Європейські стилі

Великі європейські стилі: античний, візантійський, романський, готичний, ренесанс.

Перейти до проекту Наталії Левкової

Античний стиль — це, насамперед, гармонія і краса, еталон для наслідування. Античний стиль поєднує в собі культуру Стародавньої Греції та Стародавнього Риму. Антична культура належить до західного типу культури. Поняття «античність» уперше з’явилося в епоху Відродження як назва греко-римської культури. Основу античної культури складають естетичні поняття міри, гармонії та краси. Найбільшого поширення античний стиль отримав в архітектурі й скульптурі.

Стародавня Греція — це період процвітання найрізноманітніших видів мистецтва: архітектури,

скульптури, живопису, вазопису. Усе давньогрецьке мистецтво пронизане пластикою. Зокрема, скульптура, музика, драма, навіть архітектура. Основу всього складає пластика людського тіла.

Парфенон. Храм Афіни Парфенос

Парфенон — головний храм Афінського акрополя, присвячений богині Афіні Парфенос, покровительці міста та всієї Аттики; визначна пам'ятка давньогрецького мистецтва.

Був зведений до 438 року до н. е. за 10 років. Зазнав руйнування 1687 року під час облоги Акрополя венеціанцями періоду війни з турками.

Парфенон побудовано на найвищому пункті Афінського акрополя, на місці давнього святилища, закладеного ще до навали персів, імовірно, в добу правління Пісістрата. Він слугував храмом ще давнішого палацу мікенського періоду і в історіографії отримав назву гекатомпедона. Руїни його відкрив і дослідив в 1930-х роках німецький архітектор та дослідник класики Вільгельм Дерпфельд.


Візантійський стиль

Візантія — держава, що виникла у східній частні Римської імперії в результаті її розпаду на рубежі двох епох: загибелі античної рабовласницької цивілізації та зародження середньовічного феодального суспільства. Столицею новоутвореної держави став Константинополь (нині — Стамбул), заснований імператором Костянтином І у 324—330 рр. на місці давно зруйнованого античного міста Візантій.

Візантійська, або Східна Римська імперія проіснувала десять століть і була економічним, політичним, духовним та культурним центром Середземномор’я. Мистецтво цієї держави, успадкувавши традиції великої античної культури, розвивалося під тиском деспотичної влади імператора та впливом аскетичних ідеалів християнської релігії. Пізніше, коли централізована імператорська влада дещо послабилась, у ньому яскравіше проступили культурні традиції південних слов’ян, народів Малої Азії, Грузії, Вірменії та іи.

Особливості суспільного та культурного життя Візантії зумовили формування нового мистецького стилю — візантійського та розквіт таких видів мистецтва, як архітектура (зокрема, будівництво храмів), монументальний живопис (фрески, мозаїки, іконопис), книжкова мініатюра, декоративно-прикладне мистецтво (ткацтво, килимарство, ювелірство, різьблення), музичне мистецтво (церковні піснеспіви).

Візантійський стиль поширився далеко за межі імперії та отримав подальший розвиток у мистецтві Стародавньої Русі, народів Ватіканського півострова, Італії та Кавказу.

Характерними рисами візантійського стилю с урочистість, зовнішня пишність і внутрішня шляхетність, а також традиціоналізм, канонічність. Він вирізняється надмірною стилізацією, надзвичайною виразністю ліній, використанням сталих художніх стереотипів і багатства кольорів

Візантійський стиль в архітектурі України

Візінтійський стиль в інтер'єрі

Володимирський собор, Севастополь

Софійський собор (Константинополь, Стамбул)

В минулому році ми розглядали цей собор. Пригадайте собі легенду про те, як яничари напали на храм і стіни храму сховали в собі священика. Зараз цей храм є мусульманським, але коли він знову стане християнським – священик вийде із стін храму і продовжить правити службу.

Романський стиль - В XI — XII ст. у мистецтві християнської Європи зародився новий стримано-величний стиль — романський. Термін «романський стиль» увів на поч. XIX ст. Арсісс де Комон, який установив зв’язок архітектури цього періоду з давньоримською. Романський стиль став першою художньою системою, що охопила більшість європейських країн епохи Середньовіччя.

Романський стиль (від лат. готапия — римський) — художній стиль, що панував у Європі (переважно Західній) в XI—XII ст. (у деяких місцях — і в XIII ст.), один із найважливіших етапів розвитку середньовічного європейського мистецтва. Найповніше виявив себе в архітектурі й об'єднав в одне ціле види мистецтв, що нерозривно пов'язані з нею: монументальний живопис, скульптуру, декоративне мистецтво.

Споруди романського стилю вирізнялися міцністю і зовнішньою суворістю. Найбільше уваги приділяли будівництву храмів-фортець, монастирів-фортець, замків-фортець з товстими мурами для захисту й оборони. Головним будівельним матеріалом був тесаний камінь.

Вормський собор (нім. Wormser Dom, повна назва Собор Святого Петра, нім. Der Dom St. Peter) — собор в німецькому Вормсі, споруджений в романському стилі. Найменший з трьох рейнських імперських соборів.

Серед історичних подій, пов'язаних з собором, було обрання Лева IX папою римським (1048) та Вормський рейхстаг (1521), на якому Мартін Лютер відповідав перед імператором Карлом V.

Собор у Вормсі було побудовано протягом 1130—1181 років, для чого було знесено ранню романська базиліка початку XI століття. Стоїть на схилі (в найвищій точці міста), де раніше селилися кельти ти римляни, так як це місце було захищене від паводків. Близько 600 року тут було побудовано церкву, яка вважається попередницею собору. Сьогодні Вормський собор є католицькою церквою. У кімнаті під вівтарем зберігаються рештки рідних та наближених імператора Конрада II, які померли протягом X—XI століть.

Білгород-Дністровська фортеця

Білгород-Дністровська фортеця або Аккерма́нська фортеця — історико-архітектурна пам'ятка XIII–XVстоліть. Знаходиться в м. Білгород-Дністровський Одеської області.

Фортеця будувалася на залишках грецького міста Тіра. Існувало воно до IV століття. Але часті напади завойовників знищили поліс. Спочатку місто зруйнували готи, а потім гуни поклали кінець існуванню Тіри. Після греків на місці Тіри мешкали даки, анти, слов'яни, болгари.. На думку істориків, у Х столітті Білгород входив до складу Київської Русі, потім деякий час належав Угорському королівству, а ще пізніше — Галицько-Волинському князівству. У складі останнього місто перебувало до нашестя татаро-монголів.

Достеменно невідомо, коли було закладено Білгород-Дністровську фортецю. Нині її засновниками більшість істориків вважають генуезців, що прийшли у Причорномор'я в ХІІІ столітті. Цікаво, що ця територія входила в той час до складу Золотої Орди. Але хитрі генуезці якимось чином домовились із татаро-монголами. Офіційно Білгород був татарським містом, але правили в ньому генуезці. Фортеця мала контролювати Дністровський лиман.

У другій половині XIV століття генуезці втратили свій вплив у Причорномор'ї, оскільки не мали можливості проходу Егейського моря через збільшення військового тиску з боку османів. На думку багатьох істориків на зміну Генуї прийшло Велике князівство Литовське. І саме у литовців наприкінці XIV століття Білгород відвоювали молдовани

Готичний стиль

ХАРАКТЕРНІ ОСОБЛИВОСТІ ГОТИЧНОГО СТИЛЮ

• символіко-алегоричний тип відображення дійсності, верховенство архітектури в системі мистецтв;

• культове призначення мистецтва;

• релігійна тематика (співвіднесення з вічністю, з «вищими» ірраціональними силами);

• інтерес до людських почуттів, повернення до індивідуальності;

• каркасна система побудови соборів, розкішний декор споруд, скульптурне оздоблення;

• величні та витопчепі інтер’єри, шкурні орнаменти, кам’яне мереживо різьби, стрілчаті склепіння, кольорові вітражі у вигляді стрілчатих арок.

Готика (від назви германського племені готів), готичний стиль — художній стиль європейського пізнього середньовіччя між серединами XII і XVI століть, який найяскравіше виявився в архітектурі та характеризувався легкими гострокінцевими будівлями, стрімко спрямованими вгору, численним оздобленням скульптурами, вітражами, витонченим різбленням з каменю.

Кельнський собор: найбільший шедевр неоготики

Готика в інтер'єрі

Дрезденський цвінгер

Ренесанс

Відро́дження, або Ренеса́нс — культурно-філософський рух кінця Середньовіччя — початку Нового часу, що ґрунтувався на ідеалах гуманізму та орієнтувався на спадщину античності. Найповніше і найпослідовніше еволюція Відродження проходила в Італії. Відродження — це могутній культурний рух у межах XIV — початку XVII ст., в ході якого відбулося подолання духовної диктатури і деспотії церкви, виникла нова культура, звернена до земних справ, прагнення людей до щасливого життя, а також нова система національних літератур, нова філософія і наука; небувалого розквіту досягло у ту пору образотворче мистецтво.

Характерними ознаками культури Ренесансу були такі:

1. Світський, нецерковний характер культури Відродження, що було наслідком секуляризації (звільнення) суспільного життя загалом від католицького догматизму.

2. Відродження інтересу до античної культурної спадщини давньоримського зразка, яка була дещо призабута в ранньому середньовіччі чи її риси і стилістика частково використовувались в культурі пізнього середньовіччя.

3. Створення людської естетично-художньої спрямованості культури на противагу релігійній домінанті у культурі середніх віків.

4. Повернення у власне філософських дослідженнях до античної філософії і пов'язана з цим антисхоластична спрямованість філософських вчень Відродження.

5. Широке використання теорії «подвійної істини» для обґрунтування права науки і розуму на незалежне від релігії і церкви існування.

6. Переміщення людини, як основної цінності, у центр світу і в центр філософії, літератури, мистецтва та науки.

7. При посиленні реакції церкви — пошуки компромісу між гуманізмом та католицизмом, спроби примирити їх.

Відомі особистості: Рафаель Санті, Перуджино, Мазаччо, Джотто, Леонардо да Вінчі. З архітектурних пам’яток: Бруннелескі «Капела Пацці», Собор Святого Петра.

Рафаель Санті

Перуджино

Мазаччо

Джотто

Леонардо да Вінчі

Бруннелескі «Капела Пацці»

Собор Святого Петра в Римі