Апаратне забезпечення локальних мереж

Комп’ютерна мережа – це складний комплекс взаємопов’язаних і узгоджено функціонуючих програмних та апаратних компонентів:

• комп’ютерів;

• комунікаційного обладнання;

• операційних систем;

• мережевих додатків.

Пристрої, підключені до будь-якого сегменту мережі, називають мережевими пристроями. Їх прийнято підрозділяти на 2 групи:

1. Пристрої користувача. До цієї групи входять комп'ютери, принтери, сканери і інші пристрої, які виконують функції, необхідні безпосередньо користувачеві мережі.

2. Мережеві пристрої. Ці пристрої дозволяють здійснювати зв'язок із іншими мережевими пристроями або пристроями кінцевого користувача. У мережі вони виконують специфічні функції.

Вибір мережевого обладнання має найважливіше значення на етапі  проектування мережі, оскільки вартість апаратури складає найбільш істотну частину від вартості мережі в цілому, а заміна апаратури пов'язана не тільки з додатковими витратами, але і з трудомісткими роботами.  До мережевого комунікаційного обладнання відносять:

• кабельні системи;

• репітери;

• мости;

• комутатори;

• маршрутизотори;

• модульні концентратори.

Мережеве обладнання може бути активним та пасивним. Під активним мережевим обладнанням мається на увазі устаткування, за яким йде деяка "інтелектуальна" особливість. Пасивне устаткування відрізняється від активного в першу чергу тим, що не живиться безпосередньо від електромережі і передає сигнал без його посилення. Наприклад, кабель, вилки та розетки, повторювачі, патч-панелі і т. д. Також, до пасивного устаткування відносять монтажні шафи і стійки, телекомунікаційні шафи.

1. Мережевий адаптер

Пристрої, які зв'язують кінцевого користувача з мережею, називаються кінцевими вузлами або станціями (host). Для роботи у мережі кожен хост оснащений платою мережевого інтерфейсу (Network Interface Card – NIC), яку також називають мережевим адаптером чи мережевою платою.

Мережевий адаптер є платою, яка вставляється в слот на материнській платі комп'ютера (або вбудована в материнську плату), або є зовнішнім пристроєм. Кожен адаптер NIC має унікальний код, який називається MAC-адресою. Ця адреса використовується для організації роботи цих пристроїв у мережі. Мережеві пристрої забезпечують транспортування даних, які необхідно передавати між пристроями кінцевого користувача. Вони подовжують і об'єднують кабельні з'єднання, перетворюють дані з одного формату в іншій та управляють передачею даних.

Мережевий адаптер зазвичай виконує наступні функції:

1. Оформлює інформацію для передачі у вигляді кадру певного формату. Кадр включає декілька службових полів, серед яких є адреса комп'ютера призначення і контрольна сума кадру.

2. Отримує доступ до середовища передачі даних. У локальних мережах часто використовуються канали зв'язку, доступ до яких надається за спеціальним алгоритмом (найчастіше застосовуються метод випадкового доступу або метод з передачею маркера).

3. Кодує послідовність біт кадру послідовністю електричних сигналів при передачі даних і декодує їх при прийомі. Кодування повинне забезпечити передачу інформації по лініях зв'язку з певною смугою пропускання і певним рівнем перешкод так, щоб приймаюча сторона змогла розпізнати послану інформацію з високою мірою вірогідності.

4. Перетворює інформацію з паралельної форми в послідовну і назад. Ця операція пов'язана з тим, що в обчислювальних мережах інформація передається в послідовній формі, біт за бітом, а не побайтно, як усередині комп'ютера.

5. Синхронізує біти, байти і кадри для стійкого прийому інформації.

Мережеві адаптери розрізняють за типом прийнятої в мережі мережевої технології – Ethernet, Token Ring, FDDI і т.д. Як правило, конкретна модель мережевого адаптера працює за певною мережевою технологією.

У зв'язку з тим, що для кожної технології є можливість використання різних середовищ передачі, мережевий адаптер може підтримувати одночасно декілька середовищ. У разі, коли мережевий адаптер підтримує тільки одне середовище передачі даних, а необхідно використовувати інше, застосовуються трансивери і конвертори.

2. Бездротовий мережевий адаптер

Бездротові мережеві адаптери  забезпечують безпровідні з'єднання як для компактних переносних комп'ютерів, так і для настільних робочих станцій.

Бездротові адаптери дозволяють додавати до локальної мережі кінцеві станції легко, швидко і без особливих матеріальних витрат. При цьому не потрібне прокладання додаткових кабелів. Усі адаптери мають антену. Ці антени забезпечують зону прийому, необхідну для передачі і прийому даних.

Разом із драйвером пристрою мережевий адаптер виконує дві основні операції: відправку і прийом даних з мережі до ПК і навпаки, а ще беруть участь у:

• моніторингу вхідного/вихідного трафіку;

• віддаленій зміні конфігурації;

• підвищенні продуктивності і визначення пріоритетів у мережі;

• віддаленій активізації з центральної робочої станції;

• кодування/декодування відісланих/прийнятих даних;

• формування пакета (режим передавання/приймання).

3. Трансивер

Трансивер – пристрій для передачі і прийому сигналу між двома фізично різними середовищами системи зв'язку. Це пристрій, який сполучає інтерфейс хоста з локальною мережею.

Замість трансивера можна використовувати конвертор, який може погоджувати вихід приймача, призначеного для одного середовища, з іншим середовищем передачі даних (наприклад, вихід на виту пару перетвориться у вихід на коаксіальний кабель). 

4. Повторювачі та підсилювачі

Сигнал при передачі по мережі слабшає. Щоб запобігти цьому послабленню, використовують повторювачі чи підсилювачі, які посилюють сигнал.

Повторювач (репітер, від англ. repeater) – мережеве устаткування, призначене для збільшення відстані мережевого з'єднання шляхом повторення електричного сигналу "один в один".

Таке посилення як для аналогових систем не підходить для високочастотних цифрових сигналів. У таких ситуаціях застосовують не посилення, а повторення сигналу. При цьому пристрій на вході приймає сигнал, розпізнає його первинний вид та генерує на виході його точну копію. Теоретично така схема може передавати дані на скільки завгодно великі відстані.

Зазвичай мережева архітектура визначає максимальну кількість повторювачів, які можуть бути встановлені в окремій мережі. Причиною цього є феномен, відомий як "затримка поширення". Період, потрібний кожному повторювачу для очищення і посилення сигналу, помножений на число повторювачів, може призвести до помітних затримок передачі даних у мережі.

Повторювачі використовуються в мережах з цифровим сигналом для боротьби із загасанням (послабленням) сигналу. Коли репітер отримує ослаблений сигнал, він очищає цей сигнал, посилює і передає наступному сегменту.

Метою використання повторювача є регенерація і ресинхронізація мережевих сигналів на бітовому рівні, що дозволяє передавати їх на більшу відстань. Термін повторювач спочатку означав окремий порт ''на вході'' деякого пристрою і окремий порт на його ''виході''. Зараз використовуються також повторювачі з декількома портами. У еталонній моделі OSI повторювачі класифікуються як пристрої першого рівня, оскільки вони функціонують тільки на бітовому рівні і не працюють з інформацією, що міститься в пакеті.

Підсилювачі (amplifier) використовуються для збільшення дальності передачі в мережах,  що використовують аналоговий сигнал. Це називається широкосмуговою передачею. Носій ділиться на декілька каналів, так що різні частоти можуть передаватися паралельно. 

5. Концентратор

Концентратор (HUB) є мережевим пристроєм, що діє на фізичному рівні мережевої моделі OSI і служить як центральна точка з'єднання та єднальна лінія в мережевій конфігурації "зірка".

Існує три основні типи концентраторів:

• пасивні (passive);

• активні (active);

• інтелектуальні (intelligent).

Пасивні концентратори не вимагають електроенергії і діють як фізична точка з'єднання, нічого не додаючи до сигналу.

Активні використовують енергію для відновлення і посилення сигналу.

Інтелектуальні концентратори можуть надавати такі сервіси, як перемикання пакетів (packet switching) і перенаправлення трафіку (traffic riuting).

Розглянемо приклад: нехай є 2 комп'ютери, в кожному комп'ютері встановлено по мережевій карті. Для того, щоб з'єднати ці два комп'ютери в мережу досить з'єднати їх кабелем.

Для підключення ще одного  комп'ютера у мережу можна придбати ще одну мережеву плату і об'єднати усі 3 комп’ютери в мережу. Такий варіант налаштування дещо складніший і при появі нових комп'ютерів потрібно буде купувати все нові і нові мережеві плати.

Для вирішенням цієї проблеми доцільніше придбати мережевого концентратор або комутатор. Ці пристрої призначені для об'єднання різних мережевих пристроїв (комп'ютери, мережеві камери, сервера), підключених до них, в єдиний сегмент мережі.

На концентраторах є декілька портів для підключення вузлів до мережі. Концентратори – це прості пристрої, не обладнані необхідними електронними компонентами для передачі повідомлень між вузлами мережі. Концентратор не в змозі визначити, якому вузлу призначено конкретне повідомлення. Він просто приймає електронні сигнали одного порту і відтворює (чи ретранслює) те ж повідомлення для усіх інших портів.

Концентратори вважаються пристроями першого рівня, оскільки вони всього лише регенерують сигнал і повторюють його на усіх своїх портах (на вихідних мережевих з'єднаннях). Мережевий адаптер вузла приймає тільки повідомлення, адресовані на правильну MAC-адресу. Вузли ігнорують повідомлення, якщо вони призначені не для них. Тільки вузол, якому адресовано це повідомлення, обробляє його і відповідає відправникові.

Через концентратор можна одночасно відправляти тільки одне повідомлення. При одночасній передачі повідомлення декількома пристроями мережі відбувається спотворення сигналів. Оскільки концентратор не декодує повідомлення, він не виявить спотворення і повторить його усім портам. Область мережі, в якій вузол може отримати спотворене при зіткненні повідомлення, називається доменом колізій.

Концентратори і повторювачі мають схожі характеристики, тому концентратори  часто називають багатопортовими повторювачами (multiport repeater). Різниця між повторювачем та концентратором полягає лише у кількості кабелів, приєднаних до пристрою. Тоді як повторювач має тільки два порти, концентратор зазвичай має від 4 і більше портів.

Кожен відправляючий вузол деякий час чекає і потім намагається знову відправити або переправити повідомлення. По мірі збільшення кількості підключених до концентратора вузлів, росте і вірогідність зіткнення. Чим більше зіткнень, тим більше буде повторів. При цьому мережа перевантажується і швидкість передачі мережевого трафіку падає. Тому розмір домену колізій обмежують.

Нижче приведені найбільш важливі властивості пристроїв цього типу:

• концентратори посилюють та поширюють сигнали;

• концентраторам не потрібна фільтрація;

• для концентраторів не потрібне визначення маршрутів і комутації пакетів;

• концентратори використовуються як точки об'єднання трафіку в мережі. 

6. Міст

Використання багатьма комп'ютерами загальної кабельної системи в режимі розподілу часу призводить до істотного зниження продуктивності мережі при інтенсивному трафіку. Загальне середовище перестає справлятися з потоком даних і в мережі виникає черга комп'ютерів, що очікують доступу. Це явище характерне для усіх технологій, що використовують роздільні середовища передачі даних, незалежно від алгоритмів доступу.

Тому мережі, побудовані на основі концентраторів, не можуть розширюватися в необхідних межах – при певній кількості комп'ютерів відбудеться перенавантаження мережі і затримки стануть неприпустимими. Ця проблема може бути розв'язана шляхом логічної структуризації мережі за допомогою мостів, комутаторів та маршрутизаторів.

Міст (bridge) є пристроєм, що використовується для з'єднання мережевих сегментів. Міст зчитуює адресу мережевої карти (MAC address) комп'ютера-одержувача з кожного вхідного пакету даних і переглядає спеціальні таблиці для визначення наступних дій з пакетом.

Властивості мостів:

• Мости є більш "інтелектуальними" пристроями, ніж концентратори. Це означає, що вони можуть аналізувати вхідні дані і пересилати їх (чи відкинути) на основі адресної інформації.

• Мости збирають і передають пакети між двома або більш сегментами мережі.

• Мости збільшують кількість доменів колізій (і зменшують їх розмір за рахунок сегментації локальної мережі), що дозволяє декільком пристроям передавати дані одночасно, не викликаючи колізій.

• Мости підтримують таблиці MAC-адрес.

Функцією моста є фільтрація фреймів на другому рівні. Для фільтрації або вибіркової доставки даних,міст створює таблицю MAC-адрес, розташованих в даному мережевому сегменті та в інших відомих йому мережах, і перетворює їх у відповідні номери портів. Цей процес детально описаний нижче.

Етап 1. Якщо пристрій пересилає дані вперше, міст шукає в пакеті даних MAC-адресу пристрою відправника і записує його у свою таблицю адрес.

Етап 2. Коли дані поступають на порт моста, він порівнює MAC-адресу пункту призначення з MAC -адресами, що знаходяться в його адресних таблицях.

Етап 3. Якщо міст виявляє, що MAC-адреса одержувача належить тому ж мережевому сегменту, в якому знаходиться відправник, то він не пересилає ці дані в інші сегменти мережі. Цей процес називається фільтрацією (filtering). За рахунок такої фільтрації мости можуть значно зменшити об'єм даних, що передаються в межах сегменту, оскільки при цьому виключається непотрібна пересилка даних.

Етап 4. Якщо міст визначає, що MAC-адреса одержувача знаходиться в сегменті, відмінному від сегменту відправника, він направляє дані тільки у відповідний сегмент.

Етап 5. Якщо MAC-адреса одержувача мосту невідома, він розсилає дані в усі порти, за винятком того, з якого ці дані були отримані. Такий процес називається лавинною розсилкою (flooding). Така розсилка  також використовується в комутаторах.

Етап 6. Міст будує свою таблицю адрес (її називають мостовою таблицею або таблицею комутації), вивчаючи MAC-адреси відправників. Якщо MAC-адреса відправника відсутня в таблиці моста, то він разом з номером інтерфейсу заноситься в адресну таблицю.

Міст функціонує як повторювач (отримує дані з будь-якого сегменту), але він розбірливий. Якщо одержувач знаходиться в тому ж фізичному сегменті, що і міст, то пакет використовуватись не буде. Якщо одержувач знаходиться в іншому сегменті, то міст перешле такий пакет. Ця обробка дозволяє зменшити завантаження мережі, оскільки сегмент не отримуватиме повідомлень, які до нього не відносяться.

Різниця між мостом і комутатором полягає в тому, що міст в кожен момент часу може здійснювати передачу кадрів тільки між однією парою портів, а комутатор одночасно підтримує потоки даних між усіма своїми портами. Іншими словами, міст передає кадри послідовно, а комутатор паралельно.

7. Комутатор

Мережевий комутатор (Switch – перемикач) – пристрій, призначений для з'єднання декількох вузлів комп'ютерної мережі в межах одного або декількох сегментів мережі. Комутатор працює на канальному (другому) рівні моделі OSI. Комутатори були розроблені з використанням мостових технологій і часто розглядаються як багатопортові мости.

Комутатор використовує ті ж концепції і етапи роботи, які характерні для моста. У найпростішому випадку комутатор можна назвати багатопортовим мостом, але в деяких випадках таке спрощення неправомірне.

Як і концентратор, комутатор сполучає декілька вузлів з мережею. На відміну від концентратора, комутатор може передати повідомлення конкретного вузла. Коли вузол відправляє повідомлення іншого вузла через комутатор, той приймає, декодує кадри і прочитує фізичну (MAC) адресу повідомлення.

У таблиці комутатора, яка називається таблицею MAC-адрес, знаходиться список активних портів і MAC-адрес підключених до них вузлів. Коли вузли обмінюються повідомленнями, комутатор перевіряє, чи є вони в таблиці MAC-адрес. Якщо так, комутатор встановлює між портом джерела і призначення тимчасове з'єднання, яке називається канал. По ньому два вузли обмінюються даними. Інші вузли, підключені до комутатора, працюють на різних смугах пропускання каналу і не приймають повідомлення, адресовані не для них. Для кожного нового з'єднання між вузлами створюється новий канал. Такі окремі канали дозволяють встановлювати декілька з'єднань одночасно без виникнення колізій.

Оскільки комутація здійснюється на апаратному рівні, це відбувається значно швидше, ніж аналогічна функція, що виконується мостом за допомогою програмного забезпечення. Слід звернути увагу, що міст вважається пристроєм з програмною, а комутатор з апаратною комутацією. Кожен порт комутатора можна розглядати як окремий мікроміст. При цьому кожен порт комутатора надає кожній робочій станції усю смугу пропускання передавального середовища. Такий процес називається мікросегментацією.

Мікросегментація (microsegmentation) дозволяє створювати приватні, або виділені сегменти, в яких є тільки одна робоча станція. Кожна така станція дістає миттєвий доступ до усієї смуги пропускання, і їй не доводиться конкурувати з іншими станціями за право доступу до передавального середовища. У дуплексних комутаторах не відбувається колізій, оскільки до кожного порту комутатора приєднаний тільки один пристрій.

Іноді до порту комутатора підключають інший мережевий пристрій, наприклад, концентратор. Це збільшує кількість вузлів, які можна підключити до мережі. Якщо до порту комутатора підключений концентратор, MAC-адреси усіх вузлів, підключених до концентратора, зв'язуються з одним портом.

Якщо концентратор підключений до порту комутатора, можливі колізії. Концентратор передає пошкоджені при зіткненні повідомлення усім портам. Комутатор приймає пошкоджене повідомлення, але, на відміну від концентратора, не переправляє його. У результаті у кожного порту комутатора створюється окремий домен колізій. Чим менше вузлів у домені колізій, тим менш вірогідне виникнення колізії.

У мережі краще використовувати комутатори, ніж концентратори, оскільки вони значно знижують навантаження на сегменти мережі. 

8. Маршрутизатор

Маршрутизатор (router) – пристрій для з’єднання двох або більше мереж, що керує процесом маршрутизації, тобто на підставі інформації про топологію мережі та певних правил приймає рішення про пересилання пакетів мережевого рівня між різними сегментами мережі. Часто маршрутизатор не обмежується простим пересиланням даних, а виконує й інші функції: захищає локальну мережу від зовнішніх загроз, обмежує доступ користувачів локальної мережі до ресурсів Інтернету, роздає IP-адреси, шифрує трафік і багато іншого.

Маршрутизатори працюють на мережевому рівні моделі OSI: можуть пересилати пакети з однієї мережі до іншої. Для того, щоб надіслати пакети в потрібному напрямку, маршрутизатор використовує таблицю маршрутизації, що зберігається у пам'яті. Таблиця маршрутизації може складатися засобами статичної або динамічної маршрутизації. Перші використовують статичну таблицю маршрутизації, яку повинен створювати і оновлювати мережевий адміністратор, другі – створюють і оновлюють свої таблиці самі.

На відміну від моста/комутатора, який не знає, як пов'язані сегменти один з одним за межами його портів, маршрутизатор бачить усю картину зв'язків підмереж один з одним, тому він може вибрати правильний маршрут  за наявності декількох альтернативних маршрутів. Рішення про вибір того або іншого маршруту приймається кожним маршрутизатором, через який проходить повідомлення.

Для того, щоб скласти карту зв'язків у мережі, маршрутизатори обмінюються спеціальними службовими повідомленнями, в яких знаходиться інформація про зв'язки між підмережами.

Маршрутизатори дозволяють об'єднувати мережі з різними принципами організації в єдину мережу, яка в цьому випадку часто називається інтермережа (internet). Назва інтермережа підкреслює ту особливість, що утворена за допомогою маршрутизаторів мережа є сукупністю декількох мереж, які зберігають автономність. У кожній з мереж, що утворюють інтермережу, зберігаються властиві ним принципи адресації вузлів і протоколи обміну інформацією. Тому маршрутизатори можуть об'єднувати не лише локальні мережі з різною технологією, але і локальні мережі з глобальними.

Маршрутизатори не лише об'єднують мережі, але і надійно захищають їх один від одного. Причому ця ізоляція здійснюється набагато простіше і надійніше, ніж за допомогою мостів/комутаторів. Наприклад, при отриманні кадру з неправильною адресою міст/комутатор зобов'язаний повторити його на усіх своїх портах, що робить мережу незахищеною від некоректно працюючого вузла. Маршрутизатор у такому випадку відмовляється передавати "неправильний" пакет далі, ізолюючи дефектний вузол від іншої мережі.

Окрім фільтрації, маршрутизатор може забезпечувати пріоритетний порядок обслуговування пакетів, коли на підставі деяких ознак пакетам надаються переваги при виборі з черги.

Маршрутизатори допомагають зменшити завантаження мережі, завдяки її розділенню на домени колізій і широкомовні домени, а також завдяки фільтрації пакетів. В основному їх застосовують для об'єднання мереж різних типів, часто несумісних за архітектурою і протоколами. Часто маршрутизатор використовується для забезпечення доступу з локальної мережі в глобальну мережу з функцією трансляції адрес і міжмережевого екрану.

9. Безпровідна точка доступу

Точка доступу (Access Point – AP) є безпровідним приймачем, який виконує функції концентратора, тобто центральної точки окремої безпровідної мережі, або функції моста – точки з'єднання дротяної і безпровідної мереж.

Найчастіше бездротові точки доступу використовуються для надання доступу мобільним пристроям (ноутбуки, принтери і т. д.) до стаціонарної локальної мережі. Останнім часом спостерігається підвищення інтересу до бездротових точок доступу при створенні домашніх мереж. Для створення такої мережі в межах однієї квартири достатньо однієї точки доступу.

Також бездротові точки доступу часто використовуються для створення так званих «гарячих точок» – областей, у межах яких клієнтові надається, як правило, безкоштовний доступ до мережі Інтернет. Зазвичай такі точки містяться в бібліотеках, аеропортах, вуличних кафе великих міст.

При декількох підключеннях до однієї точки смуга пропускання ділиться на кількість підключених користувачів. Теоретично обмежень на кількість підключень немає, але на практиці варто обмежитися, виходячи з мінімально необхідної швидкості передачі даних для кожного користувача.

Конструктивно точки доступу можуть бути виконані як для зовнішнього використання (захищений від впливів зовнішнього середовища варіант), так і для використання всередині приміщень.

Функціональність різних точок доступу може істотно різнитися, іноді надаючи засоби діагностики і контролю мережі, віддаленого налаштування та усунення несправностей.

10. Шлюз

Мережевий шлюз (англ. gateway) – апаратний маршрутизатор або програмне забезпечення для сполучення комп'ютерних мереж, що використовують різні протоколи (наприклад, локальною і глобальною). Шлюз функціонує на транспортному рівні мережевої моделі.

Мережевий шлюз конвертує протоколи одного типу фізичного середовища в протоколи іншого фізичного середовища (мережі). Дозволяє взаємодіяти несхожим системам у мережі. Наприклад, при з'єднанні локального комп'ютера з мережею Інтернет зазвичай використовується мережевий шлюз.

Мережевий шлюз може прийняти пакет, сформований під один протокол (наприклад Apple Talk) і конвертувати в пакет іншого протоколу (наприклад TCP/IP) перед відправкою в інший сегмент мережі. Отже, мережевий шлюз – це точка мережі, яка служить виходом в іншу мережу.

Мережеві шлюзи можуть бути апаратним рішенням, програмним забезпеченням або тим і іншим разом (зазвичай це програмне забезпечення, встановлене на роутер або комп'ютер).

11. Брандмауер

Термін брандмауер (firewall) використовується або по відношенню до програмного забезпечення, що працює на маршрутизаторі або сервері, або до окремого апаратного компонента мережі.

Брандмауер захищає ресурси приватної мережі від несанкціонованого доступу користувачів з інших мереж. Працюючи в тісному зв'язку з програмним забезпеченням маршрутизатора, брандмауер досліджує кожен мережевий пакет, щоб визначити, чи слід направляти його одержувачеві.

Сьогодні складно знайти пристрої що виконують тільки одну функцію. Все частіше виробники інтегрують в один пристрій декілька функцій, які раніше виконувалися окремими пристроями в мережі. Тому поділ на типи пристроїв стає умовним. Потрібно відрізняти функції пристроїв і сферу їх застосування. Яскравим прикладом такої інтеграції є маршрутизатори із вбудованими DCHP-серверами і так далі.

Питання для перевірки:

1. Що таке мережевий адаптер? Для чого він призначений?

2. Для чого потрібні драйвери мережевих адаптерів?

3. Функції протоколів якого рівня виконують плати мережевих адаптерів?

4. Перелічіть головні функції мережевих адаптерів.

5. Яке призначення повторювача?

6. У яких випадках ставлять мережевий повторювач?

7. Що таке мережевий концентратор і яке його призначення?

8. На якому рівні мережевої моделі OSI використовується концентратор?

9. Призначення моста.

10. На якому рівні мережевої моделі OSI використовується міст?

11. Які сегменти мережі може з'єднувати міст?

12. Призначення комутатора.

13. На якому рівні мережевої моделі OSI використовується комутатор?

14. Яка відмінність між мостом і комутатором?

15. Опишіть призначення маршрутизатора.

16. На якому рівні мережевої моделі OSI використовується маршрутизатор?

17. Яка відмінність між маршрутизаторами і мостами?

18. Що таке шлюз і яке його призначення?

19. На якому рівні мережевої моделі OSI використовується шлюз?

1. Микитишин А.Г. Комп’ютерні мережі [Навчальний посібник] / А.Г. Микитишин, М.М. Митник, П.Д. Стухляк, В.В. Пасічник – Львів.: «Магнолія 2006», 2013. – 256 с. (електронний варіант, формат pdf)

2. Городецька О.С. Комп’ютерні мережі: навчальний посібник / О.С. Городецька, В.А. Гикавий, О.В. Онищук. – Вінниця : ВНПУ, 2017. – 129 с.

3. Азаров О.Д. Комп’ютерні мережі [Навчальний посібник] / О.Д. Азаров, С.М. Захарченко, О.В. Кадук, М.М. Орлова –Вінниця: ВНТУ, 2013. – 371 с.

4. Міхунін С.В. Комп’ютерні мережі. Загальні принципи функціонування комп’ютерних мереж [Навчальний посібник] / С.В. Міхунін, С.В. Кавун, С.В. Знахур – Харків: Вид. ХНЕУ, 2008. –  210 с.