Головна


Рубіжні винаходи на шляху до сучасних медіа 

Крячко Т. П.,

старший викладач


Передісторія медіа налічує 4000 років. Історія – біля 500 років.

Нова історія – біля 110 років. Найновіша -  біля 40 років.

Першими повідомленнями, які виконували її роль, вважаються наскальні зображення. Деякі первісні племена передавала інформацію не лише за допомогою сигналів і звуків, а й за допомогою «газетних оголошень». Скіфи, як писав Геродот, надіслали цареві Дарію «оголошення» із зображенням птаха, миші, жаби й п’яти стріл, що означало: якщо перси не вміють літита, як птахи, ховатися у землі, як миші, перескакувати через болота, як жаби, то скіфи переб’ють їх своїми стрілами. Історія медіа – зафіксована мова, що починає зберігатись поза пам’яттю лише одної людини і стає доступна іншим людям, розходитись у різних напрямах.

Писемність – знакова система, призначена для формалізації, фіксації та передачі інформації у часі і просторі. Етапними до створення сучасної писемності були:

-           Предметна передача послань (за допомогою набору предметів-символів);

-           Піктографія – зображення предметів та живих істот;

-           Ідеографія – різно-смислові зображення предметів-писемних знаків, прив’язаних до певного смислу;

-           Ієрогліфічне письмо на основі типових конструктивних елементів;

-           Фоноідеографія – писемні знаки, прив’язані і до смислу, і до звучання;

-           Алфавіт – фонетичні писемності, що мають стандартний, так званий алфавітний порядок знаків, які називаються буквами, вони з’явилися біля 4000 років до нашої ери.  Найдревнішою буквою алфавіта вважається «О», яка не зазнала змін і по сьогодні.

Друкарство. Принцип одержання відбитків письмових знаків за допомогою тиснення був відомий у давньому Єгипті і державах Межиріччя. В Китаї з VІ-VІІІ ст н.е. способом ксилографії (різьблення по дереву) виготовлялися цілі сторінки текстів. Китаєць Бі Шен у 1041–1049рр. використовував для друку розбірні літери. Винахідником набірного друку вважається Ван Чжень (1290–1333рр.).

30 вересня 1452 р., вперше в Європі, в друкарні Йогана Гутенберга, вийшла в світ тиражем 180 примірників Біблія. До кінця ХV ст. у 246 містах Європи вже існувало біля тисячі друкарень, які випустили  близько 40 тис видань тиражем 12 млн. примірників.

Перша документально підтверджена друкарня в Україні належала львівському міщанинові Степанові Драпану, який у 1460 р. подарував її львівському Онуфрієвському монастиреві. Друга з відомих українських друкарень була заснована в 1573 р. Іваном Федоровим теж у Львові.

До 1600 р. видрукувано 6078 назв книг, до 1800 р. – 18 646, до 1900 р. – 158 888. Кожні наступні півстоліття виробництво книг зростає на 70 %. На початку третього тисячоліття книга та комп’ютер залишаються головними джерелами інформації. Адже «люди перестають мислити, коли перестають читати» (Дені Дідро).

Газета. У 1538 р. у Венеції почали чеканити монету з низькопробного срібла – gazetta. За неї торговому люду можна було купити примірник рукописного вісника про ціни в різних країнах. Вісники розповсюджувалися в більшості міст Європи. В 1631 р. у Франції починає виходити «Ля газетт» із типовими ознаками цього виду преси. В Україні перший номер газети «Харьковский еженедельник» вийшов 4 травня 1812 р.

Телеграф. Перший електромагнітний телеграф створив у 1832 р. російський учений Павло Львович Шиллінг. Свою модель телеграфа і азбуку до нього запропонував у 1836 р. американський винахідник Семюел Фінлі Бріз Морзе. «Ось, що Бог учинив» – перша фраза, яку було передано у 1844 році, аби офіційно позначити відкриття телеграфної лінії, що з’єднувала Вашингтон і Балтимор (15 миль). У 1852 р. побудована лінія електричного телеграфу між Петербургом і Москвою.

Телефон. (Від грецького: tele – далеко, phone – голос) Патент на винахід електричного телефона отримав у 1876 р. у США професор Александер Белл. Інший американський винахідник Грей лише на кілька годин запізнився  з подачею патента на подібний пристрій. 6 березня 1983 р. з’явився перший портативний стільниковий телефон – перша «мобілка» (вагою майже 1 кілограм і розміром із цеглину).

Мобільний звязок. У 1888 році німецькому науковцеві Гайнріху Герцу вдалося довести існування електромагнітних хвиль. Спираючись на результати досліджень Г. Герца, російський фізик О. С. Попов створив пристрій для фіксації електричних коливань – приймач. У 1897 року Г. Марконі отримує патент на пристрій, схожий на пристрій О. С. Попова. У 1901 році він установив радіо на борт парового автомобіля і таким чином створив перший наземний мобільний зв'язок.

17-го червня 1946 року в Сент-Луїзі, США, служба мобільної телефонії надала перші радіотелефонні послуги приватним клієнтам. 1 березня 1948 року перша повністю автоматична служба радіотелефонії почала діяти в Річмонді. У Європі в цей час лідерами були «Еріксон» і «Марконі».

Новий етап розвитку стільникової системи комунікацій повязаний із компанією «Моторола». У компанію 1954 року прийшов новий інженер, Мартін Купер. На початку 1970-х років він обійняв уже пост віце-президента компанії. Йшла робота зі створення першого мініатюрного мобільного телефону. Випробування були призначенні на 3 квітня 1973 року. До цього дня на вершині 50-поверхового Alliance Capital Building у Нью-Йорку була зроблена базова станція. Перший прототип міг обслуговувати не більше ніж 30 абонентів, з’єднуючи їх із наземними лініями зв’язку. Сам стільниковий телефон мав назву Dyna-TAC. У грудні 1979 року, в Токіо, почала роботу перша стільникова мережа зв’язку.

Головним наслідком переходу до цифрової форми сигналу стала можливість використовувати мобільні телефони для передання не тільки голосу (звуку), але й інших різновидів інформації. Першою подібною послугою, що уможливила передання тексту між мобільними телефонами, був так званий «сервіс коротких повідомлень» – Short Message Service (скоро SMS). Пізніше, із вдосконаленням мобільних телефонів і розвитком комп’ютеризації, були запровадженні технології для передання компютених данних, доступ до мережі Інтернет. На їх основі також були створенні додаткові сервіси для мобільних телефонів, наприклад, MMSсистема передання мультимедійних повідомлень.

Фотографування.  В 1839 р. Луї Жак Манде Дагер повідомив на засіданні Паризької академії наук про новий спосіб отримання зображень, який був названий дагеротипією. В 1841 р. англієць Уільям Генрі Фокс Толбот повідомив про метод калотипії, який ближче до сучасного фотографування. В 1939 р. радянські вчені Семен і Валентин Кірліан виявили потоки електроенергії, що йдуть від живих організмів. Вони сфотографували світлове зображення руки, оточеної ореолом різнокольорового випромінювання. Свій метод вони назвали фотопсихографією, відомий нині в науці як «ефект Кірліан».

            У 1975 р. інженер фірми Кодак Стевен Сассон сконструював першу цифрову фотокамеру – пристрій, що використовується для зйомки відео та створення фотознімків, у якому світлочутливим матеріалом є матриця, що складається з окремих пікселів, сигнал із яких представляється, обробляється і зберігається в самому апараті у цифровому вигляді. В 1980 р. компанія Sony розробила кольорову відеокамеру.

Фонограф – пристрій для механічного запису і відтворення звуку спорудив у 1877 р. американський винахідник Томас Алва Едісон (здійснив понад тисячу різних винаходів). У 30-х роках ХХ ст. на зміну фонографа прийшли грамофон і патефон, витіснені в 50-х роках електрофоном – попередником нинішнього магнітофона.

Радіо. 7 травня 1895 р. російський фізик О. С. Попов продемонстрував прилад радіозв’язку. З його ініціативи було збудовану першу в Україні радіостанцію і 9 квітня 1902 р. встановлено бездротовий зв’язок між Херсоном і Голою Пристанню.

На Заході винахідником радіо вважається італієць Марконі, який у 1898 р. налагодив радіозв’язок між сушею і кораблем, що приякорився за 19 км. від берега, таким чином створивши перший мобільний зв'язок . У 1901 р. сигнали його приладу досягли Північної Америки. А перед цим, у 1900 р. Реджинальд Фессенден здійснив першу передачу голосу по радіо. Транзистор, який розпочав епоху портативних радіоприймачів, винайшли в 1948 р. американські фізики Шоклі, Браттейн і Бардін, за що отримали Нобелівську премію. Транзистор розпочав епоху портативних радіоприймачів, що перетворило радіо на динамічний засіб масової комунікації. Переломним періодом між пресою і радіо вважається 1956 рік, коли кількість радіоприймачів на планеті перевищила загальний тираж щоденних газет (257 млн. проти 255 млн.).

Кіно. 1878 року англійський та американський фотограф Едвард Майбрідж за допомогою 12 камер сфотографував коня, який біг, і, поєднавши ці зображення, дістав рухому картинку. Діяльність Мейбріджа, його масове фотографування та технічні винаходи стали великим внеском у винайдення кінематографа. В 1895 р. французький винахідник Л. Ж. Люмьєр та його брат Огюст створили апарат для зйомок і показу «рухомих фотографій». 25 грудня 1895 р. в Парижі відбувся перший публічний кіносеанс, де брати демонстрували кіносценки «Вихід робітників з фабрики Люмьєр», «Прибуття поїзда» та ін. Звукове кіно бере початок із 1923 року. Але ще 1893 року головний механік Новоросійського університету (м. Одеса) Йосип Тимченко винайшов і сконструював прототип сучасного кінознімального апарату та апарату для кінопроекції. Він провів одне з перших у світі знімання кіно – зафільмував вершників і метальників списів. Із 7 листопада до 20 грудня 1893 року в готелі «Франція» (м. Одеса) демонстрували ці дві стрічки.

Телебачення. Теоретично обґрунтував можливість отримання зображень за допомогою електронної трубки професор Петербурзького технологічного інституту Борис Львович Розинг. 9 травня 1911 р. він продемонстрував перше телевізійне зображення. Перший патент на телевізор отримав у США в 1928 р. його учень Володимир Кузьмович Зворикін, який також заклав основи кольорового телебачення. Того ж року в США надійшла в продаж перша партія телевізорів. Першим у світі телевізійний сигнал надіслав у 1928 р. український винахідник Борис Грабовський, син відомого поета Павла Грабовського. Перші регулярні телевізійні передачі здійснені в 1936 р. в Лондоні англійською компанією Бі-Бі-Сі. В Україні перші телецентри відкрилися в Києві у 1939 році. Із 60-х років ХХ ст.  і по нині домінуючим засобом масової комунікації  є телебачення.

Перший відеомагнітофон, створений у США на поч. 50-х років ХХ ст. важив 700 кілограмів.

Комп’ютер. Перша універсальна обчислювальна машина ENIAC була створена в 1946 р. Вагою 30 тонн вона займала 170 кв. м. площі. Дані вводилися в перший комп’ютер за допомогою перфокарт. У 1970 р. співробітник компанії INTEL Едвард Хофф створив мікропроцесор, на його основі й з’явилися нинішні комп’ютери, здатні розміститися на письмовому столі.

            Україна третьою в світі (після США і Великобританії) створила комп’ютер. Всесвітньовідому школу кібернетики та обчислювальної техніки ще в 50-і роки минулого століття заснували українські вчені - академіки С. О. Лебедєв та В. М. Глушков, які висунули ряд ідей із інформатизації суспільства: розробку державних АСУ (автоматизованих систем управління), упровадження електронних грошей тощо.

Відеоігри. Перші електронні розваги запатентовано наприкінці 1940-х років. Сучасні відеоігри ведуть свою генеалогію від простіших інтерактивних пристроїв із дисплеями різних форматів 1950-х років. Першою комп’ютерною грою вважають «Теніс на двох», яку розробив В. Хігінботам.

Комерційний етап у розвитку індустрії відеоігор розпочався в 1970-х роках, коли налагодилося виробництво та продаж приставок для відеоігор. Зокрема, Н. Бушнелл створив першу аркада-гру з різними рівнями складності «Сomputer Space», а приклад до неї став прообразом комерційних відеоігор.

Вихід на ринок у 1980-х роках компанії «Nintendo» знаменував перехід ігрової індустрії на якісно новий рівень – ігри ускладнюють, аудіовізуальний образ удосконалюють.

Технічне удосконалення 1990-х роках – 32-і 64-бітні ігри підготували революційний прорив 2000-х років, коли з’являються 128-бітні приставки. Сучасний етап в історії відеоігор характеризується зосередженістю на досягненні «реалістичності» зображення.

Поступове вдосконалення графіки відеоігор, що ілюструє український проект «S.T.A.L.K.E.R.» (2007–2010, розробник – компанія «GSC Game World»).

Інтернет. (internetworking англ. – обмін між мережами) З’явився в середині 70-х рр. як реалізація ідеї «комп’ютер-джерело і комп’ютер-адресат можуть спілкуватися» і як результат спроб об’єднати мережу Міністерства оборони США АRPAnet із різними радіо- і супутниковими мережами. Паралельно виникали різні мережі; найбільш важливою була NSFNET – мережа Національного наукового фонду уряду США, що виникла наприкінці 80-х рр. в результаті об’єднання 5 суперкомп’ютерних центрів провідних університетів. Дещо раніше, в 1971 р. Рей Томпінсон започаткував електронну пошту. 

У 1982 році Вінтон Селфі і його колеги ввели термін «інтернет». За даними західних медіа-гігантів Instagram, ICQ і Facebook, 39 % населення Землі, 2,7 мільярдів людей, стали користувачами інтернет до кінця 2013 року. 75 % мешканців Європи користуються інтернетом.

У 1989 р. британський учений Тимоті Джон Бернерс-Лі запропонував проект «Всесвітньої павутини» - системи всепланетарного зв’язку між комп’ютерними системами різних країн. У 1993 р. мережа об’єднувала понад 30 млн. користувачів у ста країнах світу.

У грудні 1992 р. Україна отримала домен першого рівня країни - .UA. В 2011 р. кількість користувачів, які підключаються до інтернету хоча б раз в місяць, наблизилася до 13 млн. чол. Із них 8,7 млн. заходять в інтернет щоденно. Число користувачів інтернетом в Україні щомісячно збільшується на 200 000 чол; на кінець 2013 року перевищила 24,4 млн.

До ЗМК Інтернет відноситься доволі умовно не лише тому, що він є засобом і масової, і міжособової  комунікації. А ще й тому, що це всесвітнє відео- аудіосховище, гігантський архів різної інформації, мегабібліотека і т. ін., де можна знайти все, що там зафіксовано.

Кожен із цих винаходів, а тим паче всі разом, здійснили і здійснюють могутній вплив на соціальний та економічний розвиток людської цивілізації.

Жоден із цих винаходів, ані всі вони разом не здатні замінити принад і  переваг в обміні інформацією шляхом безпосереднього міжособистісного спілкування.

Головні винаходи – попереду.

 Примітка.

Запрошуємо всіх до обговорення статті. Основна вимога - авторизація у власній електронній пошті.

Comments