Вживання слова "реклама" біля "політика" вже самим цим фактом останню прирівнює до торгівлі. Проте, чим конкретно торгують  політики зовсім не рекламується, а  приховується.  Та щоб цим займатись-потрібно потрапити і не вилетіти з політики. Тут  в нагоді і стають рекламні технології, що замазують усі огріхи і б'ють розхвалянням по будь-якій об'єктивній оцінці.

Важливість отримання прибутку у вигляді голосів і прихильності можна порівняти з мільярдними і мільйонними прибутками доларів олігархів і з ними. Політика, розпоряджаючись напрямками потоків грошей в державі, є дуже привабливим "пирогом" для тих, хто прагне наживи будь-яким способом. Реклама допомагає їм потрапляти туди, не менше чим брехня, обхід закону і використання наївності з егоїзмом громадян.

Під час та й протягом міжусобних-поділів влади екрани телевізорів, ефіри радіо, полоси газет, Інтернет заливає політична реклама у виді роликів, розповідей політиків, висновків експертів, статей журналістів і все це в купі. Розібратись і переварити таку кількість інформації кухонним підходом не сила. Притому,  хоч як нам пропонують дивитись на рекламу політики як на побутову річ, але болючі наслідки не дають спокою і говорять що це щось інше.

Щоб відрізнити рекламу шарлатанів і брехунів з нечистими намірами від звичайно похваляння проявів певної політики, варто звернути увагу на відмінності між відповідними рекламними продуктами:

При "нехорошій політичній рекламі" наголос ставиться на тому-що ви отримаєте, і якомога менше про те-яким чином. Конкретика останнього взагалі самовикривальна виходить. Аналогічно і "малюються" ті, хто буде втілювати "таку політику" в життя.  Чудові якості котрих, поряд з яскравою іншістю від решти, не залишають часу розповісти про адекватність і підходящість кандидата для впровадження змін розрекламованої політики у відповідних сферах діяльності.

При "звичайній політичній рекламі"  крім меншого відношення розповідей про очікувані вигоди до способу їх здобуття має бути відсутня багатозначність опису. Коли після розхвалювяння пригожості політика і вигод політики її втілення можна було б пояснювати не по різному. Відсутність загальних речей в місцях потребуючих чіткого пояснення-це демонстрація не тільки "обгортки від конфетки", а власне її зовнішнього вигляду та оголошення складу.

Для підтвердження вагомості висловів типу: "ми забезпечимо вам тепло і затишок в домівках, відновивши дружбу з Росією" і "з наступного року ми переведемо армію на контракт" чи "підтримай Майдан і його цінності", коли в першому-заплатити за дружбу прийдеться відсиланням трудораба на московську будову, в другому-вже готові відмазки чого не буде відмінено призов, а в третьому-відсунення на потім і другий план впровадження гарантоване, до справи залучають "експертів".

Останні, складними термінами і застосуванням порівнянь, оцінок як до справжнього політичного курсу, забезпечують серйозне сприйняття пустих рекламних тез. Завдяки праці таких "експертів" людям здається, що обіцяне їм в рекламі наповнене змістом. Додати різноманітність "експертних висновків"-і кожен чує те, що хоче почути та надіється що саме таким чином як він вважає йому "буде тепло" чи взагалі не замислюючись, як це досягатиметься.

Поширити відомість і підняти популярність політиці чи політику допомагають також журналістські статті і розповіді політиків рекламної форми. Від об'єктивної оцінки, порівняння такі журналістські роботи і виступи політиків відрізняються відсутністю аргументів та базуванням не на дослідницьких підходах. Натомість, застосовується, завдяки посиланням наче на загальновідомі речі, прикріплення ознак "хороший" і "поганий" довільним способом, а точніше згідно замовленої лінії.

Ще одною стороною масової політичної рекламу є закладення в голови громадян думки про впливовість партії чи політика, які мають достатньо коштів для оплати відповідних роликів по телебаченню і радіо, друку газет. Мовляв це означає, що політикам не байдуже що про них думають і хочу донести свою думку, не шкодуючи на це грошей. Кількість їх свідчить про підтримку і здається, що в політичній силі існує відповідна команда, здатна щось поміняти в країні.

Політтехнологи досить швидко розкусили саме такі властивості реклами. В наслідку й появились розроблені цілі схеми рекламування політичних партій незалежно від кольору і позицій. Нічого доброго у цьому нема. Реклама, як один із засобів донесення політичної думки і зв'язаного з нею до громадян, втрачає безпечність. І стає засобом формуванням потрібного сприйняття в обхід правдивості і справжності намірів учасників політичної сили.

При застосуванні цих технологій, люди розглядаються, не як можливість знайдення поділяючих політичні вподобання, а як електорат одноразового чи багаторазового використання. Де від людей потрібно одне-голос на виборах, участь у заходах підтримки певних лідерів. Недостатню масовість компенсують наймані групи підтримки. Тобто залучення до реальної участі в опрацюванні, розвитку чи поправлені підтриманого політичного курсу, крім розрекламованих політиків, не передбачається.