Роздільне середовище є загальним ресурсом для всіх вузлів мережі і для його використання існують різні методи доступу.
Існують два основні типи методів доступу:
детерміновані;
недетерміновані.
Перш ніж вибрати протокол, в якому реалізований один з цих методів доступу до середовища передачі даних, слід звернути увагу на наступні чинники:
характер передач – безперервний чи імпульсний;
кількість передач даних;
необхідність передачі даних у строго певні інтервали часу;
кількість активних пристроїв у мережі.
Кожен з цих чинників у комбінації з перевагами і недоліками допоможе визначити, який з методів доступу до середовища передачі є найбільш оптимальним.
При детермінованих методах доступу роздільне середовище розподіляється між вузлами за допомогою спеціального механізму керування, що гарантує передачу даних з вузла протягом певного невеликого інтервалу часу. Поширеними детермінованими методами доступу є метод суперництва і метод передачі права.
Метод суперництва використовується переважно в мережах з топологією «зірка». Він передбачає для всіх абонентів рівний статус в ініціативі початку передачі повідомлення. Це забезпечує високу оперативність роботи, але виникає проблема зіткнення повідомлень у роздільному середовищі. Якщо два комп’ютери мережі намагаються одночасно встановити зв'язок між собою і скеровують до роздільного середовища свої запити, то відбувається колізія. У цьому випадку відбувається скидання стану відправлення запиту на обох комп’ютерах. Згодом посилаються повторні запити, але з різною часовою затримкою для кожного комп’ютера.
Метод передачі права застосовується в мережах з топологією «кільце». Він заснований на передачі по мережі спеціального повідомлення – маркера. Маркер – це службове повідомлення певного формату, в яке комп’ютери мережі можуть поміщати свої інформаційні пакети.
Маркер циркулює по кільцю, і будь-який вузол, що має дані для передачі, розміщає їх у вільний маркер, встановлює ознаку про зайнятість маркера і передає його по кільцю. Вузол-одержувач приймає повідомлення, встановлює ознаку про підтвердження прийому інформації і знов відправляє маркер у кільце.
Вузол-відправник після отримання підтвердження, звільняє маркер і відправляє його у мережу. Існують методи доступу, що використовують декілька маркерів.
Недетерміновані (випадкові) методи доступу передбачають конкуренцію всіх вузлів мережі за право передачі.
Найбільш поширеним недетермінованим методом доступу є множинний метод доступу з контролем поточної частоти і виявленням колізій. Він схожий до режиму суперництва і зазвичай використовується в мережах з топологією «загальна шина».
Контроль поточної частоти полягає в тому, що вузол, який має передати повідомлення, «прослуховує» роздільне середовище і чекає на його звільнення. Якщо середовище є вільним, вузол починає передачу.
Питання для перевірки:
Охарактеризуйте фізичні принципи за доступу до роздільного середовища.
За яким принципом функціонують детерміновані методи доступу до роздільного середовища?
Назвіть найбільш поширені детерміновані методи .
У чому суть методу передачі права?
Охарактеризуйте принцип недетермінованого доступу до роздільного середовища?
Назвіть найбільш поширений недетермінований метод доступу до роздільного середовища?
Що таке «колізія»?
Воробієнко П.П. Телекомунікаційні та інформаційні мережі [Навчальний посібник] / П.П. Воробієнко, Л.А. Нікітюк, П.І. Резніченко – К.: Самміт-книга, 2010. – 708 с. (електронний варіант, формат pdf)
Городецька О.С. Комп’ютерні мережі: навчальний посібник / О.С. Городецька, В.А. Гикавий, О.В. Онищук. – Вінниця : ВНПУ, 2017. – 129 с.
Струтинська О.В. Інформаційні системи та мережі [Навчальний посібник для дистанційного навчання] /За наук.ред.М.І.Жалдака – К.: Університет «Україна», 2008. – 211 с. (електронний варіант, формат pdf)
Тарнавський Ю.А. Організація комп’ютерних мереж [Електронний ресурс]/ Ю.А. Тарнавський, І.М. Кузьменко – К.: КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2018. – 259 с. (електронний варіант, формат pdf)
Міхунін С.В. Комп’ютерні мережі. Загальні принципи функціонування комп’ютерних мереж [Навчальний посібник] / С.В. Міхунін, С.В. Кавун, С.В. Знахур – Харків: Вид. ХНЕУ, 2008. – 210 с.
ДО ЗМІСТУ