Інформаційні ресурси Інтернет

Глобальна мережа (Wide Area Network, WAN) – це з’єднання локальних мереж і окремих комп’ютерів, розташованих далеко один від одного. Найбільшою у світі глобальною мережею є мережа Інтернет. 

1. Основні властивості Інтернет 

1. Глобальність – Інтернет надає безпосередній доступ до інформації в будь-якому місці Землі. За допомогою електронної пошти можна за лічені секунди відіслати повідомлення на інший континент, а також можна отримати доступ до різних інформаційних джерел.

2. Децентралізованість – Інтернет є децентралізована мережа з множинним рівноправним доступом, у якій доступні багаточисельні сайти, публікація матеріалів не залежить від контролю держави.

3. Відкритість – доступ до Інтернету не вимагає жодних особливих вимог, причому ціна обслуговування є не дуже значною. Будь-який користувач може підключитися до Інтернету.

4. Ємність – Інтернет має необмежену місткість для зберігання інформації.

5. Інтерактивність – Інтернет розрахований на двосторонню комунікацію: усі користувачі Інтернету можуть як відсилати, так і отримувати повідомлення. Інтернет дозволяє використовувати двосторонній зв’язок між користувачами в режимі реального часу.

6.       Пристосованість до потреб користувача – Інтернет надає користувачеві вибір довільного способу підключення до Інтернету, можливість обирати на власний розсуд сайти для опрацювання, контролювати інформацію, що надходити до його комп’ютера.

7. Різноманітність послуг – Інтернет надає користувачу широкий спектр послуг.

Коли говорять про роботу в Інтернеті або про використання Інтернету, то насправді йдеться не про Інтернет в цілому, а тільки про одну або декілька з його численних служб.

Для забезпечення функціонування служби відповідають протоколи, які називаються прикладними. Їх дотримання забезпечується і підтримується роботою спеціальних програм.

Щоб скористатися певною службою Інтернету, необхідно встановити на комп'ютері програму, здатну працювати по протоколу цієї служби. Такі програми називають клієнтськими або просто клієнтами.

Так, наприклад, для передачі файлів в Інтернеті використовується спеціальний прикладній протокол FTP (File Transfer Protocol). Відповідно, щоб отримати з Інтернету файл, необхідно:

• мати на комп'ютері програму, що є клієнтом FTP (FTP - клієнт);

• встановити зв'язок з сервером, що надає послуги FTP (FTP - сервером).

Інший приклад: щоб скористатися електронною поштою, необхідно дотримати протоколи відправки і отримання повідомлень.

Основні служби мережі Інтернет:

• Служба World Wide Web (WWW)

• Вікі-проекти

• Інтернет-магазини

• Інтернет-аукціони

• Електронні платіжні системи

• Інтернет-радіо

• Інтернет - телебачення

• Соціальні мережі

• Пошукові системи

• Ігри

• Термінальний режим

• Служба передачі файлів (FTP

• Торент трекер

• Хмарне сховище даних

• Системи обміну повідомленнями

• Служба Internet Relay Chat

• IP-телефонія

• Веб-форуми

• Блог

• Електронна пошта (E - Mail)

• Списки розсилки (Mail list) 

2. Служба World Wide Web (WWW) 

Безумовно, це найпопулярніша служба сучасного Інтернету. Її нерідко ототожнюють з Інтернетом, хоча насправді це лише одна з його численних служб.

World Wide Web – це єдиний інформаційний простір, що складається із взаємозв'язаних електронних документів, що зберігаються на Web – серверах. Окремі документи, які складають простір Web, називають Web - сторінками. Групи тематично об'єднаних Web - сторінок називають сайтом. Один фізичний Web-сервер може містити багато Web - вузлів, кожному з яких, як правило, відводиться окремий каталог на жорсткому диску сервера.

Від звичайних текстових документів Web-сторінки відрізняються тим, що вони оформлені без прив'язки до конкретного носія. Наприклад, оформлення документу, надрукованого на папері, прив'язане до параметрів друкарського листа, який має певну ширину, висоту і розміри полів. Web - документи призначені для перегляду на екрані комп'ютера, причому заздалегідь не відомо на якому. Невідомі ні розміри екрану, ні параметри колірної і графічної роздільної здатності, невідома навіть операційна система, з якою працює комп'ютер клієнта. Тому оформлення виконується безпосередньо під час їх відтворення на комп’ютері клієнта і відбувається відповідно до налаштувань програми, що виконує перегляд сторінки.

Програма для перегляду Web-сторінок називається браузером. Браузер виконує відображення документу на екрані, керуючись командами, які автор документу впровадив в його текст. Такі команди називаються тегами. Від звичайного тексту вони відрізняються тим, що поміщені в кутові дужки. Більшість тегів використовуються парами: відкриваючий тег і закриваючий. Закриваючий тег починається з символу "/".

• <CENTER> - цей текст повинен вирівнюватися по центру екрану;

• <LEFT> - цей текст вирівнюється по лівій межі екрану;

• <RIGHT> - цей текст вирівнюється по правій межі екрану.

Складні теги мають окрім ключового слова додаткові атрибути і пара-метри, що деталізують спосіб їх застосування. Правила запису тегів містяться в специфікації мовою розмітки гіпертексту – HTML (HyperText Markup Language).

Web-документ є звичайним текстовим документом, розміченим тегами HTML. Такі документи також називають HTML-документами або документами у форматі HTML. При відображенні HTML-документа на екрані за допомогою браузера теги не показуються, і відображається тільки текст документу. Проте оформлення цього тексту (вирівнювання, колір, розмір і зображення шрифту і інше) виконується відповідно до тегів документу.

Існують спеціальні теги для впровадження графічних і мультимедійних об'єктів (звук, музика, відеокліпи). Зустрівши такий тег, оглядач робить запит до сервера на доставку файлу, пов'язаного з тегом, і відтворює його у відповідності із заданими атрибутами і параметрами тега.

Часто у Web-документах застосовуються так звані активні компоненти, які містять не лише текстові, графічні і мультимедійні дані, але і програмний код, тобто можуть не просто відображуватися на комп'ютері клієнта, але і виконувати роботу за закладеною в них програмою.

Найбільш важливою рисою Web-сторінок, що реалізовується за допомогою тегів HTML, є гіпертекстові посилання. З будь-яким фрагментом тексту або, наприклад, з малюнком за допомогою тегів можна зв'язати інший Web-документ, тобто встановити гіперпосилання. В цьому випадку при натисканні на гіперпосиланні, відбувається запит на доставку нового документу. Цей документ, у свою чергу, теж може мати гіперпосилання на інші документи. 

3. Веб-форум 

Форум – інтернет-ресурс, популярний вид спілкування в Інтернеті. На форумі створюються теми для спілкування, що робить його кращим за чат. Всі, кого цікавить певна інформація, можуть зручно й швидко переглянути її на форумі. На форумі є адміністратори (власники форуму) та модератори (стежать за виконанням установлених правил і порядку). Форуми можуть бути присвячені програмному забезпеченню, автомобілям, футбольній команді і т. д.

Звично повідомлення несуть інформацію «автор-тема-зміст-дата/час». Повідомлення та всі відповіді на нього створює гілку (тему, тред, трєд, топік, топ). Відхилення від початкової теми обговорення часто заборонене правилами поведінки форуму. За дотриманням правил слідкують модератори та адміністратори – учасники, наділені можливістю редагувати, переміщати та видаляти чужі повідомлення у визначеному розділі чи темі, а також контролювати доступ до них інших учасників.

На форумах може застосовуватися надзвичайно гнучке розмежування доступу до повідомлень. Так, на одних форумах створення нових повідомлень доступні будь-яким випадковим відвідувачам, на інших – необхідна попередня реєстрація (найбільш поширений варіант). На практиці також нерідко зустрічається варіант, коли деякі розділи форуму загальнодоступні, а решта доступна тільки вузькому колу учасників.

Під час реєстрації учасники форуму можуть створювати профілі.

Профіль – сторінки з відомостями про даного учасника. У своєму профілі учасник форуму може повідомити інформацію про себе, налаштувати свій аватар або підпис, що буде автоматично додаватися до його повідомлень. 

4. Блог 

Блог – скорочена назва від англійського сполучення Web Log. Блогом вважається певний різновид сайту, що час від часу наповнюється текстом та мультимедійною інформацією, а останні записи блогу (їх прийнято називати постами) відображаються у зворотньому хронологічному порядку – найновіші є найостаннішими. Проте слід розуміти це поняття досить ширше.

Блог має декілька головних принципів, котрі, однак, не є обов’язковими. Блог повинен час від часу оновлюватись. Блог може бути як авторським (його веде одна особа), так і колективним. Кожнен пост може будь-хто прокоментувати, що передбачає діалог між автором блогу та його читачами.

Найчастіше блоги розділяють за тематикою – персональні, в яких головним чином ведуться записи про особисте життя автора, його розповіді та спостереження, – та тематичні, де прослідковується чітка тематика, наприклад, блог про подорожі, книги, музику або політичний блог. У наші дні блог перетворився у певний жанр. Саме завдяки тематичним блогам набувають широкої популярності.

Секрет популярності блогів у тому, що для того, аби "залишити" слід на сторінках інтернету, не треба багато вмінь чи технічних знань, особливо якщо користуватись спеціальними блог-сервісами. Серед таких сайтів найпопулярнішими в Україні є:

• Livejournal (Живий Журнал, або ЖЖ)

• Liveinternet

• Dnevnik.bigmir.net

• Hiblogger.net

Зараз загальна кількість блогів в Україні становить більше 200 тисяч, і ця цифра подвоюється щороку. 

5. Термінальний режим 

Історично однією з найперших є служба віддаленого управління комп'ютером Telnet. Підключившись до віддаленого комп'ютера по протоколу цієї служби, можна управляти його роботою. Таке управління ще називають консольним або термінальним.

У минулому цю службу широко використовували для проведення складних математичних розрахунків на віддалених обчислювальних центрах. Так, наприклад, якщо для дуже складних обчислень на персональному комп'ютері вимагалися тижні безперервної роботи, а на віддаленій супер-ЕОМ всього декілька хвилин, то персональний комп'ютер застосовували для віддаленого введення даних і для прийому отриманих результатів.

У наші дні у зв'язку з швидким збільшенням потужності персональних комп'ютерів необхідність в подібній послузі скоротилася, але служби Telnet в Інтернеті продовжують існувати. Часто протоколи Telnet застосовують для дистанційного керування технічними об'єктами, наприклад телескопами, відеокамерами, промисловими роботами.

Кожен сервер, що надає Telnet послугу, зазвичай пропонує своє клієнтське застосування. Його потрібно отримати по мережі, встановити на своєму комп'ютері, підключитися до сервера і працювати з віддаленим устаткуванням. Простий клієнт Telnet входить до складу операційної системи Windows (файл telnet.exe). 

6. Служби обміну інформацією 

6.1 Служба передачі файлів (FTP)

Необхідність в передачі файлів виникає, наприклад, при прийомі файлів програм, при пересиланні великих документів (наприклад, книг, фільмів).

Служба FTP має свої сервери у світовій мережі, на яких зберігаються архіви даних. З боку клієнта для роботи з серверами FTP може бути встановлено спеціальне програмне забезпечення, хоча сучасні браузери вбудовані можливості для роботи і по протоколу FTP.

Протокол FTP працює одночасно з двома TСР з’єднаннями між сервером та клієнтом. По одному з'єднанню йде передача даних, а по другому відбувається управління.

Протокол FTP також надає серверу засоби для ідентифікації клієнта. Цим часто користуються комерційні сервери і сервери обмеженого доступу, що поставляють інформацію тільки зареєстрованим клієнтам. Вони видають запит на введення логіну користувача і пов'язаного з ним паролю. Проте існують і десятки тисяч FTP - серверів з анонімним доступом для усіх охочих. У цьому випадку як ім'я користувача потрібно ввести слово: anonymous, а як пароль задати адресу електронної пошти. В більшості випадків програми-клієнти FTP роблять це автоматично. 

6.2 Торент трекер 

Торент (BitTorrent) – відкритий протокол обміну інформацією у мережах типу peer-to-peer. Автором проекту є Брам Коен (Bram Cohen), який створив першу версію у квітні 2001 разом із першим клієнтом з тією ж назвою.

Протокол розробляли таким чином, щоб обмін файлами великих розмірів у мережі був полегшений для її учасників. Один із принципів роботи протоколу BitTorrent такий: навантаження на учасника, який розповсюджує певний файл, зменшується завдяки тому, що клієнти, які його завантажують, починають обмінюватися даними між собою одразу, навіть поки файл повністю не завантажено. Таким чином, клієнти, які завантажили певну частину великого файлу, одразу можуть бути джерелами його розповсюдження.

Для отримання інформації про розповсюджувачів певного файлу, клієнт може звернутися до так званих трекерів.

Анімація використання протоколу: кольорові точки під кожним комп'ютером в анімації відповідають різним частинам файлу, який роздається. Трекер (сервер) надає тільки одну копію файлу, і всі користувачі клонують його частини один від одного.

Трекер (англ. tracker) – спеціалізований сервер, який працює по HTTP протоколу. Трекер використовується для того, щоб клієнти могли знайти один одного. На трекері зберігаються IP-адреси клієнтів, вхідні порти клієнтів та хеш-суми, які унікальним чином ідентифікують об'єкти, що беруть участь у завантаженнях.

Перед початком завантаження файлу клієнт з'єднується з трекером, повідомляє йому свою IP-адресу та хеш-суму файлу, що завантажується. У відповідь клієнт отримує адреси інших учасників мережі, які розповсюджують або закачують той самий файл. Далі клієнт періодично інформує трекер про хід процесу завантаження та отримує оновлений перелік адрес.

Для ефективної роботи мережі BitTorrent необхідно, щоб якомога більше клієнтів були здатні приймати вхідні з'єднання.

Файли закачуються невеликими фрагментами; чим менше доступний фрагмент, тим частіше він передаватиметься. Таким чином, присутність в мережі «сідера» з повним файлом для завантаження необов'язково – система розподіляє сегменти між «пірами», щоб в подальшому вони могли обмінюватися відсутніми сегментами. Клієнти (піри) обмінюються сегментами безпосередньо між собою, за принципом «ти – мені, я – тобі».

Завантажені фрагменти стають негайно доступні іншим клієнтам.

На фрагменти розбиваються не окремі файли, а вся роздача, тому у клієнта, який побажав завантажити лише деякі файли з роздачі, для підтримки цілісності фрагментів часто буде зберігатися також невеликий обсяг надлишкової (для нього) інформації. Як об'єкт роздачі можуть виступати декілька файлів (наприклад, вміст каталогу). 

6.3 Хмарне сховище даних 

У світі сучасного Інтернету існує ще одне поняття – так звані хмарні сервіси. На сьогоднішній день спектр послуг, що надаються хмарними сервісами, дуже широкий – від повнофункціональних додатків до сервісів зберігання даних і фільтрації спаму. При цьому всі дані зберігаються автоматично в хмарі – віддаленому, розподіленому, динамічному сховищі даних.

Хмарне сховище даних (англ. Cloud storage) – модель онлайн-сховища, в якому дані зберігаються на численних розподілених в мережі серверах, що надаються в користування клієнтам. Фактично, хмарне сховище даних являє собою віртуальний сервер, дані в якому можуть розташовуватися віддалено один від одного географічно, наприклад в різних країнах.

Не менш ефективно хмарні сховища можна використовувати і для синхронізації даних між різними комп'ютерними пристроями. Наприклад, можна внести зміни в файл на робочому комп'ютері і бути впевненим, що всі зроблені виправлення будуть внесені в усі його копії, що зберігаються на інших пристроях, які синхронізовані з хмарним сервісом.

До найбільш популярним хмарним файловим сховищ належать: Google Диск, Яндекс.Диск, Microsoft SkyDrive, Dropbox. Практично всі вони після реєстрації надають користувачам кілька безкоштовного місця для зберігання файлів (зазвичай від 5 до 10 Гб). 

7. Системи обміну повідомленнями 

7.1 Служба Internet Relay Chat 

Служба IRC (Internet Relay Chat) призначена для прямого спілкування користувачів у режимі реального часу. Часто службу IRC називають чатом.

На відміну від системи телеконференцій, в якій спілкування між учасниками обговорення теми відкрите всьому світу, в системі IRC спілкування відбувається тільки в межах одного каналу, в роботі якого беруть участь зазвичай лише декілька чоловік. Кожен користувач може створити власний канал і запросити в нього учасників "бесіди" або приєднатися до одного з відкритих в даний момент каналів. 

7.2 Месенджери 

Програми миттєвого обміну повідомленнями (англ. Instant messenger, IM) – це програми для обміну повідомленнями через Internet в режимі реального часу за допомогою служби миттєвих повідомлень (Instant Messaging Service, IMS). Ці програми використовують передачі текстових повідомлень, різних файлів, зображень, звуків, музики, відео, тощо. Також за допомогою них можна вести відеоконференції, спільно грати у онлайн-ігри, малювати, працювати.

Для користування цим видом комунікації необхідна клієнтська програма. Клієнтську програму системи миттєвих повідомлень часто називають месенджером.

Відмінність миттєвих повідомлень від, наприклад, електронної пошти тут в тому, що обмін повідомленнями відбувається в миттєво реальному часі. При відправлені повідомлення по електронній пошті повідомлення зберігається у поштовій скриньці на сервері. Для того, щоб отримати повідомлення, отримувач повинен сам перевірити свою поштову скриньку і забрати їх. У месенджерах зв'язок між користувачами утримується постійно і відправлене повідомлення одразу передається користувачу.

Обмін повідомленнями може бути або між двома, або між декількома співрозмовниками (конференція, чат).

Система миттєвих повідомлень працює за серверною або безсерверною технологією.

У безсерверних протоколах (FChat, NASSI, UChat) повідомлення передаються безпосередньо від одного співрозмовника до іншого.

Кожна система миттєвого обміну повідомленнями повинна мати такі складові:

• систему ідентифікації (адресації) клієнтів;

• систему обліку стану клієнтів (хто є підключений, а хто ні);

• систему доставки повідомлень.

У безсерверних протоколів виникають проблеми ідентифікації співрозмовника. Для точної ідентифікації клієнта вони можуть використовувати лише фізичну мережеву адресу (IP). Це створює складність, тому що на одному комп'ютері можуть знаходитися декілька користувачів. Для вирішення цієї проблеми і були створені серверні протоколи. У серверних протоколах виділяється сервер, який веде облік користувачів. На сервері потрібно зареєструватися використовуючи ідентифікатор та пароль. Потім ідентифікація проходить через сервер. Ідентифікатори користувачів – це зазвичай номер телефону або логін.

Більшість IM-клієнтів дозволяє користувачам бачити, чи підключені до мережі їхні співрозмовники в цей момент. Стан користувачів у месенджерах називається статусом.

Зазвичай користувач може створювати власний список контактів. Більшість протоколів дозволяють зберігати список контактів на сервері, що дуже зручно.

Повідомлення можуть бути збережені у так званому журналі повідомлень. Деякі протоколи (GTalk/XMPP) дозволяють, так само як і контакти, зберігати журнал на сервері.

Майже всі поширені протоколи (окрім IRC) дозволяють користувачам задавати власну інформацію про себе у спеціальних анкетах. Деякі протоколи (XMPP) використовують для цього стандарт так званої візитної картки VCard. Зазвичай анкети містять такі поля як: нік, справжнє ім'я, фото користувача або зображення (аватар), адреса, дата народження та вік, про себе.

Основними службами для обміну миттєвими повідомленнями є:

• AOL Instant Messenger

• ICQ

• Miranda IM

• Matrix

• MyChat

• LINE

• Skype

• Spicebird

• Telegram

• QIP

• U-Report

• XMPP-клієнти

• Yahoo! Messenger

• Viber

• Windows Live Messenger

• WhatsApp

7.3 IP-телефонія 

Під IP-телефонією розуміється технологія, що дозволяє використовувати Internet для ведення міжнародних і міжміських телефонних розмов, а також передачі факсів в режимі реального часу.

IP-телефонія об'єднує телефонні мережі і мережі передачі даних в єдину комунікаційну мережу, яка пропонує могутній і економічний засіб зв'язку.

У звичайному телефонному дзвінку підключення між обома співрозмовниками встановлюється через телефонну станцію виключно з метою розмови. Голосові сигнали передаються по телефонних лініях, через виділене підключення. При запиті ж по Internet, стислі пакети даних поступають в Internet з адресою призначення. Кожен пакет даних проходить власний шлях до адресата, по різних маршрутах. Для адресата, пакети даних перегруповуються і декодуються в голосові сигнали оригіналу.

Звичайні телефонні дзвінки вимагають розгалуженої мережі зв'язку телефонних станцій, зв'язаних закріпленими телефонними лініями, підведення волоконно-оптичних кабелів і супутників зв'язку. Високі витрати телефонних компаній приводять до дорогих міжміських розмов. Виділене підключення телефонної станції також має багато надмірної продуктивності або час простою протягом сеансу.

ІР-телефонія частково грунтується на існуючій мережі закріплених телефонних ліній. Але головне, вона використовує саму передову технологію стиснення наших голосових сигналів, і повністю використовує місткість телефонних ліній. Тому пакети даних від різних запитів, і навіть різні їх типи, можуть переміщатися по одній і тій же лінії в один і той же час.

Послуги сервісу ІР-телефонії:

• дешеві дзвінки за кордон;

• дзвінки з будь-якого телефону, навіть з відключеною «8»;

• контроль стану Вашого рахунку;

• послуга АВН (доступ до оператора з фіксованого номеру телефону без постійних наборів Номера рахунку та ПІН-коду);

• служба голосового меню;

• повна статистика дзвінків.

7.4 Вебінар

Вебінар (англ. webinar) – онлайн семінар – спосіб організації зустрічей онлайн, формат проведення семінарів, тренінгів та інших заходів за допомогою Інтернету.

Це неологізм, утворений поєднанням слів веб (англ. "мережа") та семінар. Для організації вебінару використовуються технології відео-конференції, Інтернет-телефонії та ін. Вебінари поширені в діловому середовищі. Дедалі більшого значення набувають вебінари й у дистанційній освіті.

Вебінари можуть бути спільними і включати в себе сеанси голосувань і опитувань, що забезпечує повну взаємодію між аудиторією та ведучим.

Серед функцій вебінару є:

• відео в режимі реального часу;

• слайдові презентації;

• VoIP (аудіозв'язок через комп'ютер в режимі реального часу з використанням навушників або колонок);

• whiteboard (електронна дошка для коментарів, на якій ведучий і слухачі можуть залишати позначки або коментувати пункти презентації);

• текстовий чат – для сеансів питань і відповідей в режимі реального часу, що проводяться тільки для учасників конференції, в чаті можливо як групове (повідомлення видно всім учасникам), так і приватне спілкування (розмова між двома учасниками);

• голосування і опитування (дозволяють ведучому опитувати аудиторію, надаючи на вибір кілька варіантів відповідей);

• віддалений робочий стіл, спільне використання додатків (коли учасники можуть переглядати все, що вже було відображено на їх моніторі веб-конференції; деякі додатки спільного використання мають функції віддаленого робочого столу, що дозволяє учасникам частково управляти комп'ютером (екраном) ведучого;

• веб-тури – адреси сторінок, дані форм, cookies, скрипти і інша інформація про сеанс може бути передана іншим учасникам з метою використання її для наочного навчання з елементами входу в систему, кліками, переходами між екранами, даний тип функцій використовується для демонстрації сайту або додатків при безпосередній участі користувачів;

• трансляція запису.

Послуга відеоконференції через мережу часто є сервісом, що розташований на веб-сервері компанії-постачальника. У кожного постачальника свої умови.

Важливою функцією програм для організації вебінарів через мережу є спільне використання додатків. Це означає, що один учасник вебінару може передати контроль над додатком будь-якому іншому учаснику. 

7.5 Електронна пошта (E - Mail) 

Ця служба також є однією з найбільш ранніх. Її забезпеченням в Інтернеті займаються спеціальні поштові сервери.

Поштові сервери отримують повідомлення від клієнтів і пересилають їх по ланцюжку до поштових серверів адресатів, де ці повідомлення накопичуються. При встановленні з'єднання між адресатом і його поштовим сервером відбувається автоматична передача повідомлень, що поступили, на комп'ютер адресата.

Поштова служба заснована на двох прикладних протоколах: SMTP і РОРЗ. По першому відбувається відправка кореспонденції з комп'ютера на сервер, а по другому – прийом вхідних повідомлень.

Існує велика різноманітність клієнтських поштових програм. До них відноситься, наприклад, програма Microsoft Outlook Express, що входить до складу операційної системи Windows. Із спеціалізованих поштових програм хорошу популярність мають програми The Bat! і Eudora Pro. 

8. Списки розсилки (Mail list) 

Звичайна електронна пошта припускає наявність двох партнерів по листуванню. Якщо ж партнерів немає, то досить великий потік почтової інформації у свою адресу можна забезпечити, підписавшись на списки розсилки. Це спеціальні тематичні сервери, що збирають інформацію по певних темах і переправляють її передплатникам у вигляді повідомлень електронної пошти.

Темами списків розсилки може бути що завгодно, наприклад питання, пов'язані з вивченням іноземних мов, науково-технічні огляди, презентація нових програмних і апаратних засобів обчислювальної техніки.

Основний прийом використання груп новин полягає в тому, щоб поставити питання, звертаючись до всього світу, і отримати відповідь або пораду від тих, хто з цим питанням вже розібрався. При цьому важливо стежити за тим, щоб зміст питання відповідав темі цієї телеконференції.

Багато кваліфікованих фахівців світу регулярно переглядають повідомлення телеконференцій, що проходять в групах, що стосуються їх сфери діяльності. Такий перегляд називається моніторингом інформації. Регулярний моніторинг дозволяє фахівцям точно знати, що нового відбувається у світі по їх спеціальності, які проблеми турбують великі маси людей і на що потрібно звернути особливу увагу у своїй роботі.

При відправці повідомлень в телеконференції прийнято вказувати свою адресу електронної пошти для зворотного зв'язку.

Для роботи із службою телеконференцій існують спеціальні клієнтські програми. Так, наприклад, додаток Microsoft Outlook Express, вказаний вище як поштовий клієнт, дозволяє працювати також і із службою телеконференцій. Для початку роботи потрібно налаштувати програму на взаємодію з сервером груп новин, оформити "підписку" на певні групи і періодично, як і на електронну пошту, отримувати усі повідомлення, що проходять по темі цієї групи. В даному випадку слово "підписка" не припускає з боку клієнта ніяких зобов'язань або платежів – це просто вказівка серверу про те, що повідомлення по вказаних темах потрібно доставляти, а по інших – ні. Відмінити підписку або змінити її склад можна в будь-який зручний момент.

Питання для перевірки:

1. Які існують служби мережі Інтернет?

2. Що таке веб-сайт? Для чого потрібні веб-сайти?

3. Назвіть відмінності веб-сайту і веб-сторінки.

4. Перелічіть основні служби Інтернету. Опишіть одну з них докладніше.

5. Для чого потрібні хмарні сховища даних? Як вони функціонують?

6. Дайте визначення поняттю «IRC».

7. Які протоколи використовуються для обміну повідомленнями в режимі реального часу?

8. Назвіть програмне забезпечення для обміну миттєвими повідомленнями.

9. Для чого призначена служба управління віддаленим комп’ютером?

10. Назвіть служби, які використовуються для передавання файлів в Інтернет?

11. Що таке гіпертекст?

12. Що таке браузер?

13. Для чого призначений «автономний режим» під час роботи з web-сторінками?

14.  За допомогою якої служби можна віддалено управляти роботою комп’ютера?

15. За допомогою якої мови створюють сторінки сайтів?

1. Воробієнко П.П. Телекомунікаційні та інформаційні мережі [Навчальний посібник] / П.П. Воробієнко, Л.А. Нікітюк, П.І. Резніченко – К.: Самміт-книга, 2010. – 708 с. (електронний варіант, формат pdf)

2. Городецька О.С. Комп’ютерні мережі: навчальний посібник / О.С. Городецька, В.А. Гикавий, О.В. Онищук. – Вінниця : ВНПУ, 2017. – 129 с.

3. Струтинська О.В. Інформаційні системи та мережі [Навчальний посібник для дистанційного навчання] /За наук.ред.М.І. Жалдака – К.: Університет «Україна», 2008. – 211 с. (електронний варіант, формат pdf)