Операційна система та її функції

Щоб розпочати роботу з будь-якою прикладною програмою, її необхідно запустити на виконання, тобто вказати процесору, що ця програма має бути виконана. Роль такого посередника між людиною та комп’ютером відіграє операційна система. Операційна система також дозволяє взаємодіяти прикладним програмам із апаратними пристроями. Проте жодна прикладна програма не зможе записати дані на жорсткий диск або зчитати їх поза функціями ОС; така спроба буде заблокована.

Операційна система запускається першою після завантаження комп'ютера, тому решта програм працюють на платформі ОС, тобто у створеному нею середовищі та за встановленими нею правилами.

Операційна система – це програмний комплекс, що забезпечує керування апаратними засобами комп'ютера, а також надає середовище для виконання прикладних програм.

Операційні системи можна класифікувати за багатьма ознаками. Найпоширеніші способи класифікації операційних систем

1.1 За цільовим пристроєм

До другої половини 1990-х років операційні системи створювали лише для комп'ютерів, причому системи для персональних комп'ютерів і для мейнфреймів (надпотужних серверів фірми IBM) суттєво відрізнялися за призначенням і принципами роботи. Наприкінці XX століття значно зросли можливості мобільних телефонів, з'явилися кишенькові ПК, комунікатори тощо. Для них також було створено операційні системи. Так виник термін «смартфон» – мобільний телефон з операційною системою.

1.2 За кількістю програм, що виконуються одночасно

В однозадачних ОС у кожен момент часу може виконуватися лише одна програма, у багатозадачних – кілька. В однозадачній ОС, перш ніж запустити одну програму, користувач має завершити виконання іншої. Звичайно, це незручно, і тому майже всі сучасні ОС багатозадачні.

1.3 За типом інтерфейсу

У багатозадачних ОС поширений графічний інтерфейс, який дає користувачу змогу керувати комп'ютером переважно за допомогою миші та в якому об'єкти системи подано у вигляді зображень на екрані. Графічний інтерфейс набув поширення в 1990-х роках, а до того майже всі користувачі комп'ютерів працювали з текстовим інтерфейсом. У ньому команди вводяться переважно за допомогою клавіатури, а об'єкти ОС подаються в текстовому вигляді, тобто їхніми назвами. У деяких випадках текстовий інтерфейс має переваги над графічним, і тому вважати його повністю застарілим не варто.

Класичний різновид текстового інтерфейсу – командний рядок, тобто поле, в яке користувач вводить команди. Оскільки командний рядок є єдиною «точкою входу», через яку керують системою, цей тип інтерфейсу найбільше підходить для однозадачних ОС. У такій багатозадачній системі з графічним інтерфейсом, як Windows ХР, роботу з командним рядком забезпечує спеціальна утиліта.

1.4 За кількістю розрядів даних, що обробляються одночасно

Протягом останніх 20 років розрядність процесора типового комп'ютера збільшилася з 36 до 64. Потужність процесора не може бути використана програмою автоматично, адже розроблена для 16-розрядного процесора програма одночасно обробляє лише 16 розрядів даних, навіть якщо вона виконується на 32- або 64-розрядному процесорі. Тому для повного використання можливостей потужних процесорів програмне забезпечення, зокрема й ОС, має розроблятися з урахуванням їхніх особливостей.

Отже, розрядність операційної системи – це розрядність процесорів, на роботу з якими розраховане її ядро.

Екскурс в історію. Створення сімейства продуктів Windows розпочалося 1983 року, проте лише 1995 року було випущено першу повноцінну операційну систему Windows 95. Це була також перша 32-розрядна ОС від Майкрософт, її нащадками стали ОС Windows 98 і Windows ME. Компанія Майкрософт розвивала й лінійку серверних операційних систем, які отримали назву Windows NT (Windows New Technology – нова технологія Windows). Перша версія, Windows NT 3.1, з'явилася 1993 року. До цієї лінійки належать також Windows 2000, Windows ХР, Windows Vista, Windows Server 2003 та Windows Server 2008.

До початку 1990-х років найпопулярнішою ОС для персональних комп'ютерів була система MS-DOS від Майкрософт, яка мала текстовий інтерфейс. Звичайно, історія ОС не обмежується продуктами корпорації Майкрософт. Завжди існувала альтернатива комерційним системам Майкрософт, насамперед це сімейство серверних систем із відкритим кодом UNIX і Linux. Термін «із відкритим кодом» означає не лише те, що система розповсюджується вільно (безкоштовно), а й те, що її вихідний код доступний усім бажаючим. Якщо розглядати не лише ІВМ сумісні персональні комп'ютери, то набір операційних систем стає значно ширшим: для комп'ютерів фірми Apple існує власна ОС – Мас OS, для мейнфреймів IBM – система z/OS, для мобільних пристроїв – Windows Mobile і Symbian.

Найпопулярнішою операційною системою для персональних ІВМ сумісних комп'ютерів сьогодні є Windows, розроблена корпорацією Майкрософт. Широко використовується також операційна система Linux, яка розповсюджується безкоштовно. Її різні версії розробляються багатьма компаніями та ентузіастами.

2. Складові операційної системи

Найважливішою перевагою більшості ОС є модульність. Ця властивість дозволяє об'єднати в кожному модулі визначені логічно пов'язані групи функцій. Якщо виникає необхідність в заміні або розширенні такої групи функцій, це можна зробити шляхом заміни або модифікації лише одного модуля, а не усієї системи.

Більшість ОС складаються з наступних основних модулів:

базова система введення-виводу (BIOS – Basic Input Output System);
завантажувач операційної системи (Boot Record);
ядро ОС;
драйвери пристроїв;
командний рядок;
файлова система;
бібліотеки системних функцій;
інтерфейс користувача.

Склад модулів ОС, а також їх кількість залежить від сімейства і виду ОС. Так, наприклад, в ОС MS DOS відсутній модуль, що забезпечує графічний призначений для користувача інтерфейс.

Базова система введення-виводу (BIOS) – це набір мікропрограм, що реалізують основні низькорівневі (елементарні) операції вводу-виводу. Вони зберігаються в ПЗП комп'ютера і записуються туди при виготовленні материнської плати. Ця система є одночасно його апаратною частиною і частиною операційної системи.

Перша функція BIOS – автоматичне тестування основних компонентів комп'ютера при його включенні. При виявленні помилки на екран виводиться відповідне повідомлення і / або видається звуковий сигнал.

Далі BIOS здійснює виклик блоку початкового завантаження операційної системи, що знаходиться на диску (ця операція виконується відразу після закінчення тестування). Завантаживши в ОЗУ цей блок, BIOS передає йому управління, а він у свою чергу завантажує інші модулі ОС.

Ще одна важлива функція BIOS – обслуговування переривань. При виникненні певних подій (натиснення клавіші на клавіатурі, клацання миші, помилка в програмі і так далі) викликається одна із стандартних підпрограм BIOS по обробці виниклої ситуації.

Завантажувач операційної системи – це коротка програма, що знаходиться в першому секторі завантажувального диска. Функція цієї програми полягає в зчитуванні в пам'ять основних дискових файлів ОС і передачі ним подальшого управління ПК.

Ядро ОС – це програма, призначена для забезпечення взаємодії апаратних та програмних засобів. Ядро – центральна частина операційної системи, що керує процесом виконання програм та їх доступом до ресурсів комп'ютера.

Жодна програма не може виконуватись без використання ядра ОС, оскільки воно вказує процесору, коли і яку програму слід запустити. Більш того, ядро визначає, якій програмі та до якого апаратного ресурсу можна надати доступ. Тому програма ядра функціонує від моменту запуску ОС до завершення роботи комп'ютера, постійно очікуючи системних і прикладних запитів на виконання або на доступу до ресурсів.

Ядро ОС реалізує основні високорівневі завдання, завантажується в оперативну пам’ять і залишається в ній постійно. В ядрі ОС виділяють декілька підсистем, кожна з яких відповідає за виконання певного завдання:

файлова система (відповідає за розміщення інформації на пристроях зберігання);
система управління пам'яттю (розміщує програми в пам'яті);
система управління програмами (здійснює запуск і виконання програм);
система зв'язку з драйверами пристроїв (відповідає за взаємодію із зовнішніми пристроями);
система обробки помилок;
служба часу (надає усім програмам інформацію про системний час).

На пристроях зовнішньої пам'яті зберігаються величезні обсяги даних. Дані на носіях розташовуються не хаотично, а в строгому порядку, згідно з певними правилами, сукупність яких називається файловою системою.

Файлова система – це набір правил, який визначає спосіб організації, зберігання та іменування даних, розташованих на запам’ятовуючих пристроях. Інакше кажучи, файлова система визначає файлову структуру носія даних.

Файл – це найменша неподільна одиниця даних на запам’ятовуючому пристрої, яка має власне ім’я та з якою користувач може виконувати операції (наприклад, переміщення).

Каталог (папка) – це елемент файлової системи, який має власне ім’я та може містити файли та інші каталоги.

Для прикладних програм не важливе фізичне розташування файлів. Коли програмі потрібно записати дані у файл або зчитати їх, вона звертається до драйвера файлової системи і «повідомляє» йому лише ім'я файлу та каталогу, де цей файл розташовано. З яких саме областей фізичного носія потрібно зчитати дані (або в які області записати), драйвер визначає самостійно, на підставі інформації про файлову структуру.

В ОС Windows останніх версій використовуються дві файлові системи: FAT32 та NTFS. Для користувача структура файлів і каталогів у цих системах виглядає однаково, але вона по-різному відображається на фізичну структуру дисків. Система NTFS надає більше можливостей, зокрема дозволяє керувати правами доступу користувачів до файлів.

З погляду операційної системи диск є набором кластерів розміром 512 байт і більше. Кластер – це найменша ділянка на диску, яка може бути виділена для зберігання файлу. Файлова система дає змогу визначити, які кластери зайняті файлами, які є вільними, а які пошкоджені. Один фізичний дисковий пристрій файлова система може подавати як кілька дисків, що їх називають логічними. Обов’язковим є головний диск – системний диск, на якому містяться файли операційної системи.

Драйвер – програмний модуль, що використовується програмами для керування роботою пристроїв. Драйвери вимагаються в тих випадках, коли обмін інформацією з пристроями повинен відбуватися інакше, ніж визначено в BIOS.

Драйвери доповнюють систему введення-виведення ОС і забезпечують обслуговування нових пристроїв або нестандартне використання наявних. Вони передають або приймають дані від апаратури і роблять призначені для користувача програми незалежними від її особливостей.

Кожна модель будь-якого пристрою має власний набір драйверів для різних операційних систем. Відповідний драйвер має бути установлений, або інстальований, у системі до першого використання пристрою. Зазвичай набір драйверів постачається на оптичному диску разом із пристроєм або доступний для завантаження на спеціальних сайтах в Інтернеті.

Драйвери завантажуються в пам'ять комп'ютера при завантаженні операційної системи; необхідність і порядок їх завантаження вказуються в спеціальних файлах конфігурації. Така схема полегшує підключення до машини нових пристроїв і дозволяє робити це, не зачіпаючи системні файли ОС.

3. Бібліотеки системних функцій

Бувають типові операції прикладних програм та унікальні, тобто властиві лише цій програмі. Прикладами типових дій є створення файлу, запис даних у нього, отримання інформації про обсяг вільного простору на диску. Тому під час розробки нової програми недоцільно щоразу програмувати типові дії – раціональніше створити бібліотеку типових функцій, якими могли б користуватися програмісти.

Відповідні функції завантажуються в пам'ять комп'ютера не з файлу програми, а зі спеціального файлу, вже при виконанні. Насправді, операційна система не завантажує їх повторно. Якщо програма при запуску вимагає завантаження динамічної бібліотеки, то операційна система перевіряє, чи така бібліотека вже є в пам'яті. Якщо вона є, то операційна система збільшує лічильник клієнтів для динамічної бібліотеки на одиницю. При завершенні роботи, програма повідомляє операційну систему про необхідність вивантажити динамічну бібліотеку. При цьому операційна система зменшує лічильник клієнтів на одиницю. Якщо після такого зменшення кількість клієнтів стає рівною нулю, то тоді динамічна бібліотека справді вивантажується із пам'яті комп'ютера.

В ОС Windows бібліотеки системних функцій зберігаються у файлах, що позначаються абревіатурою DLL (скорочення від Dynamic Link Library – бібліотека, що підключається динамічно) із розширенням *.dll.

Крім підпрограм там можуть також зберігатися інші ресурси, наприклад, іконки чи бітмапи. В коді програми, що використовує функції з динамічної бібліотеки, завантаження та вивантаження бібліотеки повинні бути прописані безпосередньо. Компілятору не потрібен код функцій, що містяться в динамічних бібліотеках. При запуску програми, вона шукатиме відповідну dll. Якщо така dll не знайдена на комп'ютері, то програма виконуватися не буде, а видасть повідомлення про відсутність динамічної бібліотеки.

4. Інтерфейс користувача

Операційна система надає користувачеві можливість керувати виконанням прикладних програм та вмістом запам'ятовуючих пристроїв. Щоб система «розуміла» користувача, потрібен посередник – інтерфейс, який подаватиме об'єкти та системні функції ОС у вигляді, легкому для сприйняття людиною. Інтерфейс мають і прикладні програми.

Інтерфейс користувача – це програмний засіб, що забезпечує взаємодію користувача із системними та прикладними програмами.

Інтерфейс користувача операційної системи може як входити до складу ОС, так і створюватися службовими програмами – операційними оболонками і файловими менеджерами.

Для зручності користувача до складу ОС входить довідкова система, що дозволяє оперативно отримати необхідну інформацію про функціонування як ОС в цілому, так і про роботу її окремих модулів.

5. Функції операційної системи

Основні функції ОС:

управління пристроями комп'ютера (ресурсами), тобто узгоджена робота усіх апаратних засобів ПК: стандартизований доступ до периферійних пристроїв, управління оперативною пам'яттю та ін.;
управління процесами, тобто виконання програм і їх взаємодія з пристроями комп'ютера;
управління доступом до даних на незалежних носіях (таких як жорсткий диск, компакт-диск і так далі), як правило, за допомогою файлової системи;
ведення файлової структури;
інтерфейс користувача.

Додаткові функції:

паралельне або псевдопаралельне виконання завдань (багатозадачність);
взаємодія між процесами: обмін даними, взаємна синхронізація;
захист самої системи, а також призначених для користувача даних і програм від зловмисних дій користувачів або додатків;
розмежування прав доступу і розрахований на багато користувачів режим роботи (аутентифікація, авторизація).

До основних переваг сучасних операційних систем відносять:

технологію "подключи і працюй";
багатозадачність;
графічний інтерфейс.

Технологія "подключи і працюй" (Plug-and-Play) дозволяє навіть початковому користувачеві підключити до комп'ютера новий пристрій (наприклад, принтер) і продовжувати свою роботу. Операційна система сама встановить необхідний драйвер і виділить ресурси.

Багатозадачність надає користувачеві можливість завантажити в оперативну пам'ять відразу декілька додатків. Перехід від роботи в одному додатку в інший відбувається дуже швидко за допомогою переходу від одного відкритого "вікна" до іншого.

Графічний інтерфейс реалізований з використанням технології Drag-and-Drop. Це дозволяє виконувати практично будь-які операції за допомогою миші.

6. Вимоги до операційних систем

Головною вимогою, що пред'являється до операційної системи, є здатність виконання основних функцій: ефективного управління ресурсами і забезпечення зручного інтерфейсу для користувача і прикладних програм. Сучасна ОС, як правило, повинна реалізовувати мультипрограмну обробку, віртуальну пам'ять, підтримувати багатовіконний інтерфейс, а також виконувати багато інших, абсолютно необхідні функції. Окрім цих функціональних вимог до операційних систем пред'являються не менш важливі ринкові вимоги. До цих вимог відносяться:

1. Розширюваність. Код має бути написаний так, щоб можна було легко внести доповнення і зміни, якщо це буде потрібно, і не порушити цілісність системи.

2. Переносимість. Код повинен легко переноситися з процесора одного типу на процесор іншого типу і з апаратної платформи (яка включає разом з типом процесора і спосіб організації усієї апаратури комп'ютера) одного типу на апаратну платформу іншого типу.

3. Надійність і відмовостійкість. Система має бути захищена як від внутрішніх, так і від зовнішніх помилок, збоїв і відмов. Її дії мають бути завжди передбачуваними, а додатки не мають завдавати шкоди ОС.

4. Сумісність. ОС повинна мати засоби для виконання прикладних програм, написаних для інших операційних систем. Крім того, призначений для користувача інтерфейс має бути сумісний з існуючими системами і стандартами.

5. Безпека. ОС повинна мати засоби захисту ресурсів одних користувачів від інших.

6. Продуктивність. Система повинна мати настільки хорошу швидкодію і час реакції, наскільки це дозволяє апаратна платформа.

7. Порівняння сучасних операційних систем

Розглянемо характерні особливості операційних систем і визначимо переваги і недоліки ОС щодо один одного.

Windows

Microsoft завоювала ринок ОС для домашнього та офісного використання. Зручність, простота використання та поширеність є основними факторами вибору цієї системи.

Основний недолік для користувача ОС Windows полягає в тому, що описані переваги досягаються за рахунок значних вимог до апаратних засобів комп'ютера. Графічний інтерфейс, підтримка багатозадачності і т.д. вимагають процесора великої потужності, значного обсягу оперативної пам'яті і дискового простору. Часто програми з приблизно однаковими можливостями під Windows і для інших операційних систем відрізняються за вимогами до ресурсів у кілька разів. Один з наслідків цього – неефективна робота системи з додатками в часовому плані.

Порівнюючи Windows з Unix-системами, можна сказати, що продукт Microsoft поставляється з закритим вихідним кодом, що ускладнює написання і оптимізацію програм для нього, а також виправлення наявних в системі помилок.

З іншого боку, Windows широко поширена по всьому світу. Для неї написано багато прикладного програмного забезпечення, що у поєднанні зі зручним і красивим інтерфейсом зробило її лідером серед ОС даного класу.

Підтримка компанією свого продукту у вигляді регулярних оновлень і виправлень помилок забезпечує вибір на користь саме цієї ОС.

З кінця 80-х показники використання Windows неухильно росли, а в 1995 році з виходом нової версії ОС трапився справжній бум. Про попит на Windows сьогодні можна судити хоча б з того, що в 2007 р. за перші два місяці продажів останньої версії ОС було продано 20 мільйонів копій.

Unix

ОС Unix у багатьох її різновидах використовується для побудови та адміністрування мереж, забезпечення роботи серверів, а також в науковій сфері. У своєму класі ця ОС широко поширена по всьому світу.

У той же час вона незручна для використання вдома або в офісі за причини складності установки і налаштування.

Unix має потужний набір базових засобів для програмування. Це дозволяє створювати складний код на базі даної ОС.

Поява в системі протоколів TCP / IP на ранньому етапі розвитку ОС дозволило стати Unix істинно мережевою системою та з успіхом використовувати її в даному напрямку.

В ОС Unix немає вбудованого в ядро графічного інтерфейсу, як в Windows або MacOS, і це також позитивно позначається на використанні системи, дозволяючи вибрати його на власний розсуд. Крім того, цією ОС можна керувати за допомогою командних мов, використання яких не обмежує можливості і функціональність системи.

Дана ОС є відкритою, що означає публічну доступність специфікацій інтерфейсів, протоколів і внутрішніх алгоритмів роботи системи. Ця риса сприяє розвитку як програмування для Unix, дозволяючи використовувати всі можливості системи та її еволюції. Ця особливість зумовила розвиток цілої гілки комерційних операційних систем, написаних на базі Unix: Solaris, Mac OS та ін.

Мультиплатформеність системи забезпечило те, що вона написана на машинно-незалежній мовою. Можливість повноцінної роботи на різних платформах вигідно відрізняє її від інших ОС. При цьому можна організувати спільну роботу Unix-систем, що функціонують на різних платформах.

Недоліком використання є незручність використання системи користувачем-не програмістом. Будучи спеціалізованою ОС, Unix передбачає специфічні знання для свого використання. Це звузило коло її використання.

Solaris

На виробництвах корпоративного масштабу, у сфері СУБД, там, де потрібні великі обчислювальні потужності, у науковій сфері знайшла застосування операційна система Solaris фірми Sun.

Написаний на базі Unix, Solaris успадкувала від неї багато рис, у тому числі і відкритий вихідний код, за винятком деяких специфічних модулів, і класичну надійність.

Перевага Solaris, яка забезпечила її широке застосування у виробництві, – це масштабованість системи на багатопроцесорні машини, що дозволяє використовувати обчислювальні ресурси всієї мережі, а не окремих її вузлів.

Використання власної мережевої файлової системи NFS робить роботу у великих мережах більш зручною і дозволяє географічно розосередити обчислювальні бази без шкоди для виробництва.

Підтримка системою динамічної конфігурації підвищує продуктивність комп'ютера, дозволяючи міняти апаратні компоненти, не перериваючи обчислень.

До мінусів даної ОС можна віднести складність її налаштування.

Mac OS X

Операційна система Mac OS X була створена для комп'ютерів Macintosh і вважається однією з самих надійних і зручних ОС в світі. Але її поширення обмежене моноплатформенністю і специфічністю застосування комп'ютерів Apple. Тому ця система використовується в основному в професійному дизайні, де високий попит на Macintosh.

Mac OS побудована за тими ж принципами, що Unix і Solaris, відрізняється високою надійністю і стабільністю системи. Докладно пророблений інтерфейс ОС зручний і має багато переваг.

З позитивної сторони систему характеризує і висока безпека. Оригінальна організація доступу до даних перешкоджає як несанкціонованому використанню інформації, так і поширення шкідливих кодів в системі.

Android

Android – операційна система і платформа для мобільних телефонів та планшетних комп'ютерів, створена компанією Google на базі ядра Linux. Хоча Android базується на ядрі Linux, він стоїть дещо осторонь Linux-спільноти та Linux-інфраструктури. Базовим елементом цієї операційної системи є реалізація Dalvik віртуальної машини Java, і все програмне забезпечення спирається на цю реалізацію Java.

У березні 2017 року ОС Android стала найпопулярнішою ОС, з якої виходили в інтернет.

Перша версія Android була випущена 23 вересня 2008 року і мала назву 1.0 Astroboy, а наступна — 1.1 Bender. Від назв у честь відомих роботів згодом довелося відмовитися через розбіжності з правовласниками.

З 2008 року Android пережив численні оновлення, які поступово покращували операційну систему, додаючи нові функції, та виправляли помилки у попередніх випусках. І тепер кодове ім'я кожного великого релізу Android, починаючи з версії 1.5, являє собою назву якого-небудь десерту.

22 жовтня 2008 Google оголосила про відкриття онлайн магазину додатків для Android – Android Market; розробники отримають 70% прибутку, а оператори стільникового зв'язку – 30%. Станом на березень 2016 року в Google Play містилося понад 2 мільйона додатків.

Офіційним середовищем розробки є Android Studio, створене на базі IntelliJ IDEA. Містить емулятор, засоби відлагодження, профілювання пам'яті та швидкодії. Також доступні плагіни для IntelliJ IDEA, Eclipse та NetBeans.

Особливості ОС Android:

- платформа легко пристосовується для використання VGA, бібліотек двовимірної і тривимірної графіки, розроблених на основі OpenGL ES 1.0-3.1 специфікації, традиційних інструментаріїв для смартфонів;
- використовується SQLite для структурованих даних;
- підтримує багато технологій, що забезпечують зв'язок, у тому числі: GSM, Bluetooth, EDGE, 3G та WiFi;
- для обміну повідомленнями доступні як SMS, так і MMS сервіси, у тому числі й потокові повідомлення;
- доступний браузер, розроблений на основі SCRUM framework;
- програми, написані на Java, можна скомпілювати в Dalvik байткод і виконувати на Dalvik virtual machine, яка являє собою розроблену спеціально для використання на мобільних пристроях віртуальну машину, незважаючи на те, що не є стандартною Java Virtual Machine;
- підтримує такі формати для аудіо/відео даних та зображень: MPEG-4, H.264, MP3, та AAC, AMR, JPG, PNG, GIF;
- підтримує відеокамери, фотоапарати, дотикові екрани, GPS, компаси, акселерометри, та прискорювачі 3D графіки.

Переваги ОС Android:

є відкритою платформою, що дозволяє реалізувати на ній більше функцій;
інтеграція з сервісами Google;
доступний для різних апаратних платформ, таких як ARM, MIPS, x86;
існують альтернативні Google Play магазини додатків: Amazon Appstore, Opera Mobile Store, GetUpps!, F-Droid;
у версії 4.3 з'явилась підтримка багатокористувацького режиму.

Недоліки ОС Android:

- платформа базується на Java (спеціальна реалізація Dalvik), тому переваги і можливості операційної системи Linux на цій платформі практично не використовуються;
- з'явилася інформація про те, що Google на свій розсуд видалятиме додатки на телефонах користувачів, якщо порушуються умови їх використання;
- щоб користувач мав доступ до Google Play та інших сервісів від Google, виробники цих телефонів мають укласти контракт з Google на використання відповідного пропрієтарного програмного забезпечення.

Питання для перевірки:

1. На які рівні поділяється програмне забезпечення?

2. Сукупність програм якого рівня утворюють ядро операційної системи?

3. Які функції виконує ядро операційної системи?

4. Дайте визначення операційної системи.

5. Поясніть функції ОС.

6. Які бувають ОС?

7. З яких частин складається ОС?

8. Для чого призначений драйвер?

9. Які програми відносять до програм – утиліт? Наведіть приклад та опишіть призначення програми.

10. Опишіть етапи процесу завантаження ОС.

11. Опишіть функції BIOS.

12. Де розташована BIOS в ПК?

13. Дайте визначення поняттю POST.

14. Яка найменша одиниця зберігання в ПК?

15. Яка складова відповідає за організацію зберігання інформації на носіях?

16. Назвіть відомі вам ОС.

17. Яку ОС ви використовуєте? Чому?

18. Які є вимоги до ОС?

Мультимедійний супровід

ЛЦ 2.2 Операційні системи.ppsx