Almamater: Житомирський державний університет імені Івана Франка (1977–1981).

Аспірантура: Національнийпедагогічний університет імені М. П. Драгоманова. Тема дисертації – «Романтичні тенденції в українській поезії кінця ХІХ – початку ХХ ст.». Захист у 1988 році.

Докторантура: Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди (1993–1996). Тема дисертації – «(Не)можлива танатологія: смерть у Миколи Хвильового і в письменників його кола».

Наукова стипендія Королеви Ядвіґи (z FunduszuKrólowejJadwigi) (2001).

Наукова стипендія GraduiertenschulefürOst- undSüdosteuropastudien (Вищої школи досліджень Східної та Південно-Східної Європи) (Реґенсбурзький університет, Німеччина) (2022). 

Працює в Харківському національному педагогічному університеті імені Г. С. Сковороди з10 березня 1987 року.

Упродовж двох навчальних років (1999–2001) викладала історію української літератури ХХ-го століття в Яґеллонському університеті (Краків, Польща).

Викладач курсів:

перший освітній рівень: українська література першої половини ХХ століття, українська література другої половини ХХ століття, сучасна українська література, актуальні проблеми дослідження літературного процесу;

(тут також спецкурсів: «Література і/як філософія», «Микола Хвильовий як текст»);

другий освітній рівень: теорія літератури, актуальні методики аналізу тексту, актуальні проблеми вивчення історії української літератури;

третій освітній рівень (PhD): актуальні проблеми сучасного літературознавства.

Сфера наукової уваги – межові проблеми літератури й філософії, зокрема деконструкціясмерті та «деконструкція до деконструкції» смерті.

Автор понад110 одноосібних публікацій,серед яких:

·        Монографія׃ Юрій Яновський: танатологічна версія ранньої творчості. Харків, 1998. 100 с.

·        Наукова підготовка книги до друку: Яновський Ю. Чотири шаблі: оповідання, есеї, романи / упоряд., передмова та комент. Г. І. Хоменко; художник-оформлювач Ю. Ю. Романіка. Харків: Фоліо, 2012. 571 с. (Шкільна б-ка укр. та світ. літ-ри).

·        Окремі статті:

·        Інфантильна танатологія Валер'яна Підмогильного. Збірник Харківського історико-філологічного товариства. Харків, 2005. Т.11. С. 93–114. (Нова серія).

·        Романний код morsvoluntaria і театр «люциферичного дійства» Леся Курбаса. Від бароко до постмодерну: Збірник праць кафедри української та світової літератури ХНПУ ім. Г.С.Сковороди. Харків: Майдан, 2007. Т.5. С. 262–304.

·        Altatity/аlterity смерті старої людини в українській літературі періоду «смерті молодих». SlavicaWratislaviensiaCLXIII. Wielkietematykulturywliteraturachsłowiańskich. 12. STAROŚĆ. Wrocław: WydawnictwoUniwersytetuWrocławskiego, 2016. S. 362–375.

·        ArabeskiMykołyCwylowego: niekoniunkcja «bezgołowego» tekstujakomarkereschatologiinieobecności. PoCzarnobylu: miejscekatastrofy w dyskursiewspółczesnejhumanistyki. Kraków: WydawnictwoUniwersytrtuJagiellońskiego, 2017. S. 338–348.

·        Не/амазонянка із кола Хвильового: агонія як від(на)родження. Kobiety-pisarki, kobiety-bohaterki. SeriaMonografiiNaukowychUniwersytetuZielonogorskiego. ScriptaHumana / red. NelBielniak, AleksandraUrban-Podolan. ZielonaGóra : OficynaWydawniczaUniwersytetuZielonogórskiego, 2018. Vol. 11. Р. 57–72.

·        Погляд на смерть у/на очах в українській літературній генерації споглядання: досвід Миколи Хвильового. Вісник Львівського університету. Серія філологічна. Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка, 2018. Вип. 67. Ч. 1. С. 283–296.

·        Жак Дерріда: свобода інтерпретації як (не)можливість. Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія: Філологія. Харків, 2018. Вип. 78. С. 165–173.

·        Микола Хвильовий: аргумент б(Б)раунінґа як опір інтерпретації. Сучасні проблеми мовознавства і літературознавства (збірник наукових праць). Ужгород: ДВНЗ «Ужгородський національний університет», 2018. Вип. 23. С. 350–357.

·        Микола Хвильовий: вибух мовчання в Театрі Смерті. SlavicaWratislaviensia CLXVIII. Wielkietematykultury w literaturachsłowiańskich. 13. THANATOS 2. Wrocław: WydawnictwoUniwersytetuWrocławskiego, 2019. S. 109–122.

·        Смерть як неспізнаний досвід («l’expérienceineprouvée»). Варіант Юрія Яновського. Наукові записки Бердянського державного педагогічного університету: збірник наукових праць.Серія: Філологічні науки. Бердянськ: БДПУ, 2019. Вип. 19. С. 145–157.

·        Проблематичність проща(е)ння: випадок Миколи Хвильового. SlavicaWratislaviensia CLXХIII. Wielkietematykultury w literaturachsłowiańskich. 17. PAMIĘĆ. Wrocław: WydawnictwoUniwersytetuWrocławskiego, 2021. S. 215–230.

Керівник наукової роботи аспірантів, 4 з яких захистили дисертації:

Узунколєва (Землянська) Аліна Вікторівна: «Топоси сакрального в художній прозі Миколи Хвильового» (2013);

Куценко Марина Миколаївна: «Дзеркально-символічна трансформація реальності в художній прозі Миколи Хвильового» (2017);

Опришко Наталія Олексіївна: «Еротичний осмос постмодернізму у версії Юрія Андруховича» (2017);

Губарева Світлана Сергіївна: «Новелістика ҐеоШкурупія: проблематика, поетика» (2018).

Член редколегії збірника праць кафедри української та світової літератури ХНПУ імені Г. С. Сковороди «Від бароко до постмодерну» (2002–2014).

Керівник  клубу «АІС» («Адепти інтелектуальної свободи») 

(2005–2019).

Автор й учасник проєкту «Міжнародна науково-культурна акція “Квадратура трикутника: чотири дні з Хвильовим”» (2013–2019).

Автор й учасник нової серії наукових полілогів про Миколу Хвильового «13-е. Синій Листопад» (2021). У її межах – «606 через 90: Проблема ризикованої думки про Миколу Хвильового в ювілей його смерті за останньої війни» (2023).

З 2018 року до сьогодні – член Наукової Ради журналу «TEKA KomisjiPolsko-UkraińskichZwiązkówKulturowych» (Люблінський католицький університет імені Яна Павла ІІ,  Польща).

Наукове стажування у Вроцлавському університеті (ZakladUkrainistykiInstytutFilologiiSłowiańskiejWydział FilologicznyUniwersytetWrocławski(2021)).

Наукове стажування в Інституті літератури імені Т.Шевченка НАН України (відділ теорії літератури) (2021).Сертифікат.

Наукове стажування в Українському Вільному Університеті (Мюнхен, Німеччина) (2022)..Сертифікат.

Переможець конкурсу «Людина року–2016» (ХНПУ імені Г. С. Сковороди) у номінації «Взірець професійної майстерності».

Пам’ятний знак ХНПУ імені Г. С. Сковороди «Григорій Сковорода» (2018).

Інституційний репозитарій (Dspace)

Google Scholar

Scopus

Web of Science

ORCID