Абстракціонізм

Лабіринтами художньої абстракції

Перейти до проекту Дениса Суховецького

Перейти до проекту Михайла Величко

Абстракціонізм (абстрактне мистецтво)

Абстракціонізм (абстрактне мистецтво, безпредметне мистецтво, не-фігуративне мистецтво) — сукупність напрямів в образотворчій культурі XX ст., що замінюють натуралістичну, легко пізнавану предметність більш або менш вільною грою ліній, фарб і форм (сюжет і предмет лише вгадуються, символічно маються на увазі або зникають взагалі).

Здавна безпредметна творчість існувала у вигляді орнаменту або нонфініто, але тільки в новітній історії оформилася в особливу естетичну програму. Серед родоначальників абстрактного мистецтва — В. В. Кандінський, К. С. Малевич, П. Мондріан, майстри орфізму. Склалося кілька його варіантів: геометрична абстракція, абстрактний експресіонізм, інформель, ташизм, постживописна абстракція.

Футуризм

Футуризм (від лат. futurum — майбутнє) — авангардистський напрям в європейському мистецтві 1910—1920-х pp., переважно в Італії та Росії. Намагаючись створити «мистецтво майбутнього», декларував (у маніфестах і художній практиці італійського поета Ф.Т. Марінетті, російських кубофутуристів з «Гілеї», учасників «Асоціації егофутуристів», «Мезоніна поезії», «Центрифуги») заперечення традиційної культури (спадщини «минулого»), культивував естетику урбанізму і машинної індустрії.

Для живопису (в Італії — У. Боччоні, Дж. Северіні) характерні напливи форм, багаторазові повторення мотивів, ніби підсумовуючих враження, отримані в процесі стрімкого руху. Для літератури — переплетення документального матеріалу й фантастики, у поезії (В. В. Хлєбніков, В. В. Маяковський, І. Сєверянін) — мовне експериментування.

Сюрреалізм

Сюрреалізм (франц. surrealisme, букв. — надреалізм) — напряму мистецтві XX ст., який джерелом мистецтва проголосив сферу підсвідомості (інстинкти, сновидіння, галюцинації), а його методом — розрив логічних зв'язків, замінених вільними асоціаціями. Сюрреалізм склався в 1920-х pp., розвиваючи деякі риси дадаїзму (письменники А. Бретон, Ф. Суло, Т. Тцара, художники М. Ернст, Ж. Арп, Ж. Міро). З 1930-х pp. (художники С Далі, П.Блум, І. Танги) головною рисою сюрреалізму стала парадоксальна алогічність поєднання предметів і явищ.

Кубізм

Кубізм (франц. cubisme, від cube — куб) — авангардистська течія в образотворчому мистецтві першої чверті XX ст. Розвивалася у Франції (П. Пікассо, Ж. Брак, X. Гріс), в інших країнах. Кубізм висунув на перший план формальні експерименти — конструювання об'ємної форми на площині, виявлення простих стійких геометричних форм (куб, конус, циліндр), розкладання складних форм на прості.

Структуралізм

Структуралізм — напрям у гуманітарному знанні, що сформувався в 20-х pp. XX ст. і пов'язаний з використанням структурного методу, моделювання, елементів семіотики, формалізації й математизації в лінгвістиці, літературознавстві, етнографії, історії тощо. Об'єкт дослідження структуралізму — культура як сукупність знакових систем (мова, наука, мистецтво, міфологія, мода, реклама). Основа структурного методу — виявлення структури як відносно стійкої сукупності відносин; визнання методологічного примату відносин над елементами в системі; часткове відсторонення від розвитку об'єктів (примат синхронії над діахронією). У більш вузькому значенні — науково-філософська течія, що набула найбільшого поширення в 1960-х pp. у Франції (К. Леві-Строс, М. Фуко, Р. Барт, Ж. Дерріда; особлива течія — т. зв. генетичний структуралізм Л. Гольдмана).

Структуралізм - це назва одного з напрямків у модерній архітектурі, яке зародилося в середині п'ятдесятих

На початку XX ст. світ був здивований модерністськими інноваціями митців-абстрак-ціоністів, які відмовилися від реалістичності в живописі, проголосили втечу від буденності й внесли в художній простір ідеї нефігуративності. Вони вважали, що мистецтво само по собі є реальністю, тому завдання митця — не наслідувати дійсність, а конструювати її.

Абстракціонізм свідомо відкинув художній образ. Це стало поворотним моментом для всієї історії мистецтва. Безпредметні композиції втілювали сміливість думки і фантазії художників, викликали вільні асоціації глядачів.

Абстракціонізм виник одночасно в декількох європейських країнах. Його засновниками й натхненниками стали Василь Кан-динський, Казимир Малевич, Піт Мондріан. Різних за поглядами художників єднала ідея необхідності розвитку художньої творчості у формах, властивих тільки мистецтву, тобто «звільнених» від копіювання реалій і спрямованих на передачу духовності.

З моменту появи абстракціонізму в ньому викристалізувалися дві основні течії: лірико-емоційна абстракція і геометрична абстракція.

Лірико-емоційну (або психологічну) абстракцію репрезентує творчість видатного художника Василя Кандинського (1866-1944), якому притаманні прагнення до імпровізаційного виразу емоційних станів, орієнтація на експресію кольору, вільні форми й ритми.

Лідер і теоретик абстракціонізму вважав головним у мистецтві його духовний зміст, а засобом його вираження — комбінації безпредметних форм. В. Кандинський тонко відчував виразність і символізм кольору. Він зазначав, що різні кольори викликають у глядача різні емоційні реакції. Червоний символізує мужність, білий — народження, а чорний — згасання життя. Лінії також стають своєрідними символами: горизонталь уособлює пасивне начало, вертикаль і діагональ, навпаки, — активне, енергійне.

Для творчості В. Кандинського характерна синестезія, сприйняття кольорів як звукових стимулів.

Митець створював композиції (імпровізації) подібно до музичних симфоній, шукаючи гармонію в поєднанні кольорів, ліній і форм. При цьому орієнтувався на голос душі, внутрішній зір, що спрямовували його фантазію, підказували форми й «звучання» кольорів.

В.Кандинський

К.Малевич

П.Мондріан

Василь Кандинський, "Домінуюча дуга"

Василь Кандинський, "Поперечна лінія"

Василь Кандинський, "Козаки"

У геометричній абстракції (або інтелектуальній, «холодній») художній простір створюють шляхом поєднання різних геометричних форм, кольорових площин, прямих і ламаних ліній. Ця течія абстракціонізму виросла з пошуків кубістів, які першими деформували натуру в пошуках «нової реальності». Вона мала такі розгалуження, як неопластицизм Піта Мондріана, орфізм Робера Делоне, супрематизм Казимира Малевича.

Живопис нідерландського художника Піта Мондріана (1872-1944) — це осмислення гармонії світобудови в чітких структурах. Неопластицизм утверджував ясність і простоту геометричних форм, звільнених від природи. У прагненні «денатуралізувати» живопис П. Мондріан відмовляється від фігуративності в ім’я естетики абстракції або «мистецтва чистої пластики». Квадратні й прямокутні площини він тонує трьома основними кольорами — червоним, синім, жовтим та ахроматичними — білим і чорним. Такими лаконічними засобами виражена гармонія світобудови.

Піт Мондріан, Композиція з червоним, Жовтим, Синім і Чорним

Піт Мондріан. Бродвей буги-вуги

Для характеристики абстрактного мистецтва Робера Делоне (1885-1941) поет, художник та критик Гійом Аполлінер віднайшов термін «орфізм». Поет, мабуть, намагався наголосити на музикальності малярства французького авангардиста, на ритмічності його оригінальних кольорових дисків. Термін закріпився стосовно стилю Р. Делоне і його дружини — Соні Терк-Делоне (1885-1979), яка була родом з України. У прагненні повернути вільну експресію кольору первісного мистецтва подружжя створило стиль, який побудовано на геометрії яскравих круглих форм.

Смисловим стрижнем нового стилю став симультанізм (єдність світла, кольору, руху). У разі зіставлення контрастних кіл (дисків), що створювали глибину простору (без світлотіні), виникав ефект руху.

Багатство палітри, нефігуративна геометрична пластика і «музикальність» ритміки — ось основні риси орфізму. Згодом художниця застосувала безпредметність і в декоративному мистецтві, дизайні одягу. Також вона цікавилася «синхронним живописом», співвіднесеним з музикою. Соня Терк-Делоне — перша жінка, що мала персональну виставку в Дуврі.

Соня Делоне. Ритм

Р.Делоне. Португальська жінка

Одним із послідовників орфізму став художник, скульптор і винахідник із України, вихованець Одеської художньої школи Володимир Баранов-Россіне (1888-1944).

Експериментування в царині різних стилів і напрямів від імпресіонізму і кубізму до абстракціонізму сприяли пошуку власного живописного почерку. Згодом вони привели митця до новаторства у скульптурі й створення перших рухових композицій. Під впливом ідей синтезу мистецтв він досліджує взаємодію звуку і кольору, створює оптофон (тип піаніно), який під час програвання музики проектував на екран багатобарвні зображення.

Баранов-Россіне. Автопортрет

Баранов-Россіне. Музичне капричіо

В історії світового мистецтва немає, напевно, твору з гучнішою славою, ніж «Чорний квадрат» Казимира Малевича (1879-1935). Чи не найзнаменитіша після «Джоконди» картина художника-авангардиста українсько-польського походження стала своєрідною іконою абстракціонізму. Існують як мінімум 4 версії картини.

Засновник супрематизму, різновиду геометричної абстракції, народився в Києві. Тут він учився малювати в мистецькій школі у М. Пимоненка, а згодом певний час викладав у Київському художньому інституті.

Великий українець - Казимір Малевич

Чорний квадрат

Казимир Малевич «Червоний супрематичний квадрат» (1915)

"Супрематична композиція"

Багатофігурні супрематичні композиції К. Малевича складаються з різнокольорових площин різних форм. Художник вважав, що мистецтво не повинно копіювати природу, з цим може впоратися фотографія, а завдання митця — створювати «новий живописний реалізм». У конструктивній єдності ліній, кольорів, об’ємів, фактур криється справжня краса безпредметного мистецтва. «Зародком усіх можливостей» К. Малевич називав квадрат — форму, вільну від будь-якого змісту. Одночасно з «Чорним квадратом» художник створив «Чорне коло» і «Чорний хрест» — три основні елементи супрематичної системи. Згодом він намалював ще два квадрати — червоний і білий. Максимально спрощеному малюнку (квадрату чи ін.) можна приписувати будь-який глибокий сенс, адже тут простір для людської фантазії безмежний.

Незважаючи на світове визнання, численні статті й книжки про митця, К. Малевич і досі залишається одним із найзагадковіших художників. І через століття нові покоління глядачів знов і знов намагаються збагнути таємниці його начебто таких простих абстракцій.

Олександр Екстер. Ескіз костюма Саломеї

Малевич. Голова селянки

Естетика абстракціонізму позначилася на становленні нових тенденцій в українській графіці, театрально-декораційному мистецтві. В атмосфері режисерських новацій Л. Курбаса в театрах Києва, Харкова й Одеси розквітнув конструктивізм. Авангардні ескізи декорацій і костюмів Олександри Екстер, Вадима Меллера, Анатоля Петрицького, Олександра Хвостенка-Хвостова сприяли оновленню сценографії. Геометризовані форми, сміливі кольорові рішення, модерна пластика вносили струмінь сучасності в оформлення вистав. Риси авангарду виявилися в музичному театрі.

Засновником модерної української оперети був Ярослав Барнич («Гуцулка Ксеня», «Шаріка» та ін.).

Ярослав Барич

Оперета «Гуцулка Ксеня»

Лесь Курбас

А.Петрицький, Ексцентричні танці

Роботи В. Єрмілова

Домінуючим стилем лідера харківського авангарду Василя Єрмилова (1894-1968) став своєрідно осмислений конструктивізм, хоча у його творчості синтезовано багато художніх течій і напрямів. Він працював у царині станкової, книжно-журнальної і промислової графіки, рекламного дизайну, оформлював інтер’єри, трибуни для агітації. Художник проводив творчі досліди над шрифтами і фактурами, створював не лише живописні, а й рельєфні абстрактні композиції, використовуючи нетрадиційні матеріали (наприклад, наждачний папір), поєднував їх з цифрами, текстами.

Мистецтво В. Єрмілова гранично лаконічне. Композиційно-ритмічний ефект досягнуто мінімумом засобів: два-три геометричних елемента, пара локальних кольорів, декілька майстерно оброблених фактур (дерево, жерсть). Але при цьому — бездоганна пропорційність, і як результат — гармонійна ясність і досконалість.

У багатьох сучасних дизайнерів і поціновувачів мистецтва твори Єрмилова викликають захват. Його по праву вважають предтечею мінімалізму і концептуалізму другої половини XX ст. У Харкові, на батьківщині художника, відкрито центр сучасного мистецтва — «Єрмилов-центр».

Василь Єрмилов

В.Єрмілов. Гітара

Естетика техніцизму позначилася на поширенні конструктивізму в архітектурі, який змінив модерн. Новий стиль відповідав потребам епохи індустріалізації, новим соціальним умовам і будівельним технологіям. Архітекторів приваблювали в ньому такі риси, як функціональність, простота майже чистих геометричних форм, лаконізм засобів вираження. До конструктивізму долучилися зодчі німецького «Бауґауза» Вальтер Гропіус і Людвіг Міс ван дер Рое.

Французький архітектор швейцарського походження Ле Корбюзьє (1887-1965) відкрив очі зодчим світу на нові вільні форми конструктивізму. Його ідеями захоплювалися в усьому світі, будинки за його проектами зведено у Швейцарії, Франції, Німеччині, СІНА, Аргентині, Японії, Індії, Бразилії. Універсальні прийоми Ле Корбюзьє стали звичними в будівництві («вільний фасад», «дахи-тераси», стрічкові каркасні вікна). Утім, деякі конструкції «великого урбаніста» здавалися сучасникам надто ексцентричними.

Вальтер Гропіус

Людвіг Міс ван дер Рое

Ле Корбюзьє

Часовня Нотр-Дам-Дю-О, Роншамп, Франція, Ле Корбюзьє

Площа Свободи Харків. С.Серафимов, С.Кравец, М.Фельгер

У будь-якому місті світу можна побачити будинки, зведені конструктивним методом, бо це — просто і надійно. У радянські часи цей стиль завдяки практичності служив основою громадського і житлового будівництва. Проте багатьом із них бракувало художньої довершеності, а в масовій забудові міст взагалі панував примітив «сірих коробок».

Символом вітчизняного конструктивізму вважають ансамбль площі Свободи в Харкові, де домінує споруда Держпрому. У часи зведення комплексу Харків був столицею України, отже, не дивно, що саме тут виник найвеличніший «хмарочос» Європи.

Узагальнюючи, варто наголосити, що абстракціонізм, як художнє явище з багатьма розгалуженнями, справив величезний вплив на розвиток сучасного образотворчого і декоративно-прикладного мистецтва, архітектури, дизайну.

Мистецька скарбничка

Абстракціонізм (від лат. abstractus — абстрактний) — один з головних художніх напрямів XX ст., безпредметне нефігуративне мистецтво, в якому структура твору живопису, графіки чи скульптури не відображає реальність, а ґрунтується на формальних елементах (лінії, плями тощо), та абстрактних конфігураціях. Конструктивізм (від лат. constructio — побудова, структура) — напрям в авангардизмі 1910-1930-х рр., що охоплює архітектуру, образотворче і декоративно-прикладне мистецтво, фотографію, частково — літературу, театр, кіно, музику. Характеризується лаконізмом і абстрактністю форм.

Неопластицйзм (гол. neoplasticism, від грец. neos — новий і пластика) — художня течія абстракціонізму, що базується на ідеї «мистецтва чистої пластики». Орфізм (фр. orphisme, від Orphee — Орфей) — течія в європейському абстрактному живописі 1910-х рр., якій притаманна єдність світла, кольору, руху. Симультанний (фр. simultanee — одночасний) — вплив кількох чинників одночасно, що породжує їхній взаємозв’язок і взаємопроникнення.