Символізм

Символізм

Перейти до проекту Анастасії Лесько

Перейти до проекту Анни Талапчук

Тест підготувала Анасиасія Лесько

Символізм – естетична течія, що виникла у Франції в 1880-1890 рр. й отримала широке поширення в літературі, живописі, музиці, архітектурі й театрі багатьох європейських країн на межі 19-20 ст.

Символісти вважали, що саме символ, а не точні науки дозволять людині прорватися до ідеальної сутності світу, пройти «від реального до реального». Особлива роль в осягненні надреальності відводилася поетам як носіям інтуїтивних одкровень і поезії як плоду натхнення. Розкріпачення мови, руйнування звичних відносин між знаком і денотатом, багатошаровість символу, який несе в собі різнопланові і часто протилежні значення, вели до розпорошення смислів і перетворювали символістський твір у «безумство множинності», в якому змішувалися і зазнавали постійного метаморфозу речі, явища, враження та бачення. Єдине, що надавало цілісності – це унікальне, неповторне бачення поета.

Говорячи про символізм, не можна не згадати про поняття символ, тому що саме від нього пішла назва цієї течії в мистецтві.

Сама назва символ походить від грецького слова symbolon, що перекладається як знак, пізнавальна прикмета. Багатошаровість символу, його незамкнута багатозначність спиралася на міфологічні, релігійні, філософсько-естетичні уявлення про надреальність, незбагненну в своїй істоті.

Як художня течія символізм публічно заявив про себе у Франції, коли група молодих поетів у 1886 р. згуртувалася навколо С. Маларме, усвідомивши єдність художніх устремлінь.

До групи увійшли Ж. Мореас, Р. Гіль, Анрі де Реньо, З. Меррілом та ін. Пізніше до них приєдналися П. Валері, А. Жид, П. Клодель.

Оформленню символізму в літературний напрям чимало сприяв П. Верлен, який опублікував у газетах «Парі модерн» і «Ла нувель рів гош» свої символістські вірші та серію нарисів «Прокляті поети», а також Ж.К. Гюйсманс, який виступив з романом «Навпаки». У 1886 р. Ж. Мореас помістив у «Фігаро» Маніфест символізму, в якому сформулював основні принципи напрямку, спираючись на судження Ш. Бодлера, З. Малларме, П. Верлена, Ш. Анрі. Через два роки після публікації маніфесту А. Бергсон випустив у світ книгу, в якій була розкрита філософія інтуїтивізму, що в загальних рисах перегукується зі світоглядом символістів і що дає йому додаткове обґрунтування.

Ж. Мореас

Анрі де Реньо

П. Валері

А.Жид

ПОЛЬ КЛОДЕЛЬ (портрет кисті Ж.-Е. Бланша, 1919)

П. Верлен

Ж.К. Гюйсманс

А. Бергсон

Символізм у Франції проявився і в живописі (Г. Моро, О. Роден, О. Редон, М. Дені, Пюві де Шаванн, Л. Леві-Дюрме), музиці (К. Дебюссі, М. Равель), театрі (Театр Поет, Театр Мікст, Театр дю Маріонетт), але основною стихією символістського мислення завжди залишалася лірика. Саме французькими поетами були сформульовані і втілені основні заповіти нового руху: оволодіння творчою таємницею за допомогою музики, глибока відповідність різних відчуттів, гранична ціна творчого акту, установка на новий інтуїтивно-творчий спосіб пізнання дійсності, на передачу невловимих переживань.

Г.Моро

«Діомед, пожираемый своїми кіньми»

«Явище»

О. Редон

М. Дені

Пюві де Шаванн

Люсьєн Леві-Дюрме

Клод Дебюссі

Моріс Равель (1875-1937) – французький композитор

Пۥєр Пюві де Шаванна (1842 – 1898)

Метафоричність картин перетворювала їх у щось «паралельне натурі» за його висловом.

  • цикл панно для паризького Пантеону – (Свята Женевۥєва, яка споглядає Париж)

Гюстав Моро (1826 – 1898) міфологічні образи

  • Гесіод і Муза

Елізабет Сонрель (1840 – 1953) міфологія

  • хода Флори

Оділон Редон (1840 – 1916) фантасмагорична графіка та живопис

  • натюрморт
  • павук, що плаче

Жан Дельвілль (1867 – 1953) бельгійський символіст

  • школа тиші

Джеймс Енсор (1860 – 1949) бельгієць з поглядами на суспільство, як на маскарад.

  • Енсор з масками

Яцек Мальчевський (1854 – 1929) польський символіст.

  • автопортрет (польський Гектор)

Михайло Врубель (1856 – 1910) дансько-польського походження. Його твори позначені суто «врубелівською» пристрасною експресією.

  • 30 ілюстрацій до творів М.Лермонтова (Демон)
  • Реставрація Кирилівської церкви ХІІ ст. Київ
  • Ескізи фресок Володимирського собору

Михайло Жук (1883 – 1964) українець (синтез символізму і модернізму); рослини. Квіти – улюблені мотиви

  • Біле і чорне (ангели - прообраз юнака, що грає на сопілці 20-річний П.Тичина)
  • «Гвоздики»

Юхим Михайлів (1885 – 1935) пастель

  • Бродячий дух
  • Золоте дитинство

Гесіод і Муза Г.Моро

Яцек Мальчевський Польський Гектор

Елізабет Сонрель (1840 – 1953) міфологія "хода Флори"

Оділон Редон "Павук, що плаче"

Оділон Редон "Натюрморт"

Жан Дельвілль "Школа тиші"

Арнольд Белкін. Острів мертвих

Джеймс Енсор "Енсор з масками"

Михайло Врубель

Михайло Врубель Ескізи фресок Володимирського собору

Ілюстрації до творів М.Лермонтова (Демон)

Михайло Жук

Юхим Михайлів

Музика

Ріхард Вагнер (німецький) - основоположник музичного символізму.

Ференц Ліст, Ян Сібеліус (фінський), Сергій Рахманінов (симфонічна поема до картини «Острів мертвих» Арнольда Бекліна (швед)); литовський художник і композитор Мікалоюс Чюрльоніс (1875 – 1911) - Соната сонця: алегро та скерцо; француз Габріель Фюре (1845 – 1924) – «Гімн Аполлону», «Прометей» за Есхілом.

Олександр Скрябін (1872 – 1915) – ідея орфізму, уявлення про космічну єдність людства. Наприкінці ХІХ ст. – початку ХХ ст. зростає зацікавленість митців синестезією. Його твір «Прометей» (1915р. вперше прозвучав) поєднує ознаки насамперед симфонічної поеми, а також фортепіанного концерту і кантати.

Ференц Ліст

Ріхард Вагнер

Ян Сібеліус

Сергій Рахманінов

Мікалоюс Чюрльоніс

Олександр Скрябін

Таким чином символізм виявився новим світорозумінням. Він не тільки вніс символ в інструментарій сучасності, він також привернув увагу до можливого шляху інтуїтивного, а не тільки раціонального. Те нове, що приносить символізм, можна побачити в підключенні до сучасних проблем усього розмаїття минулих культур.

Символізм відіграв роль формотворної естетичної конструкції для всієї світової культури початку ХХ ст. Усі інші естетичні школи, по суті, або продовжували й розвивали принципи символізму, або конкурували з ним.

Словничок:

Алегорія (дав.-гр. allegoria — іносказання) – образ, у якому зображення має переносне значення, вираження ідеї у предметному образі.

Містика (з грец. «потаємний», «прихований») – віра в існування надприродних сил і можливість спілкування з ними людини.

Символ (з грец. «знак») – умовне позначення предмета, поняття або явища; художній образ, що умовно відтворює думку, ідею, почуття.

Символізм (від грец. – знак, символ) - одна із стильових течій модернізму. Символісти проголосили символ основою мистецької творчості.

Синестезія (від грец. – одночасне відчуття) – художній прийом, що полягає в поєднанні різних асоціацій. Виникнення у людини одночасно відчуття не тільки в тому органі чуття, на який діє подразник, а й в іншому органі.