчості у нових  наукових працях.  Неосяжна енергія педагогіки та психології життєтворчості  дає можливість у цей важкий для країни час  бути стійкими,  бо кожен з нас  може самостверджуватись, надихатись життєстверджувальними рядками Лідії Василівни Сохань: «Мені випало на долю пережити і голод,  і злидні,  і гіркі втрати,  але ніколи мій дух не хилився в покірності. І життя переконало мене: доля – примхливе створіння,  їй подобається підкорювати тих,  хто позбавлений сили душі, з ними не треба боротись, сильного духом вона обходить десятою дорогою, бо ризик в тому, що можна програти боротьбу».

Щиро дякуємо Лідії Василівні Сохань за її науковий світ та життєжстійкість.

Життя кидало Лідії Василівні виклики – вона приймала їх,

Життя надавало  їй  можливість  стати видатним вченим  та самобутньою особистістю −  вона використала цю можливість у повній мірі.

Життя дало їй шанс  створити унікальну наукову школу −  вона створила її.

Життя випробувало її кризами −  вона стійко перенесла усі.

Життя дозволило їй розгадати всі його таємниці −  її філософські відповіді  знайшли своє відображення у багатьох  книгах.

Життя наділило її творчими здібностями −  вона створила цілісну  концепцію життєтворчості  особистості

Життя  предстало перед нею у всьому своєму різноманітті  − вона відобразила його у своїй чудовій поетичній творчості

Лідія Василівна – унікальна особистість, яка змогла використати всі шанси, які надало їй життя.

Її приклад  надихає нас, її учнів на повсякденну працю  стосовно втілення ідей життєтворчості  у освітній практиці.

 І сьогодні в Україні ціла плеяда шкіл, в яких діти та молодь навчаються мистецтву проектування  та творчого життєздійснення  свого життя. Ми пишаємось тим, що ми є послідовниками цієї  наукової школи та наукових ідей видатного науковця, яким є Лідія Василівна Сохань.